Определение ВССУ об отказе Универсалбанку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

У Х В А Л А

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 вересня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

 

за участю представника відповідача ОСОБА_2, Завгородньої І.М., Савченко В.О.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 24 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № CL3772, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 20 000 гривень під 36 % річних строком на 24 місяці із сумою щомісячного платежу 1165 гривень 88 копійок.

 

Оскільки відповідачем належним чином не виконувалися зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 9 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 37 083 гривень 66 копійок, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

 

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

 

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 083 гривень 66 копійок.

 

Вирішено питання про стягнення судового збору. 

 

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, не надано клопотання про поновлення пропущеного строку та доказів поважності його пропуску, а відповідачем заявлено клопотання про застосування судом позовної давності. 

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що п. 12.5 кредитного договору визначено домовленість сторін про збільшення строку позовної давності, відповідач не виконав свої зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 37 083 гривень 66 копійок, а тому дійшов висновку про задоволення позову.

 

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

 

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

 

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

 

Судом установлено, що 24 грудня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір.

 

Відповідно до п. 1.1 даного договору позичальник зобов'язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 та додатком 2.

 

Як вбачається з матеріалів справи банк надав відповідачу кредит строком на 24 місяці із визначеною датою останнього платежу - 10 грудня 2009 року.

 

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

 

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

 

Судом першої інстанції вірно встановлено, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором закінчився 10 грудня 2009 року.

 

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

 

Отже, позивачу було відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору та закінчення строку виконання зобов'язань саме 10 грудня 2009 року, однак позов пред'явлено до суду лише 18 січня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

 

Як роз'яснено в п.3.3 розділу 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

 

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані положення уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність домовленості між сторонами про збільшення строку позовної давності, оскільки кредитним договором та додатками до нього такої умови не передбачено, а пунктом 12.5 визначений термін дії кредитного договору, а не строк виконання зобов'язань. 

 

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

 

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року скасувати, рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року залишити в силі.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Є.П. Євграфова

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

В.О. Савченко 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33724075

[Obelix]

Что- то апеляха затупила с увеличением срока

[у.zaporozhskiy]

Что- то апеляха затупила с увеличением срока

Вообще-то не апелляха, а кассаха.

Як роз'яснено в п.3.3 розділу 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

 

Вообще не пойму зачем ссылались на Постановление пленума ВГСУ, если можно было сослаться на постановление ВСУ по поручительству, где четко указано, что действие до полного выполнения обязательств не является сроком договора.

Во всем остальном правильное и справедливое решение.

Зачем такие ляпы делают в ВССУГУД.

Почему на белое нельзя было написать белое без ссылки на пленум ВГСУ?

Ведь действие до полного выполнения обязательств не имеет не одного слово, которое было бы, каким-то образом, связано с исковой давностью.

Я так понимаю, раз было такое Постановление Пленума ВГСУ, какие-то суды умудрялись говорить, что данный пункт является увеличением исковой давности, тогда это позор.

[Obelix]

Как по мне,так апеляха...

...та то такэ(с)

[у.zaporozhskiy]

Как по мне,так апеляха...

...та то такэ(с)

Я думал, Вы писали о ссылки на Постановление пленума ВГСУ.

А также согласен с Вами, если апелляха посчитала, что действие до полного выполнения обязательств является увеличением исковой давности, то это полный нонсенс.

Слава Богу, что кассация, отменила такое решение.

Но в части пленума ВГСУ все равно согласится не могу, зачем писать на него ссылку?

только потому что в нем написано, что белое есть белое?

[centurion]

Я думал, Вы писали о ссылки на Постановление пленума ВГСУ.

А также согласен с Вами, если апелляха посчитала, что действие до полного выполнения обязательств является увеличением исковой давности, то это полный нонсенс.

Слава Богу, что кассация, отменила такое решение.

Но в части пленума ВГСУ все равно согласится не могу, зачем писать на него ссылку?

только потому что в нем написано, что белое есть белое?

Ярослав, а с другой стороны - почему бы и нет? Тем более в том Постановлении ВГСУ оперировал только нормами ЦК относительно сроков.