Решение Приморского райсуда о признании кредитного договора с ОАО "Ощадбанк" недействительным в связи с отсутствием лицензии

[vekt]

Справа № 2-306/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Василенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», в якому згідно уточнених позовних вимог від 17.05.2010 року просив про визнання недійсним кредитного договору № 844-н (далі за текстом – Кредитний договір), укладеного 04 серпня 2006 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі за текстом - Банк), на підставі якого Банк зобов’язався надати Позичальникові на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 37 000 доларів США, що складає 186 850 грн. по курсу Національного банку України на 04.08.2006 року (5,05 грн. за 1 долар США), надалі – Кредит, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит 37 000 доларів США, що складає 186 850 грн. по курсу Національного банку України на 04.08.2006 року (5,05 грн. за 1 долар США), а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 11,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Також позивач просив визнати припиненим іпотечний договір від 04.08.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий № 474. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що зміст договору № 844-н від 04.08.2006 року в частині встановлення обов’язку ОСОБА_3 сплачувати проценти за користування кредитом в валюті кредиту, тобто в доларах США, суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», і підпункт 1.1 пункту 1 Кредитного договору має бути визнаний недійсним.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що оскільки і у ОСОБА_1, і у ВАТ «Державний ощадний банк України» відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу за договором № 844-н від 04 серпня 2006 року, використання доларів США як засобу платежу при сплаті відсотків за вказаним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який згідно з Законом України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 14-5 Конституції України» від 21 листопада 1992 року N2813-XII, має силу закону. Крім того, представник позивача зазначав, що відповідно до ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Вимогу про визнання припиненим іпотечного договору від 04.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління, представник позивача обґрунтовував тим, що виконання зобов’язання ОСОБА_1 за договором № 844-н від 04 серпня 2006 року було забезпечено іпотекою нерухомого майна, а іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання. Тому у разі визнання судом недійсним основного зобов’язання має бути визнаний припиненим й іпотечний договір.

Представник відповідача - ВАТ «Державний ощадний банк України» у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, за згодою представника позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений кредитний договір № 844-н, на підставі якого Банк зобов’язався надати Позичальникові на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 37 000 доларів США, що складає 186 850 грн. по курсу Національного банку України на 04.08.2006 року (5,05 грн. за 1 долар США), надалі – Кредит, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит 37 000 доларів США, що складає 186 850 грн. по курсу Національного банку України на 04.08.2006 року (5,05 грн. за 1 долар США), а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 11,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Як вбачається із змісту п. 1.1 і п. 1.4 кредитного договору сторони домовились, що повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитом буде здійснюватись в іноземній валюті – доларах США.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Саме ці три групи операцій і складають зміст банківської діяльності.

Даною законодавчою нормою встановлено, що банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених в Законі України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Письмовий дозвіл Національного банку України – це документ, який видає НБУ в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З аналізу положень Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 суд доходить висновку, що банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, а саме: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків; ; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) і іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринка; торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій); торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України. Таким чином, для здійснення операцій з валютними цінностями банку потрібна наявність двох складових - банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93. Відповідно до ст.5 цього Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій і підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Тобто, згідно з нормами Декрету для здійснення операцій з валютними цінностями, які не потребують індивідуального ліцензування, банк має отримати генеральну ліцензію.

Однак, прийнятим в подальшому Законом України «Про банки та банківську діяльність» на виконання окремих операцій замість генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій передбачено отримання письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, який, як вже зазначалося по тексту рішення вище, видається на операції, які не потребують індивідуального ліцензування, тобто наявність банківської ліцензії і письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями не звільняє банки від обов’язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують індивідуального ліцензування.

Згідно зі ст.. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. До переліку валютних операцій, які потребують отримання індивідуальної ліцензії, Декретом включено використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. У відповідності з п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) – це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. Банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язаня боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання зі сплати процентів і нших зборів з такої суми.

Згідно зі ст.1054 цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 844-н банком було надано позивачу кредит у доларах США, за користування яким ОСОБА_1 були прийняті на себе зобов’язання сплачувати відсотки в іноземній валюті – в доларах США.

Суду не надано доказів наявності у сторін по справі права на використання іноземної валюти як засобу платежу. У контексті викладеного слід зазначити, що судом не приймаються до уваги положення п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, згідно з яким використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, з огляду на наступне.

Національний банк України є центральним банком, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України виконує, зокрема, такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності захисту інформації, коштів і майна; здійснює банківське регулювання та нагляд, веде державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках; здійснює відповідно до до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно зі ст.. 14 Закону України «Про Національний банк України» Правління Національного банку України згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошво-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Статтею 15 вищевказаного Закону до повноважень Правління Національного банку віднесено, зокрема, установлення порядку надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом, видання нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання і валютного контролю належать видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, видача та відкликання ліцензій тощо.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Проте, незважаючи на наведені вище положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд доходить висновку, що положення пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 в частині, яка дозволяє використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, що регулюють питання отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій, що, в силу приписів Закону України «Про Національний банк України» є неприпустимим.

В свою чергу, відповідно до статті 8 ЦПК України суд не застосовує акти державних органів у разі невідповідності таких актів законам України.

Таким чином, з огляду на положення ст.8 ЦПК України, суд вважає, що приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягають.

Більш того, наведені приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 суперечать власне іншим вимогам цього ж Положення.

Так, у відповідності з п. 1.10 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Це дозволяє зробити висновок, що хоча у однієї із сторін за договором повинна бути індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу. При виконанні прийнятих на себе грошових зобов’язань по сплаті процентів в доларах США за договором № 844-н від 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 використовувалася іноземна валюта як засіб платежу на території України без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення указаної операції. Не було отримано такої ліцензії і Банком.

Більш того, зі змісту приведеного пункту Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, випливає необхідність та обов’язковість отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. Наявність вказаних приписів у Положенні про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, є юридичною перешкодою для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу і унеможливлює легітимне використання валюти.

Оскільки у сторін відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу за договором № 844-н від 04 серпня 2006 року, використання доларів США як засобу платежу при сплаті процентів за вказаним кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним . Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що зміст договору № 844-н від 04 серпня 2006 року в частині встановлення обов’язку позивача сплачувати проценти за користування кредитом в іноземній валюті, тобто в доларах США, суперечить приписам Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, пункт 1.1. договору № 844-н від 04 серпня 2006 року має бути визнаний недійсним.

Водночас відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, за переконанням суду, якщо частина угоди, визнаної недійсною, містить істотну умову, без якої угода в цілому не відповідає вимогам закону та/або після виключення з неї окремої частини, визнаної недійсною, вона не зберігає здатності задовольнити інтереси сторін або досягти мети, яка була визначена ними при її укладенні, угода підлягає визнанню недійсною у цілому.

З огляду на правову природу кредитних договорів сплата процентів за користування грошовими коштами являється невід’ємною та істотною ознакою даного різновиду цивільно-правових угод. Враховуючи викладене, недійсність умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування грошовими коштами тягне втрату даною угодою ознак саме кредитного договору, що в свою чергу, викликає необхідність визнання недійсним кредитного договору в цілому, виходячи з приписів статті 217 ЦК України.

З огляду на викладене, необхідність визнання недійсним пункту 1.1. договору № 844-н від 04 серпня 2006 року яким фактично визначається конкретний розмір процентів, які підлягають сплаті Банку, тягне за собою необхідність визнання договору № 844-н від 04 серпня 2006 року недійсним в цілому, адже без цих умов дана угода не відповідає вимогам закону та не може задовольнити інтереси учасників даного договору.

Враховуючи роз’яснення, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору № 844-н від 04 серпня 2006 року , укладеного між сторонами по справі, недійсним, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

В свою чергу, згідно з вимогами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, в даному випадку слід врахувати пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, за змістом якого якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Незважаючи на те, що надання коштів у позику є фактично фінансовою послугою, суд вважає за необхідне та правомірне застосувати в даному випадку саме двосторонню реституцію з огляду на підстави необхідності визнання недійсним пункту 1.1. договору №844-н від 04 серпня 2006 року , які виключають правомірність одержання Банком процентів в іноземній валюті, що в свою чергу, спричинило визнання вказаного кредитного договору недійсним в цілому.

В свою чергу, враховуючи необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання договору №844-н від 04 серпня 2006 року недійсним в цілому, а також за відсутності у суду повноважень на здійснення заліку вимог, визначаючи наслідки недійсності даного договору у вигляді двосторонньої реституції, суд доходить висновку про існування у сторін обов'язку повернути один одному одержані грошові кошти в натурі, тобто позичальник повинен повернути Банку суму кредиту, а Банк - сплачені ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами та кошти, перераховані ОСОБА_1 в якості погашення кредиту, в загальній сумі 118 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене в у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватись грошове зобов’язання повинно в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівлент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, іншим нормативно-правовим актом.

В договорі № 844-н від 04 серпня 2006 року грошове зобов’язання Банку виражене в національній валюті України – гривні, і складає 186 850 грн. Виконуючи свої зобов’язання за договором, ОСОБА_1 на поточний час сплатив Банку суму 118 128 грн. 98 коп. Зазначене підтверджується ксерокопіями квитанцій за 2006-2009 роки, наявними в матеріалах справи. Зазначені обставини нічим в судовому засіданні не спростовані.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Тобто, припинення кредитного договору спричиняє припинення іпотечного договору, а отже і необхідність задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 3, 203, 215, 216, 227, 509, 524, 533, 1054 ЦК України, Декретом КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Законами України “Про Національний банк Укарїни”, “Про банки і банківську діяльність”, «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 844-н від 04 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 все одержане на виконання кредитного договору № 844-н від 04 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», а саме: грошові кошти в розмірі 118 128 (сто вісімнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» все одержане на виконання кредитного договору № 844-н від 04 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», а саме: грошові кошти в розмірі 186 850 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот п’ятдесят) грн.

Визнати припиненим іпотечний договір від 04.08. 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий № 474.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: В.В.Андрухів

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10334621

[vekt]

Вот это и есть та самая причина, изза которой банкиры готовы тянуть процесс.

Собак дразнить никому не хочеться

Смотрите кто ответчик!!! И он не явился !!!

А цена вопроса!!!

У человека сдали нервы и

таки он врубил эту стенобойную машину.

[JULIA 3]

Суду не надано доказів наявності у сторін по справі права на використання іноземної валюти як засобу платежу

Вот золотые слова!!!

[samuraj]

"З аналізу положень Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 суд доходить висновку, що банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, а саме: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків; ; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) і іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринка; торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій); торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України. Таким чином, для здійснення операцій з валютними цінностями банку потрібна наявність двох складових - банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України".

Бютіфул! Таке враження, що то я писав

[nameless]

А я вот не понял, что в этом решении такого "крутого".

Суд почему-то решил, что банк мог выдать такой кредит.

Почему-то забыл, что телега с "инициаторами и получателями" касается безнала, т.к. кредиты в валюте получаются резидентами и погашаются только безналом, согласно постанове №270. Именно по этому индивидуалка и не нада, т.к. никто не использует в Украине баксы как средство платежа, а переводит их нерезиденту через уполномоченный банк, имеющий право на такие валютные операции.

Т.е. постанова про индивидуалки не касается наличных расчётов, и потому разрешение НЕ иметь индивидулку на спорный договор не распространяется.

Но я согласен, что НБУ не имел права отменять Декрет в плане обязательности индивидуалки для безналичых операций. И суд правильно это описал.

Суд указал, что должна быть индивидуалка для расчётов по договору....

Как же ж эта индивидуалка уже достала....... НБУ Её НЕ выдаёт на запрещённые ст.32 ЗУ "Про НБУ" операции.

Договор незаконный т.к. обязательство выражено в долларах без - права выражать обязательство в долларах.

Такое право даёт исключительно ХК в статье 189 для ВЭД договоров, и в статье 198 для лиц, имеющих право расчитываться валютой.

Таким обазом, условия данного договора противорчеит нормам ст. 3, 13, 627, 524, 533,ГК и 5, 14, 189, 198 ХК, а сам договр в целом противоречит ст 193 ГК.

Таким образом, договор должен быть признан недействительным согласно ст.215, 203 ГК, как противоречащий вышеперечисленным нормам, а так-же по ст. 227 ГК, как совершённый без лицензии НА ВЫДАЧУ кредита.

Всё..... не нада нику лепить эти индивидуалки...

[vassylek]

Знаете лет через пять все судьи Украины поймут, что кредиты в валюте выдавать нельзя, что платить за них валютой нельзя, но будет поздно, к тому времени законодательство сделают такое, что можно будет всё. МВФ ведь не в гривне кредиты будет давать, да и братки, под гарантии государства также не боливарами будут брать. Вот в чём вопрос и ноль его решения. А после введения новых веяний по смене судей, все будут дудеть в одну дудку, как папа скажет. За два года государство ни на йоту не продвинулось в решении наших проблем и не защитило нас посредством, своего главного и СВЯТОГО ЗАКОНА - КОНСТИТУЦИИ, в которой есть замечательная статья, кроме которой не надо в решении судей не применять больше НИЧЕГО.

[vekt]

Nameless. так нихто ж не спорит. Смысл в другом.

Какие бы неисправности в этой стенобойной машине не были,

тю-тю!!!

и даже такую поломанную машину остановить невозможно.

Дайте срок. Отремонтируем.

Но уже и сейчас, у кого из наших сдали нервы, может психануть

[vassylek]

Да здесь кроме стен и крышу сорвать может.

[doroshal]

Решенице что надо ,хорошее. А самое главное видно ,что судья конкретно поработал. Честь ему и хвала. Все таки есть судьи в Украине!

[samuraj]

Решенице что надо ,хорошее. А самое главное видно ,что судья конкретно поработал. Честь ему и хвала. Все таки есть судьи в Украине!

Ага, є - Андрухів і П"єр-Луїджі Колліна

[mts]

Вот это и есть та самая причина, изза которой банкиры готовы тянуть процесс.

У человека сдали нервы и таки он врубил эту стенобойную машину.

Под стенобойной причиной вы имеете в виду противоречие НБУ (о том, что банк и без индивидуалки может проводить операции с валютой) закону Украины? Между прочим, можна было бы составить "рейтинг" стенобойных причин (например, по количеству виигранных дел у банков, хотя это конечно не совсем обьективно).

[vekt]

Под стенобойной причиной вы имеете в виду противоречие НБУ (о том, что банк и без индивидуалки может проводить операции с валютой) закону Украины? Между прочим, можна было бы составить "рейтинг" стенобойных причин (например, по количеству виигранных дел у банков, хотя это конечно не совсем обьективно).

"о том, что банк и без индивидуалки может проводить операции с валютой" - приведите мне соответствующую норму, в которой упоминается термин "территория". Попробуйте прилепить валюту к территории. Если не найдете, "возвращайтесь на базу" - ЗУпроПлитежные и ЗУпроНБ. Там искомое есть. Выводы к которым вы прийдете при этом объяснят вам для чего юристы применяют термин "императив" - другими законами императивы под сомнения не ставятся.

Рейтинг. Я не видел в реестре решений, опрокидывающих индивидуалку при процентах. А вы?

Все только начинается.

[mts]

Рейтинг. Я не видел в реестре решений, опрокидывающих индивидуалку при процентах. А вы?

Все только начинается.

Посмотрим, будет ли аппеляция и так далее (вплоть до ВСУ). Ведь если это решение сводит на нет доводы НБУ об законности отсутствия индивидуалки, то это действительно СИЛЬНЫЙ АРГУМЕНТ! Вопрос только в том, как пойдет дело дальше - интересно будет увидеть решения судов, которые смогут опровергнуть такое решение (то есть основанное на таких же аргументах, как в данном деле). Насколько я знаю, суды руководствовались доводами НБУ при отказе в положительном решении для заемщиков (признание недействительным договора в валюте)- эти аргументы выбивают почву из-под ног НБУ, неужели НБУ это так пропустит?

[vekt]

Знаете, чем еще это решение сильно? На шахматной доске фигур не осталось. Есть только "г" Деркта. И судам высших инстанций проигнорировать единственную фигуру не получится.

Классный методологический ход. Все судебное разбирательство крутится только вокруг "г".

Попробуй тут уклониться в сторону!

[Гранд Иншур]

Справа № 2-306/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10334621

По моему мнению решение слабое - все заочные решения такого характера слабые. Они основываются на фразе "суду не надано доказів, що банк мав право видавати... отримувати... валюту". Банк всего лишь даст такие доказательства (банковскую лицензию, дозвил, додаток, и письмо НБУ "О правомерности валютного кредитования"), намекнёт, что судья наезжает на Державный банк... и все.

Но вопрос не в этом - очень многие судьи в решениях указывают на отсутствие информации про "сукупну вартість кредиту", а это существенное условие договора, без которого договор считается незаключённым (последствия не такие интересные, как для недействительных договоров, но всё равно - сойдёт).

У кого нибудь есть решения, где договор определён, как незаключённый???????

[vekt]

По моему мнению решение слабое - все заочные решения такого характера слабые. Они основываются на фразе "суду не надано доказів, що банк мав право видавати... отримувати... валюту". Банк всего лишь даст такие доказательства (банковскую лицензию, дозвил, додаток, и письмо НБУ "О правомерности валютного кредитования"), намекнёт, что судья наезжает на Державный банк... и все.

"Державный банк". Ну вобщем получается по вашему, что Ощад захлебнулся в исках заемщиков. Типа много раз не прийти не позволила занятость одного на весь Ощад адвоката. Типа содержать армию адвокатов против армии квалифицированных заемщиков дуже накладно.

Дай да бог, чтобы исков действительно много было. Но навряд. В своем суде вижу списки назначенных заседаний (много листов) и кроме своей фамилии других не вижу.

Так что никаких таких доказательств (банковскую лицензию, дозвил, додаток, и письмо НБУ "О правомерности валютного кредитования") просто нет. А то что вы перечилили вызывает недоумение. Кажется все это на форуме уже съели-переварили-выплюнули. Да и реестр кажется к нам поворачивается.

Я пойду с таким иском. В чем его слабость то?

[vassylek]

Суды уже захлебнулись в исках, уже апеляции не успевают в сроки, а касации ждать придётся очень долго. Каждое следующее решение, в пользу заёмщика, будет лучше и юридически грамотнее, как и наши иски. Вы думаете судьи пишут решения? я поспорю, они точно также читают реестр и пользуються услугами того, что им предоставляют, хоть в иске, хоть вобъяснении к иску. А лучше всего подарить диск с подборкой решений по данной теме и в бумажном виде также. Все совершенствуются и судьи также, вот только время....

[Гранд Иншур]

"Державный банк". Ну вобщем получается по вашему, что Ощад захлебнулся в исках заемщиков. Типа много раз не прийти не позволила занятость одного на весь Ощад адвоката. Типа содержать армию адвокатов против армии квалифицированных заемщиков дуже накладно.

Дай да бог, чтобы исков действительно много было. Но навряд. В своем суде вижу списки назначенных заседаний (много листов) и кроме своей фамилии других не вижу.

Так что никаких таких доказательств (банковскую лицензию, дозвил, додаток, и письмо НБУ "О правомерности валютного кредитования") просто нет. А то что вы перечилили вызывает недоумение. Кажется все это на форуме уже съели-переварили-выплюнули. Да и реестр кажется к нам поворачивается.

Я пойду с таким иском. В чем его слабость то?

Слабость не в иске - слабость в том, что решение заочное. У нас Аваль умудряется даже вступившие в законную силу решения пересматривать по вновь выявленным... Если успели вывести залог - то всё нормально. Если не успели, то слабое решение только затягивает дело - ведь подавая иск против банка, вы рассчитываете его выиграть, и чем быстрее - тем лучше.

Могу рассказать прикол: сужусь с Авалем за один кредит; судья районного суда рассматривает дело 9 месяцев и, не желая выносить неправосудного решения, пытается отправить по подсудности (это предлог) в другой суд; я заявляю, что ухвалу хочу обжаловать...; на ухвалу приходит 2 апелляционные жалобы - одна от меня и одна от Аваля (он сдуру жалобу ещё и оплатил, как будто обжаловал решение); коллегия судей в апелляции рассматривает дело, прикидываются дебилами и в удовлетворении апелляционных жалоб отказывают (обжалованию не подлежит); мы с Авалем офигеваем...; дальше процесс идет не по принципу Гранд Иншур против Аваля, а по принципу Гранд Иншур и Аваль против судебной системы; я звоню знакомым в Верховный, жалуюсь, они говорят пиши касацию - мы снесём эту ухвалу, я звоню в Аваль и передаю это; Аваль говорит, что уже порешал вопросы и мне следует в такую-то дату подойти в апелляцию...; подхожу, заседание, пересмотр по вновь выявленным (коих нету) и противоположное по сути решение.

Так вот.

[Алексашка]

У кого нибудь есть решения, где договор определён, как незаключённый???????

- Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК

п.8 Постановление Пленума Верховного суда Украины №9 от 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

[vekt]

Слабость не в иске - слабость в том, что решение заочное.

Однако согласитесь, что Ощад за время рассмотрения иска и шепнуть судье мог. А для этого никакого адвоката не надо.

Вы конечно правы в том, что нам придется долбить суд первой инстанции до победного конца.

Жаловаться председателю, в апелляцию, требовать и снова и снова пересматривать решение "не отходя от кассы".

Для этого все возможности есть.

[Гранд Иншур]

- Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК

п.8 Постановление Пленума Верховного суда Украины №9 от 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

Да я это знаю, потому и пишу не "вынесено решение о признании договора незаключённым", а "договор определён, как незаключённый" - потому, что в этом случае судья постановляет определение.

Так вот, повторяю вопрос - у кого-то есть случаи, когда договор определён, как незаключённый???

[sofi]

Да я это знаю, потому и пишу не "вынесено решение о признании договора незаключённым", а "договор определён, как незаключённый" - потому, что в этом случае судья постановляет определение.

Так вот, повторяю вопрос - у кого-то есть случаи, когда договор определён, как незаключённый???

а как в таком случае выразить исковое требование?

Я в письме к банку написала, что договор не содержит истотных умов: цены договораи всей таблички по 168 постанове, поэтому считаю его неукладеным, потому и не сплачую. Банк покрутил мне у виска, сказал что ответит на мою заяву и ... пошел к нотариусу.

Какие могут быть последствия, если суд определяет договор незаключенным?

[JULIA 3]

а как в таком случае выразить исковое требование?

Я в письме к банку написала, что договор не содержит истотных умов: цены договораи всей таблички по 168 постанове, поэтому считаю его неукладеным, потому и не сплачую. Банк покрутил мне у виска, сказал что ответит на мою заяву и ... пошел к нотариусу.

Какие могут быть последствия, если суд определяет договор незаключенным?

Читала мнение( не вспомню где) что понятия "незаключенный договор"- это новация донецких и одесских судов ( Кивалов сам придумал?шутка)

А действительное, каковы последствия. Рестититуции вроде бы не может быть, т.к. не недействительный. Все в расчете, всем прощаю, получается?

Гранд Иншур, какое Ваше видение?

[Гранд Иншур]

Если моделировать, то я думаю, что должно быть так:

1. Банк подаёт на заёмщика иск; тот даёт возражения к нему, в которых указывает, что договор незаключён и просит суд отказать в иске (т.к. в этом случае банк может предъявлять к нему только требования, предусмотренные ст. ст. 1210 - 1215 ЦК).

или так:

1. Заёмщик подаёт в суд иск по ст. ст. 1210-1215 ЦК с требованием сделать взаимозачёт долга (т.е. просит суд признать уплаченные проценты-пени, как погашение ненадлежащим образом полученных денег от банка). Перед этим нужно отправить письмо такого же смысла в банк (типа согласования сумм)...

В любом случае - ипотеки и поруки будут недействительны, т.к. обеспечивают несуществующее обязательство. Курс - на момент получения (кстати, ненадлежащим образом полученные деньги по незаключённому договору - это не кредит .

В отличие от недействительности - здесь нет вины, а значит нельзя давить и требовать рассрочку в качестве компенсации убытков; ещё один минус - незаключённость договора очень мутно прописана в ГК и постанове пленума ВСУ №9... судьям будет тяжело принять решение.

[Zettez]

А я вот не понял, что в этом решении такого "крутого".

Суд почему-то решил, что банк мог выдать такой кредит.

Почему-то забыл, что телега с "инициаторами и получателями" касается безнала, т.к. кредиты в валюте получаются резидентами и погашаются только безналом, согласно постанове №270. Именно по этому индивидуалка и не нада, т.к. никто не использует в Украине баксы как средство платежа, а переводит их нерезиденту через уполномоченный банк, имеющий право на такие валютные операции.

Т.е. постанова про индивидуалки не касается наличных расчётов, и потому разрешение НЕ иметь индивидулку на спорный договор не распространяется.

Но я согласен, что НБУ не имел права отменять Декрет в плане обязательности индивидуалки для безналичых операций. И суд правильно это описал.

Суд указал, что должна быть индивидуалка для расчётов по договору....

Как же ж эта индивидуалка уже достала....... НБУ Её НЕ выдаёт на запрещённые ст.32 ЗУ "Про НБУ" операции.

Договор незаконный т.к. обязательство выражено в долларах без - права выражать обязательство в долларах.

Такое право даёт исключительно ХК в статье 189 для ВЭД договоров, и в статье 198 для лиц, имеющих право расчитываться валютой.

Таким обазом, условия данного договора противорчеит нормам ст. 3, 13, 627, 524, 533,ГК и 5, 14, 189, 198 ХК, а сам договр в целом противоречит ст 193 ГК.

Таким образом, договор должен быть признан недействительным согласно ст.215, 203 ГК, как противоречащий вышеперечисленным нормам, а так-же по ст. 227 ГК, как совершённый без лицензии НА ВЫДАЧУ кредита.

Всё..... не нада нику лепить эти индивидуалки...

Не понял при чём здесь Постанова №270. Она регулирует получение кредитов резидентами от нерезидентов иа наоборот. А здесь имеет место отношения между двумя резидентами.