Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку в обращении взыскания и выселении

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 листопада 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,-

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року,

 

встановила:

 

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,56 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 31 березня 2018 року.

 

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

 

Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 15 квітня 2013 року утворилась заборгованість перед банком у розмірі 351 904 грн 70 коп., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та /або проживають у будинку, що є предметом договору іпотеки, та зняти цих осіб з реєстраційного обліку.

 

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 січня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ “ПриватБанк” на вищенаведені судові рішення на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ КБ “ПриватБанк” просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року, а справу передати на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон “Про охорону дитинства”) та статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” (далі – Закон “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”).

 

На підтвердження своїх доводів ПАТ КБ “ПриватБанк” наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, від 10 жовтня 2012 року та від 18 грудня 2013 року.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2014 року поновлено строк на подання заяви про перегляд ухвали цього суду від 5 березня 2014 року, справу допущено до провадження у Верховному Суді України. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ “ПриватБанк”, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

 

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на 100 000 грн. 3 квітня 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належний йому на праві приватної власності житловий будинок загальною площею S_1, житловою площею S_2 та земельну ділянку, що знаходиться у його користування, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

 

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 351 904 грн 70 коп.

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей, які з 2002 року проживали і продовжують проживати в будинку, переданому в іпотеку. 

 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що недотримання сторонами під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти, має наслідком нікчемність даного правочину.

 

Разом із тим у наданих для порівняння рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів про визнання договорів іпотеки недійсними, виходив із того, що на момент укладення оспорюваних договорів діти не проживали у житловому приміщенні, переданому в іпотеку, їх вселення мало місце після укладення договорів іпотеки без згоди іпотекодержателя, а тому встановлені факти не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним у зв’язку з невиконанням вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

 

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1038019FF28BB7C4C2257D96003040FD

 

 

Решения предыдущих инстанций:

 

Державний герб України

Справа № 152/1352/13-ц

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

14 листопада 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області

 

в складі:

 

головуючої судді Соколовської Т.О.

 

при секретарі Рошак К.В.

 

з участю

 

представників позивача ОСОБА_1

 

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

 

представника відповідача ОСОБА_4

 

представника третьої особи, яка

 

не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Шаргородської райдержадміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

 

в с т а н о в и в:

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в Шаргородський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Шаргородської райдержадміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації.

 

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року в розмірі 351904,70 гривень звернути стягнення на будинок загальною площею 83 м кв., житловою площею 50.50 м кв. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Зелена, буд. 8, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 03.04.2008 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; висилити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Зелена, буд.8 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; стягнути з відповідачів судові витрати.

 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року ОСОБА_3 отримала у позивача кредит у розмірі 100000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 31.03.2018 року.

 

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 03.04.2008 року уклали договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку житловий будинок, загальною площею 83 м кв., житловою площею 50.5 м. кв., та земельну ділянку, розташовані за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Зелена, буд. 8, з ціною предмету іпотеки 243251,00 грн.

 

За умовами укладеного договору кредит мав погашатись щомісяця. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. ОСОБА_3 зобовязань, взятих на себе згідно укладеного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 15.04.2013 року виникла заборгованість, в розмірі 351904,70 гривень.

 

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності № 1405 -0 від 15.05.2013 року (а.с.66) позовні вимоги підтримала, посилаючись на ті ж обставини, що і в позові. Просила суд винести рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року в розмірі 351904,70 гривень звернути стягнення на будинок, загальною площею 83 м кв., житловою площею 50.5 м. кв., та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Зелена, буд. 8, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 03 квітня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; висилити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: Вінницька область, м. Шаргород, вул. Зелена, буд. 8 зі зняттям з реєстраційного обліку у Шаргородському РВ УМВС України у Вінницькій області; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

 

 Відповідач ОСОБА_2, будучи одночасно законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_7 (а.с.170) в судовому засіданні позов визнав, суду пояснив, що його колишня дружина ОСОБА_3 сама займалася оформленням усіх документів по отриманню кредиту і укладенню договору іпотеки, який він лише підписав, і не цікавився його змістом і умовами. В даний час в будинку по вулиці Зеленій,8 проживає ОСОБА_3 та їхні сини - ОСОБА_6, ОСОБА_7 Він теж зареєстрований за даною адресою, але не проживає там через неприязні стосунки з колишньою дружиною ОСОБА_3

 

Відповідачка ОСОБА_3, будучи одночасно законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_7 (а.с.170), та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на те, що, у будинку, який є предметом іпотеки, зареєстровані і проживають діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на час укладення договору іпотеки були неповнолітніми, один із яких не досяг десятирічного віку. Зміна місця реєстрації неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 на час укладення договору іпотеки не має значення, оскільки останні так і залишилися проживати зі своєю матір'ю та батьком у будинку, переданому в іпотеку. Крім того, Банком відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була направлена письмова вимога про усунення порушень з виплати кредиту, яка не відповідає вимогам ЗУ "Про іпотеку", оскільки не підписана представником банку, а земельна ділянка, на їх думку, взагалі не може бути предметом іпотеки, оскільки відповідач ОСОБА_2 не набув на неї права власності у спосіб, визначений законом, і не виконав умови договору іпотеки щодо отримання правовстановлюючих документів на неї.

 

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 повторно у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.99-102,109,110,133) про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. За таких обставин суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

 

Представник третьої особи органу опіки та піклування Шаргородської районної державної адміністрації ОСОБА_5 вважає, що прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення неповнолітнього ОСОБА_7 з будинку порушуватиме інтереси останнього, оскільки на час укладення договору іпотеки він проживав і проживає до цього часу в будинку, переданому в іпотеку, а відтак його виселення з будинку буде незаконним.

 

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

 

31 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.46) та ОСОБА_8, якій після реєстрації розірвання шлюбу з ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с.113) було укладено кредитний договір (а.с.21-26).

 

Згідно п. 1.1. кредитного договору банк зобовязується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у п.8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору.

 

Пунктами 8.1. - 8.4. кредитного договору передбачалось, що банк зобовязується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 31 березня 2008 року по 31 березня 2018 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії (далі кредит) у розмірі 117162,60 гривень на наступні цілі: на споживчі потреби у сумі 100000 грн., а також у розмірі 17162,60 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,38 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 8.2. даного Договору.

 

Періодом сплати є період з 25 по 30 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1786,64 грн для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди.

 

Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок № 29095058184927 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді та ін. платежах. Кредит надається в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.

 

У разі порушення термінів оплати, передбачених п.8.1.1 ( в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

 

Забезпеченням виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, м. Шаргород, вул. Зелена, буд. 8 (п.8.3 Договору).

 

03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель), та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 480, та в Державному реєстрі іпотек 03.04.2008 року, № витягу 17909147 (а.с.152).

 

За умовами іпотечного договору ОСОБА_2 виступив майновим поручителем позичальника ОСОБА_3

 

В забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_2, згідно пункту 35.3. іпотечного договору, передав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями ї спорудами та земельну ділянку, які розташовані в м. Шаргород Вінницької області по вул. Зелена під № 8.

 

Даним будинком відповідач ОСОБА_2 володіє на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Шаргородської міської ради 19.03.2008 року, зареєстрованого КП "Могилів Подільське МБТІ" 20.03.2008 року за № 1922 (а.с.149).

 

Земельна ділянка площею 0,08 га, на якій розташований предмет іпотеки, знаходиться у користуванні іпотекодержателя, що підтверджується довідкою виконкому Шаргородської міської ради Вінницької області № 272 від 02.04.2008 року (а.с.155). Технічна документація по виготовленню державного акту на приватну власність зазначеної земельної ділянки знаходиться в стадії виготовлення. Іпотекодавець свідчить, що його право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене і зобов'язується одержати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на протязі одного року, тобто до 03.04.2009 року та укласти з Іпотекодержателем додатковий правочин до даного Договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою (п.35.4 Договору).

 

 Вказану вимогу договору щодо оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2, у строки визначені договором, не виконав, додатковий правочин до іпотечного договору, передбачений п.35.5 договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою сторонами не укладався.

 

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобовязання, тобто надав кредит в розмірі та у строки, встановлені кредитним договором, що вбачається з ордеру розпорядження про видачу строкового кредиту від 03.04.2008 року та заяви на видачу готівки № 100 від 03.04.2008 року (а.с. 115,116) та не заперечувалось в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3

 

Водночас ОСОБА_3 зобовязання за кредитним договором не виконувала належним чином і станом на 15.04.2013 року має заборгованість за кредитним договором №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року в розмірі 351904,70 гривень , із яких 98966,60 грн. заборгованість за кредитом, 104880,70 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 3271,10 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 127790,84 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф (фіксована частина), 16745,46 грн. штраф (процентна складова).

 

 Факт невиконання зобовязань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_3 визнала в судовому засіданні, а також він підтверджується розрахунком заборгованості за договором №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року (а.с.11-15).

 

Нас час розгляду справи судом позичальниця ОСОБА_3 продовжує не виконувати зобовязання за договором кредиту, заборгованість значно виросла, що не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_3

 

Листом від 02.03.2013 року № 30.1.0.0/2-076 позивач повідомив відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про існуючу заборгованість за кредитом та вимагав в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги повернути суму кредиту в повному обсязі, а також проценти, комісію та штрафні санкції, нараховані на день повернення кредиту. Цим же листом, позивач повідомляв відповідачів про те, що у разі невиконання зобовязання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги він має намір, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки, у звязку з чим, згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку», вимагав добровільно звільнити житловий будинок, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Зелена,8 разом з усіма членами сімї та іншими мешканцями (а.с.16 - 17).

 

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, що регулюються ч.1 ст.16 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої Постановою ВР № 789 Х11 від 27.02.1991 року, Цивільним кодексом України, Законом України «Про іпотеку», Законом України "Про охорону дитинства", Законом України " Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", і виникають із кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

 

Так, згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

 

Договір є обовязковим для виконання сторонами ( ч.1 ст.629 ЦК України).

 

 Частиною1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

За частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

 

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої за ст. 572 ЦК України - кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

 

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

 

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

 

Пунктом 18.8.1 Іпотечного договору сторони встановили, що Іпотекодержатель має право стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь якого із зобовязань, що передбачені кредитним договором, вони не будуть виконані.

 

Згідно з ст.ст. 7 та 33 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

 

Під час укладення та нотаріального посвідчення іпотечного договору сторони виходили з того, що згідно довідки № 264 від 01.04. 2008 року, виданої міським головою м. Шаргорода для предявлення нотаріусу (а.с.154) у будинку номер 8 по вулиці Зеленій в м. Шаргород Вінницької області, який передавався в іпотеку, проживали і були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Малолітні та неповнолітні діти за вищевказаною адресою не зареєстровані (а.с.154).

 

Вказану обставину підтвердив допитаний в судовому засіданні приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу ОСОБА_9, який нотаріально посвідчував 03.04.2008 року іпотечний договір.

 

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають двох синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на час укладення іпотечного договору були неповнолітніми, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.170 171). Діти з 2002 року проживали і продовжують проживати у спірному будинку.

 

За приписами ч.3 ст.17 ЗУ "Про охорону дитинства" заборонено батькам, або особам, які їх заміняють, без дозволу органу опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

 

Згідно з ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх, чи непрацездатних дітей.

 

Статтею 18 ЗУ "Про охорону дитинства" визначено, що діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобовязані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх заміняють майнових та житлових прав при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла".

 

Згідно з вимогами ч.4 ст.12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" для вчинення будь яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

 

Відповідно до розяснень, що містяться у п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно зі ст. 32 ЦК України, ст.177 СК України та ст.17 ЗУ "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. У звязку з наведеним суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки.

 

Згідно довідки № 264 від 01.04. 2008 року, виданої міським головою м. Шаргорода для предявлення нотаріусу (а.с.154), у будинку номер 8 по вулиці Зеленій в м. Шаргород Вінницької області, який передавався в іпотеку проживали і були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Малолітні та неповнолітні діти за вищевказаною адресою не зареєстровані (а.с.154). В цей же день, діти за заявою матері ОСОБА_3, були зняті з реєстрації (а.с.170 -171). 03.04.2008 року був підписаний іпотечний договір. Як вбачається із домової книги, оглянутої в судовому засіданні (а.с.123 130), та адресних довідок (а.с.169) неповнолітні члени сім'ї - син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.170 171), які проживали і проживають за вказаною адресою із 2002 року були зняті з реєстрації на слідуючий день після підписання кредитного договору - 01.04.2008 року і за день до підписання іпотечного договору - 01.04.2008 року. Вказаного факту не заперечували в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 суду пояснила, що зняла дітей з реєстрації в будинку з метою отримання кредиту у сто тисяч гривень. Діти фактично проживали з 2002 року і продовжують проживати у будинку.

 

Водночас, у домовій книзі та адресних листках вибуття зазначено, що ОСОБА_6 вибув у м. Вінниця, а ОСОБА_7 у село Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, без вказівок на повну адресу місця проживання, і 31.10.2008 року знов зареєстровані у предметі іпотеки житловому будинку, який знаходиться за адресою: м. Шаргород Вінницької області вул. Зелена, 8 з порушенням вимог іпотечного договору, оскільки, як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3, після укладення іпотечного договору вона особисто зареєструвала синів в зазначеному будинку, проте дозволу банку на це не отримувала. Представник позивача ОСОБА_1 підтвердила, що банк не давав дозволу на реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в будинку, переданому в іпотеку.

 

 Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив завідувач Шаргородським РС УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_12

 

Дані про те, що відповідачі у вказаний час мали інше житло у матеріалах справи відсутні.

 

Згідно довідки № 1597, виданої Гибалівською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 01.11.2013 року ОСОБА_3 на території Гибалівської сільської ради житлового будинку не має.

 

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12635241 від 12.11.2013 року відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 відсутні (а.с.172).

 

Згідно свідоцтв про народження дітей (а.с.170 -171) на момент укладення іпотечного договору дітям відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - сину ОСОБА_10 виповнилось сімнадцять років а ОСОБА_7 вісім років. Діти проживали і проживають разом з матір'ю ОСОБА_3 у будинку номер вісім по вулиці Зеленій в м. Шаргород Вінницької області, який є предметом іпотеки.

 

Вказаний факт також підтверджується довідкою директора Шаргородської СЗОШ 1 111 ступенів № 208 від 01.11.2013 року, із якої вбачається, що учні школи - ОСОБА_6 із 2001 по 2009 рік навчався у вказаній школі, здобув повну загальну середню освіту, а ОСОБА_7 навчається в школі з 2006 року по даний час. Навчання у 2008 2009 навчальному році ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не переривали (а.с. 137).

 

Відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

 

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час посвідчення іпотечного договору проживали у будинку номер вісім по вулиці Зеленій в м. Шаргород Вінницької області, який є предметом іпотеки, отже місцем проживання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 є також спірний житловий будинок.

 

Положення ст.12 ЗУ №2623 1У від 02.06.2005 року "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", які вимагають попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, чинні з 01 січня 2006 року, що свідчить про недотримання сторонами на час укладення іпотечного договору від 03.04.2008 року вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку органу опіки та піклування на передачу в іпотеку будинку, право користування яким мали діти.

 

Згідно з ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

 

Таким чином право дитини - ОСОБА_13, 25.11. ІНФОРМАЦІЯ_3 на недоторканість житла при задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" буде порушено..

 

 Згідно положень ч.1 ст.16 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ( в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої Постановою ВР № 789 Х11 від 27.02.1991 року кожна дитина не може бути обєктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканість житла… Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

 

 Виходячи з обставин, викладених вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

 

 Ухвалюючи таке рішення суд виходить із захисту найвищих інтересів дитини, забезпечення її права на користування житлом, отриманням умов, необхідних для життєдіяльності, збереження того рівня життя, яке дитина мала до порушення її прав умовами укладеного іпотечного договору.

 

Посилання представника позивача ОСОБА_1 на те, що під час укладання та нотаріального посвідчення договору іпотеки ОСОБА_3 умисно надала банку недостовірні дані про те, що в будинку проживає лише вона та її чоловік ОСОБА_2, не виконувала кредитних зобовязань, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, тому відповідно до договору та ст.1 ЗУ "Про іпотеку" банк має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки є слушними, проте не може бути підставою для порушення права неповнолітніх осіб на користування житлом, і не позбавляє позивача права задоволення своїх вимог іншим способом, передбаченим договором чи законом.

 

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст.16 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої Постановою ВР № 789 Х11 від 27.02.1991 року, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, ч.4 ст. 29, ст.ст. 203,509, 526, 530, 546, 572, 575, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст.ст. 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку»; ст. 109 ЖК Української РСР, ст.17,18 ЗУ "Про охорону дитинства", ст.12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шаргородської райдержадміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації відмовити.

 

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 

 

 Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після розгляду в апеляційній інстанції.

 

Суддя

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35379232

 

 

 

Державний герб України

Копія:

 

Справа № 152/1352/13-ц Провадження № 22-ц/772/127/2014Головуючий в суді першої інстанції:Соколовська Т. О.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

 

Іменем України

 

 14 січня 2014 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

 

Головуючого, судді Стадника І.М.,

 

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

 

при секретарі Куленко О.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шаргородської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

 

встановила:

 

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шаргородської райдержадміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації.

 

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року в розмірі 351904,70 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 83 кв. м., житловою площею 50,50 кв. м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 03.04.2008 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за вищевказаною адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; стягнути судові витрати з відповідачів.

 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору №VIS0GA0000002076 від 31.03.2008 року ОСОБА_4 отримала у позивача кредит у розмірі 100000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 31.03.2018 року.

 

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТК КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 03.04.2008 року уклали договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку житловий будинок, загальною площею 83 кв. м., житловою площею 50,5 кв. м., та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з ціною предмета іпотеки 243251 грн.

 

За умовами укладеного договору кредит мав погашатися щомісяця. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. ОСОБА_4 зобов'язання, взяті на себе згідно укладеного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 15.04.2013 року виникла заборгованість в розмірі 351904,70 грн.

 

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

 

Не погодившись із рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

 

В судовому засіданні представник позивача Олішевський Д.А. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

 

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обґрунтоване.

 

Відповідач ОСОБА_3, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

 

Орган опіки і піклування Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області подав суду заяву про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

 

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 

Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» , правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, якій після реєстрації розірвання шлюбу з ОСОБА_3 присвоєно прізвище ОСОБА_4, було укладено кредитний договір №VIS0GA0000002076, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 100000 грн. зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 16,56% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 березня 2018 року.

 

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 не виконувала належним чином і станом на 15.04.2013 року має заборгованість в розмірі 351904,70 грн., із яких 98966,60 грн. - заборгованість за кредитом, 104880,70 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3271,10 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 127790,84 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 16745,46 грн. - штраф (процентна складова).

 

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами у справі і сторонами не заперечуються.

 

Крім того, 03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в нотаріальному реєстрі за №480, та в державному реєстрі іпотек 03.04.2008 року.

 

За умовами іпотечного договору ОСОБА_3 виступив майновим поручителем позичальника ОСОБА_4 та в забезпечення виконання останньою своїх зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3 згідно пункту 35.3 іпотечного договору передав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1.

 

Вищевказаний будинок належить ОСОБА_3 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Шаргородської міської ради від 19.03.2008 року, зареєстрованого КМ «Могилів-Подільське МБТІ» 20 березня 2008 року за №1922.

 

Земельна ділянка площею 0,08 га, на якій розташований предмет іпотеки, знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується довідкою виконкому Шаргородської міської ради Вінницької області №272 від 02.04.2008 року, проте вимогу іпотечного договору щодо оформлення права власності на неї, у визначені договором строки ОСОБА_3 не виконав, додатковий правочин до іпотечного договору, передбачений п. 35.5 договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою сторонами не укладався.

 

Згідно довідки №264 від 01.04.2008 року, виданої міським головою м. Шаргорода для пред'явлення нотаріусу, у будинку номер АДРЕСА_1, який 03.04.2008 року передано в іпотеку, проживали і були зареєстровані лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Малолітні та неповнолітні діти за вищевказаною адресою не зареєстровані.

 

Разом з тим, в цей же день, тобто 01.04.2008 року діти за заявою матері ОСОБА_4 були зняті з реєстрації, а 03.04.2008 року підписаний іпотечний договір.

 

З оглянутої судом домової книги та адресних довідок випливає, що неповнолітній син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, були зняті з реєстрації на наступний день після підписання кредитного договору і за два дні до підписання іпотечного договору.

 

При цьому ОСОБА_4 суду пояснила, що зняла дітей з реєстрації в будинку саме з метою отримання кредиту в 100000 грн. Діти ж фактично проживали з 2002 року і продовжують проживати в зазначеному будинку. Адреси вибуття в адресних листках є неповними, а 31.10.2008 року діти знову зареєстровані у предметі іпотеки.

 

Дані про те, що відповідачі у вказаний час мали інше житло в матеріалах справи відсутні.

 

Відповідно до свідоцтв про народження дітей на момент укладення іпотечного договору дітям відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - сину ОСОБА_5 виповнилося 17 років, а ОСОБА_6 - 8 років. Діти проживали і продовжують проживати разом з матір'ю ОСОБА_4 у будинку номер АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки.

 

Діти навчалися в Шаргородській ЗОШ І-ІІІ ступенів і 2008-2009 роках навчання не переривали, що також підтверджує незмінність їх фактичного місця проживання.

 

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

 

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час посвідчення іпотечного договору проживали у будинку номер АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, а отже спірний житловий будинок є місцем проживання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

 

Згідно з статтею 16 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

 

Згідно з ч. 2 ст. 177 СК України, ч. 3 ст. 17 Закону України від 26.04.2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

Частиною 2 статті 18 зазначеного Закону встановлено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

 

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України від 02.06.2005 року №2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

 

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 44 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових право, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення до говору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

 

Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV«Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діють з 1 січня 206 року і на договори, укладені до цієї дати. не поширюються.

 

Згідно з ч. 6 статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

 

Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування передбачені статтею 224 ЦК України, відповідно до якої правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього кодексу), є нікчемним.

 

Суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи і встановивши, що іпотечний договір від 03.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 є нікчемним, так як вчинений без дозволу органу опіки та піклування й суперечить найвищим інтересам дитини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення з нього.

 

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

 

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

ухвалила:

 

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36686151

[у.zaporozhskiy]

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що недотримання сторонами під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти, має наслідком нікчемність даного правочину.

 

Разом із тим у наданих для порівняння рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів про визнання договорів іпотеки недійсними,

 

Прекрасное решение.

Если дети проживают, то нужно согласие органа опеки и попечительства.

Если его нет, договор ничтожен недействителен .

Единственное, неужели ВСУ согласился, что такой договор ничтожен?

[andrew2]

 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що недотримання сторонами під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти, має наслідком нікчемність даного правочину.

 

Разом із тим у наданих для порівняння рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів про визнання договорів іпотеки недійсними,

 

Прекрасное решение.

Если дети проживают, то нужно согласие органа опеки и попечительства.

Если его нет, договор ничтожен.

Единственное, неужели ВСУ согласился, что такой договор ничтожен?

 

ч.2 ст.215 ЦКУ, а что не так? Считаете, что могут применить правовые последствия ничтожного договора.

[у.zaporozhskiy]

ч.2 ст.215 ЦКУ, а что не так? Считаете, что могут применить правовые последствия ничтожного договора.

Выше я ошибся, договор не ничтожный, а недействительный, тоесть оспариваемый.

[andrew2]

Выше я ошибся, договор не ничтожный, а недействительный, тоесть оспариваемый.

Если недействительность договора установлена законом, то єто ничтожній договор, в данном случае часть 6 ст.203 ЦКУ, получается, что не ошибся, и дальше, усе привет привету, или подводніе канм каие-то?

[у.zaporozhskiy]

Если недействительность договора установлена законом, то єто ничтожній договор, в данном случае часть 6 ст.203 ЦКУ, получается, что не ошибся, и дальше, усе привет привету, или подводніе канм каие-то?

Нет.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 215. Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

 

Это лишь основание.

 

Его еще нужно признать недействительным.

Посмотрим, какие мнение у других участников.

[alexburko]

В данном случае договор будет ничтожным, если подтверждается факт его заключения без разрешения органа опеки. Недействительность такого договора установлена законом (статті 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон “Про охорону дитинства”) та статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”).

Для установления факта его ничтожности и, соответственно, для возможности применения последствий ничтожной сделки, нужно установить факт проживания детей в ипотечной недвижимости.

 

В этом установлении вся сложность этой категории дел (у меня в работе два таких как раз). Проблема в том, что суды принимают во внимание факт прописки детей, - связывают право пользования с регистрацией, что в корне неверно. По этому вопросу уже высказывался Минюст, но суды упорно правят свое.

[у.zaporozhskiy]

В данном случае договор будет ничтожным, если подтверждается факт его заключения без разрешения органа опеки. Недействительность такого договора установлена законом (статті 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон “Про охорону дитинства”) та статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”).

Для установления факта его ничтожности и, соответственно, для возможности применения последствий ничтожной сделки, нужно установить факт проживания детей в ипотечной недвижимости.

 

В этом установлении вся сложность этой категории дел (у меня в работе два таких как раз). Проблема в том, что суды принимают во внимание факт прописки детей, - связывают право пользования с регистрацией, что в корне неверно. По этому вопросу уже высказывался Минюст, но суды упорно правят свое.

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

 

В 18 статье 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон “Про охорону дитинства” нет недействительности, установленной законом.

 

Стаття 12. Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень

1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

2. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

(частина третя статті 12 у редакції

 Закону України від 19.04.2011 р. N 3234-VI)

4. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

 

в ст. 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” тоже, поэтому мое мнение, что это оспариваемые сделки, но позиция ВСУ интересна.

[ANTIRAID]

Данное решение оставившее в силе реения предыдущих инстанций окончательно определило, что не только важна прописка, а важно и проживание ребенка. Что и прямо указано в гражданском и семейном кодексе.

[andrew2]

Данное решение оставившее в силе реения предыдущих инстанций окончательно определило, что не только важна прописка, а важно и проживание ребенка. Что и прямо указано в гражданском и семейном кодексе.

Есть отрицательное решение от 2012г., проживал ребенок, но не зарегистрирован по адресу, ВССУ отказал в ноябре 2012г., есть шанс подавать в ВСУ или пропустили сроки ?

[у.zaporozhskiy]

Есть отрицательное решение от 2012г., проживал ребенок, но не зарегистрирован по адресу, ВССУ отказал в ноябре 2012г., есть шанс подавать в ВСУ или пропустили сроки ?

Сроки пропущены, но можно восстановить.

Вопрос у Вас решением установлено проживание ребенка в квартире на момент ее передачи в ипотеку?

[andrew2]

Сроки пропущены, но можно восстановить.

Вопрос у Вас решением установлено проживание ребенка в квартире на момент ее передачи в ипотеку?

В решение так и написано - согласно справки ........ проживал , но не был зарегистрирован, почти дословно.

[у.zaporozhskiy]

В решение так и написано - согласно справки ........ проживал , но не был зарегистрирован, почти дословно.

Тогда нужно придумать, как восстановить пропущенный год.

[andrew2]

Тогда нужно придумать, как восстановить пропущенный год.

Будем подавать от родственников ( баба,дед) по новому.

[batyshka]

давайте думки про поновлення строків

[у.zaporozhskiy]

Будем подавать от родственников ( баба,дед) по новому.

Можно так, можно запустить бабушку в ВСУ.

[у.zaporozhskiy]

Тоесть, либо новый иск, либо подать от бабушки заявление в ВСУ, если ребенку нет 18.

[batyshka]

в мене є рішення вссу про відмову у відкритті провадження початком 2013 року, як думаю поновити строки... 

[у.zaporozhskiy]

в мене є рішення вссу про відмову у відкритті провадження початком 2013 року, як думаю поновити строки...

Подайте новый иск от бпбушки в интересах малолетнего.