Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 липня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Охрімчук Л.І.,

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,

Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року та рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року, 

 

в с т а н о в и л а :

 

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 28 квітня 2008 року між ним і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 12 тис. 761 грн 6 коп. зі сплатою 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення кредиту 28 квітня 2010 року.

 

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі – Умови) складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис позичальника в заяві. 

 

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належно не виконала свої обов’язки за вказаним кредитним договором, у зв’язку із чим станом на 1 червня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 74 тис. 411 грн 56 коп., ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з неї зазначену заборгованість за кредитним договором. 

 

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 тис. 979 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2008 року, яка складається із 8 тис. 951 грн 16 коп. заборгованості за кредитом, 8 грн 59 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 тис. грн пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 500 грн суми фіксованої частини штрафу та 3 тис. 519 грн 60 коп. суми процентної складової штрафу, а також 744 грн 12 коп. судового збору; усього 16 тис. 723 грн 47 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). 

 

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2014 року та рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) висновку щодо застосування статей 256–261, 266, 267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у подібних правовідносинах.

 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копію постанови Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

 

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 28 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 12 тис. 761 грн 6 коп. зі сплатою 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення кредиту 28 квітня 2010 року.

 

Указаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Тарифів та Умов.

 

Згідно з пунктом 2.4.5.8 Умов, які додані до позовної заяви, позовна давність для вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафу встановлюється в додаткових положеннях Умов і правил. За пунктом 1.7.31 цих Умов позовна давність для вимог про повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафу, витрат банку за розділами 2.1–2.5, 2.5.1, 2.5.2, 2.16, 3.1, 3.17 Умов і правил установлена тривалістю у 50 років. 

 

Пунктом 5.5 Умов, які долучені до матеріалів справи за клопотанням позивача, установлено позовну давність тривалістю у 5 років. 

 

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду 19 червня 2013 року. 

 

Стороною у спорі заявлено вимогу про застосування позовної давності.

 

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що відповідно до пункту 5.5 Умов позовну давність за домовленістю сторін установлено тривалістю у п’ять років, а тому позов заявлено в межах установленої кредитним договором позовної давності. 

 

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) міститься висновок про те, що Умови, в яких установлено позовну давність тривалістю у 5 років, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

 

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 207, 259, 267 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про правильність застосування в подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

 

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

 

У справі, яка переглядається, суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись із доводами позивача щодо застосування п’ятирічної позовної давності, не звернули увагу на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови в редакції, що передбачає збільшення позовної давності, оскільки Умови, додані до позовної заяви, містять пункт щодо встановлення позовної давності тривалістю 50 років, Умови, долучені до матеріалів справи за клопотанням позивача, містять пункт 5.5 щодо позовної давності тривалістю 5 років (журнал судового засідання від 8 квітня 2014 року), а в Умовах, долучених на тому ж судовому засіданні за клопотанням відповідача, положення про збільшення позовної давності відсутні. 

 

Усі зазначені вище Умови позичальником не підписані.

 

Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, про те, що позовна давність не спливла, оскільки чинна на час укладення кредитного договору редакція Умов передбачала збільшення позовної давності, є помилковим.

 

Таким чином, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2014 року не відповідає викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 207, 259, 267 ЦК України, що відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій, ухвалених у справі, яка переглядається, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

 

За змістом частини п’ятої статті 88 ЦПК України, якщо Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а тому судовий збір покладається на позивача. 

 

Керуючись частиною п’ятою статті 88, пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року та рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року скасувати.

 

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. 

 

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 744 (сімсот сорок чотири) грн 12 коп. витрат зі сплати судового збору. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Л.І. Охрімчук 

Судді:

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-757цс15

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

 

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

 

Суди першої, апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись із доводами позивача щодо застосування п’ятирічної позовної давності, не звернули увагу на те, що Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

 

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9983954A171D28DEC2257E7D0025E3B1

[Bolt]

А вот это отличное решение... Я его ждал полгода... Теперь буду подавать на тех же основаниях в ВСУ тоже...

[getikalex]

А что тут нового ? (может я не заметил)

По неподписаным условиям и срокам давности уже были решения ВСУ. Собственно на одно из них и ссылаются судьи.

В чем цимес именно этого ?  

[Bolt]

А что тут нового ? (может я не заметил)

По неподписаным условиям и срокам давности уже были решения ВСУ. Собственно на одно из них и ссылаются судьи.

В чем цимес именно этого ?  

 

Во первых та постанова говорит немного о другом случае, в данном случае было надано Приватом в материалы справы несколько разнящихся между собой Условий... У меня есть какраз такой случай...

 

Ну и во вторых этой постановой я срок поновлю...))) А той уже нельзя...

[у.zaporozhskiy]

По этому делу, я помогал человеку, в том числе готовил заявление в ВСУ.

[у.zaporozhskiy]

А что тут нового ? (может я не заметил)

По неподписаным условиям и срокам давности уже были решения ВСУ. Собственно на одно из них и ссылаются судьи.

В чем цимес именно этого ?  

Фишка в том, что в деле находилось несколько Условий, одни, которые размещены на форуме с 3-летней исковой давности, а другие, которые принес Приват, с 5 летний.

 

Благодаря мартовскому Постановлению,  2 года борьбы человека, который до последнего верил в победу, усилия и терпения увенчались успехом, а человек свободен от притязаний Привата.

[Bolt]

По этому делу, я помогал человеку, в том числе готовил заявление в ВСУ.

 

Я так и подумал, что это то дело о котором говорили, так как регион Ваш... Искренне рад за Вас и Вы мне теперь очень помогли этим постановлением... Теперь наконец то дело тоже дойдёт до ВСУ о котором мы говорили когда то...

[Bolt]

Фишка в том, что в деле находилось несколько Условий, одни, которые размещены на форуме с 3-летней исковой давности, а другие, которые принес Приват, с 5 летний.

 

Аналогичная ситуация... Они это редко используют, но используют уже в тупую, надеясь только на судью...

То мартовское было немного не о том...

[виктория]

Это постановление-результат двух летней борьбы с этой сектой и нашей системой

Я благодарю Воронежского Ярослава за квалифицированную помощь в подготовке всех документов по этому делу,сама,в одиночку я бы не победила

Благодарю так же создателей этого сайта и всех форумчан-юристов,здесь действительно помогают

Всем удачи и успехов!

[у.zaporozhskiy]

Постановление ВСУ, на основании которого удалось добиться Постановления, которое размещено в топике: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7451&page=5

 

[у.zaporozhskiy]

Еще Постановления по рассрочке: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7930&hl=

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7670&hl=

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7392&page=1

 

 

 

[ремикс]

Хорошо, но почему нельзя воспользоваться тем, что условия вообще не подписывались клиентом (не взирая на то есть там условия о сроках или нет). Он же не подписывал и что душой кривить  даже в глаза не видел. Особенно в делах 2005 года когда Приват пишет, что на сайте были размещены и клиент в момент подписания заявления с ними ознакомился (да у некоторых в то время даже интернета не было) не то что в момент подписания заявы-анкеты.  

[Лев]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47738075

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51663367

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53739341

Появился повод приступить к сочинению

 

[у.zaporozhskiy]

15 часов назад, ремикс сказал:

Хорошо, но почему нельзя воспользоваться тем, что условия вообще не подписывались клиентом (не взирая на то есть там условия о сроках или нет). Он же не подписывал и что душой кривить  даже в глаза не видел. Особенно в делах 2005 года когда Приват пишет, что на сайте были размещены и клиент в момент подписания заявления с ними ознакомился (да у некоторых в то время даже интернета не было) не то что в момент подписания заявы-анкеты.  

Ссылаемся на это, но особых дивидендов - это пока не дает.

А Вы ссылаетесь?

Чего удалось добиться?

[у.zaporozhskiy]

35 минут назад, Лев сказал:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47738075

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51663367

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53739341

Появился повод приступить к сочинению

 

Я как раз подготовил заявление в ВСУ прерывает ли платеж, который не доказан банком исковую давность по кредитному договору в целом.

А Вы будете готовить заявление в ВСУ?

нашли противоположенную практику ВССУ, ВГСУ?

[ремикс]

On 14.07.2016 at 10:33 AM, y.voronizhskiy said:

Ссылаемся на это, но особых дивидендов - это пока не дает.

В том то и дело что со скрипом. Как то суды выборочно смотрят на эту проблему только в тех делах там где не стыковка со сроками. Но ведь по сути то человек ни то что не подписывал он эти условия и не видел.

[у.zaporozhskiy]

3 часа назад, ремикс сказал:

В том то и дело что со скрипом. Как то суды выборочно смотрят на эту проблему только в тех делах там где не стыковка со сроками. Но ведь по сути то человек ни то что не подписывал он эти условия и не видел.

Хоть что-то положительное есть?

первая инстанция или апелляция?