ШВЕЙК

А ЕСТЬ ЛИ РЕШЕНИЯ АПЕЛЯЦИИ И ВССУ?

А тому, щоб спростувати цей факт, прошу повідомити мене про час і місце надання таких документів, для ознайомлення та зняття ксерокопій з них: 1. Кредитну справу позичальника Семиз по кредитному договіру № ML – від 29 серпня 2007 року. 2. Довідку про наявність відкритих поточних рахунків на ім'я Семиз (ідентифікаційний номер - 2617411__), із зазначенням дати їх відкриття та суми залишку; 3. Оригінал меморіального валютного ордеру та оригінал заяви на видачу готівки, на загальну суми 42 042 Швейцарських франках або на інші суми; 4. Генеральну ліцензію банку на здійснення валютних операцій. 5. Положення або Наказ ЗАТ «ОТП Банк» «Про затвердження внутрішнього банківського нормативного документу та умов кредитування клієнтів індивідуального бізнесу та фізичних осіб у швейцарських франках» з Додатком №1 «Паспорт кредитування фізичних осіб у швейцарських франках», яким визначено порядок взаємодії підрозділів Банку при наданні кредитів фізичним особам у швейцарських франках й при погашенні зобов'язань за такими кредитами на 29 серпня 2007 року. 6. Форму щоденної статистичної звітності відділення №_ ЗАТ «ОТП Банк» м. _ форма №550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків» 29 серпня 2007 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату. 6. Щоденну оборотну відомість відділення № 340 ЗАТ « ОТП БАНК» відділення в м. __ за 29 серпня 2007 року. 7. Документ первинної бухгалтерської документації перерахунку кредиту в безготівковій формі у сумі 42 042 Швейцарських франків або іншої суми на поточний рахунок позичальника №26200000000000 з поясненням, якому нормативно-правовому акту НБУ документ відповідає та яким пунктом кредитного договору узгоджений - доказ виконання пункту 2 кредитного договору № ML – від 29 серпня 2007 року. 8. Заяву про відкриття поточного рахунку №262000000000000 від 29 серпня 2007 року у національній валюті у оригіналі. 9. Заяву про відкриття поточного рахунку №262000000000000 від 29 серпня 2007 року у іноземній валюті у оригіналі. 10. Квитанцію про сплату комісії за відкриття рахунку на ім’я Семиз від 29 серпня 2007 року. 11. Письмове повідомлення ЗАТ «ОТП Банк» Семиз з її підписом про основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу відповідно статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки без цього повідомлення договір не є укладеним, як зазначено у цьому Законі. А також про письмове підтвердження Семиз як споживача про ознайомлення його з письмовою інформацією про умови кредитування, а також про орієнтовну сукупну вартість кредиту. 12. Письмове повідомлення з підписом Семиз яке свідчить про її обізнаність з існуванням Наказу або Положення ЗАТ «ОТП Банк» «Про умови кредитування клієнтів індивідуального бізнесу та фізичних осіб у швейцарських франках» з Додатком до нього та їх змістом. 13. Витяг з Книги реєстрації відкритих рахунків (по рахунку, що належить Семиз ) передбаченої Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання від 8 грудня 2004 року №601, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2004 р. за №1646/10245, із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Національного банку України від 29 листопада 2010 року №515. 14. Рух коштів по поточному рахунку №262000000000000000, відкритому банком Семиз С.І. в національній валюті, відповідно до Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 та інших діючих нормативних актів. 15. Рух коштів по поточному рахунку Семиз С.І. №2620 , відкритому банком в іноземній валюті, що регламентовано пунктом 4 глави 3 розділу 3 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України від 14 серпня 2003 року №337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за №768/8089 та до Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання ї закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493. 16. Рух коштів по валюті, тобто виписки ЗАТ «ОТП Банк» по рахунках бухгалтерського обліку 380014176 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», 380174176756 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» на дату фактичного проведення розрахунків по кредитному договору № ML – F00/207/2007 від 29 серпня 2007 року. 17. Рух коштів по рахунку №1001 0 001 901 500 (1001190076) за 29 серпня 2007 року з первинними документами. 18. Касові документи за 29 серпня 2007 року. 19. Оборотно-сальдову відомість за 29 серпня 2007 року 20. Відомість касових документів за 29 серпня 2007 року. 21. Зведену довідку про касові обороти за 29 серпня 2007 року.

Банком з 29.08.2007 року по 17.04. 2015 року не був виконаний належним чином п.1.7.2 (порядок надання кредиту) кредитного договору № ML – від 29.08.2007 року у сумі 42 042 Швейцарських франків: 29.08.2007 року я не підписував будь-яку заяву про відкриття позичкового рахунку в іноземній валюті на моє ім’я Семиз та не був повідомлений про відкриття даного рахунку; 29.08.2007 року дебетування позичкового рахунку у 42 042 Швейцарських франків не було здійснено тому, що позичковий рахунок на моє ім’я Семиз не був відкритий; платіжні документи для перерахування безготівкової іноземної валюти з поточного рахунків я не надавав банку; 29.08.2007 року готівкову іноземну валюту у сумі 42 042 Швейцарських франків з каси банку за кредитним договором № ML – від 29.08.2007 року я не отримував відповідно до п.2 кредитного договору з 29.08.2007 року банк не надав кредит згідно п. 1.7.2. даного договору та не здійснив безготівкове перерахування 42 042 Швейцарських франків.

Заява апкета-не бухгалтерский документ, поетому пусть ищут "Заяву на видачу готівки" -Постанова НБУ №337.

И еще банк ОТП всем направлял "ДОСУДОВІ ВИМОГИ про погашення за кредитним договором..."- посмотрите строки давности.

Посмотрите если у ВАС "Заяву про купівлю/продаж іноземної валюти" та "Заява на видачу готівки" в день пописания договора?

Упорство-залог УСПЕХА !!! ТАК ДЕРЖАТЬ.

Отже, ураховуючи, що відповідно до пункту 4.7 глави 4 Положення № 254 меморіальними ордерами оформляються внутрішньобанківські операції, на думку Національного банку України, банк у разі виявлення фінансових операцій клієнтів без відкриття рахунку та під час здійснення операцій з купівлі/продажу іноземної валюти, що підлягають фінансовому моніторингу, уносить до реєстру фінансових операцій дані про первинні документи (заяву на переказ готівки, заяву про купівлю/продаж іноземної валюти), які є підставою для здійснення банком таких операцій та відображення їх в системі автоматизації банку.

А як щодо Досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 04.02.2009 року позов про стягнення 25.11.2013 р. , а строк виконання зобов'язань 2022 р.- строк дії договору до кінця виконання зобов'язань. Як приймаються рішення ВССУ?? Чи закінчився строк позовної давності після трьох рокі?

А как быть когда обласное управление передало испонительный лист на исполнение в КИЕВ и больше 4 месяцев его не исполняют?

В первой инстанции был представитель по доверености. Ответчик был в командеровке.

ДИВ. по ЗУ " ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ№ Цивільні справи : 1. Ненадання банком при укладенні кредитного договору позичальнику, як споживачеві фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, оріентовну сукупну вартість кредиту, а також ненадання графіку погашення кредиту є порушенням п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів « та правовою підставою для визнання кредитного договору недійсним. (рішення апеляційного суду Волинської області від 02.06. 2014 року у справі № 16/16470/13-ц, яке залишено в силі Ухвалою ВССУ від 22 жовтня 2014 року) ВССУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41242672 АПЕЛЯЦІЯ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39164438 Перша інстанція:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37217408 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37217408

А чи Є практика судів, коли в першій інстанції не заявлялась ЗАЯВА про застосування строків позовної давності, а тільки в апеляційному суді? У кого є практика, ПОДІЛІТЬСЯ, буду вдячний.

ЗВЕРНИ увагу на слова підписаний договір і укладений коли Позивач чи Відповідач пишуть у ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ : "Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх його істотних умов. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. З огляду на вказані положення закону, договір позики є договором реальним та вважається укладеним із моменту передачі грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передачі грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти. Враховуючи, що кредитний договір є реальним договором, то відсутність доказів про отримання коштів за ним позичальником може бути підставою для того, щоб вважати його неукладеним. Від з'ясування зазначених обставин залежить правильність вирішення спору в цілому, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір і навпаки, якщо договір не було укладено, то він не може визнаватись недійсним. Неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки.

В судових тяжбах ні одного стверджуючого слова !!!

Вот сижу голову ломаю... На какие фразы эти фразы можно исправить... Никак не могу составить заявление... Фигня какая то получается... Какие слова, словосочетания просить исправить и на какие... Обратите внимание: "29 серпня 2007 року Семиз Сергієм Івановичем мав намір отримати кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF в підтвердження цього з ЗАТ “ОТП Банк” був підписаний кредитний договір № ML – F00/207/2007. Зазначений Договір був підписаний у виконання сторонами своїх зобовязань із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої ЗАТ “ОТП Банк” для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання) з урахуванням, що у споживача фінансових послуг немає спеціальних знань про властивості та характеристики фінансової послуги, яку він придбаває. Звертаю особливу увагу суду, що я, Семиз Сергій Іванович, не отримував 29 серпня 2007 року з операційної каси банку кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF відповідно до ст.901, 907, ст.1066 ЦК України, п.4 гл.3 розділ III "Інструкції про касові операції в банках України" в редакції станом на 29.08.2007 (затверджене постановою Правління НБУ від 14.08.2003 №337) та п.2.3. Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 20.10.04 № 495), а також враховуючи вимого п. 1.5 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 05.03.2003 року N 82, де передбачалось на день підписання договору, що здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України клієнти уповноважених банків використовують заяви про купівлю або продаж іноземної валюти за встановленими зразками або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3.3 та 3.4 цього положення, що діяли в день здіснення Банком операції з продажу валюти 29.08.2007 року . Дані постанови правління НБУ є нормативно-правовими актами НБУ та актами цивільного законодавства. При підписанні кредитного договору № ML – F00/207/2007 звернути особливу увагу на дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»: “1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).” Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Крім цього необхідно було обов’язково врахувати вимоги статті 6 цього ж закону з метою метою ідентифікації резидентів, які визначаються: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Із цього слідує, що кредитний договір може бути укладений з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а не з моменту передачі кредитних коштів ( вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України та ч.2 ст. 1054 ЦК України). Таким чином, в разі невиконання банком, як кредитором, договірних умов про передачу коштів в розмірі 42 042 Шведських франків, Семиз Сергій Іванович має правові підстави вимагати виконання договірних зобов'язань щодо видачі кредитних коштів, або ставити питання про розірвання договору відповідно до положень ст. 651 ЦК України.

А если так? Обґрунтування вимог щодо визнання недійсним споживчого кредитного договору на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такого, що містить такі несправедливі умови, які суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що відповідач, як виконавець послуги з надання мені споживчого кредиту, не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. У частині 3 цієї статті наведено перелік умов, які є несправедливими. Цей перелік згідно з частиною 4 цієї статті не є вичерпним, і право визнання конкретних умов договору несправедливими надано на розсуд суду., виходячи із конкретних умов. При цьому при вирішенні питання про визнання конкретних умов договору несправедливими необхідно керуватися вказівками, що містяться в частині 2 статті 18 цього Закону, згідно з якими «умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача». Оспорюваним кредитним договором № 564-ЧД від 07.03.2007 року встановлено такий дисбаланс моїх прав та обов’язків, за яким лише я, як одна сторона договору, повинен нести всі фінансові ризики відповідача, які настали і ще настануть внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи, що почалася в кінці 2008 року, і яка потягла за собою значну інфляцію та офіційну девальвацію української гривні щодо долара США за офіційним курсом НБУ із 5.05 гривень за 1 долар США на час укладання договору до 7,70 гривень за 1 долар США станом на 11.04.2009 року, тобто за два роки - більше ніж у 1,5 рази (7,70 : 5,05 = 1,52). За фактично отриманий мною споживчий кредит в українських гривнях у сумі 129.239 грн. я вже через 2 роки повинен повернути основну суму кредиту вже в сумі 197.057 грн. Таким чином, надаючи мені гривневий кредит, відповідач несправедливо і протиправно поклав на мене, як на споживача, весь тягар фінансових ризиків, які настали внаслідок світової фінансово-економічної кризи. Такі положення договору є несправедливими також і тому, що мої доходи, як і доходи всіх пересічних громадян на території України отримуються в українських гривнях, і ці доходи значно скоротилися. У зв’язку з цим умови договору про «прив’язку» кредиту до долара США є несправедливими і суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 203 («Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину») ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 («Недійсність правочину») ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. Відповідно до ч. 6 ст. 18 цього Закону у разі, коли визнання окремого положення (тобто в даному разі – «прив’язка» гривневого кредиту до курсу долара США) зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такий договір може бути визнаний недійсним у цілому. Відповідно до ч. 7 цього Закону положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. В цій частині наведене положення ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» повністю відповідає положенням статті 236 ЦК України про визнання недійсним правочину з моменту його вчинення.

А як щодо удаваного правочину в частині вказівки на отримання доларового кредиту: Обґрунтування недійсності правочину на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 235 ЦК України як удаваного правочину в частині вказівки на отримання доларового кредиту Параграфом 2 глави 16 («Правочини») ЦК України встановлено правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. Відповідно до ч. 1 ст. 215 («Недійсність правочину») ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 5 статті 203 цього Кодексу. Частиною 5 статті 203 («Загальні відомості, додержання яких є необхідним для чинності правочину») ЦК України встановлено, що «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Частиною 1 цієї статті встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, при недійсності правочину застосовується двостороння реституція. Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Статтею 235 ЦК України встановлено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Як убачається з вищенаведеного, і про що мною було мотивовано вище, при вчиненні «кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року мною та відповідачем не малось на увазі отримання мною споживчого кредиту в доларах США, оскільки такий кредит мені взагалі не був потрібний, а малось на увазі отримання мною (і відповідно – надання відповідачем) споживчого кредиту в українській національній валюті – тобто в український гривнях. Такий висновок випливає також із наступного: зі змісту пункту 2.3 кредитного договору від 07.03.2007 року; зі змісту пунктів 1.2 та 1.3 «договору купівлі-продажу автомобіля № 373 від 05.03.2007 року; зі змісту гарантійного листа відповідача за вих. №38 від 02.03.2007 року, який відповідач надав продавцеві автомобіля – ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», і в якому відповідач гарантував за мене оплату в сумі 129.239 грн. за автомобіль, який я придбаваю у продавця, за рахунок наданого мені споживчого кредиту. Фактично розрахунки за мене між відповідачем та продавцем автомобіля – ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» були здійснені також не в доларах США, а в українських гривнях у сумі 129.239 грн. Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 235 та ч. 1 ст. 236 ЦК України кредитний договір № 564-ЧД від 07.03.2007 року в частині отримання мною споживчого кредиту в доларах США повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення та з застосуванням правил двосторонньої реституції, а правовідносини між мною та відповідачем, як між сторонами цього договору, повинні регулюватися правилами щодо правочину, який ми насправді вчинили, тобто правилами щодо отримання мною споживчого кредиту в українській національній валюті – в українських гривнях у сумі 129.239 грн.

ОСЬ ОБГРУНТУВАННЯ: Обгрунтування вибраних способів захисту порушених прав та інтересів у вигляді визнання недійсним всього кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року з урахуванням правових висновків та практики ВСУ застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Статтею 16 («Захист цивільних прав та інтересів судом») ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Частиною 2 цієї статті встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі: визнання правочину недійсним, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встанослений законом. Відповідно до ч. 1 ст. 20 («Здійснення права на захист») ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Статтею 11 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Виходячи з вищенаведеного та керуючись зазначеними нормами закону, а також відповідно до моїх мотивувань мною в даному разі обрано такий спосіб захисту прав та інтересів, як визнання недійсним всього цього кабального для мене кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року.

А ЯК ЩОДО ВИМОГИ: Визнання положення кредитного договору в частині вказівки про надання відповідачем - мені, тобто позивачеві кредиту в доларах США несправедливими і такими, що суперечать моральним засадам суспільства. Обґрунтування вимог щодо визнання недійсним споживчого кредитного договору на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такого, що містить такі несправедливі умови, які суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що відповідач, як виконавець послуги з надання мені споживчого кредиту, не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. У частині 3 цієї статті наведено перелік умов, які є несправедливими. Цей перелік згідно з частиною 4 цієї статті не є вичерпним, і право визнання конкретних умов договору несправедливими надано на розсуд суду., виходячи із конкретних умов. При цьому при вирішенні питання про визнання конкретних умов договору несправедливими необхідно керуватися вказівками, що містяться в частині 2 статті 18 цього Закону, згідно з якими «умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача». Оспорюваним кредитним договором № 564-ЧД від 07.03.2007 року встановлено такий дисбаланс моїх прав та обов’язків, за яким лише я, як одна сторона договору, повинен нести всі фінансові ризики відповідача, які настали і ще настануть внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи, що почалася в кінці 2008 року, і яка потягла за собою значну інфляцію та офіційну девальвацію української гривні щодо долара США за офіційним курсом НБУ із 5.05 гривень за 1 долар США на час укладання договору до 7,70 гривень за 1 долар США станом на 11.04.2009 року, тобто за два роки - більше ніж у 1,5 рази (7,70 : 5,05 = 1,52). За фактично отриманий мною споживчий кредит в українських гривнях у сумі 129.239 грн. я вже через 2 роки повинен повернути основну суму кредиту вже в сумі 197.057 грн. Таким чином, надаючи мені гривневий кредит, відповідач несправедливо і протиправно поклав на мене, як на споживача, весь тягар фінансових ризиків, які настали внаслідок світової фінансово-економічної кризи. Такі положення договору є несправедливими також і тому, що мої доходи, як і доходи всіх пересічних громадян на території України отримуються в українських гривнях, і ці доходи значно скоротилися. У зв’язку з цим умови договору про «прив’язку» кредиту до долара США є несправедливими і суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 203 («Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину») ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 («Недійсність правочину») ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. Відповідно до ч. 6 ст. 18 цього Закону у разі, коли визнання окремого положення (тобто в даному разі – «прив’язка» гривневого кредиту до курсу долара США) зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такий договір може бути визнаний недійсним у цілому. Відповідно до ч. 7 цього Закону положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. В цій частині наведене положення ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» повністю відповідає положенням статті 236 ЦК України про визнання недійсним правочину з моменту його вчинення. ВАШІ ДУМКИ ГРОМАДО !!!

А чим же все це закінчилось ?

Пунктом 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної події, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. У пункті 1 статті 1050 ЦК України зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, які нараховуються від дня коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У пунктах 1, 2 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 1 статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. У пункті 2 статті 546 ЦК України зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. У пункті 3 статті 546 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Пунктами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передавати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. У пункті 1 статті 551 ЦК України зазначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. У Пункті 1 статті 551 ЦК України зазначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, виходячи із вищезазначеного банки не повинен були б нараховувати пеню взагалі.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ м. Київ 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Справа № 1-12/2013

ПЕНЯ Ростислав Кравец 27.02.13 | 20:15 Ссылки в реестре: http://reyestr.court.gov.ua/Review/16520075 http://reyestr.court.gov.ua/Review/18732039 http://reyestr.court.gov.ua/Review/25636500 http://reyestr.court.gov.ua/Review/26092865 http://reyestr.court.gov.ua/Review/26428211 http://reyestr.court.gov.ua/Review/29057171