Принят закон № 7351

batyshka · July 10, 2011

есть знакомые в раде и администрации? тогда у них спросите

Judge · July 10, 2011

вот меня интересует один момент..,все рассуждают о новом законе №7351, но самого закона ещё никто не видел. Где его посмотреть какбы тоже большая военная тайна......

предварительно посмотреть можно на его страничке на раде

http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38992

Проходження законопроекту

Останній стан: Готується на підпис

Останній етап проходження: Закон прийнято (08.07.2011)

Serg_or · July 11, 2011

Может, но нам в этом повезло!!!

Повезло!?

Если б закон действовал и на договора, выданные ранее, то это касалось бы и потребительских договоров в валюте?

jasene · July 11, 2011

Повезло!?

Если б закон действовал и на договора, выданные ранее, то это касалось бы и потребительских договоров в валюте?

Этот закон не будет применяться к старым договорам. Через несколько дней этот закон появится на сайте рады и посмотрите переходные положения там всё написано.

jasene · July 11, 2011

Стенограмма заседания ВРУ 08.07.2011

11:41:49

АРЖЕВІТІН С.М.

Шановні народні депутати, ще раз, виселення людей можливо тільки за рішенням суду. Будь ласка, не говоріть інші фрази. Тільки рішення суду.

Друге. В "Прикінцевих положеннях" ми запишемо про те, що цей закон буде діяти тільки на нові кредити і не буде поширюватись, які вже видані. Це два.

І третє. Хто хоче чітко з'ясувати як зараз зручно клієнту буде визначати і обирати банк для кредитування, почитайте ще раз, будь ласка, текс закону. Ми надали клієнту право обирати той банк і ту цінову політику, яка його влаштовує. Це підшивається в догорів і на протязі дії всього кредитного договору є незмінним. Будь ласка, почитайте текст.

Щодо моєї поправки, я пропонував, щоб ми пільгу щодо віднесення на витрати і зменшення відсоткової ставки поширили не тільки на поганих клієнтів, які зробили реструктуризацію, а і на хороших клієнтів. Якщо клієнт нормально працює, то, можливо, і він як суб'єкт повинен скористуватись нормою на зменшення щорічне зменшення на 0,5 відсотків процентної…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте таким чином, по поправках треба йти, бо це виступи. Поправки закінчили ми обговорювати. Будь ласка, Віталій Хомутиннік.

ХОМУТИННІК В.Ю. Шановні, шановні колеги, Володимир Михайлович, дійсно, необхідно дописати це речення, що цей закон діє на ті договори, які будуть зареєстровані після набуття чинності цим законом. Тобто все, що сьогодні всі договори між банками та споживачами, які існують, вони мають бути, мають регулюватися тими нормами, які існували до прийняття цього закону. Тому в прикінцевих положеннях прошу дописати. Це позиція комітету, знову ж таки, погоджена і з Національним банком, з Кабінетом Міністрів та Юридичним управлінням Апарату Верховної Ради.

Прикінцеві положення, пункт 3: "Дія цього закону не поширюється на договори, які укладені до набуття чинності цим законом".

ГОЛОВУЮЧИЙ. По поправках? Будь ласка, Володимир Яворівський. Яка поправка?

11:44:03

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Володимире Михайловичу, шановний! Є просто пропозиція. Оскільки закон дуже суперечливий і в багатьох місцях не зовсім зрозумілий, є пропозиція. Давайте все-таки по хвилині обміняємося перед голосуванням позиціями фракцій. Я думаю, це буде розумно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Якщо вона враховується, ця поправка, так треба.

ХОМУТИННІК В.Ю. Ні, ні. Це додаткове речення, яке, напевне, треба підтвердити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так що, комітет рекомендує? Нема заперечень. Ми її просто враховуємо, та і все. Шановні колеги! Від фракцій по хвилині, будь ласка. Будь ласка, до 92-ї. Будь ласка, Кармазін.

11:44:45

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін. Шановні народні депутати! Подивіться, вчитайтесь в прикінцеві положення. Я візьму, зараз вам процитую до цього, що вам написало науково-експертне, вірніше юридичне управління.

Пункт 1 розділу III, за яким цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування. Потребує узгодження статей 58 Конституції України зі статтею 5 Цивільного кодексу України, відповідно до яких закон і інші правові акти не мають зворотної дії в часі. Зважаючи на характер новацій, цей розділ проекту необхідно доповнити формулюванням такого змісту: "Дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності".

Ви розумієте? Якщо ми цього не запишемо, то сьогодні людина, яка має якісь відносини з кредитною установою, їй скажуть, а ви знаєте, а уже ось після цього закону ваше становище змінилося. Через це і інше зауваження, яке стосується до 92-ї. Ми…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Віталій Юрійович, поясніть, будь ласка… Одну хвилинку, у нас же нема такого. Віталій Юрійович, поясніть, будь ласка, що ваша пропозиція, яку ви виголосили, вона врахована. Ще раз цю пропозицію проголосіть, будь ласка, в прикінцевих положеннях.

ХОМУТИННІК В.Ю. Ще раз, для стенограми, якщо треба поставити на підтвердження. "Прикінцеве положення" добавити пунктом 3: "дія цього закону не поширюється на договори, які укладені до набуття чинності цим законом." Крапка.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, так ми узгодили, узгодили цю позицію. Давайте, шановні колеги, щоб зберегти чистоту рядів, прошу уваги, проголосуємо цю пропозицію, яку щойно запропонував Віталій Хомутиннік щодо поширення дії цього закону.

МАРТИНЮК А.І. Поправка Кармазіна.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну це поправка Кармазіна, да, і комітету.

(Шум у залі) Прошу голосувати.

11:47:07

За-228

Поправка прийнята.

http://static.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/08071108_60.htm ориентируемся по времени кто хочет почитать.

После этих дебатов

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, прошу уваги. Ми проголосували поправку, яку запропонував комітет, яку озвучив Юрій Анатолійович Кармазін і яка міститься у рекомендаціях Головного юридичного управління, а саме, дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені д набрання ним чинності. Крапка.

От тепер ставлю на голосування прийняття закону в цілому. Прошу голосувати, реєстраційний номер 7351.

11:49:27

За-226

Закон прийнято.

ANTIRAID · July 11, 2011

Будем ждать полный текст и вето президента.

alexburko · July 11, 2011

Будем ждать полный текст и вето президента.

М-да... Действительно...

batyshka · July 11, 2011

Будем ждать полный текст и вето президента.

мнение? на каких основания вето?

интересно узнать

alexburko · July 11, 2011

мнение? на каких основания вето?

интересно узнать

Придумают, на каких... Папа ж сына-банкира в обиду не даст...

Наёмник · July 12, 2011

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг

Верховна Рада України постановляє:

1. Прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг (реєстр. N 7351), доопрацьований народними депутатами України Полунєєвим Ю. В., Воропаєвим Ю. М. та Аржевітіним С. М.

2. Доручити Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.

Голова Верховної Ради

України

В. ЛИТВИН

м. Київ

2 червня 2011 року

N 3480-VI

Уже принят!

Наёмник · July 12, 2011

ПИПЕЦ Приняли!

Дальше без комментариев!

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356; 2010р., № 2-3, ст. 11):

1) статтю 104 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом»;

2) у статті 107:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов‘язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов‘язання крім випадків, передбачених законом»;

частину п’яту замінити частинами п’ятою-шостою такого змісту:

«5. Юридична особа – правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов‘язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи – правонаступника. Якщо юридичних осіб – правонаступників, що утворилися внаслідок поділу більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

6. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов’язаннями, відповідають за зобов’язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов’язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами»;

3) у статті 109 частину другу замінити частинами другою-четвертою такого змісту:

«2. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), які зобов’язані скласти та затвердити розподільчий баланс.

3. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов‘язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов‘язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

4. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов’язки особи за окремим зобов‘язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов‘язанням»;

4) частину третю статті 110 викласти в такій редакції:

«3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом»;

5) статтю 627 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів»;

6) статтю 1054 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом»;

7) текст статті 10561 викласти в такій редакції:

«1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, установлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки має дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

5. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, має відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу має періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс має ґрунтуватися на об’єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу має встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі має визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки».;

8) частину першу статті 1277 викласти в такій редакції:

“1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою”.

2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 25-26, ст. 131; 2008р., № 24, ст. 236; 2005р., № 16, ст. 260):

1) у частині першій статті 222 слова «громадянином-підприємцем або громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності» замінити словами «будь-якою фізичною особою»;

2) назву та абзац перший частини першої статті 388 викласти в такій редакції:

«Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації

1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт».

3. У статті 109 Житлового кодексу України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983р., додаток до № 28, ст. 573; Відомості Верховної Ради України 2003р., № 38, ст. 313):

1) друге речення частини другої викласти в такій редакції: «Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора»;

2) друге речення частини третьої викласти в такій редакції:

«Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк».

4. Частину третю статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 5-6, ст. 30) після слів «банком договорів» доповнити словами «у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта».

5. У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 38, ст. 313):

1) друге речення частини першої статті 35 викласти в такій редакції:

«Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору»;

2) частину другу статті 39 викласти в такій редакції:

«Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення»;

3) частину другу статті 40 після слів «передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення» доповнити словами «шляхом позасудового врегулювання на підставі договору»;

4) статтю 41 доповнити частиною другою такого змісту:

«Організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, який залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби»;

5) у статті 49:

частину другу доповнити новим реченням такого змісту: “Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення в тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна”;

у частині третій слово “других” замінити словом “третіх”.

6. У Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004р., №11, ст. 140):

1) частину першу статті 24 після слів «рішення суду» доповнити словами «виконавчого напису нотаріуса»;

2) частину першу статті 26 доповнити пунктом 5 такого змісту:

«5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.».

7. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 42-43, ст. 378; 2002р., № 33, ст. 235; 2003р., № 28, ст. 210):

1) у статті 1:

друге речення визначення терміну «суб'єкт банкрутства» доповнити словами «а також фізичні особи-підприємці за грошовими зобов’язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності»;

друге речення визначення терміну «кредитор» викласти в такій редакції:

«Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство»;

друге речення визначення терміну «грошове зобов’язання» доповнити словами «зобов’язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов’язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності»;

визначення терміну «мораторій на задоволення вимог кредиторів» після слова «боржником» доповнити словами «відносно якого порушено справу про банкрутство»;

2) частину п'яту статті 31 доповнити абзацом п'ятим такого змісту:

«повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; »;

3) частину п’яту статті 7 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Боржник за невиконання вимог цієї частини несе відповідальність згідно із законодавством»;

4) у статті 11:

у частині першій:

в абзаці першому слова «введення мораторію на задоволення вимог кредиторів» виключити;

доповнити новим абзацом такого змісту:

«Суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш, як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України»;

частину п’яту викласти в такій редакції:

«5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу та офіційно оприлюднює її. Офіційне оприлюднення тексту ухвали має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна»;

частину п’ятнадцяту викласти в такій редакції:

«15. Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону»;

5) абзац перший частини четвертої статті 12 викласти в такій редакції:

«4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, відносно якого порушена справа про банкрутство, вводиться з моменту офіційного оприлюднення порушення справи про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство»;

6) статтю 13 доповнити частиною вісімнадцятою такого змісту:

«18. На етапі розпорядження майном не скасовується арешт, накладений на майно боржника, що є предметом застави, чи інші обмеження щодо розпорядження майном, що є предметом застави такого боржника»;

7) статтю 14 доповнити частиною четвертою такого змісту:

“4. У разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або/ розпорядником майна. Такий кредитор має право подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку”.;

8) частину сьому статті 47 викласти в такій редакції:

«7. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов’язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності»;

9) у статті 48:

абзац перший частини першої доповнити словами “та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов’язаних з здійсненням такою особою підприємницької діяльності”;

у частині п’ятій:

абзац третій доповнити словами “крім зобов’язань, не пов’язаних з здійсненням такою особою підприємницької діяльності”;

абзац четвертий доповнити словами “та за вимогами, не пов’язаними з здійсненням такою особою підприємницької діяльності”;

10) абзац другий частини другої статті 49 після слів «стягнення аліментів» доповнити словами «вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов’язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності»;

11) у статті 51:

перше речення частини другої доповнити словами «здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом»;

в частині третій слова «публікації оголошення» замінити словами «офіційного оприлюднення ухвали».

8. У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991р., № 30, ст. 379; 2006р., № 7, ст. 84):

частину першу доповнити новим абзацом такого змісту:

«Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється»;

підпункт «д» пункту 2 частини другої викласти в такій редакції:

«д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значені та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту»;

у частині четвертій:

абзац другий після слова «відсотки» доповнити словом «комісії»;

після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною»;.

У зв’язку з цим абзаци третій та четвертий вважати відповідно абзацами четвертим та п’ятим.;

пункт 2 абзацу четвертого викласти в такій редакції:

«2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значені та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту»;

пункт 6 абзацу четвертого замінити пунктами 6, 7 такого змісту:

«6) умови дострокового розірвання договору;

7) інші умови, визначені законодавством»;

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

«Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, в тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону»;

частину восьму доповнити абзацами третім - п'ятим такого змісту:

«Споживач при достроковому поверненні споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту за період фактичного користування кредитом.

Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу при достроковому поверненні споживчого кредиту.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов’язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною»;

у частині десятій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або»;

перше речення абзацу другого викласти в такій редакції:

«Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця»;

доповнити частинами 12, 13 такого змісту:

«12. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:

1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років;

2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;

3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;

4) поділу існуючого кредитного зобов’язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:

зобов’язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;

зобов’язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов’язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п’яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

13. Кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту».

II. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (Відомості Верховної Ради України, 2002р., № 10, ст. 77).

ІII. Прикінцеві положення

1. Цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування»

2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

stairtov · July 12, 2011

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг

Верховна Рада України постановляє:

1. Прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг (реєстр. N 7351), доопрацьований народними депутатами України Полунєєвим Ю. В., Воропаєвим Ю. М. та Аржевітіним С. М.

2. Доручити Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.

Голова Верховної Ради

України

В. ЛИТВИН

м. Київ

2 червня 2011 року

N 3480-VI

Уже принят!

долго в засаде сидиш этот закон принят но прохфесор ещо не подписал не успел прочесть

а воще надо думать больше не о том чтобы как и что там поправить а как снести всю банк систему потому что ето маразм и трагедия когда в конкретном организме голова сама по себе he rb ноги сами посебе кров система тож куда хочу туда качаю

это как ком сбу. ком мвд .ком суд. ком кабмин .ком админ и ком адм и ком верховна рада

shrek · August 1, 2011

Ну вот и все

Президент застосував право вето

Відповідно до частини другої статті 94 Конституції України Президент України Віктор Янукович повернув зі своїми пропозиціями для повторного розгляду Верховною Радою України низку законів:

Закон України № 3672–VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»

doroshal · August 1, 2011

Ну вот и все

Президент застосував право вето

Відповідно до частини другої статті 94 Конституції України Президент України Віктор Янукович повернув зі своїми пропозиціями для повторного розгляду Верховною Радою України низку законів:

Закон України № 3672–VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»

Да ,Яник наклав вето .

doroshal · August 1, 2011

ПРОПОЗИЦІЇ

до Закону України "Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо врегулювання відносин

між кредиторами та споживачами фінансових послуг"

Прийнятий Верховною Радою України 8 липня 2011 року Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", що надійшов на підпис Президентові України, не може бути підписаний, виходячи з такого.

1. Підпунктом 1 пункту 2 розділу І Закону передбачається внести зміну до статті 222 "Шахрайство з фінансовими ресурсами" Кримінального кодексу України, замінивши слова "громадянином-підприємцем або громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" словами "будь-якою фізичною особою" з метою поширення дії цієї статті Кодексу на всіх осіб, які для одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг із податків надають завідомо неправдиву інформацію кредиторам.

Не заперечуючи доцільності встановлення загального суб'єкта злочину, передбаченого статтею 222 Кодексу, зазначаю, що пропонований Законом підхід до вирішення цього питання не узгоджується зі статтею 18 Кодексу, відповідно до якої суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (частина перша), а не будь-яка фізична особа, як передбачається Законом, що надійшов на підпис.

Для усунення такої невідповідності пропоную скорегувати текст змін до статті 222 Кримінального кодексу України, зокрема викласти підпункт 1 пункту 2 розділу І Закону у такій редакції:

"1) у частині першій статті 222 слова "громадянином-підприємцем або громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" виключити".

2. Підпунктом 3 пункту 4 розділу І Закону передбачається частину п'яту статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнити новим абзацом, за яким боржник за невиконання вимог щодо обов'язку звернутися у місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення визначених названим Законом обставин несе відповідальність згідно із законодавством.

Наведене положення Закону не відповідає Конституції України, за якою виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92).

Таким чином, у пропонованій новелі має йтися про те, що боржник у даному випадку нестиме відповідальність згідно із законом.

Тому пропоную у підпункті 3 пункту 4 розділу І Закону слово "законодавством" замінити словом "законом".

3. Підпунктами 4 і 5 пункту 4 розділу І Закону передбачається внести зміни до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спрямовані на відтермінування моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, на відміну від чинного порядку, відповідно до якого мораторій запроваджується з моменту прийняття рішення про порушення справи про банкрутство, Законом визначається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушена справа про банкрутство, вводиться з моменту офіційного оприлюднення порушення справи про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш, як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, за Законом, що надійшов на підпис, мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, вводитиметься пізніше, ніж з моменту винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Це дасть змогу недобросовісним боржникам використати період часу від моменту порушення справи про банкрутство суб'єкта господарювання до моменту офіційного оприлюднення зазначеної ухвали для безперешкодного відчуження активів на користь інших осіб, для задоволення вимог кредиторів, обраних самим боржником. Як наслідок, це унеможливить здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, порушить права інших його кредиторів на задоволення вимог відповідно до черговості, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин вважаю за доцільне утриматися від внесення запропонованих змін щодо відтермінування введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

У зв'язку з цим пропоную абзац третій підпункту 4 і підпункт 5 пункту 4 розділу І Закону виключити.

4. Підпунктом 6 пункту 4 розділу І Закону, що надійшов на підпис, стаття 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнюється новою нормою, за якою на етапі розпорядження майном не скасовується арешт, накладений на майно боржника, що є предметом застави, чи інші обмеження щодо розпорядження майном, що є предметом застави боржника.

У зв'язку з цим слід зазначити, що стаття 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає порядок призначення розпорядника майна боржника, його повноваження тощо, і запропоновані Законом, що надійшов на підпис, зміни в принципі не є предметом регулювання даної статті.

До того ж частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушене питання вже вирішено. Установлено, що арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника скасовуються з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідний механізм передбачений і Законом України "Про виконавче провадження". Так, за цим Законом виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах (пункт 8 частини першої статті 37); протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається (частина четверта статті 39).

Нарешті, слід ураховувати, що відносини застави врегульовано спеціальним Законом України "Про заставу".

З огляду на наведене, а також на те, що механізм реалізації запропонованої Законом, що надійшов на підпис, зміни до статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадку, якщо не відкрите виконавче провадження, є незрозумілим, вважаю за доцільне утриматися від внесення зазначеної зміни.

Тому пропоную підпункт 6 пункту 4 розділу І Закону, що надійшов на підпис, виключити.

5. Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону стаття 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнюється положенням, за яким у разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та/або розпорядником майна. При цьому такий кредитор має право подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Таким чином, Закон надає право кредитору, якого визнано конкурсним, подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Слід відмітити, що надання такого права конкурсним кредиторам призведе до затягування строків (термінів) провадження процедур банкрутства на невизначений час.

До того ж убачається неприпустимим надання особі, яка не є стороною правовідносин (наприклад, не є стороною договору, укладеного між боржником та іншим кредитором), права подавати зазначені заперечення, оскільки така особа може бути у даному випадку упередженою.

Ураховуючи наведене, пропозиція щодо доповнення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положенням, за яким у разі визнання кредитора конкурсним він має право подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, не може бути підтримана.

Тому пропоную друге речення абзацу другого підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону виключити.

6. Підпунктом 4 пункту 6 розділу І зазначеного Закону доповнено статтю 41 Закону України "Про іпотеку" новою частиною другою, за якою організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, який залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби.

У зв'язку з цим слід зазначити, що реалізація майна боржника, на яке звернено стягнення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого реалізація арештованого майна органами державної виконавчої служби здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

За визначеним Міністерством юстиції України порядком щороку Міністерством юстиції України проводиться тендер (конкурс), за наслідками якого визначаються переможці по окремих областях України та Автономній Республіці Крим (відповідно до місцезнаходження переможців чи місцезнаходження їхніх філій). Отже, за результатами проведення тендеру (конкурсу) визначається перелік організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

Реалізація ж запропонованої Законом, що надійшов на підпис, зміни пов'язана з певними ризиками, оскільки унеможливлюватиметься проведення процедури реалізації арештованого майна на конкурсній основі у разі, якщо є лише один такий організатор.

Слід також зазначити, що Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" положення, аналогічне пропонованому, було виключено зі статті 41 Закону України "Про іпотеку".

Тож, положення підпункту 4 пункту 6 розділу І, за яким організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, який залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби, не підтримую.

Відтак, пропоную підпункт 4 пункту 6 розділу І Закону виключити.

7. Розділом ІІ Закону, що надійшов на підпис, передбачено визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Проте, оскільки зазначений Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захист інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25 відсотків, втрата названим Законом чинності (без внесення змін до Законів України "Про виконавче провадження" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо вдосконалення механізму примусової реалізації майна підприємств) призведе до втрати контролю держави за примусовою реалізацією такого майна.

Слід також зазначити, що у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (реєстр. № 8531), яким передбачається, зокрема, врегулювати питання примусового відчуження майна підприємств у процедурі банкрутства шляхом проведення аукціону.

Ураховуючи наведене, пропоную утриматися наразі від визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Тому пропоную розділ ІІ Закону виключити.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

doroshal · August 1, 2011