Определение Апелляционного суда Винницкой области о недействительности ипотеки с Приватбанком и отказе в аресте по ст.1057-1

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 137/706/13-ц

Провадження № 22-ц/772/2961/2013

 

Категорія: 27

 

Головуючий в суді першої інстанції: Білик Н.В.

Доповідач: Стеблюк Л. П. 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"19" вересня 2013 р.

 

м. Вінниця

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

 

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Пащенко Л.В., Шемети Т.М.

при секретарі: Іщук О.В.

 

за участю представника позивача ОСОБА_2,

 

представника відповідача Рой В.Л.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Шуліки А.В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 в її інтересах діє законний представник ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Літинської райдержадміністрації про визнання договору іпотеки недійсним, - 

 

в с т а н о в и л а :

 

ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6, звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 26 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі під №279.

 

Предметом іпотеки по даному договору є житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 65,5 м.кв., під АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності №60. На даний будинок приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 було накладено заборону відчуження, зареєстровану в реєстрі під №280.

 

Відповідно до Договору іпотеки, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитної угоди №МКХ-058 від 26.02.2008 року.

 

Про те, що між сторонами було укладено договір іпотеки, позивачу стало відому нещодавно, після візиту до будинку працівників Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів по кредитному договору на користь банка. Вважає, що договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконним та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав. Так, позивач ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до свідоцтва про народження її матір'ю є ОСОБА_6 22.04.2003 року шлюб між батьком та мамою було розірвано і з того часу вона проживає разом із матір'ю. 3 11.04.2005 року позивачка проживає в будинку з матір'ю зі адресою: АДРЕСА_1 Іншого нерухомого майна, де можна проживати, у позивача не має. Зазначений будинок є єдиним місцем проживання. На момент укладення спірного договору іпотеки - 26.02.2008 року, ОСОБА_5, було 13 років. На укладення договору іпотеки згода органу опіки та піклування не була отримана. Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням . Відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, а також неприпустиме зменшення або обмеження прав і інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Вважає, що у даному випадку порушено її право на житло, тому договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним.

 

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №МКХ-058/1 від 26.02.2008 року, укладений між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який посвідчено приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального отруту ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі під №279. Скасовано заборону відчуження житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 33.6 кв.м.. загальною площею 65,5 м.кв., під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, що була зареєстрована приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 280. Скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження - житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 33,6 кв.м., загальною площею 65,5 м.кв., під АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6, що 26.02.2008 року був внесений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру іпотек.

 

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року накладено арешт на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6 до виконання зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» .

 

В апеляційній скарзі представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Шуліки А.В. ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального права.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали суду та про постановлення нової про відмову у задоволенні клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про накладення арешту на майно, оскільки судом порушено норми процесуального права.

 

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Шуліки А.В. не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 в її інтересах діє законний представник ОСОБА_6 слід задовольнити з наступних підстав.

 

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

 

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

 

Судом встановлено, що 26.02.2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки предметом якого є будинок АДРЕСА_1 , яки належить ОСОБА_6

 

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору у спірному будинку була зареєстрована та проживала неповнолітня дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

Разом з тим, відповідно до нотаріальної справи встановлено, що на час укладення договору іпотеки були зібрані усі необхідні документи, однак згода органу опіки та піклування на укладення договору не була отримана. Посвідчуючи договір іпотеки нотаріусом було взято до уваги довідку Літинської селищної ради про те, що у іпотечному будинку ОСОБА_6 проживає одна.

 

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки належним чином не було перевірено те, чи мають право проживання у будинку АДРЕСА_1 неповнолітні діти. Адже договір іпотеки посвідчено 26.02.2008 року, а довідка селищної ради була видана 11.12.2007року.

 

Оскільки ОСОБА_6 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджено копією свідоцтва про право власності (а.с.80), її неповнолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., має право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно ч. 2 ст. 59 СК України при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

 

Відповідно до ч. З ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного і них, з ким вона проживає.

 

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

 

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

 

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

 

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням.

 

Статтею 17 Закону України «По охорону дитинства» встановлено, що батьки та особи, що їх замінюють не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл в обмін відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

Крім того, ст. 27 Конвенції про права дитини надає кожній дитині право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

 

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" п 44. передбачено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ПІ "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

 

Крім того, доводи відповідача про пропущення позивачкою трьохрічного строку давності на звернення до суду за захистом прав та інтересів, спростовуються тим, що позивач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. і на час звернення до суду не досягла повноліття та відповідно до ч. 4 ст.261 ЦК України, строк позовної даності не пропустила. 

 

Відповідно до ст.. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

 

Враховуючи викладене, та те, що на час укладення договору іпотеки право користування спірною квартирою мала малолітня дочка ОСОБА_5, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» договір іпотеки було укладено з порушенням вимог ч. 6 ст.203 ЦК України, а тому відповідно до ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

 

Враховуючи наведене, суд дійшов підставного висновку про задоволення позову.

 

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

 

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задовлення позову, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

 

Разом з тим, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6, виходячи з наступного.

 

Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору іпотеки 26 лютого 2008 року, укладеного в забезпечення кредитної угоди №МКХ-058 від 26.02.2008 року.

 

Тобто, вищевказані договори були укладені (вчинені) в 2008 році.

 

Норма на яку послався відповідач та яку помилково застосував суд, а саме ст. 1057-1 ЦК України, була введена в дію відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 02.10.2012 року №5405-УІ, який набрав чинності 04.11.2012 року.

 

Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

 

За таких обставин ухвала суду від 16.08.2013 року підлягає скасуванню, із постановленням нової про скасування накладеного арешту на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6.

 

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а :

 

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Шуліки А.В. відхилити.

 

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року залишити без змін.

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6, задовольнити.

 

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року скасувати, та постановити нову, якою скасувати накладений арешт на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 до виконання зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в частині апеляційної скарги представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Шуліки А.В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16.08.2013 року може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуюча:

Судді: 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33845593

[Obelix]

Тут уже активный способ защиты.

Но таки без КСУ точку тут не поставить. А каким будет решение, я даже не берусь угадывать...

[у.zaporozhskiy]

Тут уже активный способ защиты.

Но таки без КСУ точку тут не поставить. А каким будет решение, я даже не берусь угадывать...

Что Вы имеете в виду по КСУ?

 

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору у спірному будинку була зареєстрована та проживала неповнолітня дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

Разом з тим, відповідно до нотаріальної справи встановлено, що на час укладення договору іпотеки були зібрані усі необхідні документи, однак згода органу опіки та піклування на укладення договору не була отримана. Посвідчуючи договір іпотеки нотаріусом було взято до уваги довідку Літинської селищної ради про те, що у іпотечному будинку ОСОБА_6 проживає одна.

 

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки належним чином не було перевірено те, чи мають право проживання у будинку АДРЕСА_1 неповнолітні діти. Адже договір іпотеки посвідчено 26.02.2008 року, а довідка селищної ради була видана 11.12.2007року.

 

Либо ипотекодатель умолчал о наличии детей, либо банк провтыкал.

Интересно, что было в материалах нотариального дела, была ли там справка об отсутствии детей в предмете ипотеки или же заявление ипотекодателя, что у него нет детей.

У кого-то в практики были случаи, что бы такого ипотекодателя привлекали к ответственности за сообщение недостоверной информации при заключении договора?

 

В целом очень хорошее, грамотно выписанное решение, но остается открытым вопрос, на каком основании суды решили, что ребенка было право пользование квартирой.

Лишь на основании справки 2007 года, так права пользования за это время могло уже и не быть, ребенка могли перерегистрировать.

В этой части решение не полное.

[andrew33]

вот касация

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35950143

все недочеты по справкам учтены, но по ст.1057-1 ни слова.

[у.zaporozhskiy]

вот касация

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35950143

все недочеты по справкам учтены, но по ст.1057-1 ни слова.

Недаром у меня возникло столько вопросов  в сообщении 3.

[poi1]

почему все нормальные решения в пользу физиков всегда ломают?

[ais]

Вопрос по касационному решению:

- у банка есть список необходимых документов для получения кредита (заключения договора ипотеки), есть служба беспеки, которая проверяет (наверное) все по клиенту. Почему если банк пренебрег своими правами, должен страдать Позивач (ипотекодатель)?

Ведь если банк был заинтересован выдать кредит (взять в ипотеку), то игнорирование с его стороны требования закона о предоставлении справки из опеки - это первостепенное нарушение! Если (например) у заемщика не просят справки о доходах, то он её насильно и не дает. В данном случае похожая ситуация - собственник может распоряжаться жильем, но есть еще и ребенок с (как минимум) правами на проживании в этом помещении. А ЖЕК выдающий справку о составе семьи (т.е. кто проживает) не обязан знать кто ещё имеет и какие права на эту жилплощадь. Справка ЖЕКа - это не то основание, которое дает однозначный ответ на вопрос - кто имеет права и как распоряжаться этим жильем.

А по поводу того что Заемщик где то кому то сказал, что он единаличный правообладатель, то он мог и ошибаться ввиду своей юридической неграмотности.

А главное, если абстрагироваться о цели иска и ДИ, что права то ребенка, как не крути, нарушены! А суд на это наплевал и перевел стрелки на какие то второстепенные нюансы, сделав их главными.

/лично мне так кажется/ (с)

[у.zaporozhskiy]

Вопрос по касационному решению:

- у банка есть список необходимых документов для получения кредита (заключения договора ипотеки), есть служба беспеки, которая проверяет (наверное) все по клиенту. Почему если банк пренебрег своими правами, должен страдать Позивач (ипотекодатель)?

Ведь если банк был заинтересован выдать кредит (взять в ипотеку), то игнорирование с его стороны требования закона о предоставлении справки из опеки - это первостепенное нарушение! Если (например) у заемщика не просят справки о доходах, то он её насильно и не дает. В данном случае похожая ситуация - собственник может распоряжаться жильем, но есть еще и ребенок с (как минимум) правами на проживании в этом помещении. А ЖЕК выдающий справку о составе семьи (т.е. кто проживает) не обязан знать кто ещё имеет и какие права на эту жилплощадь. Справка ЖЕКа - это не то основание, которое дает однозначный ответ на вопрос - кто имеет права и как распоряжаться этим жильем.

А по поводу того что Заемщик где то кому то сказал, что он единаличный правообладатель, то он мог и ошибаться ввиду своей юридической неграмотности.

А главное, если абстрагироваться о цели иска и ДИ, что права то ребенка, как не крути, нарушены! А суд на это наплевал и перевел стрелки на какие то второстепенные нюансы, сделав их главными.

/лично мне так кажется/ (с)

Для борьбы с правовым нигилизмом,практики используют установление юрдических фактов по аналогичным исковым заявлениям.