Решение 1ой инстанции против ОТП банка

[у.zaporozhskiy]

А чем иск в суд хуже, чем досудебное требование? Хотя в моем случае и досудебка есть в материалах дела, но даже если это опустить, то право на досрочное взыскание кредита у банка возникло еще в 2009 году, когда не был уплачен очередной платеж. Банк воспользовался своим правом и подал иск в суд на всю сумму кредита, потом у них не стало времени на судебные разборки, суд устал их ждать и более, чем через год оставил иск без рассмотрения, это не лишало банк права обратиться еще раз в суд, но в пределах исковой давности, т. е до марта 2013 года, банк этим правом не воспользовался. Их проблемы!

Если ждать что бы каждую норму закона подтверждал ВСУ, жизни не хватит, тем более после 1 сентября у людей сильно сократятся возможности отстаивать свои права в суде из - за не подъемного судебного сбора, что бы пройти все инстанции, исходя из раздутых сумм, которые предъявляет банк, надо быть совсем не бедным, особенно с учетом всех остальных "прелестей" жизни в виде цен на все.

Потому что вопрос о прерывании исковой давности при подаче иска,оставленного без рассмотрения и момента,с которого прерывается исковая давность, и прерывается ли вообще, неоднозначен.

Я не говорю о том,что б ждать решение ВСУ, а лишь предупреждаю,что исходя из практики, у Вас могут быть проблемы.

[NIKI]

Потому что вопрос о прерывании исковой давности при подаче иска,оставленного без рассмотрения и момента,с которого прерывается исковая давность, и прерывается ли вообще, неоднозначен.

Я не говорю о том,что б ждать решение ВСУ, а лишь предупреждаю,что исходя из практики, у Вас могут быть проблемы.

Колеги . Вы ушли в сторону  - момент , с которого прерывается исковая давность это конечно интересно . Но  - на обсуждение поставлен вопрос признания кредитного договора недействительным  на основании :

1.нарушения норм ЗУ " Про захист прав споживачів "

2.Правил надання інформації споживачу

3. ст. 230 ЦК  - омана  и приховування информации от позичальника з боку банку .

 

У нас всех не так уж много возможностей  бороться  в направлении признания кредитных ого договоров  недействительными .  Неужели это направление " мертвое". То,  что суды не  всегда хотят  пропускать такие иски ничуть не отменяет того факту , что такие иски есть и могут быть РЕАЛЬНО обосноваными . ( особенно когда  речь идет о кредитах в шв.франках  - а таких договоров много).  Не все судьи  подобны указаной апеляции . Пример тому Тернопольская апеляция и даже первая колегия в ВССУ , о которой писал Alexburko. Вы  же сами пишете что у Вас есть свой - пусть  и негативный опыт . Выкладывайте его и свои решения .Ведь они тоже полезны .Они позволят сравнить и обсудить узкие моменты . Тема то интересная . И как видите все таки может давать определенные результаты .Побольше бы таких исков и было бы побольше и практики. 

Вот для вашего и всеобщего обсуждения  ( как и обешали )  выкладываем образец такого иска . Надеемся , что он может быть полезен людям. Ведь по многим кредитным договорам банки такие вещи вытворяли.  

                                    

До ______________________раойнного суду м.___

Адреса: ____________________________________

___________________________________________

 

Позивач: _________________________________

Адреса: __________________________________

_________________________________________

Відповідач: Публічне акціонерне товариство

„ _____ Банк”, код ЕДРПОУ -  _______________

Юр.Адреса: ________________________________

Тел.  _____________________________________

Третя особа( Поручитель) : __________________

___________________________________________

Адреса: ____________________________________

___________________________________________

„ про визнання кредитного договору     

   недійсним „ 

 

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА  

 

"___"_____________ 200__ року  між мною та Закритим  акціонерним  товариством  « __________ Банк»   ( правонаступником якого є Відповідач)  було укладено Кредитний договір №______________  , згідно якого Відповідач узяв на себе зобов»язання видати мені у якості  кредиту грошові кошти  в іноземній валюті –у сумі  _____________  _________________ шф. франків строком до  "___"___________   _____ року  під процентну ставку в  ____  % річних .

 

Інші умови надання  вказаного Кредиту були визначені та зазначені Банком в  вказаному  Договорі.(копія договору додається) .

 

У якості забезпечення виконання вказаного кредитного договору  був укладений  того ж дня  Договір поруки №  __________________  з  гр.  ___________ (копія  додається) .

 

Оскільки  вказаним  вище Кредитним Договором  було зазначеного  про  відповідні   відсотки  у розмірі _____   річних , запропоноване на цій підставі  та оголошене мені до укладання договору Банком  реальне здорожчання кредиту та кінцева сукупна вартість для мене кредиту були вирішальним   у прийнятті мною  рішення щодо укладання  кредитного договору саме з цим Банком.

 

Але , як це виявилося тільки зараз , в дійсності , повідомлена мені  до  укладання кредитного договору  Банком  сума абсолютного  значення  подорожчання  для мене  кредиту   у грошовому та процентному  виразі   не відповідає тому, що було оголошено мені  Банком та реально є набагато більшою.

 

Вказане підтверджується  зокрема  відсутністю  відповідного додатку  до кредитного договору  з детальним розписом   сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної  ставки  і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого має здійснюватися  шляхом підсумування всіх платежів , що  позичальник  має  здійснювати  як  на користь банку , так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Крім цього у Додатку №1 , який має назву та стосується лише  Графіку платежів»  також не  має  усіх передбачених та таких, що  є необхідними за законом  відомостей щодо усіх платежів за  кожним платіжним періодом  та сукупної вартості кредиту. Як наслідок цього оголошена та запропонована   мені  банком   кінцеве значення  абсолютного  здорожчання для мене  кредиту та також й оголошена мені реальна  процентна ставка  ,  такою не є  та насправді  фактично складає зовсім інший розмір.  

 

Зазначене підтверджується відповідним Висновком  економічного дослідження  , копія якого додається .Вказане також додатково  прямо може бути підтверджено під  час слухання справи у суді   висновком відповідної економічної експертизи, призначення якої судом вважаю в даному випадку необхідним .

 

Вважаю, що банк приховав від мене , як  споживача дійсне значення  абсолютного здорожчання  кредиту та дійсну реальну проценту ставку.

 

  Доказом  цього зокрема є той факт, що всупереч  нормам Правил надання  банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , затверджених Постановою Правління НБУ 10.05.2007 року за № 168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13308, які Банки зобов”язані виконувати , Детального розпису сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) за кожним платіжним періодом дійсно  не існує .

 

Всупереч вказаним вище правовим нормам у порядку передбаченому зазначеними Правилами  ,  Розрахунку за кожним платіжним періодом  визначення сукупної вартості кредиту дійсно не існує та сторонами не підписувалося.

 

Правило , за яким змінюється реальна процента ставка за кредитором кредитний договір також не містить.

 

 Як він й не містить також надання мені, як споживачу  й іншої важливої інформації, яка впливає на абсолютне значення здорожчання для мене кредиту , зокрема щодо вартості послуг Банку з приводу  його послуг , зокрема про порядок та розмір сплати  йому винагороди за конвертацію однієї валюти в іншу , про  вартість послуг Банку під час зміни процентної ставки , про вид і  предмет  кожної  супутньої  послуги,   яка   надається Банком мені, як споживачу, за кожним платіжним періодом  у т.ч. з зазначенням конкретних грошових сум ,   визначення тарифів  та всі суми коштів,  які я, як споживач маю  сплатити також й  за договором банківського рахунку у  зв'язку  з  отриманням  кредиту, його обслуговуванням і погашенням , обґрунтування вартості кожної із супутніх послуг  та інші .

 

В той же самий час , всупереч нормам вказаних вище Правил та Закону України « Про захист прав споживачів» » кредитний договір містить умови та посилання на платежі без визначення та погодження мною  їх конкретної визначеної  вартості , які я, як споживач, маю  сплатити на користь банку  та на користь третіх осіб за дії,  які банк здійснює на власну користь  та за  дії,  які  я маю здійснювати у зв”язку з погашенням кредиту  на  користь  інших осіб , зокрема  сплачувати банку не погоджені у конкретному розмірі  платежі, у т.ч. за тарифами , які не мають  вартісних показників .

 

При цьому усієї необхідної, достатньої  та вичерпної    інформації    про   вартість  кожного  з  альтернативних варіантів надання відповідних послуг  Банком на момент укладання кредитного договору  мені , як споживачу також надано не було.

 

Вважаю, що при укладені оскаржуваного кредитного договору банком не було дотримано вимог  діючого законодавства України, не було  надано мені , як споживачу , усю необхідну та достатню  інформацію щодо умов кредитування, а отримана мною інформація щодо умов кредитування була недостатньою для здійснення мною свідомого вибору запропонованих послуг. Тому, враховуючи невизначеність виду встановленої  плати за кредит, комісії, необґрунтованість її ціни та відсутність у банку права встановлювати платежі за дії на власну користь, приховування   реальної процентної ставки , невідповідність  дійсності оголошеного мені значення абсолютного кінцевого здорожчання для мене кредиту,   вказаний  кредитний договір ,  вважаю,  слід визнати недійсним з моменту  його укладення.

 

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що  споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

 

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець  серед іншого зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: . . .в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

 

 Вказані вимоги закону відповідачем дотримані не були.

 

Додатковою  правовою підставою вказаного вище є також норми , зазначені в п.п. 9,13, 14 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики відповідно до яких вказується , що оскільки  фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватись до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту .

 

У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлено , що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.   

 

Згідно з приписами діючого законодавства України правочин , який не відповідає вимогам закону визнається судом недійсним . Вказаний вище кредитний договір укладений, як вбачається з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним.  

 

Під час укладання кредитного договору Банк приховав від мене важливу  інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення мною,як позичальником,  свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману  щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми  кредиту. Приховування важливої інформації від позичальника Банком в даному випадку є очевидним.

 

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

 

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

 

Згідно  приписів діючого законодавства України, у випадку , якщо одна з сторін заперечує це, за відповідним позовом  до суду  такий договір ( оспорюваний  правочин ) може бути визнаний  судом недійсним .

 

Відповідач  не погоджується з зазначеним вище  та стверджує   протилежне, що й обумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

 

Згідно з Законом України” Про захист прав споживачів”  до правовідносин , які стосуються питань  укладання  кредитних договорів застосовуються  також  положення цього закону. (ч.5. ст..11, ст..18) .  „ Договір може бути визнаним недійсним у цілому» зазначається у ч.6. ст.18  вказаного Закону.

 

Згідно приписів ст.15,16 Цивільного Кодексу України  визнання  договору недійсним  відповідає передбаченим законом способам захисту  прав та інтересів  особи.

 

Стаття 22 зазначеного Закону  передбачено, що « Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом».

 

Враховуючи викладене , керуючись   безпосередньо нормами Конституції України , відповідними та такими, що підлягають до їх застосування для вирішення даного спору відповідними нормами  Цивільного Кодексу України , зазначеними вище Правилами надання  банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту   затверджених Постановою Правління НБУ 10.05.2007 року за № 168, Директивами Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики , Законом України „ Про захист прав споживачів”, Законом  України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” , Законом України » Про фінансові послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг « , Постановою  Пленуму ВС України №9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ,  іншими нормами, що регулюють спірні правовідносини , ст. 3, 4, 27, 109, 119 – 120  ЦПК України

 

ПРОШУ:

 

1. Кредитний Договір № ________________ від  "__"__________   200_  року  , укладений  між Закритим акціонерним Товариством  ” _____________  Банк” ” (  правонаступником якого є  Публічне акціонерне товариство  „  ___________  Банк”,  код ЄДРПОУ – _______________    та  гр. ___________________________   ( ід. номер  - _________________) визнати  недійсним з моменту його укладання .

 

Додатки: 1.Оригінал  квитанції про сплату судового збору.

                2. Копія кредитного Договору  № ________  від "___"___________ 200 _ р.                       

                    з  додатком  № 1. 

                3. Копія Договору поруки  від "__"________200_ року № _____________.

                4. Копія  позовної заяви  іншим сторонам по справі .

               

Позивач                                                  ____________________             (____________)            

                                   

„__”_________________ 2015 року .

 

 

Р.С. Просьба к Админу  - не торопитесь снимать эту тему с обсуждения .

[NIKI]

 

Предлагаю к обсуждению решение первой инстанции против ОТП банка про визнання кредитного договору та договору іпотеки з ОТП недійсними. Сильные - слабые стороны решения. Интересует мнение достойного сообщества

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41444833

 

А вот кстати и соответсвующие решения прибежали .

1.http://reyestr.court.gov.ua/Review/41242672

 

 

Ухвала

іменем   україни

22 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                                 Горелкіної Н.А.,

суддів:                                        Євграфової Є.П.,                                        Журавель В.І.,

                                                Завгородньої І.М.,                          Іваненко Ю.Г.,

                                    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки; за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки.

ПАТ «КБ «Надра» заявило зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2014 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2014 року зазначене судове рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір від 26 серпня 2008 року № 74-Б, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра».

Визнано недійсним іпотечний договір від 26 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3

Визнано недійсним договір поруки від 26 серпня 2008 року № 74-Б/П, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4

У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом установлено, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ «КБ «Надра» Луцьке регіональне управління укладено кредитний договір № 74-Б, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 74 590 доларів США із строком повернення до 20 серпня 2028 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 10,99 % річних. Цього ж дня між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

26 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ «КБ «Надра» Луцьке регіональне управління укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за даним кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до цього договору, якою внесено зміни, зокрема щодо фіксованого щомісячного платежу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та задовольняючи позов в цій частині частково, виходив із того, що в кредитному договорі від 26 серпня 2008 року № 74-Б немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які п. п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Представник банку як спеціаліст з проведення розрахунку в судове засідання не з'явився. Із пояснень відповідача встановлено, що кінцева сума тільки одних відсотків перевищить суму кредиту у два рази. Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи відповідач суду не надав.

З огляду на наведене апеляційний суд вважав, що на порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Також апеляційний суд вважав, що банк додатковою угодою № 1 до спірного договору про споживчий кредит включив положення, які відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону є несправедливими, оскільки містять умови про зміни у витратах; враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився; є дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях; графік погашення кредиту взагалі не видавався, які суми на які рахунки зараховувалися невідомо, що за висновком апеляційного суду є також несправедливим відносно споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

Недобросовісним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором кредиту та несправедливим відносно споживача, за висновком апеляційного суду, стало також і  невиконання банком умов п. 3.5 договору, згідно з яким за умови виконання позичальником умов договору кредиту кожні 6 календарних місяців банк зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25 % річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може складати більше ніж 1 % річних від розміру, визначеного у п. 1.3 кредитного договору. Зміна (зменшення) відсоткової ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2014 року залишити без змін.

Головуючий                                                      Н.А. Горелкіна        

Судді:                                            Є.П. Євграфова

                                                          В.І. Журавель              

                                                          І.М. Завгородня        

                                                          Ю.Г. Іваненко  

[NIKI]

 

Предлагаю к обсуждению решение первой инстанции против ОТП банка про визнання кредитного договору та договору іпотеки з ОТП недійсними. Сильные - слабые стороны решения. Интересует мнение достойного сообщества

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41444833

 

а это решение апеляции

2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/39164438

                                                                                

 

                            

Справа № 161/16470/13-ц Провадження № 22-ц/773/475/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року            місто Луцьк  

                 Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Губарик К.А.,

          за участю :  представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача Борща Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

          за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням  Луцького міськрайонного суду  від 05 лютого  2014  року  в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору,  договору іпотеки і договору поруки відмовлено за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування. Безпідставними також є висновки суду, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Також зазначає, що до даних правовідносин, які виникли між сторонами слід застосовувати норми ЗУ «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4. апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача Борщ Н.М. апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено кредитний договір № 74-Б, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 74590 доларів США із строком повернення до 20 серпня 2028 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 10,99 % річних. Цього ж числа між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

26 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1.

29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання, зокрема щодо фіксованого щомісячного платежу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходив з того, що ОСОБА_1, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився з даними умовами. Укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто відповідач надав, а позивач прийняв кредит і зобов'язалася повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки. Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо ненадання повної інформації  по відсотках по даному кредиту.

Однак, на думку колегії суддів, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: проведення розрахунків по договору купівлі продажу № 4132 від 26.08.2008 року, згідно якого  позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1; витрати страхувальника (Позичальника) по договору страхування нерухомого майна, визначеного у п. 2.1. цього договору; витрати пов'язані з оформленням кредиту.

Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п.3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Колегією суддів встановлено, що з Кредитного договору № 74-Б від 26 серпня 2008 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту,  не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.  З наданого розрахунку на час розгляду справи не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Представник банку як спеціаліст з проведення розрахунку в судове засідання не з'явився. Із пояснень відповідача встановлено, що кінцева сума тільки одних відсотків перевищить суму кредиту у два рази.  Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Отже, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивачів в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Із Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 74- Б від 26 серпня 2008 року слідує, що кредитний договір було доповнено пунктами 1.3.2 і 1.3.3 щодо плати за управління Кредитом, яка нараховується щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,30% від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом (без врахування розміру відсотків, які Позичальник повинен сплатити Банку) та комісії за розрахунки за цим Договором, яка складає 3,8% від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. Крім того, судом встановлено, що сума 0,30% сплачується від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом. Однак, зменшуючи суму тіла кредиту дане нарахування банк не зменшував.

Колегія суддів вважає, що Банк, додатковою угодою № 1 до спірного договору про споживчий кредит, включив положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача»  є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах. Крім того, враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився.

З представленої представником відповідача суду довідки № 07/06 від 24.03.2014 року про нарахування та погашення відсотків, комісії та тіла кредиту згідно кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року укладеного ПАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 вбачається, що існує суттєва різниця між нарахованими відсотками, які підлягають сплаті позичальником та фактично сплаченими ним відсотками. Зазначена різниця фактично приводить до зменшення зарахувань на тіло кредиту і як наслідок приводить до збільшення розміру нарахованих відсотків та плати за управління кредитом, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Як приклад, з довідки № 07/68 від 24.03.2014 року вбачається, що нарахування відсотків та зарахування відсотків різні суми. При цьому враховуючи, що щомісячні платежі сплачуються щомісяця, однак сума на тіло кредиту чомусь не зараховується. Відомостей позивачам відповідач не надав, не зміг пояснити таке нарахування і в суді апеляційної інстанції. Із наданих суду розрахунків встановлено дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, не справедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях.

Судом встановлено, що графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо. Що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

Представник банку не дав чітких пояснень з проведення таких бухгалтерських операцій працівниками банку, при тому що операції по зарахуванню коштів повинні проводитись автоматично через програму комп'ютера.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року розділ 3 кредитного договору було доповнено п. 3.5. згідно до якого при умові виконання позичальником умов Договору кредиту кожні 6 календарних місяців банк зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25% річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може вкладати більше ніж 1% річних від розміру,  визначеного у п. 1.3 Кредитного договору. Зміна (зменшення) відсотком ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Судом встановлено, що цей пункт договору не виконувався відповідачем, що також на думку колегії суддів є недобросовісним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору кредиту та є несправедливим по відношенню до споживача.

Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема  щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Враховуючи вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що при встановлених обставинах є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів у цій частині.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління було укладено 26 серпня 2008 року договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Задовольняючи позовну вимогу позивачів про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору.

Однак, позивачі надають свій розрахунок  розміру щомісячного ануїтетного платежу покликаючись на те, що до п. 3.3.1. кредитного договору, позичальник повертає кредит та сплачує нараховані відсотки шляхом сплати щомісячного мінімально необхідного платежу. Вважають, що розмір щомісячних платежів завищений та надають висновок спеціаліста з якого вбачається, що відсоткова ставка не відповідає 10.99%, а становить 14.76 %. Однак, від проведення бухгалтерської експертизи позивачі відмовилися. А тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають і суд першої інстанції правильно відмовив у задаволені позову у цій частині.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем не надано доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень та спростування доводів позивачів.

На думку колегії суддів покликання позивачів на ст. 230 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачі не довели обставин щодо перешкод вчинення правочину та не надали доказів про замовчування відповідачем їх існування.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що із-за вищевказаних порушень норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, що є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України для скасування постановленого ним судового рішення в частині його оскарження в апеляційній інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, ст.ст. 203, 236, 548, 1054, 1055 ЦК України, Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Законом України «Про захист прав споживачів», колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 74-Б від 26 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра».

Визнати недійсним іпотечний договір від 26 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір поруки №74-Б/П від 26 серпня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

          Судді:

[NIKI]

 

Предлагаю к обсуждению решение первой инстанции против ОТП банка про визнання кредитного договору та договору іпотеки з ОТП недійсними. Сильные - слабые стороны решения. Интересует мнение достойного сообщества

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41444833

 

Ну и для полноты картины - решение первой инстанции

3.

1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/37217408

 

Справа №  161/16470/13-ц

Провадження № 2/161/727/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року             Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі  Акайомовій Т.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

               представника позивача ОСОБА_2,

               представника позивача ОСОБА_3,  

    представника відповідача Мельник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного і іпотечного договорів, договору поруки та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року, іпотечного договору від 26.08.2008 року та договору поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року, а також зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.  

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «Надра» в особі відділення № 11 укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних.

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

29.05.2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору , якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання.

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що вищевказаний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства України, а подальше його використання завдає значних матеріальних збитків.

Стверджує, що надання кредитних коштів за кредитним договором № 74-Б від 26.08.2008 року відповідає ознакам споживчого кредиту, тому до даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Такі самі вимоги викладені в п. 2.1 Постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Крім того, в п. 2.4. даної постанови зазначено, що Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що такої переддоговірної роботи з ними банком не було проведено. Також його не було повідомлено про наявні форми кредитування, відмінності між ними. Натомість, банк запропонував йому укласти договір за ануїтентною схемою, яка є найбільш не вигідно для нього і відповідно найбільш вигідною для банку.

Крім того, йому взагалі не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, що призвело до того, що позивач був позбавлений можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання.

Таким чином, банк замовчав важливу інформацію про умови кредитування.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається: детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Кредитний договір має містити графік платежів.

Договір № 74-Б від 26.08.2008 року абсолютно не відповідає зазначеним вимогам. Банк взагалі не повідомив позивача про сукупну вартість кредиту ні до, ні під час укладення, ні в самому договорі. Таким чином, позивач вважає, що банк свідомо ввів його в оману щодо істотної умови договору - його ціни. В іншому випадку він не підписав би подібного договору на таких підставах. Також відсутній в кредитному договорі графік платежів. Під час укладення договору позивач не міг оцінити його реальну вартість. Сплачуючи кошти в повернення кредиту, позивач позбавлений можливості контролювати, яким чином банк розподіляє їх на тіло та відсотки, не знає, скільки ще коштів йому потрібно сплатити.

Факт навмисного ненадання банком позичальнику важливої інформації, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19  Закону України «Про захист прав споживачів»  є такою, що вводить в оману.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.  

Банк вдався до обману при визначенні розміру щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 968,92 доларів США.

Однак за підрахунками позивача розмір щомісячного платежу відповідно до базових умов кредитування, вказаних в договорі, повинен становити 769,41 доларів США, що підтвердив відповідним розрахунком.

Таким чином, банк щомісячно вимагає від позивача сплатити зайві 199,51 доларів США. Станом на 26.08.2013 року розмір переплати за користування кредитом за 5 років, а фактично сплачені відсотки, становить - 12 259,34 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.  

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18  Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин. Таким чином, банк додатковою угодою № 1 до спірного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки, включив положення, які відповідно до зазначених норм є несправедливими, так як містять умови про зміну у витратах, а саме, щодо плати за обслуговування кредиту.

Крім того, за умовами п. 1.3.2 Додаткової угоди № 1 плата за управління кредитом сплачується окремо від суми мінімально необхідного платежу, визначеного п. 3.3.1 Договору, і нараховується щомісячно від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом без врахування розміру відсотків.

Як зазначав позивач, графіку платежів по кредитному договору немає. Тобто виникає ситуація, при якій позивач повинен щомісяця платити окремо від суми щомісячного мінімального платежу певну суму комісії, розмір якої чітко не визначений, яку сам позивач повинен розрахувати. Але, враховуючи, те що останній позбавлений інформації про те, яку частину коштів з місячного платежу банк зараховує на відсотки, а яку на тіло кредиту, не може правильно визначити суму заборгованості по кредиту і, відповідно, суму комісії.

Так само, відповідач визначає суму комісії, хоча в договорі чітко зазначений її розмір та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору, якщо на протязі дії цього Договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим Договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору в наступному порядку: плата за управління Кредитом; прострочені відсотки за користування Кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; прострочена сума Кредиту; сума Кредиту.

Таким чином, із грошової суми, яка має бути заплачена за певний місяць, банк в першу чергу вирахує плату за управління кредитом, розмір якої невідомий і змінюється щомісяця. Тоді банк вирахує різницю із тієї суми, яку позивач планував заплатити в погашення відсотків та тіла кредиту. Відповідно в останнього виникає заборгованість із сплати відсотків та/чи тіла кредиту, на яку нараховуватиметься пеня та штрафи.

На підставі викладеного, позивач вказує, що проаналізувавши зазначені положення кредитного договору № 74-Б, можна дійти висновку, що умови даного договору викладені таким чином, щоб у позичальника без його відома та поза його волею могла сформуватись заборгованість по сплаті кредитних платежів, на яку банк зміг би нарахувати пеню, і, відповідно, отримати додаткову протиправну вигоду.

29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої внесено зміни в розділ 3 Договору «Порядок надання кредиту та сплати заборгованості» наступним пунктом: 3.5. При умові виконання позичальником умов Договору, Кредитом кожні 6 календарних місяців зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25% річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може вкладати більше ніж 1% річних від розміру, визначеного у п. 1.3 Кредитного договору. Зміна (зменшення) відсотком ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно квитанцій про внесення коштів на виконання умов кредитного договору позивачем, з дати підписання додаткової угоди № 2 до кредитного договору, повністю виконувались умови кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року.

Однак Банком додаткових угод з позивачем щодо зменшення відсотком ставки підписано не було. На думку позивача управління кредитом передбачає ініціювання банком укладення відповідних додаткових угод.

Відповідно до п. 3.8 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Відповідачем не було виконано вимоги даного пункту правил, не було попереджено про те, що позивач нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору. Однак ці ризики йому все одно довелось нести, оскільки після укладення договору значно зріс курс долара США по відношенню до гривні України, це потягло значне збільшення боргових зобов'язань.

На підставі наведеного позивачі просили визнати недійсними кредитний договір № 74-Б від 26.08.2008 року, іпотечний договір від 26.08.2008 року та договір поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року, а також зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.  

10 грудня 2013 року ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1  укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти на споживчі потреби в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних.

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору, відповідно до умов якого поручитель і позичальник відповідають  перед банком як солідарні боржники.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Статтею 1056 ЦК України встановлено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Враховуючи, що 24.09.2013 року ухвалою Луцького міськрайонного суду відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійним кредитного договору, банк змушений достроково стягувати заборгованість за кредитним договором № 74-Б укладеного з позивачем.

Керуючись п.п. 4.2.8., 4.3.5. оспорюваного договору, банком було надіслано позичальнику вимогу-претензію про дострокове погашення кредиту. Дану вимогу-претензію позичальником було отримано, проте кредит не погашений.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Про необхідність погашення платежів тиа відсотків за користування кредитом відповідачів було повідомлено листами-претензіями про дострокове погашення кредиту № 02-01/1893, № 02-01/1894 від 15.11.2013 року, проте кредит та відсотки відповідачами не погашено.

Станом на 01.12.2013 року заборгованість за кредитним договором  № 74-Б від 26.08.2008 року становить 557 333,34 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 68 363,57 долари США, еквівалент - 546 430,01 грн.; заборгованість по відсотках - 1 083,78 долари США, еквівалент - 8 662,65 грн.; заборгованість по комісії - 280,33 доларів США, еквівалент - 2 240,68 грн.

Згідно умов договору, відповідач несе відповідальність перед банком за невиконання положень договору. Збитки завдані банку відповідачем внаслідок невиконання положень договору, підлягають негайному безумовному відшкодуванню відповідачем за першою вимогою банку.

Позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5  заборгованість по кредитному договору № 74-Б від 26.08.2008 року в розмірі 557 333,34 гривень та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити. Зустрічний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Представник ПАТ КБ «Надра» Мельник В.М. проти первісного позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.08.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «Надра» в особі відділення № 11 укладено кредитний договір № 74-Б, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 74 590,00 доларів США на строк кредитування до 20.08.2028 року із сплатою процентів за користування кредитом 10,99 % річних (а.с. 7-10).

26.08.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки (а.с. 11).

29.05.2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору , якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання (а.с. 16).

26.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань по даного кредитному договору (а.с. 14).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.    

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у своїй позовній заяві стверджують, що після підписання Кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року позичальнику стало відомо що ануїтентна схема кредитування є найбільш дорогою для них. В спростування даного твердження позивачів, відповідачем надано копію Договору № 44/08 від 17.09.2008 року про надання компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків (а.с. 93-94), укладеного між ОСОБА_1 та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, згідно якого ОСОБА_1 (п.п. 1.1) Фонд від імені держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на придбання житла комерційним банком: Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра». Розмір часткової компенсації, що надається позичальнику розраховується та сплачується фондом згідно з додатком 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, та погоджується позичальником (п.п. 2.2. даного договору).  

Також щодо твердження позивачів, що банком не було проведено з ними переддоговірної роботи перед укладенням з ОСОБА_1 кредитного договору. В спростування наведеного позичальником власноруч, за 15 календарних днів до дати підписання кредитного договору - 26.08.2008 року, було підписано анкету-заяву від 11.08.2008 року (а.с. 96), в якій вказано: «Із основними умовами надання кредиту ознайомлений».

Також 29.05.2009 року між позичальником та банком було укладено Додаткову угоду № 2 до оспорюваного кредитного договору, яким встановлено щомісячно мінімально необхідних платежів: 03 червня 2009 року по травень 2010 року включно - нараховані відсотки у порядку передбаченому п. 1.3.1. кредитного договору, тобто 968,92 доларів США; з червня 2010 року по травень 2015 року включно - 1026,38 доларів США; з червня 2015 року по травень 2028 року включно - 971,97 доларів США. Того ж дня, 29.05.2009 року, між поручителем ОСОБА_5 та банком було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки № 74Б/П від 26.08.2008 року, якою ОСОБА_5 зобов'язалася перед кредитором за належне виконання взятих зобов'язань ОСОБА_1 за оспорюваним кредитним договором.

Таким чином позивач, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився на них, наслідком чого стало підписання ним кредитного договору 26 серпня 2008 року.

В пунктах 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, у пунктах 3.1, 3.1.1., 7.1.1. та інших, передбачені щомісячна сума необхідного платежу, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної норми (на яку у своїй заяві посилається позивач), банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст. 15 та 23 цього Закону. Тобто споживач має право на відшкодування завданих даними діями збитків, однак передбачених законом правових підстав для визнання недійсним у даному випадку кредитного договору немає.

Отже, на час укладення кредитного договору, позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, так як особисто підписавши кредитний договір, він засвідчив отримання зазначеної вище інформації на, те, що погодився з умовами кредитного договору. Крім того, позивачем щомісячно вносилися мінімально необхідні платежі на погашення даного кредиту, що є підтвердженням схвалення правочину.

Окрім того, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних правових наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивачів на те, що вищевказаний кредитний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства є безпідставними, оскільки під час укладення кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору точно в договорі визначили свої наміри. При цьому сторони не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, а саме: банк зобов'язався надати позичальнику кредит у відповідному розмірі в іноземній валюті, а позичальник зобов'язався повернути кредит у тій же валюті, в якій він його отримав, у строки, встановлені договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Особистий підпис позивача свідчить про те, що він погодився на всі умови, які зазначені у кредитному договорі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».  

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК України).

В поданій позовній заяві позивачі звертають увагу суду на те, що вони оскаржують переддоговірну роботу між банком та позичальником, а також відповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства України в частині порушення прав позивача як споживача кредитних послуг до та в момент підписання сторонами оспорюваного кредитного договору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт його обману.

А тому посилання позивачів на не ознайомлення їх перед укладенням кредитного договору з правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не може свідчити про те, що вони не були ознайомлені з умовами кредитного договору та не дає підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки спростовується дослідженими в суді матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» можливе щодо спорів, які виникають з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Отже, судом встановлено, що на момент вчинення правочину, тобто укладення кредитного договору, волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто відповідач надав, а позивач прийняла кредит і зобов'язалася повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»  іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, позивачі, посилаючись на частину 2 статті 548 ЦК України, як на підставу для визнання іпотечного договору та договору поруки недійсними, вказувала на те, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення.

З огляду на наведене, та беручи до уваги, що кредитний договір № 74-Б від 26.08.2008 року не визнається судом недійсним, тому відсутні також підстави і для визнання недійсними зазначених вище іпотечного договору та договору поруки, а також для зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків.

Інші доводи первісного позову є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи, в зв'язку з чим суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

          Таким чином, суд не вбачає жодних підстав для визнання недійсним кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», іпотечного договору від 26.08.2008 року, договору поруки № 74-Б/П від 26.08.2008 року та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 12 259,34 доларів США надмірно сплачених відсотків, а тому, в задоволенні первісного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Також не підлягає до задоволення і зустрічний позов ПАТ КБ «Надра», оскільки представником позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні надано пояснення щодо відсутності порушень кредитного договору з боку відповідача ОСОБА_1, кредит сплачується вчасно, що підтверджено копіями квитанцій про сплату кредиту, відсотків та комісії, наданими позивачами за первісним позовом (а.с. 17-57).

Крім того, у зустрічному позові позивач посилається на п.п. 4.2.8. Кредитного договору, згідно якого банк має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим Договором кредиту, а також вимагати від позичальника штрафних санкцій за цим Договором, - у разі отримання банком несприятливої інформації, що свідчить про можливість невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за цим Договором чи Договорами забезпечення виконання зобов'язань (під такою несприятливою інформацією сторони розуміють документи державних органів про обшук, виїмку, арешт чи примусове списання коштів, розкриття банківської інформації стосовно позичальника чи пов'язаних з ним осіб, порушення кримінальної справи стосовно учасника або працівника позичальника або пов'язаних з ним осіб тощо), або в разі встановлення, що кредитна інформація містить ознаки такої, яка згідно з законодавством підлягає фінансовому моніторингу.  

Проте позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів існування такої несприятливої інформації, а посилання на те, що відповідачами за зустрічним позовом подано до суду позов про визнання недійсним кредитного договору, суд до уваги не бере.

Отже, суд не вбачає жодних підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № 74-Б від 269.08.2008 року з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, а тому, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.  

Керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 30, 60, 210, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.  3, 6, 60, 203, 215-216, 230, 236, 509, 524, 526, 548, 627, 628, 638, 1046, 1049, 1054, 1056 ЦК України,  Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

в и р і ш и в :    

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління про визнання недійсними кредитного і іпотечного договорів, договору поруки - відмовити за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про апеляційне оскарження, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                        В.П. Пушкарчук

 

Все таки они есть. И правильно , что в этом направлении есть резон  бороться. Долбить , долбить и еще раз долбить ... 

[Vladimir AB]

а это решение апеляции

2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/39164438

                                                                                

 

                            

Справа № 161/16470/13-ц Провадження № 22-ц/773/475/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року            місто Луцьк  

                 Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Губарик К.А.,

          за участю :  представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача Борща Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

          за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням  Луцького міськрайонного суду  від 05 лютого  2014  року  в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору,  договору іпотеки і договору поруки відмовлено за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування. Безпідставними також є висновки суду, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Також зазначає, що до даних правовідносин, які виникли між сторонами слід застосовувати норми ЗУ «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4. апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача Борщ Н.М. апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено кредитний договір № 74-Б, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 74590 доларів США із строком повернення до 20 серпня 2028 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 10,99 % річних. Цього ж числа між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки.

26 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1.

29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання, зокрема щодо фіксованого щомісячного платежу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходив з того, що ОСОБА_1, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився з даними умовами. Укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто відповідач надав, а позивач прийняв кредит і зобов'язалася повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки. Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо ненадання повної інформації  по відсотках по даному кредиту.

Однак, на думку колегії суддів, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: проведення розрахунків по договору купівлі продажу № 4132 від 26.08.2008 року, згідно якого  позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1; витрати страхувальника (Позичальника) по договору страхування нерухомого майна, визначеного у п. 2.1. цього договору; витрати пов'язані з оформленням кредиту.

Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п.3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Колегією суддів встановлено, що з Кредитного договору № 74-Б від 26 серпня 2008 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту,  не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.  З наданого розрахунку на час розгляду справи не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Представник банку як спеціаліст з проведення розрахунку в судове засідання не з'явився. Із пояснень відповідача встановлено, що кінцева сума тільки одних відсотків перевищить суму кредиту у два рази.  Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Отже, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивачів в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Із Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 74- Б від 26 серпня 2008 року слідує, що кредитний договір було доповнено пунктами 1.3.2 і 1.3.3 щодо плати за управління Кредитом, яка нараховується щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,30% від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом (без врахування розміру відсотків, які Позичальник повинен сплатити Банку) та комісії за розрахунки за цим Договором, яка складає 3,8% від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. Крім того, судом встановлено, що сума 0,30% сплачується від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом. Однак, зменшуючи суму тіла кредиту дане нарахування банк не зменшував.

Колегія суддів вважає, що Банк, додатковою угодою № 1 до спірного договору про споживчий кредит, включив положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача»  є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах. Крім того, враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився.

З представленої представником відповідача суду довідки № 07/06 від 24.03.2014 року про нарахування та погашення відсотків, комісії та тіла кредиту згідно кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року укладеного ПАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 вбачається, що існує суттєва різниця між нарахованими відсотками, які підлягають сплаті позичальником та фактично сплаченими ним відсотками. Зазначена різниця фактично приводить до зменшення зарахувань на тіло кредиту і як наслідок приводить до збільшення розміру нарахованих відсотків та плати за управління кредитом, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Як приклад, з довідки № 07/68 від 24.03.2014 року вбачається, що нарахування відсотків та зарахування відсотків різні суми. При цьому враховуючи, що щомісячні платежі сплачуються щомісяця, однак сума на тіло кредиту чомусь не зараховується. Відомостей позивачам відповідач не надав, не зміг пояснити таке нарахування і в суді апеляційної інстанції. Із наданих суду розрахунків встановлено дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, не справедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях.

Судом встановлено, що графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо. Що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

Представник банку не дав чітких пояснень з проведення таких бухгалтерських операцій працівниками банку, при тому що операції по зарахуванню коштів повинні проводитись автоматично через програму комп'ютера.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року розділ 3 кредитного договору було доповнено п. 3.5. згідно до якого при умові виконання позичальником умов Договору кредиту кожні 6 календарних місяців банк зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25% річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може вкладати більше ніж 1% річних від розміру,  визначеного у п. 1.3 Кредитного договору. Зміна (зменшення) відсотком ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Судом встановлено, що цей пункт договору не виконувався відповідачем, що також на думку колегії суддів є недобросовісним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору кредиту та є несправедливим по відношенню до споживача.

Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема  щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Враховуючи вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що при встановлених обставинах є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів у цій частині.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління було укладено 26 серпня 2008 року договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Задовольняючи позовну вимогу позивачів про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору.

Однак, позивачі надають свій розрахунок  розміру щомісячного ануїтетного платежу покликаючись на те, що до п. 3.3.1. кредитного договору, позичальник повертає кредит та сплачує нараховані відсотки шляхом сплати щомісячного мінімально необхідного платежу. Вважають, що розмір щомісячних платежів завищений та надають висновок спеціаліста з якого вбачається, що відсоткова ставка не відповідає 10.99%, а становить 14.76 %. Однак, від проведення бухгалтерської експертизи позивачі відмовилися. А тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають і суд першої інстанції правильно відмовив у задаволені позову у цій частині.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем не надано доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень та спростування доводів позивачів.

На думку колегії суддів покликання позивачів на ст. 230 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачі не довели обставин щодо перешкод вчинення правочину та не надали доказів про замовчування відповідачем їх існування.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що із-за вищевказаних порушень норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, що є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України для скасування постановленого ним судового рішення в частині його оскарження в апеляційній інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, ст.ст. 203, 236, 548, 1054, 1055 ЦК України, Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Законом України «Про захист прав споживачів», колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 74-Б від 26 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра».

Визнати недійсним іпотечний договір від 26 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір поруки №74-Б/П від 26 серпня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

          Судді:

Дивно, але апеляція Волинської обл. "дослухалась" вимог законодавства про захист ПС, і ВССУ підтримав. У мене у справах про захист прав споживачів з тих же підстав суд першої і апец. інстанції не бачить порушень законодавства при укладенні договору - З.У. Про ЗПС + Постанова 168. Рішення грунтуються - коротко: споживач все бачив, підписав, ПЛАТИВ, взяв - віддай.  

[пароплав]

рішення по надрах - луцьку єдине позитивне , яке підтримане ВССУ. Якщо хтось бачив інше буду вдячний за допомогу)

 

а также порядка 200 решений ВССУ и 100 решений апелляционных судов по применению нормы материального права,указанной Вами и Вам не покажется все настолько простым. 

 

да киньте хоч два ВССУшних де "забули" про 265 ЦК

[NIKI]

Дивно, але апеляція Волинської обл. "дослухалась" вимог законодавства про захист ПС, і ВССУ підтримав. У мене у справах про захист прав споживачів з тих же підстав суд першої і апец. інстанції не бачить порушень законодавства при укладенні договору - З.У. Про ЗПС + Постанова 168. Рішення грунтуються - коротко: споживач все бачив, підписав, ПЛАТИВ, взяв - віддай.  

Vladimir AB Вам спасибо за отклик . Вы додали + в общую  картину. А можна  документ  по ВССУ. (...і ВССУ підтримав . ) Будет весьма полезно. Есть резон   готовить в ВСУ заяву  з мотівів неоднакового застосування одних й тих норм права.    Если можно дайте также ссылку на  " ...У мене у справах про захист прав споживачів з тих же підстав суд першої і апец. інстанції не бачить порушень законодавства при укладенні договору". Для анализа.  " ...підписав, ПЛАТИВ, взяв - віддай." - не совсем убедительно звучит , ибо предмет доказування тут  иной - порушення вимог закону и омана . Ну да  - подписал. Это позичальник не отрицает . Але ж це було вчинено під впливом омани .   

[NIKI]

рішення по надрах - луцьку єдине позитивне , яке підтримане ВССУ. Якщо хтось бачив інше буду вдячний за допомогу)

 

 

Пароплав . Вы правы . Мы тоже  ищем  такие решения ВССУ , ВГСУ и также будем признательны всем за отклики.

[alexburko]

С обманом, - очень скрупулезно, потому что доказать именно обман, - очень сложно: должен быть доказан мотив, а еще важнее, - умысел.

 

Это непросто, одних предположений мало. Кстати, в решении Луцкого суда, приведенного выше, обман не совсем доказан: да, несоответствие есть, но именно обман...

Тут специфика сыграла

[НБ Украины]

Vladimir AB Вам спасибо за отклик . Вы додали + в общую  картину. А можна  документ  по ВССУ. (...і ВССУ підтримав . ) Будет весьма полезно. Есть резон   готовить в ВСУ заяву  з мотівів неоднакового застосування одних й тих норм права.    Если можно дайте также ссылку на  " ...У мене у справах про захист прав споживачів з тих же підстав суд першої і апец. інстанції не бачить порушень законодавства при укладенні договору". Для анализа.  " ...підписав, ПЛАТИВ, взяв - віддай." - не совсем убедительно звучит , ибо предмет доказування тут  иной - порушення вимог закону и омана . Ну да  - подписал. Это позичальник не отрицает . Але ж це було вчинено під впливом омани .   

 

Так, кредит був наданий відповідно до умов додаткового договору від 25 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», а саме, видача кредиту було здійснено згідно кредитної заявки ОСОБА_1 від 25.09.2007 року шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 190 000,00 швейцарських франків з кредитного рахунку на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» ???. Для подальшого отримання кредиту готівкою, ОСОБА_1 продала кредит за національну валюту на міжбанківському валютному ринку України, про що свідчить її заява про продаж іноземної валюти №1 від 25.09.2007 року та меморіальний ордер №2 від 25.09.2007 року. Після чого кредитні кошти в сумі 815 100 гривень були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1, про що свідчить меморіальний ордер №3 від 25.09.2007 року.

 

Висновки судової економічної експертизи № 1/14 від 07.07.2014 року, викладені у відповідях на 3 та 6 питання, про те, що «документальне оформлення операцій з видачі банком кредиту ОСОБА_1 у швейцарських франках на її поточний рахунок чи/або видачу з каси ЗАТ «ОТП Банк» документально та нормативно не підтверджується» колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони суперечать описовій частині цього ж висновку, що не вдається за можливе підтвердити чи спростувати, яка є фактично видана банком ОСОБА_1 валюта ( а.с.46, 67,68, т.5).

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43166378

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7687#entry144443

 

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

 

Генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій

 

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=17175451

 

Список банків (з переліком валютних операцій),

 які отримали генеральну ліцензію Національного банку України

на здійснення валютних операцій

з 01.01.2011 до 21.07.2015 (всі стани)

…

113  Публічне акцiонерне товариство "ОТП Банк" вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033 191 05.10.2011 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 17,

18

…

Додаток 1

До відома користувачів!

Для зручності користування списком банків та переліком валютних операцій, на здійснення яких банки отримали

генеральну ліцензію Національного банку України, інформація надана за такою нумерацією валютних операцій:

…

17 валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах 2-17 розділу 2 Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281

 

http://www.bank.gov.ua/files/genlicbank.pdf

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

 

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1)

…

Розділ II 

УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

 

Стаття 4. Фінансові послуги

 

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

…

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14

 

В частном случае банк с Вами сыграл в наперстки:

1-й наперсток - зачисление валюты, якобы по валютному кредитному договору (ст.1054 ГК);

2-й наперсток - списание валюты, якобы для конвертации (или продажи на межбанке), которой не было.

3-й наперсток - зачисление гривны (ч.2 ст.1069 ГК).

В каком наперстке реальный кредитный договор?

Банк говорит - в первом (валюта), и Вы соглашаетесь.

А реальный кредитный договор в третьем наперстке (гривна).

 

Вот и весь банковский фокус – сокрытие под видом валютного кредита ошибочной записи на счете и сторно данной записи.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117203

 

 

 

…

 

Добросовестный банк - белая пирамидка.

Недобросовестный банк (банк-конвертационный центр) - черная пирамидка.

 

«Валютный» кредит – белая пирамидка.

Гривневый кредит – черная пирамидка.

 

Какого цвета пирамидки?

Обе белые?

Если они обе белые, почему Вы взяли черную пирамидку?

 

А что делать с черно-белой пирамидкой, которую Вы несколько лет держите в руках и боитесь ее разобрать?

 

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=13#entry117200

 

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 

 

                           У Х В А Л А 

 

 від 08.05.96 

 

 

                             (Витяг) 

 

 

     У березні 1995 р.  Г.  звернувся з  позовом  до  авіакомпанії "Одеса" про стягнення 150 тис. доларів США в рахунок неповернутого боргу за договором позики.  Позивач зазначав, що 16 грудня 1994 р. був  укладений  у  письмовій  формі  договір  позики,  за яким він 

передав віце-президенту авіакомпанії "Одеса" К.  150 тис.  доларів США, а той прийняв їх і зобов'язався повернути до 20 січня 1995 р. Оскільки К.  свого зобов'язання не виконав, Г. просив задовольнити позов.

     Рішенням Іллічівського районного суду м.  Одеси від 25 травня 1995  р.  позов  було  задоволено.  Постановлено  визнати належним відповідачем К.  і стягнути з  нього  на  користь  позивача  суму, еквівалентну 150 тис. доларів США, - 24 млрд. 150 млн. крб.

     У касаційному порядку справа не розглядалася.

     Постановою президії  Одеського  обласного  суду  від 1 лютого 1996  р.  протест  заступника  прокурора  Одеської   області   про скасування    зазначеного   рішення   у   зв'язку   з   порушенням процесуального законодавства залишено без задоволення.

     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених у  справі  судових  рішень  і направлення  її  на  новий  розгляд.  Судова  колегія  в цивільних справах Верховного  Суду  України  визнала,  що  протест  підлягає 

задоволенню з таких підстав.

     Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладений договір позики відповідає вимогам ст.  375 ЦК ( 1540-06 ), що доказів, які б  підтверджували  його  безгрошовість,  не  надано,   а   наявних матеріалів   достатньо   для   розгляду   справи   за  відсутності відповідача К.  З цим погодилася президія  обласного  суду.  Проте такі   висновки   зроблено  без  достатньо  повного  і  всебічного з'ясування дійсних обставин справи.

     Як видно з письмового пояснення К.,  він фактично заперечував договір  позики  у  зв'язку  з  його  безгрошовістю  і  при  цьому посилався на те,  що замість одержаної від Г. довіреності на право розпорядження його  майном  та  документів  на  нерухомість  видав останньому  письмове  боргове зобов'язання на суму,  яка приблизно становила вартість цього майна.

     За таких   обставин   районний   суд   був   зобов'язаний  не обмежуватись розглядом поданої боргової розписки,  а відповідно до ст. 15  ЦПК ( 1501-06 ) вжити всіх передбачених законом заходів до повного,  всебічного й об'єктивного  з'ясування  дійсних  обставин справи, зокрема ретельно перевірити заперечення К.

     З урахуванням суми,  зазначеної  в  борговій  розписці,  суду передусім  необхідно  було  з'ясувати  джерело надходження валюти, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93  (  15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного 

контролю" встановлено певний порядок здійснення операцій з валютою і регламентовано її надходження та придбання.

     Крім того,  якщо  зазначена  в  розписці  сума   одержувалася позивачем  не за місцем основної роботи,  то відповідно до ст.  12 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р.  N  13-92 ( 13-92  )  "Про  прибутковий  податок  з громадян" вона мала бути 

занесена в декларацію про сукупний річний дохід Г. і зареєстрована в державній податковій інспекції.

     З матеріалів  справи  також  видно,  що  законність  дій   Г. напередодні  й  у  період  появи  боргової  розписки  перевірялась відділом внутрішніх справ Іллічівського  району  м.  Одеси.  Проте матеріали цієї перевірки залишились поза увагою суду.

     З'ясування всіх  зазначених  обставин   вимагало   участі   в судовому   засіданні   відповідача  К.  Проте  судова  повістка  в передбаченому ст.  94 ЦПК ( 1501-06 ) порядку (під розписку)  йому не  вручалась,  а  причини  його  неявки  в  суд належним чином не перевірялись.

     На порушення  правил  підсудності  справу  було  прийнято   й розглянуто Іллічівським районним судом м.  Одеси,  хоча відповідно до ст.  125  ЦПК  (  1502-06  )  вона повинна була розглядатись за місцем проживання (а не  роботи)  відповідача,  оскільки  розписка 

видавалась ним як фізичною особою.

     За наявності  таких  недоліків  рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим,  тому в президії обласного суду не  було достатніх підстав залишати його без зміни.

     Враховуючи наведене,  судова колегія Верховного Суду  України скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд. 

 

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.

 

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0034700-96

 

«Доказательства» получения физическим лицом наличной иностранной валюты по валютному кредитному договору – это аналогия «дружеских» и «бронзовых» векселя.

 

Существуют так называемые дружеские и бронзовые векселя. Дружеский вексель — это вексель, выписываемый «по дружбе». В его основе не лежит реальная операция по коммерческому кредиту или привлечению денежных средств. Бронзовый вексель — это вексель, выписанный от имени вымышленного или неплатежеспособного лица. Цель появления таких векселей состоит в попытке получить денежные средства, продав их другому лицу.

 

http://www.courier.com.ru/books/burenin/sushchestvuyut-tak-nazyvaemye-druzheskie-i-bronzovye-vekselya.html

 

Преступления, совершаемые по предварительному сговору векселедателя и одного из векселедержателей 

 

Выдача дружеского или встречного векселя. Дружеские векселя передаются платежеспособным предприятием в качестве "дружеской услуги" другому предприятию, испытывающему финансовые затруднения и нуждающемуся в кредите (либо акцептуются векселя последнего), с тем, чтобы векселедержатель рассчитался со своими кредиторами либо учел его в банке. 

Криминальный аспект использования дружеских векселей состоит в том, что последние могут быть использованы для искусственного увеличения суммы долга векселедателя при признании его несостоятельным. Суммы, выплаченные по таким векселям, возвращаются затем векселедержателем векселедателю. 

Дружеские векселя выписываются обычно в случае наличия доверия к контрагенту. Однако в качестве гарантии от убытков, которые векселедатель может понести в случае неоплаты дружеского векселя, векселедержатель вручает своему контрагенту вексель на ту же сумму - встречный вексель. 

Выдача встречных векселей практикуется и в тех случаях, когда две нуждающиеся в деньгах фирмы обмениваются безденежными векселями. Результатом обращения дружеских векселей может быть обман лиц, получивших вексель по индоссаменту либо авалировавших его и нанесение им ущерба. 

В случае с выдачей нормального дружеского или встречного векселя стороны не стремятся к хищению чьего-либо имущества. Их цель - получить необеспеченный кредит с последующим возвратом. Даже при наличии умысла для того, чтобы хищение было осуществлено дружеский или встречный вексель должны быть проданы либо заложены. Выдачу дружеского или встречного векселя в литературе предлагают квалифицировать как приготовление к хищению имущества третьего лица (путем мошенничества), которому удастся продать эти векселя.

Выпуск и передача векселя, отвечающего всем формальным требованиям, однако заведомо не обеспеченного. Его составителям и векселедателям заведомо известно, что оплачен он не будет потому, что у плательщика отсутствуют необходимые активы и их появление не предвидится. Особую опасность представляют преступные операции с использованием необеспеченных векселей, осуществляемые организованными преступными группами под прикрытием законной банковской деятельности. Преступная деятельность маскируется под проведение сложных видов финансовых операций, направленных на погашение задолженности по налогам перед федеральным бюджетом. Часто при этом ущерб наносится не только хозяйствующим субъектам, но и государству. 

Выпуск необеспеченных векселей может достигнуть значительных масштабов, если используется принцип финансовой пирамиды Понци. Финансовые пирамиды Понци в сфере вексельного обращения. Для иллюстрации конкретных моделей создания финансовых пирамид рассмотрим следующие примеры. 

Выпуск бронзовых векселей. Бронзовым, или дутым называется вексель, не имеющие реального обеспечения и выписываемые от имени несуществующей фирмы. В легальном бизнесе они используются с целью получения наличных денег в банке либо для осуществления платежа по сделке. 

Преступное их использование имеет целью мошенническое присвоение имущества посредством передачи по индоссаменту добросовестному приобретателю, авалирования и т.п. В результате наносится ущерб векселедержателям либо другим обязанным по нему лицам (4). Использование подобного рода векселей достигает значительных масштабов, о чем свидетельствует следующий пример. 

Криминогенный потенциал оборота безденежных векселей достаточно велик. По данным Ассоциации участников вексельного рынка (АУВЕР) до 80% сделок производится с "дружескими" или "бронзовыми" векселями. 

Выявление преступлений, связанных с необеспеченными векселями достаточно сложно. Для подтверждения того факта, что подобные векселя оплачиваться не будут, необходимо дождаться, как минимум, указанного в них срока платежа и документально оформить процедуру предъявления их к оплате.

 

http://polbu.ru/shadow_economy/ch78_all.html

 

Пирамида - выплата процентов по валютным вкладам, которые не были учтены в кассе, за счет неучтенных платежей по псевдовалютным кредитам. Не являются ли данные платежи аналогичными вкладами, если реально валютный кредит не выдавался?

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry111998

 

Класифікація облікових документів та методи їх дослідження

…

Первинні документи, облікові реєстри, бухгалтерські звіти та баланси до передачі їх в архів повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або шафах під відповідальністю особи, уповноваженої на це головним бухгалтером. Відповідальність за збереження первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерських звітів та балансів, оформлення та передачу їх у встановленому порядку до архіву несе головний бухгалтер, або особа, уповноважена власником.

   Бухгалтерські документи класифікуються за кількома ознаками:

   - призначення,

   - джерела виникнення,

   - походження, якісні ознаки тощо.

   Групування документів полегшує використання їх не лише у бухгалтерському обліку, але й під час перевірки відповідної інформації про ознаки вчинення корисливих зловживань:

…

6) За якісними ознаками документи поділяються на доброякісні та недоброякісні

   Доброякісним може бути визнаний будь-який документ, що відповідає всім вимогам, викладеним у чинному Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

   Недоброякісні документи у свою чергу поділяють на фіктивні, підроблені і безтоварні.

   Документ, якого не існує і який видається з певною метою за дійсний, кваліфікується як фіктивний. У практиці облікової діяльності поняття фіктивного документа тісно пов'язане з поняттям зведеного документу, якщо у зведеному документі відображена господарська операція на підставі неіснуючого первинного документа, такий запис у зведеному документі вважається фіктивним.

   Підроблений документ подає господарську операцію у перекрученому вигляді. Характер фальсифікації може бути різний: підробка реквізитів, наприклад: підписів, зміна назви товару, підробка кількісних та якісних показників. Наприклад, для фальсифікації нестачі грошових коштів, прибуткування грошових коштів першого числа місяця оприбутковують по касі 9-го числа місяця; у відомості на видачу заробітної плати фактично працюючих на підприємстві осіб збільшений загальний підсумок у графі "Сума до видачі"

   Безтоварний документ відображає неіснуючу господарську операцію. За формою найчастіше він буває доброякісним, а за змістом - фіктивним, формальна доброякісність безтоварного документа забезпечується матеріально відповідальною особою з тією метою, щоб безтоварна операція в ході проведення ревізії не була викрита. Здійснення безтоварних операцій на практиці може супроводжуватися скоєнням таких корисливих злочинів, як розкрадання матеріальних та грошових коштів, порушення правил торгівлі і навіть хабарництво.

   Безгрошовим документом буде такий документ, як касовий видатковий ордер з розпискою про одержання грошей, але одержувач гроші не отримував.

   Виявлення оперативними працівниками міліції, слідчими та ревізорами недоброякісних документів необхідно розцінювати як ознаку скоєння корисливих правопорушень.

…

Кожний безтоварний чи безгрошовий документ є підробленим документом, але не кожний підроблений документ є безтоварним чи безгрошовим. Ці обставини мають велике практичне значення в правоохоронній діяльності.

   При аналізі обліково-звітної бухгалтерської документації оперативні працівники правоохоронних органів та слідчі повинні встановити:

   - чи своєчасно складалися бухгалтерські документи;

   - чи достовірно відображалися господарсько-фінансові операції;

   - механізми скоєння злочинів з допомогою бухгалтерських документів;

   - коли і ким був здійснений фінансово-господарський контроль;

   - який розмір матеріальної шкоди;

   - хто із посадових та матеріально відповідальних осіб повинен нести персональну відповідальність за привласнення, розтрату товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів.

   До формальних ознак, згідно яких оперативні працівники відділів по боротьбі з економічною злочинністю, слідчі, ревізори, експерти можуть вирізняти підробки в бухгалтерських документах, відносять:

   - складання обліково-звітних бухгалтерських документів з порушенням встановленої форми;

   - незаповнення, недооформлення первинних облікових документів та документів звітності;

   - взаємна невідповідність окремих реквізитів в одному або в кількох взаємопов'язаних бухгалтерських документах;

   - відсутність біля бухгалтерського документа необхідних додатків або їх невідповідність;

   - підпис бухгалтерських документів посадовими, матеріально відповідальними особами, які не мають права підпису;

- відсутність в бухгалтерських документах необхідних печаток, штампів.

 

http://vuzlib.com/content/view/2784/108/

 

 

Что делать?

 

Посчитайте сумму внесенной иностранной валюты на счет и предоставьте в банк платежное поручение в иностранной валюте о перечислении этой суммы на Ваш счет в другом банке.

 

Что должен будет сделать банк?

 

Ваше право владельца банковского счета нарушено?

 

Каковы Ваши действия?

 

…

А если есть «ножки» и в квитанции указано: «Поповнення поточного рахунку»?

Почему же Вы отказываетесь «подарочек» забирать?

…

А что делать банку? И какое отношение Вы к этому имеете?

…

И Вы до сих пор хотите в этом участвовать (соучастие) или прикрывать их деятельность?

…

Если банк не выполнил Ваше платежное поручение в иностранной валюте, Вы вкладчик или кредитор банка?

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848

 

У відповідності до положень п. п. 5.6, 5.8 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. За станом на 1 січня банки надають клієнтам виписки за їх особовими рахунками. Після вивіряння даних цих виписок клієнти складають у письмовій формі підтвердження про залишки на їх особових рахунках за станом на 1 січня. Якщо підтвердження про залишки на особових рахунках клієнтів не отримані  банком  протягом місяця, то ці залишки вважаються підтвердженими.

 

26.09.2014 року платіжним дорученням в іноземній валюті №1 позивач ініціював переказ грошових коштів в сумі 1287,00 доларів США з поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «УкрСиббанк», на свій поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в ПАТ „Укрексімбанк» (а.с. 5-6).

 

Суду не надано будь-яких доказів того, що позивачем у встановленому вказаним Положенням порядку оспорювалися суми залишків на зазначеному рахунку. З урахуванням того, що документи первинного обліку вказаних операцій знищені за терміном зберігання (а.с. 138-145), колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що на 26.09.2014 року, на зазначеному ОСОБА_1 рахунку, коштів не було, а тому приходить до висновку, що не було підстав для здійснення вказаної касової операції.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46662943

 

У відповідності до пункту 2.12 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, з метою забезпечення здійснення операцій відповідно до розподілу обов'язків, своєчасного формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в облікових регістрах та виконання процедур контролю банк самостійно встановлює правила документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку та умов договорів між банком і клієнтом.

 

Виходячи з того, що згідно пункту 2.14 вищевказаної постанови НБУ зазначене положення також поширюється на порядок подання та оформлення електронних розрахункових документів, вбачається, що Банк при здійсненні операційної діяльності, яка пов'язана з розрахунково-касовим обслуговуванням та обігом грошових коштів по рахункам клієнта, зобов'язаний, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, діяти виключно на підставі договору, який укладено між банком та клієнтом про відкриття та обслуговування розрахункових рахунків.

 

Дане твердження також кореспондує положенням пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до якого відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

 

В даному випадку, положеннями пункту 3.1 Кредитного договору сторони чітко передбачили відкриття для ВАТ "Хутро" позичкового рахунку № 20635352266091, при цьому відкриття Банком будь-якого іншого рахунку, зокрема № 20629302266091, Кредитним договором не передбачено, у зв'язку з чим твердження Банку щодо надання позичальникові кредиту у сумі 1500000,00 грн. відповідно до умов Кредитного договору шляхом оплати платіжного доручення ВАТ "Хутро" № 18 від 03.04.2006 р. з рахунку №20629302266091 на рахунок магазину "Іва-Хутро" є безпідставними.

 

Крім того, з урахуванням правового статусу магазину "Іва-Хутро", який згідно положень Статуту є структурним підрозділом ВАТ "Хутро", та враховуючи встановлені у пункті 3.1 Кредитного договору шляхи надання Банком кредиту, перерахування грошових коштів на підставі вищевказаного платіжного доручення № 18 від 03.04.2006 р. на рахунок магазину, який не є контрагентом ВАТ "Хутро", не підтверджує надання Банком кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору № 109 від 03.04.2006 р., оскільки виходить за межі погодженого сторонами цільового призначення кредиту.

 

Також судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, у разі порушення банківської процедури під час виконання укладених договорів, банк зобов'язаний скласти акт або протокол з зазначенням того, що призвело до вказаного порушення.

 

Позивач в обґрунтування своїх вимог, вказуючи на те, що рахунок №20629302266091 був помилково відкритий працівником банку замість зазначеного у Кредитному договорі рахунку № 20635352266091, тим самим підтверджує порушення банківської процедури під час виконання Кредитного договору, що в свою чергу зумовлює необхідність виконання Банком вимог пункту 3.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України щодо складення відповідних документів внаслідок виявлення порушення банківської процедури, а саме помилкового відкриття рахунку, втім, зазначеного виконано не було, натомість, Банком  вчинена операція з перенесення суми 1500000,00 грн. з рахунку № 20629302266091 на рахунок № 20635352266091.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29999773

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18765138

 

Что это за финансовая операция "______ LOAN TO _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

…

Что это за финансовая операция "______ LOAN REPAY _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

 

Что это за финансовая операция "______ INT DUE _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

 

Вы отправляли иностранную валюту нерезиденту по SWIFT MT103 с такими назначениями платежей?

…

Какими первичными документами подтверждается запись в выписке – “… LOAN TO …”?

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry122196

 

Если Вам повезет истребовать мемориальные ордера, то увидите их отличие от записей в выписках на счетах.

 Назначение платежа “… LOAN TO …” будет отсутствовать.

 

Вы не только заемщик в банке. А самое главное, Вы владелец банковского счета, который имеет право сверить остатки по счетам, с ними не согласиться и истребовать все первичные документы.

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6272#entry89742

 

Ищите обман в операции “… LOAN TO …” и фальшивом мемориальном ордере №1 от 25.09.2007 на данную операцию: “ … шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 190 000,00 швейцарських франків з кредитного рахунку на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» …”

[Vladimir AB]

Vladimir AB Вам спасибо за отклик . Вы додали + в общую  картину. А можна  документ  по ВССУ. (...і ВССУ підтримав . ) Будет весьма полезно. Есть резон   готовить в ВСУ заяву  з мотівів неоднакового застосування одних й тих норм права.    Если можно дайте также ссылку на  " ...У мене у справах про захист прав споживачів з тих же підстав суд першої і апец. інстанції не бачить порушень законодавства при укладенні договору". Для анализа.  " ...підписав, ПЛАТИВ, взяв - віддай." - не совсем убедительно звучит , ибо предмет доказування тут  иной - порушення вимог закону и омана . Ну да  - подписал. Это позичальник не отрицает . Але ж це було вчинено під впливом омани .   

NIKI, я мав на увазі ВССУ підтримав рішення апеляц.суду Волинської області. Я з своїми в ВССУ "не заходив", клієнти відмовились. Ось одне із рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42688774

[NIKI]

NIKI, я мав на увазі ВССУ підтримав рішення апеляц.суду Волинської області. Я з своїми в ВССУ "не заходив", клієнти відмовились. Ось одне із рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42688774

" ..доводів щодо навмисного введення його в оману позивач суду не надав. Які саме умови договору суперечать вимогам законодавства, ввели його в оману чи є жорсткими відповідач конкретно не зазначив..."  Vladimir AB .Спасибо за ссылочку. 

Всегда  есть возможность почерпнуть что то полезное даже и из негативного решения. В поєднанні с замечаниями  alexburko

" С обманом, - очень скрупулезно, потому что доказать именно обман, - очень сложно: должен быть доказан мотив, а еще важнее, - умысел."  делаем вывод : следует уделять особое внимание именно доводам и доказам  навмисного введення в оману . Одних голых утверждений позичальника действительно будет  мало.Надо работать  над доказовой базой.   В даному случае  это  хорошо изложил  НБ Украины . 

(плотно и конкретно проработано )  . " Мотив, а еще важнее, - умысел." А это действительно  крайне  важно  чтобы дожать банк по ст.230 . Чем доказывать - вот в чем вопрос. В любом случае высказаное уже  полезно  :  Даю При расмотрении таких дел больше внимания следует уделять процесу доказывния именно  этих обстоятельств. Как вариант -  класть в дело надо висновки еще и психологической  ескпертизы .    Одной економической - как видим - может быть мало. Хотя ведь четко показано - написали одно , а в действительности то сумы иные. И суды утверждают, что обмана нет. Все честно.   

[Vladimir AB]

" ..доводів щодо навмисного введення його в оману позивач суду не надав. Які саме умови договору суперечать вимогам законодавства, ввели його в оману чи є жорсткими відповідач конкретно не зазначив..."  Vladimir AB .Спасибо за ссылочку. 

Всегда  есть возможность почерпнуть что то полезное даже и из негативного решения. В поєднанні с замечаниями  alexburko

" С обманом, - очень скрупулезно, потому что доказать именно обман, - очень сложно: должен быть доказан мотив, а еще важнее, - умысел."  делаем вывод : следует уделять особое внимание именно доводам и доказам  навмисного введення в оману . Одних голых утверждений позичальника действительно будет  мало.Надо работать  над доказовой базой.   В даному случае  это  хорошо изложил  НБ Украины . 

(плотно и конкретно проработано )  . " Мотив, а еще важнее, - умысел." А это действительно  крайне  важно  чтобы дожать банк по ст.230 . Чем доказывать - вот в чем вопрос. В любом случае высказаное уже  полезно  :  Даю При расмотрении таких дел больше внимания следует уделять процесу доказывния именно  этих обстоятельств. Как вариант -  класть в дело надо висновки еще и психологической  ескпертизы .    Одной економической - как видим - может быть мало. Хотя ведь четко показано - написали одно , а в действительности то сумы иные. И суды утверждают, что обмана нет. Все честно.   

Бажаю успіху, хотілося б дізнаватись про Ваші результати в цьому напрямку, не забувайте, пишіть... оцінимо)  

[у.zaporozhskiy]

рішення по надрах - луцьку єдине позитивне , яке підтримане ВССУ. Якщо хтось бачив інше буду вдячний за допомогу)

да киньте хоч два ВССУшних де "забули" про 265 ЦК

Заходите в реестр и ищите их очень много,негативную практику, я не коллекционирую

[у.zaporozhskiy]

П.с.

Проблема,что кроме решения ВССУ по надре,других нет.

[Астрея]

Вопрос в студию. Сейчас ОТП Факторинг активно носит в заседания по всей Украине "оригиналы" договора факторинга и договора про переуступку права требования. Как вы понимаете, оригинал не може быть одновременно в судах Киева, Днепропетровска, Львова, Николаева и т.п. Предлагаю сверить номера нотариальных знаков этих "оригиналов". У кого есть копии этих документов от 22 лютого 2013? Нотариус всеми любимый г-жа Бондар И.М., против которой уже заведено уголовное дело как раз по схемам с ОТП. 

[Bolt]

Вопрос в студию. Сейчас ОТП Факторинг активно носит в заседания по всей Украине "оригиналы" договора факторинга и договора про переуступку права требования. Как вы понимаете, оригинал не може быть одновременно в судах Киева, Днепропетровска, Львова, Николаева и т.п. Предлагаю сверить номера нотариальных знаков этих "оригиналов". У кого есть копии этих документов от 22 лютого 2013? Нотариус всеми любимый г-жа Бондар И.М., против которой уже заведено уголовное дело как раз по схемам с ОТП. 

 

Оригиналы или нотариально заверенные копии, что само по себе имеет силу оригинала...

[Астрея]

Оригиналы или нотариально заверенные копии, что само по себе имеет силу оригинала...

 

Отлично, давайте сверять.

Договор факторинга ОТП банк и ОТП Факторинг от 22.02.2013 есть копия, предоставленная ОТП факторингом в судебное заседание. НЕ на нотариальном бланке.

Договор про відступлення права вимоги  от 22.02.2013, отсутствуют печати и подписи сторон, бланк ВТЕ ОА 823 245, ВТЕ 823 246, зарегистрировано в реестре № 991 Бондар И.М.

[Дебитор]

Я может не к месту,прошу прощения,но столкнулся с такой услугой от ОТП - кредита по почте (ни договора,ни условий ) - прислали кредиту и пользуйся.

Это что с точки зрения юридической?

[у.zaporozhskiy]

Я может не к месту,прошу прощения,но столкнулся с такой услугой от ОТП - кредита по почте (ни договора,ни условий ) - прислали кредиту и пользуйся.

Это что с точки зрения юридической?

Нет договора, кредит ничтожный.

[maggain]

Дата использования бланков.

ВТЕ 823 246 - 30.04.13

ВТЕ 823 245 - 30.04.13

 а где можно посмотреть информацию об использовании бланков?

[Bolt]

 а где можно посмотреть информацию об использовании бланков?

 

Единый реестр специальных бланков нотариальных документов

 

http://rnb.informjust.ua

[Астрея]

Дата использования бланков.

ВТЕ 823 246 - 30.04.13

ВТЕ 823 245 - 30.04.13

 

Интересно. Что это значит? Что это явная фальсификация нотариуса или что Договор про відступлення права вимоги и договор факторинга  от 22.02.2013 не действительный? Спасибо.

[tata1971]

Остается ждать положительной практики ВСУ по вопросу:с какого момента прерывает исковую давность иск,оставленный без рассмотрения и прерывает ли он ее вообще.У

У меня тоже очень схожая ситуация по судебным разбирательствам с банком, только все юристы уверяют, что иск оставленный без рассмотрения не прерывают исковую давность, согласно статтье 265. Очень волнует ваше высказывание, по поводу того, что есть суд. практика о прерывании сроков  если иск оставлен без рассмотрения. Если не сложно вам, то приведите хоть один пример. Спасибо!