Верховний Суд України проаналізував судову практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів

[Luka]

Верховний Суд України проаналізував судову практику

розгляду цивільних справ про захист прав споживачів

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України обговорила аналіз судової практики розгляду цивільних справ про захист прав споживачів.

Актуальність проведення зазначеного аналізу обумовлюється необхідністю встановлення належного правового механізму захисту прав споживачів, оскільки, як засвідчило вивчення судової практики, наявне неоднакове тлумачення і, як наслідок, застосування судами положень Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», непоодинокі випадки скасування або зміни рішень місцевих судів. При цьому в судовій практиці існують спірні питання, узгодження яких є важливим для правильного вирішення судами справ зазначеної категорії.

У результаті проведеного аналізу сформульовано висновки щодо застосування зазначеного Закону до правовідносин, які виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, страхування, туристичних послуг, договорів, за якими залучаються кошти громадян для будівництва житла; висвітлено особливості окремих видів спорів цієї категорії, зокрема про ненадання інформації щодо неналежної якості продукції, справ про захист прав споживачів при придбанні ними товару належної якості, порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); проаналізовано питання щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди, стягнення неустойки; підсудності справ за участю споживачів.

За наслідками обговорення аналізу прийнято рішення опублікувати витяг з аналізу в журналі “Вісник Верховного Суду України”, звернутися до Кабінету Міністрів України як суб’єкта права законодавчої ініціативи з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів, а також направити його до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних судів для врахування при здійсненні судочинства.

23.11.2012

[Мари-Анна]

Верховний Суд України проаналізував судову практику

розгляду цивільних справ про захист прав споживачів

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України обговорила аналіз судової практики розгляду цивільних справ про захист прав споживачів.

Актуальність проведення зазначеного аналізу обумовлюється необхідністю встановлення належного правового механізму захисту прав споживачів, оскільки, як засвідчило вивчення судової практики, наявне неоднакове тлумачення і, як наслідок, застосування судами положень Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», непоодинокі випадки скасування або зміни рішень місцевих судів. При цьому в судовій практиці існують спірні питання, узгодження яких є важливим для правильного вирішення судами справ зазначеної категорії.

У результаті проведеного аналізу сформульовано висновки щодо застосування зазначеного Закону до правовідносин, які виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, страхування, туристичних послуг, договорів, за якими залучаються кошти громадян для будівництва житла; висвітлено особливості окремих видів спорів цієї категорії, зокрема про ненадання інформації щодо неналежної якості продукції, справ про захист прав споживачів при придбанні ними товару належної якості, порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); проаналізовано питання щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди, стягнення неустойки; підсудності справ за участю споживачів.

За наслідками обговорення аналізу прийнято рішення опублікувати витяг з аналізу в журналі “Вісник Верховного Суду України”, звернутися до Кабінету Міністрів України як суб’єкта права законодавчої ініціативи з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів, а також направити його до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних судів для врахування при здійсненні судочинства.

23.11.2012

И чего ждать? Очередной удавки на шею потребителю?

[Angelina]

И чего ждать? Очередной удавки на шею потребителю?

Возможно кто-то в курсе чего всетаки понапринимали.

[laz]

За наслідками обговорення аналізу прийнято рішення опублікувати витяг з аналізу в журналі “Вісник Верховного Суду України”.

Может выписывает кто этот журнал, поделитесь.

По срокам вроде уже должны опубликовать.

[Гранд Иншур]

За наслідками обговорення аналізу прийнято рішення опублікувати витяг з аналізу в журналі ”Вісник Верховного Суду України”.

Может выписывает кто этот журнал, поделитесь.

По срокам вроде уже должны опубликовать.

Я выписываю. Ещё ничего не было. Он выходит раз в 2 месяца, так что можно ждать до конца февраля...

Но в последнем вестнике 2012 года была неплохая систематизированная подборка постановлений за 2012 год (правовых позиций), в том числе и тех, что касаются крединых правоотношений. Кому интересно, - копируем, ищем, пользуемся:

1. Постанови Верховного Суду України у спорах, що виникають із договорів позики, банківського вкладу, банківського рахунка, кредитних договорів (Постанова від 25.04.2012 року у справі №6-20цс12; Постанова від 06.06.2012 року у справі №6-17цс12; Постанова від 23.05.2012 року у справі №6-38цс12; Постанова від 23.05.2012 року у справі №6-41цс12; Постанова від 30.05.2012 року у справі №6-48цс12; Постанова від 06.06.2012 року у справі №6-50цс12).

2. Постанови Верховного Суду України у спорах про зміну та розірвання договорів (Постанова від 28.02.2012 року у справі №6-93цс11).

3. Постанови Верховного Суду України у спорах про визнання правочинів недійсними (Постанова від 20.02.2012 року у справі №6-51цс11; Постанова від 25.04.2012 року у справі №6-25цс12; Постанова від 16.05.2012 року у справі №6-36цс12; Постанова від 23.05.2012 року у справі №6-35цс12; Постанова від 30.05.2012 року у справі №6-29цс12; Постанова від 06.06.2012 року у справі №6-64ц12).

4. Постанови Верховного Суду України у спорах, що виникають із договору поруки (Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-18цс11; Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-20цс11; Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-48цс11; Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-68цс11; Постанова від 23.05.2012 року у справі №6-33цс12; Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-69цс11; Постанова від 21.05.2012 року у справі №6-88цс11; Постанова від 18.06.2012 року у справі №6-73цс12).

5. Постанови Верховного Суду України у спорах, що виникають із договору іпотеки (Постанова від 23.05.2012 року у справі №6-37цс12).

6. Постанови Верховного Суду України у спорах щодо права на судовий захист (Постанова від 30.05.2012 року у справі №6-45цс12).

[Мари-Анна]

Андрей, с возвращением на форум, давненько Вас не было в эфире.

Спасибо за информацию, особенно понравились мотивировки "Аваля" по никчемности договоров депозитов (Постанова від 25.04.2012 року у справі №6-20цс12; Постанова від 06.06.2012 року у справі №6-17цс12;).

[laz]

Я выписываю. Ещё ничего не было. Он выходит раз в 2 месяца, так что можно ждать до конца февраля...

Спасибо, будем ждать. И отдельное спасибо за подборку.

[Олег1964]

Но в последнем вестнике 2012 года была неплохая систематизированная подборка постановлений за 2012 год (правовых позиций), в том числе и тех, что касаются крединых правоотношений. Кому интересно, - копируем, ищем, пользуемся:

....

По всем перечисленным постановам ВСУ уже есть информационные письма ВССУ.

А вот постановы ВСУ 6-80цс12 от 12.09.12 по правам потребителей нет даже на сайте Высшего спецсуда.

Видно боится спецсуд этой постановы.

[stairtov]

По всем перечисленным постановам ВСУ уже есть информационные письма ВССУ.

А вот постановы ВСУ 6-80цс12 от 12.09.12 по правам потребителей нет даже на сайте Высшего спецсуда.

Видно боится спецсуд этой постановы.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...6d?OpenDocument

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» (далі – ТОВ «ФК «Єврокапітал») про визнання частково недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 листопада 2008 року вона уклала з ТОВ «ФК «Єврокапітал» кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого товариство зобов’язалося надати їй кредит в розмірі 51 960 грн. з терміном повернення до 25 листопада 2010 року на придбання транспортного засобу. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 повинна сплачувати кредиторові щомісяця фіксовану суму в розмірі 2 279 грн. 56 коп., яка складається із частини основного боргу, процентів, плати за обслуговування кредиту. Посилалася на те, що пп. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки плата за обслуговування кредиту та плата за його дострокове погашення є змінною величиною, яка розраховується за формулою. 1 грудня 2009 року ОСОБА_1 достроково повернула кредит, сплативши 36 703 грн. 87 коп. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати недійсними пп. 2.2.3, 4.1 кредитного договору та стягнути з ТОВ «ФК «Єврокапітал» на її користь збитки (зайво сплачені кошти за період з грудня 2008 року до грудня 2009 року) у розмірі 13 644 грн. 22 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року позов задоволено частково: визнано недійсними пп. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору НОМЕР_1, укладеного 25 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» і ОСОБА_1, стягнуто з ТОВ «ФК «Єврокапітал» на користь ОСОБА_1 13 644 грн. 22 коп. збитків; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 року відмовлено.

У травні 2012 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2012 року зазначену цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 27 червня 2012 року відкрито провадження у справі; витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 року, ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявниця надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року та ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2012 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції, на її думку, неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи заявниці, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 25 листопада 2008 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Єврокапітал» кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого товариство зобов’язалося надати їй кредит в розмірі 51 960 грн. з терміном повернення до 25 листопада 2010 року на придбання транспортного засобу. Відповідно до договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 5% річних від непогашеної суми кредиту. За пунктом 2.2.3 цього договору плата за обслуговування кредиту розраховується за певною формулою та залежить від коефіцієнта зміни курсу Національного банку України (далі – НБУ) долара США до гривні. Цим же пунктом установлено, що розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту у відсотках дорівнює 0,00%. Пунктом 4.1 указаного договору передбачено, що у разі дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника плата за дострокове погашення також розраховується за певною формулою. Згідно із затвердженим сторонами графіком платежів, який є невід’ємною частиною договору, ОСОБА_1 повинна сплачувати щомісяця фіксовану суму в розмірі 2 279 грн. 56 коп., яка складається із частини основного боргу, процентів, плати за обслуговування кредиту, а розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю. Відповідно квитанцій про сплату коштів за кредитним договором розбіжність між розміром щомісячного платежу, установленого графіком, та сумою фактично сплачених щомісячних платежів є платою за обслуговування кредиту, розмір якої змінювався відповідно до зміни курсу НБУ долара США до гривні, та складає 5 863 грн. 12 коп., унаслідок чого розмір щомісячного платежу збільшився майже на 25%. 1 грудня 2009 року ОСОБА_1 достроково виконала всі платежі за кредитним договором, сплативши 36 703 грн. 87 коп., з яких плата за дострокове погашення кредиту склала 7 082 грн. 07 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору, а саме пп. 2.2.3 та 4.1, є несправедливими, оскільки плата за обслуговування кредиту визначена формулою зі змінними величинами, унаслідок чого сума щомісячного платежу, порівняно із затвердженим сторонами графіком платежу, збільшилася майже на 25%.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що плата за обслуговування кредиту передбачена та розрахована кредитним договором, підписаним сторонами. ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма умовами цього договору та погодилася з ними.

У наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору та стягнення збитків, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що умова кредитного договору про оплату позичальником коштів за обслуговування кредиту, яка визначена формулою зі змінними величинами, є несправедливою та не відповідає вимогам ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У наданих для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «ФК «Єврокапітал», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним окремих пунктів договору, визнання зобов’язання припиненим та зобов’язання вчинити певні дії суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Усуваючи вказані розбіжності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки у спірному договорі плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

Ураховуючи викладене, касаційний суд помилково погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання пп. 2.2.3 та 4. 1 спірного кредитного договору недійсними.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу.

Оскільки Верховним Судом України встановлено неоднакове й неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 – 2, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

ВС України в справі № 6-80цс12

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки у спірному договорі плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

Ураховуючи викладене, касаційний суд помилково погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання пп. 2.2.3 та 4. 1 спірного кредитного договору недійсними.

_________________________________________________________________________

[Олег1964]

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...6d?OpenDocument

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м. Київ

Вы взяли постанову с сайта Верховного Суда Украины.

А на сайте ВССУ постановы нет. Именно об этом я и писал.

Посмотрите вот здесь (раздел СУДОВА ПРАКТИКА):

http://sc.gov.ua/ua/spravi_csho_vinikajut_...vovidnosin.html

[Олег1964]

Я выписываю. Ещё ничего не было. Он выходит раз в 2 месяца, так что можно ждать до конца февраля...

Уважаемый Андрей!

Вышел новый номер Весника ВСУ:

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/...82?opendocument

Для повсякденної роботи суддів, інших юристів-практиків — рішення в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, що опубліковані у постійній рубриці «Судова практика». В іншій рубриці —«Аналіз судової практики» — корисно буде ознайомитися із матеріалом, у якому аналізується судова практика розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 —2012 рр.), підготовлений суддею Верховного Суду України Тетяною Жайворонок і головним консультантом управління вивчення та аналізу судової практики Світланою Павловською.

Именно судья Жайворонок Т. была судьей-докладчиком в деле 6-80цс12 и автором соответствующей Постанови ВСУ.

Интересно почитать этот анализ. Будет возможность - отпишите.

[Гранд Иншур]

Уважаемый Андрей!

Вышел новый номер Весника ВСУ:

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/...82?opendocument

Для повсякденної роботи суддів, інших юристів-практиків — рішення в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, що опубліковані у постійній рубриці «Судова практика». В іншій рубриці —«Аналіз судової практики» — корисно буде ознайомитися із матеріалом, у якому аналізується судова практика розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 —2012 рр.), підготовлений суддею Верховного Суду України Тетяною Жайворонок і головним консультантом управління вивчення та аналізу судової практики Світланою Павловською.

Именно судья Жайворонок Т. была судьей-докладчиком в деле 6-80цс12 и автором соответствующей Постанови ВСУ.

Интересно почитать этот анализ. Будет возможность - отпишите.

Возможно в понедельник-вторник журнал уже придёт. Отсканирую и выложу...

[Гранд Иншур]

Пришел Вестник... Обобщение довольно ёмкое - на 18 страниц и это при том, что оно не полное - продолжение будет в следующем номере. Но реально, мне оно показалось скучным и бесполезным. Уже отсканировал страницы, но ввиду большого объёма информации выкладывать буду уже завтра...

[Tavrija77]

ЖДЕМ!!!

[Гранд Иншур]

Готово - http://grand-insur.com/zashchita-prav-potr...mnenie-vsu.html

[kristi]

Готово - http://grand-insur.com/zashchita-prav-potr...mnenie-vsu.html

http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/obobsh...-06022013112400

[Олег1964]

Готово - http://grand-insur.com/zashchita-prav-potr...mnenie-vsu.html

Спасибо.

Скучновато, но есть вот что. Если кредитный договор заключается в интересах семьи, то такой договор создает обязанности для второго супруга (Постанова ВСУ 6-88цс12 от 12.09.12г.)

Второй супруг также потребитель по кредитному договору: "Судам слід мати на увазі, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, всупав він в договорні відносини з продавцем (надавачем послуг) чи ні."

Это означает, что второй супруг может обратиться в суд с позовом о признании кредитного договора (или его части) недействительным как потребитель! А это совершенно новый спор.

Что я и попробую сделать уже очень скоро в отношении своей любимой компании Еврокапитал.

[Гранд Иншур]

Спасибо.

Скучновато, но есть вот что. Если кредитный договор заключается в интересах семьи, то такой договор создает обязанности для второго супруга (Постанова ВСУ 6-88цс12 от 12.09.12г.)

Второй супруг также потребитель по кредитному договору: "Судам слід мати на увазі, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, всупав він в договорні відносини з продавцем (надавачем послуг) чи ні."

Это означает, что второй супруг может обратиться в суд с позовом о признании кредитного договора (или его части) недействительным как потребитель! А это совершенно новый спор.

Что я и попробую сделать уже очень скоро в отношении своей любимой компании Еврокапитал.

Думаю, это добавит свежую волну...

[logoped]

Спасибо.

Скучновато, но есть вот что. Если кредитный договор заключается в интересах семьи, то такой договор создает обязанности для второго супруга (Постанова ВСУ 6-88цс12 от 12.09.12г.)

Второй супруг также потребитель по кредитному договору: "Судам слід мати на увазі, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, всупав він в договорні відносини з продавцем (надавачем послуг) чи ні."

Это означает, что второй супруг может обратиться в суд с позовом о признании кредитного договора (или его части) недействительным как потребитель! А это совершенно новый спор.

Что я и попробую сделать уже очень скоро в отношении своей любимой компании Еврокапитал.

Вместе с тем, не даст ли это (Постанова ВСУ 6-88цс12 от 12.09.12г.) право на обращение в суд к супругу заёмщика о взыскании задолженности по кредиту?

[sofi]

Спасибо.

Скучновато, но есть вот что. Если кредитный договор заключается в интересах семьи, то такой договор создает обязанности для второго супруга (Постанова ВСУ 6-88цс12 от 12.09.12г.)

Второй супруг также потребитель по кредитному договору: "Судам слід мати на увазі, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, всупав він в договорні відносини з продавцем (надавачем послуг) чи ні."

Это означает, что второй супруг может обратиться в суд с позовом о признании кредитного договора (или его части) недействительным как потребитель! А это совершенно новый спор.

Что я и попробую сделать уже очень скоро в отношении своей любимой компании Еврокапитал.

а не открывает ли это дорогу для взыскания совместного имущества для погашения по кредиту?

[Гранд Иншур]

а не открывает ли это дорогу для взыскания совместного имущества для погашения по кредиту?

Нет. У меня была аналогичная ситуация, когда с целью исполнения решения суда, исполнитель пытался принудительно проникнуть в дом жены должника и получил определение суда. Я это определение обжаловал - мотивировку привожу ниже. Решения апелляции ещё нет, но думаю, при любых поползновениях кредиторов на ОБЩЕЕ имущество супругов эту мотивировку можно применять. (Речь идёт о невозможности применения Семейного кодекса, как основания для взыскания):

"Відповідно частини 3 пункту 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на зазначений будинок зареєстровано на [Дружину Боржника], яка є сторонньою особою, яка не є стороною виконавчого провадження та судової справи, рішення по якій виконується.

У змісті оскаржуваної ухвали Комінтернівського суду Одеської області від 08.11.2012 року є посилання на статті 60 та 63 Сімейного кодексу України, які суд застосовує до спірних правовідносин, в обґрунтування підстав проникнення у чуже житло.

Але законодавець дуже доступно зазначив у пункті 2 статті 1 Сімейного кодексу України ВИЧЕРПНИЙ перелік завдань, за для досягнення який може застосовуватися цей кодекс:

"Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

- зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку".

Оскільки подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, що належить [Дружині Боржника] не пов'язано з побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, суд не може застосовувати норми Сімейного кодексу України до спірних правовідносин.

Застосуванню, у даному випадку, підлягає Закон України "Про виконавче провадження", у пункті 3 статті 11 якого вказаний перелік прав державного виконавця, зокрема, частина 15 зазначає, що "у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення".

Тобто законодавець, також дуже доступно, зазначив, що стягнення може бути звернуто виключно на майно, що належить Боржнику, а не на спільну власність подружжя.

Примусове проникнення державного виконавця до житла [Дружини Боржника] порушить її право на недоторканість її житла, яке гарантується статтею 30 Конституції України, оскільки ухвала суду про примусове проникнення до житла стосується [Боржника], а не [Дружини Боржника], а отже не є відносно неї вмотивованою, як того вимагає зазначена стаття Конституції України.

[Дружину Боржника] також не можна вважати особою, у якої знаходиться майно боржника, оскільки у матеріалах виконавчого провадження немає жодних доказів про те.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 30 Конституції України, статтями 376 ЦПК України, статтею 331 ЦК України, статтею 11 Закон України "Про виконавче провадження", -

ПРОШУ:

1. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2012 року по цивільній справі № 1515/4649/2012 за поданням відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управляння юстиції Одеської області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - скасувати.

2. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - відмовити."

[centurion]

Думаю, это добавит свежую волну...

Непременно.

"Судам слід мати на увазі, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, всупав він в договорні відносини з продавцем (надавачем послуг) чи ні."

Свершилось. Суд же идентифицировал потребителя только при наличии потребительского кредитного договора. А это в корне не так. Я где-то на форуме приводил своё обоснование, ссылаясь на преамбулу, п. 22 ст.1 и ст. 2 ЗУ ЗПП.

Потребительский кредит - это один из типов кредитов, который имеет всего лишь свои определённые законом условия. А потребитель - он и в Африке потребитель.

[centurion]

Нет. У меня была аналогичная ситуация, когда с целью исполнения решения суда, исполнитель пытался принудительно проникнуть в дом жены должника и получил определение суда. Я это определение обжаловал - мотивировку привожу ниже. Решения апелляции ещё нет, но думаю, при любых поползновениях кредиторов на ОБЩЕЕ имущество супругов эту мотивировку можно применять. (Речь идёт о невозможности применения Семейного кодекса, как основания для взыскания):

"Відповідно частини 3 пункту 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на зазначений будинок зареєстровано на [Дружину Боржника], яка є сторонньою особою, яка не є стороною виконавчого провадження та судової справи, рішення по якій виконується.

У змісті оскаржуваної ухвали Комінтернівського суду Одеської області від 08.11.2012 року є посилання на статті 60 та 63 Сімейного кодексу України, які суд застосовує до спірних правовідносин, в обґрунтування підстав проникнення у чуже житло.

Але законодавець дуже доступно зазначив у пункті 2 статті 1 Сімейного кодексу України ВИЧЕРПНИЙ перелік завдань, за для досягнення який може застосовуватися цей кодекс:

"Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

- зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку".

Оскільки подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, що належить [Дружині Боржника] не пов'язано з побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, суд не може застосовувати норми Сімейного кодексу України до спірних правовідносин.

Застосуванню, у даному випадку, підлягає Закон України "Про виконавче провадження", у пункті 3 статті 11 якого вказаний перелік прав державного виконавця, зокрема, частина 15 зазначає, що "у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення".

Тобто законодавець, також дуже доступно, зазначив, що стягнення може бути звернуто виключно на майно, що належить Боржнику, а не на спільну власність подружжя.

Примусове проникнення державного виконавця до житла [Дружини Боржника] порушить її право на недоторканість її житла, яке гарантується статтею 30 Конституції України, оскільки ухвала суду про примусове проникнення до житла стосується [Боржника], а не [Дружини Боржника], а отже не є відносно неї вмотивованою, як того вимагає зазначена стаття Конституції України.

[Дружину Боржника] також не можна вважати особою, у якої знаходиться майно боржника, оскільки у матеріалах виконавчого провадження немає жодних доказів про те.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 30 Конституції України, статтями 376 ЦПК України, статтею 331 ЦК України, статтею 11 Закон України "Про виконавче провадження", -

ПРОШУ:

1. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2012 року по цивільній справі № 1515/4649/2012 за поданням відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управляння юстиції Одеської області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - скасувати.

2. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - відмовити."

Респект. Что ещё сказать.

[Олег1964]

а не открывает ли это дорогу для взыскания совместного имущества для погашения по кредиту?

Вообще то, может быть.

Есть такая хитрая часть 2 ст. 73 Семейного Кодекса:

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

[Гранд Иншур]

Вообще то, может быть.

Есть такая хитрая часть 2 ст. 73 Семейного Кодекса:

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Читал комментарий к этой статье. Они пишут, что в теории можно, ссылаясь на статью 371 Гражданского кодекса, но при этом, указывают, что это сложно и должно проходить в 3 этапа: сначала рассмотрение дела о взыскании долга, потом исполнение решения по долгу, и затем судебное рассмотрение, но уже по обращению госисполнителя о выделении в натуре части. При этом, пишут, что есть масса ситуаций, когда невозможно выделить часть в натуре (например, прописанные льготники или несовершеннолетние; маленький размер жилья и т.п.)...

Такая схема, мне кажется, возможна только на бумаге - банки годами решение о взыскании получить не могут, а уговаривать исполнителя подавать "стрёмный" иск в суд врядли будут. Ведь исполнитель тоже понимает, что за такой иск проблемы будут не у банка и не у судьи, а у него лично.

ИМХО

Но всё вышенаписанное касается ст. 371 ГК, а что касается применения Семейного кодекса, то помимо перечисленных преград встаёт ещё вопрос доказывания, что деньги по договору были потрачены в интересах семьи...