logoped

Это само собой

Судья на своем месте.

Разговаривал с представителями Фонда. Они игнорируют это решение. Говорят, что Фонд так не считает и продолжают свой беспредел. Но мы это решение уже использовали в своих интересах. Посмотрим как будут развиваться события далее. Это решение дает основания, как минимум, остановить производства по взысканию, открытые по искам Фонда. А то и отказать вообще в их исковых требованиях.

Вопрос не раскрыт. Договор займа (не кредитный) в гривне с привязкой к доллару (в эквиваленте), является валютным обязательством?? с учетом Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривні за офіційним курсом НБУ. (Постанова ВСУ №6-79цс14 http://zib.com.ua/ua/print/99635-yak_povernuti_dolaroviy_borg.html)

никак. право собственности нерушимо. снесут к ....

Доказывать невозможность выселения туда, в связи с разрывом жизненных, экономических связей т.п. Вопрос широкий и открытый...

Ярослав, там иск не ипотекодержателя. Там истец, новый собственник квартиры, которому банк продал ее по застереженню. Так что те, кто покупает у банков (и др. жуликов) жилье, должны сто раз подумать...

Теперь ВСУ считает, что если если решение и незаконное, но защищает права истца, то оно отмене не подлежит. Запишем, пригодится...

Это очередной привет людоедам из Мегабанка

Просто жесть! Наглое изменение норм ЦК судом! Подлецы. Их дом тюрьма!

Интересно, как там тушка Чуловского поживает? Клепает без выходных?

1. незаконно, сама постанова незаконна и заменяет судебную ветку власти. 2. я бы прежде всего разбил голову депутатам ВР, судьям ВСУ, кабинету министров и проч. высокопоставленным беспредельщикам 3. наличие спора в суде, требования к выписке (первич. докум), ну и пробивал бы позицию о том, что данная постанова (в том. числе КМУ, заменяют собой судебную систему, конституцию, процессуальное и материальное законодательство и противоречит им. Когда - нибудь этому беспределу должен же край прийти. Они уже берегов не видят.

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами (назва розділу із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662) 1. Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку). (абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662) Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); (підпункт "а" пункту 1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662) б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу. (розділ доповнено пунктом 11 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662) Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. (Перелік доповнено розділом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662) ссылка на Постанову КМУ від 29 червня 1999 р. N 1172 (с изменен. по годам) http://pravo.ligazakon.ua/document/view/KP991172?edition=2015_05_27

Справа № 363/243/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/531/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 03.02.2016 УХВАЛА Іменем України 3 лютого 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: Головуючого судді: Ігнатченко Н.В., суддів: Кулішенка Ю.М., Поліщука М.А., за участю секретаря: Вербової І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 6 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у с т а н о в и л а: У січні 2015 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 28 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2було укладено кредитний договір № 48/П/72/2008-840, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 240 961 дол. США з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки, зі сплатою відсотків у розмірі 12,89 % річних та з кінцевим терміном повернення до 11 березня 2033 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 28 березня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2надав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1838 га, кадастровий номер 3221886001:03:2310012, яка розташована по вул. Польова в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Враховуючи, що відповідачем порушено умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, станом на 1 грудня 2014 року у нього існує заборгованість в загальному розмірі 473683,09 дол. США (7131968,24 грн.), в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ КБ «Надра» із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 6 листопада 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 48/П/72/2008-840 від 28 березня 2008 року в розмірі 473 683,09 дол. США, що в еквівалентні по курсу НБУ станом на 1 грудня 2014 року складає 7 131968,24 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,1838 га, яка розташована по вул. Польова в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області шляхом його продажу ПАТ КБ «Надра» із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням права ПАТ КБ «Надра» на отримання дублікатів правовстановлюючих документів у нотаріусів та будь-яких інших органах державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких установах незалежно від форм власності; отримання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Київській області та Вишгородського РУЮ Київської області, або в інших органах, які будуть здійснювати функції речових прав на нерухоме майно; отримувати довідки та документи необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; звертатись до субєктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмета іпотеки, а також ставити підпис від свого імені за одержання експертної оцінки; здійснювати платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач, через свого представника за довіреністю ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі представник відповідача, серед іншого, посилався на те, що позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотекибула предявлена від імені ПАТ КБ «Надра» особою, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки в долученій довіреності закінчився строк дії. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду скасуванню із залишенням позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, виходячи з наступного. Згідно із ч. 3 ст.119 ЦПК України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Відповідно до ч. 3 ст. 38 ЦПК України, юридичних осіб представляють їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Положеннями ст. 42 ЦПК України визначено перелік документів, що посвідчують повноваження представників. Зазначено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Відповідно до ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені цієї особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248-250 ЦК України. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності. Судом встановлено, що позовна заява ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки була предявлена до суду 21 січня 2015 року представником за довіреністю ОСОБА_4 Проте, зі змісту довіреності № 13-11-13151 від 16 жовтня 2013 року, якою голова правління ПАТ КБ «Надра» уповноважив цього представника представляти інтереси банку, в тому числі і в судах усіх юрисдикцій, вбачається, що вона дійсна до 16 жовтня 2014 року включно. Отже, в даному випадку позовну заяву від імені ПАТ КБ «Надра» подано особою, яка не має на це повноважень, адже представництво ОСОБА_4 закінчилося разом зі строком дії довіреності і він не є особою, яка має право звертатися до суду за захистом прав позивача. Іншої довіреності позивача на подання позовної заяви в суд і представництво його інтересів вказаним представником матеріали справи не містять. Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням заяви без розгляду з підстав зазначених в ст. 207 ЦПК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню відповідно до приписів ст. 310 ЦПК України із залишенням позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 303, 310, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 6 листопада 2015 року скасувати. Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотекизалишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55439097

Справа №125/647/16-ц Провадження №2/125/571/2016 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2016 року суддя Барського районного суду Вінницької області Єрмічова В.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, встановив: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", скорочена назва ПАТ "ВБР", в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, звернулося до Барського районного суду Вінницької області із вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що відповідно до укладеного договору №IKCASHPG4.260614.001 від 29 грудня 2011 року банк зобовязався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 9000 гривень на строк до 28 грудня 2013 року зі сплатою комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми кредиту у день укладення кредитного договору та комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,20% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. Процентна ставка за користування кредитом складає 14% річних. ПАТ "ВБР" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, тому станом на 24 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 14114 гривень 63 коп., яку ПАТ "ВБР" просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 Крім того, представник за довіреністю ПАТ "ВБР" ОСОБА_1 подав заяву про відстрочення сплати судового збору за цим позовом до ухвалення судового рішення у справі в зв'язку з тим, що ПАТ "ВБР" перебуває в скрутному матеріальному становищі. Дослідивши вказану позовну заяву та додані до неї документи вважаю за необхідне повернути її позивачеві з таких підстав. Згідно з п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України заява повертається, коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Відповідно до ч.1 ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають, зокрема, юридичні особи. Згідно зі ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами, зокрема, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника. Згідно з ч.3 ст.42 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи (за наявності). Встановлено, що позовну заяву від ПАТ "ВБР" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, підписано ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 23 грудня 2015 року, видана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВБР" ОСОБА_3 При цьому, до позовної заяви додано копії таких документів: - постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до категорії неплатоспроможних" №743 від 27 листопада 2014 року, де зазначено, що у зв'язку із застосуванням ОСОБА_4 Європейського Союзу санкцій (згідно зі статтею 2 ОСОБА_4 Європейського Союзу №208/2014 від 05 березня 2014 року та статтею 1 Рішення ОСОБА_4 Європейського Союзу 2014/119 CFSP ВІД 05 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ) до власника 100 відсотків статутного капіталу ПАТ "ВБР" ОСОБА_5, що створює репутаційний, юридичний ризики для ПАТ "ВБР", сприяє виникненню ризику ліквідності та становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ "ВБР", згідно з постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року №599/БТ, ПАТ "ВБР" віднесено до категорії проблемних та призначено куратором цього банку службовця Національного банку України ОСОБА_6, а тому з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ "ВБР" прийнято рішення про віднесення ПАТ "ВБР" до категорії неплатоспроможних; - постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР" №914 від 21 грудня 2015 року, якою прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР"; - рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку" №234 від 22 грудня 2015 року, відповідно до якого уповноваженою особою Фонду призначено ОСОБА_3 на два роки з 23 грудня 2015 року по 22 грудня 2017 року та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "ВБР", визначені ст.ст.37,38,47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23 лютого 2012 року; - наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №441 від 22 грудня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" з 23 грудня 2015 року по 22 грудня 2017 року. Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи. Згідно з ч.1 ст.47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Відповідно до п.4 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Згідно з ч.3 ст.48 вказаного Закону усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. За таких підстав вжиття у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку під час здійснення його ліквідації покладено безпосередньо на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або шляхом делегування повноважень на уповноважену особу Фонду. Однак,Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17 лютого 2016 року за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на постанову Харківського апеляційного господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Харків" про стягнення грошових коштів. Як вбачається, позовну заяву та заяву про відстрочення сплати судового збору подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, тому позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості слід повернути позивачеві. На підставі п.5 ч.2 ст.37, ч.1 ст.47, п.4 ч.1 ст.48, ч.3 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23 лютого 2012 року, керуючись ст.80 ЦК України, ч.1 ст.29, п.2 ч.1, ч.3 ст.42, п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України, ухвалив: Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості повернути позивачеві. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57303008

Справа № 758/3419/15-ц Категорія У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Супрун Г. Б. , секретаря - Циби О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві ,- В С Т А Н О В И В : До Подільського районного суду м.Києва надійшла скарга від ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підписана представником за довіреністю ОСОБА_4,в якій він просив визнати дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві Кущ Віри Валеріївн неправомірними в частині визначення строку для самостійного виконання постанови суду про зобов»язання переказати грошові кошти з поточного рахунку ОСОБА_3 на рахунок ТОВ Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС», також просив скасувати вимогу державного виконавця від 15.07.2015р. , та зобов»язати державного виконавця зупинити виконавче провадження. В судовому засіданні стягував та його представник просили залишити скаргу на дії державного виконавця без розгляду з тих підстав, що вона підписана та подана не уповноваженою на те особо згідно вимог чинного законодавства. Начальник ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві просив розглянути скаргу за відсутності їх представника. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волков О.Ю. в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належно. З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮв м.Києві Кущ В.В. від 10.07.2015р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 758/3419/15-ц , виданого Подільським райсудом м.Києва від 08.07.2015р. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015р. у ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці по 19.06.2015р. включно. 17.07.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Киїхвська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. На підставі даного рішення розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації призначено Волкова Олександра Юрійовича. Відповідно до положень ст.47 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду з чітко визначеними межами повноважень. Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується. За частинами першою та третьою статті 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Отже, вжиття у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку під час здійснення його ліквідації покладено безпосередньо на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або шляхом делегування повноважень на уповноважену особу Фонду. Відповідно до ч.1 ст.47 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду. Однак Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам. Як то наприклад Волков О.Ю. передоручив ОСОБА_4 представляти інтереси банку у якості кредитора в судах. Відповідно до п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. На підставі наведеного, враховуючи, що скарга подана до суду особою ОСОБА_4, який не має повноважень згідно вимог законодавства виступати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому скаргу слід залишити без розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 293 ЦПК України,- У Х В А Л И В : Скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві - залишити без розгляду. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 5 днів з моменту її проголошення (або отримання копії). Суддя Г. Б. Супрун http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56854588

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1 Справа № 488/4014/15-ц Провадження № 2/488/378/16 р. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.04.2016 року м. Миколаїв Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого по справі судді Селіщевої Л.І., при секретарі Бучневій К.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, та представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- в с т а н о в и в : У вересні 2015 року позивач ПАТ "Банк "Київська Русь" звернувся до суду із даним позовом до відповідача - ОСОБА_4, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,50 кв.м., яка належить на праві особистої приватної власності відповідачу по даній справі. У судовому засіданні по справі 19.04.2016 р. представник відповідача заявив клопотання про залишення позовних вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" без розгляду мотивуючи це тим, що позовну заяву від імені заінтересованої особи було подано та підписано особою, яка не має повноважень на ведення цієї справи. Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення цього клопотання та посилалась на те, що її повноваження на подання позовної заяви були оформлені належним чином. Заслухавши думку представників сторін та ознайомившись із матеріалами справи, суд прийшов до наступного висновку. Із матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 460 від 16.07.2015 було відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь". В подальшому, 17.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. На підставі даного рішення було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на один рік з 17.07.2015 по 16.07.2016, включно. Стаття 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, яка діяла на час звернення позивача із даним позовом до суду) визначала, що уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Уповноважена особа Фонду, зокрема, діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом, тощо. Відповідно до положень ч.ч.1 та 3 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Виходячи із вищевикладеного, вбачається, що вжиття у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку під час здійснення його ліквідації покладено безпосередньо на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або шляхом делегування повноважень на уповноважену особу, яка визначається виконавчою дирекцією Фонду. При цьому Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам. Із позовної заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4, та доданих до неї матеріалів вбачається, що вона була підписана представником ОСОБА_2, яка діяла за довіреністю № 341 від 06.08.2015 року, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 119 ЦПК України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. За таких обставин суд знаходить необхідним залишити позовну заяву ПАТ "Банк "Київська Русь" до відповідача - ОСОБА_4 без розгляду. З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 207, 293 ЦПК України, суд - У х в а л и в : Клопотання представника відповідача задовольнити. Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без розгляду. Розяснити позивачу, що залишення без розгляду не позбавляє його можливості звернутися до суду із такими ж вимогами повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення даної позовної заяви без розгляду. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк із дня проголошення ухвали апеляційної скарги, а у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення ухвали з моменту отримання її копії. Суддя Л.І. Селіщева

Решение апелляционного суда об отказе в выселении по иску покупателя ипотечной квартиры (банк подал кассацию). Справа №489/2016/15-ц 25.04.2016 25.04.2016 25.04.2016 Справа №489/2016/15-ц Головуючий по першої інстанції Тихонова Н.С. Провадження №22-ц/784/989/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Категорія 44 Рішення Іменем України 25 квітня 2016 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Серебрякової Т.В., суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2016 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Ленінський районний відділ у місті Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, Служба у справах дітей Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, про виселення без надання іншого жилого приміщення, УСТАНОВИЛА: У березні 2015 року ОСОБА_2 пред'явив вищевказаний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_8, який обґрунтований наступним. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13 травня 2014 року укладеного з Акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), яке діяло на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_4, позивач є власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі зареєстровані та продовжують проживати, на думку позивача, без належних правових підстав, колишній власник - відповідач у справі ОСОБА_4 та члени його сім'ї - ОСОБА_8, ОСОБА_5 та неповнолітній син ОСОБА_7 Після придбання квартири, ОСОБА_2 своєї згоди на проживання відповідачів в ній не надавав та договору найму житла вони не укладали. Маючи намір в подальшому проживати в цій квартирі, позивач 02 грудня 2014 року направив відповідачам письмову вимогу про виселення та зняття з реєстраційного обліку в 30-денний термін, яку останні проігнорували. Посилаючись на те, що на письмові звернення про добровільне звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 разом з членами його сім'ї не реагують, у зв'язку з чим він не має можливості вселитись до належної йому на праві власності квартири, ОСОБА_2, керуючись ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.391,383 ЦК України, просив суд виселити ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_7 із двокімнатної квартири АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення та стягнути з відповідачів на його користь судовий збір. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., тобто по 81 грн. 20 коп. з кожного. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову в задоволені позовних вимог. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Судове рішення ухвалено не у повній відповідності з вищевказаними вимогами. Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, суд першої інстанції виходив з того, що проживання у спірній квартирі колишнього власника ОСОБА_4 та членів його сім'ї перешкоджає позивачу, який є власником спірної квартири на теперішній час, в повній мірі реалізувати своє право власності, а від так, наявні підстави для усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_4 шляхом виселення відповідачів з неї без надання останнім іншого житла. Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправнопозбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. За положеннями ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чиобмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.ст.41,47,55 Конституції України, ст.ст.316-319,325,386,391 та 405 ЦК України, ст.ст. 9,109 ЖК України під правом власності слід розуміти право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і тільки власникові у повній мірі належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тільки він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2007 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 45.8 кв.м., житловою площею 28.5 кв.м., розташовану у будинку АДРЕСА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №191В/2007 від 13 липня 2007 року, згідно з умовами якого банком було надано ОСОБА_4 кредит у розмірі 29 950 доларів США, строком з 13 липня 2007 року по 12 липня 2017 року та сплатою процентів у розмірі 14.5 % річних (а.с.85-87). Згідно із п.5 іпотечного договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та наявне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 5.2.1 передбачено, що іпотекодержатель має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки, зокрема, від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством. 13 травня 2014 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, що належала на праві власності ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстрований в реєстрі за №859 (а.с.10-11). Як свідчить підпункти 1.2, 1.3 пункту 1 умов зазначеного договору купівлі-продажу, вказана квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Миколаївською службою приватизації державного житлового фонду 08 лютого 1999 року; договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Добриновою Л.А. 20 червня 2007 року за реєстровим №260. При цьому, іпотекодатель особисто повідомлений про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки із зазначенням умов договору, ціни продажу, з дотриманням вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується повідомленням від 26 грудня 2013 року, яке було іпотекодавцем отримано особисто. Умови зазначеного договору купівлі-продажу квартири також свідчать про те, що іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки - зазначену вище квартиру в позасудовому порядку, а саме: шляхом укладення від свого імені з позивачем договору купівлі-продажу предмета іпотеки. При цьому, умови вищевказаного договору купівлі-продажу не містять даних про те, що вказана квартира є вільною та в ній ніхто не проживає. Звернення ж позивача до суду з позовною заявою про виселення відповідачів - тобто мешканців зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, свідчать про те, що на час звернення іпотекодержателем стягнення на зазначене іпотечне майно, шляхом продажу квартири позивачу, питання про звільнення квартири її мешканцями іпотекодержателем не було вирішено. За змістом ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст.590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку». Згідно із ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено ст.38 Закону України «Про іпотеку» Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцяти денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Частиною першою ст.40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є ст.109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя ст.109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян. За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Тобто, ч.2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього Закону, так і нормаст.109 ЖК УРСР. Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому, за положенням ч.2 ст.109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч.4 ст.109 ЖК УРСР). З огляду на те, що у справі, яка переглядається, квартиру, що є предметом договору іпотеки, придбано відповідачем не за рахунок отриманого кредиту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виселення відповідачів без надання їм іншого постійного жилого приміщення. Виходячи з того, що суд першої інстанції був іншої думки та задовольнив позовні вимоги, то даний висновок слід привести в дію рішенням апеляційної інстанції. За таких обставин, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2016 року на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. Також, відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача ОСОБА_2 на користь відповідач ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 267 грн. 96 коп., сплачений при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 267 (двісті шістдесят сім) грн. 96 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: О.І. Галущенко П.П. Лисенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57483688

Да. вернули на первую. ("Миша, всё муйня, давай по-новой")

У меня уже была ситуация, где ставился вопрос о доверенности представителя банка. Так вот апелляция указывала, что согласно ЦК, если доверитель в дальнейшем одобряет действия представителя, который действовал с превышением полномочий, то такие действия можно признать правомерными...

Ссылаются на эту постанову ВХСУ от 17 лютого 2016 року Справа № 916/3291/15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55980244

Апелляционная жалоба банка на определение райсуда суда (про залишення позову без розгляду) http:// http:// http:// http:// http://

о чем это вы в этой теме? тут что, из других тем обсуждение появилось? ничего не пойму

Есть апеляшка Киев Руси. Выкладывать? там они ссылаются на новую Постанову ВХСУ.