Определение ВССУ об отказе банку Финансы и кредит во взыскании задолженности по кредитной карте

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

17 грудня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Ситнік О.М.,

суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

 

Позивач посилався на те, що 05 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 був укладений договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки № 006-Р/012072, відповідно до якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок, а відповідач зобов'язується дотримуватися всіх положень даного договору та правил користування платіжною карткою.

 

12 серпня 2008 року між сторонами було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 03-35/08-ДД, згідно з умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 2 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами. До 11 червня 2010 року відповідач зобов'язувався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за вказаним договором, а також сплатити відсотки за користування кредитними ресурсами.

 

Однак всупереч взятих на себе зобов'язань відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Станом на 14 березня 2014 року розмір заборгованості становить 19 170 грн 66 коп. і складається із: заборгованість прострочена (несанкціонована) за кредитним договором - 1 949 грн 53 коп.; нараховані відсотки із заборгованості - 158 грн 21 коп.; нараховані відсотки із простроченої (несанкціонованої) заборгованості - 7 477 грн 59 коп.; пеня за прострочену заборгованість - 9 585 грн 33 коп.

 

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з позивача заборгованість за договорами про відкриття відновлювальної кредитної лінії та про відкриття карткового рахунку від 05 серпня 2008 року, яка станом на 14 березня 2014 року становить 19 170 грн 66 коп.

 

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року, позов задоволено.

 

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 12 серпня 2008 року № 03-35/08-ДД та договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки від 05 серпня 2008 року № 006-Р/012072 у сумі 19 170 грн 66 коп. та 243 грн 60 коп. судового збору.

 

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

 

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

 

Судами встановлено, що 05 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 був укладений договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки № 006-Р/012072, відповідно до якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок, а відповідач зобов'язується дотримуватися всіх положень даного договору та правил користування платіжною карткою.

 

12 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 03-35/08-ДД, відповідно до якого банк надає відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок ОСОБА_5, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням карти Visa Classic № 4476070100224971, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 2 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитних ресурсів, з оплатою за відсотковою ставкою, а відповідач зобов'язується повернути кредитні ресурси, сплатити відсотки до 11 червня 2010 року.

 

Відповідач передбачені договорами зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконував, внаслідок чого виник несанкціонований овердрафт.

 

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 14 березня 2014 року загальна сума заборгованості відповідача перед банком становить 19 170 грн 66 коп., з них: заборгованість прострочена (несанкціонована) за кредитним договором - 1 949 грн 53 коп., нараховані відсотки із заборгованості - 158 грн 21 коп., нараховані відсотки із простроченої (несанкціонованої) заборгованості - 7 477 грн 59 коп., пеня на прострочену заборгованість - 9 585 грн 33 коп., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором з 12 серпня 2008 року по 14 березня 2014 року.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання за вказаними договорами, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

 

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач здійснив останній платіж у червні 2011 року, а тому перебіг позовної давності перервався і позовна давність почала обчислюватись з цієї дати, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено. 

 

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

 

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що відповідно до пункту 3.4 договору картка видається строком на два роки і термін її дії припиняється після закінчення місяця і року, зазначеного на картці.

 

Суди попередніх інстанцій не дослідили картку та не встановили строк її дії, а тому і питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням цих обставин і факту пред'явлення позову у квітні 2014 року, не вирішили.

 

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-144цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

 

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на те, що у зв'язку зі здійсненням відповідачем платежу у червні 2011 року строк позовної давності переривався, однак не звернув уваги на те, що позивачем не доведено обставин здійснення платежів у травні та червні 2011 року саме відповідачем, а отже й обставин переривання перебігу позовної давності, оскільки банком на підтвердження його доводів у цій частині не надано доказів (квитанцій, касових ордерів тощо) при тому, що відповідач спростовує сплату ним кредиту.

 

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

 

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.М. Ситнік

Судді: А.В. Маляренко

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана 

Г.В. Юровська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41986675

[ANTIRAID]

В данном решении суд обратил внимание на наши аргументы в отношении отсутствия доказательств оплаты именно должником задолженности.

[у.zaporozhskiy]

В данном решении суд обратил внимание на наши аргументы в отношении отсутствия доказательств оплаты именно должником задолженности.

Шикарно,браво.

Жаль,что направили на новое рассмотрение, а не приняли новое решение.

[AntiBank]

Очень много случаев, когда по кредиту приходят платить третьи лица. А банкирам все равно, кто платит. 

Т.о. настоящий заемщик фактически ни разу не платил, следовательно , тоже можно исковую давность начать считать раньше.

[у.zaporozhskiy]

Очень много случаев, когда по кредиту приходят платить третьи лица. А банкирам все равно, кто платит.

Т.о. настоящий заемщик фактически ни разу не платил, следовательно , тоже можно исковую давность начать считать раньше.

100%,правда по иску Привата не удалось убедить суддей в этом.

[ais]

В данном решении суд обратил внимание на наши аргументы в отношении отсутствия доказательств оплаты именно должником задолженности.

А как можно определить "кто вносит платеж", если это нал. в кассу, например?

[batyshka]

підпис на платіжному дорученні

[andrew2]

підпис на платіжному дорученні

Вообще в платежке есть специальная графа , называется "плательщик", туда ставят название юрлица или ФИО гражданина, есть графа "код плательщика", туда заносится код ЭДРПОУ или ИНН физлица, и самое главное конечно подпись.

[у.zaporozhskiy]

Что сказал суд первой инстанции после пересмотра?