Решение ВССУ об отказе во взыскании по заочному решению в пользу ОТП банка

[AlexKharkov]

Ухвала

іменем України

 

22 травня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П.,Коротуна В.М.,Кафідової О.В.,Штелик С.П.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором.

 

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року, позов задоволено.

 

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» 152 486,91 грн залишку заборгованості за кредитним договором № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, 2 179,43 грн несплачених відсотків за користування кредитом, 16 184,97 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 75 грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язання, а всього - 170 851,31 грн.

 

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» 325 547,83 грн залишку заборгованості за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 4 червня 2008 року, 5 261,37 грн несплачених відсотків за користування кредитом, 32773,13 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 75 грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язання, а всього - 363 657,33 грн.

 

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

 

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

10 березня 2006 року акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого був ЗАТ «ОТП Банк», а надалі - ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № ML-701/041/2006, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 24 900 доларів США на передбачених цим договором умовах зі сплатою позичальником процентів річних та обов'язком повернути кредит у термін до 10 березня 2016 року. Виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_7, про що з ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року (а.с. 14-29).

 

4 червня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № ML-701/336/2008, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 37 906,70 доларів США на передбачених цим договором умовах зі сплатою позичальником процентів річних та обов'язком повернути кредит у термін до 5 червня 2023 року. Виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_7, про що з ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-701/336/2008 від 4 червня 2008 року (а.с. 33-42).

 

Зважаючи на те, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_6 зобов'язання за кредитними договорами у нього виникла заборгованість, ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом про її стягнення з боржника та поручителя.

 

Ухвалюючи заочне рішення, яке залишено без змін апеляційним судом, суд першої інстанції вважав доводи банку про наявність заборгованості за кредитним договором обґрунтованими, тому стягнув її солідарно з боржника та поручителя.

 

При цьому апеляційний суд, погоджуючись із заочним рішенням, відхилив як безпідставні доводи ОСОБА_6 про те, що його не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції.

 

Однак з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

 

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

 

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

 

Зокрема, у пункті 24 Рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 Рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

 

Крім цього, ЄСПЛ у справі «Стрижак проти України» констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано ЄСПЛ як порушення частини 1 статті 6 Конвенції з огляду на відмову повідомити заявника про дату та час слухання у цій справі (пункти 39-41 рішення).

 

Право на публічний розгляд справи позбавлене сенсу, якщо сторона, яка бере участь у справі, не повідомляється про судовий розгляд з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (пункт 21 у Рішенні ЄСПЛ у справі «Яковлєв проти Російської Федерації»).

 

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі.

 

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі (частини 4, 5 статті 74 ЦПК України).

 

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

 

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 11 грудня 2009 року провів попереднє судове засідання, а розгляд судом цивільної справи відбувся у судовому засіданні, призначеному на 2 лютого 2010 року, після чого було ухвалено заочне рішення (а.с. 50, 55, 56-57).

 

Про вищезазначені судові засідання суду відповідачі повідомлялися шляхом направлення судових повісток поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою: 61000, АДРЕСА_1, які поверталися до суду з відмітками про закінчення строку зберігання (а.с. 48, 53, 54).

 

Суд першої інстанції вважав, що відповідачі повідомлені належним чином за адресою, що була зазначена у договорі, однак не звернув уваги на те, що на момент пред'явлення до суду позову про стягнення заборгованості ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 4 червня 2008 року уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, кредитний договір № ML-701/336/2008, та договір поруки № SR-701/336/2008, в яких зазначалося, що відповідачі проживають за адресою: 61000, АДРЕСА_2 (а.с. 27, 41, 42).

 

Також суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що 17 серпня 2009 року, перед зверненням до суду, ОСОБА_6 отримав досудову вимогу ПАТ «ОТП Банк» про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, надіслану відповідачу за адресою: 61000, АДРЕСА_2 (а.с. 31).

 

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, однак суд першої інстанції в порушення вимог частини 3 статті 122 ЦПК України не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування і місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

 

Під час розгляду справи судом позивач мав більш сприятливе становище щодо представлення своєї позиції порівняно з відповідачем, так як на відміну від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 представник банку - ОСОБА_8 був присутній під час проведення попереднього судового засідання і судового засідання, у якому було проголошено заочне рішення суду (а.с. 50, 55).

 

Таким чином, судом першої інстанції було порушено право відповідачів на участь у судовому засіданні, що позбавило їх можливості під час слухання справи надати пояснення, висловити заперечення та звернути увагу суду на ті аргументи, які могли бути важливими для її правильного вирішення.

 

Отже, всупереч статті 6 Конвенції апеляційним судом не було забезпечено справедливості судових процедур.

 

Разом із тим, згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

 

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

 

Проте, в порушення процесуальних вимог суд при задоволенні грошових вимог у мотивувальній частині рішення не навів розрахунки, з яких він виходив, при цьому в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема, з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 3 листопада 2009 року не вбачається відомостей, зокрема, про те, як формувалася заборгованість, яким чином вона погашалася, з якої процентної ставки нараховувалася пеня за прострочення кредитного зобов'язання та за який період вона нараховувалася тощо (а.с. 43).

 

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права в порушення норм процесуального права не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

 

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

 

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.О. Дьоміна

 

Судді:О.П. Касьян О.В. Кафідова В.М. Коротун С.П. Штелик

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31459487

[Obelix]

Хорошо.

[Mila_Я]

Симпатишно)

Мой путь к отмене заочного, по иску направленому в старый адрес оказался несколько короче, т.е. решился в первой же инстанции, может судья был вменяемей, а может просто не захотел схлопотать жалобу в ВККС   

[valmak]

Как «обойти пресичный срок» в 1 год для подачи заявы «про допуск» заявы на рассмотрение Верховного Суда???

 

 

У меня решение Высшего Господарского декабрём 2011 года полностью противоположное решению ВСУ от 29 .05.2013 ( см ниже)

«http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5614

Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании процентов по вкладу в банке Надра до момента фактического возврата вклада».

 

 

 Как «обойтипресичный срок» в 1 год для подачи заявы «про допуск» заявы на рассмотрение Верховного Суда???»

[ANTIRAID]

Как «обойти пресичный срок» в 1 год для подачи заявы «про допуск» заявы на рассмотрение Верховного Суда???

 

 

У меня решение Высшего Господарского декабрём 2011 года полностью противоположное решению ВСУ от 29 .05.2013 ( см ниже)

«http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5614

Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании процентов по вкладу в банке Надра до момента фактического возврата вклада».

 

 

 Как «обойтипресичный срок» в 1 год для подачи заявы «про допуск» заявы на рассмотрение Верховного Суда???»

Этот срок является не возобновляемым. Это единственный срок во всем украинском законодательстве которые нельзя восстановить.

 

Это сделали специально, чтобы нельзя было законно у Януковича отобрать Межигорье.

[Мари-Анна]

Ух ты! Это мы кажись таки в Евр Опу собрались! Наконец- то  суд решил вспомнить, что и в Украине люди живут у которых есть право на справедливое рассмотрение дел в суде. Интересно на долго или только до подписания Угоди?

[AntiBank]

Этот срок является не возобновляемым. Это единственный срок во всем украинском законодательстве которые нельзя восстановить.

 

Это сделали специально, чтобы нельзя было законно у Януковича отобрать Межигорье.

Я думаю, у якуневича все это будет происходить в рамках уголовного дела, а там другие сроки, которые можно растягивать в зависимости от тяжести...