Приватбанку отказали в удовлетворении исковых требований на основании срока давности


Recommended Posts

Державний герб України

 

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/812/17

Провадження №2/377/347/17

    12 грудня 2017 року    Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Щуковській А.М.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

                        УСТАНОВИВ:

    

13 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», у якій представник позивача за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2011 року у розмірі 11254,70 гривеньта судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 гривень.

    В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 24.02.2011 року, надав відповідачу кредитв розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦПК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів більш як на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У порушення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість станом на 31.08.2017 року в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова.

     Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду клопотання, в якому  просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримавв повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 08 листопада 2017 року, позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в звязку із спливом строку позовної давності, посилаючись на те, що останній платіж було здійснено відповідачем на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. 13 лютого 2015 року відповідач   не здійснював платіж у розмірі 77,06 гривень, що підтверджується випискою по рахунку, в якій зазначено, що це автоматичне списання та погашення заборгованості, а тому вказаний платіж не може бути визнаний таким, що перервав позовну давність.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.2011 року ОСОБА_2 подав до відділення публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив надати йому послуги у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна».  

Своїм підписом у заявівідповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківськихпослуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому виді.

Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 24.02.2011 року банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

     Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5 % на місяць; строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня = пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. за місяць нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів у разі виникнення прострочки на суму від 50 грн. Штраф за порушення строків платежів по кожному із грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів становить 500 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Як зазначено в п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань задоговором, на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Відповідно до вимогст. 11 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписавши заяву від 24.02.2011 року відповідач засвідчив, що ознайомлений та згоден із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтвердив свою згоду на те, що вказані документи в цілому складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору, який складається не лише з заяви позичальника, а також з Тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

     Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2017 року, існує заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова.

Відповідно до положень ч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

    Відповідачем та його представником розмір заборгованості за кредитним договором належними та допустимими доказами не спростований.

В судовому засіданні представник відповідача  просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про що зазначив також і у додаткових письмових поясненнях, наданих суду 12.12.2017 року( а.с. 97-100).

    Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1ст. 257 цього Кодексузагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1ст. 264 цього Кодексуперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За змістом ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року( справа № 6-116 цс13), 19 березня 2014 року( справа № 6-20 цс 14), 18 червня 2014 року ( справа № 6-61цс 14), 29 червня 2016 року ( № 6-1188 цс 16).

    За змістом п.2.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні карти, включно. Згідно п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в звязку закінченням строку дії діюча відповідна карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії за зверненням клієнта в банк згідно діючим тарифам. За змістом п.2.1.1.12.4, 2.1.1.12.5 Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці ( поле МОNТН).

    Як зазначено у довідці, наданої позивачем, відповідачу 24.02.2011 року була видана кредитна картка № 5577212916571493, термін дії якої червень 2014 року( а.с. 74). Саме з цього карткового рахунку суду надано позивачем виписку, відповідно до якої відповідачем здійснено останній платіж 27.12.2013 року на погашення заборгованості за наданим кредитом.

    При цьому суд не вважає перериванням перебігу позовної давності у відповідності до вимог ст. 264 ЦК України  службову операцію, яка проведена 13.02.2015 року по  автоматичному погашенню простроченої заборгованості  в сумі 77,06 гривень, і відображена як у розрахунку заборгованості, так і у виписці по картковому рахунку ОСОБА_3, оскільки вказана службова операція не є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

     Таким чином, судом встановлено, що строк дії картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка видана на імя ОСОБА_2, закінчився 30 червня   2014 року(а.с. 74), останній платіж відповідачем здійснено 27 грудня  2013 року(а.с. 6).

Враховуючивизначений змістом кредитного договору кінцевий строк виконання зобов'язань 30 червня  2014 року, тобто останній день місяця, указаного на картці, початок перебігу строку позовної давності почався з 1 липня  2014 року. Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна заява до суду здана на пошту 10 жовтня 2017 року, що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлено, причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

     За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в звязку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, -

       ВИРІШИВ:

 

В задоволенні позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

 

 

Суддя                                                  Н.  Ф.  Теремецька

 

Державний герб України

 

Справа № 377/812/17   Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/910/18   Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26   13.03.2018

                                                                                                                                                              

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року                                                                    м. Київ

 

справа № 377/812/17

провадження № 22ц/780/910/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

сторони :

позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Теремецької Н.Ф., повний текст складений 18.12.2017 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України  № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2017 року позивач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 24.02.2011 між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 4800 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначав, що відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, а відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість на загальну суму 11254,70  гривень,  яка складається з :  2078,64  гривень - заборгованість за кредитом;  6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;  2122,94  гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 гривень - фіксована частина, 512,13  гривень - процентна складова.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у сумі 1600 грн.

Представник відповідача у своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні посилався  на те, що відповідно до виписки по рахунку наданої позивачем вбачається, що останній платіж  було здійснено відповідачем  на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. Здійснений 13 лютого 2015 року платіж відповідно до виписки по рахунку у розмірі 77,06 грн. є автоматичним списанням, тому не може вважатись підставою переривання позовної давності, а отже позивач подав позов зі спливом строку позовної давності, у зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права при його ухваленні. Вважає, що суд зробив помилковий висновок щодо сплину позовної давності у правовідносинах що склалися між сторонами, що призвело до відмови у задоволенні позову. Так, зазначив, що судом не враховано, що відповідачу під час укладення договору було видано дві картки, одна з яких строком до кінця грудня 2014 року, тому вважає, що банк звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач намагається ввести в оману суд другої інстанції, оскільки дає неправдиву інформацію щодо початку строків перебігу позовної давності, посилаючись на кредитну картку дія якої закінчувалась у грудні 2014 року. Так, відповідач зазначив, що визнає обставини того, що у 2011 році звернувся до банку для відкриття ощадкнижки (депозиту), але працівники банку нав'язали послугу у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» під № НОМЕР_1 термін дії якої закінчувався у червні 2014 року, і саме з цієї картки з цим рахунком позивач надав суду виписку по заборгованості, і саме по цій картці останній платіж був проведений 27 грудня 2013 року. Але у скарзі позивач посилається на іншу платіжну картку «Універсальна» з іншим номером НОМЕР_2 строк дії якої закінчується у грудні 2014 року, при цьому у його заяві до банку, як клієнта не міститься відомостей того, що йому видавалась інша картка дією до грудня 2014 року. Крім того, відповідач зазначив, що автоматичне списання коштів з рахунку у лютому 2015 року є службовою операцією та не є дією, що свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, тому просить відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до  ч. 1  ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що  позовна заява Банку надійшла до суду з пропуском позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з таким висновком.

Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Так, з матеріалів справи вбачається що 24.02.2011 року ОСОБА_4 подав до відділення  ПАТ КБ  «ПриватБанк»   анкету-заяву   про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив  надати йому ощадкнижку (депозит) (а.с.7).

З довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача з картковим рахунком НОМЕР_3, вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 24.02.2011 року з лімітом 1000 грн., який був збільшений до 4800 грн. лише 19.10.2011 року (а.с.55).

Згідно довідки Банку, яка міститься в матеріалах справи, термін дії картки з картковим рахунком НОМЕР_3, закінчився у червні 2014 року (а.с.74)

Як вбачається з виписки по картці з картковим рахунком НОМЕР_3, з терміном дії до 06/14 року, яка надана банком, останній платіж був здійснений відповідачем 27.12.2013 року (а.с.72).

При цьому позивач розрахував заборгованість по цьому рахунку станом на  31.08.2017 року у сумі 11254,70  гривень, що складають:  2078,64  гривень - заборгованість за кредитом;  6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;  2122,94  гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - фіксована частина, 512,13  гривень - процентна складова.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, поточна заборгованість у відповідача виникла з 2013 року, строк дії картки закінчився у червні 2014 року, після закінчення цього строку, інша картка відповідачу не видавалася, а з даним позовом позивач Банк звернувся 13 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Заперечуючи проти позову 11 грудня 2017 року,  ОСОБА_4 через свого представника в порядку визначеному ч.4 ст. 267  ЦПК Україниподав пояснення-заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку (а. с. 93-95).

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять даних, що після закінчення строку дії платіжної картки, відповідач продовжував нею користуватися або отримував у ПАТ КБ "ПриватБанк" нову картку після спливу дії старої, а також не надав докази того, що відповідач отримав та користувався одночасно із спірною карткою, іншою карткою з іншим номером, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції про відмову в позові Банку у зв'язку із спливом позовної давності, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилання позивача у скарзі на строк дії іншої кредитної карти дія якої закінчується у грудні 2014 року безпідставна, оскільки по ній не велися ніякі розрахунки, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 7, 374, 375, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,

постановив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий :                                   І.В.Іванова

Судді :

 

Гуль В.В.

 

 

Сліпченко О.І.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Приватбанк конечно жулик))  Обосновывая незаконность, решения суда первой инстанции, приплели непонятный номер карточки (возможно это даже была мини-кредитка брелок) и таким образом хотели продлить срок окончания договора. Я, когда  читал ап. жалобу, думаю вот фантезеры, Но, суд 2 инстанции разобрался и оставил решение суда первой инстанции в силе. 

  • Like 1
  • Thanks 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...