Постановление ВСУ по пересмотру о возврате исполнительного документа о взыскании задолженности в пользу Эрсте банка без исполнения

[Tavrija77]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року

м. Сімферополь

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Пономаренко А.В., Павловської І.Г.,
при секретарі: Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим, за апеляційною скаргою ПАТ «Ерсте Банк» на ухвалу Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 16 червня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Ерсте Банк» звернулося до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим. Заявник вказує, що 30 березня 2010 року виконавчий лист по справі №2-5091 був направлений на примусове виконання до Київського відділу ДВС, але 7 червня 2010 року виконавчий лист був направлений до ВДВС Сімферопольського районного управління юстиції АРК і 18 червня 2010 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 10.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 1232 025 гривень 95 копійок та судові витрати 1950 гривень.

21 квітня 2011 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника немає майна на яке може бути звернуто стягнення. Із зазначеною постановою ПАТ «Ерсте Банк» не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки за боржником зареєстровано майно, на яке може бути звернено стягнення, а саме садовий будинок АДРЕСА_1. Крім того, стягувачем було авансовано витрати повязані з проведенням оцінки майна в розмірі 1200 гривень і ця сума була зарахована на рахунок виконавчої служби. На підставі листа ВДВС банком було опубліковано оголошення в газеті про вартість арештованого майна. Таким чином, державний виконавець провів заходи для примусового стягнення на користь банка майна боржника, проте замість передачі документів для реалізації, безпідставно виніс постанову про повернення виконавчого документу. Заявник просить суд визнати дії виконавчої служби неправомірними, скасувати постанову державного виконавця від 21.04.2011 року та зобовязати державну виконавчу службу Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим звернути стягнення на садовий будинок, що належить ОСОБА_1

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 червня 2011 року скарга залишена без задоволення, у звязку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Ерсте Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити по справі нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 8 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про іпотеку". Відповідно до пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві положення" даного Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

За загальним правилом новий акт законодавства застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, які відомості зазначаються у рішенні суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову.

Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором положень ст. ст. 52, 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» щодо реалізації заставленого майна, на думку колегії суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана норма права, так як і Закон України «Про заставу» не регулює правовідносини, повязані з окремим видом застави - іпотекою.

Постановою державного виконавця від 21.04..2011 року виконавчий документ повернено з підстав п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець правомірно виходив з того, що у боржника ОСОБА_1 немає майна на яке може бути звернуто стягнення державним виконавцем при виконанні рішення суду.

Садовий будинок, який є у власності ОСОБА_1 є предметом іпотеки та на нього накладено заборону відчуження приватним нотаріусом 1 жовтня 2007 року на підставі договору іпотеки між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 Державний виконавець не може самостійно зняти заборону на відчуження майна накладену нотаріусом та реалізувати предмет іпотеки. Для цього потрібно відповідне рішення суду, якого на теперішній час немає, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції зробив правильні висновки та правильно застосував правові норми та постановив ухвалу, підстав для скасування якої колегія суддів за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

У даному випадку ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, що є правовою підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» відхилити.

Ухвалу Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції в порядку визначеному статтями 323-325 ЦПК України.

Судді : Дралло І.Г. Пономаренко А.В. Павловська І.Г.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18123920

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко О.І., розглянувши матеріали за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на ухвалу Київського районного суду м.Сімферополя від 16 червня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року

в справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Київського районного суду м.Сімферополя від 16 червня 2011 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року скаргу ПАТ «Ерсте Банк» на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Ерсте Банк» - Селіщев І.О. порушує питання про скасування ухвалених в справі судових рішень та просить ухвалити нове рішення, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 3 , ч.5 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на ухвалу Київського районного суду м.Сімферополя від 16 червня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року в справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим - відмовити.

Копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: О.І. Євтушенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18986951

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:Балюка М.І.,

Барбари В.П.,Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В.,Григорєвої Л.І.,Колесника П.І.,Романюка Я.М.,Гуля В.С., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б.,

-за участю представника публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” Доценко А.І.,

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” на дії відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство “Ерсте Банк” (далі Банк) звернулось до суду з вищезазначеною скаргою, посилаючись на те, що 7 червня 2010 року виконавчий лист по справі №2-5091 було направлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції (далі ВДВС Сімферопольського РУЮ), де 18 червня 2010 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню заочного рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 19 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 1 232 025 грн. 95 коп. та 1 950 грн. судових витрат. 21 квітня 2011 року державним виконавцем ВДВС Сімферопольського РУЮ винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” з мотивів відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Банк зазначав, що винесена постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки за боржником зареєстровано майно, на яке може бути звернуто стягнення, а саме садовий будинок АДРЕСА_1. Крім того, державним виконавцем було проведено заходи для примусового стягнення на користь Банка майна боржника, проте замість передачі документів для реалізації, безпідставно повернуто виконавчий документ. Банк просив суд визнати дії державної виконавчої служби неправомірними, скасувати постанову державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ від 21 квітня 2011 року та зобовязати цей відділ державної виконавчої служби звернути стягнення на указаний садовий будинок.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року, скарга Банку залишена без задоволення.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Банку на зазначені ухвали суду.

2 грудня 2011 року Банк подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд судових рішень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за скаргою Банку на дії ВДВС Сімферопольського РУЮ за заявою Банку про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року відкрито провадження у справі та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

У заяві Банку про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень Банк посилається на постанову Вищого господарського суду України від 12 серпня 2010 року у справі №2-23/10674-2008.

Банк указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими Вищим господарським судом України в зазначеній для прикладу постанові, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 360-2 ЦПК України справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України цивільної та господарської юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції на підставі ч. 8 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. ст. 33, 39 Закону України “Про іпотеку”, з висновками якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що постановою від 21 квітня 2011 року державний виконавець правильно повернув виконавчий документ з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки у боржника ОСОБА_1 немає майна, на яке може бути звернуто стягнення державним виконавцем при виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а наявний у власності ОСОБА_1 садовий будинок є предметом іпотеки, на який накладено заборону відчуження приватним нотаріусом 1 жовтня 2007 року на підставі договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_1

В обґрунтування заяви Банк указує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, а саме: п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (аналогічна за змістом п. 2 ч. 1 ст. 47 у редакції Закону України №2677-VI від 4 листопада 2010 року (далі Закон №2677-VI)), ч. 8 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” (аналогічна за змістом ч. 8 ст. 54 Закону у редакції Закону №2677-VI).

У постанові Вищого господарського суду України від 12 серпня 2010 року у справі №2-23/10674-2008, на яку посилається заявник, обґрунтовуючи підстави подання заяви до Верховного Суду України, суд вирішував скаргу щодо законності дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції при винесенні постанови про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції Закону, що діяла до набрання чинності Законом №2677-VI). Винесена постанова державного виконавця мотивована тим, що все рухоме майно боржника перебуває в заставі стягувача згідно з договором застави, виконавчий документ про звернення стягнення на заставне майно на виконанні у відділі державної виконавчої служби не знаходиться, інше майно боржника на яке можна звернути стягнення відсутнє.

Частиною 8 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження” у редакції Закону №2677-VI передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України “Про іпотеку”.

Разом з тим, постанова Вищого господарського суду України, на яку посилається заявник, не містить установлених судом фактичних обставин з питань звернення державним виконавцем стягнення на предмет іпотеки та матеріально-правового регулювання цих відносин.

Викладене не дає підстав для висновку про те, що суди касаційних інстанцій при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору та за аналогічних фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Ураховуючи те, що зазначене заявником судове рішення не є прикладом неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою підстав немає.

Відповідно до статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Григорєва

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

І.Б. Шицький

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840080

[shoblavobla]

Ну, и чё банк так тупит? Прикидывю каких звездей получил их юрдепартамент за некомпетентность))))))))))))))))))))))

Сопли и крики неслись!!! м-м-м-м... наверное аж в метро слышно было)) 4 инстанции продуть - это надо уметь!

Относительно позиции скажу, что суды правильно разобрались в ситуации, оценили обстоятельства и материалы дела, заслушали и УСЛЫШАЛИ стороны дела, и пришли к обоснованному выводу о безосновательности требований взыскателя - ЭРСТЭбанка.

[Dimon73]

А как быть если в решении "про звернення стягнення на предмет іпотеки" не указан способ реализации имущества, как того требует ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку». Решение заочное 2010 года, варианты на отмену рассматриваются, но есть проблема по срокам. Исп. производство открыто и имущество описано.

[ANTIRAID]

А как быть если в решении "про звернення стягнення на предмет іпотеки" не указан способ реализации имущества, как того требует ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку». Решение заочное 2010 года, варианты на отмену рассматриваются, но есть проблема по срокам. Исп. производство открыто и имущество описано.

Пусть попробуют взыскать по несоответствующему решению. Есть много шансов на оспаривание именно исполнительного производства и путем разъяснения решения этого не решить

Придется взыскателю получать новое решение.

[batyshka]

ну блин практика, куда повернуть туда и выйдет

моя позиция (в том числе выраженная и на этом форуме) всегда была одна - обращение взыскания на имущество пребывающее в ипотеке возможно только по отдельному решению суда принятое согласно закона о ипотеке. все другие решения, в том числе, взыскания задолженности, - в сад. в реестре есть порядочное количество решений как ВХСУ так и ВССУ противоположеное. ну вот дождались ВСУ. браво!

[Dimon73]

Пусть попробуют взыскать по несоответствующему решению. Есть много шансов на оспаривание именно исполнительного производства и путем разъяснения решения этого не решить

Придется взыскателю получать новое решение.

Но ведь банк может подать заявление на вынесение судом дополнительного решения по ч.2 ст. 220 ЦПК

[ANTIRAID]

Но ведь банк может подать заявление на вынесение судом дополнительного решения по ч.2 ст. 220 ЦПК

Дополнительное решение тут не пройдет. Нужно изменять способ исполнения, но есть нюансы

[Dimon73]

Дополнительное решение тут не пройдет. Нужно изменять способ исполнения, но есть нюансы

Просветите... если не трудно, а то я чего-то не понимаю

Просто я хотел цепляться за отмену заочки, а тут получается, что можно отменить исполнение. Как бы не пролететь ненароком по заочке пока буду "бороться" с исполнителями.

[ANTIRAID]

Просветите... если не трудно, а то я чего-то не понимаю

Просто я хотел цепляться за отмену заочки, а тут получается, что можно отменить исполнение. Как бы не пролететь ненароком по заочке пока буду "бороться" с исполнителями.

Стаття 373. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання

1. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Но в данном случае есть специальные нормы ЗУ Об ипотеке и порядке обращения взыскания. Поэтому банку придется подавать новый иск, но его могут удовлетворить частично, чтобы не было двойного взыскания.

Относительно Вашей ситуации, на мой взгляд, одно другому не мешает.

[Dimon73]

Стаття 373. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання

1. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Но в данном случае есть специальные нормы ЗУ Об ипотеке и порядке обращения взыскания. Поэтому банку придется подавать новый иск, но его могут удовлетворить частично, чтобы не было двойного взыскания.

Относительно Вашей ситуации, на мой взгляд, одно другому не мешает.

Понял. Спасибо.

Если отменить заочку, то вопрос с исполнительным производством сам отпадет.

Буду отменять, если не выйдет, займемся исполнителями.

[shoblavobla]

Понял. Спасибо.

Если отменить заочку, то вопрос с исполнительным производством сам отпадет.

Буду отменять, если не выйдет, займемся исполнителями.

абсолютно верная позиция. Тем более, что в этих рамках (даже если откажут в удовлетворении заявления о пересмотре) можно будет признавать и/лист таким, что не подлежит исполнению.

Вот, например кусочек практики:

__________________________________________.doc

[batyshka]

я в аналогичном случае предлагаю использовать ст. 48 ЗУ “Про виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). и требовать от исполнителя вернуть исполнительный документ.

если использовать ваш вариант то время очень сильно затягивается, и вполне возможно что апелляция уже будет рассмотрена, а ваше заявление еще нет)

___________________222.doc

[КомпаньонЪ]

А подскажите, можно ли как-то использовать данный вариант в том случае если ипотечное имущество уже реализовано с торгов.

Я уже подавал иск (не жалобу на действия исполнителя) на подобных основаниях к ДВС, но 2 инстанции отказали, по кассации к сожалению пропустили сроки.

Там заочное решение, подано заявление о пересмотре, но всяко бывает, поэтому если будет возможность идти еще по одному пути - его нельзя игнорировать.

Кто что подскажет?

[batyshka]

КомпаньонЪ

Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

я с таким еще не сталкивался, но как мысль

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

ни Вам ни суду ни другой стороне не были известны существенные условия незаконности реализации ипотечного имущества без решения суда, которое только сейчас установлено ВСУ.

[КомпаньонЪ]

КомпаньонЪ

Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

я с таким еще не сталкивался, но как мысль

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

ни Вам ни суду ни другой стороне не были известны существенные условия незаконности реализации ипотечного имущества без решения суда, которое только сейчас установлено ВСУ.

Мысль интересная, нужно попробовать Огромное спасибо за подсказку.

[Jarik]

ну блин практика, куда повернуть туда и выйдет

моя позиция (в том числе выраженная и на этом форуме) всегда была одна - обращение взыскания на имущество пребывающее в ипотеке возможно только по отдельному решению суда принятое согласно закона о ипотеке. все другие решения, в том числе, взыскания задолженности, - в сад. в реестре есть порядочное количество решений как ВХСУ так и ВССУ противоположеное. ну вот дождались ВСУ. браво!

ИМХО, практика в очередной раз поменяется:

Из последнего Пленума

У разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику. (в т.ч. и того, которое пребывает в ипотеке).

[Dimon73]

ИМХО, практика в очередной раз поменяется:

Из последнего Пленума

У разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику. (в т.ч. и того, которое пребывает в ипотеке).

Это косяк ВССУ, решение ВСУ имеет Высшую силу и его исполнение обязательно для всех.

[Jarik]

Это косяк ВССУ, решение ВСУ имеет Высшую силу и его исполнение обязательно для всех.

Отказ ВСУ конкретно в этом случае был чисто формальным. Других противоположных решений ВСУ я не знаю. Наоборот, в целом по Украине практика обратная. По решению о взыскании задолженности по кредиту обращается взыскание на все имущество должника, в т.ч. и находящееся в ипотеке, как кредитора, так и третьих лиц. Крым - отдельное государство.

Какм вы думаете, если банк повторно предъявит исполнительный документ к исполнению, с учетом "косяка ВССУ", каковы будут его шансы на успех?

[Dimon73]

Отказ ВСУ конкретно в этом случае был чисто формальным. Других противоположных решений ВСУ я не знаю. Наоборот, в целом по Украине практика обратная. По решению о взыскании задолженности по кредиту обращается взыскание на все имущество должника, в т.ч. и находящееся в ипотеке, как кредитора, так и третьих лиц. Крым - отдельное государство.

Какм вы думаете, если банк повторно предъявит исполнительный документ к исполнению, с учетом "косяка ВССУ", каковы будут его шансы на успех?

Я думаю что будет тоже что и в первый раз. Хотя в нашей стране легче предсказать конец света, чем "законные" действия гос. служащих.

[КомпаньонЪ]

Ну формально или нет, а это пересмотр решения кассационной инстанции в связи с неоднозначной практикой в данном вопросе.

И согласно закона, вся практика должна идти в данном русле .... ИМХО

[Jarik]

Ну формально или нет, а это пересмотр решения кассационной инстанции в связи с неоднозначной практикой в данном вопросе.

И согласно закона, вся практика должна идти в данном русле .... ИМХО

Я немного в курсе как принималось конкретно это решение Могу заключить пари, что по второму кругу конечное решение будет в пользу банка даже если ДВС не обратит взыскания на предмет ипотеки.

Согласно закона, думаю Вы не правы. Нигде в законе не сказано, что имущество, пребывающее в иоптеке должно реализовываться исключительно на основании судебного решения о взыскании предмета ипотеки.

1) если оно может быть реализовано во исполнение судебных решений о взыскании в пользу третих кредиторов (при первоочередном удовлетворении требований ипотекодержателя) то почему оно не может быть продано во исполнениие судебного решения в пользу самого ипотекодержателя? Тем самыи искусственно ухудшаются права ипотекодержателя по сравнениюс другими кредиторами

2) обращение взыскания на предмет ипотеки - право, а не обязанность кредитора. Он может и не воспользоваться правами ипотекодержателя, просто подав иск о взыскании (именнно об этом и говорит последний Пленум ВСССУ)

А ДВС вообще аргументировал отказ тем, что у должника отсутствует имущество, на которое может быть обращено взыскание, поскольку на ипотечное имущество наложен запрет на отчуждение. Но запрет на отчуждение не касается пройцедуры исполнительного взыскания.

[ANTIRAID]

Отказ ВСУ конкретно в этом случае был чисто формальным. Других противоположных решений ВСУ я не знаю. Наоборот, в целом по Украине практика обратная. По решению о взыскании задолженности по кредиту обращается взыскание на все имущество должника, в т.ч. и находящееся в ипотеке, как кредитора, так и третьих лиц. Крым - отдельное государство.

Какм вы думаете, если банк повторно предъявит исполнительный документ к исполнению, с учетом "косяка ВССУ", каковы будут его шансы на успех?

Вы не правы. Шансов у Вас без нового решения не так уж и много. Предъявите еще раз к исполнению, то же самое и получите. К тому же ВССУ четко указал:

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

У разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

[batyshka]

Jarik

ч.4 ст.33 Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

и даже есть цела статья

Стаття 39. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

ч.1 ст. 41 Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

а по поводу права ипотекодержателя, так его никто не лишает, ибо ипотека сама по себе тоже всего лишь право обратить взыскание на ипотечное имущество, гарантия исполнения обязательства, а не обязанность. хочешь - взыскивай с другого имущества, хочешь только с ипотеки, первоочередное право взыскать которое остается за кредитором

так что всу в данном случае прав, как бы кто ни критиковал