Постановления ВХСУ о недействительности договора поручительства между Приватбанком и Верусом

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.

Справа № 14/22-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Муравйова О.В.
Полянського А.Г.
Яценко О.В.,(доповідач у справі)

розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 р.

у справі № 14/22-11 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп"

до

1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус"

про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2010 р.

в судовому засіданні взяли участь представники сторін

від позивача
від відповідача 1

ОСОБА_1 дов.№78 від 14.03.2011
ОСОБА_2 дов.№9113 від15.12.2005р.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2010 р.

18.01.2011 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 р. у справі №14/22-11 позов задоволено, визнано недійсним договір поруки б/н від 02.09.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус".

Не погоджуючись з винесеним рішенням Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. у справі № 14/22-11 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні недійсним договору поруки від 02.09.2010р. укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", у забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору № 2096 від 12.09.2008р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 р. у справі № 14/22-11 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р., направити справу № 14/22-11 про визнання недійсним договору поруки № б/н від 02.09.2010 р. укладеного між сторонами, на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 91, 92, 202, 203, 215, 511, 547, 553, 554, 556, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180 Господарського кодексу України

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 12.09.2008р. між Приватбанком, як Банком, та ТОВ "Союзінвестгруп", як Позичальником, було укладено кредитний договір №2096, згідно п.п.А.1, А.2 якого банк надав Позичальнику строковий кредит, ліміт якого складає 40 000,00 доларів США, з метою поповнення оборотних коштів, а також, 2600,00 доларів США на оплату страхових платежів у випадку і в порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 даного договору.

Відповідно до п.А.5 вищезгаданого кредитного договору, зобовязання Позичальника забезпечуються договором застави транспортного засобу №2096/ДЗ від 12.09.2008р., а також, договорами поруки від 12.09.2008р.

12.09.2008р. між гр.ОСОБА_3., як заставодавцем, та ЗАТ КБ "Приватбанк", як заставодержателем, було укладено договір застави автотранспорту №2096/ДЗ, згідно п.1.1 якого, предметом договору визначено надання в заставу автотранспорту, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Союзінвестгруп" (позичальник) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника./а.с.29 том 1/.

12.09.2008р., за попередньою згодою боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як поручителями, та Приватбанком, як кредитором, було укладено, відповідно, договори поруки №1, №2, №3, за п.1.1 яких предметом договорів є також надання поруки поручителями перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп", як боржником, своїх обовязків за кредитним договором від 12.09.2008р. №2096. /а.с.30 том 1/.

В свою чергу, 12.09.2008р., за попередньою згодою боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", між ТОВ "Союзукртранс", як поручителем, та Приватбанком, як кредитором, було укладено договір поруки №4, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є знову ж таки надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп", як боржником, своїх обовязків за кредитним договором від 12.09.2008р. №2096. /а.с.34 том 1/.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.09.2010р. між ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", як поручителем, та Приватбанком, як кредитором, був укладений договір поруки б/н, предметом якого визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" всіх своїх обовязків за кредитним договором №2096 від 12.09.2008р., за яким кредитор надав боржникові кредит у сумі 40 000,00 доларів США, а боржник, зі свого боку, взяв на себе зобовязання отримані кредитні кошти повернути у строк до 12.09.2011р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір є двостороннім, укладений без попередньої згоди на то боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", що сторонами, зокрема, відповідачем-1, не заперечується, підтверджується відсутністю на договорі печатки та підпису уповноваженого представника ТОВ "Союзінвестгруп". /а.с.35 том 1/.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції, обгрунтовано визнав безпідставними доводи скаржника з приводу того, що оспорюваний договір поруки безпосереднього впливу на права та обовязки позивача /боржник/ не створює, адже, відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.557 Цивільного кодексу України, боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя . Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку , має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника .

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого висновку, що у звязку із неможливістю повідомити поручителя про виконання зобовязання перед кредитором, оскільки за оспорюваним договором поруки ані сам поручитель, ані його місцезнаходження боржнику були невідомі, застосування вищезгаданої правової норми може призвести до небажаних наслідків для позивача /боржника/, зокрема, подвійної сплати суми основного зобовязання /тобто, і кредиторові, і невідомому поручителю за зворотною вимогою/.

Твердження публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про те, що позивач, як Позичальник за кредитним договором, стороною у договорі поруки бути не може, у звязку з чим не потрібна й згода останнього на його укладення, є помилковим.

Відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.511 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. В свою чергу, на підставі п.2 ст.556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції, враховуючи відсутність згоди боржника /позивача/ на укладення оспорюваного договору поруки б/н від 02.09.2010р., цілком правомірно визнаний недійсним на підставі п.3 ст.203, п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам діючого законодавства України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 01.09.2009р. у справі №42/492-52/116.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У звязку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11 залишити без задоволення.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11 залишити без змін.

Головуючий О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17143937

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.

Справа № 10/16-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Воліка І.М. (доповідача),

Коваленко С.С., Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення від 10.02.2011 господарського суду Дніпропетровської області та на постановувід 16.05.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 10/16-11

господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп"

до

1) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус",

про визнання недійсним договору поруки

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 14.03.2011 № 78);

відповідача-1 не зявились;

відповідача-2 не зявились;

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.10.2011 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий Волік І.М., судді Коваленко С.С., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" (надалі ТОВ "Союзінвестгруп") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (надалі ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки б/н від 02.09.2010, укладений між відповідачами без погодження з відповідачем.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 у справі № 10/16-11 (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 (колегія суддів: Мороз В.Ф. головуючий, судді Науменко І.М., Голяшкін О.В.), позовні вимоги ТОВ "Союзінвестгруп" задоволено; визнано недійсним договір поруки б/н від 02.09.2010, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус"; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Союзінвестгруп" - витрати по сплаті держмита в розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.; стягнуто з ТОВ "Українське фінансове агентство "Вкрус" на користь - витрати по сплаті держмита в розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-1 ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 511, 553, 556, 627, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 47, 22, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням чого, суди не надали належної правової оцінки правовідносинам сторін та прийняли рішення, які не ґрунтується на повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 не скориставсь правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача-1 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк") та ТОВ "Союзінвестгруп" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 1549, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 27.03.2008, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 740 000,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 12,6 % річних та зменшенням ліміту кредитних коштів згідно графік (Додаток №1), з остаточним поверненням кредиту до 25.03.2009.

В пункті А.5 Кредитного договору № 1549 сторони погодили, що зобовязання Позичальника забезпечуються договором іпотеки №1549/ДЗ від 27.06.2007, договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2007, договорами поруки від 27.06.2007.

Відповідно до пункту 2.2.12. Кредитного договору, Позичальник зобовязується належним чином оформити договір іпотеки, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя в забезпечення виконання зобовязань по даному договору, договір страхування закладеного майна, а також надати інші необхідні документи поруку засновників.

Згідно Статуту ТОВ "Союзінвестгруп" засновниками товариства є ТОВ "Союзукртранс", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а тому з зазначеними засновниками, за попередньою згодою з Позичальником - ТОВ "Союзінвестгруп", з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором № 1549, були укладені договори поруки б/н від 27.06.2007.

Проте, 02.09.2010 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (Кредитор) та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" (Поручитель) укладений Договір поруки б/н, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" всіх своїх обовязків за Кредитним договором № 1549, на суму кредиту у розмірі 740 000 дол. США., зі строком повернення до 25.03.2009.

За умовами Договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання Боржником обовязків за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники (п. 4 Договору); Поручитель зобовязаний виконати обовязок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж пяти календарних днів з моменту отримання вимоги (п. 6 Договору).

При цьому, судами встановлено, що даний договір є двостороннім та укладений без попередньої згоди на то боржника - ТОВ "Союзінвестгруп".

В силу приписів частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.215 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оспорюваний договір поруки безпосередньо впливає на права та обовязки Позичальника (позивача), а відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобовязання не створює обовязку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Оскільки зазначеною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобовязанні, а саме зобовязання не повинно створювати обовязків для третьої особи, тобто не можна без згоди особи покласти на неї обовязок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії, з урахуванням цього, суд дійшов висновку що договір поруки від 02.09.2010 не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є недійсними.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

З правового аналізу наведеної норми випливає, що природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.

З огляду цього, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими та такими що відповідають вимогам закону висновки судів попередніх інстанцій, що оспорюваний договір поруки від 02.09.2010 є недійсним, оскільки суперечить поняттю договору, зокрема ст. 626 Цивільного кодексу України, як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, що встановлює права та обовязки, у тому числі для боржника (солідарна відповідальність), який не є стороною договору.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що висновок господарських судів про обґрунтованість заявлених позовних вимог є законним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Разом з тим, доводи викладені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, оскаржувані судові акти у справі винесені з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законними та обґрунтованими, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 у справі № 10/16-11 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

О.О. Хрипун

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19018785

[Lada]

А как же тогда п. 20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин - №5:

20. З урахуванням статей 553–554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов’язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов’язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов’язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов’язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

[batyshka]

так постанова пленуму прийнята вже після вирішення цієї справи

[Lada]

Да,верно. Принята после. Но какой смысл в этих решениях. На сегодняшний день, учитывая Постанову Пленума, ссылаться на такие решения нельзя.

[batyshka]

і постанови пленумів змінюються)