Постановление ВС-КГС об отказе банку в обращении взыскания на предмет ипотеки путем признания права собственности


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Постанова
Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа N 318/2289/15-ц
провадження N 61-6871 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г.І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Олійник А.С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі - ОСОБА_4

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2017 року у складі судді Комишні Н.І. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кримської О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 75 900,00 доларів США на термін до 05 вересня 2018 року.

З метою забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 05 вересня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею 134,2 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою.

В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у разі порушення кредитних зобов'язань.

25 травня 2012 року первісний кредитор відступив ПАТ "Дельта банк" права вимоги за вказаними правочинами.

Внаслідок невиконання позичальником кредитного зобов'язання, у нього утворилася заборгованість, яка станом на 29 липня 2015 року становить 1 640 176 грн 47 коп.

Посилаючись на наведене, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за вищезазначеною адресою, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк".

Заперечуючи проти позову, у грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором зарахуванням однорідних вимог.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що з 2012 року він здійснював погашення кредитної заборгованості за договором від 05 вересня 2008 року.

10 червня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 укладені договори банківського вкладу (депозиту): НОМЕР_2 на суму 443 653 грн 00 коп. та N 00004007685284 на суму 20 960, 00 доларів США.

26 січня 2015 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами банківських вкладів, відповідно до якого до нього перейшли права первісного кредитора ОСОБА_5 до ПАТ "Дельта Банк" за депозитними вкладами у розмірі 443 653 грн 00 коп. та 20 960, 00 доларів США.

Ураховуючи наведене, просив визнати припиненими з 28 січня 2015 року зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, шляхом зарахування його зустрічних однорідних вимог до ПАТ "Дельта Банк" за договорами банківських вкладів

від 10 червня 2014 року; у зв'язку з припиненням основного зобов'язання визнати припиненою іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року позов ПАТ "Дельта Банк" та зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано припиненими з 28 січня 2015 року зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, зарахуванням зустрічних однорідних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта Банк" за договорами банківських вкладів від 10 червня 2014 року; у зв'язку з припиненням основного зобов'язання визнано припиненою іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 98, с. Іванівка, Кам'янсько-Дніпровський район, Запорізька область.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції вважав, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки є положення пункту 1 статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки іпотекодавець надав в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 134,2 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку на якій він розташований, який використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, доказів про те, що в нього у власності знаходиться інше нерухоме майно, немає.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 рокуапеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність відмовлено з інших підстав.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов'язання та зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем обрано спосіб судового захисту, який не передбачений законом, оскільки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року,

ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року в частин відмови у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 12.3.1 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до останнього права власності на предмет іпотеки.

Застереження, за своєю правовою природою вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Наявність договору або застереження у договорі про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Також поза увагою апеляційного суду залишися доводи представника позивача про те, що ПАТ "Дельта Банк" позбавлений можливості здійснити реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки для цього необхідно копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

З урахуванням наведеного вважав, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем можливе як за допомогою позасудового врегулювання, так і в судовому порядку.

Рішення судів в частині вирішення зустрічних позовних вимог не оскаржуються, а тому у касаційному порядку в цій частині не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судами установлено, що договором іпотеки від 05 вересня 2008 року передбачено декілька способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема за рішенням суду та позасудові, у тому числі, відповідно до пункту 12.3.1 договору задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Разом з тим, стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем н підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-1851цс15. Підстав для відступу від зазначеного правого висновку не убачала і Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Усик Г.І.
Кузнєцов В.О.
Олійник А.С.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Большая палата в очередной раз указала, что передача ипотекодержателю права собственности на предмет ипотеки в соответствии со статьями 36, 37 Закона Украины "Об ипотеке" является способом внесудебного урегулирования, который осуществляется по соглашению сторон без обращения в суд.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...