batyshka

та вони багато чого грозяться

навіщо він Вам?

я пам"ятаю як мені на цьому форумі радили, що недійсність у валюті є єдиним та вірним способом)) так що не тільки адвокати.... з приводу подвійного стягнення треба дивитися позицію всу, але я такої не пам"ятаю

я вважаю не в тому напрямку копаєте судовий наказ це форма судового рішення, яке ухвалюється в процесі наказного провадження, це не позовне провадження!! дивіться в цьому напрямку. на цьому форумі навіть є рішення вссу, яке опосередковано зачіпило вказану вами тему

тиждень назаб приймав участь у процесі з Кредитпромбанком. дійсно, офіційно жодного співробітника в даній установі немає, однак у судах Кредитпромбанк представляють юристи з Дельти. так що, вони ще юридично "живі"

так викладайте в темі свої "зазубрини", а то таємниці якісь самі отп-факторинг тримаємо, але за звичайних умов, які описані неодноразово на цьому форумі

все заново

погоджуюсь, що ці гойдалки добряче надоїли. також погоджуюсь що крапку повинен поставити КСУ, оскільки це його слова: "За таких обставин є можливість визнати відповідні положення цього закону неконституційними, зокрема за аналогією з цією справою Системний аналіз даних щодо дотримання при прийнятті Закону конституційних прав людини та вимог Конституції і законів України, якими врегульовано процедуру прийняття нових законів, дає підстави для висновку, що частиною четвертою статті 3 Закону фактично впроваджено обмеження щодо володіння, користування і розпоряджання об'єктом права власності, зокрема коштами інвесторів, на період до 1 січня 2013 року. Право власності громадян гарантоване Конституцією України. Його засади, принципи свободи договору і судового захисту цивільного права та інтересу, як і механізми зміни та розірвання договорів, регламентовані Цивільним кодексом України (далі - Кодекс), який є основним актом цивільного законодавства України. Таким чином, ні Кодекс, ні спеціальний Закон N 978 не встановлюють заборони на розірвання договорів виходячи з принципу диспозитивності цивільно-правових договірних відносин. Натомість у Законі, прийнятому після набрання чинності Кодексом, врегульовано правовідносини щодо розірвання договорів інакше, ніж у Кодексі. Згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття Закону мало відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу, за яким, якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу. Зазначеної процедури не було дотримано при прийнятті Закону, а навпаки, у пункті 3 його прикінцевих та перехідних положень встановлено, що "закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону". Таким чином, дія відповідних положень Кодексу була призупинена на час дії Закону. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу. Таким чином, положення частини четвертої статті 3 Закону, згідно з яким забороняється розірвання фізичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта житлового будівництва, суперечить частині другій статті 3, частині другій статті 6, частині четвертій статті 13, частині другій статті 19, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України. (Рішення, Конституційний Суд, від 13.03.2012, № 5-рп/2012 "У справі за конституційним зверненням громадянки Галкіної Зінаїди Григорівни щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва)")" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-12

цікаві рішення Дельта-Кредитпром Копія договору купівлі-продажу від 20.05.2013р. містить загальний виклад умов та зобов'язань за яких відбувається передача прав вимоги за кредитними договорами. При цьому перелік договорів , право вимоги за якими передається до заяви не додано. Сам договір переліку не містить.З огляду на зазначене вісдутні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, враховуючи відсутність достатніх доказів , що підтверджують правонаступництво ПАТ "Дельта Банк http://reyestr.court.gov.ua/Review/33966940 подання задоволенню не підлягає, у зв'язку з відсутністю на те законних підстав, оскільки згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, іншого законодавством України не передбачено. Таким чином, законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.373 ЦПК України за ухвалою суду в порядку зміни способу і порядку виконання рішення суду відсутні. http://reyestr.court.gov.ua/Review/33900974 у Дельти бардак в документах, заяву про заміну сторони подали повторно http://reyestr.court.gov.ua/Review/33796028

звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості різні речі

найняти юриста і не гадати на пальцях. з ваших дописів зрозуміло, що ви вже програли.

заміна Кредитпром на Дельту поставлено на потік http://reyestr.court.gov.ua/Review/33316527 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33220377 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33235389 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33139707 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33139698 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33139535 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33107138 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33229721 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33281477 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33281385 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33281439 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33261449 однак деякі судді ідуть проти системи згідно закону http://reyestr.court.gov.ua/Review/33243320 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33065430 http://reyestr.court.gov.ua/Review/32658750

ви щось наплутали, на початку теми ви кажете про поручителя, а потім кажете про борг перед банком. верніться на початок

на мою думку не виконується. в такому рішенні суду відсутнє покладення на боржника примусового виконання обов"язку. рішенням суду кредитору надано право, на же цій підставі кредитор його реалізує.

щось ви плутаєте. проникнення відбувається з метою опису. для вселення окреме рішення не потрібно. а щодо вашого крику, тут юристи на добровільних засадах обмінюються досвідом і ніхто нікому не винен.

за подання скарги збір не оплачується (вказівка є у постановах вссу та вгсу)

проста математика 6+10=16 останній день подання скарги

нагадує "разрыв шаблона"

а у чому еврика?

дійсно, заміна сторони у справі. однак, і на цьому форумі, є судова практика щодо неможливості такої заміни.

суди потихеньку міняють сторону виконавчого провадження з кредитпромбанку на дельтабанк http://reyestr.court.gov.ua/Review/32942596

розгляд повинен був бути 30 липня 2013 року. http://reyestr.court.gov.ua/Review/32560060 але в реєстрі інформації про результат ще немає

підстави розписані у законі україни "про іпотеку". читайте.

це судові витрати, так что лише додатковим рішенням п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України

оспорюються обставини, які виникли на момент укладення правочину. зміна цих обставин у подальшому не впливає.