у.zaporozhskiy

а что за "уголовщина"?

цену указал и в долларе, но выдали, то гривну, что за бред вообще?этот договор даже мнимый с натяжкой, он просто заключен в гривне, но с какой-то радости график в долларах... :angry:

Стаття 111. Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами(Назва із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI) 1. Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI) Стаття 112. Виключена. (згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - 1 листопада 2010 року) Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою 1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. 2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову. 112 была именно по договорной подсудности ее исключили.

если вы прикрепите вордовский файли или скопируете оттуда и разместите текст, то многии участники форума будут Вам благодарны, так что ждем.

так а в чем собственно проблема?

вы хотите сказать, что если приказ принят в марте по кредитному договору, то сейчас его должны отменить, без особых проблем, только на основании изменений ЦПК???

в наследство, но у них есть право как принять Ваши права и обязанности, так и отказаться, если на вас несколько кредитов, то я думаю у Вас прав немного останется, поэтому подумав Ваши дети не захотят брать на себя обязанность по возврату кредита.

почему же тогда ВСУ рубит решения по расторжению?в чем объяснение?

просто я столкнулся на этой неделе с чудным договором Привата, который заключен в долларе, а через кассу сразу выдавалась гривна.вообще нонсенс.

вернемся к моему вопросу в сообщении № 11

раньше можно было.а как можно использовать сейчас отсутствие письменной сделки в ЦПК на свою пользу?

Окончательный Вариант кассации До Верховного Суду України 01024 м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА: яка діє від імені ВІДПОВІДАЧ : ТРЕТЯ ОСОБА: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації адреса:69063, м. Запоріжжя вул. Горького, буд. 23 засоби зв'язку: 64-38-48 КАСАЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ ЛЕНІНСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ЗАПОРІЖЖЯ У СПРАВІ ВІД ЧЕРВНЯ 2010 РОКУ ТА НА УХВАЛУ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД Апеляційним Судом Запорізької Області в судовому засіданні серпня року була винесена ухвала по справі № - р. (надалі – Ухвала), яким апеляційну скаргу - було відхилено та залишено без змін Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі - від -червня 2010 року (надалі – рішення). Дані рішення винесені через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права Ленінським районним судом м. Запоріжжя та Апеляційним Судом Запорізької Області (надалі — Апеляційний суд). Згідно ч. 1 ст. 341 ЦПК України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Апеляційний суд в Ухвалі зазначив: « Судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання позивачу та неповнолітній дитині з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Крім того, суд першої інстанції також не мав правових підстав при вирішенні спору для застосування ч.4 ст. 48 ЖК України.» Проте таке перешкоджання підтверджено Постановою Ленінського РВ УМВС від - року і дана постанова міститься в матеріалах справи, проте ні Ленінський районний суд, ні Апеляційний суд Запорізької Області (надалі – апеляційний суд) на це уваги не звернув. В спірній квартирі зареєстровано три особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син - р. н., що підтверджується Довідкою ЖЄУ № - від - року. Під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв сварки та бійки, крім того, у червні 2009 року він вигнав з дому позивачку з шестимісячним сином та змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, чим створив перепону для доступу позивачки в своє житло, де знаходилися її особисті речі та речі дитини і таким чином унеможливив проживання малолітньої дитини у квартирі, адже згідно довідки № -від - року , яка надана КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2 » Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради Головним Управлінням охорони здоров’я малолітня дитина – - до трьох років має проживати разом з матір’ю — позивачкою через те, що потребує постійного годування груддю. Поведінка відповідача стала приводом для подання позивачкою заяви до Ленінського РВ УМВС, а також звернення до Ленінського райсуду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. В судовому засіданні відповідач повернув позивачці ключі від спірної квартири, тому позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, (копії заяв та Ухвали Ленінського районного суду від - року по справі - додаються). Таким чином, вигнавши позивачку з квартири, де вона має право власності на ½ її частину, відповідач фактично позбавив право користування квартирою свою малолітню дитину, так як малолітня дитина через свій стан здоров’я може проживати лише разом з матір’ю. Тому дії відповідача порушили права дитини, адже згідно вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої «діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем». Таким чином дана стаття підтверджує право дитини користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Тому суди попередніх інстанцій мали не обмежити право власності відповідача, як вони вказали у своїх рішеннях, а відновити порушене право користування квартирою, яке має дитина – -, виділивши йому у користування окрему кімнату. Тому апеляційним судом безпідставно зазначено, що на відносини, що склалися не поширюються норми ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Адже такими діями, відповідач позбавив права користування своєю частиною квартири не лише відповідачку, але й спільну малолітню дитину. Таким чином судами попередніх інстанцій не застосовано ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», тому ними не правильно застосовано норми матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).» Положення ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України в якій вказано, що «жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми житлової площі, якщо воно призначається для осіб різної статі», застосовуючи за аналогією ч. 4 ст. 48 ЖК України до відносин, що склалися між позивачкою та дитиною з однієї сторони та відповідача з другої дає можливість надати дитині окрему кімнату з перевищенням норми житлової площі, адже вона має проживати разом з матір’ю, з якою дитина є особами різної статі. Отже, і ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України підлягала застосуванню, через те, що матір та дитина є особами різної статті, таким чином для забезпечення прав малолітньої дитини передбаченої ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», їй доцільно виділити окрему кімнату з перевищенням норм житлової площі. Адже, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку їй у користування має бути надана окрема кімната з належними умовами, де буде можливе спільне проживання з матір’ю. Отже, і ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України не було застосовано, та таким чином не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Тимпаче Ленінський районний суд м. Запоріжжя та Апеляційний суд Запорізької області не звернули увагу на те, що відповідно до вищенаведеного законодавства, з моменту народження дитини — -, у нього виникло речове право, а саме право користування квартирою позивачки та відповідача. Це означає, що здійснення права власності відповідачем з моменту народження дитини було обмежене правом користування дитини зазначеною квартирою. З цього можна зробити висновок, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що задоволенням таких позовних вимог буде порушено право власності Відповідача, адже задовольняючи позовні вимоги, вони мали не обмежити право власності Відповідача на зазначену квартиру, а лише легітимізувати, тобто узаконити, а можливо навіть відновити порушене відповідно до вищенаведеного, право користування дитини зазначеною квартирою, яке належало їй з народження. Для забезпечення права користування дитини зазначеною квартирою, Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради на звернення представника позивачки - надала відповідь від 17.08.2010 року № -, в якій зазначила, що створення малолітньому Сєрову А.Є., 2009 р.н. умов проживання, необхідних для збереження і укріплення його здоров’я має відбутися за рахунок житлової площі його батьків: -, а саме малолітньому має бути виділена окрема кімната у квартирі № - в будинку № - по вулиці Кияшка в м. Запоріжжя. Отже, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що як мінімум у користування дитини мала бути виділена окрема кімната для її повноцінного розвитку та забезпечення її здоров’я, проте суди попередніх інстанцій не легітимізували право користування дитини окремою кімнатою, тобто не надали у користування дитині окрему кімнату, чим порушили норми матеріального права. А як максимум, виходячи з відповіді від 17.08.2010 року № 2608/01-15 Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на звернення представника позивачки Калініної Ю.О., відповіді КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2» Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № 17 від 13.08 .2010 року на запит адвоката -., вимог вищенаведеного законодавства і застосовуючи норми ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України за аналогією, для Позивачки та її малолітньої дитини за рахунок площі відповідача, за рахунок права користування відповідача, на частину, якого має право користування малолітня дитина, мало бути виділено дві суміжні кімнати. Якнаслідок, такими діями судів попередніх інстанцій не лише не було поновлено порушено право користування дитини зазначеною квартирою, а й не забезпечено право матері на користування кімнатою та проживання разом зі своєю дитиною у ній, а отже було порушено і право дитини на проживання разом з матір’ю, яке необхідне для її нормального фізичного і духовного розвитку. Необхідність якого підтверджена відповіддю КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2 » Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № - від - року на запит адвоката -. Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, спори про визначення порядку користування та про поділ спільного майна є двома окремими категоріями спорів, відповідно до яких здійснюється судовий захист права приватної власності. Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року роз'яснити судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» Судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема: …б) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною);… г) про визначення порядку користування жилим будинком; Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні розподілу вищезазначеної квартири, а мав відмовляти у задоволенні визначення порядку користування спірною квартирою. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що в рішенні Ленінський районний суд м. Запоріжжя фактично утотожнив спір про поділ спільного майна та спір про визначення порядку користування, проте в даному випадку між позивачем та відповідачем має спір саме про визначення порядку користування майном. Таким чином, Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позовних вимог, про які позивачка не просила та порушив рекомендації та роз’яснення Постанов Пленуму Верховного Суду України. Навіть можна сказати більше, що таким чином суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог. Отже, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не розглянули спір по суті та не врегулювали правовідносини співвласників майна щодо порядку користування спірною квартирою в судовому порядку, таким чином, не виконавши роз’яснення та рекомендації Постанов Пленуму Верховного Суду України, суди попередніх інстанцій порушили права малолітньої дитини -. Якщо суд не вважає за можливе виділення позивачці двох суміжних кімнат, внаслідок того, що це суттєво порушує права відповідача, суд зобов’язаний встановити інший порядок користування квартирою, тобто розглянути спір по суті і врегулювати відносини співвласників майна. Наприклад, задовольнити позовні вимоги частково: виділити для користування - з малолітнім - одну кімнату (1), площею – 14,1 кв. м , кімнату(3), площею – 10,5 кв. м., виділити відповідачу, а прохідну кімнату (2), площею – 18, 7 кв. м., залишити у спільному користуванні При чому право власності позивача у такому випадку не буде порушено. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. На підставі наведеного та керуючись ч 1. ст. З Конвенції про права дитини , ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 16, ст. 319, ст. 356, ст. 358 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п. 2, 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, ст. 295, ст. 296, ч.2 ст. 307 ЦП К України, ст. 336, 341 ЦК України П Р О Ш У: 1. Прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження. 2. Скасувати Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № - від -червня 2010 року 3. Скасувати ухвалу Апеляційного Суду Запорізької Області від - серпня 2010 року у справі № - р. 4. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов - про визначення порядку користування квартирою № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя , за яким встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя, виділивши для проживання - та малолітньому - дві сміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -, а нежитлові приміщення загальною площею 16, 7 кв. м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв. м., ванну кімнату площею 2,1 кв. м., туалет площею 0, 9 кв. м., коридор площею 7,3 кв. м., комори 0,3 кв. м., залишити у спільному користуванні. 5. Стягнути з - на користь - судові витрати: оплату державного мита та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 25 грн. 50 коп. та 37 грн. відповідно. Додатки: 1) Копія Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № - від -- червня 2010 року. 2) Копія Ухвали апеляційного суду Запорізької області від - серпня 2010 року у справі № - р. 3) Копія Постанови Ленінського РВ УМВС від - року; 4) Копія відповіді Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради від 17.08.2010 року № 2608/01-15. 5) Копія відповіді КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2» Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № 17 від 13.08 .2010 року 6) Копія позовної заяви -- від 07.08.2009 року; 7) Копія довіреності від = року. 8) Квитанція про оплату державного мита (25 грн. 50 коп.). 9) Квитанція про оплату ІТЗ судового розгляду (37 грн.). Представник Позивачки: «__» _______ 2010 року - интересна узнать шансы на победу в ВСУ практиков, кто уже бывал в кассации.

что за комментарий?

Эдуард смотрите, это ст. 96 ЦПК в новом виде Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ 1. Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб; 5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів. где здесь сделка в письменном виде?

Софи, скажите, у Вас договор с Приватом?

через місяць, дватобто фактично на деякий час відповідальність боржника змінилася. Сумно за Карпати, непогано грали.

Интересная тема: Есть кредитный договор, есть договор поручительства. По кредитному договору подняли процент, поручителя не уведомили, согласия не вззяли, потом банк понял свою ошибку и вернули процентную ставку обратно. можно ли признать договор поручительства прекращенным? на основании того, что ответственность поручителя поменяли без его согласия на Стаття 559. Припинення поруки 1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності решений по этому вопросу хватает, но здесь ситуация интересна тем, что сначала увеличили ответственность поручителя, а потом вернули ее в прежнее положение я думаю, что с момента увелечения процентной ставки договор поручительства считается прекращенным несмотря на то, что ее вернули в прежнее положение. Жду комментов

На каком основании по кредитным договорам выдается судебный приказ? в ст. 96 ЦПК Украины, кредитного договора нет в перечне оснований, по которым может быть выдан суд. приказ.

100% поддерживаю!за державу обидно...

могу распознать через fine reader, но может нам и так его в вордовском формате предоставят?

у меня у клиента тоже самое быловообще это беспредел конечно бился в апелляции, пробовал отменить определение предварительного заседание не получилось...(( суды это делают, так как явка не предварительное заседание необязательна. именно в канцелярии нужно узнать к какому судье попало Ваше дело. а у него узнать номер дела и дату заседания до нее обязательно подать ходатайство.

на почту написал

Буду намагатися.Якось це фантастично виглядає, виходить, що поручитель буде нести відповідальність тільки за останній рік невиконання кредитного договору.

я бачу у Вас після перемоги Шахти, дуже Гарний настрій!)а що ж буде після Карпат?)

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. снова таки, якщо кредитний договір було вперше не виконано 01.01.2009 то вже 02.01 2010 року кредитор не може подати позов??? в кредитних договорах строк встановлений... не зовсім розумію