Определение ВССУ об отказе Приватбанку во взыскании задолженности в связи с пропуском сроков исковой давности

[ANTIRAID]

Державний герб України

У Х В А Л А

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 квітня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Журавель В.І.,Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М.,Ситнік О.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 13 жовтня 2005 року між ним та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 4389 грн. 60 коп. зі сплатою 25,8 % річних строком до 12 жовтня 2007 року.

 

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позичальником утворилася заборгованість у розмірі 36 341 грн. 13 коп., яку банк просив стягнути з відповідачки.

 

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 11 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2012 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 вересня 2012 року скасовано.

 

Позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2234 грн. 33 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 12 660 грн. 98 коп., штраф у розмірі 500 грн. та 1706 грн. 72 коп., 1223 грн. 30 коп. пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції. 

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

 

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не була отримана згода ОСОБА_6 на укладання договору за Умовами надання споживчого кредиту, на які посилається позивач та які надані ним до позовної заяви; позивачем пропущений строк звернення до суду.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд керувався тим, що позовна давність збільшена за домовленістю сторін до п'яти років; укладаючи кредитний договір відповідачка погодилася з його умовами.

 

Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

 

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

 

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

 

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

 

Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.

 

Судами встановлено, що 13 жовтня 2005 року ОСОБА_6 звернулася із письмовою заявою (далі - Заява) до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання їй споживчого кредиту в розмірі 4389 грн. 60 коп. на 24 місяці за умови сплати за його користування у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості сплати процентів в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичній особі (далі - Умови) строки, а також сплати комісії, що зазначена в Умовах.

 

Згідно з п. 4.2. Умов при порушенні позивальником зобов'язання щодо погашення кредиту він сплачує банку 6 % на місяць розрахованих від залишку погашеної заборгованості за кредитом.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

 

Апеляційний суд вважав, що письмова форма договору споживчого кредиту дотримана, оскільки підписана Заява позичальника № DNH4KS30390278 від 13 жовтня 2005 року. Однак копія заяви, що подана позивачем до матеріалів справи, містить підпис позичальника ОСОБА_6 та підпис представника банку (а.с. 5), у той же час, у заяві, наданій представником відповідачки, підпис представника ПАТ КБ «ПриватБанку» відсутній (а.с. 42).

 

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») підписані головою правління банку, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. У Заяві не зазначено, що неврегульовані у ній питання регулюються відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особа, у Заяві є посилання на умови лише щодо сплати комісії та нарахування 6 % на місяць при порушення зобов'язань.

 

Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_6 на укладення кредитного договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач, немає, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 12 жовтня 2007 року.

 

Банк звернувся до суду у квітні 2012 року.

 

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. 

 

Згідно з п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

 

Оскільки застережень щодо продовження позовної давності, нарахування неустойки відповідно до Умов Заява не містить, суд першої інстанції правильно вважав, що банком пропущений строк звернення до суду.

 

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог щодо його законності та обґрунтованості, тому воно має бути залишено в силі, а рішення апеляційного суду - скасоване.

 

Керуючись статтями 333, 335, 336, 339, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2012 року скасувати, рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 вересня 2012 року залишити у силі.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий: Н.А. Горелкіна Судді: В.І. Журавель І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31006969

[logoped]

Почему в голосовании, всегда два голоса? 

Коллеги, присоединяйтесь!

[svyt2]

Присоединяюсь:

в решении сказано: "У Заяві не зазначено, що неврегульовані у ній питання регулюються відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особа, у Заяві є посилання на умови лише щодо сплати комісії та нарахування 6 % на місяць при порушення зобов'язань."

В моем договоре (заявлении) сказано, что данное заявление и условия составляют кредитно-залоговый договор. Что скажите, господа?

[ВАСИЛЬ]

У ПриватБанка по всій Україні такі договора, я написав зустрічний позов про недійсність і суд першої інстанції задоволив. Далі апеляція, але необхідно  також звернути увагу, що в умовах записано про те що сама Заява є  тільки підставою для укладання Договору, у заяві відсутнє посилання на те що Умови є невід'ємною частиною Заяви. Далі відсутні: Повідомлення ч.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів"; істотні умови ч.4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", Вимога ч.10 ст.11  ЗУ "Про захист прав споживачів".  

[ВАСИЛЬ]

Крім цього необхідно буде використати і лист- відповідь  Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області направлений на ім'я Степаненко Андрея, датований 01.06.2013 р. Як на мене, це дійсно лист-бомба і для ПриватБанка. Лист знаходиться на сайті Степаненка.

[у.zaporozhskiy]

Крім цього необхідно буде використати і лист- відповідь  Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області направлений на ім'я Степаненко Андрея, датований 01.06.2013 р. Як на мене, це дійсно лист-бомба і для ПриватБанка. Лист знаходиться на сайті Степаненка.

 

Какие у Вас новости по апелляции?

 

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») підписані головою правління банку, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. У Заяві не зазначено, що неврегульовані у ній питання регулюються відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особа, у Заяві є посилання на умови лише щодо сплати комісії та нарахування 6 % на місяць при порушення зобов'язань.

 

Основное в этом решение.

Несмотря на это, ВССУГУД все равно не пришел к выводу о ничтожности договора между Приватбанком и заемщиком.

[у.zaporozhskiy]

Судами встановлено, що 13 жовтня 2005 року ОСОБА_6 звернулася із письмовою заявою (далі - Заява) до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання їй споживчого кредиту в розмірі 4389 грн. 60 коп. на 24 місяці за умови сплати за його користування у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості сплати процентів в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичній особі (далі - Умови) строки, а також сплати комісії, що зазначена в Умовах.

 

Данным решением утверждено , что Приватовских договорах, основанных на анкете заявлении, срок договора 12 мес. + 12 мес. пролонг. = 24 мес.

С данным фактом, хочу всех поздравить.

 

 

 

 

 

а вот и решение первой инстанции:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27680773

 

rada.gif

                          

                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я                              Справа 2/3593/12

                                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          11 вересня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області в складі головуючої судді Мамедової Л.М. при секретарі  Федорцової І.С.  за участю представників відповідача ОСОБА_1,  ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про  стягнення заборгованості за кредитом, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернуся до суду із заявленими вимогами. В обґрунтування позову зазначив, що  між ним та відповідачем 13.10.2005р. укладено договір , за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4389,60 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.10.2007р.. Згідно умов укладеного договору,  договір складається із Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. У порушення норм договору, відповідач належним чином зобов'язання не виконав та станом на 28.03.2012р. має заборгованість 36341 грн, з яких 2234,33 -заборгованість за кредитом, 12660,98 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 19239,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 500 грн.- штраф, 1706, 72 грн. штраф за процентами.

          В судове засідання належним чином повідомлений представник позивача не прибув, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.

          Ухвалою суду від 27.08.2012 р. явку позивача до суду було визнано обов'язковою. В судове засідання належним чином повідомлений позивач не з'явився, в зв'язку з чим, справа розглянута відповідно до ст. 60 ЦПК України, на підставі наданих сторонами доказів.

          Представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що є батьком відповідача. Його донька дійсно брала гроші в кредит в Приватбанку у 2005році, але письмового договору з банком не укладала, а тільки написала заяву. На теперішній час вона повністю сплатила суму кредиту, але банк вимагає від неї платежів, пов'язаних з несвоєчасною виплатою  кредиту, штрафних санкцій безпідставно. Просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

          Представник відповідача ОСОБА_1 суду пояснила, що позивачем пропущений строк для звернення до суду із заявленими вимогами, оскільки після укладення договору сплинуло майже сім років. Фактично договір між сторонами у письмовій формі, як того вимагає ст. 1055 ЦК України, не укладався. Відповідачем написана заява до банку 13.10.2005р. на видачу кредиту, яка не має підпису  уповноваженого представника ПАТ  КБ «Приватбанку», умови на які посилається позивач та з яких за вимогами позивача повинен складатися сам Договір взагалі не підписані відповідачем та не мають дату їх складання. Враховуючи, що позивач за період з 2005р. неодноразово змінював умови надання споживчого кредиту, то взагалі не можна зробити висновок чи мають розповсюджуватися Умови кредитування, які надані  позивачем до матеріалів справи до правовідносин, що виникли між сторонами. Просила суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

          Заслухав учасників по справі дослідив письмові докази, суд приходить до висновку про наступне.

          Між сторонами виникли договірні  правовідносини, з приводу споживчого кредитування, які регулюються  нормами договору та Цивільного Кодексу України.

          Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

          Судом встановлено, що 13.10.2005р. ОСОБА_3 звернулась із письмовою заявою до  ПАТ КБ «Приватбанк»про надання їй споживчого кредиту в розмірі 4389,60 грн. на придбання в магазині ООО «Факстрот-Донецьк»двох телефонів, телевізору та тумби Адам.  В поданій заяві як банківські послуги визначено строк кредитування до 12.10.2007р. та процентна ставка в розмірі 2,09% на місяць на залишок суми Для здійснення позичальником оплати в  заяві також визначено строки погашення кредиту та банківські розрахунки.

          Копія заяви, що  подана позивачем до матеріалів справи містить підпис позичальника ОСОБА_3 та підпис представника  банку. В заяві , наданій представником відповідача відсутній підпис представника КБ «Приватбанку».

          Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що  вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що  фактично між сторонами  було укладено договір споживчого кредитування у письмовій формі, що підтверджується заявою відповідача від 13.10.2005р.

          Відповідно до ст.. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або  припинення цивільних прав та обов'язків. Кредитний договір є двостороннім правочином, а отже, відповідно до ст.. 202 ЦК України є погодженою дією двох сторін, що направлена на створення прав  та обов'язків для двох сторін.

          Як вбачається з заяви позичальника від 13.10.2005р. договір споживчого кредитування укладався в присутності двох сторін. За таких обставин,  обов'язковою умовою його  дійсності відповідно до ст.. 202 та 203 ЦК України, є  обоюдне волевиявлення сторін щодо кожної умови такого договору.

          До матеріалів справи  позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка»)  (Стандарт), які фактично містять умови та порядок надання кредиту, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, та положення щодо збільшення строку позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, штрафних санкцій пені до п'яти років. Зазначені умови підписані головою правління Банку, але не мають підпису  позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви Позичальника № DNH4КS530390278.  Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що  договір між КБ «Приватбанком»та ОСОБА_3 складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не була отримана  згода відповідача на укладення договору з позивачем саме за Умовами надання споживчого кредиту, на які посилається позивач та які надані ним до позовної заяви. В зв'язку з чим,  правовідносини, що виникли між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки заявою позичальника, де строк виконання взятого  нею зобов'язання по сплаті кредиту  встановлений по 12.10.2007 рік. Позивач звернувся до суду із заявленими вимогами в квітні 2012 року.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог по сплаті пені та штрафу в один рік. Відповідно до  ст.. 261 ч.5 за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як а підставу своїх вимог та заперечень. В супереч зазначеній нормі, позивачем не надано суду повний розрахунок заборгованості відповідача із визначенням періоду погашення кредиту по місяцям. В зв'язку з чим, суд не має можливості визначити початок перебігу строку позовної давності за заявленими вимогами, адже відповідачем здійснювалось погашення боргу, про що свідчить сума непогашеного тіла кредиту, визначена позивачем в позові.

          За таких обстави, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк  для звернення до суду із заявленими вимогами. Так,  строк виконання зобов'язань за договором  у відповідача сплинув  13.10.2007р. На час звернення позивача до суду пройшло п'ять років. Жодних клопотань про поновлення строку позивач суду не заявляв. В зв'язку з чим, в задоволенні вимог позивача слід відмовити.

          Керуючись ст.. 10, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

                                                  В И Р І Ш И В:

          В задоволенні вимог  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до  ОСОБА_3 про  стягнення заборгованості за кредитним договором  від 13.10.2005р. № DNH4КS530390278, відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти дів з дня його проголошення.

          Суддя:

 

 

Выходит, что в анкете заявлении был установлен термин, но срок установлен в условиях.

Поэтому в целом ВССУГУД пришел к правильному выводу.

 

Еще важно это:

          До матеріалів справи  позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка»)  (Стандарт), які фактично містять умови та порядок надання кредиту, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, та положення щодо збільшення строку позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, штрафних санкцій пені до п'яти років. Зазначені умови підписані головою правління Банку, але не мають підпису  позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви Позичальника № DNH4КS530390278.  Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що  договір між КБ «Приватбанком»та ОСОБА_3 складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

[svyt2]

Крім цього необхідно буде використати і лист- відповідь  Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області направлений на ім'я Степаненко Андрея, датований 01.06.2013 р. Як на мене, це дійсно лист-бомба і для ПриватБанка. Лист знаходиться на сайті Степаненка.

что за лист инспекции - дайте ссылку или выложите его на данном форуме.

[Prozerpina]

что за лист инспекции - дайте ссылку или выложите его на данном форуме.

http://sud.ua/blog/2013/08/14/53104-syd-s-bankom-nezaklyuchnnie-dogovora

 

скан письма под статьей

[у.zaporozhskiy]

http://sud.ua/blog/2013/08/14/53104-syd-s-bankom-nezaklyuchnnie-dogovora

 

скан письма под статьей

Инспекции по защите прав потребителей браво, жаль, что хотя бы апелляционный суд не вынес решения, где бы указал на незаключенность кредитного договора с Приватбанком при отсутствии детализированного расчета совокупной стоимости кредита.

[human]

Прошу помощи http://antiraid.com....?showtopic=6051