Постановление ВСУ по пересмотру о применении специальной исковой давности в 3 месяца к спорам о недействительности публичных торгов

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., 
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
 
за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Платинум банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, договору купівлі-продажу й свідоцтва про право власності та застосування реституції за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а : 

26 лютого 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 5 грудня 2011 року проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» (далі – ПАТ «ПтБ») щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 435 тис. 204 грн.

Посилаючись на те, що прилюдні торги з реалізації квартири проведено з порушенням чинного законодавства, а саме: на момент проведення торгів втратив чинність акт оцінки майна; власників квартири не повідомлено про відкриття виконавчого провадження; не здійснено оцінки майна при накладенні на нього арешту; вартість майна, встановлену у висновку експерта, суттєво занижено; в оголошенні про проведення прилюдних торгів зазначено недостовірну інформацію щодо власників квартири, ОСОБА_3, ОСОБА_1 просили визнати недійсними висновок оцінювача ОСОБА_5 про ринкову вартість нерухомого майна, складений 27 травня 2011 року, протокол проведення прилюдних торгів з продажу квартири від 5 грудня 2011 року, акт про реалізацію арештованого майна від 30 січня 2012 року, прилюдні торги з реалізації квартири від 5 грудня 2011 року та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. 

Солом’янський районний суд м. Києва рішенням від 8 липня 2014 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_1.

Апеляційний суд м. Києва рішенням від 23 червня 2015 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 8 липня 2014 року змінив, виключив з його мотивувальної частини посилання на надуманість доводів позивачів щодо недійсності оцінки майна та необхідність оскарження таких дій у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. 

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2015 року залишив без змін.

У червні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 48 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв’язку із цим заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно. 

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 грудня 2003 року та свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 вересня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1.

25 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПтБ», і ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення повного виконання зобов’язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 25 травня 2007 року.

22 лютого 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видав виконавчий напис про звернення стягнення на зазначену квартиру в рахунок погашення боржником заборгованості за кредитом у розмірі 397 тис. 273 грн 46 коп. та пені в розмірі 36 тис. 230 грн 87 коп.

Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві 10 березня 2010 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПтБ» заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

5 грудня 2011 року проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_4. 

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_1 й залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про проведення торгів з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки станом на 5 грудня 2011 року (дата проведення прилюдних торгів) закінчився шестимісячний строк дії висновку експертної оцінки від 27 травня 2011 року. Проте позивачі пропустили позовну давність тривалістю у три місяці, встановлену статтею 48 Закону України «Про іпотеку», про що заявлено Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» до ухвалення рішення судом першої інстанції. 

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.

На обґрунтування підстав для перегляду Верховним Судом України судового рішення ОСОБА_1 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, 31 липня 2013 року, 28 травня 2014 року та 4 лютого і 19 серпня 2015 року.

У наданих для порівняння судових рішеннях суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу, і такий договір можна визнати недійсним у судовому порядку за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав його невідповідності вимогам цього Кодексу та актам цивільного законодавства, то позовна давність для оскарження договору, укладеного на прилюдних торгах, є загальною і відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно із частиною п’ятою статті 45 цього Закону за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

Отже, продаж предмета іпотеки оформлюється протоколом, який є письмовим доказом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника прилюдних торгів оскаржити результати цих торгів.

Оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред’явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.

За таких умов оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку». 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність.

У справі, яка переглядається, з прилюдних торгів реалізовано майно, що є предметом іпотеки.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. 

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку». 

У справі, яка переглядається, суд установив, що прилюдні торги з реалізації спірного нерухомого майна проведені 5 листопада 2011 року, проте позивачі звернулись з позовом до суду 26 лютого 2014 року, тобто з пропуском позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, у справі, яка переглядається, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 48 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Платинум банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, договору купівлі-продажу й свідоцтва про право власності та застосування реституції відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий: В.І. Гуменюк
Судді:
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-1375цс16

Оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку». 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. 

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку». 

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 5 квітня 2017 року № 6-1375цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/06204A1915A599B9C225810F003CA213

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что для споров касающихся признания публичных торгов недействительными необходимо применять специальную исковую давность в три месяца, которая предусмотрена ст. 48 Закона Украины "Об ипотеке".

[ALTIS]

 

А как в этом случае оспорить срок специально исковой давности...

У Законі України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» статею 37.14 встановлена підстава для відмови у страховому відшкодуванні шкоди завданої майну - а саме -"

37.1. Підставою   для   відмови   у   здійсненні   страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

37.1.4. неподання заяви про страхове  відшкодування  впродовж одного  року,  якщо  шкода  заподіяна  майну потерпілого,  і трьох років,  якщо шкода заподіяна здоров'ю  або  життю  потерпілого,  з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; 

и вот начал сталкиваться с "практикой " страховиков ( при ДТП есть постраждалые, дело в суде по возмещению "здоровья",как правило более двух лет. Водитель в течении срока в стрессовом состоянии, ему не до страховки, тем более следаки специально держат автотранспорт более года.
Или ещё новешее ( в стране бардак) , человек заявление на выплату написал, ждёт! Потом вдруг выясняется -нет заявление на выплату.Где? Ты его не писал!