Как достать Приват!

[ремикс]

В 23.08.2017 в 15:39, titus60 сказал:

Имея на руках решения судов вступивших в силу,люди все равно должны идти в суд чтобы это доказать?

Да..........................................

Да......................В нашем ......с таким подходом до судьб собственного народа.....скоро будем доказывать что ты не слон.....

[centurion]

Суд: Банківські Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника (Апеляційний суд м. Києва, справа № 755/10267/16-ц, 22.03.17)

Фабула судового акта: Банк (позивач) звернувся до  суду  з позовом, в якому просив суд стягнути з громадянина (відповідач) заборгованість у розмірі 13412 гривень 91 копійку за кредитним договором  В обгрунтування позовних вимог Банк посилався на те, що відповідно до укладеного договору № відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За твердженням Банкв  відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, зазначивши, що долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, що свідчить про  недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, долучені до матеріалів вказані Умови та Правила  не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.

Суд послався при цому на приписи частини першою, другою статті 207 ЦК України, згідно з якими правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).  Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року.

Таким чином, банківські «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

За висновоком суду, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відомості про оскарження судових рішень у касаційному порядку відсутні.

На сьогодні відносини споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII.  Згідно із ст. 9  цього Закону кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

 

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №755/10267/16-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/2199/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 березня 2017  року  Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі:                                           судді-доповідача  Стрижеуса А.М.,

                                                           суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

                                                           при секретарі: Юрченко А.С.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача СокуренкоНаталії Вікторівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне  рішення Дніпровського районного суду м. Києва від  05 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ПАТ «Акцент-Банк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 13412 гривень 91 копійку за кредитним договором  № б/н від 24 червня 2011 року, яка складається з наступного: 4661 гривня 88 копійок - заборгованість за кредитом, 7636 гривень 13 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 614,90 гривень - штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1378 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24 червня 2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 16 червня 2016 року має заборгованість - 13412 гривень 91 копійка, яка складається з наступного: 4661,88 гривень - заборгованість за кредитом, 7636 гривень 13 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 614 гривень 90 копійок - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Сокуренко Н.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Акцент-Банк», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 червня 2011 року ОСОБА_3 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з оформлення картки з бажаним кредитним лімітом у розмірі 8000 гривень.

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_3, останній висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, ПАТ «Акцент-Банк», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-16цс15, безпосередньо пов'язується зі спором щодо права сторін збільшити строк позовної давності, однак остання підлягає застосуванню в межах розгляду даної справи, оскільки визначає умови та порядок укладання між сторонами договору. Аналогічна позиція була висловлена Верховного Суду України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15.

Крім того, у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції , яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Підпунктами 3.1.1., 3.1.3 п.3 Розділу ІІ Умов та Правил надання банківських послуг, які долучено до матеріалів позовної заяви, визначено, що строк дії Картки зазначений на лицьовій стороні Картки (місяць та рік). По закінченню строку дії відповідна Картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання Клієнту Картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява Тримача про закриття Картрахунка.

В той же час, суду не надано доказів того, що відповідна Карта передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 13412 гривень 91 копійка, враховуючи що, як вбачається з поданої позовної заяви, відповідачу позивачем було надано кредит у розмірі 5000 гривень, при цьому згідно заяви позичальника на оформлення картки, розмір кредитного ліміту визначено у розмірі 8000 гривень, а додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів.

Також, на час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем не було надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором б/н від 24 червня 2011 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Однак розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Заявляючи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Крім того, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.  

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Сокуренко Наталії Вікторівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді:

http://protokol.com.ua/ru/sud_bankivski_umovi_nadannya_spogivchogo_kreditu_fizichnim_osobam_ne_e_skladovoyu_chastinoyu_ukladenogo_mig_storonami_kreditnogo_dogovoru_yakshcho_taki_umovi_ne_mistyat_pidpisu_pozichalnika_(apelyatsiyniy_sud_m_kieva_sprava_755_10267_16_ts_22_03_17)/?utm_source=newsletter&utm_medium=email

[Igor Krinitskiy]

Вот я немного почитал здесь и на минфине о проделках нашего "любимого" банка... люди жалуются, им не нравится отношение банка, у них пропадают деньги... и т.д. и т.п., но они все равно упорно продолжают пользоваться услугами этого говнобанка - мазохизм какой-то.

Считаю необходимым огласить БОЙКОТ данной организации!!! Все равно банку осталось не долго. И пока не поздно надо спрыгивать!!! Мало того что они живут за бюджет страны, так ещё и воруют у людей их кровные!!! В судах доказать свою правоту сложно(но возможно), поскольку и судей они нередко подкупают, а с них(судей) не спросишь, они ж типа неприкосновенные. 

И всем на все в этом государстве поХ.

[Bolt]

Украинским банкам запретили безосновательно терроризировать украинцев старыми долгами. Рассматривая дело №6-2891цс16, Верховный суд согласился признавать прерывание сроков исковой давности только в одном случае — если человек вносил платеж без принуждения. Во всех остальных случаях, сроки исковой давности не прерываются. То есть банк может судиться по старому кредиту только в течение 3 лет с момента неплатежа.

«Многие крупные банки в разгар кризиса не справлялись пачками проблемных кредитов, и не подавали вовремя в суды на должников (особенно по небольшим задолженностям). И теперь, когда начали разгребать портфели невозвратов, стали обнаруживать, что забыли подать иски 8-10 лет назад. По закону, они свой шанс утратили: поезд ушел, ведь у них было только 3 года, чтобы запустить тяжбу. Потому начали стали придумывать всевозможные уловки, чтобы манипулировать временем. Например, находят у человека зарплатную карту и списывают без ведома должника какой-то платеж — например, штрафную санкцию за непогашение. И после этого подают в суд. Вроде как отсчет времени начинается с этого платежа, и можно еще судиться 3 года. Так вот своим свежим постановление ВСУ запретил такие игры. Он поставил, что новый отсчет трех лет может вестись только если человек сам (по собственной воле) что-то заплатил банку. Если нет — прерывания срока исковой давности не было. И банк не может ни на что претендовать», — объяснил UBR.ua старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Истории с насильным взысканием долгов спустя долгие годы в последнее время становятся все более распространенными. Чаще всего человек уже забыл, что должен был банку по, скажем, карточному кредиту какую-то сумму (чаще всего небольшую — до 1000 грн.), и давно покинул это финучреждение. Но спустя годы, он, поменяв несколько работ, попадает в этот же банк в новом качестве — очередной работодатель выпускает ему там зарплатную карту. И работник банка неожиданно по паспорту нарывает в системе своего финучреждения грешок с кредитным невозвратом. И вот тогда он отрывается на полную катушку: насчитывает на эту задолженность все пени и штрафы за пропущенное десятилетие, и размер долга вырастает до десятков тысяч гривень. И как только человек получает на нововыпущенную зарплатку первый оклад, ему автоматически списывают всю сумму в счет погашения займа. Должник получает от банка две смски подряд — о зачислении средств на счет и об их списании.

Только когда человек обращается в банк, ему объясняют, что запущено списание старого долга, и он не скоро увидит свою первую зарплату на новом месте.

«К сожалению проблема пропуска исковой давности для банков и заемщиков стоит довольно остро. Особенно это касается тех долгов, которые банки передавали дружественным факторинговым компаниями, либо которые были проданы в процессе ликвидации банков. В этом случае банки вынуждены идти на ухищрения чтобы продлить возможность обращений в суд с исковыми заявлениями, а заемщики используют весь арсенал доступных им средств для убеждения судов в обратном», — отметил в беседе с UBR.ua юрист ЮК «Волхв» Виктор Дубовик.

Проблему признают и другие юристы, отмечая, что банкиры не брезгуют ничем.

«Банки все чаще прибегают к нечестной юридической практики, с целью создания фиктивных оснований для прерывания исковой давности и взыскания задолженности по неликвидным кредитным договорам», — сказал UBR.ua юрист АО «Макмел» Николай Ференцюк.

Одновременно финансисты стали переписывать свои типовые договоры, добавляя пункты, противоречащие действующему законодательству, и нарушающие исковые сроки.

«В последние годы банки пытаются вписывать в кредитные договора увеличение сроков исковой давности или даже продление их до полного выполнения сторонами обязательств. Кроме того, по старым кредитным договорам, в которых банки вписывали общие сроки исковой давности в три года, многие банки пытаются взыскивать задолженность даже по истечении сроков исковой давности, но в большинстве случаев суды отказывают в таких исках именно по причине пропуска сроков исковой давности», — рассказал UBR.ua управляющий партнер АО «Suprema Lex» Виктор Мороз.

И даже привел конкретные примеры.

«В подобных историях были замечены такие структуры как Приватбанк, Укрсоцбанк, ОТП, Райффайзен и ряд других финучреждений», — заметил Мороз.

Юристы не советуют людям терпеть, и рекомендуют сразу идти в суд, как только банк стал без разрешения списывать устаревшие долги со счетов.

«Заемщик может обратиться в банк с требованием вернуть ошибочно списанные со счета средства и, если банк согласится с таким требованием, получить средства, списанные по истечении сроков исковой давности, в пределах трех банковских дней. Тем не менее, полагаю, что банки будут отстаивать законность списания таких сумм и возвращать их необходимо будет через суд, а это может занять годы», — признал Мороз.

[Алекc]

5 часов назад, Bolt сказал:

Украинским банкам запретили безосновательно терроризировать украинцев старыми долгами. Рассматривая дело №6-2891цс16, Верховный суд согласился признавать прерывание сроков исковой давности только в одном случае — если человек вносил платеж без принуждения. Во всех остальных случаях, сроки исковой давности не прерываются. То есть банк может судиться по старому кредиту только в течение 3 лет с момента неплатежа.

«Многие крупные банки в разгар кризиса не справлялись пачками проблемных кредитов, и не подавали вовремя в суды на должников (особенно по небольшим задолженностям). И теперь, когда начали разгребать портфели невозвратов, стали обнаруживать, что забыли подать иски 8-10 лет назад. По закону, они свой шанс утратили: поезд ушел, ведь у них было только 3 года, чтобы запустить тяжбу. Потому начали стали придумывать всевозможные уловки, чтобы манипулировать временем. Например, находят у человека зарплатную карту и списывают без ведома должника какой-то платеж — например, штрафную санкцию за непогашение. И после этого подают в суд. Вроде как отсчет времени начинается с этого платежа, и можно еще судиться 3 года. Так вот своим свежим постановление ВСУ запретил такие игры. Он поставил, что новый отсчет трех лет может вестись только если человек сам (по собственной воле) что-то заплатил банку. Если нет — прерывания срока исковой давности не было. И банк не может ни на что претендовать», — объяснил UBR.ua старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Истории с насильным взысканием долгов спустя долгие годы в последнее время становятся все более распространенными. Чаще всего человек уже забыл, что должен был банку по, скажем, карточному кредиту какую-то сумму (чаще всего небольшую — до 1000 грн.), и давно покинул это финучреждение. Но спустя годы, он, поменяв несколько работ, попадает в этот же банк в новом качестве — очередной работодатель выпускает ему там зарплатную карту. И работник банка неожиданно по паспорту нарывает в системе своего финучреждения грешок с кредитным невозвратом. И вот тогда он отрывается на полную катушку: насчитывает на эту задолженность все пени и штрафы за пропущенное десятилетие, и размер долга вырастает до десятков тысяч гривень. И как только человек получает на нововыпущенную зарплатку первый оклад, ему автоматически списывают всю сумму в счет погашения займа. Должник получает от банка две смски подряд — о зачислении средств на счет и об их списании.

Только когда человек обращается в банк, ему объясняют, что запущено списание старого долга, и он не скоро увидит свою первую зарплату на новом месте.

«К сожалению проблема пропуска исковой давности для банков и заемщиков стоит довольно остро. Особенно это касается тех долгов, которые банки передавали дружественным факторинговым компаниями, либо которые были проданы в процессе ликвидации банков. В этом случае банки вынуждены идти на ухищрения чтобы продлить возможность обращений в суд с исковыми заявлениями, а заемщики используют весь арсенал доступных им средств для убеждения судов в обратном», — отметил в беседе с UBR.ua юрист ЮК «Волхв» Виктор Дубовик.

Проблему признают и другие юристы, отмечая, что банкиры не брезгуют ничем.

«Банки все чаще прибегают к нечестной юридической практики, с целью создания фиктивных оснований для прерывания исковой давности и взыскания задолженности по неликвидным кредитным договорам», — сказал UBR.ua юрист АО «Макмел» Николай Ференцюк.

Одновременно финансисты стали переписывать свои типовые договоры, добавляя пункты, противоречащие действующему законодательству, и нарушающие исковые сроки.

«В последние годы банки пытаются вписывать в кредитные договора увеличение сроков исковой давности или даже продление их до полного выполнения сторонами обязательств. Кроме того, по старым кредитным договорам, в которых банки вписывали общие сроки исковой давности в три года, многие банки пытаются взыскивать задолженность даже по истечении сроков исковой давности, но в большинстве случаев суды отказывают в таких исках именно по причине пропуска сроков исковой давности», — рассказал UBR.ua управляющий партнер АО «Suprema Lex» Виктор Мороз.

И даже привел конкретные примеры.

«В подобных историях были замечены такие структуры как Приватбанк, Укрсоцбанк, ОТП, Райффайзен и ряд других финучреждений», — заметил Мороз.

Юристы не советуют людям терпеть, и рекомендуют сразу идти в суд, как только банк стал без разрешения списывать устаревшие долги со счетов.

«Заемщик может обратиться в банк с требованием вернуть ошибочно списанные со счета средства и, если банк согласится с таким требованием, получить средства, списанные по истечении сроков исковой давности, в пределах трех банковских дней. Тем не менее, полагаю, что банки будут отстаивать законность списания таких сумм и возвращать их необходимо будет через суд, а это может занять годы», — признал Мороз.

Очень полезный материал, жаль не могу поставить +2...

[Bolt]

В Приватбанке выбрали нового главу

В среду, 10 января, наблюдательный совет Приватбанка назначил уроженца Чехии Петра Крумханзла на должность председателя правления.

Документы об утверждении его кандидатуры отрпавлены в Национальный банк Украины. Об этом сообщила пресс-служба Приватбанка.

"Мы прежде всего руководствовались такими критериями, как высокий профессионализм, опыт работы в ведущих банках ЕС, ориентированность на результат, основательный опыт по операционному управлению и внедрению инструментов контроля", - отметил глава набсовета Энгин Акчакоча.

Петру Крумханзлу 51 год. Он учился в Карловом университет в Праге, где в 1990 году получил степень кандидата наук по математике.

Петр Крумханзл - новый глава Приватбанка

Банкир работал на должности члена правления по операционным вопросам в украинском Райффайзен Банке Аваль, а также занимал пост члена правления по операционным вопросам в созданной правительством Австрии компании по управлению проблемными активами Heta Asset Resolution.

В последнее время он был связан с рынком Китая, где в качестве члена правления по операционным вопросам Home Credit руководил всеми операциями банка.

Отметим, что бывший глава правления Приватбанка Александр Шлапак ушел в отстваку в конце июня 2017 года. Поиском нового кандидата занималась международная компания по подбору управленческого персонала Amrop Executive Search Ukrainе.

Также среди претендентов был немецкий банкир Райнер Мюллер-Ханке.

 

https://beztabu.net/v-privatbanke-vybrali-novogo-glavu_n36037

[juri_rv]

11 часов назад, Bolt сказал:

В Приватбанке выбрали нового главу

В среду, 10 января, наблюдательный совет Приватбанка назначил уроженца Чехии Петра Крумханзла на должность председателя правления.

Документы об утверждении его кандидатуры отрпавлены в Национальный банк Украины. Об этом сообщила пресс-служба Приватбанка.

"Мы прежде всего руководствовались такими критериями, как высокий профессионализм, опыт работы в ведущих банках ЕС, ориентированность на результат, основательный опыт по операционному управлению и внедрению инструментов контроля", - отметил глава набсовета Энгин Акчакоча.

Петру Крумханзлу 51 год. Он учился в Карловом университет в Праге, где в 1990 году получил степень кандидата наук по математике.

Петр Крумханзл - новый глава Приватбанка

Банкир работал на должности члена правления по операционным вопросам в украинском Райффайзен Банке Аваль, а также занимал пост члена правления по операционным вопросам в созданной правительством Австрии компании по управлению проблемными активами Heta Asset Resolution.

В последнее время он был связан с рынком Китая, где в качестве члена правления по операционным вопросам Home Credit руководил всеми операциями банка.

Отметим, что бывший глава правления Приватбанка Александр Шлапак ушел в отстваку в конце июня 2017 года. Поиском нового кандидата занималась международная компания по подбору управленческого персонала Amrop Executive Search Ukrainе.

Также среди претендентов был немецкий банкир Райнер Мюллер-Ханке.

 

https://beztabu.net/v-privatbanke-vybrali-novogo-glavu_n36037

Расследованием деятельности немецкого банкира Райнера Мюллера-Ханке, которого представительство Европейского банка реконструкции и развития предложило в качестве кандидата на должность главы "ПриватБанка", должен заняться Интерпол. Об этом в комментарии изданию "ГОРДОН" заявила экс-заместитель мэра Киева, бывший вице-президент "Правэкс-банка" Ирена Кильчицкая.

"С удивлением из прессы узнала, что в "ПриватБанк" председателем правления хотят поставить Райнера Мюллера-Ханке. Эта личность негативно известна в банковских кругах. Мюллер-Ханке – аферист, который должен сидеть в тюрьме. Он был председателем правления Swedbank. Шведы его назначили, когда осуществлялась покупка "ТАС-Комерцбанка". Мюллер-Ханке довел банк и специально обанкротил его, обманул акционеров. Сделка была проведена без собрания акционеров и решения наблюдательного совета. В один день Swedbank был продан факторинговой компании "Вектор-Плюс", которая в тот же день перепродала все активы банка факторинговой компании "Кредитные инициативы". Конечные бенефициары обеих факторинговых компаний – офшорные фирмы. Эти факторинговые компании выселяли людей из домов рейдерскими способами. Не в суде действовали, а грубо, с использованием бандитских группировок – есть много жалоб от граждан", – отметила Кильчицкая.

"Мюллер-Ханке работал с несколькими партнерами-украинцами. Не буду называть их фамилии, только скажу, что сначала он перепродал кредитный портфель Swedbank "Дельта Банку". Потом, когда уже шла сделка по продаже проблемного банка, вдруг откуда-то акционеры Swedbank пополнили уставной фонд на $100 млн, которые попали на офшорные счета. Это было чистое отмывание денег. Swedbank лично обслуживал юрист Алексей Дидковский. После продажи банка Мюллер-Ханке купил себе виллу в Италии (эту информацию легко проверить), а Дидковский – дом в Лондоне и перевез туда семью. Также во время работы Swedbank юридическая компания Дидковского осуществляла "юридическое" обслуживание Swedbank. Ежемесячно со счетов банка списывались миллионные расходы, чтобы платить этой компании якобы за юридическое обслуживание", – сообщила собеседница.

По ее словам, у кандидата на должность главы "ПриватБанка" есть проблемы с образованием.

"У Мюллера-Ханке нет высшего образования. Он пользуется поддельными документами. Он окончил лишь техникум под Берлином. Потом он работал в Москве. Жена Мюллера-Ханке – россиянка. Эта пара вообще ненавидит все украинское и открыто об этом говорит. Чтобы подделать диплом (так поступают не только украинские политики и депутаты, но и европейцы), Мюллер-Ханке написал заявление о потере документов. Все остальные бумаги об образовании у него только в копиях. Я вам их предоставлю. Что интересно, есть диплом университета, который он якобы окончил в Германии, и приложение к диплому, где выставлены оценки по каждому предмету (такое иногда требуется). В этих документах (в дипломе и приложении) фамилии руководителей университета одинаковые, а подписи – разные. То есть это подделано", – сказала Кильчицкая.

Ноовый Председатель , судя по всему, с того же поля ягода, что и Мюллер-Ханке, только документы почище

[Алекc]

8 часов назад, juri_rv сказал:

Расследованием деятельности немецкого банкира Райнера Мюллера-Ханке, которого представительство Европейского банка реконструкции и развития предложило в качестве кандидата на должность главы "ПриватБанка", должен заняться Интерпол. Об этом в комментарии изданию "Гордон" заявила экс-заместитель мэра Киева, бывший вице-президент "Правэкс-банка" Ирена Кильчицкая.

"С удивлением из прессы узнала, что в "ПриватБанк" председателем правления хотят поставить Райнера Мюллера-Ханке. Эта личность негативно известна в банковских кругах. Мюллер-Ханке – аферист, который должен сидеть в тюрьме. Он был председателем правления Swedbank. Шведы его назначили, когда осуществлялась покупка "ТАС-Комерцбанка". Мюллер-Ханке довел банк и специально обанкротил его, обманул акционеров. Сделка была проведена без собрания акционеров и решения наблюдательного совета. В один день Swedbank был продан факторинговой компании "Вектор-Плюс", которая в тот же день перепродала все активы банка факторинговой компании "Кредитные инициативы". Конечные бенефициары обеих факторинговых компаний – офшорные фирмы. Эти факторинговые компании выселяли людей из домов рейдерскими способами. Не в суде действовали, а грубо, с использованием бандитских группировок – есть много жалоб от граждан", – отметила Кильчицкая.

"Мюллер-Ханке работал с несколькими партнерами-украинцами. Не буду называть их фамилии, только скажу, что сначала он перепродал кредитный портфель Swedbank "Дельта Банку". Потом, когда уже шла сделка по продаже проблемного банка, вдруг откуда-то акционеры Swedbank пополнили уставной фонд на $100 млн, которые попали на офшорные счета. Это было чистое отмывание денег. Swedbank лично обслуживал юрист Алексей Дидковский. После продажи банка Мюллер-Ханке купил себе виллу в Италии (эту информацию легко проверить), а Дидковский – дом в Лондоне и перевез туда семью. Также во время работы Swedbank юридическая компания Дидковского осуществляла "юридическое" обслуживание Swedbank. Ежемесячно со счетов банка списывались миллионные расходы, чтобы платить этой компании якобы за юридическое обслуживание", – сообщила собеседница.

По ее словам, у кандидата на должность главы "ПриватБанка" есть проблемы с образованием.

"У Мюллера-Ханке нет высшего образования. Он пользуется поддельными документами. Он окончил лишь техникум под Берлином. Потом он работал в Москве. Жена Мюллера-Ханке – россиянка. Эта пара вообще ненавидит все украинское и открыто об этом говорит. Чтобы подделать диплом (так поступают не только украинские политики и депутаты, но и европейцы), Мюллер-Ханке написал заявление о потере документов. Все остальные бумаги об образовании у него только в копиях. Я вам их предоставлю. Что интересно, есть диплом университета, который он якобы окончил в Германии, и приложение к диплому, где выставлены оценки по каждому предмету (такое иногда требуется). В этих документах (в дипломе и приложении) фамилии руководителей университета одинаковые, а подписи – разные. То есть это подделано", – сказала Кильчицкая.

Ноовый Председатель , судя по всему, с того же поля ягода, что и Мюллер-Ханке, только документы почище

Желтым газетенкам Гордона, как и его подруге "банкирше"-помошнице Черновецкого

Кильчицкой доверия столько, как и любому троллю на этом форуме

[juri_rv]

10 часов назад, Алекc сказал:

Желтым газетенкам Гордона, как и его подруге "банкирше"-помошнице Черновецкого

Кильчицкой доверия столько, как и любому троллю на этом форуме

Проблема не в том кому доверять ипи не доверять. Не доверяете - проверить Вам никто не мешает, кстати информация по сделке Swedbank - Дельта  - Вектор + - Кредатные инициативы известна многим участникам форума не только по наслышке.

Еще раз утверждаю , Новый Председатель  с того же поля ягода, что и Мюллер-Ханке, только документы почище

[Алекc]

1 час назад, juri_rv сказал:

Проблема не в том кому доверять ипи не доверять. Не доверяете - проверить Вам никто не мешает, кстати информация по сделке Swedbank - Дельта  - Вектор + - Кредатные инициативы известна многим участникам форума не только по наслышке.

Еще раз утверждаю , Новый Председатель  с того же поля ягода, что и Мюллер-Ханке, только документы почище

Я рад, что такой великий аналитик и знаток как кильчицкая вместе с гордоном что-то

"еще раз утверждают"...

Кто такой Мюллер-Ханке и Петр Крумханэлу выяснили, осталось посмотреть смогут ли

они сделать с Приватом, что и бывшие владельцы, и поговорить о Коломойском - какого

он "поля ягода" и где его место...

 

 

 

 

[Bolt]

ВС/КЦС: Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (справа № 202/10128/14-ц, 23.01.18)

Фабула судового акта: В цій судовій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного  суду захистив інтереси клієнта банка, який позивався до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди, скасувавши рішення апеляційного суду.

 Апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірні операції були проведені через систему «Приват-24» із застосуванням «фітингової» схеми шахраїв, яка розрахована на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, що виключає вину ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Але ж Верховний Суд назвав ці судження помилковими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Тим більше, як убачається з результатів службового розслідування «фітингова» схема шахраїв розрахована не тільки на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність їх персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, а й на наявність особливостей деяких сервісів системи «Приват-24», які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.

Заслуговує на увагу посилання ВС на норми нормативно-правового акту, що є спеціальними для спірних правовідносин, а саме. Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності заздійснення платіжних операцій, якщо и спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не можна не відмітити, що суд, нажаль, не змінив підходів до питання відшкодування банком моральної шкоди, зазначивши, що з наявних в матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника) не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 202/10128/14-ц

провадження № 61-1856 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року у складі суддів: Прозорової М. Л.,

Максюти Ж. І., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 20 лютого 2014 року відповідач відкрив їй картковий рахунок НОМЕР_1 (Золота картка для виплат) для отримання соціальних виплат по народженню дитини та догляду за нею до досягнення трирічного віку. Крім того, вона отримала кредитну картку «Gold» НОМЕР_2, зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 5 000 грн 00 коп.

16 вересня 2014 року о 3 год. 35 хв. їй надійшло два sms-повідомлення з номера 10060 про те, що з її особових рахунків НОМЕР_1 (Золота картка для виплат) та кредитної картки «Gold» НОМЕР_2 списано 10 000 грн 00 коп. та 4 000 грн 00 коп., додатково також нараховано комісію у розмірі 160 грн 00 коп. У зв'язку з тим, що списання коштів відбулось несанкціоновано, вона за телефоном гарячої лінії звернулась до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з вимогою заблокувати відкриті на її ім'я картки та повідомила про факт шахрайства. Крім того, звернулась з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до міліції. По даному факту СВ Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження № 12014040660003376 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України (шахрайство вчинене з використанням електронно-обчислюваної техніки).

На письмову вимогу до відповідача про повернення списаних з поточних рахунків грошових коштів та проведення службового розслідування за фактом несанкціонованого списання з її рахунків коштів, отримала лист

№ 20.1.0.0./7-20140916/106 від 2 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні її вимог, з підстав несумлінного виконання нею, як клієнтом банку, умов зберігання та використання інформації в каналі зв'язку.

Посилаючись на те, що жодного розпорядження про списання коштів вона не давала, будь-яких дій, що могли би призвести до списання грошових коштів, не вчиняла, та те, що банк не виконав покладені на нього обов'язки щодо збереження її коштів, просила суд стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно списані кошти у розмірі 14 160 грн 00 коп, а також відповідно до положень статтей 23, 1167 ЦК України, статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» на відшкодування моральної шкоди - 7 000 грн 00 коп.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно списаних коштів у розмірі 14 160 грн 00 коп.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн 00 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що списання коштів відповідачем здійснено незаконно, оскільки ОСОБА_1 не вчинила жодних дій щодо розпорядження на списання грошових коштів зі своїх рахунків, а тому банк порушив взяті на себе зобов'язання в частині збереження коштів клієнта. Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, суд вважав достатнім у сумі 1 000 грн 00 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що списання коштів з рахунків позивача було здійснене через «фітингову» схему шахраїв, яка розрахована на неуважність користувача системи «Приват-24», недостатню захищеність персональних комп'ютерів від вірусів, а тому відповідно до Умов і правил надання банківських послуг саме клієнт несе відповідальність за зберігання картки, пін-коду, а також збитки у разі використання картки третіми особами. Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення безпідставно списаних грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року, залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 розпорядження на списання грошових коштів з її рахунків, пін-код чи будь-яку особисту інформацію нікому не надавала, а тому зазначене вище списання грошових коштів є таким, що здійснене банком незаконно та з порушенням обов'язку збереження грошових коштів на рахунках його клієнта.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно допунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року банку разі здійснення недозволеної або некоректно виконаноїплатіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності заздійснення платіжних операцій, якщо и спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Ураховуючи відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконно мувикористанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціюватиплатіжні операції, не встановлено, правильним є висновок суду першої інстанції про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1, у зв'язку із чим вони підлягають поверненню.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку зазначеного не врахував та помилково вважав, що наявна вина ОСОБА_1 у списанні грошових коштів з її рахунків.

Висновки апеляційного суду про те, що спірні операції були проведені через систему «Приват-24» із застосуванням «фітингової» схеми шахраїв, яка розрахована на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, що виключає вину ПАТ «КБ «ПриватБанк», є помилковими, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Тим більше, як убачається з результатів службового розслідування, проведеного ДБ ГО «фітингова» схема шахраїв розрахована не тільки на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність їх персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, а й на наявність особливостей деяких сервісів системи «Приват-24», які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.

Безпідставним є і посилання суду апеляційної інстанції, як на правову підставу відповідальності позивача за несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунків, на положення пунктів 1.1.5.5, 1.1.5.13, 1.1.5.14, 2.7.3.1.13 Умов і правил надання банківських послуг, які в матеріалах справи відсутні. Відповідач на виконання вимог частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, які були чинними на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) не надав суду зазначених вище Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач взяв на себе зобов'язання щодо понесення збитків у зв'язку із несанкціонованим доступом до особистої інформації клієнта при реєстрації у системі «Приват-24», також ґрунтуються на припущенні, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували зазначене.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, ухваленого згідно із законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між сторонам існують договірні відносини, та не перевірив чи передбачено умовами укладеного договору про надання банківських послуг право клієнта на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

З наявних в матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника) не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди є помилковим.

Беручи до уваги зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, не урахував договірний характер правовідносин, які виникли між сторонами, та передбачені законом випадки відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до положень статтей 400, 412 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року скасувати.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                  В. А. Стрільчук

Судді:                                                                                             С. О. Карпенко

                                                                                              В.О. Кузнєцов

                                                                                              С.О. Погрібний

Г. І. Усик

ссылка

[ремикс]

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

 

Коллеги, кто нибудь применял данную норму. Мне кажется что она очень интересна, когда Приват не может предоставить оригиналы доказательств получения карточки и соответственно кредита.

[Bolt]

3 часа назад, ремикс сказал:

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

 

Коллеги, кто нибудь применял данную норму. Мне кажется что она очень интересна, когда Приват не может предоставить оригиналы доказательств получения карточки и соответственно кредита.

Раньше тоже такая норма подобная была, но это не мешало суду рассматривать дела... Иногда удавалось... Даже однажды со скандально известной судьёй Соломенского суда Киева... как ни странно...

[ремикс]

В 02.03.2018 в 17:46, ремикс сказал:

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

 

Коллеги, кто нибудь применял данную норму. Мне кажется что она очень интересна, когда Приват не может предоставить оригиналы доказательств получения карточки и соответственно кредита.

Сегодня Приват верещал, топал ножками и возражал против истребования оригиналов доказательств - что мол ответчик к нам не обращался, в суд не предоставил доказательств что не может получить документы, а соответственно нет оснований истребовать их от банка. 

Но судья на основании ч.4 ст.81 и ч6 ст.95 обязал банк   предоставить оригиналы.

Мне нравиться эта статья......

[Bolt]

9 минут назад, ремикс сказал:

Сегодня Приват верещал, топал ножками и возражал против истребования оригиналов доказательств - что мол ответчик к нам не обращался в суд не предоставил доказательств что не может получить документы а соответственно нет оснований истребовать их от банка. 

Но судья на основании ч.4 ст.86 и ч6 ст.95 обязал банк   предоставить оригиналы.

Мне нравиться эта статья......

Да в новой редакции ЦПКУ много хороших и интересных изменений... Сейчас тяжело придётся приватам в судах... У меня недавно было тоже что то типа показательной порки приватовца...))

[Bolt]

13 минут назад, ремикс сказал:

Сегодня Приват верещал, топал ножками и возражал против истребования оригиналов доказательств - что мол ответчик к нам не обращался в суд не предоставил доказательств что не может получить документы а соответственно нет оснований истребовать их от банка. 

Но судья на основании ч.4 ст.86 и ч6 ст.95 обязал банк   предоставить оригиналы.

Мне нравиться эта статья......

Теперь главное, чтобы судья не забыл про пункт 9 части 1 статьи 257 ЦПКУ...

[ремикс]

14 часов назад, Bolt сказал:

Теперь главное, чтобы судья не забыл про пункт 9 части 1 статьи 257 ЦПКУ...

мне кажется они как раз и помнят и идут навстречу

[Bolt]

6 часов назад, ремикс сказал:

мне кажется они как раз и помнят и идут навстречу

Это движение навстречу так часто обманчиво...

[adjustment]

В 08.08.2014 в 12:51, juris сказал:

 

В тому то і вся "сіль".

Банкнюки на засідання першої інстанції не ходять.

Якщо позичальник витребовує докази - банк докази не дає.

А потім в апеляції - просто махають якимись папірцями і все! Рішення на користь банку.

 

Як боротися? з такими маніпуляціями?

Опубликовано August 8, 2014

За всё это время ничего не поменялось. Так всё до сих пор и происходит.

Никакие рехфрмы, люстрации и т.п. не работает.

[Bolt]

10 минут назад, adjustment сказал:

Опубликовано August 8, 2014

За всё это время ничего не поменялось. Так всё до сих пор и происходит.

Никакие рехфрмы, люстрации и т.п. не работает.

Вы уже сталкивались с таким в этом году... Разве по новой редакции такое проходит...

[Елена Мирошникова]

Здравствуйте!Из вашего диалога получается что можно требовать от банка также доказать факт получения добровольной оплаты по кредиту (квитанцию с подписью плательщика) для обеспечения  сроков давности как основных так и специальных? И еще вопрос: как теперь быть с доверенностями по которым подают в суд. Кем они должны быть подписаны и с какого числа?Спасибо за ответ!!!

 

[centurion]

1 hour ago, Елена Мирошникова said:

Здравствуйте!Из вашего диалога получается что можно требовать от банка также доказать факт получения добровольной оплаты по кредиту (квитанцию с подписью плательщика) для обеспечения  сроков давности как основных так и специальных? И еще вопрос: как теперь быть с доверенностями по которым подают в суд. Кем они должны быть подписаны и с какого числа?Спасибо за ответ!!!

 

Не можно, а нужно требовать. И не только то, что Вы указали, а и все оригиналы кредитного дела. 

По доверенностям Гугл Вам в помощь. Через ЕДРПОУ найдёте и Председателя Правления. 

[Елена Мирошникова]

Спасибо!Встречный вопрос: иск подан  8,07,17, ухвала об открытии 8,08,17, Шлапак ушол 20,07,17 правомерна подача иска по доверенности от Шлапака и как я поняла на данный момент никакого Сафира в представителях и в помине нету, заседание 18.04.18 года? Заранее благодарю!!

[Bolt]

1 час назад, Елена Мирошникова сказал:

Спасибо!Встречный вопрос: иск подан  8,07,17, ухвала об открытии 8,08,17, Шлапак ушол 20,07,17 правомерна подача иска по доверенности от Шлапака и как я поняла на данный момент никакого Сафира в представителях и в помине нету, заседание 18.04.18 года? Заранее благодарю!!

Сафир пошёл на повышение... 

[Елена Мирошникова]

Как быть в этой ситуации акцентировать внимание суда или не стоит????