Определение ВСУ об отмене решения в пользу БРР в связи с неправомерным взысканием штрафа и пени

[у.zaporozhskiy]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Жайворонок Т.Є.,

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі – АБ «Банк регіонального розвитку») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, пені й штрафу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АБ «Банк регіонального розвитку» про зменшення розміру пені та штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року АБ «Банк регіонального розвитку» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором надав позичальникові ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом. З листопада 2008 року відповідачка перестала сплачувати проценти за користування кредитом, у зв’язку із чим за умовами договору повинна достроково повернути кредит, проценти за користування ним, а також штрафні санкції, якими передбачена пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту.

З урахуванням викладеного та, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 1 999 843 грн. 84 коп., заборгованість за процентами – 518 658 грн. 78 коп., штраф у розмірі 200 тис. грн. і пеню в розмірі 948 493 грн. 68 коп. (усього 3 666 996 грн. 30 коп.), а також судові витрати.

У серпні 2009 року ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов, в якому з урахуванням уточнених вимог просила на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 38 733 грн. 47 коп. і розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 1 %, що становить 20 тис. грн., посилаючись на те, що невиплата нею процентів за кредитним договором виникла через кризу світової фінансової системи, у зв’язку із чим значно зменшились її доходи, а також вона сама виховує та утримує неповнолітнього сина. Крім того, згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року, позов АБ «Банк регіонального розвитку» повністю задоволено: стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом і процентами, пеню та штраф у розмірі 3 666 996 грн. 30 коп., розподілено судові витрати; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції. виходив із того, що ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у зв’язку із чим наступають відповідні правові наслідки, у тому числі й сплата пені та штрафу, які передбачені договором, на що вона погодилась під час його підписання; доказів для зменшення розміру неустойки відповідачка не надала, а відсутність грошей не є підставою для задоволення таких вимог.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором АБ «Банк регіонального розвитку» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору з листопада 2008 року позичальник ОСОБА_3 допустила заборгованість за кредитом і за сплатою процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом. Проте відповідно до договору сторонами була встановлена договірна неустойка.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Проте суди в порушення вимог ст. 214 ЦПК України відповідні доводи відповідачки взагалі залишили без уваги та обговорили можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки.

Також у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди належним чином не дали оцінки всім доводам ОСОБА_3 про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, що передбачено ст. 551 ЦК України.

Так, суди послалися на те, що відповідачка не надала доказів своїх вимог, не звернувши уваги на те, що вона, зокрема, посилалась на настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування. Крім того, при вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об’єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов’язання; причини неналежного виконання зобов’язання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а за таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: М.І. Балюк

Т.Є. Жайворонок

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12965052

[ANTIRAID]

Прекрасное решение. Вот за такое решение можно судей уважать.

При этом обратите внимание - Верховный суд Украины признал наступление финансового кризиса и при этом обратил внимание, что данный факт не требует доказательства.

[у.zaporozhskiy]

Прекрасное решение. Вот за такое решение можно судей уважать.

При этом обратите внимание - Верховный суд Украины признал наступление финансового кризиса и при этом обратил внимание, что данный факт не требует доказательства.

Вопрос на сколько мы сможем его использовать в собственных целях.

По пене супер, только вот мне кажется, что штраф и пеню можно применять одновременно.

Например, как в уголовном: лишение свободы и конфискация.

Вот двойной штраф это слишком.

А так природа этих двух неустоек разная.

По поводу ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», почему суд красиво не написал, что он применяет аналогию закона.

Было бы здорово.

Тогда бы я восхищался этим решением.

Или я много хочу от нашей правовой системы?

Хотя понятно, суд направил на новое рассмотрение, пусть там правильно применяют.

Вопрос еще один: Нужно ли подавать иск на уменьшение пени? (такого способа защиты нет)

мне кажется, что достаточно подать ходатайства, если конечно не оспариваешь несправедливые или противоречащие закону пункты.

Либо ходатайство.

Либо отдельный иск на недействительность пункта о пене.

Но как можно было подать иск на уменьшение пени мне не понятно

[Гранд Иншур]

Я в шоке! Великолепное решение, да ещё и коллегия с участием Луспеника... Его что перед этим били? Или взнос АУБ в Верховный суд исчерпался, а новый ещё не успели занести?...

Если так пойдёт и дальше, я реально их начну уважать...

[vassylek]

Читаешь решения и думаешь, это в нашей стране? Может это из другого мира? Или подействовал принцип -своя рубашка ближе к телу ? Ой непонятно, что день грядущий нам готовит..

[vekt]

Или взнос АУБ в Верховный суд исчерпался, а новый ещё не успели занести?...

Или судьи дали понять что срок старого подношения прошел. Мол, нада ж регулярно и без напоминаний. А то ж могут быть вот такие последствия. Механизьььму мастыть нада в срок, а то ж...

[Гранд Иншур]

А-а-а... я понял! Это их ответ депутатам ВР. Действующая власть лишила ВСУ всех полномочий, в ответ ВСУ наступил на горло их финансовым планам по "отжиманию" населения.

[Гранд Иншур]

Кто-нибудь, найдите решения первой и второй инстанции - нужно посмотреть была ли заёмщица предпринимателем (т.е. применяли закон в отношении пени напрямую или по аналогии).

[у.zaporozhskiy]

Кто-нибудь, найдите решения первой и второй инстанции - нужно посмотреть была ли заёмщица предпринимателем (т.е. применяли закон в отношении пени напрямую или по аналогии).

Гранд мне кажется это для нас значение не имеет, а ВСУ не написал каким образом он применил закон, но мне кажется мог применить только по аналогии.

Тем более ВСУ не применил, а указал местным судам нужно на это ориентироваться

я бы сказал, что это решение золотое, так как оно обязательное. :lol: :lol:

Ведь все происходило Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року

Особенно про штраф и пеню, буду на все иски по взысканию в возражениях буду ссылаться на это решение.

супер.

[Евгения1972]

Кто-нибудь, найдите решения первой и второй инстанции - нужно посмотреть была ли заёмщица предпринимателем (т.е. применяли закон в отношении пени напрямую или по аналогии).

Первая инстанция

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6027527

[AntiBank]

Проблема Мариуполя в том, что здесь суды первой инстанции и апеляшка в одном городе.

Поэтому если есть решение первой инстанции, то его оставят в силе процентов на 90 в апелляции.

Причина тому коррупция, кумовство, родственные связи между судами.

Однозначно, если есть проигрыш по первой инстанции, надо сразу готовиться к проигрышу и во второй.

И давить только на высший специализированный.

Хорошо, что человек пошел так далеко.

Если бы все люди шли до конца, давно бы уже поломали эту гнилую судебную власть.

Считаю это отличным подзатыльником для мариупольских продажных судей, а их в Мариуполе оооочень много. Это им, своего рода, предупреждение, что не все люди являются стадом.

Бороться нужно всегда до конца...

[alexburko]

Проблема Мариуполя в том, что здесь суды первой инстанции и апеляшка в одном городе.

Поэтому если есть решение первой инстанции, то его оставят в силе

Вот и в Тернополе точно так же...

[у.zaporozhskiy]

Проблема Мариуполя в том, что здесь суды первой инстанции и апеляшка в одном городе.

Поэтому если есть решение первой инстанции, то его оставят в силе процентов на 90 в апелляции.

Причина тому коррупция, кумовство, родственные связи между судами.

Однозначно, если есть проигрыш по первой инстанции, надо сразу готовиться к проигрышу и во второй.

И давить только на высший специализированный.

Хорошо, что человек пошел так далеко.

Если бы все люди шли до конца, давно бы уже поломали эту гнилую судебную власть.

Считаю это отличным подзатыльником для мариупольских продажных судей, а их в Мариуполе оооочень много. Это им, своего рода, предупреждение, что не все люди являются стадом.

Бороться нужно всегда до конца...

Первая инстанция

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6027527

що також підтверджено рішеннями Вищого господарського суду України по конкретним справам.

что это за решение ВХСУ.

Хотел бы его глянуть.

Так, судом встановлено та це не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що згідно умов Договору... ОСОБА_3 банком було надано кредит в сумі 2000000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з графіком, а у разі прострочення зобов8язання виплатити пеню та штраф. Погашення заборгованості та відсотків здійснюється наступним чином: щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Також судом встановлено, що відповідачка в порушення умов Договору... з листопада 2008р. не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов’язання та не сплачує кредит та відсотки за користування грошовими коштами, таким образом порушивши умови договору кредитування, внаслідок чого настає її відповідальність перед позивачем.

Сума заборгованості відповідачки перед Банком... складає 3666996,30 гривень, що складається з: 1999843,84 грн. – заборгованості по кредиту, 518658,78 грн. – заборгованості по відсоткам, 200000 грн. – штрафу та 948493,68 грн. – пені за прострочення повернення кредиту та підтверджується наданими позивачем розрахунками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача всю суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Заперечення ОСОБА_3 та її представника проти позову, які викладені в зустрічному позові суд до уваги не приймає, оскільки вони протирічать умовам Договору..., а виникнення фінансово-економічної кризи не звільняє позичальницю від сплати кредиту.

а какая мотивировочная часть к удовлетворению иска-- просто супер.

ничего не исследовали:

и не слова о встречном иске, почему отказали, что там не понравилось судье?

отказать, потому что не понравились буквы.

Получал ли ответчик требование согласно ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп.

[nameless]

Судді: М.І. Балюк

Т.Є. Жайворонок

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко

странный дед этот Луспеник. В Узагальненнях писал что кризис - это фигня, и не нада слушать заёмщика. А тут - на тебе...

Говорю - ж странный.

[samuraj]

Геніальні фрази, за якими скучив:

Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом. Проте відповідно до договору сторонами була встановлена договірна неустойка.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Проте суди в порушення вимог ст. 214 ЦПК України відповідні доводи відповідачки взагалі залишили без уваги та обговорили можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки.

1. штраф або пеня.

2. обмеження пені діє щодо всіх (не тільки СПД)?

Супер.

З.І.

Соррі всім, кому не відповів. Був за межами досяжності.

[у.zaporozhskiy]

Геніальні фрази, за якими скучив:

Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом. Проте відповідно до договору сторонами була встановлена договірна неустойка.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Проте суди в порушення вимог ст. 214 ЦПК України відповідні доводи відповідачки взагалі залишили без уваги та обговорили можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки.

1. штраф або пеня.

2. обмеження пені діє щодо всіх (не тільки СПД)?

Супер.

З.І.

Соррі всім, кому не відповів. Був за межами досяжності.

Роман, вы считаете, что пеня и штраф одновременно, это нарушение ст. 61 КУ?

а как же тогда конфискация и лишение свободы в уголовном праве?

[АнтиОТР]

Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Люди, а может кто подскажет?

Я когда судился с ОТР тоже настаивал на 61 статье Конституции, но суд послал меня, в ришенни ни единого намека на 61-ю.

Содрали все пеня + штрафЫ (не один а 2 штрафа).

Смотрел все мнения на лиге по поводу пеня+штраф+61-я, но там меня все убеждали, что пеня - это не есть неустойка и штраф - это не есть неустойка. И это две НЕУСТОЙКИ не есть одним и тем же видом.

Мое мнение: пеня - подвид неустойки, штраф - подвид неустойки. Зобов"язання по ЦК НЕУСТОЙКА.

Апелляцию тож мое мнение не заинтерисовало.

Пеня и Штраф - есть Неустойка?

Пеня и Штраф - разные подвиды ответственности?

Ваши мнения по поводу Пеня+Штраф+61-я ст.

[у.zaporozhskiy]

Люди, а может кто подскажет?

Я когда судился с ОТР тоже настаивал на 61 статье Конституции, но суд послал меня, в ришенни ни единого намека на 61-ю.

Содрали все пеня + штрафЫ (не один а 2 штрафа).

Смотрел все мнения на лиге по поводу пеня+штраф+61-я, но там меня все убеждали, что пеня - это не есть неустойка и штраф - это не есть неустойка. И это две НЕУСТОЙКИ не есть одним и тем же видом.

Мое мнение: пеня - подвид неустойки, штраф - подвид неустойки. Зобов"язання по ЦК НЕУСТОЙКА.

Апелляцию тож мое мнение не заинтерисовало.

Пеня и Штраф - есть Неустойка?

Пеня и Штраф - разные подвиды ответственности?

Ваши мнения по поводу Пеня+Штраф+61-я ст.

Вопрос на сколько мы сможем его использовать в собственных целях.

По пене супер, только вот мне кажется, что штраф и пеню можно применять одновременно.

Например, как в уголовном: лишение свободы и конфискация.

Вот двойной штраф это слишком.

А так природа этих двух неустоек разная.

вот мой ответ в сообщении № 3

[sofi]

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Для надання певної системності способам забезпечення виконання зобов'язань їх варто розділити на види, виокремивши 3 групи: а) ті, що встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток); б) ті, що супроводжуються виділенням із майна боржника певної його частини, яка повинна слугувати перш за все задоволенню можливих вимог кредитора, з відстороненням від цього майна інших кредиторів (застава, притримання); в) ті, що мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж може слугувати для задоволення вимог кредитора (гарантія, порука).

Важливе значення для обрання законодавчих норм та правильного їх застосування на практиці має також поділ способів забезпечення на: 1) ті, що є засобами відповідальності, які орієнтують боржника на виконання зобов'язання в натурі під загрозою застосування цивільно-правової відповідальності. До них слід віднести неустойку і завдаток; 2) ті, які не є засобами цивільно-правової відповідальності, а лише підвищують для кредитора вірогідність задоволення його вимог у разі порушення боржником забезпеченого зобов'язання. До цієї групи належать застава, притримання, порука та гарантія.

В залежності від того, у відношенні суб'єкта чи об'єкта виникають забезпечувальні правовідносини, можна виділити:

1. суб'єктні засоби забезпечення, до яких відносяться усі засоби забезпечення виконання зобов'язання, за наявності яких у разі порушення боржником умов забезпеченого зобов'язання у кредитора виникають додаткові зобов'язальні права по відношенню до боржника чи інших суб'єктів права;

2. об'єктні засоби забезпечення, до яких, відповідно, відносяться всі засоби забезпечення виконання зобов'язання, де у кредитора виникають додаткові речові права відносно певного майна (об'єкта). До даної групи належать всі види застави, притримання, збереження права власності на переданий покупцеві товар за продавцем, акредитиви тощо.

В залежності від функцій, які виконують забезпечувальні засоби, доцільно виділити три групи забезпечувальних зобов'язань:

а) способи, які забезпечують належне виконання зобов'язання шляхом стимулювання боржника, - стимулюючі засоби (неустойка та завдаток);

б) способи, що забезпечують компенсацію збитків, шляхом надання кредиторові права залучати до виконання як боржника, так і третю особу (порука, гарантія, застава майна третьої особи);

в) способи, які забезпечують як належне виконання зобов'язання, так і додаткові гарантії кредитора, шляхом стимулювання боржника до виконання і надання кредиторові можливості задовольнити вимоги за рахунок майна боржника (завдаток, притримання).

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 та частина 3 коментованої статті вперше на законодавчому рівні надають визначення штрафу та пені як різновидів неустойки.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати. При цьому поза увагою залишилися неустойки, що визначаються у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, триваючи неустойки за прострочення виконання негрошового зобов'язання (напр. прострочення передачі речі); неустойки, що нараховуються не за кожний день, а за кожний тиждень, місяць прострочення тощо. Це не означає, що сторони цивільних договірних відносин не вправі забезпечувати свої зобов'язання подібними неустойками, однак при цьому для запобігання невідповідності положень договору нормам закону їм слід відмовитися від використання термінів "штраф" та "пеня".

отже, пеня, штраф і навіть підвищенні відсотки у разі прострочення платежу - це відповідальність одного виду, хоч по відсоткам - не дуже впевнена.

Ваша думка, стосовно того, чи є неустойкою відповідальність боржника у разі прострочення платежу сплачувати вдвічі вищі % ?

[sofi]

нет, не совсем

[sofi]

нет

[у.zaporozhskiy]

[/i]

отже, пеня, штраф і навіть підвищенні відсотки у разі прострочення платежу - це відповідальність одного виду, хоч по відсоткам - не дуже впевнена.

Ваша думка, стосовно того, чи є неустойкою відповідальність боржника у разі прострочення платежу сплачувати вдвічі вищі % ?

по повышенным процентам, нужно подавать отдельный иск на признание таких условий несправедливыми, но сказать, однозначно к чему это относится сложно.

И отвественностью это не назовешь, так как нигде такой вид ответственности не предусмотрен.

да и процентами, так как в договоре должны быть годовые проценты.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Наконец-то у меня появилась гениальная идея по двойным процентам, они не могут быть процентами, так согласно ч. 4 ст. 11 ЗУ о зпп проценты должны быть годовыми и они не могут быть, то одними, то другими...

А если они являются процентами, то они могут быть только ответственностью, а ответственностью они не есть так не предусмотренны законом

Где предусмотренно, что можно предусматривать двойные проценты?

какие основания для привлечения в уголовном праве к штрафу и конфискации например, тоже ответственность одного вида.

[ALTIS]

по повышенным процентам, нужно подавать отдельный иск на признание таких условий несправедливыми, но сказать, однозначно к чему это относится сложно.

И отвественностью это не назовешь, так как нигде такой вид ответственности не предусмотрен.

да и процентами, так как в договоре должны быть годовые проценты.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Наконец-то у меня появилась гениальная идея по двойным процентам, они не могут быть процентами, так согласно ч. 4 ст. 11 ЗУ о зпп проценты должны быть годовыми и они не могут быть, то одними, то другими...

А если они являются процентами, то они могут быть только ответственностью, а ответственностью они не есть так не предусмотренны законом

Где предусмотренно, что можно предусматривать двойные проценты?

какие основания для привлечения в уголовном праве к штрафу и конфискации например, тоже ответственность одного вида.

В уголовном праве конфискация,штраф -это ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ МЕРА наказания! Дополнительная, не означает обязательная, она может применяться а может и нет. По решению суда, А есть статьи в УК где прямо указано, "сидеть" и конфискация одновременно!

Поэтому и интересный момент, не ДВА вида "ответственности", а три- проценты на проценты...и так до бесконечности! До пределов банкротства !

[у.zaporozhskiy]

В уголовном праве конфискация,штраф -это ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ МЕРА наказания! Дополнительная, не означает обязательная, она может применяться а может и нет. По решению суда, А есть статьи в УК где прямо указано, "сидеть" и конфискация одновременно!

Поэтому и интересный момент, не ДВА вида "ответственности", а три- проценты на проценты...и так до бесконечности! До пределов банкротства !

есть новости:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20222176

Державний герб України

Справа № 2-306/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року м.Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого –судді Дзюба М.В.

при секретарі - Петрухіной Т.Л.

з участю представника позивача за основним позовом ОСОБА_1,

представника відповідачки за основним позовом –позивачки за зустрічним –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за основним позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 про зменшення розміру пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за основним позовом –Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 23.08.2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладений кредитний договір №11\19-30-351, за яким їй було надано кредит в сумі 2000000 гривень, зі сплатою відсотків за користування грошима в розмірі 15,5% річних та кінцевою датою повернення –до 22.08.2022 року. Однак відповідачкою з 11.11.2008 року повернення грошових коштів не здійснюється, у зв‘язку із чим виникла заборгованість, сума якої на момент подачі позову становила 3035293,18 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту –1999843,84 гривень, прострочені відсотки –259254,24 гривень, нараховані відсотки –199532,72 гривень, штраф –200000 гривень та пеня 556662,38 гривень. . Просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року –3035293,18 гривень та понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати.

Під час розгляду справи позивач заявою від 05.10.2009 року збільшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування заборгованості за кредитним договором №11\19-30-351 від 23.08.2007 року 3666996 гривень 30 копійок, з яких: заборгованість по кредиту –1999843,84 гривень, заборгованість по відсотках –518658,78 гривень, штраф 200000 гривень та пеня за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень. (т.1 а.с.63).

Відповідачка ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», в якому просила суд зменшити розмір неустойки у вигляді пені та штрафу, передбачені пунктами 4.3 та 4.4 Договору кредиту №11\19-30-351 від 23.08.2007 року, укладеного між нею та банком, а саме : пеню зменшити з 1% від несвоєчасно сплаченої суми простроченого платежу за кожний день прострочення зменшити до подвійної облікової ставки НБУ на рік, а штраф зменшити з 10% до 1 % від суми кредиту, зазначеного в п.1.1 Договору кредиту.

Рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 07 жовтня 2009 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.01.2010 року, позовні вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року 3666996,30 гривень та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до банку про зменшення неустойки відмовлено. (т.1 а.с.93-94, 152-153)

Ухвалою Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги в редакції від 05 жовтня 2009 року підтримав частково, відмовившись від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 200000 гривень, та ухвалою суду від 30.03.2011 року було прийнято таку відмову від частини позовних вимог. В решті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень, заборгованість за відсотками –518658,78 гривень, пеню за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень, судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 250 гривень. В обґрунтування позову посилався на те, що позивачкою всупереч умовам укладеного нею кредитного договору, з листопада 2008 року погашення кредиту не здійснюється, через що банк несе збитки. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просив відмовити через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки ОСОБА_3, підписавши договір, погодилась на всі його умови та до теперішнього часу не оскаржила договору.

Представник відповідачки за основним позовом –позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 –ОСОБА_2 основний позов визнав частково, не заперечуючи суму нарахувань за кредитним договором та мотивуючи причину невиконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за договором її безгрошовістю та фінансовою кризою. Зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування правових підстав для його задоволення на вимоги ст..ст.551, 617 ЦК України.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до банку про зменшення неустойки відмовляє з наступних підстав.

Як встановлено судом, 23 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»укладений кредитний договір №11\19-30-351, за яким їй було надано кредит в сумі 2000000 гривень, зі сплатою відсотків за користування грошима в розмірі 15,5% річних та кінцевою датою повернення –до 22 серпня 2022 року . (а.с.5-11).

Згідно ст..526, 527 ЦК України зобов’язання повинно бути виконано належним чином та відповідно з умовами договору та вимог Цивільного кодексу. Боржник повинен виконати свої обов’язки, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов’язання.

Як встановлено судом, відповідачка в порушення умов укладеного з нею кредитного договору, починаючи з 11 листопада 2008 року припинила сплачувати кредит і відсотки за ним, тобто взяті на себе обов‘язки по поверненню кредитів та сплаті відсотків своєчасно та в повному обсязі не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 05.10.2009 року складає:

- заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень,

- по сплаті відсотків – 518658,78 гривень;

- пеня за прострочення виконання зобов’язань –948493,68 гривень.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком становить 3466996,30 гривень, які підлягають стягненню з неї на користь банка в повному обсязі.

За змістом п.4.3, 4.4, 3.3.8.1 кредитного договору від 23.08.2007 року, у разі порушення термінів сплати кредиту або відсотків, позивальник сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, а також зобов’язаний достроково повернути кредит в повному обсязі із нарахованими відсотками за час користування. Сплата пені і штрафу не звільняє від виконання зобов’язань, за порушення яких вони передбачені.

За умовами ч.2,3 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі. Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст..617 ЦК України, на яку посилався представник позивачки за зустрічним позовом, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд вважає, що підписуючи кредитний договір з банком на суму 2000000 гривень, вона діяла на власний розсуд та за власною ініціативою, була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась з ними, а тому мала розуміти та передбачити негативні для неї наслідки на випадок її безгрошовості, в тому числі і в разі нестабільності фінансової ситуації в Україні, яка періодично настає в державі.

Оцінюючи обставини справи, суд також приходить до висновку про те, що даний випадок не є винятковим виходячи з інтересів обох сторін, ОСОБА_3 вже досить тривалий час ( 11.11.2008 року) взагалі не виконує своїх обов’язків за договором та навіть частково не погашає заборгованості за кредитом та відсотками, протягом більше двох років не вживала відповідних заходів для врегулювання цього питання з банком, не ініціювала укладення додаткових угод з банком на предмет рекредитування, надання відстрочки («кредитних канікул») тощо, не оскаржила частково умови укладеного кредитного договору, розмір неустойки не перевищує розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а тому у суду не має підстав для зменшення розміру неустойки (пені) за кредитним договором.

Щодо застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то згідно преамбули до цього Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності. Оскільки сторонами в даному кредитному договорі є банк та ОСОБА_3 як фізична особа, то в даному випадку на думку суду положення цього закону не застосовуються.

Вимоги ОСОБА_3 в частині зменшення суми штрафу суд також залишає без задоволення, оскільки позивач за основним позовом АБ «Банк регіонального розвитку»відмовився від позовних вимог в частині стягнення з неї штрафу в розмірі 200000 гривень.

Задовольняючи основний позов, суд відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову в розмірі 120 гривень, які підтверджені відповідними платіжними дорученнями.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст..10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст..526-527, 551, 625 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АБ «Банк регіонального розвитку»(рах. №32000190901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 300540, ЄДРПОУ 1933816) у відшкодування заборгованості за кредитним договором №11\19-30-351 від 23.08.2007 року : заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень, заборгованість за відсотками –518658,78 гривень, пеня за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень, судовий збір 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 250 гривень, а всього разом –3468946 (три мільйони чотириста шістдесят вісім тисяч дев’ятсот сорок шість ) гривень 30 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до АБ «Банк регіонального розвитку»про зменшення суми пені –відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в місті ОСОБА_4 протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Приморського районного суду

міста ОСОБА_4ОСОБА_2

Банк отказался от требования о взыскании штрафа.

Щодо застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то згідно преамбули до цього Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності. Оскільки сторонами в даному кредитному договорі є банк та ОСОБА_3 як фізична особа, то в даному випадку на думку суду положення цього закону не застосовуються.

Козлы.

Апелляция не подавалась.

[sofi]

чего-то в этом решении нет упоминаний о залоге и поручителях, то ли залог уже содрали то ли 2 ляма банк как 2 тыщи раздает в позыки.

а если залога не было, то какая разница что этот хухуху суд напишет, стягнув - ну и пусть кушают. кредиты в 2лимона на зарплату не берут, высчитывать не будут, а имущества, наверно,у должника нет.

а судья явно не обременен интеллектом человека - абстрактное мышление отсутствует напрочь.