Решение хозяйственного суда Николаевской области оставленное в силе апелляцией о признании договора залога с ПУМБ недействительным

[Гражданин]

Справа № 9/2/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2010 р.

Господарський суд Миколаївської області в складі судді Філінюка І.Г . , при секретарі судового засідання Войтовській Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», 01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а, в особі Миколаївської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», 54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 91-б

до 1-го відповідача: Закритого акціонерного товариства «Росток», 56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, 2

до 2-го відповідача: Закритого акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а

про: визнання недійсним договору застави.

За участю представників :

від позивача: Джуржій С.А., дов. №14/20-58-10, від 15.01.10 р.

від 1-го відповідача: не з`явився.

від 2-го відповідача: Дядюренко М.П., дов.№1916 від 01.09.09 р.

В судовому засіданні приймає участь прокурор Волкожа С.В.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ВАТ НАК «Украгролізинг»до ЗАТ «Росток»та ПАТ ПУМБ про визнання недійсним договору застави.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позовні вимоги не надав.

Від другого відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ЗАТ «Росток»на рішення господарського суду Миколаївської області по справі №16/220/09, яким було розірвано договір фінансового лізингу та стягнуто з останнього заборгованість.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позовні вимоги не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №11006330.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача, 2-го відповідача та прокурора, господарський суд, -

Встановив:

11 травня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Закритим акціонерним товариством «Росток»укладено договір фінансового лізингу від № 14-04-720 фл.

Згідно умов вказаного договору лізингодавець зобов'язався у встановлені строки передати в користування майно, закупівля якого фінансується за рахунок коштів Державного лізингового фонду (коштів державного бюджету), а лізингоотримувач - прийняти майно і сплатити його вартість.

На підставі договору та актів приймання-передачі №1 від 20.09.04 р. та №2 від 31.12.04 р. ЗАТ «Росток»отримало у фінансовий лізинг сільськогосподарську техніку - комплект обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць.

Вартість техніки склала 1894183 грн. 20 коп.

10.01.08 р. між ЗАТ "Росток" та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»було укладено договір застави рухомого майна № 7.4-87/30, за яким в заставу було передано комплект обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць.

Проте позивач вважає, що укладення договору від 10.01.08 р. суперечить діючому законодавству виходячи з того, що у відповідності до п. 5.1 договору лізингу, предмет лізингу протягом всього строку дії договору фінансового лізингу є власністю позивача, тому відповідно до п. 5.4. договору лізингу відповідач 1 не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати, або в будь-який іншій спосіб розпоряджатися чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу позивача.

Прокурор у позові зазначив, що відповідач 1 не звертався до ВАТ НАК «Украгролізинг»з проханням надати дозвіл на заставу предмету лізингу, в свою чергу ВАТ НАК «Украгролізинг»такого дозволу відповідачу 1 не надавав. При укладені договору застави від 10.01.2008р. відповідач 1 не повідомив заставодержателю - відповідачу 2 обставин, які мають істотне значення при укладанні договору застави, а саме обставину, що відповідач 1 не є власником заставленого майна, що право власності на заставлене майно належить ВАТ НАК «Украгролізинг».

Про укладення договору застави між відповідачем 1 та відповідачем 2 ВАТ НАК «Украгролізинг» дізнався на підставі витягу з реєстру обтяжень рухомого майна.

Позивач вважає, що при укладанні договору застави від 10.01.2008р. укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 - відповідач 1 порушив вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (в даному випадку ЗАТ «Росток» не мало відповідних повноважень стосовно майна, що було передано на умовах лізингу підприємству ВАТ НАК «Украгролізинг»), а також ч. 1 ст. 215 ЦК України, яка встановлює підстави для недійсності правочину.

Крім того, при укладенні договору застави рухомого майна від 10.01.2008р. відповідачами порушені вимоги ст. 4 Закону України «Про заставу», відповідно до якої предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином майно, передане ЗАТ «Росток»в заставу ЗАТ «ПУМБ»придбано за бюджетні кошти, та підлягає поверненню ВАТ НАК «Украгролізинг» внаслідок недотримання відповідача - 1 умов договору лізингу, що стало підставою для звернення прокурора з вказаною позовною заявою до суду.

Від відповідача 2 надійшло до суду клопотання про зупинення провадження у справі №9/2/10 за позовом ВАТ НАК «Украгролізинг» до ЗАТ «Росток»та ПАТ «ПУМБ»про визнання недійсним договору застави № 7.4-87/30 від 10.01.2008р. у частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць до вирішення спору по справі № 16/220/09 про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення заборгованості та зобов'язання виконати певні дії, оскільки рішення по цій справі може безпосередньо вплинути як на розгляд, так і на прийняття рішення по справі №9/2/10.

Як повідомив в судовому засіданні відповідач 2, господарським судом Миколаївської області 01.02.2010 р. було прийнято рішення по справі № 16/220/09, яким задоволено вимоги ВАТ НАК «Украгролізинг» до ЗАТ «Росток»в повному обсязі, а саме: розірвано договір фінансового лізингу; стягнуто з відповідача 1 заборгованість за договором фінансового лізингу, та зобов’язано повернути комплект обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць ВАТ НАК «Украгролізинг».

Відповідач 1 не погоджуючись з таким рішенням, 10.02.2010 р. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про скасування вказаного рішення та прийняття нового рішення, яким клопоче задовольнити лише одну вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором фінансового лізингу.

Відповідач 2 у своєму клопотанні зазначає, що у разі задоволення Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача 1 зникає підстава звернення із позовом до суду ВАТ НАК «Украгролізинг»до ЗАТ «Росток»та ПАТ «ПУМБ»про визнання недійсним договору застави № 7.4-87/30 від 10.01.2008 р. у частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць взагалі, а відмова в поверненні комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 до позивача означатиме залишення цього обладнання у власності ЗАТ «Росток». Оскільки обладнання буде власністю відповідача 1, то відповідно не буде жодних законних підстав щодо визнання недійсним договору застави № 7.4-87/30 від 10.01.2008р. у частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4. Ухвалою суду від 25.02.2010р. відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Прокурор та позивач в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги.

Розглянувши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Статтею 217 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до договору застави рухомого майна №7.4-87/ЗО від 10.01.2008 р. ЗАТ «Росток»передало ПАТ «ПУМБ»в заставу майно, яке було отримано ним за договором лізингу №14-04-720 фл від 11.05.2004 р.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3.8 договору №14-04-720 фл від 11.05.2004 р. лізингоодержувач –ЗАТ «Росток»у всіх реєстраційних, бухгалтерських документах тощо зобов’язаний здійснити запис «Власність ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Відповідно до п. 5.1 предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця, тобто ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Пунктом 5.4 договору №14-04-720 фл від 11.05.2004 р. передбачено, що лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати , або в будь-який спосіб розпоряджатися чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавцю.

Пунктом 5.6 договору лізингу вказано, що предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувач після закінчення строку дії договору і/ібо виконання зобов’язань щодо сплати всіх лізингових платежів і повної вартості предмета лізингу на підставі двостороннього акту приймання-передачі.

Таким чином, відповідно до вищезазначених умов договору лізингу, до ЗАТ «Росток» на весь час дії договору переходило право користування майном, а не право власності на нього.

Відповідачем 1 було порушено умови п.5.4 договору лізингу щодо заборони передачі предмету лізингу в заставу.

Станом на час укладення договору застави предмет лізингу був власністю ВАТ «НАК «Украгролізинг». Докази щодо переходу права власності на предмет лізингу до ЗАТ «Росток» у матеріалах справи відсутні.

Оскільки предмет лізингу не належить лізингоодержувачу, він не мав права на його відчуження чи передачу у заставу, договір застави №7.4-87/30 від 10.01.2008 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Росток»і Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»в частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць (заводський №5 та №7 включених в п. 64 та п. 65 додатку №1 до договору застави рухомого майна №7.4-87/30 від 10.01.08 р.) не відповідає вимогам закону та його слід визнати недійсним.

Судові витрати слід покласти на відповідача 1, оскільки з його вини позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Керуючись ст. 203, 215, 227, 576, 806 ЦК України, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір застави №7.4-87/30 від 10.01.2008 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Росток»та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»в частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць, заводський №5 та №7, (визначеними пунктом 64 «Обладнання ОКН-4 Пташник №2»та пунктом 65 «Обладнання ОКН-4 Пташник №1 додатку №1 до договору застави рухомого майна №7.4-87/30 від 10.01.08 р.) –недійсним з моменту укладення.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Росток», (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, 2, Код ЕДРПОУ 25992238) в доход держбюджету України (Код платежу 22090200; р/р 31118095700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) - 85 грн. держмита.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Росток», (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, 2, Код ЕДРПОУ 25992238) на користь Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (Код платежу 22050000; р/р 31211259700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10673815

[ANTIRAID]

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________________________________________________________________________

_____________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р.

Справа № 9/2/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Сидоренка М.В.

Таценко Н.Б.

(Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №121 від 13.05.2010р., №131 від 18.05.2010р., заступника голови №152 від 07.06.2010р, першого заступника №169 від 21.06.2010р. )

при секретарі судового засідання Берлінській А.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача (Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”) —Джуржій С.А. –по довіреності;

від відповідача (Закритого акціонерного товариства “Росток”) –не з’явився;

від відповідача (Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”) - не з’явився;

від прокуратури – Лянна О.А. –прокурор відділу прокуратури Одеської області

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 лютого 2010 року

у справі № 9/2/10

за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”в особі Миколаївської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”

до відповідачів:

1. Закритого акціонерного товариства “Росток”

2. Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”

про визнання недійсним договору застави

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 22.06.2010р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У січні 2010р. прокурор Центрального району м. Миколаєва звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” до Закритого акціонерного товариства “Росток” (надалі —відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” (надалі —відповідач 2, ПАТ „ПУМБ”, Банк) про визнання недійсним договору застави №7.4-87/ЗО від 10.01.2008р. в частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць (заводський №5 та №7), який укладено між ЗАТ “Росток” і ЗАТ “Перший український міжнародний банк”, посилаючись на невідповідність договору застави положенням п.1 ст.576, п.2 ст.584 ЦК України, оскільки відповідач 1 не є власником заставленого майна, не мав права передавати його в заставу без письмового дозволу позивача, такого дозволу надано не було; відповідач 1 порушив вимоги ст.203 ЦК України, а також ч.1ст.215 ЦК України, яка встановлює підстави для недійсності правочину; крім того, при укладенні договору застави відповідачами порушені вимоги ст.4 ЗУ “Про заставу”.

15.02.2010р. Публічне акціонерне товариство “Перший український міжнародний банк” звернулось до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №9/2/10 за позовом ВАТ НАК “Украгролізинг” до ЗАТ “Росток” та ПАТ “ПУМБ” про визнання недійсним договору застави №7.4-87/ЗО від 10.01.2008р. в частині передачі в заставу Комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць до вирішення спору по справі №16/220/09 про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення заборгованості та зобов'язання повернути предмет лізингу.

Ухвалою від 25.02.2010р. в задоволені клопотання ПАТ “ПУМБ” про зупинення провадження у справі №9/2/10 відмовлено з тих підстав, що рішення у справі №16/220/09 не впливає на визначення права власності на спірне майно та прийняття рішення по справі 9/2/10.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено; договір застави №7.4-87/ЗО від 10.01.2008р. укладений між ЗАТ “Росток” та ЗАТ “ПУМБ”, в частині передачі в заставу комплекту обладнання для курей-несучок ОКН-4 у кількості двох одиниць (заводський №5 та №7) визнано недійсним з моменту укладення; стягнуто з ЗАТ „Росток” до бюджету 85грн. держмита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду обґрунтовано тим, що за п.п. 5.1, 5.4 договору фінансового лізингу №14-04-720фл від 11.05.2004р. ЗАТ “Росток” як лізингоодержувач не мав права розпоряджатись предметом лізингу без письмового дозволу лізингодавця та власника спірного майна, яким є позивач; предмет лізингу на час укладення оспореного договору застави був власністю ВАТ „НАК “Украгролізинг”, отже цей договір є недійсним виходячи з вимог ст.ст.203, 215, 217 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ “ПУМБ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010р. по справі №9/2/10 та скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010р. по справі №9/2/10 та прийняти нове судове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Скаржник вважає ухвалу та рішення прийнятими з порушенням норм діючого законодавства та такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступних підстав:

- відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 якщо позов прокурором подано в інтересах суб'єкта господарювання, порушення провадження у справі є безпідставним, у прокурора відсутнє право на подачу позову в інтересах ВАТ НАК “Украгролізинг”;

- висновок суду про відсутність у відповідача 1 права на передачу спірного майна в заставу Банку здійснений з порушенням норм матеріального права, оскільки ч.3 ст.4 ЗУ „Про заставу” передбачає, що предметом застави може бути рухоме майно, яке стане власністю боржника у майбутньому;

- суд при розгляді справи не з'ясував, чи дійсно предметом застави є обладнання, що отримане відповідачем 1 в лізинг та чи набув відповідач 1 предмет лізингу у власність шляхом здійснення розрахунків з позивачем;

- судом при винесенні ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача 2 було порушено ст.ст. 33, 77, 79 ГПК України та при прийнятті рішення порушено ст.ст. 4, 4-3, 22, 33, 77, 79 ГПК України, оскільки одночасним прийняттям рішення та винесенням ухвали про відмову у клопотанні про зупинення провадження у справі суд позбавив відповідача-2 права обрати інший спосіб захисту своїх прав;

Ухвалою від 29.03.2010р. апеляційний господарський суд відмовив ПАТ “ПУМБ” у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010р. про відмову задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що можливість оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі положення ГПК України не передбачають.

Перший заступник прокурора Миколаївської області у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що судом не порушені норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та зазначає, що апелянт зловживає своїми процесуальними правами, не зовсім вірно застосувавши норми ч.3 ст.4 ЗУ “Про заставу” та ст.5 ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, враховуючи це просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ “ПУМБ” та залишити рішення господарського суду Миколаївської області без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ НАК “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії НАК “Украгролізинг” заперечує проти її задоволення з тих підстав, що скаржник неправильно тлумачить норми матеріального права (ст.4 ч.3 ЗУ „Про заставу”), за якими та згідно п.п.5.1, 5.4 договору лізингу до проведення остаточного розрахунку предмет лізинга залишається власністю лізингодавця і не може бути відчужений без його згоди у будь-який спосіб.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор та представник позивача підтримали доводи та вимоги своїх заперечень проти апеляційної скарги ПАТ „ПУМБ”.

За клопотанням скаржника розгляд апеляційної скарги здійснено без участі його представника.

ЗАТ „Росток” свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило, незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду справи.

На підставі ст.25 ГПК України та згідно п.1.1 Статуту ПАТ „Перший український міжнародний банк” суд апеляційної інстанції замінив ЗАТ „Перший український міжнародний банк” його правонаступником - Публічним акціонерним товариством „Перший український міжнародний банк”.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження , що 11.05.2004р. між ВАТ НАК “Украгролізинг” та ЗАТ „Росток” укладено договір №14-04-720фл з додатками до договору, згідно умов якого позивач передав відповідачу-1 у користування на 5 років (останній платіж 01.01.2010р.) 2 (два) комплекти обладнання для курей-несучок ОКН-4 вартістю 1894183,20грн. (з ПДВ) актами приймання-передачі №№ 1, 2 від 20.09.2004р. та від 31.12.2004р. При цьому закупівля обладнання здійснена позивачем на письмове замовлення лізиногоодержувача за рахунок коштів Державного бюджету України. ЗАТ „Росток” згідно п.1, п.3.5.1 договору лізингу зобов’язався своєчасно та у повному обсязі згідно погодженого графіку сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

10.01.2008р. ЗАТ „Росток” та ЗАТ „ПУМБ” уклали договір застави рухомого майна №7.4-87/ЗО (в забезпечення виконання зобов’язань відповідача-1 за кредитним договором №7.4-87 від 04.01.2008р.), за умовами якого ЗАТ „Росток” передано в заставу Банку рухоме майно згідно додатку №1 до договору у вигляді, серед іншого, обладнання ОКН-4 вартістю 408 996,81грн. та обладнання ОКН-4 вартістю 505 462,08грн. (позиції 64, 65 в переліку заставленого майна), гарантувавши при цьому, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності згідно довідки від 12.11.2007р. та не існує жодних обтяжень та несплачених вимог стосовно цього майна (п.п.4.1.1-4.1.4 договору застави).

З підстав невідповідності договору застави вимогам ст.4 ЗУ „Про заставу”, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним, вимоги якого підтримані позивачем - ВАТ НАК “Украгролізинг”.

Місцевий господарський суд дійшов вірних висновків та на законних підставах визнав договір застави частково недійсним з моменту укладення з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ „Про заставу” предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Аналогічне положення містить ч.1 ст. 576 ЦК України: предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до договору застави рухомого майна №7.4-87/ЗО від 10.01.2008р. ЗАТ “Росток” передало ПАТ “ПУМБ” в заставу майно, яке було отримано ним за договором лізингу №14-04-720 фл від 11.05.2004 р.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3.8 договору №14-04-720 фл від 11.05.2004 р. лізингоодержувач –ЗАТ “Росток”у всіх реєстраційних, бухгалтерських документах тощо зобов’язаний здійснити запис “Власність ВАТ “НАК “Украгролізинг”.

Відповідно до п. 5.1 предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця, тобто ВАТ “НАК “Украгролізинг”.

Пунктом 5.4 договору №14-04-720 фл від 11.05.2004 р. передбачено, що лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати , або в будь-який спосіб розпоряджатися чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавцю.

Пунктом 5.6 договору лізингу вказано, що предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача після закінчення строку дії договору і/ібо виконання зобов’язань щодо сплати всіх лізингових платежів і повної вартості предмета лізингу на підставі двостороннього акту приймання-передачі.

Отже, відповідно до вищезазначених умов договору лізингу, до ЗАТ “Росток” на весь час дії договору переходило право користування майном, а не право власності на нього, тому розпорядження предметом лізингу шляхом укладення оспореного договору в частині застави предмету лізинга здійснено в порушення вимог ч.2 ст.4 ЗУ „Про заставу”.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що на час укладення договору застави предмет застави був власністю ВАТ “НАК “Украгролізинг”, що випливає також з рішення господарського суду Миколаївської області по справі №16/220/09 від 01.02.2010р., яке в частині стягнення з ЗАТ “Росток” 496337грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, що виникла з 20.09.2008р. (по додатку №2) та з 02.07.2008р. (по додатку №4), набрало законної сили 25.03.2010р. з прийняттям Одеським апеляційним господарським судом постанови по вказаній справі. Адже наявність заборгованості за договором лізингу згідно з умовами п.5.6. цього договору виключає можливість переходу предмету лізинга у власність ЗАТ “Росток” і підписання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, передбаченого цим пунктом договору.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, спірне рухоме майно станом на 10.01.2008р. не перебувало у власності відповідача-1 і він неправомірно привласнив повноваження власника цього майна (позивача) по розпорядженню предметом лізинга шляхом передачі його в заставу ПАТ “ПУМБ”.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає наступне: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наявність охоронюваного законом інтересу щодо заперечення дійсності договору застави №7.4-87/ЗО від 10.01.2008р. як власником цього майна обґрунтована та доведена позивачем поданими доказами, отже з підстав невідповідності закону (ч.1 ст.203 ЦК України) договір застави правомірно визнаний судом недійсним з моменту укладення згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, ст. 236 цього Кодексу.

Посилання скаржника на незаконність відхилення його клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.02.2010р. по справі №16/220/09 відхиляються судовою колегією, оскільки неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №16/220/09 згідно з ч.1 ст.79 ГПК України в даному випадку не вбачається, що випливає з дослідження предмету спору в справі №16/220/09.

Безпредметними є й посилання скаржника на положення ч.3 ст.4 ЗУ „Про заставу”, оскільки ця норма витлумачена скаржником на користь своєї позиції без наведення її повного тексту: предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором . Натомість, договір застави був укладений з гарантією ЗАТ “Росток” щодо належності спірного рухомого майна йому на праві власності і відсутності будь-яких обмежень щодо розпорядження ним, а не з застереженням, що обладнання стане власністю відповідача-1 у майбутньому.

Не вбачає судова колегія також і наголошеного скаржником порушення норм процесуального права у зв’язку з одночасним відхиленням його клопотання про зупинення провадження та прийняттям оскаржуваного рішення, оскільки норми ГПК України не містять подібних обмежень для господарського суду у цьому питанні.

Наполягаючи на нез’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в частині встановлення ідентичності предмету лізингу та спірної частини предмету застави, скаржник не зважив на те, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Натомість, жодних вказівок на цю обставину в ході розгляду справи в суді першої інстанції, як і доказів в підтвердження своїх припущень, ПАТ “ПУМБ” не робив та не надавав.

Суду апеляційної інстанції, незважаючи на достатній час для подання відповідних доказів з врахуванням вимог ст. 101 ГПК України, будь-які докази в підтвердження згаданих посилань надані не були, в той час, як згідно ст. 33 ГПК України тягар доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції і підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення слугувати не можуть.

Твердження ПАТ “ПУМБ” про неправомірне порушення судом першої інстанції провадження у справі за позовом прокурора в інтересах суб’єкта гоподарювання суперечать ст.2 ГПК України та змісту пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. і до уваги братись не можуть як підстава для залишення позову прокурора без розгляду і скасування оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає оскаржене рішення від 25.02.2010р. по справі №9/2/10 без змін як законне та обґрунтоване (з врахуванням підстав та мотивів задоволення позовних вимог, викладених вище по тексту постанови), апеляційну скаргу ПАТ „Перший український міжнародний банк” –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2010р. залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ „Перший український міжнародний банк” – без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя М.В. Сидоренко

Суддя Н.Б. Таценко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10178684