Решение 3-х инстанций о признании договора поручительства с Укрсиббанком прекращенным


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30302264

Державний герб України

                                    

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:    

суддів:            Диби В.Г.,       Закропивного О.В.,       Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариства «ДельтаБанк», про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2012 року та на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним  позовом, посилаючись на те, що 20 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - Банк), та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу, за умовами якого останній отримав у відповідача кредит у сумі 20 тис. доларів США зі сплатою за користування коштами 13,5 % річних з кінцевим терміном його повернення до 20 квітня 2014 року. У забезпечення належного виконання зобов'язань за даним кредитним договором, укладено договір застави транспортного засобу марки «Шкода Октавіа Тур», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1. Також у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,  20 квітня 2007 року між ним та банком укладено договір поруки відповідно до умов якого він поручився перед Банком за належне виконання             ОСОБА_2  свого  обов'язку. 14 березня 2008 року та 18 липня 2008 року банком без його згоди та без повідомлення, Банком було підвищено розмір процентної ставки за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, у зв'язку з цим просив суд визнати договір поруки, укладений 20 квітня 2007 року між ним та банком, припиненим.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено.                        

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.          

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на невизнання банком  права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України,  і просив припинити договір поруки, тобто припинити правовідношення.

За змістом п. 1 ч. 2  ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права,  а  за  п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення.

За положеннями  ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм  дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином,  за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином,  суди  обгрунтовано  виходили із того, що відповідно до            ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач у порушення вимог законодавства та умов договору поруки в односторонньому порядку з 13,5 % до 15,5 % річних збільшив обсяг відповідальності поручителя і тому договір поруки є припиненим касаційною скаргою не спростовуються.

Обставини справи встановлено повно та їм дана правильна правова оцінка.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :            

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

           Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2012 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В.Г. Диба   О.В. Закропивний   В.А. Черненко
 

Link to comment
Share on other sites

  • 2 years later...

Судья хочет отказать поручителю по иску, где он просил "задовольнити позов про визнання договору поруки припиненим" и "визнати договор № припиненим".

Судья говорит, что надо было просить такое "про визнання поруки такою, що припинена".

Читал много решений ВССУ где было так в иске у поручителя, но судья утверждает, что ВСУ говорит иначе, что только так надо "про визнання поруки такою, що припинена".

Вот в этом решении ВССУ есть два варианта, или ВСУ правильней?

 

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення.

Получается что из-за такой ошибки дело будет проиграно?

Помогите разобраться.

Link to comment
Share on other sites

И ещё вопрос.

Кредитор заявил о сроке исковой давности, чтобы закрыли производство.

Поручитель подал иск на основании ч. 1 ст. 559 ЦК Украины (был увеличен % без его согласия).

Кредитор заявляет, что с момента увеличения % ставки прошло более 3-х лет, поэтому срок исковой давности истек.

Но на основании ч. 1 ст. 559 ЦКУ, как я понимаю, исковая довность не применяется, т.к. :

 

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Но судья поддерживает мнение кредитора, и начинает обсуждение "исковой давности", т.е. просит доказательств того, что поручитель узнал о повышении % только сейчас, а не когда %% более 3-х лет назад повысились.

 

Что делать в таколй ситуации поручителю?

Link to comment
Share on other sites

Судья хочет отказать поручителю по иску, где он просил "задовольнити позов про визнання договору поруки припиненим" и "визнати договор № припиненим".

Судья говорит, что надо было просить такое "про визнання поруки такою, що припинена".

Читал много решений ВССУ где было так в иске у поручителя, но судья утверждает, что ВСУ говорит иначе, что только так надо "про визнання поруки такою, що припинена".

Вот в этом решении ВССУ есть два варианта, или ВСУ правильней?

Получается что из-за такой ошибки дело будет проиграно?

Помогите разобраться.

 

Не могу уловить разницу между "про визнання договору поруки припиненим" и "про визнання поруки такою, що припинена".

Link to comment
Share on other sites

Не могу уловить разницу между "про визнання договору поруки припиненим" и "про визнання поруки такою, що припинена".

Типа не договор надо визнати припиненим (нет такого типа защиты), а поруку.

Т.е. использовать не п.7, а п.1 ч.2 ст. 16 ЦКУ, о чем и вроде говорит ВСУ.

И получается, что если откажут по этой причине в иске, то и обжаловать не получится, т.к. мнение ВСУ.

Link to comment
Share on other sites

Что думают по этому поводу специалисты? Какой иск подавать, о признании поруки припиненой или договора поруки припиненим?

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1                 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Суд  обгрунтовано  виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності   останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема  у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим,  помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.


 


Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК Українипередбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).


 


Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.


 


Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.


 


З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.


 


Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті        559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).


 


Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.


 


Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року.


http://reyestr.court.gov.ua/Review/42478230 


  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В постанові  Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від

21 листопада 2012 р. у справі 6-134 цс12  визначена правова позиція ВСУ:

 

 ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. 

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. 

Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена
.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/92a099015538b35ac2257ac300517668?OpenDocument

 

    Така ж правова позиція  визначена  в постанові ВСУ від 12.10.2012р. в справі

 №6-112цс12. де ВСУ робить висновок:

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/63f253f3e4435187c2257aad00266a53?OpenDocument

 

  ВССУ константує:

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив з того, що при збільшенні обсягу відповідальності поручителя без його згоди, в силу ч.1 ст. 559 ЦК України, договір поруки вважається припиненим з моменту збільшення обсягу відповідальності і вказане не потребує судового підтвердження. http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116219  Ухвала ВССУ 14.12.2011

 

   ВССУ  визначає:

Зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України випливає, що у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється безпосередньо в силу закону та не потребує додаткового підтвердження з боку кредитора, боржника або суду.  Ухвала ВССУ від 14.09.2011р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/18247255

 

В Постанові ВСУ від 7 листопада 2012р. в справі 6-129цс12  визначено:

 Згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати. 

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки. 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/4820b8f53a405feec2257ab5002b11cf?OpenDocument

 

 

 

 

  Судова практика про визнання поруки припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦКУ в разі підвищення розміру процентів без згоди поручителя також однозначно визначена:

-Ухвала ВССУ від 11.07.2012р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/25482261

-Постанова ВСУ від 05.12.2012р. в справі 6-147цс12 http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/2866855b22abd915c2257ad3004672f7?OpenDocument

-Ухвала ВСУ від 14.12.2011р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116219

-Ухвала ВСУ від 23.02.2011р http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008

-Ухвала ВССУ від 22.03.2012р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/22463637

-Рішення ВССУ від 12.04.2012р. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23828661

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

АлПет, спасибо за такую обширную информацию, но к сожалению вопрос у меня остался.

По факту есть такое:

1. ВСУ говорит, что надо при основании по п.1 ст.559 применять в иске "про визнання поруки такою, що припинена".

2. ВССУ в многочисленных решениях пропускает эту позицию ВСУ и НЕ отклоняет иск если просят "про визнання договора поруки таким, що припинен."

 

т.к. у меня в иске 2-й вариант прошения, то судья советует подать заяву об оставлении иска без рассмотрения, что (как я понимаю) даст мне право подать иск снова. В противном случае судья в иске откажит и я повторно уже подать не смогу + потеряю безрезультатно свое время (с его слов).

 

Что бы Вы могли посоветовать для моего случая?

Link to comment
Share on other sites

Снова перечитал две постановы ВСУ:

1. від 21 травня 2012 року № 6-69цс11

2. від 7 листопада 2012р. в справі 6-129цс12

 

и во-втором уже речь о правоотношениях, а не праве и, как я понимаю, применение "про визнання договора поруки таким, що припинен" уже не противоречит 1-ой позиции ВСУ.

Так или нет?

 

ПС. а если опираться на то, что 2-я позиция по дате позже, то она и есть правильная. Или я снова ошибаюсь?

Link to comment
Share on other sites

 

ais

Лучше подайте новый иск ( Если нельзя изменить исковые требования в старом, подав уточняющий иск о признании поруки припиненою). Почитайте приведенные ниже решения и обратите внимание на коллегию в 1-м и 3-м решении. Так вот, в 1-м решении отказали по причине "нема такого способу захисту як визнання договору поруки припиненим", а в 3-м решении все ОК. Поэтому они умничают и сами не знают к чему придраться.

   По поводу исковой давности. Порука прекращается автоматически в силу закона ( как всходит Солнце в силу законов небесной механики). Если кредитор не согласен с Вашим утверждением о прекращении поруки, то Вы обращаетесь в суд для подтверждения факта прекращения поруки по причине наступления обстоятельств обусловленных законом для прекращения поруки (как за справкой в гидрометеоцентр о том что вчера Солнце взошло в 7ч.43 мин.). За подтверждением свершившегося факта прекращения поруки Вы можете обратиться и через 20 лет. На всякий случай можете написать банку заявление о том, что в силу таких-то обстоятельств Вы считаете поруку прекращенной и просить дать ответ с подтверждением этого в течении 10-ти дней. Если банк не согласен, то у Вас возник спор о котором Вы узнали из ответе банка. Пусть  с этого момента судья отсчитывает  ИД если ему так хочется.

 

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2010 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

 суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л. І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі – ПАТ КБ) «Приватбанк», товариства з обмеженою відповідальністю ( далі – ТОВ) «Россель», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и л а :

 

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2007 року ним було укладено з банком договір поруки, за умовами якого він зобов’язався відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ «Россель» зобов’язань за кредитним договором від 26 червня 2007 року на суму 2 520 000 грн., 31 грудня 2008 року було укладено додаткову угоду до договору поруки щодо розміру процентів та відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором. У липні 2009 року йому стало відомо про те, що 4 липня 2007 року додатковою угодою між банком та ТОВ «Россель» було змінено графік погашення кредиту, внаслідок чого збільшився розмір процентів за кредитним договором на 867 462 грн.

 

Позивач просив визнати припиненим укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір поруки від 26 червня 2007 року та додаткову угоду від 31 грудня 2008 року до зазначеного договору поруки.

 

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено, у задоволенні позову до ТОВ «Россель» та ОСОБА_4 відмовлено.

 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», суд виходив із того, що за додатковою угодою від 4 липня 2007 року до кредитного договору від 26 червня 2007 року відбулася зміна забезпеченого порукою зобов’язання, і такі обставини є підставою для припинення договору поруки.

 

Проте з такими висновками погодитись не можна.

 

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

 

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

 

Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. Не передбачає такого способу й укладений між сторонами договір поруки. В іншому суді на розгляді знаходиться справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором поруки.

 

Однак суд наведене не врахував і ухвалив помилкове рішення.

 

В порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення закону і залишив рішення без змін.

 

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині визнання договору поруки припиненим та відшкодування судових витрат підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові на підставі статті 341 ЦПК України.

 

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

 

в и р і ш и л а :

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

 

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасувати.

 

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовити.

 

Рішення оскарженню не підлягає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   У Х В А Л А  

 

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 

 14 липня 2010 року                                                                                     м. Київ  

 

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   Верховного Суду України в складі: 

 

головуючого             Яреми А.Г.,  

 

суддів         Григор'євої Л.І.,         Данчука В.Г.,       Балюка М.І.,         Охрімчук Л.І.,-  

                                           

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, товариства з обмеженою відповідальністю “Східнафтогаз” про припинення правовідносин поруки, договору поруки та визнання договору неукладеним  за касаційною скаргою  ОСОБА_3   на   рішення   апеляційного  суду м. Києва від  16 березня 2010 року,      

 

                встановила:  

 

  У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “Східнафтогаз” (далі – ТОВ “Східнафтогаз”) та закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Кредит-Дніпро” (далі – ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро”) уклали договір про надання кредитної лінії в сумі 8 млн. грн. на закупівлю нафтопродуктів. Для забезпечення кредитного зобов’язання ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” цього ж дня уклав із позивачем договір поруки, відповідно до якого  зобов’язувався солідарно відповідати перед банком за зобов’язаннями ТОВ “Східнафтогаз”. 13  березня  2009  року  укладено договір про внесення змін до договору поруки від 6 березня 2008 року. Під   час   підписання   цього   договору  йому  стало  відомо,  що  раніше –  1   жовтня   2008   року –  ТОВ “Східнафтогаз” та ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” без погодження з ним внесені зміни до договору про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року, відповідно до яких плата за користування кредитом збільшувалася  до  26  %,  а  у  разі  прострочення  повернення  кредиту – до  52 %. Посилаючись на те, що ці зміни не погоджувались з ним,  просив на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України визнати припиненими з 1 жовтня 2008 року правовідносини за договором поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1 між ним, ТОВ “Східнафтогаз”  та публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, визнати припиненим договір поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1, неукладеним договір від 13 березня 2009 року № 1 про внесення змін до договору поруки від  6 березня 2008 року № 060308-11/1; стягнути з відповідачів судові витрати.  

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року позов задоволено.  

 

Рішенням апеляційного  суду м. Києва від 16 березня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.  

 

   

 

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення апеляційного  суду  та  залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.    

 

  Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

 

  Судами   встановлено,  що 6  березня 2008 року ТОВ “Східнафтогаз” і ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро”   уклали   договір  про  надання  кредитної  лінії  в сумі  8 млн.  грн.  на   закупівлю   нафтопродуктів  строком  до  5   березня   2009 року (а.с. 15-19).  

 

Пунктами 1.3, 1.4 цього договору передбачено плату за користування кредитними ресурсами в розмірі 18 % річних та 36 % річних у разі прострочення повернення кредиту.  

 

  6 березня 2008 року ОСОБА_3, ТОВ “Східнафтогаз”  і ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” уклали договір поруки № 0603008-11/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язувався солідарно і в повному обсязі відповідати за виконання зобов’язань боржником – ТОВ “Східнафтогаз” – за договором про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року  (а.с. 13-14).  

 

Так, відповідно до пп. 1.1, 1.3 договору в разі невиконання боржником указаних зобов’язань поручитель повинен погасити заборгованість за договором у тому самому обсязі та на тих самих умовах, що й боржник.  

 

Одночасно пунктом 2.2.1 договору поруки передбачено обов’язок сторін погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.  

 

Однак,  як установлено судом, 1 жовтня 2008 року ТОВ “Східнафтогаз” та ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” уклали договір про внесення змін до  договору про надання кредитної лінії  від 6 березня 2008 року, відповідно до якого плата за користування кредитом збільшується до 26 %,  а  в  разі  прострочення  повернення  кредиту –  до  52 % (а.с. 11).  

 

13 березня 2009 року ТОВ “Східнафтогаз”, ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” та ОСОБА_3  підписали договір про внесення змін до договору поруки з урахуванням договору про внесення змін до кредитного договору від 1 жовтня 2008 року (а.с. 12).  

 

  Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внесення 1 жовтня 2008 року змін до кредитного договору, які збільшували розмір плати за користування кредитними коштами й обсяг відповідальності поручителя без погодження  цих змін із позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинило договір поруки та правовідносини сторін щодо поруки.  

 

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи й вимогами закону.  

 

Так, згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.  Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.  

 

  Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

 

  Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.  

 

  Судами   встановлено,  що  поручитель  згідно  з  п. 1.3  договору  поруки від 6 березня 2008 року прийняв на себе повну відповідальність за виконання боржником зобов’язання.  

 

 Згідно з п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року кредитор зобов’язується погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.  

 

Оскільки 1 жовтня 2008 року боржник і кредитор без погодження з поручителем (п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року) змінили зобов’язання боржника в бік збільшення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку про  припинення  із  цього часу поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України. 

 

Порука при цьому не зберігається й у тій частині зобов’язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов’язання.    

 

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_3 з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з відсутністю  доказів  про   погодження з ним цих змін до їх внесення до договору  від  6  березня   2008  року,  ураховуючи,  що  відповідно  до    ч. 1   ст. 559 ЦК України сам факт зміни умов поруки без згоди з поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки, яка не вимагає укладення договору.  

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки повідомлення ОСОБА_3  про   зміни   до  договору від  6 березня 2008 року  листами  від  16  жовтня  2008  року, з  якими він був  ознайомлений 30 жовтня 2008 року, не свідчить про попереднє – до 1 жовтня 2008 року погодження з ним змін договору поруки, як того вимагає закон.  

 

  Крім   того, висновок  апеляційного   суду   про те,   що,   підписуючи  договір  від 13 березня 2009 року, ОСОБА_3 погодився зі збільшенням  відсоткової  ставки  за  користування кредитними коштами  за  договором   від  6  березня 2008 року та зі змінами до договору поруки, внесеними договором від 1 жовтня 2008 року, не можна визнати обґрунтованим, оскільки зміни можуть бути внесені до чинного правочину, у той час як порука за договором від 6 березня 2008 року на час підписання договору була припинена.  

 

  Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.  

 

За таких обставин підписання 13 березня 2009 року ОСОБА_3 змін   до  договору  поруки  від  6 березня  2008 року,  укладеного  на  строк  до  5 березня 2009 року,  дія  якого  фактично  припинена  1  жовтня  2008  року  на  підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України,  не свідчить про відновлення дії договору поруки від 6 березня 2008 року зі змінами від 1 жовтня 2008 року.  

 

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в позові  ОСОБА_3 про припинення поруки за договором від 6 березня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції.  

 

Що стосується судових рішень у частині позову ОСОБА_3 про визнання неукладеним договору № 1 від 13 березня 2009 року, то судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, заявляючи вимоги про визнання договору  неукладеним,  позивач  фактично посилався  на  його  невідповідність  вимогам ст. ст. 203, 628, 553 ЦК України, які регулюють питання недійсності правочинів.  

 

  За таких обставин з урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України та виходячи з диспозитивності судового процесу, суд, сприяючи всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, повинен був уточнити зміст і підстави позовних вимог у цій частині та ухвалити відповідні рішення.  

 

                 

 

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  

 

   

 

    ухвалила:  

 

  Касаційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити частково.  

 

Рішення   апеляційного  суду м. Києва від  16 березня 2010 року в частині відмови   в  позові  ОСОБА_3  про  припинення  поруки  за  договором від 6 березня 2008 року       скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року.  

 

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року та рішення Печерського районного  суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині визнання неукладеним договору від 13 березня 2009 року скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.  

 

   

 

Ухвала оскарженню не підлягає.  

 

   

 

  Головуючий           А.Г. Ярема  

 

  Судді:             Л.І. Григор’єва     М.І. Балюк             В.Г. Данчук      Л.І. Охрімчук 

 

 

 

 

 

 

                                                           У Х В А Л А  

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 

 

23 лютого 2011 року                                                                                          м. Київ  

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   Верховного Суду України в складі:  

 головуючого         Яреми А.Г.,  

суддів:                   Григор'євої Л.І.,    Романюка Я.М.,    Охрімчук Л.І.,     Сеніна Ю.Л.,  

 

  розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, відкритого акціонерного товариства “Санаторій Аквадар”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регламент”, третя особа – ОСОБА_4, про припинення дії договору поруки та скасування обтяжень з майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року,      

 

    встановила:  

 

  У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що закрите акціонерне товариство “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство  “ВТБ Банк” (далі – ВАТ “ВТБ Банк”), уклав з відкритим акціонерним товариством “Санаторій Аквадар” (далі – ВАТ “Санаторій “Аквадар”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Регламент” (далі – ТОВ “Регламент”) договори про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії.      

 

30 червня 2006 року та 25 липня 207 року уклав з ВАТ “ВТБ Банк”  договори іпотеки, за якими  для забезпечення виконання зазначених кредитних договорів передав в іпотеку земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 6 га, 0, 5246 га та розташований на цих земельних ділянках будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.  

 

Вказував, що ТОВ “Регламент” виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак банк не зняв обтяження на предмет іпотеки.  

 

Крім того, без погодження з ним, як з майновим поручителем, ВАТ “ВТБ Банк” уклав з ВАТ “Санаторій “Аквадар” додаткові угоди до кредитного договору від 27 червня 2006 року, за якими збільшувалась сума кредитної угоди та відсотки за користування кредитом, у зв’язку з чим збільшився обсяг його відповідальність як майнового поручителя. Просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 30 червня 2006 року та звільнити від обтяження заставне майно.  

 

  Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.  

 

Рішенням апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.  

  

У   поданій   до   Верховного   Суду  України  касаційній  скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення апеляційного  суду  та  залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.    

 

    Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення”  Закону  України  від 7 липня 2010 року № 2453-VІ   “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.  

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому  Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року   .      

 

  Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  

 

  Судами встановлено, що 27 червня 2006 року ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є ВАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Санаторій Аквадар” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної лінії відкличної кредитної лінії № 10-0604/250К, (а.с. 23-27), до якого вносилися такі зміни:  

 

     -   до п. 1.3.1 і п. 1.3.2 щодо заставної вартості трьох земельних ділянок та будинку, які належать ОСОБА_3 (договір № 1 від 11 січня 2007 року) (а.с. 28);  

 

-     збільшено термін погашення кредиту з 24 червня 2011 року до 29 червня 2012 року (договір № 2 від 25 липня 2007 року) ;  

 

-     збільшені відсотки за користування кредитом з 17% до 20% річних у гривні  та  з  13%  до  13,5%  річних  у   доларах  США   (договір  № 4  від  25 вересня 2007 року) (а.с. 31);  

 

-     збільшена  сума  кредиту   з  9 090 000  грн.  до  1 500 000  доларів  США  та  922 500  грн.  79  коп. (договір  № 5  від  18  листопада  2008  року)  

 

(а.с. 32-33).  

 

  27 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/251К.  

 

30 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”)  та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким останній виступає майновим поручителем ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” за виконання зобов’язань, передбачених кредитними договорами № 10-0604/250К і № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року (а.с. 13-19).  

 

Цим договором   забезпечувалось   виконання   зобов’язань    в   межах максимального   ліміту   заборгованості   за    договором     № 10-0604/251К   –  6 565 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2007 року  та  за  договором № 10-0604/250К –  у  межах  ліміту  9 090 000 грн.  зі  строком  повернення  до 24 червня 2011 року.  

 

 Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржниками –  ВАТ “Санаторій  Аквадар” та ТОВ “Регламент” ОСОБА_3 передав в іпотеку три  земельні  ділянки  площею  0, 08 га,  0, 60 га  та  0, 5246 га,  розташовані  в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.    

 

  25 липня 2007 року ЗАТ “Внєшторгбанк” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання невідновлювальної  відкличної кредитної лінії № 10-0604/308К, для забезпечення виконання, якого Банк та ОСОБА_3 уклали 25 липня 2007 року іпотечний договір в межах максимального ліміту заборгованості 7 075 000 грн.  зі   троком  погашення  до 1 липня 2010 року,  за  яким  в  іпотеку  передане  те  ж  саме  нерухоме  майно (а.с. 36-77).  

 

ТОВ “Регламент” свої зобов’язання за кредитним кредитними договорами  № 10-0604/251К  від  27 червня 2006 року  та  № 10-0604/308К  від 25 липня 2007 року виконало.  

 

ВАТ     “Санаторій Аквадар”      своїх     зобов’язань      за      договором   № 10-0604/250К від 27 червня 2006 року не виконало.  

 

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу припинення договору поруки від 30 червня 2006 року за зобов’язаннями ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент”.  

 

Пунктом 9.2 договору іпотеки від 30 червня 2006 року передбачено, що всі зміни та доповнення до нього можуть бути оформлені за погодженням сторін та підлягають нотаріальному посвідченню.  

 

Встановлено, що зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами не вносилися.  

 

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.  

 

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.  

 

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

 

За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

 

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.   

 

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.  

 

Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.  

 

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про припинення договору поруки від 30 червня 2006 року в частині боржника ВАТ “Санаторій Аквадар” та звільнення майна від обтяжень, передбачених цим договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту зміни основного зобов’язання без згоди майнового поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.  

 

Що стосується договору поруки в частині зобов’язання ТОВ “Регламент”, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв’язку з виконанням товариством основного зобов’язання, забезпеченого порукою, припиняється дія поруки.  

 

Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником – ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.  

 

Дані про те, що ОСОБА_3 як майновий поручитель, повідомлявся про зміни умов договору кредиту і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні.  

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про  відмову  в  позові,  апеляційний  суд  неправильно   витлумачив     норму   ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що зміна умов договору кредитування не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя.  

 

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення ухвалене згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.  

 

  Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  

 

ухвалила:  

 

  Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

   Рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року.  

   

 

Ухвала оскарженню не підлягає.  

   

  Головуючий         А.Г. Ярема  

 

  Судді:                   Л.І. Григор’єва    Л.І. Охрімчук     Я.М. Романюк   Ю.Л. Сенін 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Вот мое решение. В иске я указал: "Визнати поруку припиненою"

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39783768

 

Ухвала

Іменем   України

14 липня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  

Ткачука О.С.                      Висоцької В.С.                                                 Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного того ж числа між публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_6, він уклав із банком договір поруки. З 26 серпня 2008 року банк без його письмової згоди збільшив відсоткову ставку за кредитом. Ураховуючи викладене, позивач просив відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2013 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано поруку ОСОБА_4 за договором поруки від 31 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Універсал Банк», такою, що припинена з 10 січня 2009 року. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що банк без згоди поручителя, що є порушенням п. 2.1 договору поруки, з 26 серпня 2008 року збільшив відсоткову ставку за кредитом з 11,5 % до 13,5 %, що згідно з ч. 1ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Посилання касаційної скарги на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2011 року таке підвищення відсоткової ставки визнано незаконним, а банк зобов'язано перерахувати відсоткову ставку є підтвердженням порушення ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки порука припиняється з дня підвищення відсоткової ставки без згоди поручителя. Визнання незаконними дій банка із цього приводу правового значення не має.

Твердження касаційної скарги про дотримання банком п. 5.1 кредитного договору щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки може бути обґрунтуванням лише щодо позичальника, але не фінансового поручителя.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Ткачук О.С.                       Висоцька В.С.                                              Колодійчук В.М.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39783768

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

АлПет, ещё раз спасибо за инфу и совет.

Скорее всего так и надо сделать (отказаться от старого иска и подать новый).

Хотя с другой стороны, при таком раскладе (основания разные и буду просить другое), эти иски один другому не мешают. Да и за 1-й все равно уплочено - можно и не отказываться от него. Даже если откажут, то может в мотивировочной части скажут, что порука припинена. В вобщем будет что то типа "кашу маслом не испортишь"(с)

Link to comment
Share on other sites

АлПет ))))))

ТС - визнання поруки припиненою.

Внеси уточнения в иск, это не проблема, если судя еще не ушел в совещательную комнату.

Link to comment
Share on other sites

АлПет ))))))

ТС - визнання поруки припиненою.

Внеси уточнения в иск, это не проблема, если судя еще не ушел в совещательную комнату.

Когда на 1-м заседании неожиданно возник вопрос о неправильности формулировки в просительной части и что в иске надо по этой причине отказать, я сразу заявил о желании внести уточнение, но ответчик (кредитор), и судья ему вторил, сказали, что это уже не возможно, т.к. уже началось рассмотрение по сути. Хотя судья и перенес заседание, чтобы ответчик подал доказательства (позицию ВСУ) по этому вопросу.

 

Obelix, а как можно все-таки внести уточнения в просительную часть иска и сформулировать фразу в соответствии с позицией ВСУ?

Поделитесь пожалуйста опытом (советом).

 

ПС. Кроме как подать "пояснення" по этому поводу (т.е. сказать, что я на самом деле имел ввиду "визнання поруки припиненою") ничего больше на ум не приходит.

Link to comment
Share on other sites

 

ais

Лучше подайте новый иск ( Если нельзя изменить исковые требования в старом, подав уточняющий иск о признании поруки припиненою). Почитайте приведенные ниже решения и обратите внимание на коллегию в 1-м и 3-м решении. Так вот, в 1-м решении отказали по причине "нема такого способу захисту як визнання договору поруки припиненим", а в 3-м решении все ОК. Поэтому они умничают и сами не знают к чему придраться.

   По поводу исковой давности. Порука прекращается автоматически в силу закона ( как всходит Солнце в силу законов небесной механики). Если кредитор не согласен с Вашим утверждением о прекращении поруки, то Вы обращаетесь в суд для подтверждения факта прекращения поруки по причине наступления обстоятельств обусловленных законом для прекращения поруки (как за справкой в гидрометеоцентр о том что вчера Солнце взошло в 7ч.43 мин.). За подтверждением свершившегося факта прекращения поруки Вы можете обратиться и через 20 лет. На всякий случай можете написать банку заявление о том, что в силу таких-то обстоятельств Вы считаете поруку прекращенной и просить дать ответ с подтверждением этого в течении 10-ти дней. Если банк не согласен, то у Вас возник спор о котором Вы узнали из ответе банка. Пусть  с этого момента судья отсчитывает  ИД если ему так хочется.

 

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2010 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

 суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л. І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі – ПАТ КБ) «Приватбанк», товариства з обмеженою відповідальністю ( далі – ТОВ) «Россель», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и л а :

 

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2007 року ним було укладено з банком договір поруки, за умовами якого він зобов’язався відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ «Россель» зобов’язань за кредитним договором від 26 червня 2007 року на суму 2 520 000 грн., 31 грудня 2008 року було укладено додаткову угоду до договору поруки щодо розміру процентів та відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором. У липні 2009 року йому стало відомо про те, що 4 липня 2007 року додатковою угодою між банком та ТОВ «Россель» було змінено графік погашення кредиту, внаслідок чого збільшився розмір процентів за кредитним договором на 867 462 грн.

 

Позивач просив визнати припиненим укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір поруки від 26 червня 2007 року та додаткову угоду від 31 грудня 2008 року до зазначеного договору поруки.

 

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено, у задоволенні позову до ТОВ «Россель» та ОСОБА_4 відмовлено.

 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», суд виходив із того, що за додатковою угодою від 4 липня 2007 року до кредитного договору від 26 червня 2007 року відбулася зміна забезпеченого порукою зобов’язання, і такі обставини є підставою для припинення договору поруки.

 

Проте з такими висновками погодитись не можна.

 

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

 

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

 

Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. Не передбачає такого способу й укладений між сторонами договір поруки. В іншому суді на розгляді знаходиться справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором поруки.

 

Однак суд наведене не врахував і ухвалив помилкове рішення.

 

В порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення закону і залишив рішення без змін.

 

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині визнання договору поруки припиненим та відшкодування судових витрат підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові на підставі статті 341 ЦПК України.

 

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

 

в и р і ш и л а :

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

 

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасувати.

 

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовити.

 

Рішення оскарженню не підлягає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   У Х В А Л А  

 

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 

 14 липня 2010 року                                                                                     м. Київ  

 

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   Верховного Суду України в складі: 

 

головуючого             Яреми А.Г.,  

 

суддів         Григор'євої Л.І.,         Данчука В.Г.,       Балюка М.І.,         Охрімчук Л.І.,-  

                                           

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, товариства з обмеженою відповідальністю “Східнафтогаз” про припинення правовідносин поруки, договору поруки та визнання договору неукладеним  за касаційною скаргою  ОСОБА_3   на   рішення   апеляційного  суду м. Києва від  16 березня 2010 року,      

 

                встановила:  

 

  У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “Східнафтогаз” (далі – ТОВ “Східнафтогаз”) та закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Кредит-Дніпро” (далі – ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро”) уклали договір про надання кредитної лінії в сумі 8 млн. грн. на закупівлю нафтопродуктів. Для забезпечення кредитного зобов’язання ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” цього ж дня уклав із позивачем договір поруки, відповідно до якого  зобов’язувався солідарно відповідати перед банком за зобов’язаннями ТОВ “Східнафтогаз”. 13  березня  2009  року  укладено договір про внесення змін до договору поруки від 6 березня 2008 року. Під   час   підписання   цього   договору  йому  стало  відомо,  що  раніше –  1   жовтня   2008   року –  ТОВ “Східнафтогаз” та ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” без погодження з ним внесені зміни до договору про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року, відповідно до яких плата за користування кредитом збільшувалася  до  26  %,  а  у  разі  прострочення  повернення  кредиту – до  52 %. Посилаючись на те, що ці зміни не погоджувались з ним,  просив на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України визнати припиненими з 1 жовтня 2008 року правовідносини за договором поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1 між ним, ТОВ “Східнафтогаз”  та публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, визнати припиненим договір поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1, неукладеним договір від 13 березня 2009 року № 1 про внесення змін до договору поруки від  6 березня 2008 року № 060308-11/1; стягнути з відповідачів судові витрати.  

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року позов задоволено.  

 

Рішенням апеляційного  суду м. Києва від 16 березня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.  

 

   

 

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення апеляційного  суду  та  залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.    

 

  Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

 

  Судами   встановлено,  що 6  березня 2008 року ТОВ “Східнафтогаз” і ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро”   уклали   договір  про  надання  кредитної  лінії  в сумі  8 млн.  грн.  на   закупівлю   нафтопродуктів  строком  до  5   березня   2009 року (а.с. 15-19).  

 

Пунктами 1.3, 1.4 цього договору передбачено плату за користування кредитними ресурсами в розмірі 18 % річних та 36 % річних у разі прострочення повернення кредиту.  

 

  6 березня 2008 року ОСОБА_3, ТОВ “Східнафтогаз”  і ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” уклали договір поруки № 0603008-11/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язувався солідарно і в повному обсязі відповідати за виконання зобов’язань боржником – ТОВ “Східнафтогаз” – за договором про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року  (а.с. 13-14).  

 

Так, відповідно до пп. 1.1, 1.3 договору в разі невиконання боржником указаних зобов’язань поручитель повинен погасити заборгованість за договором у тому самому обсязі та на тих самих умовах, що й боржник.  

 

Одночасно пунктом 2.2.1 договору поруки передбачено обов’язок сторін погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.  

 

Однак,  як установлено судом, 1 жовтня 2008 року ТОВ “Східнафтогаз” та ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” уклали договір про внесення змін до  договору про надання кредитної лінії  від 6 березня 2008 року, відповідно до якого плата за користування кредитом збільшується до 26 %,  а  в  разі  прострочення  повернення  кредиту –  до  52 % (а.с. 11).  

 

13 березня 2009 року ТОВ “Східнафтогаз”, ЗАТ “КБ “Кредит-Дніпро” та ОСОБА_3  підписали договір про внесення змін до договору поруки з урахуванням договору про внесення змін до кредитного договору від 1 жовтня 2008 року (а.с. 12).  

 

  Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внесення 1 жовтня 2008 року змін до кредитного договору, які збільшували розмір плати за користування кредитними коштами й обсяг відповідальності поручителя без погодження  цих змін із позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинило договір поруки та правовідносини сторін щодо поруки.  

 

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи й вимогами закону.  

 

Так, згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.  Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.  

 

  Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

 

  Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.  

 

  Судами   встановлено,  що  поручитель  згідно  з  п. 1.3  договору  поруки від 6 березня 2008 року прийняв на себе повну відповідальність за виконання боржником зобов’язання.  

 

 Згідно з п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року кредитор зобов’язується погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.  

 

Оскільки 1 жовтня 2008 року боржник і кредитор без погодження з поручителем (п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року) змінили зобов’язання боржника в бік збільшення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку про  припинення  із  цього часу поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України. 

 

Порука при цьому не зберігається й у тій частині зобов’язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов’язання.    

 

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_3 з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з відсутністю  доказів  про   погодження з ним цих змін до їх внесення до договору  від  6  березня   2008  року,  ураховуючи,  що  відповідно  до    ч. 1   ст. 559 ЦК України сам факт зміни умов поруки без згоди з поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки, яка не вимагає укладення договору.  

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки повідомлення ОСОБА_3  про   зміни   до  договору від  6 березня 2008 року  листами  від  16  жовтня  2008  року, з  якими він був  ознайомлений 30 жовтня 2008 року, не свідчить про попереднє – до 1 жовтня 2008 року погодження з ним змін договору поруки, як того вимагає закон.  

 

  Крім   того, висновок  апеляційного   суду   про те,   що,   підписуючи  договір  від 13 березня 2009 року, ОСОБА_3 погодився зі збільшенням  відсоткової  ставки  за  користування кредитними коштами  за  договором   від  6  березня 2008 року та зі змінами до договору поруки, внесеними договором від 1 жовтня 2008 року, не можна визнати обґрунтованим, оскільки зміни можуть бути внесені до чинного правочину, у той час як порука за договором від 6 березня 2008 року на час підписання договору була припинена.  

 

  Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.  

 

За таких обставин підписання 13 березня 2009 року ОСОБА_3 змін   до  договору  поруки  від  6 березня  2008 року,  укладеного  на  строк  до  5 березня 2009 року,  дія  якого  фактично  припинена  1  жовтня  2008  року  на  підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України,  не свідчить про відновлення дії договору поруки від 6 березня 2008 року зі змінами від 1 жовтня 2008 року.  

 

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в позові  ОСОБА_3 про припинення поруки за договором від 6 березня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції.  

 

Що стосується судових рішень у частині позову ОСОБА_3 про визнання неукладеним договору № 1 від 13 березня 2009 року, то судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, заявляючи вимоги про визнання договору  неукладеним,  позивач  фактично посилався  на  його  невідповідність  вимогам ст. ст. 203, 628, 553 ЦК України, які регулюють питання недійсності правочинів.  

 

  За таких обставин з урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України та виходячи з диспозитивності судового процесу, суд, сприяючи всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, повинен був уточнити зміст і підстави позовних вимог у цій частині та ухвалити відповідні рішення.  

 

                 

 

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  

 

   

 

    ухвалила:  

 

  Касаційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити частково.  

 

Рішення   апеляційного  суду м. Києва від  16 березня 2010 року в частині відмови   в  позові  ОСОБА_3  про  припинення  поруки  за  договором від 6 березня 2008 року       скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року.  

 

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року та рішення Печерського районного  суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині визнання неукладеним договору від 13 березня 2009 року скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.  

 

   

 

Ухвала оскарженню не підлягає.  

 

   

 

  Головуючий           А.Г. Ярема  

 

  Судді:             Л.І. Григор’єва     М.І. Балюк             В.Г. Данчук      Л.І. Охрімчук 

 

 

 

 

 

 

                                                           У Х В А Л А  

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 

 

23 лютого 2011 року                                                                                          м. Київ  

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   Верховного Суду України в складі:  

 головуючого         Яреми А.Г.,  

суддів:                   Григор'євої Л.І.,    Романюка Я.М.,    Охрімчук Л.І.,     Сеніна Ю.Л.,  

 

  розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, відкритого акціонерного товариства “Санаторій Аквадар”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регламент”, третя особа – ОСОБА_4, про припинення дії договору поруки та скасування обтяжень з майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року,      

 

    встановила:  

 

  У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що закрите акціонерне товариство “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство  “ВТБ Банк” (далі – ВАТ “ВТБ Банк”), уклав з відкритим акціонерним товариством “Санаторій Аквадар” (далі – ВАТ “Санаторій “Аквадар”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Регламент” (далі – ТОВ “Регламент”) договори про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії.      

 

30 червня 2006 року та 25 липня 207 року уклав з ВАТ “ВТБ Банк”  договори іпотеки, за якими  для забезпечення виконання зазначених кредитних договорів передав в іпотеку земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 6 га, 0, 5246 га та розташований на цих земельних ділянках будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.  

 

Вказував, що ТОВ “Регламент” виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак банк не зняв обтяження на предмет іпотеки.  

 

Крім того, без погодження з ним, як з майновим поручителем, ВАТ “ВТБ Банк” уклав з ВАТ “Санаторій “Аквадар” додаткові угоди до кредитного договору від 27 червня 2006 року, за якими збільшувалась сума кредитної угоди та відсотки за користування кредитом, у зв’язку з чим збільшився обсяг його відповідальність як майнового поручителя. Просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 30 червня 2006 року та звільнити від обтяження заставне майно.  

 

  Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.  

 

Рішенням апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.  

  

У   поданій   до   Верховного   Суду  України  касаційній  скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення апеляційного  суду  та  залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.    

 

    Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення”  Закону  України  від 7 липня 2010 року № 2453-VІ   “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.  

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому  Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року   .      

 

  Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  

 

  Судами встановлено, що 27 червня 2006 року ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є ВАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Санаторій Аквадар” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної лінії відкличної кредитної лінії № 10-0604/250К, (а.с. 23-27), до якого вносилися такі зміни:  

 

     -   до п. 1.3.1 і п. 1.3.2 щодо заставної вартості трьох земельних ділянок та будинку, які належать ОСОБА_3 (договір № 1 від 11 січня 2007 року) (а.с. 28);  

 

-     збільшено термін погашення кредиту з 24 червня 2011 року до 29 червня 2012 року (договір № 2 від 25 липня 2007 року) ;  

 

-     збільшені відсотки за користування кредитом з 17% до 20% річних у гривні  та  з  13%  до  13,5%  річних  у   доларах  США   (договір  № 4  від  25 вересня 2007 року) (а.с. 31);  

 

-     збільшена  сума  кредиту   з  9 090 000  грн.  до  1 500 000  доларів  США  та  922 500  грн.  79  коп. (договір  № 5  від  18  листопада  2008  року)  

 

(а.с. 32-33).  

 

  27 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/251К.  

 

30 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”)  та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким останній виступає майновим поручителем ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” за виконання зобов’язань, передбачених кредитними договорами № 10-0604/250К і № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року (а.с. 13-19).  

 

Цим договором   забезпечувалось   виконання   зобов’язань    в   межах максимального   ліміту   заборгованості   за    договором     № 10-0604/251К   –  6 565 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2007 року  та  за  договором № 10-0604/250К –  у  межах  ліміту  9 090 000 грн.  зі  строком  повернення  до 24 червня 2011 року.  

 

 Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржниками –  ВАТ “Санаторій  Аквадар” та ТОВ “Регламент” ОСОБА_3 передав в іпотеку три  земельні  ділянки  площею  0, 08 га,  0, 60 га  та  0, 5246 га,  розташовані  в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.    

 

  25 липня 2007 року ЗАТ “Внєшторгбанк” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання невідновлювальної  відкличної кредитної лінії № 10-0604/308К, для забезпечення виконання, якого Банк та ОСОБА_3 уклали 25 липня 2007 року іпотечний договір в межах максимального ліміту заборгованості 7 075 000 грн.  зі   троком  погашення  до 1 липня 2010 року,  за  яким  в  іпотеку  передане  те  ж  саме  нерухоме  майно (а.с. 36-77).  

 

ТОВ “Регламент” свої зобов’язання за кредитним кредитними договорами  № 10-0604/251К  від  27 червня 2006 року  та  № 10-0604/308К  від 25 липня 2007 року виконало.  

 

ВАТ     “Санаторій Аквадар”      своїх     зобов’язань      за      договором   № 10-0604/250К від 27 червня 2006 року не виконало.  

 

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу припинення договору поруки від 30 червня 2006 року за зобов’язаннями ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент”.  

 

Пунктом 9.2 договору іпотеки від 30 червня 2006 року передбачено, що всі зміни та доповнення до нього можуть бути оформлені за погодженням сторін та підлягають нотаріальному посвідченню.  

 

Встановлено, що зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами не вносилися.  

 

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.  

 

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.  

 

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

 

За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

 

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.   

 

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.  

 

Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.  

 

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про припинення договору поруки від 30 червня 2006 року в частині боржника ВАТ “Санаторій Аквадар” та звільнення майна від обтяжень, передбачених цим договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту зміни основного зобов’язання без згоди майнового поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.  

 

Що стосується договору поруки в частині зобов’язання ТОВ “Регламент”, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв’язку з виконанням товариством основного зобов’язання, забезпеченого порукою, припиняється дія поруки.  

 

Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником – ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.  

 

Дані про те, що ОСОБА_3 як майновий поручитель, повідомлявся про зміни умов договору кредиту і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні.  

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про  відмову  в  позові,  апеляційний  суд  неправильно   витлумачив     норму   ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що зміна умов договору кредитування не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя.  

 

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення ухвалене згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.  

 

  Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  

 

ухвалила:  

 

  Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

   Рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року.  

   

 

Ухвала оскарженню не підлягає.  

   

  Головуючий         А.Г. Ярема  

 

  Судді:                   Л.І. Григор’єва    Л.І. Охрімчук     Я.М. Романюк   Ю.Л. Сенін 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008

Алпет-эти решения это старье.

 

Можно воспользоваться поиском и посмотреть, что суды без проблем прекращают договор поручительства.

Мне еще не разу не отказали в связи с тем, что в иске просили прекратить договор поручительства, а не просто поручительства.

Только моих решений порядка 10 на форуме, поищите при желании.

Советую посмотреть более новую практику ВСУ 2014-2015 годов, в большинстве случаев она положительная именно по требованию о прекращении договора поручительства, хотя и по прекращению поручительства тоже хватает.

Link to comment
Share on other sites

АлПет, спасибо за такую обширную информацию, но к сожалению вопрос у меня остался.

По факту есть такое:

1. ВСУ говорит, что надо при основании по п.1 ст.559 применять в иске "про визнання поруки такою, що припинена".

2. ВССУ в многочисленных решениях пропускает эту позицию ВСУ и НЕ отклоняет иск если просят "про визнання договора поруки таким, що припинен."

 

т.к. у меня в иске 2-й вариант прошения, то судья советует подать заяву об оставлении иска без рассмотрения, что (как я понимаю) даст мне право подать иск снова. В противном случае судья в иске откажит и я повторно уже подать не смогу + потеряю безрезультатно свое время (с его слов).

 

Что бы Вы могли посоветовать для моего случая?

 

Я советую оставлять иск так.

Если Вам и откажут все три инстанции, в чем я очень сильно сомневаюсь, то переподадите заново, у Вас будет новый предмет иска.

Link to comment
Share on other sites

АлПет ))))))

ТС - визнання поруки припиненою.

Внеси уточнения в иск, это не проблема, если судя еще не ушел в совещательную комнату.

 

В чем проблема?

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7951&page=1

 

Посилаючись на пропущення Банком як шестимісячного строку звернення до поручителя з вимогою про погашення боргу, так і шестимісячного строку звернення до суду з позовом до нього, ОСОБА_1 просив визнати договір поруки, укладений 22 травня 2008 року між Банком та ним, припиненим та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати поруку за договором укладеним між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 22 травня 2008 року НОМЕР_1 припиненою. 

 

Помойму ищите проблему там, гдее ее нет.

Если в 2010-2011 годах, еще можно было получить отказ на основании того, что Вы подали иск о прекращении договора поручительства, а не не самого поручительства, то за последнии 2-3 года, я не разу не столкнулся с отказами по подобным основаниям.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7899&hl=

 

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із зустрічними позовами до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договорів поруки припиненими

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7542&hl=

Визнати припиненим договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7348&hl=

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2014 року,

 

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7096&hl=

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2014 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано припиненим договір поруки від 29 травня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 114 грн 70 коп. судових витрат; позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано припиненим договір поруки від 29 травня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 114 грн 70 коп. судових витрат.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7087&hl=

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року,

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7006&hl=

 

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про припинення договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2014 року,

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7004&hl=Позовні вимоги ОСОБА_7 до КС «Срібні джерела» про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, задоволено.

Визнано договір поруки від 23 червня 2008 року № 01/06-02/01, укладений між КС «Срібні джерела» та ОСОБА_7, таким, що припинив свою дію. Вирішено питання про стягнення судового збору.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6993&hl=

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області              від 06 березня 2014 року, -

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6989&hl=

 

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитним договором  та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року,

 

 

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6988&hl=

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим

 

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6662&hl=розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року,

Link to comment
Share on other sites

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3186&page=3#entry164970

 

Визнати такою, що припинилася, поруку встановлену Договором поруки №20/Ц/08/Ф, який було укладено 19 лютого 2008 року між ОСОБА_3, Акціонерним банком „Брокбізнесбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк") та ОСОБА_6.

 

Суть не меняется.

Мое мнение, что более правильно и комплексно признавать договор поручительства прекращенным, а не просто поручительство.

Link to comment
Share on other sites

Вопрос без ответа. Вывод один или нет ответа или нет специалистов способных дать ответ.

 

Или нужно учитывать, что специалисты заняты и у них не всегда есть время дать ответ.

 

Обое формулировок признания обязательства поручителя прекращенными имеют право на жизнь.

и по обоим формулировкам есть и Постановления ВСУ и не одно определение ВССУ.

Link to comment
Share on other sites

Типа не договор надо визнати припиненим (нет такого типа защиты), а поруку.

Т.е. использовать не п.7, а п.1 ч.2 ст. 16 ЦКУ, о чем и вроде говорит ВСУ.

И получается, что если откажут по этой причине в иске, то и обжаловать не получится, т.к. мнение ВСУ.

 

Как раз получиться обжаловать ВСУ, так как есть очень много поставновлений ВСУ, где ВСУ соглашается, что можно признавать прекращенным договор поручительства.

Link to comment
Share on other sites

И ещё вопрос.

Кредитор заявил о сроке исковой давности, чтобы закрыли производство.

Поручитель подал иск на основании ч. 1 ст. 559 ЦК Украины (был увеличен % без его согласия).

Кредитор заявляет, что с момента увеличения % ставки прошло более 3-х лет, поэтому срок исковой давности истек.

Но на основании ч. 1 ст. 559 ЦКУ, как я понимаю, исковая довность не применяется, т.к. :

Но судья поддерживает мнение кредитора, и начинает обсуждение "исковой давности", т.е. просит доказательств того, что поручитель узнал о повышении % только сейчас, а не когда %% более 3-х лет назад повысились.

 

Что делать в таколй ситуации поручителю?

 

Когда он реально мог узнать о повышении процетной ставки под розпись?

Я думаю, только получив иск кредитора, к которому был приложен расчет задолженности исходя из которого было видно, что процентная ставка увеличена.

Когда был получен иск?

когда был подан иск о прекращении поручительства?

 

П.с.Судья-сволочь и играет на стороне кредитора, это нужно учитывать при выстраивании своей тактике.

Также необходимо понимание, что в первой инстанции все не закончиться.

Link to comment
Share on other sites

Не могу уловить разницу между "про визнання договору поруки припиненим" и "про визнання поруки такою, що припинена".

 

Это по сути одно и тоже, но по моему мнение: признание договора поручительства включает в себя признание поручительства прекращенным.

Поэтому просим шире.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...