Всё ребята! п. 9.12 в договорах Приватбанка похоронили! Поздравляю!

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38906237

 

Державний герб України

У Х В А Л А

26 травня 2014 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого                       Луспеника Д.Д.,

суддів:                                             Лесько А.О,            Хопти С.Ф.,

                                                                           Червинської М.Є., Черненко В.А.,            

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                  2 квітня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,                            

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2006 року згідно з кредитним договором ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 5 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконала, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 108 грн 38 коп., яку позивач просив стягнути ОСОБА_4

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада               2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 663 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року касаційну скаргу відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2014 року з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.    

У травні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, а саме ст. ст. 256-261, 266, 267 ЦК України.

На підтвердження викладених у заяві доводів заявником додано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року та від 31 січня 2014 року, що постановлені за результатом розгляду, на її думку, аналогічних справ.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При постановленні ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року, суд виходив із того, що оскаржуване рішення апеляційного суду, який виходив із того, що дія кредитного договору на час подання банком позовної заяви не закінчилася, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в межах строку позовної давності, є обґрунтованим.

Зі змісту судових рішень, на які заявник посилається як на підставу перегляду судового рішення, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке полягає в тому, що в одному випадку (судове рішення, яке є предметом перегляду) суд погодився з тим, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, а в іншому випадку (судові рішення як приклад неоднакового застосування права) суди виходили із того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві доводи вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вказана справа підлягає допуску до провадження.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Допустити справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором до провадження Верховного Суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                       Д.Д. Луспеник                                                    

                                                  

Судді:                                                                              А.О. Лесько

                                                                                                                        С.Ф. Хопта

                                                                                                                        М.Є. Червинська

                                                                                                                        В.А. Черненко
 

[poi1]

От Вас как всегда перлы.

Вот почему привату можно, а если простой человек подаст на приват на таких же обстоятельствах дела, то ему отказывают?

[Bolt]

От Вас как всегда перлы.

Вот почему привату можно, а если простой человек подаст на приват на таких же обстоятельствах дела, то ему отказывают?

 

Вы это о чём... Это какраз не Привату, а простому человеку не отказали в допуске к ВСУ...

[Bolt]

Это конечно всё хорошо, но меня больше вот это волнует... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38470377

Рассмотрение было вчера...

[Bolt]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

18 червня 2014 року                                                                               м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

 

 

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

 

Гуменюка В.І.,

Патрюка М.В.,

Сімоненко В.М., -

 

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 2 квітня 2007 року банком і ОСОБА_1  було укладено договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (грудень 2008 року).

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 21 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 54 334 грн  39 коп., що складається з: 11 693 грн 20 коп. заборгованості за кредитом,                   39 577 грн 65 коп. заборгованості за процентами, 500 грн штрафу (фіксована частина), 2 563 грн 54 коп. штрафу (процентна складова), яку ПАТ КБ “ПриватБанк” просило стягнути на його користь із відповідача.

 

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня          2013 року позов ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 372 грн 17 коп.; у задоволенні решти позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, рішення Куйбишевського районного суду                  м. Донецька від 24 липня 2013 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.

 

У заяві ПАТ КБ “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення про задоволення позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ КБ “ПриватБанк” посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Так, постановляючи ухвалу від 11 вересня 2013 року, суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову й виходив із того, що відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною договору (за договором від 20 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Таким чином, пролонгація договору полягає в продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, якщо інше не передбачено договором, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору.                   З моменту укладення договір діє та підстав для відмови в задоволенні позову у зв’язку зі спливом позовної давності немає.

 

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору 31 грудня 2008 року, проте, як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 13 червня 2013 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 256, 257,  частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 2 квітня 2007 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг.

 

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі                    14 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (грудень 2008 року).

 

 

ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ “ПриватБанк” виникла заборгованість.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки          (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Як установлено судами, відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань щодо погашення боргу до 31 грудня 2008 року, проте ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише                     13 червня 2013 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

 

 

Таким чином, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, правильно вирішено питання про застосування статей 256, 257, частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України щодо строку позовної давності з урахуванням вищевказаних обставин і факту пред’явлення позову тільки 13 червня 2013 року, тому передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстава для перегляду судового рішення відсутня.

 

Відповідно до статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

 

Судді Верховного Суду України:

А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

Л.І.  Григор’єва

 

В.І. Гуменюк 

 

Н.П. Лященко

 

Л.І. Охрімчук

 

 

М.В. Патрюк

 

Я.М. Романюк

 

Ю.Л. Сенін

 

В.М. Сімоненко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правова позиція у справі №6-61цс14

 

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності  (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

 

 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/505E43690F5D0BE0C2257D03001F7DB7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Справа № 6-61цс14

 

 

Головуючий у першій інстанції: Писанець Н.В.

 

Доповідач   Ярема А.Г.

6-61цс14.rtf

[Bolt]

Это конечно всё хорошо, но меня больше вот это волнует... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38470377

Рассмотрение было вчера...

 

Ура! Приватам отказали! Вот постанова ВСУ... http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/505E43690F5D0BE0C2257D03001F7DB7

6-61цс14.rtf

[АСА]

Это радует. 

А подскажите пожалуйста (я не юрист) - сейчас как раз по этому поводу готовлю апелляцию. Можно ссылаться на эту постанову и как грамотно это сделать?

[Bolt]

Это радует. 

А подскажите пожалуйста (я не юрист) - сейчас как раз по этому поводу готовлю апелляцию. Можно ссылаться на эту постанову и как грамотно это сделать?

 

Конечно можно! Даже нужно... И суд обязан будет её учесть... Это теперь Закон, прецедентная практика ВСУ у нас ведь...

[Bolt]

Для тех кто не следил за этим делом поясняю... Вот с чего всё начиналось... Вот ухвала ВССУ про допуск до ВСУ...

 

 

У Х В А Л А


28 квітня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євграфової Є.П.,Завгородньої І.М., Євтушенко О.І.,Ситнік О.М.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом, у якому зазначало, що 02 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладений договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 14 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (грудень 2008 року).

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість, що станом на 21 травня 2013 року склала 54 334 грн 39 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 372 грн 17 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема,

ст. ст. 256, 257 ЦПК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:
ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Погоджуючись з висновком апеляційного суду про відмову у позові, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12 лютого 2014 року, яку просить переглянути заявник, керувався тим, що у заяві про отримання кредитної картки кінцевий термін повернення грошових коштів встановлено - грудень 2008 року, банком не заперечувався той факт, що ОСОБА_6 не продовжувався строк дії картки та нова картка йому не видавалась, тому право вимагати повернення кредиту у позивача виникло 31 грудня 2008 року. Оскільки з позовом про захист свого порушеного права банк звернувся лише 13 червня 2013 року, ним порушено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Заяву про застосування позовної давності зроблено представником відповідача у судових дебатах під час розгляду справи судом першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції в ухвалі від 11 вересня 2013 року керувався тим, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, тому підстав для застосування строку позовної давності немає.

Згідно із п. 6 Постанови під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Із огляду на те, що наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень, а саме: неоднакове застосовування положень статей 256, 257 ЦК України, тому вказану справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року допустити до провадження Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.О. Гвоздик Судді: Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38470377

[Bolt]

Я думаю не для кого не секрет, что именно эти вот слова делали пункт 9.12 условий бесконечным, то есть вечными условиями...

 

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції в ухвалі від 11 вересня 2013 року керувався тим, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, тому підстав для застосування строку позовної давності немає.

 

И Приваты имея на руках две такие вот ухвалы ВССУ от 2013 года носили их и совали во всех судах Украины... Одна из них именно и была от 11 сентября 2013 года (а вторая от 18 сентября 2013 года) (скорее всего они тогда Приваты подсуетились в ВССУ) ... Это была их настольная книга... Я то их оспаривал, но очень тяжело... А теперь всё... Их больше нет, можно сказать...

[Bolt]

В частности вот эта ухвала ВССУ от 11 сентября 2013 года... Которую сейчас разбили в пух и прах... и согласно которой договор с Приватами был вечным и пункт 9.12 тоже был вечным...

 

 

 

У х в а л а

 

іменем   україни

 

 

11 вересня 2013 року     м. Київ     Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Дьоміної О.О.,суддів:  Кадєтової О.В.,Коротуна В.М.,Кафідової О.В.,Попович О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 21 812,10 грн заборгованості, обґрунтовуючи його неналежним виконанням нею зобов'язання за кредитним договором.

 

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від  12 березня 2013 року позов задоволено.

 

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 812,10 грн.

 

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

 

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

20 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 уклали договір, за яким позичальник одержав кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і на умовах його повернення у строк, що відповідає строку дії платіжної картки (а.с. 9-14).

 

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості, що виникла внаслідок такого невиконання.

 

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги банку про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

 

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як вважав, що строк дії кредитного договору сплив, а його пролонгація більше ніж на один період не передбачена, у зв'язку з цим застосував строки позовної давності.

 

Проте з висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

 

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

 

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

 

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 

Із пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

 

Судами встановлено, що ОСОБА_6 погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.

 

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

 

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», апеляційний суд зазначав, що протягом дії укладеного 20 листопада 2007 року кредитного договору жодна з його сторін не заявляла про його припинення, а тому дія цього договору була автоматично продовжена до 20 листопада 2008 року. При цьому суд вважав, що автоматична пролонгація дії договору на наступні періоди, понад 12 місяців, не передбачена, відтак строк кредитного договору сплив 20 листопада 2009 року.

 

Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

 

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції хибно вважав, що строк кредитного договору закінчився, відтак безпідставно застосував при вирішенні цього спору строки позовної давності.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог банку і стягнення заборгованості, адже позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором та надано відповідний розрахунок суми заборгованості, що відповідачем частково або повністю не спростований.

 

За таких обставин установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції (стаття 339 ЦПК України).

 

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

 

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року скасувати, рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від  12 березня 2013 року залишити в силі.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:О.В. Кадєтова О.В. Кафідова В.М. Коротун О.В. Попович

[Bolt]

Это жирная точка над Умовами Привата по поводу вечности...

[Bolt]

Если кому интересно, то вот вторая Ухвала ВССУ от 18 сентября 2013 года, которую в своё время купил Приват... по этой теме вечности от 9.12...

 

 

У Х В А Л А

 

іменем  україни

 

18 вересня 2013 року   м. Київ      Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого       Кузнєцова В. О.,

суддів:                  Ізмайлової Т. Л.,        Кадєтової О. В.,     Олійник А. С.,         Остапчука Д. О.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою  Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося  до  суду з позовом до ОСОБА_3, у якому, посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору від 05 вересня 2005 року, просило стягнути з відповідачки 32 667 грн 09 коп. заборгованості, яка складається з 9987 грн 02 коп. заборгованості за кредитом, 20 648 грн 30 коп. заборгованості за відсотками, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1531 грн 77 коп. штрафу (процентна складова).

 

        Рішенням  Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

 

        Стягнуто з ОСОБА_3 на  користь  ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 849 грн 39 коп. заборгованості за кредитним договором та 238 грн 49 коп. судових витрат. 

 

        Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

 

       У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підстав. 

 

      Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

      За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

      Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту з урахуванням процентів за користування кредитом та штрафу.

 

      Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

 

      Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

 

       Судами встановлено, що 05 вересня 2005 року між ПАТ  КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав відповідачці кредит в розмірі 5 тис. грн встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом  3 % в місяць із розрахунку 360 днів, а відповідачка зобов'язалася щомісячно сплачувати 7 % від суми заборгованості. Термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти.

 

      Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

 

      Обґрунтовуючи підставність позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 31 травня 2011 року виникла загальна заборгованість за кредитом у розмірі 32 667 грн 09 коп., яку банк і просив стягнути на свою користь.     

 

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов᾽язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.      

 

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

 

      Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

 

      Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

 

      Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом  30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

 

    Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

 

    Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.

 

     Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, 05 вересня 2005 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідачка не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку.

 

    За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком і діяв до 05 вересня 2013 року.

 

    Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню, на зазначене уваги не звернув та за наявності пролонгованого кредитного договору до 05 вересня 2013 року дійшов до передчасного висновку про безпідставність позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.     

 

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою доводів сторін та оцінкою наданих сторонами доказів, характеру спірних правовідносин та норми права, яка підлягає застосуванню, судом з'ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 303, 307 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.      

 

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»  задовольнити частково.

 

      Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

 

      Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                         В. О. Кузнєцов

 

Судді:                                                                                    Т. Л. Ізмайлова

 

                                                                                              О. В. Кадєтова

 

                                                                                              А. С. Олійник

 

                                                                                              Д. О. Остапчук

[Obelix]

Хватит пинать ногами труп Привата.

Запинаешь до смерти, и без работы останешься

Он жеж твой основной работодатель

[Bolt]

Хватит пинать ногами труп Привата.

Запинаешь до смерти, и без работы останешься

Он жеж твой основной работодатель

 

Ну пока ещё не труп, держится и  как видим огрызается...

Да пока ещё хватает... Если бы меньше людей тупило, то можно было хорошо его опрокинуть...

[Вася111]

если бы ВСУ по транзитным счетам что-то придумали, я бы всем юристам форума по бутылке шампанского отправил 

[centurion]

если бы ВСУ по транзитным счетам что-то придумали, я бы всем юристам форума по бутылке шампанского отправил 

А если бы и по текущим, так вообще бы прекрасно было.

[Вася111]

текущие - законны

[Bolt]

текущие - законны

 

А чем транзитные, то незаконны...)

[Вася111]

Вы юрист, а не стесняетесь такое спрашивать

 

станом на 2008 р. фізичним особам без відкриття поточного рахунку можна отримати виключно переказ у валюті або кредит у гривні

[Bolt]

Вы юрист, а не стесняетесь такое спрашивать

 

станом на 2008 р. фізичним особам без відкриття поточного рахунку можна отримати виключно переказ у валюті або кредит у гривні

 

Вас что волнует... Законность существования транзитных счетов или законность их практического применения и использования банками на практике...

 

Так вот я говорю как юрист, что существование транзитных счетов в природе полностью законно... А вот, то что банки подразумевают под этим понятием и как извращаются в обманах и фантазиях, то это другое...

 

Вот как Вы считаете, кухонный нож или огурец, опасны или пОшлы... Смотря как использовать...

[Вася111]

меня интересует только 2 аспекта транзитного счета: 1) я не получал кредит (с транзитного счета) и соответственно не погашал кредит 2) банк не платил налоги по таким псевдокредитам 

[Bolt]

меня интересует только 2 аспекта транзитного счета: 1) я не получал кредит (с транзитного счета) и соответственно не погашал кредит 2) банк не платил налоги по таким псевдокредитам 

 

Конечно, это нарушение в использовании транзитного счёта...

[sofi]

меня интересует только 2 аспекта транзитного счета: 1) я не получал кредит (с транзитного счета) и соответственно не погашал кредит 2) банк не платил налоги по таким псевдокредитам 

варю себе варенье из вишенок-чернокорок, на даче у друзей набрала,  щАстлива. Пришла  хозяйка дачи, подружка, объяснила, что на их даче вишен нет, а черешня это, и вишни на ней не растут. а  на черешне растут черешни, и если я уверена, что это вишни сварила, то видать, я соседскую дачку обнесла.

 

можно ли поместить 1 кг сметаны в 1л банку? покупаю на рынке сметану, 30грн за кг. Продавец взвешивает тем кто без тары пришел в п/э пакет. Для тех кто с банками подходит - не взвешивает, а берет из расчета 1л= 1кг.

Меня не интересует какие налоги она платит, мне бы хотелось сметану получить, согласно оплаченному килограмму.

Для справки - сметана легче воды, в литровую банку 1кг не влезет, или это будет уже не сметана.

вот вам прямые аналогии со счетами (дерево, банка) и разной валютой.

 

 

Конечно, это нарушение в использовании транзитного счёта...

а можно ли нарушить использование 1л банки не впихнув туда 1кг сметаны?

[Вася111]

я не понял аналогии, в чью они пользу

 

сметану и варенье кушать - это дело вольное

 

а банки работать должны исключительно в правовом поле

 

если я завтра пойду в банк и нахимичу со счетами в свою пользу, то послезавтра меня посадят

 

а этих жуликов банкиров никто не сажает, ибо они кормят с руки ублюдков-судей, которые попадут в ад, но на Земле им будет сладко жить

 

если попаду в суд и судья будет судить не по закону как минимум оскорблю тварюку