Постановление ВСУ по пересмотру об отмене решения третейского суда в пользу Альфа банка


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

4 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 жовтня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Романюка Я.М.,

Суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (далі - ПАТ «Альфа-банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуване рішення є незаконним та ухвалене з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором розглядалась без її участі, повідомлень про час та місце розгляду справи вона не отримувала, тобто третейський суд вирішив питання про її права і обов’язки, хоча вона не брала участі у справі. Також позивачка вважала, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому справа не підвідомча третейському суду.

 

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року відмовлено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини першої статті 203, статей 215, 533 ЦК України, частин четвертої, п’ятої, сьомої статті 12, статті 51 Закону України «Про третейські суди».

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на підтримання заяви та представника ПАТ «Альфа-банк» ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а також з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_2 була укладена рамкова угода, відповідно до якої банк надав позичальнику кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цієї угоди. Сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 2 000 000 доларів США. Позичальник зобов’язувався повернути отримані кошти і сплатити проценти за користування кредитом.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 12 лютого 2008 року. Згідно даного договору поручитель ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання перед кредитором відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов Рамкової угоди від 12 лютого 2008 року.

 

У відповідності до п. 4.4 договору поруки від 12 лютого 2008 року та п. 4.7 рамкової угоди від 12 лютого 2008 року, п. 6.2 договорів про надання траншу від 15 лютого 2008 року, 26 лютого 2008 року, 27 травня 2008 року судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Сторони домовились, що якщо одна із сторін письмово не наполягатиме на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів без проведення усного слухання і виклику сторін.

 

Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість, яка складається з: заборгованість за кредитом – 466 886,18 доларів США, заборгованість по процентам - 10 905,74 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 97 336 грн. 26 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість по договору поруки в розмірі 74 255 грн. 68 коп. Стягнуто солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрати на сплату третейського збору. У решті позову відмовлено.

 

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідно до положень статті 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейським судом, спори про стягнення заборгованості за кредитним договором були підвідомчі третейському суду, тому відсутні підстави для скасування рішення третейського суду. Крім того, посилання позивачки на те, що рішенням третейського суду було стягнуто суму заборгованості в іноземній валюті без зазначення розрахунків у національній валюті України не може бути підставою для скасування зазначеного рішення відповідно до вимог статті 389-5 ЦПК України та статті 51 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду.

 

У наданих для порівняння:

 

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2011 року, постановленій у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що між сторонами не існували правовідносини, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом, зокрема, передбачених частиною другою статті 192 ЦК України, частиною третьою статті 533 ЦК України та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суди дійшли помилкового висновку про стягнення з особи присуджених позивачу сум у доларову еквіваленті. Крім того, суд першої інстанції в ухваленому рішенні не перевірив доводів відповідача щодо періодичного погашення ним кредитної заборгованості та його заперечень з цього приводу щодо розміру присудженої суми;

 

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2011 року, постановленій у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором позики, суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що у разі пред’явлення позову про стягнення коштів в іноземній валюті суду необхідно в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Однак суд першої інстанції ухвалюючи рішення наведених вимог закону не врахував та стягнув суму боргу в іноземній валюті.

 

Таким чином, судом касаційної інстанції у справах з подібних правовідносин неоднаково застосовано норми матеріального права, які регулюють порядок проведення на території України грошових розрахунків у валюті.

 

Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначених норм права, Верховний Суд України виходить із такого:

 

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

 

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

 

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

 

Отже, рішення третейського суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в іноземній валюті ухвалене всупереч вимогам закону щодо порядку проведення грошових розрахунків на території України в іноземній валюті.

 

Щодо підстав для скасування рішення третейського суду Верховний Суд України зазначає таке.

 

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

 

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

 

У справі, рішення касаційного суду в якій переглядається Верховним Судом України, вирішено скаргу на рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долари США. 

 

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті, як вже зазначалося вище, регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

 

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб – забезпечення стабільності української грошової одиниці – гривні.

 

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

 

За таких обставин судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій відповідно до п. 2 а) ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення третейського суду.

 

За змістом частини п’ятої статті 88 ЦПК України, якщо Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

 

Керуючись п. 2 а) ч. 2 ст. 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року задовольнити. 

 

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року скасувати. 

 

Скаргу ОСОБА_1 на рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року задовольнити.

 

Рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у складі судді ОСОБА_5, постановлене 20 серпня 2009 року в м. Чернігові по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

 

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» на користь ОСОБА_1 2 197 грн. понесених нею витрат зі сплати судового збору

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Я.М. Романюк

Судді

В.І. Гуменюк

Ю.Л. Сенін

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема

 

Правова позиція у справі №6-831цс14

 

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

 

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

 

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

 

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

 

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

 

У справі, рішення касаційного суду в якій переглядається Верховним Судом України, вирішено скаргу на рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долари США. 

 

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

 

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб – забезпечення стабільності української грошової одиниці – гривні.

 

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

 

Суддя 

Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/A05719BF4C8962A8C2257EF1004BF1A8

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Да и хрен с ними, с третейскими спорами.  А вы не опасаетесь, что это будет иметь ещё и другие последствия?

То есть теперь каждый спор возникший из валютных правоотношений будет считаться публично-правовым?  Цивилисты будут в восторге.
 

 

Link to comment
Share on other sites

Да и хрен с ними, с третейскими спорами.  А вы не опасаетесь, что это будет иметь ещё и другие последствия?

То есть теперь каждый спор возникший из валютных правоотношений будет считаться публично-правовым?  Цивилисты будут в восторге.

 

Откровенно я попробую завтра же эту позицию применить :)

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

И особенно мило вот это: Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

 

Концентрация такая, вот оно как. А была бы концентрация другая — тогда что? Другая концентрация позволяет отнести такой спор к публично-правовому или ещё к частно-правовому? И где граница этих концентраций?

По-моему, ВСУ уже совсем берегов не видит. Нет, я понимаю, что творчество законодателей (особенно нынешнего состава парасюков) надо как-то урезонивать. Но зачем же поперек кодексов-то?

Link to comment
Share on other sites

ну хорошо, для целей третейского суда и третейской оговорки спор, возникший из валютных правоотношений является публично-правовым, допустим, допустим
 
(хотя допущение ну очень смелое, но всё-таки допустим)
 
Но тут же возникает другой вопрос: а для других целей — это тоже публично-правовой спор? И значит, подлежит рассмотрению административным судом в порядке КАСУ? Очень мило.
 
То есть теперь и вкладчики свои валютные депозиты должны вынимать из банков не в порядке гражданского судопроизводства, а в порядке административного? Мало того что споры с рейдерским Фондом грабування идут через весьма нелояльные к гражданам и лояльные к СВП админсуды, в порядке админпроизводства, где не действует цивилистический принцип юридической равности сторон.

Значит несчастные валютные вкладчики, уже ограбленные девальвацией от бабы Леры, никчемностью от Ворушилина и прочими художествами от Арсения Петровича — будут теперь ограблены дополнительно ещё и увеличенными судебными сборами в админсуде и лишены юридического равенства в гражаднских спорах, — то есть их будут тупо гнобить в админке так же, как гнобят так называемых "дробильщиков", — которые виноваты только тем, что пытались спасти от госредйеров хотя бы часть своих денег?
 
Очень, очень мило. Просто восхитительно.
  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Контрацепция в публично-правовых отношениях рекомендуется с однократного применения (применили однажды) валютных правоотношений  :) 

 

 

...пи...си... постановление допустимое....))), поставил везде "да".

 

Это не контрацепция, это как раз гонорея :)  Один раз вступил в валютные правоотношения — всё, заразился публичными, теперь только в админку дорога, в смысле в кожвендиспансер.

 

Вижу, что поставили "да", теперь вы вдвоем с Ростиславом на меня одного :)

Постановление может и допустимое, — но когда речь идёт о концентрациях, то это уже не юриспруденция, а химия какая-то. 

Link to comment
Share on other sites

Я думаю, теперь вопрос с третейским судом закрыт для банков окончательно.

ну если б мы были США или Данией :)

А наша страна называется Украина :) 

Спасибо за ценную инфу, добавлю к своей апелляции, но ожидать от судов можно чего угодно.

Link to comment
Share on other sites

Вижу, что поставили "да", теперь вы вдвоем с Ростиславом на меня одного :)

 

Втроём...)))

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Упаси моральный кодекс, разве ж можно двое на одного…. :) 

 

 

ещё как можно, вон как коллегии в судах представителей сторон потрошат — скопом, по трое на одного как раз

Link to comment
Share on other sites

Чудо не ожидайте, но при верном обосновании и применении постановления возможно положительное для Вас решение…..

так вот же я об этом чуде и пишу. что ожидать его надо быть сильным оптимистом... ) ибо ж Украина...

Link to comment
Share on other sites

Я думаю, теперь вопрос с третейским судом закрыт для банков окончательно.

Ога ))

Теперь, исходя из нижесказанного, вопрос открыт с Админ.судами))

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13

 

Ну а истцом...может быть например НБУ )))

 

2. За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
 
Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
 
3. Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

 

 
Итого, админ иск НБУ к Васе о возврате валютного кредита за 2005г ))
 
Думаю, что Романюк та Гуменюк не ососбо вчитались, что написали их креативные помощники )))
 
Ну а по сути канечно бред сивой кобылы.
Считаете, что валютные кредиты не законны - примите соответсвующий закон, или решение КСУ, и поставьте точку.
Считаете, что валютные кредиты такая же простая хрень, как купить минералки в лотке - Ок. Но не нужно больше писать о Декрете про ВР, о нормах КУ и ГКУ.
А то получается полная ерунда )))
Link to comment
Share on other sites

 

Ога ))

Теперь, исходя из нижесказанного, вопрос открыт с Админ.судами))

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13

 

Ну а истцом...может быть например НБУ )))

 

 

 
Итого, админ иск НБУ к Васе о возврате валютного кредита за 2005г ))
 
Думаю, что Романюк та Гуменюк не ососбо вчитались, что написали их креативные помощники )))
 
Ну а по сути канечно бред сивой кобылы.
Считаете, что валютные кредиты не законны - примите соответсвующий закон, или решение КСУ, и поставьте точку.
Считаете, что валютные кредиты такая же простая хрень, как купить минералки в лотке - Ок. Но не нужно больше писать о Декрете про ВР, о нормах КУ и ГКУ.
А то получается полная ерунда )))

 

Нет, НБУ не может быть истцом в админпроцессе к ответчику - субъекту частного права, это уже чересчур. :)

Но достаточно и того, что НБУ или Фонд Грабування будут ответчиками или даже третьими лицами, админсуды их всё равно очень любят и всячески оберегают от стрессов.

Романюк и Гуменюк (и в гораздо большей степени Сенин и Ярема) давно уже в свои решения не вчитываются. Одно только радует — они теперь не обязательны для исполнения судами в силу новой редакции ст. 360-7 ЦПК. Творчество гражаднской палаты ВСУ всё более начинает напоминать творчество других палат.

Link to comment
Share on other sites

Одно только радует — они теперь не обязательны для исполнения судами в силу новой редакции ст. 360-7 ЦПК.

 

Н-да, жаль только, что все остальные суды этого не знают или не хотят знать... И им очень удобно ссылаться на постановы ВСУ по старинке... Они их считают даже выше законов...(((

Link to comment
Share on other sites

Н-да, жаль только, что все остальные суды этого не знают или не хотят знать... И им очень удобно ссылаться на постановы ВСУ по старинке... Они их считают даже выше законов...(((

 

да, и даже больше того, — суды теперь постоянно ссылаются на решения ВСУ до реформы 2010 года, когда ВСУ был просто кассационной инстанцией

но теперь же это можно, нынешняя редакция ст. 360-7 охватывает все постановы ВСУ, а не только те что приняты по результатам заявы про перегляд на основании ст.355

в общем, цивилистика быстро скатывается в фарс и беззаконие, — законы, кодексы и Конституция судам неинтересны (не говоря уже о Конвенции и практике ЕСПЧ), теперь суды руководствуются не законами, а фантазиями судей ВСУ про концентрацию пятых элементов (превед Корбану Далласу), про охранительные правоотношения (не спрашивайте меня что это, я сам не знаю, смотрите в 6-36цс15) и прочей галюциногенной маячней

беда пришла в наш дом, коллеги :)

Link to comment
Share on other sites

да, и даже больше того, — суды теперь постоянно ссылаются на постановы ВСУ до реформы 2010 года, когда ВСУ был просто кассационной инстанцией

 

Не могут суды посылаться на постановы ВСУ до 2010 года, так как тогда не было постанов ВСУ ещё... Тогда когда ВСУ был просто кассационной инстанцией, то он выносил ухвалы, так же само как и ВССУ сейчас...

Link to comment
Share on other sites

но теперь же это можно, нынешняя редакция ст. 360-7 охватывает все постановы ВСУ, а не только те что приняты по результатам заявы про перегляд на основании ст.355

 

Что Вы выдумываете... Во первых только постановы, а во вторых, только пункты 1 и 2... 

 

 

Стаття 360-7. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України

 

1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

 

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Link to comment
Share on other sites

Не могут суды посылаться на постановы ВСУ до 2010 года, так как тогда не было постанов ВСУ ещё... Тогда когда ВСУ был просто кассационной инстанцией, то он выносил ухвалы, так же само как и ВССУ сейчас...

 

Ещё как ссылаются, причем в связи с 360-7.  Вот свежие примеры ссылки на решение ВСУ № 6-29925св09 от 31.03.2010 : раз и два. А то что оно не в форме постановы, а в форме решения или определения, так кого это когда смущало.

 

Что Вы выдумываете... Во первых только постановы, а во вторых, только пункты 1 и 2... 

 

 

Стаття 360-7. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України

 

1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

 

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

 

Вот именно. Для всех субъектов властных полномочий обязательны постановы, принятые ВСУ по результатам рассмотрения частей 1 и 2 ст. 355, но не для судов.

А вот суды уже обязаны учитывать все заключения, изложенные во всех постановах ВСУ, — тут уже убрали ограничение "только принятых по результатам пересмотра по ч.ч. 1, 2 ст. 355"

Link to comment
Share on other sites

Ещё как ссылаются, причем в связи с 360-7.  Вот свежие примеры ссылки на решение ВСУ № 6-29925св09 от 31.03.2010 : раз и два. А то что оно не в форме постановы, а в форме решения или определения, так кого это когда смущало.

 

Ну это вообще ни о чём не говорит... Это я так понимаю судьи одного суда Шевченковского в Киеве вынося заочки попутали нормы права... Если бы судьи первой инстанции никогда не ошибались при вынесении решений, тем более заочных, то тогда зачем нам нужны были бы ещё три инстанции над ними, чтобы проверить... А уж тем более заочку, так вообще могут четыре инстанции проверить, они сами в том числе которые вынесли... Я так понимаю, что расчёт был именно на это, а Вы уже паникуете... Эти решения вообще ничего не значат...

Link to comment
Share on other sites

Вот именно. Для всех субъектов властных полномочий обязательны постановы, принятые ВСУ по результатам рассмотрения частей 1 и 2 ст. 355, но не для судов.

А вот суды уже обязаны учитывать все заключения, изложенные во всех постановах ВСУ, — тут уже убрали ограничение "только принятых по результатам пересмотра по ч.ч. 1, 2 ст. 355"

 

Ничего не убрали, там раньше вообще такого не было... ни про какую статью 355 в статье 360-7 вообще не упоминалось...

 

 

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Link to comment
Share on other sites

Нет, НБУ не может быть истцом в админпроцессе к ответчику - субъекту частного права, это уже чересчур.

 

Это была шутка юмора, но как в каждой шутке ...

ЗЫ - судовый сбор (а это единственное что могло оправдать эту ахинею) тоже не бьется, т.к. не отличается. Хотя в хоз.хоть есть верхняя планка )

И им очень удобно ссылаться на постановы ВСУ по старинке... Они их считают даже выше законов...(((

 

А кто нам мешает ссылаться на постановы ВСУ? Благо их теперь на любой вкус и цвет ))

 

беда пришла в наш дом, коллеги :)

 

 

Ну так штоб прямо беда , таки нет )) Просто еще одна грань творчества ))
. Если бы судьи первой инстанции никогда не ошибались при вынесении решений, тем более заочных, то тогда зачем нам нужны были бы ещё три инстанции над ними, чтобы проверить...

 

 

Еслиб...

Тогда тяжело красть, т.к. любое решение на 99% будет прогнозируемо.

Амерская система (она же Англицкая) решила этот вопрос не строгим соблюдением закона (который каждый может толковать по своему), а прецедентным правом. Как по мне  - тоже вариант ))

Link to comment
Share on other sites

Ничего не убрали, там раньше вообще такого не было... ни про какую статью 355 в статье 360-7 вообще не упоминалось...

 

 

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Как раз таки было. Номер статьи не упоминался, но зато упоминалось что только по основаниям применения норм материального права (а это часть 1 статьи 355).

1.Насчет судов:

Было:  Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів УкраїниСуди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Стало: Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

2. Насчет прочих субъектов властных полномочий:

Было:  Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

Стало:  Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права* 

 ( и ни слова про обязательность для судов)

Просто раньше не было надобности оговаривать отдельно насчет частей 1 и 2, поскольку части 4 в статье 355 тогда не было (про несоответствие заключениям ВСУ), а часть 3 вообще никого не парит, поскольку ЕСПЧ.

То есть для всяких субъектов властных полномочий теперь обязательны только те постановы, который были приняты ВСУ по результатам пересмотра на основании частей 1 и 2 статьи 355, — а раньше были обязательны только те, что приняты на основании части 1 статьи 355 (только материального права).

А для судов раньше все постановы ВСУ были обязательны и суды были обязаны привести свою практику в соответствие. А теперь для судов никакие постановы не обязательны, но учитываться судами должны — все постановы ВСУ, а не только те что были приняты на основании пересмотра по ч.ч.1, 2 ст. 355.

Кстати, тут ещё возникает дополнительный вопрос — считать ли постановами ВСУ постановы Пленума ВСУ? Или постановы пленума ВСУ не считаются постановами ВСУ?

 

Link to comment
Share on other sites

Ну это вообще ни о чём не говорит... Это я так понимаю судьи одного суда Шевченковского в Киеве вынося заочки попутали нормы права... Если бы судьи первой инстанции никогда не ошибались при вынесении решений, тем более заочных, то тогда зачем нам нужны были бы ещё три инстанции над ними, чтобы проверить... А уж тем более заочку, так вообще могут четыре инстанции проверить, они сами в том числе которые вынесли... Я так понимаю, что расчёт был именно на это, а Вы уже паникуете... Эти решения вообще ничего не значат...

Да если б только Шевченковского.

На эти постановы ссылаются очень многие районные суды, а иногда и апелляционные. В решениях ВССУ такого не попадалось, но может и у них есть, не поручусь что нету.

Кстати, одно из этих решений (решение Малиновской) обжаловалось и в апелляции (22-ц/796/557/2015) и в кассации (6-12519ск15), и устояло и там и там. И заява на перегляд в ВСУ (6-1651ц15) тоже была отклонена и возвращена.  Второе решение не обжаловалось за неимением смысла (банк к тому моменту уже накрылся Фондом грабування).

   

Link to comment
Share on other sites

ЗЫ - судовый сбор (а это единственное что могло оправдать эту ахинею) тоже не бьется, т.к. не отличается. Хотя в хоз.хоть есть верхняя планка )

А кто нам мешает ссылаться на постановы ВСУ? Благо их теперь на любой вкус и цвет ))

 

Так в том-то и беда, что теперь вместо закона у нас набор разнонаправленных постанов ВСУ на любой вкус и цвет. Недавно была такая битва двух якодзун в апеляшке: одна сторона ссылается на 6-39цс13 и 6-247цс14, и на этом основании требует взыскания процентов и после окончания срока договора вклада, если банк вклад не вернул — а вторая сторона ссылается на 6-36цс15, и говорит что не должен банк платить никакх процентов, потому что срок договора истёк и неважно что банк не вернул вклад, теперь у банка с вкладчиком не договорные правоотношения, а какие-то охранительные ("трансформация договорных правоотношений в охранительные" это новейшее изобретение гражданской коллегии ВСУ, теперь вот ещё и "концентрация валютных элементов, превращающая частно-правовой спор в публично-правовой").

И что бы вы думали, чью сторону принял апелляционный суд?

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...