Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда о взыскании задолженности с поручителя и заемщика

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38291660

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року                                                                                        м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого       Хопти С.Ф.,

    

суддів:                  Гулька Б.І.,                    Закропивного О.В.,                

                              Червинської М.Є.,        Черненко В.А.,              

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та                        ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до умов якого позичальнику отримав кредит у розмірі 11 969 доларів США з кінцевим терміном повернення 9 вересня 2013 року та оплатою 15 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Оскільки позичальник та поручитель не виконують свої зобов'язання за кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 17 461 долар 19 центів США, що згідно курсу Національного банку України становить 139 567 грн 29 коп.  8 грудня 2011 року право вимоги, що виникло з кредитного договору у                                      ПАТ «УкрСиббанк», передано ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим позивач просив стягнути солідарно з відповідачів указану суму заборгованості.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від                  5 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 січня 2014 року, позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 139 567 грн 29 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з неї суми заборгованості за кредитним договором та судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому згідно зі ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позичальник та поручитель допустили заборгованість за кредитним договором, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку. Крім того, право вимоги, що виникло у               ПАТ «УкрСиббанк», передано ПАТ «Дельта Банк», яке звернулось до суду з позовом до закінчення строку дії основного договору, а тому позивач має право на задоволення позову.

Проте погодитись із таким висновком судів в частині вирішення позову          ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 8 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»  та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 11 969 доларів США з кінцевим терміном повернення до 9 вересня                      2013 року та оплатою 15 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

8 грудня 2011 року право вимоги, що виникло з кредитного договору у                  ПАТ «УкрСиббанк», передано ПАТ «Дельта Банк».

Згідно ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.    

З матеріалів справи вбачається, що в кредитному договорі від 8 вересня               2008 року строк основного зобов'язання визначений - 9 вересня 2013 року (а.с.7).

Пунктом 1.2.6 цього договору передбачено, що банк має право дострокового виконання зобов'язань у випадку невиконання позичальником або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або договором поруки.

З липня 2012 року ОСОБА_3 не виконуються взяті зобов'язання за кредитним договором.

27 грудня 2012 року позичальнику та поручителю були надіслані вимоги про дострокове погашення заборгованості у повному обсязі та процентів за користування кредитом, яке залишилось без реагування.

Отже, пред'явивши вимогу про дострокове стягнення кредитної заборгованості, при тому що в договорі поруки не зазначено про строк його дії згідно зі ст. 252 ЦК України, кредитор, банк, змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців з цієї дати.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5  «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.  

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.  

Так, ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до поручителя в у серпні 2013 року, при тому, що вимоги про дострокове погашення заборгованості, тобто про зміну дати виконання основного зобов'язання, надіслав 27 грудня                  2012 року.

Разом з тим договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а тому підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців.  

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-155цс13 від 29 січня 2014 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Також суди виходили з того, що договором про надання споживчого кредиту встановлено, що він діє до 9 вересня 2013 року. ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом у серпні 2013 року, тобто до закінчення строку дії основного боргу.

Проте такі висновки судів є передчасними.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ОСОБА_3 допустив неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених кредитним договором у липні 2012 року, оскільки не сплатив кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремо частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду х вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суди у порушення ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України зазначене не врахували, не звернули уваги, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а, відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. ОСОБА_3 порушив зобов'язання у липні 2012 року, а позов до поручителя пред'явлено у серпні 2013 року, тобто поза межами строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами 25 числа кожного місяця, а процентів - до 25 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценті, початок позовної даності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від              6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення в частині первісного позову відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:          

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.            

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від                            5 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 січня 2014 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

          

          У решті рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від                  5 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                               С.Ф. Хопта

Судді:                                                                                Б.І. Гулько

                                                                                              

О.В. Закропивний

                                                          

М.Є. Червинська      

                                                                                     В.А. Черненко                                                                                  
 

[у.zaporozhskiy]

Мне конечно такая позиция не нравится, так как смешивают исковую давность специальный срок, предусмотренный для защиты кредитором своего права в правоотношениях с поручителем.

Зачем было считать 6 месяцев с момента получения Банком права на иск июль 2013, если было досудебное требование отправленное в декабре 2013, все равно более чем за 6 месяцев до подачи в суд.

Но тем не менее позитивная практика.

[у.zaporozhskiy]

Еще практика, где поручительство прекращается с момента последнего платежа: