Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности остановки рассмотрения любого дела до решения спора влияющего на него в связи с нарушением сроков


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

10 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      7
    • Затрудняюсь ответить
      1
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      7
    • Затрудняюсь ответить
      1


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
1 лютого 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року та ухвали Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2016 року,
 
в с т а н о в и л а : 
 
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 7 тис. 772 грн 34 коп. та індексу інфляції в розмірі 27 тис. 828 грн 34 коп., а всього 35 тис. 600 грн 68 коп. 

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 7 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 369 тис. грн, що еквівалентно 45 тис. доларів США, за умовами якого останній зобов’язався повернути борг до 6 червня 2013 року, але свого зобов’язання не виконав.

Московський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 12 січня 2016 року задовольнив позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 7 грудня 2012 року, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 1 млн. 57 тис. 696 грн 43 коп., що еквівалентно 45 тис. доларів США, три проценти річних в розмірі 76 тис. 916 грн 68 коп., індекс інфляції в розмірі 675 тис. 95 грн 19 коп., вирішив питання про розподіл судових витрат. 

Посилаючись на те, що курс гривні щодо долара станом на 1 листопада 2015 року збільшився, у зв’язку з чим збільшилась і заборгованість ОСОБА_2 по сплаті боргу за договором позики, ОСОБА_1просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 7 тис. 772 грн 34 коп. за період з 1 листопада 2015 року по 1 лютого 2016 року та індекс інфляції в розмірі 27 тис. 828 грн 34 коп. за період з 1 жовтня 2015 року по 1 січня 2016 року, а всього 35 тис. 600 грн 68 коп. 

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 12 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року, зупинив провадження в справі до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору позики від 7 грудня 2012 року, що розглядається Харківським районним судом Харківської області.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 липня 2016 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження. 

У серпні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року та ухвали Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2016 року посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме пункту 4 частини першої статті 201 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У зв’язку із цим заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2016 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. 

Суди установили, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 1 млн. 57 тис. 696 грн 43 коп., що еквівалентно 45 тис. доларів США, три проценти річних в розмірі 76 тис. 916 грн 68 коп., індекс інфляції в розмірі 675 тис. 95 грн 19 коп., вирішив питання про розподіл судових витрат. 

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 7 тис. 772 грн 34 коп. за період з 1 листопада 2015 року по 1 лютого 2016 року та індексу інфляції в розмірі 27 тис. 828 грн 34 коп. за період з 1 жовтня 2015 року по 1 січня 2016 року. 

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення іншої справи про визнання недійсним договору позики, тому дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі на підставі пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України. 

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником на підтвердження наявності підстави для перегляду судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, містяться такі висновки:

30 в ухвалі від 20 січня 2016 року суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими та такими, що не відповідають пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України висновки суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення іншої цивільної справи про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, тому скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направив до цього суду для продовження розгляду;

31 в ухвалі від 25 травня 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який виходив із відсутності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи, і відмовив у зупиненні провадження в даній справі. При цьому, суд зазначив, що предмети позовів у справах є різними, у справі, яка розглядалась, предметом позову є захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, у іншій справі - визнання заповіту недійсним та оскарження дій нотаріуса;

32 в ухвалі від 1 червня 2016 року суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суди, зупиняючи провадження в справі, не врахували вимог статті 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку і зупинили провадження в справі всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 157, пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов’язаний зупинити провадження у цій справі. 

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов’язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення трьох процентів річних від суми боргу за договором позики, заборгованість за яким стягнуто на підставі судового рішення, та індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов’язання. 

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про визнання недійсним договору вказаного позики.

Проте, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним договору позики виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, та можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобов’язання, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 пред’явлено позов саме з таких підстав. 

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. 

Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди порушили норми процесуального права, а саме частину першу статті 157, пункт 4 частини першої статті 201 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3604 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі, та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції. 

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: В.І. Гуменюк
Судді:
Н.П. Лященко
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-1957цс16

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов’язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 1 лютого 2017 року № 6-1957цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/63509DC8463DE6F7C22580C7002BF6BC

Link to comment
Share on other sites

Ну да... И чихать на прямую норму процессуального права (ст.201 ГПК).
Может, все же для начала изменить процессуальный закон все таки хотя бы? Или будут дальше "шлифовать" законодательство путем его игнорирования через судебную практику для "как надо" и "про людське око"?...

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

Данной правовой позицией ВСУ практически уничтожил институт обязательной остановки рассмотрения дел до решения других дел прямо влияющих на рассмотрение первичного дела. При этом ВСУ предложил судам самостоятельно исследовать основания дела влияющего на рассмотрение первичного и с целью соблюдения сроков отказывать в таких ходатайствах.

На мой взгляд судьи ВСУ очень своевольно протрактовали процессуальный кодекс, следствием чего станет громадное количество пересмотров дел и поворота исполнения. И тут уж однозначно будут и реальные злоупотребления со сроками и нарушение конвенции.

  • Like 5
Link to comment
Share on other sites

9 минут назад, ANTIRAID сказал:

На мой взгляд судьи ВСУ очень своевольно протрактовали процессуальный кодекс, следствием чего станет громадное количество пересмотров дел и поворота исполнения. И тут уж однозначно будут и реальные злоупотребления со сроками и нарушение конвенции.

Бред какой-то ! У старцев из ВСУ точно с головой проблемы или все-таки агония перед выходом на пенсию. Сколько дел, при рассмотрении, может уложиться в срок 2 месяца ? Да почти ни одного ! Ну поновили провадження, и что дальше ? Как учесть последствия судебного решения в деле, от решения которого зависит рассмотрение первичного  спора ? Поворот виконання ? Ну хоть "под занавес", но стараются подгадить... Нужно убирать из ЦПК ст. 360-7,и основанием может быть нарушение норм Конституции, которая предусматривает разграничение ветвей власти на законодательную и судебную, а ВСУ-ки решили собой подменить законодателя...  Иначе беда будет. И новому ВСУ как работать в таком хаосе... А может в этом и "собака зарыта" ? 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

да это они еще не видели сотни, реально сотни дел в админке по спорам с Фондом Грабування, приостановленных аж до разрешение КСУ спора о конституционности закона о системе грабування

то есть там не о двух месяцах приостановки речь идёт, а как бы о двух годах уже 

ну не будем врать сами себе, — ответчики действительно злоупотребляют этой нормой и носятся с ходатайствами о приостановлении — а судьи и рады, у них загрузка выше крыши, сейчас приостановим, а там либо ишак сдохнет, либо падишах, вот они и удовлетворяют такие ходатайства хотя там как правило нет ни малейших оснований для приостановки

ну а как ещё можно бороться с такими злоупотребюлениями?

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

1 час назад, 0720 сказал:

ну не будем врать сами себе, — ответчики действительно злоупотребляют этой нормой и носятся с ходатайствами о приостановлении — а судьи и рады, у них загрузка выше крыши, сейчас приостановим, а там либо ишак сдохнет, либо падишах, вот они и удовлетворяют такие ходатайства хотя там как правило нет ни малейших оснований для приостановки

ну а как ещё можно бороться с такими злоупотребюлениями?

конечно имеет место и злоупотребления стороной, так для этого и есть суд, который обязан рассмотреть все обстоятельства, установитт наличие взаимосвязи между провадженнями и отказать, если нет оснований для остановки. Ведь не сторона выносит Ухвалу про остановку... А как тогда реагировать, если действительно имеются все основания для остановки провадження до решения иного спора по сути ? Теперь пойдут тотальные отказы, направо и налево, вне зависиости от наличия оснований, потому что так решил агонизирующий ВСУ ?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

9 hours ago, west11 said:

конечно имеет место и злоупотребления стороной, так для этого и есть суд, который обязан рассмотреть все обстоятельства, установитт наличие взаимосвязи между провадженнями и отказать, если нет оснований для остановки. Ведь не сторона выносит Ухвалу про остановку... А как тогда реагировать, если действительно имеются все основания для остановки провадження до решения иного спора по сути ? Теперь пойдут тотальные отказы, направо и налево, вне зависиости от наличия оснований, потому что так решил агонизирующий ВСУ ?

а вот если пойдут тотальные отказы, то это будет другая крайность, и как раз и будет нарушением закона —  а вовсе не позиция ВСУ, которая направлена на пресечение злоупотреблений

на данный момент проблема как раз в том, что суды тотально останавливают, а не тотально отказывают в приостановках, в реестре реально СОТНИ таких ухвал, и подавляющее их большинство — по надуманным остнованиям, и на сроки, которые исчисляются месяцами, а некоторые уже и годами

такое положение вещей нельзя признать нормальным, поэтому в данном вопросе я поддерживаю ВСУ

 

Link to comment
Share on other sites

Впору бы признать ст. 360-7 ГПКУ неконституционной. Нет в Украине прецедентного права, а эта статья фактически вводит квазипараллельное прецедентно-заказное право, где ВСУ - не законодательный орган - выступает исполнителем заказов, приказывает судам игнорировать закон.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

35 minutes ago, Лев said:

Впору бы признать ст. 360-7 ГПКУ неконституционной. Нет в Украине прецедентного права, а эта статья фактически вводит квазипараллельное прецедентно-заказное право, где ВСУ - не законодательный орган - выступает исполнителем заказов, приказывает судам игнорировать закон.

наоборот, статью 360-7 ЦПК (а также часть вторую статьи 214 ЦПК, части пятую, шестую статьи 13 ЗУ о судоустройстве, и аналогичные нормы других кодексов) нужно усилить, и желательно даже закрепить в Конституции

только так можно бороться с кретинизмом законодателя, — других способов не придумано

Link to comment
Share on other sites

8 часов назад, 0720 сказал:

наоборот, статью 360-7 ЦПК (а также часть вторую статьи 214 ЦПК, части пятую, шестую статьи 13 ЗУ о судоустройстве, и аналогичные нормы других кодексов) нужно усилить, и желательно даже закрепить в Конституции

только так можно бороться с кретинизмом законодателя, — других способов не придумано

ИМХО, Лев абсолютно прав, и не потому, что он разделяет мою мысль, высказанную выше о неконституционности ст. 360-7 ЦПК. В Украине материальное право, а не прецедентное. Тогда, или давайте менять систему права или называть вещи своими именами.

Объектом борьбы с кретинизмом у нас является, в первую очередь ВСУ, чтобы убедиться в этом, достаточно проаннализировать его гипепротиворечивую практику последних лет и ЗААНГАЖИРОВАННУЮ ПОЗИЦИЮ В СТОРОНУ БАНКОВ, которая ставит законодательство с ног на голову, например в делах по валютным кредитам. Могу предположить, что вы так рьяно выступаете против нормы ЦПК требующей остановки провадження, так как существуют профессиональные мотивы (судебные споры которые вы ведете), НО ВЕДЬ УХВАЛЫ ПРО ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ МОЖНА ОСПОРИТЬ В АПЕЛЛЯЦИИ (ст. 293 ЦПК), поэтому почему не воспользоваться правом окарження ? Другое дело, если Вы знаете, что нет оснований для скасування и ухвала законная, тогда для чего обвинять суд 1-ой инстанции ? А ВОТ КАК ОСПОРИТЬ ДЕБИЛИЗМ ОТ ВСУ ?  

Link to comment
Share on other sites

дебилизм от ВСУ можно оспорить в порядке конституционной жалобы (если примененная судом норма входит в противоречие с Конституцией)

материальное право и прецедентное право — не взаимоисключающие понятия, в Украине не просто материальное право, а право с элементами прецедентности, причем в полномочия ВСУ (а впоследствии — Большой Палаты ВС) входит обеспечение не прецедентности, а одинаковости применения норм, и это вовсе не одно и то же

что касается заангажированности высших судов в пользу банков — то объектвиности ради должен отметить, что, например, о постановах ВСУ от 11.05.2016 №6-37цс16 и от 01.06.2016 №6-2558цс16, вынесенных по моим заявлениям о пересмотре — ну

никак нельзя сказать, что они "в пользу банков"

институт обязательности правовых заключений высшего суда в национальной системе общих судов существует во многих странах, использующих модель континентального права, Украина здесь не исключение, а скорее последователь других европейских государств — так почему же вы полагаете, что если для Германии или Болгарии это приемлемо и полезно, то для Украины вдруг окажется вредно и контрпродуктивно?

я ведь не спорю с тем очевидным фактом, что ВСУ не идеален и его практика содержит множество противоположных и даже взаимоисключающих заключений по одним и  тем же вопросам

но ведь и законодательство у нас тоже далеко от идеала, и в нём ещё больше коллизий и конфликтующих норм, и усугубляется это ещё и тем что многие его нормы ещё и не соответствуют (противоречат) актам высшей юридической силы (Конституции Украины, Конвенции о защите прав человека, другим конвенциям и международным договорам, ратифицированным Украиной)

более того, новый и ныне действующий состав законодателя — впал уже в полный правовой нигилизм и генерирует нормативный материал такого низкого качества, какого не было за всю историю Украины (даже среди вносимых и прошедших комитеты законопроектов Конституции противоречат целых 80%, а текущему законодательству — более 90%)

в такой обстановке единственным действенным инструментом противодействия этому потоку нормотворческого бреда может быть только обязательность правовых заключений Верховного Суда, иначе о принципе верховенства права придётся забыть окончательно

а вот когда законодатель перестанет нести кромешный бред и околесицу, и станет действительно законодателем — а не сборищем популистов, кнопкодавцев да и просто обычных проходимцев, и когда качество нормативного материала восстановится хотя бы до образцов конца 90-х - начала 00-х годов, — вот тогда можно будет поднимать вопрос об отмене или ограничении правотворческих полномочий Верховного Суда

но не раньше

Link to comment
Share on other sites

27 минут назад, west11 сказал:

ИМХО, Лев абсолютно прав, и не потому, что он разделяет мою мысль, высказанную выше о неконституционности ст. 360-7 ЦПК. В Украине материальное право, а не прецедентное. Тогда, или давайте менять систему права или называть вещи своими именами.

Объектом борьбы с кретинизмом у нас является, в первую очередь ВСУ, чтобы убедиться в этом, достаточно проаннализировать его гипепротиворечивую практику последних лет и ЗААНГАЖИРОВАННУЮ ПОЗИЦИЮ В СТОРОНУ БАНКОВ, которая ставит законодательство с ног на голову, например в делах по валютным кредитам. Могу предположить, что вы так рьяно выступаете против нормы ЦПК требующей остановки провадження, так как существуют профессиональные мотивы (судебные споры которые вы ведете), НО ВЕДЬ УХВАЛЫ ПРО ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ МОЖНА ОСПОРИТЬ В АПЕЛЛЯЦИИ (ст. 293 ЦПК), поэтому почему не воспользоваться правом окарження ? Другое дело, если Вы знаете, что нет оснований для скасування и ухвала законная, тогда для чего обвинять суд 1-ой инстанции ? А ВОТ КАК ОСПОРИТЬ ДЕБИЛИЗМ ОТ ВСУ ?  

Только КСУ.

У меня нет слов, одни эмоции.

Нормы по срокам являются более приоритетными, чем  об остановке производства?

тогда пусть ВРУ исключает раздел с Кодекса.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Только что, 0720 сказал:

в такой обстановке единственным действенным инструментом противодействия этому потоку нормотворческого бреда может быть только обязательность правовых заключений Верховного Суда, иначе о принципе верховенства права придётся забыть окончательно

Вы представьте, если заключения будут даваться судьями, контролируемыми АП, которые и готовят эти законопроекты, о которых Вы пишите?

более того, новый и ныне действующий состав законодателя — впал уже в полный правовой нигилизм и генерирует нормативный материал такого низкого качества, какого не было за всю историю Украины (даже среди вносимых и прошедших комитеты законопроектов Конституции противоречат целых 80%, а текущему законодательству — более 90%)

Вы считаете нормальным отменять институт гражданско-процессуального права?

К

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

1 minute ago, у.zaporozhskiy said:

Нормы по срокам являются более приоритетными, чем  об остановке производства?

тогда пусть ВРУ исключает раздел с Кодекса.

Приоритетом является не норма о сроках, а права лиц на доступ к правосудию

что же касается ВРУ, то чем меньше этот законодатель будет производить материала, тем будет лучше для всех

этих долбодятлов нельзя допускать даже к управлению собранием жильцов в подъезде, а не то что до государственных вопросов, это не законодательный орган, а сборище кретинов и проходимцев

лучше уж глупости от ВСУ, чем от ВРУ, — в ВСУ хотя бы юристы сидят, а не парасюки

Link to comment
Share on other sites

2 minutes ago, у.zaporozhskiy said:

Вы считаете нормальным отменять институт гражданско-процессуального права?

 

где это я такое предлагал?

Link to comment
Share on other sites

6 minutes ago, у.zaporozhskiy said:

Нет, этим постановлением ВСУ это узаконено.

нет, не узаконено

ещё раз его прочитал — не обнаружил такого узаконивания

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, 0720 сказал:

риоритетом является не норма о сроках, а права лиц на доступ к правосудию

Уважаемый, так ведь при остановке провадження ничего не нарушается, в том числе не нарушаются сроки: " Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. " (ст. 71 ЦПК). О каком арушении тогда ведет речь "высопрофессиональный" ВСУ, если сроки ОСТАНАВЛИВАЮТСЯ, при чем, в порядке прямо предусмотренном Законом, а как известно: "Dura lex.." ! Заметьте, эти нормы ЦПК (ст.ст. 71, 201) приняты не действующим составом ВРУ, а далеко задолго... как раз начало 2000-х :-) Что касается ст. 360-7, то это уже "портновская реформа", цель которой - подмять под себя всю судебную систему путем тотального контроля со стороны АП для обеспечения "единства" "ПРАВИЛЬНОЙ" судебной практики в необходимом для власти  ключе. И не забудьте еще, что под это дело готовился соответствующий кадровый потенциал - Романюк сел в кресло главы ВСУ с подачи Януковича (читай Портнова). Если смотреть с позиции такого узагальнення, то картина выглядит не совсем так, как вы описываете.

P.S. Если ВСУ так озаботился сроками, то может стоило в первую очередь, вспомнить о сроках досудебного следствия по фактовым делам, когда "пидозра не оголошена" и такие дела могут расследоваться десятилетиями ! И как тут с "правами человека" который, например, проходит свидетелем и обязан ходить годами на  все следственные действия ?! Вот тут настоящие нарушение права человека, но так, как это проблемы только человека, а не банков, ФГВФО, ДФС (читай государства), то тут все в порядке ???  :-(

P.P.S. На сайте Антирейда была опубликована информация, что задоженность нашего государства Украины про решениям ЕСПЛ = 450 млрд. грн. Не это ли яркий показатель "качственной" работы ВСУ, так как именно ВСУ (как последняя инстанция) не защитил права человека надлежащим образом и спор ушел в Европейский суд. Или снова законодатель виноват ? :-)

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

ещё раз: речь не столько о сроках, сколько о доступе к правосудию

например, когда ограбленный жуликами из ФГВФО клиент банка  подал иск, заплатил судебный сбор, заключил договор на представительство — а тут ему судья приостанавливает производство до рассмотрения Конституционным Судом дела о неконституционности закона о СГВФО, которое длится уже почти два года и может ещё длиться годами

это называется создание препятствий в доступе к правосудию, и именно в интересах государства против гражданина

вот против такого и направлено обсуждаемое постановление ВСУ

а при чём тут хамское неисполнение государством своих же судебных решений (и решений ЕСПЧ) — совершенно не понимаю — ну да, это тоже по сути препятствие в доступе к правосудию (исполнение неотъемлемая часть процесса), но мы же не это сейчас обсуждаем, да и не сроки досудебного расследования

 

Link to comment
Share on other sites

22 hours ago, 0720 said:

наоборот, статью 360-7 ЦПК (а также часть вторую статьи 214 ЦПК, части пятую, шестую статьи 13 ЗУ о судоустройстве, и аналогичные нормы других кодексов) нужно усилить, и желательно даже закрепить в Конституции

только так можно бороться с кретинизмом законодателя, — других способов не придумано

Это почти по Ильфу и Петрову - ударим коррупцией ВСУ по кретинизму Кнопкодавця.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

11 часов назад, 0720 сказал:

это называется создание препятствий в доступе к правосудию, и именно в интересах государства против гражданина

ИМХО, несколько натянутый вывод, уж извините за такую точку зрения. Клиент подал иск, иск принят, открыто производство, назначено и проведено судебное заседание - где тут препятствия в доступе к правосудию ? В процессе судебного разбирательства возникли обстоятельства, которые имеют прямое отношение к заявленому предмету спора (или Вы будете отрицать, что решение о неконституционности ЗУ Об ФГВФО имеет отношение к заявленому иску?). Что тогда должен делать суд, если есть прямая норма ст. 201 ? Смотреть на моразам ВСУ или на Закон ?

 

11 часов назад, 0720 сказал:

а при чём тут хамское неисполнение государством своих же судебных решений (и решений ЕСПЧ) — совершенно не понимаю

На этот вопрос уже дан ответ выше - такой результат следствие низкого качества работы ВСУ, и это не единичный случай , ведь 450 млрд. грн. - почти годовой бюджет страны ! Поэтому оценивать законотворчество ВСУ, в т.ч. и по обсуждаемому вопросу, стоит именно в этом контексте и оценка такой деятельности - "о" .

Соглашусь, что клиенту мало радости после остановки провадження на неопределенный срок, а как должен себя чувствовать свидетель, например, которого, 4 года, "приблизительно раз в три-четыре месяца) дергают на следственные действия, большинство которых не проводится по причине некачественной организации следствия, причина - доказать следствие ничего не может, закрывать - значит показать свою некомпетентность, а цель - довести человека до "нужной" следствию кондиции. Тут "розумность" сроков почему -то никого не беспокоит ? И по сравнению с Вашим примером, у кого из двух "жизнь раем не кажется" ?

Давайте вспомним, а сколько длится рассмотрение дел в ЕСПЛ, как там выходят с положением о разумности" сроков ?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

6 minutes ago, west11 said:

ИМХО, несколько натянутый вывод, уж извините за такую точку зрения. Клиент подал иск, иск принят, открыто производство, назначено и проведено судебное заседание - где тут препятствия в доступе к правосудию ? В процессе судебного разбирательства возникли обстоятельства, которые имеют прямое отношение к заявленому предмету спора (или Вы будете отрицать, что решение о неконституционности ЗУ Об ФГВФО имеет отношение к заявленому иску?). Что тогда должен делать суд, если есть прямая норма ст. 201 ? Смотреть на моразам ВСУ или на Закон ?

мало ли что "имеет отношение", в этом мире всё ко всему имеет отношение

закон не связывает приостановку с "отношениями", а связывает исключительно с невозможностью рассмотрения данного дела до вступления в силу решения по другому делу (появления преюдиции)

а суды, по факту, останавливают на основании "имеет какое-то отношение"

так вот, решение о неконституционности ЗУ о СГВФО, каким бы оно ни было — не влияет на рассмотрение таких дел, и никакой невозможности рассмотрения (требуемой законом для приостановки) — не усматривается

вот именно для этого и нужен ВСУ, — чтобы тыкал судей в закон, как нашкодивших котят

Link to comment
Share on other sites

В ‎18‎.‎02‎.‎2017 в 22:08, alexburko сказал:

Ну да... И чихать на прямую норму процессуального права (ст.201 ГПК).
Может, все же для начала изменить процессуальный закон все таки хотя бы? Или будут дальше "шлифовать" законодательство путем его игнорирования через судебную практику для "как надо" и "про людське око"?...

В кодексе больше одной нормы. Есть также норма о разумности срока рассмотрения дела. Также в Украине применяется Конвенция о правах человека. Суд абсолютно правомерно истолковал несколько норм в совокупности, и предоставил приоритет норме о разумности сроков рассмотрения дела. Это называется не заниматься формализмом. Можно быть согласным или несогласным с такой правовой позицией по существу, но суд поступил правомерно, сделав свои выводы

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

28 minutes ago, 0720 said:

вот именно для этого и нужен ВСУ, — чтобы тыкал судей в закон, как нашкодивших котят

Согласен, но только без ст. 360-7 ГПКУ. Потому что с ее помощю ВСУ тыкает судей не в Закон, а в Заказ.

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

6 minutes ago, NIM_Igor said:

В кодексе больше одной нормы. Есть также норма о разумности срока рассмотрения дела. Также в Украине применяется Конвенция о правах человека. Суд абсолютно правомерно истолковал несколько норм в совокупности, и предоставил приоритет норме о разумности сроков рассмотрения дела. Это называется не заниматься формализмом. Можно быть согласным или несогласным с такой правовой позицией по существу, но суд поступил правомерно, сделав свои выводы

И что дальше? Цугцванг как следствие цейтнота? Что ни сделаешь в спешке, то и неправильно...

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...