Решения трех инстанций об отказе Укрсоцбанку во взыскании задолжености в связи с пропуском исковой давности и невозможности взыскания процентов, если пропущена исковая давность по телу


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62105025

 

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

17 жовтня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

            СтупакО.В.,          Дем'яносова М.В.,         Іваненко Ю.Г.,

                            

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», з урахуванням доповнень від 25 липня 2016 року, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»                  (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнило, та остаточно просило стягнути з відповідачів на свою користь кредитну заборгованість, яка утворилася  станом на 20 лютого 2015 року, у розмірі 506 218,46 доларів США у гривневому еквіваленті на час ухвалення рішення судом, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 224 237,56 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 186 487,35 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 52 135,23 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 43 358,31 доларів США, та судові витрати у сумі 3 654 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 10-29/6444, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 229 600 доларів США з виплатою процентів за його користування в розмірі 13 % річних, з кінцевим терміном повернення - 15 квітня 2033 року, за умови сплати щомісячних платежів за тілом кредиту до 10 числа кожного місяця згідно з графіком, а також процентів за користування кредитом, передбачених договором. Також                      16 квітня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 02-10/1485, згідно з яким останній зобов'язується перед позивачем у повному обсязі відповідати солідарно за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій. Проте позичальник не виконав належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 20 лютого 2015 року утворилася заборгованість у розмірі                                               506 218,46 доларів США, що еквівалентно 13 917 229 грн 24 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня                     2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                   30 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, з урахуванням доповнень від 25 липня 2016 року, ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання  зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом установлено, що в договорі кредиту сторони встановили як строк дії договору - до квітня 2033 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів відповідно до погодженого графіку.

Разом із тим, за умовами п. 4.5 вказаного кредитного договору строк користування кредитом протягом більше ніж 90 календарних днів з 11 грудня 2008 року вважається таким, що сплив та позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня після цього строку погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню), проте, як установив суд, невиконання (неналежне виконання) позичальником обов'язків тривало більше, ніж протягом 90 календарних днів.

Також судом установлено, що позичальник ОСОБА_3, починаючи з 11 грудня 2008 року перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом дії кредитного договору, у зв'язку з чим суд правильно вважав, що на підставі п. 4.5 договору строк користування кредитом сплив через                              90 календарних днів з цього моменту, а строк виконання зобов'язання з погашення кредиту у повному обсязі - через 1 робочий день після цього, у той час як із вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся лише 15 січня 2014 року, тобто зі спливом позовної давності, на застосуванні якої наполягали відповідачі, що є підставою для відмови в задоволенні позову згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_4 за вищевказаним договором поруки згідно з                                 ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки, як установив суд на підставі наявних у справі доказів,  кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам                 ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, на спростування доводів апеляційної скарги позивача про те, що строк позовної давності не може застосовуватися до позовних вимог про повернення суми кредиту, оскільки це грошові кошти, які були отримані позичальником у банку у тимчасове користування, тому підлягають поверненню незалежно від строку позовної давності, апеляційний суд правильно зазначив, що вони не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, зазначено у ст. 268 ЦК України і вимога про повернення позики або кредиту у даний перелік не включена, а відтак, на правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі і стосовно повернення отриманих у кредит (позику) грошових коштів поширюються положення ст. 257 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи про те, що позовна давність може застосовуватися тільки до кожного окремого щомісячного платежу, який не було сплачено позичальником, зазначивши, що умовами договору кредиту сторони визначили строк та порядок дострокового повернення кредиту та процентів за користування ним у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, позичальник не виконала взятих зобов'язань, у зв'язку із чим відповідно до                     п. 4.5 договору кредиту вона повинна була 11 березня 2009 року повністю повернути кредит та проценти за користування ним і саме з вказаної дати у позивача виникло право на пред'явлення позову.

Апеляційний суд обґрунтовано мотивував незастосування ним правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 грудня                   2015 року у справі №6-249цс15, про те, що позивач має право на отримання процентів за кредитом та пені за процентами у межах строку позовної давності на підставі ст. ст. 599 та 1048 ЦК України, оскільки, як вважав суд, це суперечить правовим позиціям Верховного Суду України у справах                           № № 6-990цс15, 6-1349цс15, згідно з якими у разі зміни строку виконання основного зобов'язання, пропуску строку звернення до суду та подачі заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом із тим на обґрунтування свого висновку апеляційний суд зазначив, що рішення про стягнення процентів за користування кредитом, який не підлягає стягненню з боржника, буде порушувати засади цивільного законодавства про справедливість та добросовісність, адже у разі стягнення з позичальника у межах позовної давності процентів за користування кредитом, на отримання якого позивач втратив право у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, це буде підставою для стягнення з позичальника процентів і в майбутньому, і без визначення конкретного строку, так як заборгованість за кредитом не погашена, або до погашення заборгованості по кредиту, у стягненні якої суд відмовив.

Також апеляційний суд надав належну оцінку тій обставині, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до поручителя, у зв'язку із припиненням поруки.

Наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, вони висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу  Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», з урахуванням доповнень від 25 липня 2016 року, відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

          Судді:                                                                    О.В. Ступак

                                                                                   М.В.Дем'яносов

                                                                                   Ю.Г.Іваненко

 

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58704328

Державний герб України

                                           АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

                                         ______________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            30 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:                      

                                       головуючого - судді       Рейнарт І.М.

                                       суддів                              Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

                                       при секретарі                  Клінчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,  

встановила:

у січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту в розмірі 398 716 доларів США 22 центів, яка за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 3 186 938 грн. 71 коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 16 квітня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №10-29/6444, за яким позичальнику був наданий кредит у сумі 229 600 доларів США строком до 15 квітня 2033р. та сплатою процентів за його користування в розмірі 13,00% річних, а позичальник зобов'язалась повертати кредит щомісячно до 10 числа місяця згідно графіку та сплачувати відсотки за користування кредитом, передбачені договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 02-10/1485, за яким поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Позивач стверджував, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитної заборгованості, у зв'язку із чим станом на 26 вересня 2013р. виникла заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 224 237,56 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 152 328,64 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 4 936,47 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 17 213,55 доларів США.

У березні 2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 20 лютого 2015р. у розмірі 506 218,46 доларів США у гривневому еквіваленті на час винесення рішення судом, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 224 237,56 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 186 487,35 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 52 135,23 доларів США та пені за несвоєчасне

№ апеляційного провадження:  №   22-ц/796/5255/2016                                                     Головуючий у суді першої інстанції:      Петріщева І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.повернення відсотків у сумі 43 358,31 доларів США та судові витрати у сумі 3 654грн.

Рішенням суду від 25 січня 2016 року в позові відмовлено.

            У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове

                                                                   - 2 -

рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права в частині застосування позовної давності, зазначаючи, що до повернення тіла кредиту позовна давність застосовуватися не може, а позовна давність може застосуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідачів, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 16 квітня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №10-29/6444, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 229 600 доларів США зі сплатою 13% річних та комісій строком до 15 квітня 2033р., а позичальник зобов'язалась сплачувати проценти та суму основної заборгованості по кредиту не пізніше 10 числа кожного місяця, починаючи з травня 2008р.

Під час розгляду справи судом відповідач ОСОБА_1 не заперечувала отримання кредиту у визначеній договором сумі, що свідчить про виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до пунктів 3.3.7. та 3.3.8. договору кредиту  позичальник зобов'язалася сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.1.1., 2.4., 2.10. цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором; та своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1., 2.4. цього договору.

Згідно п. 4.5. договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальникомобов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальникзобов'язанийпротягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатитипроценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 квітня 2008р. між  АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 02-10/1485, за яким позичальник зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредиту, комісій, можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту № 02-10/6444 від 16 квітня 2008р.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, останній платіж внесла 11 листопада 2008р., у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 26 вересня 2013р. становила 398 716, 22 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду відповідно до п. 4.5. умов договору кредиту, про застосування позовної давності заявлено відповідачами під час судового розгляду, а порука є припиненою відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього

                                                                   - 3 -

Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення  позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Договором кредиту сторони встановили строк дії договору до квітня 2033р., так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів відповідно до погодженого графіку.

Крім того, сторони пунктом 4.5. договору погодили питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 11 листопада 2008р., а тому відповідно до п. 4.5. договору строк виконання зобов'язання змінився і позичальник повинна була повернути кредит у повному обсязі та сплатити проценти за користування ним через 90 днів, а саме 11 березня 2009р.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено - на 11 березня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з даним позовом лише у січні 2014р., тобто зі спливом строку позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представниками відповідачів були

                                                               - 4 -

подані заяви про застосування строку позовної давності, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не може застосовуватися до позовних вимог про повернення суми кредиту, оскільки це грошові кошти, які були отримані позичальником у банку у тимчасове користування, тому підлягають поверненню незалежно від строку позовної давності, не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, зазначено у статті 268 ЦК України, і вимога про повернення позики або кредиту у даний перелік не включена, а відтак, на правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі і стосовно повернення отриманих у кредит (позику) грошові кошти поширюються положення статті 257 ЦК України.

Посилання позивача на те, що позовна давність може застосовуватися тільки до кожного окремого щомісячного платежу, який не було сплачено позичальником, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами договору кредиту сторони визначили строк та порядок дострокового повернення кредиту та процентів за користування ним у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим відповідно до п. 4.5. умов договору кредиту повинна була 11 березня 2009р. повністю повернути кредит та проценти за користування ним, і саме з вказаної дати у позивача виникло право на пред'явлення даного позову.

Колегія суддів вважає можливим не застосувати правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2015р. у справі 6-249цс15, про те, що позивач має право на отримання процентів за кредитом та пені за процентами у межах строку позовної давності на підставі ст.ст. 599 та 1048 ЦК України, оскільки це суперечить правовим позиціям, зробленим Верховним Судом України при розгляді справ 6-990цс15, 6-1349цс15, згідно яких у разі зміни строку виконання основного зобов'язання, пропуску строку звернення до суду та подачі заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, рішення про стягнення процентів за користування кредитом, який не підлягає стягненню з боржника, буде порушувати  засади цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність судового рішення. У разі стягнення з позичальника у межах позовної давності процентів за користування кредитом, на отримання якого позивач втратив право у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, це буде підставою для стягнення з позичальника процентів і у майбутньому і без визначення конкретного строку, так як заборгованість за кредитом не погашена, або до погашення заборгованості по кредиту, у стягненні якої суд відмовив.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до поручителя ОСОБА_2, у зв'язку із припиненням поруки.

Проте, позивачем у апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у повному обсязі та задоволення позовних вимог, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець

                                                                    - 5 -

пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).    

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6.2. договору поруки, який укладено між банком та відповідачами, визначено, що договір діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою, тобто строк припинення поруки договором не встановлено, а тому застосуванню підлягає ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так як відповідно до п. 4.5. кредитного договору був змінений строк виконання основного зобов'язання на 11 березня 2009р., саме з цієї дати банк мав право протягом шести місяців пред'явити вимоги до поручителя з приводу погашення кредитної заборгованості та сплати проценти за користування кредитом і пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, однак таку вимогу до поручителя було пред'явлено тільки у січні 2014р., тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про припинення поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

            Керуючись ст.ст.303, 307, 308,  313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року залишити без змін.    

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:        

                  

    

Судді:

      

        

 

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Приятно удивили: " Колегія суддів вважає можливим не застосувати правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2015р. у справі 6-249цс15, про те, що позивач має право на отримання процентів за кредитом та пені за процентами у межах строку позовної давності на підставі ст.ст. 599 та 1048 ЦК України, оскільки це суперечить правовим позиціям, зробленим Верховним Судом України при розгляді справ 6-990цс15, 6-1349цс15, згідно яких у разі зміни строку виконання основного зобов'язання, пропуску строку звернення до суду та подачі заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі".

А тут уместно вспомнили про добросовестность: "Крім того, рішення про стягнення процентів за користування кредитом, який не підлягає стягненню з боржника, буде порушувати  засади цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність судового рішення. У разі стягнення з позичальника у межах позовної давності процентів за користування кредитом, на отримання якого позивач втратив право у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, це буде підставою для стягнення з позичальника процентів і у майбутньому і без визначення конкретного строку, так як заборгованість за кредитом не погашена, або до погашення заборгованості по кредиту, у стягненні якої суд відмовив."

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, west11 сказал:

Приятно удивили: " Колегія суддів вважає можливим не застосувати правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2015р. у справі 6-249цс15, про те, що позивач має право на отримання процентів за кредитом та пені за процентами у межах строку позовної давності на підставі ст.ст. 599 та 1048 ЦК України, оскільки це суперечить правовим позиціям, зробленим Верховним Судом України при розгляді справ 6-990цс15, 6-1349цс15, згідно яких у разі зміни строку виконання основного зобов'язання, пропуску строку звернення до суду та подачі заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі".

А тут уместно вспомнили про добросовестность: "Крім того, рішення про стягнення процентів за користування кредитом, який не підлягає стягненню з боржника, буде порушувати  засади цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність судового рішення. У разі стягнення з позичальника у межах позовної давності процентів за користування кредитом, на отримання якого позивач втратив право у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, це буде підставою для стягнення з позичальника процентів і у майбутньому і без визначення конкретного строку, так як заборгованість за кредитом не погашена, або до погашення заборгованості по кредиту, у стягненні якої суд відмовив."

Я это уже использовал по двум делам.

Ничего не нужно придумывать, все придумали за нас.

Также как по двум решениям КААСа, где указали о том, что нет оснований для закрытия, просто берешь умозаключения с решений и используешь в доках.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, y.voronizhskiy сказал:

Также как по двум решениям КААСа, где указали о том, что нет оснований для закрытия

Ярослав, чуть уточните пожалуйста: КААС и "основания для закрытия" может не к этой теме ? Вполне возможно, что ошибаюсь - нотариусы, как гос. регистраторы ? :)

Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, west11 сказал:

Ярослав, чуть уточните пожалуйста: КААС и "основания для закрытия" может не к этой теме ? Вполне возможно, что ошибаюсь - нотариусы, как гос. регистраторы ? :)

Да, именно по госрегистраторам.

я о том, что в тех решениях очень хорошо расписаны основания для рассмотрения дела в админсуде, как здесь основания для применения исковой давности в целом.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

18 часов назад, y.voronizhskiy сказал:

Также как по двум решениям КААСа, где указали о том, что нет оснований для закрытия, просто берешь умозаключения с решений и используешь в доках.

Читал, перечитывал, но так и не понял о каких двух решениях КААС идет речь? Может речь о другой ветке форума, то дайте пожалуйста ссылку или ссылку на реестр.
 

Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, west11 сказал:

Согласен, КААС очень качественно поработал, респект им. Еще бы ВСУ взялся за голову, а не за ...пу :-)

.

Всему свое время, одно дело в ВАСУ, планируем дойти в ВСУ, если откажет ВАСУ.

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, ais сказал:

Читал, перечитывал, но так и не понял о каких двух решениях КААС идет речь? Может речь о другой ветке форума, то дайте пожалуйста ссылку или ссылку на реестр.
 

Они все на форуме.

Вечером, напомните, напишу.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...