Решение Орджоникидзевского райсуда о признании недействительными договоров кредита, ипотеки и поруки с ПУМБ

[AntiBank]

Справа №2-2570/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Політайко Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в м. Запоріжжі, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в особі філії в м. Запоріжжі про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки.

Під час розгляду справи судом уточнено найменування відповідача – ПАТ «Перший Український Міжнародний банк».

ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою суду від 28.04.2010 року об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить визнати недійсним укладений між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ним кредитний договір № 5365675 від 18 квітня 2007 року, визнати недійсним укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 договір іпотеки № 5367383 від 18 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за № 844, визнати недійсним укладений між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_3 договір поруки № 5367969 від 18 квітня 2007 року, зняти заборону на відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 та було передано в іпотеку ЗАТ «ПУМБ », а саме трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та встановити для нього розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» у сумі 231 024,23 грн. - по 2000,00 грн. щомісяця до повного погашення боргу.

ПАТ «Перший Український міжнародний банк» у зустрічній позовній заяві просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №5365675 від 18.04.2007 року в розмірі 69 118, 75 доларів США та 87 448, 48 грн., з яких :

- заборгованість з основної суми кредиту – 59 930, 65 доларів США ;

- заборгованість за сумою нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом - 9 188, 10 дол. США, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підставах викладений у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнав. Вважає його необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» Бойченко Д.О. позов ОСОБА_4 не визнав. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, і такими що не підлягають задоволенню. Зустрічний позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підстава викладений у позовній заяві. Просить зустрічній позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 первісний позов ОСОБА_4 підтримала. Вважає його обґрунтованим і просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» не визнала. Вважає його необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2007 року між сторонами по справі було укладено Кредитний договір № 5365675 про надання кредитних коштів в сумі 70 000,00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користуванням кредитом в розмірі 12,90 % річних з кінцевим погашенням заборгованості 18.04.2017 року. У якості забезпечення умов ПАТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 5365675 від 18.04.2007р., між сторонами було укладено договір поруки № 5367969 і іпотечний договір від 18.04.2007 № 5367383.

Пунктом 3.2.1 спірного кредитного договору та додатком №1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено судом за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли ці вільно-правові відносини.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується дати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір фактично виник не з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і провадились обома сторонами в іноземній валюті.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражено у грошовий одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засоби на території України, які приймаються усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунків, вклади акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законом засобом платежу, які застосовуються при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин порядок здійснення валютного контролю відповідальність за порушення валютного законодавства передбаченні Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням ст. 4,ст. 192 ЦК України єдиними нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов’язані з переходом право власності на валютні цінності, за винятком операції, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обсягу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції пов’язані з ввезенням переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національного оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальній ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного.

Згідно із п. «г» ч.4ст.5 Декрету КМУ, індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави.

Згідно із п.1, 4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р.№ 483, яка зареєстрована в МЮУ 09.11.2004 р.№ 1429/10028, від використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаються.

Відповідно до п.1, 2 договору ПАТ «ПУМБ» надав ОСОБА_1 кредит в сумі – 70 000 доларів США на споживчі потреби, які ОСОБА_1 отримав з каси банку у іноземній валюті готівкою, яка становить в гривневому еквіваленті на дату укладання договору – 353 000, 00 грн. по курсу НБУ на 19 квітня 2007 року. згідно якого 100 доларів США дорівнює 505,00 грн., згідно заяви на видачу готівки № 3 від 19.04.2007 року, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до п.3.2.1 Кредитного договору та Додатку № 1, який є невід’ємною частиною Кредитного договору, сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюються позивачем доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 70 000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом ( проценти) також проводиться позивачем в доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з 19.04.2007 р. по 19.02.2009 р. ОСОБА_1 сплатив ПАТ «ПУМБ» 23 417, 00 дол. США ( сума складається за розрахунком).

Оплата боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті, передбачених п.п.3.1.1, 3.1.2 кредитного договору також потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Крім того, відповідно до ст.2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р «Про затвердження правил використання готівкою іноземної валюти на території України» , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р.№ 245/2685( втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкою іноземної валюти як засобу платежу або застави дозволяються у разі відсутності у фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості валютної обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках : п.2.1 – на територіях митниць; п.2.2.- на територіях вокзалів; п.2.3. – використання на території України готівкою іноземної валюти як засобу платежу дозволяється разі суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті; п 2.4. - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США, як засобу платежу за кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року суперечить приписам п. «г» ч.4 ст. 5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р.

Наданий банком до матеріалів справи дозвіл № 8-1 від 04.08.2009р.Національного банку України, як доказ наявності у відповідача на здійснення вказаних вище валютних опре цій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремних операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. «г» ч.4 ст. 5 Декрету КМУ, не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, у вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач не вказані операції по використанню готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операцій в іноземній валюті містять в особі п 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.089.2006р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права позивачу використання готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою стороною в разі, якщо таким правочином порушено її право чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може бути суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач, на виконання цього правочину, отримав від банку 70 000 доларів США, що на день отримання становило 353 500,00 грн., виходячи із офіційного курсу НБУ на 19.04.2007р. 1 долар США = 5,05 грн.

Банк на виконання цього правочину, отримав від ОСОБА_1 23 417, 00 доларів США, що на день отримання становило 122 475, 77 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на дні отримання. Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим відповідачем та позивачем за спірним кредитним договором становить 231 024, 23 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позивні вимоги про визнання правочину, який оформлений кредитним договором №5365675 від 18 квітня 2007 року недійсним є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором іпотеки № 5367383 від 18 квітня 2007 року також є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання не дійсним основного зобов’язання , забезпеченого договором іпотеки, як визнання не дійсним і додатково зобов’язанням.

За таких обставин, беручи дот уваги висновки суду не дійсності про вотчину, який оформлений кредитним договором № 5365675 від 18 квітня 2007 року, в забезпечення виконання обов’язків за яким було укладено договір поруки № 5367969 від 18 квітня 2007, останній підлягає визнанню судом не дійсним на підставі ч.2 ст.548 ЦК України.

Згідно ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на якій вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів. щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території Україні, як засобу платежу. Таким чином суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушенні наступні норми закону, які суперечить чинному законодавству, текст якого складений відповідачем містить положення, які значно погіршили його стан, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов. встановленого чинним законодавством України, а саме: відповідач. надавши кредит у доларах США порушив статті:

статтю 99 Конституції України,згідно якої грошовою одиницею є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України № 2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в України», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця(національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкою іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти як засобу платежу, у розрахунках на території України та ст..3 Декрету КМУ від 19.02.1993 «Про кисету валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст..3 ЦК України загальними засобами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається установленими його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян(публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріпленні у ст..3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є не справедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Не справедливими є ,зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачаю згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитів у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб’єкт підприємницькою(господарської) діяльності виключно на позивача за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суд, у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення і враховуючи наявність таких обставин, оскільки видані банком кошти були використані позивачем на придбання квартири, суд вважає можливим встановити позивачу розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів банку у сумі 231 024,23 грн. по 2000 грн. щомісяця до повного погашення боргу.

Таким чином оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позив підлягає задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позиву відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. , 8, 13, 16, ч.2 ст. 192, 203, 215, 216, 227, 524,533, 548, 601, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 5365675, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки № 5367383, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір поруки № 5367969, укладений від 18 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3.

Скасувати заходи забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, а саме трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі - 231 024, 23 грн. ( двісті тридцять одна тисяча двадцять чотири гривень двадцять три копійки). Встановити для ОСОБА_1 розстрочку виконання рішення суду по поверненню коштів Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк» у сумі 231 024,23 гривень - по 2000,00 гривень щомісяця до повного погашення боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 суму витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 37 гривень, а також судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок – в дохід держави.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.



Суддя А.В. Воробйов


http://reyestr.court.gov.ua/Review/11384369

[у.zaporozhskiy]

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою стороною в разі, якщо таким правочином порушено її право чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Все таки индивидуалка нужна на выполнение, а не на заключение.

Банк просто не имел права на заключения кредитного договора с резидентом для потребительских целей в иностранной валюте в силу противоречия ст. 524 и 533 ЦК.

[vekt]

Все таки индивидуалка нужна на выполнение, а не на заключение.

Банк просто не имел права на заключения кредитного договора с резидентом для потребительских целей в иностранной валюте в силу противоречия ст. 524 и 533 ЦК.

Ну 533 тоже касается выполнения, а не заключения. Все три ее пункта.

Если наши договора заключены не в гривне, то их исполнение в силу 533п3 законом не допущено, следовательно взаимных обязательств по такому договору так не возникло.

[sofi]

Ну 533 тоже касается выполнения, а не заключения. Все три ее пункта.

Если наши договора заключены не в гривне, то их исполнение в силу 533п3 законом не допущено, следовательно взаимных обязательств по такому договору так не возникло.

вот именно!

[у.zaporozhskiy]

вот именно!

что правильно?

верно ссылаться при недействительности на 203, 215, 524, 533 ЦК

а не на отсутствие индивидуалки...

[AntiBank]

А мне ОЧЕНЬ понравилось это:

Крім того, у вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач не вказані операції по використанню готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Ну не написано в их лицензиях, Дозвилах, додатках до дозвилов о том , что можно....

Т.е. запрещено.

И все тут . Точка.

И без законов и постанов. ..

sofi, это для Вас и всем кому небезразличен ПУМБ....

[vekt]

что правильно?

верно ссылаться при недействительности на 203, 215, 524, 533 ЦК

а не на отсутствие индивидуалки...

Давайте эту тему "покатаем" еще раз для новичков.

Идеальным является иски по которым выносились те самые что ни на есть самые первые решения из Одессы. Тут на форуме они даже не в тексте, а на фотках. В тех исках почти ничего нет. Есть 524+533 и никакой лицензии. Никакая лицензия никакого права на валюту не дает. Наверно в будущем такими иски и будут.

А пока мы не знаем как составить такой иск, что бы судье некуда деваться было. Тут вопрос не столько в нормативке, сколько в блестящем построении неуязвимой логики. Тут писателем нужно быть, а не адвокатом или юристом у которых на двоих три мнения. Мнений быть вообще не может быть никаких. Никакой юрист или адвокат хоть с 50-летним опытом не может иметь какое то мнение по этому римскому праву, которое лет триста писалось кровью. И таких "изобретателей" за это время находилось хоть пруд пруди. Все это велосипедо-открыватели.

Поэтому для прохождения в европейском суде ни одна лицензия не прокатит. Уж они то знают историю этого самого римского права и поднимут на смех.

Более того, если речь идет не о возникновении обязательств и не об исполнении договора, а только о праве составить и подписать такой договор, то 533 тоже не катит.

Остаются, я думаю, 524, цены, рассчеты...

А в европейском могут рассказать, что пункт "г" все равно относится к международным рассчетам. Потому что, например, территория иностранного судна или самолета, территория иностранного посольства и еще что-то, которые хотя и находятся в Украине, все равно территорией Украины не являются. Вот где индивидуалка и нужна.

Почему в 192 стоит Украина, а в 533 - ТЕРРИТОРИЯ Украины? Я, например, понять не могу.

Но точнейшая математика в законах есть. Ей не меньше 300 лет. И эта математика не имеет отношения к велосипедо-открывателям.

----------------

Поэтому, если речь и идет про индивидуалку, то только, чтибы "их" перебороть их же "битым" оружием. И римское право устроено так, чтобы очередных велосипедо-открывателей поставить на место их же оружием. И наверно так в истории делалось не раз и все уже обкатано.

[sofi]

и еще раз - вот именно! Абсолютно с вами согласна, вект.

В неупрежденном суде смогут разобраться, что кредит выдается в денежных средствах, деньгах, которыми в украине являются гривны., единствено законное платежное средство, т.е. другого в украине -нет. И выдать лицензию, которая бы давала возможность считать законным платежным средством тугрики в правоотношениях где предусмотрено единственно законное - гривна - зачем тогда было в 4 законах указывать гривну.- является абсурдом. Декрет дает право использовать валюту при наличии лицензий только в тех случаях, которые предусмотрены декретом. А декретом не предусмотрены рассчеты между резидентами, а банк такой же резидент, юр лицо и субъект хозяйствования как и все остальные, и бабки свои зарабатывать должен тоже в гривне на территории. и назначать деньгами валюту американскую у нас в украине он не имеет права ст.92КУ

Вы обратите внимание, в чем они , банки кредиты от НБУ получают - исключительно в гривне!!!

[AntiBank]

что правильно?

верно ссылаться при недействительности на 203, 215, 524, 533 ЦК

а не на отсутствие индивидуалки...

Уважаемые мэтры, пожалуйста, не разговаривайте только между собой. Приводите цитаты, обосновывайте. Хоть даже по 150 разу.

Сказали, цитируйте, нас ведь читают и посетители:

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для

чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи

непрацездатних дітей.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена

законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин

може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,

але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може

бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 524. Валюта зобов'язання

1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці

України - гривні.

2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання

в іноземній валюті.

Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання

1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в

іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається

за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший

порядок її визначення не встановлений договором або законом чи

іншим нормативно-правовим актом.

3. Використання іноземної валюти, а також платіжних

документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на

території України за зобов'язаннями допускається у випадках,

порядку та на умовах, встановлених законом.

Мы все делаем одно дело. Однако каждый видит его разрешение по-своему.

Но давайте более раскрыто приводить свои аргументы.

Ув. y.voronizhskiy, эта цитата не против Вас.

Мы часто тут "матюкаемся" на юридическом языке, забывая за посетителей.

Просьба, если писать статью, то ее цитировать, хотя бы поверхностно.

Правильно vekt написал : "Давайте эту тему "покатаем" еще раз для новичков."

При этом, уважаемый vekt , все равно "катали" отнюдь не для новичков.

Пожалуйста, станьте учителями (педагогами) в дошкольных классах.

Более доходчиво.

Более простым языком.

Лично я, ничего бы не понял, если бы зашел первый раз на эту ветку, т.е. был бы как первоклашка.

[sofi]

Деньги - это не просто валюта, это статус валюты.

как маршал, не просто солдат, а высший офицерский чин, с полномочиями, гораздо отлиными от солдатских.

[vekt]

единствено законное платежное средство

Таким единственным гривна является аж в двух законах. В ЗУпроНБУ и ЗУпроПлатежные.

И можете быть уверенными, что принципы дуракоустойчивости, заложенные в римском праве, позволят вам доказать это и на других законах. Потому что дураки наезжали уже. Все повторяется не впервые. И на дураков это право тоже уже подогнано.

Я надеюсь в европейском суде с этим проблем не будет.

[sofi]

Таким единственным гривна является аж в двух законах. В ЗУпроНБУ и ЗУпроПлатежные.

Я надеюсь в европейском суде с этим проблем не будет.

+ ст.3 Декрета +ст.192 ЦКУ

[sofi]

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

Кредитний договір вчиняють щонайменьще 2 особи - кредтодавець та позичальник.

Чи мвє позичальник необхідний обсяг цивільної дієздатності для здійснення, платежів, розрахункив передбачених в договорі між резидентами на території україни у валюті, відмінній від гривні?

наявність у банку будь - якої ліцензії , а тим більше генеральної, яка надає право саме банку , а не будь- кому іньшому здійснювати валютні операції, передбачені в Декреті, ніяким чином не наділяє таким ж правами позичальника.

Позичальник діє на підставі закону у межах законом не заборонених, а у випадку з валютою, відповідно до ст.193 ЦКУ - в межах законом дозволеним.

на підставі банківської ліцензії банк має право приймати вклади (депозити), надавати кредити -- а ви теж таке право отримали уклавши з банком кредитний договір?

[у.zaporozhskiy]

Лично я, ничего бы не понял, если бы зашел первый раз на эту ветку, т.е. был бы как первоклашка.

я вообще всегда стараюсь цитировать статьи

в темах по решениям у меня был когда-то договор с Антирейдом, не захаращивать чем-то лишним,а обсуждать исключительно решение.

вот

верно Софи подметила, вот тоже об этом начал думать

однозначно ст. 193, 192 ЦК + ст. 198 ХК

и конечно же меня заинтересовала формулировка в одном из решений

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

ни у нас, ни у банков, нет права на заключение кредитного договора выраженного и "исполняемого" в иностранной валюте

Еще интересно то, что неймлесс добавил.

ст. 193 влечет, то что кредитный договор в иностранной валюте для потреб.целей должен быть предусмотрен каким-то законом.

Вам известен такой закон?

[AntiBank]

я вообще всегда стараюсь цитировать статьи

в темах по решениям у меня был когда-то договор с Антирейдом, не захаращивать чем-то лишним,а обсуждать исключительно решение.

вот

верно Софи подметила, вот тоже об этом начал думать

однозначно ст. 193, 192 ЦК + ст. 198 ХК

и конечно же меня заинтересовала формулировка в одном из решений

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

ни у нас, ни у банков, нет права на заключение кредитного договора выраженного и "исполняемого" в иностранной валюте

Еще интересно то, что неймлесс добавил.

ст. 193 влечет, то что кредитный договор в иностранной валюте для потреб.целей должен быть предусмотрен каким-то законом.

Вам известен такой закон?

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за

номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця

України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у

випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 193. Валютні цінності

1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок

вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Ни по 192, ни по 193 мне ЗАКОН не известен. Потому что его просто нет, по крайней мере, что касается нас.

Но именно в этом решении, мне так кажется, очень важно это не сколько ЗАКОН и все остальное.

А то , что в их разрешительных документах просто нет такого пункта, который разрешал бы исключить вышеизложенные требования ЦК, Декрета, ЗУ про НБ, Про Платежные системы, ХК и пр.

Т.е. то что я выделял:

"Крім того, у вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач не вказані операції по використанню готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу."

Я то понимаю, что такого пункта в их лицензиях, дозволах просто не может быть ни де-юре, ни де-факто. НБУ не даст лицензии на то, что запрещено.

Может и стоит копать глубже...

Но можно и на этом делать...

(ИМХО)

[sofi]

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за

номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця

України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у

випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 193. Валютні цінності

1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок

вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Ни по 192, ни по 193 мне ЗАКОН не известен. Потому что его просто нет, по крайней мере, что касается нас.

Но именно в этом решении, мне так кажется, очень важно это не сколько ЗАКОН и все остальное.

А то , что в их разрешительных документах просто нет такого пункта, который разрешал бы исключить вышеизложенные требования ЦК, Декрета, ЗУ про НБ, Про Платежные системы, ХК и пр.

Т.е. то что я выделял:

"Крім того, у вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач не вказані операції по використанню готівкою іноземної валюти на території України як засобу платежу."

Я то понимаю, что такого пункта в их лицензиях, дозволах просто не может быть ни де-юре, ни де-факто. НБУ не даст лицензии на то, что запрещено.

Может и стоит копать глубже...

Но можно и на этом делать...

(ИМХО)

просто в суде требовать додаток до дозволу, без которого он недействителен. Требовать огласить весь список и указать, какой именно из дозволов разрешает ВАМ и Банку производить платежи не деньгами, а валютными ценностями в виде инвалюты конкретной, а также какой из дозволов дает право банку выдавать Вам , обычному физ лицу целевой кредит - не в грошових коштах, как указано в 1054, а в валютной ценности, ...

а после всего резюмировать, что вы не являетесь субъектом валютного рынка , потому никаких сделок, в том числе кредитных совершать не можете, а Декрет вам разрешрл лишь то что прямо указано в ст 6, купить - продать валюту через банк, что еще раз подтверждает вашу правоту в том что доллары в украине не деньги, а майно, ограниченое в обороте , а по договору вам обещали выдать средство платежа для покупки машинки.. Оказалось обманули.

[AntiBank]

Требовать огласить весь список и указать, какой именно из дозволов разрешает ВАМ и Банку производить платежи не деньгами, а валютными ценностями в виде инвалюты конкретной, а также какой из дозволов дает право банку выдавать Вам , обычному физ лицу целевой кредит - не в грошових коштах, как указано в 1054, а в валютной ценности, ...

А я бы сказал: ткните пальцем в пункт в этом Додатке до Дозволу. (по -конкретнее), который " разрешает НАМ и Банку производить платежи не деньгами, а валютными ценностями в виде инвалюты конкретной, а также какой из дозволов (ПУНКТ ДОЗВОЛА) дает право банку выдавать Вам , обычному физ лицу целевой кредит - не в грошових коштах, как указано в 1054, а в валютной ценности, ..."

[Selana]

Уважаемые мэтры! Есть ли у Вас информация о том, вступило ли в силу это ришение. Очень надо знать. Спасибо.

[НБ Украины]

Уважаемые мэтры! Есть ли у Вас информация о том, вступило ли в силу это ришение. Очень надо знать. Спасибо.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14599639

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17180649

[AntonZ17]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14599639

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17180649

Я так и думал. Все мы знаем чей ПУМБ и ждать от судей какого-нибудь чуда бесполезно (разве что если за это чудо много заплатить). В Донецке вообще отказываются слушать какие-либо аргументы против этого банка.

[stairtov]

просто в суде требовать додаток до дозволу, без которого он недействителен. Требовать огласить весь список и указать, какой именно из дозволов разрешает ВАМ и Банку производить платежи не деньгами, а валютными ценностями в виде инвалюты конкретной, а также какой из дозволов дает право банку выдавать Вам , обычному физ лицу целевой кредит - не в грошових коштах, как указано в 1054, а в валютной ценности, ...

а после всего резюмировать, что вы не являетесь субъектом валютного рынка , потому никаких сделок, в том числе кредитных совершать не можете, а Декрет вам разрешрл лишь то что прямо указано в ст 6, купить - продать валюту через банк, что еще раз подтверждает вашу правоту в том что доллары в украине не деньги, а майно, ограниченое в обороте , а по договору вам обещали выдать средство платежа для покупки машинки.. Оказалось обманули.

К ЭТОМУ УВЫ НАДО ЖЕЛЕЗНОЕ ПОДТВЕРЖДЕНИЕ ЦЕЛИ ОБМАНА .. И ЖЕЛАТЕЛЬНО КОНКРЕТНЫМИ ЛИЦАМИ

[nameless]

Из Апелляции:

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції послався на те, що на момент укладення кредитного договору у сторін не було індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г»п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінуту Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»і яка б дозволяла Банку використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2007 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в м. Запоріжжі та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 5365675 про надання кредитних коштів в сумі 70 000,00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користуванням кредитом в розмірі 12,90 % річних з кінцевим погашенням заборгованості 18.04.2017 року. У якості забезпечення умов ПАТ "ПУМБ" за Кредитним договором № 5365675 від 18.04.2007р., між сторонами було укладено договір поруки № 5367969 і іпотечний договір від 18.04.2007 № 5367383.

Пунктом 3.2.1 спірного кредитного договору та додатком №1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

Зазначений вище договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печаткою.

Відповідач виконав свої зобов’язання по наданню кредиту ОСОБА_5

Надання Банком Позивачу кредиту на суму 70 000 доларів США. підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

02 жовтня 2006 року НБУ видано ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»" банківську ліцензію № 8 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий дозвіл № 8-1 від 02 жовтня 2006 року з додатком до нього на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з положень ст.5 Декрету, генеральні ліцензії видаються НБУ лише певному колу суб'єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Крім того, необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті передбачено підпунктом "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, а тому на даний час не потребується індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до п.5.3 постанови правління НБУ про порядок видачі банкам банківські ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (затв. постанов Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275) письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютної контролю" від 19.02.93 за № 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час видачі кредиту позивачу відповідач діяв на підставі Банківської ліцензії від 02.10.2006 року № 8 та Дозволу на здійснення банківських операцій № 8-1, виданих Національним банком України ВАТ "Державний ощадний банк України" .

Згідно п. 1 додатку до Дозволу, ПАТ «Перший Український міжнародний банк»має право здійснювати операції із залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України .

З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Отже, нормами спеціального законодавства, що регулюють кредитні відносини Позивача та Відповідача передбачена можливість здійснення кредитування у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Окрім цього, підтвердженням правомірності здійснення кредитних операцій у іноземній валюті є п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. З цієї норми чітко слідує, що законодавець ніяким чином не визначає кредит у іноземній валюті незаконним, таким що суперечить вимогам інших актів законодавства у тому числі ч. 1 ст. 524 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику. У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, з цього слідує, що обов’язок позичальника у даному випадку не є платежем позикодавцю за виконану роботу, надану послугу чи інше, а лише обов’язок повернути те, що позичальник отримав від позикодавця (повернути таку ж кількість грошей або речей, визначених родовими ознаками, такої ж якості, такого ж роду). Таким чином, при поверненні позичальником позикодавцеві предмету боргу (грошей чи інших речей, визначених родовими ознаками) повернуті грошові кошти не виступають, як засіб платежу , а є лише поверненням того, що було отримано. З цього слідує, що отримані Позивачем в кредит кошти в іноземній валюті та їх повернення Позивачем Відповідачу ніяким чином не є засобом платежу (Позивач повертає таку ж суму, такої ж іноземної валюти, що отримав).

Отже, в кредитному договорі іноземна валюта виступає як предмет договору, а не як засіб платежу в розрахунках між резидентами (що не заборонено чинним законодавством).

Окрім цього, як зазначалось, одним із спеціальних нормативно –правових актів, що регулюють відносини між Позивачем та Відповідачем є Закон України "Про банки і банківську діяльність" у відповідності до якого передбачена можливість здійснення кредитування у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Також слід зазначити, що у відповідності до прикінцевих положень даного нормативно-правового акту, а саме п. 2 до приведення законодавства у відповідність з цим законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Вказане свідчить про пріоритет дії норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" над іншими нормативно-правовими актами (інструкціями, постановами тощо), що вкотре свідчить про правомірність здійснення операцій кредитування у іноземній валюті.

Таким чином, кредитний договір укладений між ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в м. Запоріжжі та ОСОБА_5 не суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

И вот чё делать? Такой у нас вот суд.

Налицо перекручивание закона и статей под нужную тему.

Антирейд, как вы думаете, реально ли как то это побороть? Т.е. какой механизм НЕ дать писать такое суду?

Или не в нашей стране?

[Йивгеней]

Да стандартная отписка по луспенику, чему удивляться?

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Это уже обсосано в теме про Агриколь до зеленых соплей :-) КомпаньонЪ давал "на водку":

Раздел №1. Закон України про «Банки та банківську діяльність».

Стаття 47. Банківські операції

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями; (не относится к кредитам) .

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями;

6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Стаття 49. Кредитні операції

Як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону.

Окрім цього, як зазначалось, одним із спеціальних нормативно –правових актів, що регулюють відносини між Позивачем та Відповідачем є Закон України "Про банки і банківську діяльність" у відповідності до якого передбачена можливість здійснення кредитування у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті (конкретная статья почему не указана?). Також слід зазначити, що у відповідності до прикінцевих положень даного нормативно-правового акту, а саме п. 2 до приведення законодавства у відповідність з цим законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Вказане свідчить про пріоритет дії норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" над іншими нормативно-правовими актами (інструкціями, постановами тощо), що вкотре свідчить про правомірність здійснення операцій кредитування у іноземній валюті.