Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)

[yafet]

3.  Звідси   Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

Національний банк; Інструкція від 17.06.2004 № 280      (   http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0919-04 )   

...

17. У класі 9 обліковуються позабалансові операції.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками
ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки
кореспондують тільки між собою.
Для відображення операцій за системою подвійного запису
використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондувати
між собою без використання контррахунків.
Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення
його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок
9100 А "Зобов'язання з кредитування, що надані банкам" - активний,
тому що в разі надання кредиту банк дебетуватиме балансовий
рахунок групи 152 "Кредити, що надані іншим банкам. { Абзац третій
пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 482 ( z0039-08 ) від 27.12.2007 }
Позабалансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення
його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок
9110 "Зобов'язання з кредитування, що отримані від банків" -
пасивний, тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк
кредитуватиме балансовий рахунок групи 162 "Кредити, що отримані
від інших банків".
Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку
зобов'язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними
договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт,
непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов'язання,
зобов'язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та
договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових
інструментів. Рахунки розділів 90-95 можуть бути активними або
пасивними.
Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних
активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з
приватизації і довірчого управління.
Рахунки розділу 99 - це контррахунки, які використовуються
для подвійного запису операцій за рахунками 90-98. Контррахунки
відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд
банку. 

...

[yafet]

4.    961|Списана у збиток заборгованість за активами |

|-----+----------------------------------------------------------|
| 9610| А |Списана у збиток заборгованість за коштами |
| | |на кореспондентських рахунках |
| | |Призначення рахунку: облік сум заборгованості |
| | |за коштами, що були розміщені на кореспондентських |
| | |рахунках в інших банках (вклади (депозити) на вимогу)|
| | |та списані з балансу за рахунок спеціального резерву.|
| | |За дебетом рахунку проводяться суми заборгованості |
| | |за коштами, що були розміщені на кореспондентських |
| | |рахунках в інших банках (вклади (депозити) на вимогу)|
| | |та списані з балансу за рахунок спеціального резерву.|
| | |За кредитом рахунку проводяться суми, що надійшли |
| | |як погашення заборгованості; суми, що списані |
| | |у встановленому порядку. |
|-----+----+-----------------------------------------------------|
| 9611| А |Списана у збиток заборгованість за кредитними |
| | |операціями |
| | |Призначення рахунків: облік сум заборгованості |
| | |за кредитними операціями банків, що списані з балансу|
| | |за рахунок спеціального резерву. |
| | |За дебетом рахунку проводяться суми заборгованості, |
| | |що списані з балансу за рахунок спеціального резерву.|
| | |За кредитом рахунку проводяться суми, що надійшли |
| | |для погашення заборгованості; суми, що списані |
| | |у встановленому порядку. |
|-----+----+-----------------------------------------------------|
| 9613| А |Списана у збиток заборгованість за операціями |
| | |з цінними паперами |
| | |Призначення рахунку: облік сум заборгованості |
| | |за операціями з цінними паперами, що списані |
| | |з балансу за рахунок спеціального резерву. |
| | |За дебетом рахунку проводяться суми заборгованості |
| | |за операціями з цінними паперами, що списані |
| | |з балансу за рахунок спеціального резерву. |
| | |За кредитом рахунку проводяться суми, що надійшли |
| | |для погашення заборгованості; суми, що списані |
| | |у встановленому порядку. |
|-----+----+-----------------------------------------------------|
| 9615| А |Списана у збиток дебіторська заборгованість |
| | |Призначення рахунку: облік сум дебіторської |
| | |заборгованості, що списані з балансу за рахунок |
| | |спеціального резерву. |
| | |За дебетом рахунку проводяться суми дебіторської |
| | |заборгованості, що списані з балансу за рахунок |
| | |спеціального резерву. |
| | |За кредитом рахунку проводяться суми, що надійшли |
| | |для погашення заборгованості; суми, що списані |
| | |у встановленому порядку. |
|-----+----+-----------------------------------------------------|
| 9617| А |Списана у збиток заборгованість банків за іншими |
| | |активами |
|-----+----+-----------------------------------------------------|
| 9618| А |Списана у збиток заборгованість клієнтів за іншими |
| | |активами |
| | |Призначення рахунків: облік сум заборгованості |
| | |за іншими активами, що списані з балансу. |
| | |За дебетом рахунків проводяться суми заборгованості |
| | |за іншими активами, що списані з балансу. |
| | |За кредитом рахунків проводяться суми, що надійшли |
| | |для погашення заборгованості; суми, що списані |
| | |у встановленому порядку. 

[yafet]

Що пишуть? 

Мій останній запит на них від 26.07, їх вихідний від 30.07

 Доброго дня. Доповідаю. Ваша схема успішно працює. Сьогодні в поштовому ящику була письмова відповідь. Дякую гречно.

[у.zaporozhskiy]

Доброго дня. Доповідаю. Ваша схема успішно працює. Сьогодні в поштовому ящику була письмова відповідь. Дякую гречно. DSCN6119.JPG DSCN6120.JPG

Примоколлект не имел права приобретать право требование по кредитному договору?

[yafet]

Примоколлект не имел права приобретать право требование по кредитному договору?

   Поки що  можна стверджувати два моменти:

1. КУА Прімоколект не мав права укладати договір факторингу в якості фактора;

2. КУА Прімоколект не мав права вносити "придбане?" право вимоги з тілом до 1500мінзарплат в активи свого пайового венчурного фонду.

  Я зустрічав рішення ВАСУ де сказано, що з точки зору оподаткування "факторинг" і "цесія" є тотожними операціями. (треба пошукати). Вони поки-що розказують казку про факторинг, а сам текст договору не показують. Буде по ситуації.

[НБ Украины]

І все-таки вона крутиться )

Учасникам Справи № 370/2300/14-ц  фізкульт -ура!

 

 Посилання на  Наказ Міністерства фінансів України № 88  («Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів убухгалтерському обліку»  1.1. Положення встановлює порядок створення, прийняття і  відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання  первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської  звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі -підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи)   чуть зайве, але  суті не змінює.

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/47084095

 

 

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.                                                                      Справа № 370/2300/14-ц

 

     Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., при секретарі Левківському С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі позивач, ПАТ «Альфа Банк») звернулосьдо суду з позовом до ОСОБА_1 (далівідповідач), третя особа ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останнього 169924,19 грн., заборгованості за кредитним договором, з яких: 146485,93 грн. - заборгованості за кредитом, 8056,54 грн. - заборгованості за відсотками, 15381,72 грн., пені. Також позивач просив стягнути судові витрати у розмірі 1699,24 грн., по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушує умови кредитного договору № 490073608 від 09.06.2008 року, укладеного між Закрите акціонерне товариство Альфа-Банк, правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3, (надалікредитний договір) та ОСОБА_1, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 21 914,89 дол. США. 09.06.2008 року Закрите акціонерне товариство АльфаБанк, та ОСОБА_1,  уклали Договір Поруки № 490073608-П. Відповідно до договору поруки відповідач, як поручитель поручається за виконання боржника обовязків, які виникли на підставі договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

В судове засідання представник позивача не зявився, в позові просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позові відповідно до доданих доказів, а також вказав на те, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 , в судове засідання не прибули, подали до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованості позову та на те що представник позивача не довів ті обставини на які посилається.

Третя особа ОСОБА_2 не зявилась, подала до суду заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечила та просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09.06.2008 року Закрите акціонерне товариство Альфа-Банк та ОСОБА_2, уклали кредитний договір № 490073608, з подальшим внесенням змін та доповнень.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору за користування кредитом відповідач зобовязувався сплачувати позивачу проценти, виходячи зі ставки 0,01% в рік, а також за ведення кредитної справи плату в розмірі 0,00% в місяць (п. 2.5).

Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», 19.08.2009 року, було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобовязується надати боржнику (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 21 914,89 дол. США.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Отже ЗАТ «Альфа-Банк» мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до умов договору, боржник зобовязується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування і кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника, що випливають з Договору, відповідно до ст. 553 ЦК України 09.06.2008 року Закрите акціонерне товариство АльфаБанк, та ОСОБА_1, уклали Договір Поруки № 490073608-П, з подальшим внесенням змін та доповнень.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 27 січня 2015 року за заявою відповідача забезпечено докази. Зобовязано ПАТ «Альфа-Банк» надати первинний бухгалтерський документ який би посвідчував факт надання кредитних коштів боржнику, у відповідності до умов договору №490073608 від 09.06.2008 року.

В судовому засіданні, що відбулось 02.04.2015 року, представник позивача надав до суду матеріали, які, на його думку, є доказами факту отримання кредитних коштів. Долучені матеріали мають наступне найменування: «Заява на видачу готівки №41368» від 09 червня 2008 року, «Квитанція №73159 про здійснення валютнообмінної операції» від 09 червня 2008 року, «Квитанція №73159 про здійснення валютнообмінної операції» від 09 червня 2008 року. (а.с. 150-152).

Однак зазначені «документи» не містять у собі ані підписів, ані печаток, а лише являють собою роздруковані компютерні файли.

При цьому представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оригінали зазначених первинних бухгалтерських банком були знищенні, про що додав акт знищення, який був складений працівниками банку та підписаний головою правління ПАТ «Альфа-Банк».

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів убухгалтерському обліку» (в редакції чинній станом на 2008 рік)

1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

1. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
2. Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
3. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний кодпідприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

1. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

2.8. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» (Яка була чинна станом на 2008 рік).Розділ III. Касові операції банків з клієнтами Глава 1. Загальні вимоги до оформлення касових документів Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та витати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення татника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обовязкових реквізитів касових документів, які оформлюються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім перелічених вище), також належать: номер рахунку отримувача та назва банку отримувача. Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до цієї Інструкції.

12. У разі здійснення касових операцій протягом операційного часу відповідальний працівник банку на касових документах проставляє дату здійснення касової операції а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня", або "післяопераційний час".

Глава 3. Порядок видачі готівки з каси банку:

2. З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:

• за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо);
• за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);
• Видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами:
• за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами: фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;
• за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;
• за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.

5.У видаткових касових документах (заява на видачу готівки видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє:повноту заповнення реквізитів на документі;наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність предявленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки; наявність підпису отримувача.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Статтею 59 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із вищенаведеними нормами, факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами. Відтак факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами.

Згідно із вищенаведеними нормами, первинний бухгалтерський документ повинен бути складений безпосередньо під час здійснення господарської операції. Тобто всі реквізити повинні бути внесені і заповнені безпосередньо в момент видачі кредитних коштів.

Відповідно до матеріалів, що додавались позивачем, а також що слідує із його усних пояснень, ці матеріали роздруковані із компютера 01.04.2015 року. Тобто ці документи не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Відтак, в силу норм закону, долучені матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обовязкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. В наслідок чого, в силу ст. 59 ЦПК України, вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів.

Окрім того, у відповідності до ухвали про забезпечення доказів вимагалось надання саме оригіналів документів (належним чином засвідчених документів).

Як пояснив представник позивача, оригіналів первинних бухгалтерських документів у позивача немає.

У відповідності до ст. 64 ЦПК України Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Копії невідомого походження не є належними та допустимими доказами у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом.

Зазначене підтверджується правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-57743св10. 6-29420св10, Вищого спеціалізованого суду України у справах 6- 42756св14, 6-47120св14 та численних інших справах.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 24 лютого 2015 року на підставі заяви відповідача забезпечено докази. Зобовязано ПАТ «Альфа-Банк» надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують відкриття рахунку у ПАТ «Альфа-Банк» №22032490073608 на імя ОСОБА_2 (код НОМЕР_1), а також:

• Договір банківського рахунку та/або договір банківського вкладу
• Заява про відкриття рахунку
• Картка із зразками підписів клієнта
• Документ, що підтверджує розпорядження власника рахунку на видаткову операцію
• у разі наявності інші документи, які підтверджують відкриття рахунку.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, рахунок № 22032490073608 це рахунок який не є власністю клієнта, а є власністю банка-позивача (запис судового засідання від 02.04.2015 року 11:08:58, 11:26:27). Саме із цих причин, позивачем не були надані документи які вимагались ухвалою, адже таких документів не існує.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України . За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 319 ЦК України 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У позовній заяві позивач вказує, що доказом надання кредиту є зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок боржника. Однак як було доказано в судовому засіданні, рахунок №22032490073608 не належить боржнику, а відтак він не набув юридичної можливості володіти, користуватись та розпоряджатись грошовими коштами. Адже в силу п.7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах від 12.11.2003 року № 492 Видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Крім того, у відповідності до умов кредитного договору, а саме п.2,7 кредит надається у готівковій формі. Відтак безпідставним є посилання позивача на те, що належним доказом надання кредиту є зарахування коштів на рахунок боржника.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ПАТ «Альфа-Банк» передав у власність боржнику готівку в сумі передбачену умовами кредитного договору.

А відтак, відповідно до ст. 1046 ЦК України договір кредиту №490073608 є не укладеним.

У відповідності до ст. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за -попущення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 548 ЦК України Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відтак, договір поруки є похідним зобовязанням, тобто його дійсність повністю залежить від дійсності основного зобовязання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Виходячи з вище викладеного, та на те, що позивач не довів ті обставини на які посилається у позовній заяві, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у позові відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 257,261,267 ЦК України, ст.ст. 3,15, 60, 79, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Головуючий           А.В.Косенко

 

ПАТ "ПРАЙМ - БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних

 

 

03.10.2014

прес-реліз

 

Під час здійснення нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "ПРАЙМ - БАНК" (далі – Банк) стосовно дотримання законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (далі – законодавство з питань фінансового моніторингу) Національний банк України неодноразово виявляв факти порушень законодавства з питань фінансового моніторингу.

 

У зв’язку з цим до Банку у 2013 – 2014 роках п’ять разів застосовувались адекватні заходи впливу (санкції) відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" та нормативно-правових актів Національного банку України.

 

Проте Банк не вживав достатніх заходів щодо зменшення в його діяльності ризиків використання послуг Банку для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Зокрема за результатами проведеної регулятором у вересні 2014 року позапланової перевірки виявлено факти здійснення Банком масштабних операцій із готівковими коштами в національній та іноземній валюті, що не властиво для банків четвертої групи, і встановлено окремих клієнтів, які постійно здійснювали фінансові операції зі зняття цих коштів у значних обсягах.

 

Ураховуючи вищевикладене, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів Банку, керуючись статтями 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статтями 73, 74, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (зі змінами), Правління Національного банку України 2 жовтня 2014 року прийняло рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "ПРАЙМ - БАНК" до категорії неплатоспроможних.

 

Національний банк України й надалі жорстко реагуватиме на здійснення банками ризикових операцій, що можуть свідчити про свідоме використання послуг банку у протиправних цілях.

 

 

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=10860037

 

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33356/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2015                                                                                                                 м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Козак О.О.,

за участю слідчого Чорного І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України капітана міліції Чорного Ігоря Олександровича про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та їх вилучення, -

 

В С Т А Н О В И В :

…

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вказав, що Головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090001133 від 05.02.2015, за фактом розтрати службовими особами ПАТ «Прайм-Банк» коштів банківської установи, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що при проведенні Національним банком України діяльності ПАТ «Прайм-Банк» за період з 01.07.2014 по 16.09.2014 було встановлено, що в зазначений період юридичними особами ТОВ «КРОН-ТЕКС», ТОВ «АНКОТЕКС», ТОВ «ФЕРАЛ ОПТТРЕЙД», ТОВ «ПРІМ-ФІНКОМ КС», ТОВ «КБ «МОНОФОРМАТ» здійснено перерахування на користь широкого кола фізичних осіб кошти на загальну суму 2 052 349 175 грн., що були отримані останніми готівкою через касу банку. При цьому отримання готівкових коштів в банківській установі без відкриття останніми поточних рахунків, що надходили як «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору» та «надання кредиту згідно договору».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/50362513

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33328/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2015                                                                                                                       м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Козак О.О.,

за участю слідчого Чорного І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України капітана міліції Чорного Ігоря Олександровича про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та їх вилучення, -

 

В С Т А Н О В И В :

…

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вказав, що Головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090001133 від 05.02.2015, за фактом розтрати службовими особами ПАТ «Прайм-Банк» коштів банківської установи, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що при проведенні Національним банком України діяльності ПАТ «Прайм-Банк» за період з 01.07.2014 по 16.09.2014 було встановлено, що в зазначений період юридичними особами ТОВ «КРОН-ТЕКС», ТОВ «АНКОТЕКС», ТОВ «ФЕРАЛ ОПТТРЕЙД», ТОВ «ПРІМ-ФІНКОМ КС», ТОВ «КБ «МОНОФОРМАТ» здійснено перерахування на користь широкого кола фізичних осіб кошти на загальну суму 2 052 349 175 грн., що були отримані останніми готівкою через касу банку. При цьому отримання готівкових коштів в банківській установі без відкриття останніми поточних рахунків, що надходили як «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору» та «надання кредиту згідно договору».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/50362615

[Siringa]

ref #81 - И шо из этого? что из того, что некий кидала-недоюрист копипастит решения где нимножечка суд Печерский щучит банки. 

Мы же все понимаем, что подобное решение Печерского суда столицы всего лишь один маленький шажечек в большой многоходовке, где исход для тех же служителей из банков-мошенников может быть вполне благополучен.

 

А вот пару неявок недоюриста обманщика в судебное заседание выливается во вполне реальное взыскание с заемщика, который поверил такому недоюристу (не говоря уже о принесенном моральном ущербе и переживаниях заемщика).

[yafet]

И шо из этого? что из того, что некий кидала-недоюрист копипастит решения где нимножечка суд Печерский щучит банки. 

Мы же все понимаем, что подобное решение Печерского суда столицы всего лишь один маленький шажечек в большой многоходовке, где исход для тех же служителей из банков-мошенников может быть вполне благополучен.

 

А вот пару неявок недоюриста обманщика в судебное заседание выливается во вполне реальное взыскание с заемщика, который поверил такому недоюристу (не говоря уже о принесенном моральном ущербе и переживаниях заемщика).

   Мені пост цікавий не з точки зору чогось загального, а з точки зору підстави платежів :  «надання кредиту згідно договору».    Зацікавлені можуть цей маленький штришок використовувати для аргументу про необхідність оцінки судом оригіналів первинних документів, якщо позичальник заперечує отримання кредиту.  

[Siringa]

 Доброго дня. Доповідаю. Ваша схема успішно працює. Сьогодні в поштовому ящику була письмова відповідь. Дякую гречно. DSCN6119.JPGDSCN6120.JPG

Продолжая тему факторинг-цессия. Факторинг как финуслуга описан. Цессия - не есть финуслугой, а просто услугой.

Вот об этой дилемме мы с Нацкомфинпослуг как-то говорили. Шо делать с этими "зверушками" - кредитинами-приматоколектами, векторятами и прочими? Если они не являются финустановами - то нацкомфинпослуг и контролировать их не может. В данном случае приматоколлекты финустановами и не являлись, в случае других - рассматривалась возможность лишения их лицензии финустановы.

Другой путь - это сохранение за ними статуса финустановы и полный шмон со стороны Нацкомфинуслуг. Хороший был бы вариант, только если б нацкомфинпослуг полномочия имели б. А то их и за письмо с выялвенными порушеннями по согласно розпорядженню 231 долго жучили пока пункт розпорядження не снесли.

Пора доблестной налоговой заняться данными товарищами. 

[yafet]

Гарно систематизований текст, зразу кілька тутешніх тем. Рекомендую, хто ще не встиг бачити:  

 

Суддя Андрій Росоха в свіжому номері "Закон і Бізнес"

 

http://zib.com.ua/ua/118858-nepodannya_pozivachami_dokaziv_pri_rozglyadi_kreditnih_spori.html

[Vladimir AB]

   Поки що  можна стверджувати два моменти:

1. КУА Прімоколект не мав права укладати договір факторингу в якості фактора;

2. КУА Прімоколект не мав права вносити "придбане?" право вимоги з тілом до 1500мінзарплат в активи свого пайового венчурного фонду.

  Я зустрічав рішення ВАСУ де сказано, що з точки зору оподаткування "факторинг" і "цесія" є тотожними операціями. (треба пошукати). Вони поки-що розказують казку про факторинг, а сам текст договору не показують. Буде по ситуації.

У мого клієнта ситуація наступна: укладений НЕ договір факторингу а договір про відступлення права вимоги, укладений у 2012 році.

З приводу того, чи мав КУА вносити право вимоги з тілом до 1500 м.з. в активи станом на 2012 рік - думаю мав, оскільки рішення НКЦПФР яким це заборонили було від 20.06.2013 року.

Питання в тому, чи зобов’язаний був КУА, після прийняття цього рішення,  вивести з активів таке право вимоги по кредиту, але "закон зворотньої сили не має", чи воно залишається в активах, оскільки було сформовано "законно" (до рішення НКЦПФР).  Наразі питання це актуальне, оскільки маю вистроїть стратегію в суді. 

[yafet]

У мого клієнта ситуація наступна: укладений НЕ договір факторингу а договір про відступлення права вимоги, укладений у 2012 році.

З приводу того, чи мав КУА вносити право вимоги з тілом до 1500 м.з. в активи станом на 2012 рік - думаю мав, оскільки рішення НКЦПФР яким це заборонили було від 20.06.2013 року.

Питання в тому, чи зобов’язаний був КУА, після прийняття цього рішення,  вивести з активів таке право вимоги по кредиту, але "закон зворотньої сили не має", чи воно залишається в активах, оскільки було сформовано "законно" (до рішення НКЦПФР).  Наразі питання це актуальне, оскільки маю вистроїть стратегію в суді. 

   хороше питання. Ще таку б відповідь.

[yafet]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47473060

 

Справа № 457/929/12                 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/3895/15                    Доповідач в 2-й інстанції:  Кабаль  І. І.

Категорія:27

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

                                       головуючого - судді Кабаля І.І.,    

                                       суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

                                       секретаря Брикайло М.В.,

                                     з участю: представників ТзОВ «Кредитні ініціативи»-Чернікової М.І., ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»-Менкуша І.Р., відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року, в якому ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2013 року внесено виправлення, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором, -

                                                           ВСТАНОВИЛА:

02 березня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором. Мотивує позов тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 25 січня 2008 року було укладено кредитний договір № 19/Кр15, відповідно до якого позивач зобов'язується надати відповідачу кредит в розмірі 150000 грн. під 20% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів не пізніше 24 січня 2028 року. В забезпечення зобов'язань по Кредитному договору, 25 січня 2008 року між позивачем та відповідачами - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений договір майнової поруки, предметом якого є взяття ОСОБА_7 на себе зобов'язання по виконанню вищевказаного Договору кредиту і передача у заставу житлового дерев'яного будинку та комплексу нежитлових будівель складів. Крім цього між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 було укладено договори іпотеки від 25.01.2008 року. Позивач стверджує, що відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язаний був своєчасно погашати та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, однак свої зобов'язання стосовно своєчасного і повного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконував. Відповідно до поданих позивачем розрахунків загальна сума заборгованості відповідачів за Договором становить 172868,46 грн.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення солідарно 172 868,46 грн. заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2013 року виправлено описку у рішенні Трускавецького міського суду від 05 березня 2013 року по справі № 1324/929/12 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення солідарно 172 868,46 грн. заборгованості за кредитним договором. Постановлено в двадцять першому абзаці мотивувальної частини рішення Трускавецького міського суду після слів «позичальника» та «відповідача» замість «ОСОБА_4» вказати «ОСОБА_4.».

Рішення суду оскаржили Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

        Вважає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, щоПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»     самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника - ОСОБА_4, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість відповідача ОСОБА_4 за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року і відніс її на збільшення валових витрат банку - отримав відшкодування від держави, а тому з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за даним Кредитним договором. Крім того, суд зазначив, що позивачем не було надано жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження виконання ним зобов'язань за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, а тому не довів своїх позовних вимог.

З такою позицією суду першої інстанції апелянт не погоджується, оскільки, згідно з п.8 Постанови НБУ № 424 від 13.09.2010 рокусписання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно зробив висновки, що внаслідок списання безнадійної заборгованості банківська установа втрачає право вимоги до позичальника. Такі висновки були зроблені судом на підставі, в тому числі і Постанови НБУ № 424, яка не тільки не може бути підґрунтям для таких висновків, але і прямо їх спростовує. В рішенні суду не вказано на підставі яких саме норм чинного законодавства судом першої інстанції було зроблено висновок про отримання позивачем відшкодування від держави. Таким чином, суд встановив факт виникнення та подальшого списання позивачем кредитної заборгованості відповідача 1, але зробив помилковий висновок щодо прощення боргу у зв'язку з отриманням позивачем відшкодування від держави та відмовив у задоволенні позову до відповідачів у справі.

Згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги мало відбутись процесуальне правонаступництво, і позивач як сторона цивільного процесу, мав бути змінений на ТОВ «Кредитні ініціативи».

Просить рішення Трускавецького міського суду від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підтримав апеляційну скаргу лише в частині скасування оскаржуваного рішення, щодо її вимог про залишення позовної заяви без розгляду заперечив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в апеляційній скарзі вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, та є необґрунтованим.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, укладеним між ПАТ « Промівестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», останнє набуло статусу нового кредитора та прав вимоги за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_4, але в порушення положеньст.37 ЦПК України суд не залучив ТОВ «Кредитні ініціативи» в якості правонаступника сторони процесу, чим грубо порушив його права та охоронювані законом інтереси.

В порушення ст.ст.212-215 ЦПК України суд не встановив фактичних обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів та фактично ухилився від вирішення спору по суті. Порушене право кредитора фактично залишилося незахищеним.

Вважає безпідставним твердження суду першої інстанції щодо того, що позивач не надав суду жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором № 19Кр/15 від 25 січня 2008 року, та після списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву 29.12.2010 року втратив право вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за даним Кредитним договором.

Чинним законодавством України не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку. Таким чином, позивач при зверненні з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 19Кр/15 від 25 січня 2008 року, за яким раніше провів списання заборгованості за рахунок страхових резервів, мав повне право вимоги за кредитним договором до позичальника, чим і намагався скористатися, звернувшись за захистом порушеного права до суду, виконував вимоги Постанови Правління НБУ № 424 від 13.09.2010 року, направлені на продовження роботи щодо відшкодування списаної заборгованості.

Просить рішення Трускавецького міського суду від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08 липня 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» як правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ( т.4, а.с. 129-130).

Відповідач ОСОБА_7, інтереси якого в суді першої інстанції представляв його батько - відповідач ОСОБА_4 ( т.1, а.с. 206) в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог ст. 76, ч. 5 ст. 74 ЦПК України був повідомлений про день і час судового засідання ( т. 2, а.с. 199, 200; т. 3, а.с. 195; т. 4, а.с. 10, 16, 184), тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТзОВ «Кредитні ініціативи»-Чернікової М.І., ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Менкуша І.Р., відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначенихстаттею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог виходив з того, щопозивач самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника - ОСОБА_4, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість відповідача з ОСОБА_4 за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, а тому з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, крім того зазначив, що позивачем не було надано суду жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження виконання ним зобов'язань за Кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, а тому не довів своїх позовних вимог.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається наступне.

25 січня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 уклали Кредитний договір № 19/Кр15, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, банк зобов'язався надати боржнику (за Кредитним договором - позичальникові) кредит у сумі 150000,00 грн., а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (т. 1, а.с. 18-35).

Банк (первинний кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредит в сумі 150000,00 грн.(т. 1, а.с. 279-290).

25 січня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком», ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір майнової поруки № 15, яким ОСОБА_7 передав в заставу кредитору нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а саме дерев'яний житловий будинок, загальною площею 261,4 кв.м., вартістю 192400.00 грн. та комплекс нежитлових будівель складів загальною площею 263,8 кв. м., вартістю 136500,00 грн.(т. 1, а.с. 36-37).

25 січня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком»та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу 25.01.2008 року за реєстровим № 128, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що випливають з Кредитного договору № 19/Кр15 від 25.01.2008 року, іпотекодавцем ОСОБА_7 передано в іпотеку житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», дерев'яний, складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 261,4 кв.м., житловою площею 94,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 192400,00 грн. (т. 1, а.с. 38-42).

25 січня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком»та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу 25.01.2008 року за реєстровим № 126, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що випливають з Кредитного договору № 19/Кр15 від 25.01.2008 року, іпотекодавцем ОСОБА_7 передано в іпотеку комплекс, до якого належать: склад, позначений на плані літерою «Б-1», цегляний, загальною площею 99,7 кв.м., склад літ. «В-1», цегляний, загальною площею 87,9 кв.м., склад літ. «Д-1», цегляний, загальною площею 76,2 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 вартістю 136500,00 грн. (т. 1, а.с. 44-48).

З акту № 271/230/09325407 від 11.05.2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Бориславі було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі ( т.1, а.с. 163-194).

Даною перевіркою встановлено, що за перевірений період Філією Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до пп. 12.3.13 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року № 424, на загальну суму 4850432,58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн. (т. 1, а.с. 181).

Страховий резерв сформований в сумі 4770388,85 грн. (т. 1, а.с. 180-181).

Крім того, даною перевіркою встановлено порушення пп. 12.2.2 п. 12.2. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Філією Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі завищені валові витрати за 2010 рік, витрати на збільшення страхового резерву (ряд. 04.3 декларації) на суму 2862233,31 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на 2862233,31 грн., так як згідно діючого на той час законодавства розмір страхового резерву що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи не може перевищувати для комерційних банків на період до 01 січня 2011 року - 40% суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, а саме непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній день звітного періоду (4770388,85 х 40% = 1908155,54; 4770388,85 -1908155,54 = 2862233,31).

Листом ДПІ у м. Бориславі Львівської області від 26.10.2011 року № 8622/9/23-009 підтверджено проведення позапланової перевірки Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року, якою було встановлено що філією проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання безнадійних кредитів, в повній сумі віднесено на валові витрати банку (т. 1, а.с.195).

По податковому обліку формування страхового резерву здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону.

Так, підпунктом 12.2.1 пункту 12.2. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, зобов'язана створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Таким чином, правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами.

Законом України від 20.05.2010 № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для комерційних банків - 20 відсотків (на період до 1 січня 2011 року - 40 відсотків, на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 12.2.1, а саме суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній робочий день звітного податкового періоду. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону № 2275-VI зазначені зміни набирають чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом, тобто з 01.07.2010 (з III-го кварталу 2010 року).

Крім того, Постановою Національного банку України № 424 від 13.09.2010 р. «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» (що діяла на час списання банком заборгованості (27.10.2010 року - 01.06.2011 року) був затверджений Порядок формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості.

За цим порядком Банк формує резерви (страхові резерви) за кредитами та нарахованими за ними процентами (далі - резерви) самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.08.2000 року за № 474/4695, зі змінами (далі - Положення).

Банк має право самостійно списати (відшкодувати) за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників - юридичних осіб, фінансова діяльність яких визначена як незадовільна, та позичальників - фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як нестабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості (далі - безнадійна заборгованість).

У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.

Рішення про списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами приймається правлінням банку.

Списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Крім цього, згідно п. 7, чинної на даний час,Постанови Правління НБУ № 172 від 1.06.2011 року «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву», відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Таким чином, боргові зобов'язання відповідача ОСОБА_4 перед банком не можна вважати погашеними.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що доводи відповідача ОСОБА_4 та його представника, як і висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, оскільки банком вказана заборгованість вже списана, - є необґрунтованими і безпідставними.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження і те, що після подання банком річної деклараціїза 2010 року, а саме за 4-й квартал 2010 року, безнадійні кредити, в тому числі і за кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, які були списані за рахунок сформованого банком страхового резерву і які було віднесено на валові витрати банку,були відшкодовані банку державою в повному обсязі, оскільки таке не підтверджено будь-яким належними доказами, не зазначено і на підставі якої правової норми банк міг отримати таке відшкодування від держави.

Таким чином, позивач мав право списувати за рахунок страхового резерву заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до нормативно-правових актів Нацбанку України та зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом видачі його безпосередньо з позичкового рахунку готівкою. Сторони домовились, що кредит буде надано не пізніше наступного банківського дня з дати отримання від позичальника розрахункового документу на отримання готівки.

Пунктом 5.1.1 Договору також встановлено, що банк зобов'язується видати кредит у готівковій формі на умовах, передбачених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі заяв про видачу готівки від 25 січня 2008 року, 29 січня 2008 року, 30 січня 2008 року, 04 лютого 2008 року та 08 лютого 2008 року було видано 150000,00 грн., що підтверджується і виписками банку (т.1, а.с. 279-290).

З розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 січня 2010 року відповідач припинив, у відповідності до умов укладеного ним Кредитного договору, проводити сплату нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим сума прострочених відсотків за період з 01.01.2010 року по 19.01.2011 року становить 29673,96 грн. ( т.1, а.с. 50-52).

З претензії банку від 08.12.2009 року, яка була вручена особисто ОСОБА_4 вбачається, що ним регулярно порушуються строки сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим було зобов'язано погасити заборгованість яка виникла до 15 грудня 2009 року. (т. 1, а.с. 69).

З розрахунку заборгованості також вбачається, що з липня 2010 року відповідач припинив, проводити сплату і по тілу кредиту, у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитом станом на 19 січня 2011 року становила 4375,00 грн.

Сума заборгованості за строковим кредитом станом на 19 січня 2011 року становила 136250,00 грн.

Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків нарахована в межах строку позовної давності за період з січня 2010 року по січень 2011 року в сумі 2569,50 грн., а саме пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 204,52 грн., а пеня за несвоєчасне погашення відсотків становить 2364,98 грн.(т.1, а.с. 50-52).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктами 5.2.7., 5.3.2. Кредитного договору ( т.1, а.с. 20) право про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

З викладеного вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, відсотках та пені. Представлені суду розрахунки їх нарахування, повністю відповідають умовам Кредитного договору.

Будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості відповідачами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не представлено.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 172868,46 грн., а саме: за тілом кредиту в сумі 140625,00 грн., по відсотках в сумі 29673,96 грн. та пені в сумі 2569,50 грн. - є підставними.

17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги по кредитних договорах, укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позичальниками (т. 3, а.с. 205-230).

Відповідно до п. 1 Даного договору грошове зобов'язання, це будь-які грошові зобов'язання позичальників перед первісним кредитором, що виникли та/або виникнуть в майбутньому з укладених кредитних договорів, строк виконання яких настав та/або настане в майбутньому відповідно до умов таких кредитних договорів. Зокрема, до грошових зобов'язань, не обмежуючись, належать зобов'язання щодо: а) повернення суми кредиту; сплати відсотків; c) сплата сум комісійної винагороди; d) сплата можливих сум неустойки; та інше.

Розмір основних грошових зобов'язань, щодо кожного окремого позичальника, що виникли та існують (незалежно від того чи настав іх строк виконання) станом на день підписання сторонами реєстру позичальників зазначається в реєстрі позичальників.

Розмір грошових зобов'язань, що не є основними грошовими зобов'язаннями, не зазначатиметься у реєстрі позичальників та визначатиметься новим кредитором у кожному випадку окремо на підставі відповідної документації та чинного законодавства.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимоги від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань… .

Отже, відповідно до вищезазначеного Договору та чинного законодавства новий кредитор набув усі права вимоги по відступлених Кредитних договорах, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору відступлення прав вимоги також передбачено, що відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміни кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникають у майбутньому набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами Реєстру позичальників. Сторони підписують Реєстр позичальників за умови зарахування на банківських рахунок первісного кредитора оплати новим кредитором ціни продажу відповідно до умов Розділу 3 цього договору.

Згідно п. 9.1. Договору відступлення прав вимоги, після підписання реєстру позичальників новий кредитор набуває усіх прав як процесуального правонаступника первісного кредитора за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між первісним кредитором і позичальниками та/або третіми особами, що випливають з переданих прав вимоги та відповідних кредитних договорів і договорів забезпечення, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження, які включені до реєстру спорів, а також за тими спорами, які не включені до реєстру спорів, у відповідності до чинного законодавства.

З Акту прийняття-передачі Додаткового реєстру позичальників вбачається, що новий кредитор підтвердив, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав додатковий реєстр позичальників у об'ємі, достатньому для подальшого обліку прав вимоги, що були набуті новим кредитором на підставі Договору. Акт прийняття-передачі додаткового реєстру позичальників є невід'ємною частиною Договору про відступлення прав вимоги (т. 3, 227-230).

З оглянутої апеляційним судом нотаріально завіреної копії Реєстру позичальників вбачається, що за кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року, який був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 відбулось відступлення права вимогина суму 212078,09 грн. з якої: основна непогашена строкова сума заборгованості становить 123750 грн.; непогашена прострочена сума кредиту становить 16875,00 грн.; сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів становить 46153,09 грн.; сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів становить 25000,00 грн. (т. 3, а.с. 229). Розрахунок вищевказаної суми проведено станом на дату укладення Договору про відступлення прав вимоги, а саме на 17 грудня 2012 року.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника, придбав фінансовий актив у юридичної особи.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Посилання представника відповідача, як на підставу відмови в задоволенні заявленого позову, на те, що відсутні докази письмового повідомлення боржників про відступлення права грошової вимоги у зв'язку з чим у них не виникає будь-якого обов'язку перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» спростовується наступним.

За змістом наведених вище положень закону вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

При цьому необхідно вказати, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості, в тому числі і на підтвердження погашення відповідачами заборгованості за Кредитним договором в сумі 172868,46 грн., як на користь первинного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», так і нового кредитора - ТзОВ «Кредитні ініціативи», відповідачами не представлено.

Не можна вважати обґрунтованим і посилання представника відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову на те, що позивач не довів факторингове фінансування, а саме чи було проведено оплату за відступлення заборгованостей ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», оскільки з повідомлення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 23 жовтня 2013 року за № 04/456, вбачається, що 17 грудня 2012 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» здійснило розрахунок з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у повному обсязі та в порядку встановленому умовами Договору (т. 3, а.с. 231).

Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача, як на підставу відмови в задоволенні позову, на рішення Бориславського міського суду від 06 грудня 2013 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року та ухвалуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, оскільки ці рішення ухвалено щодо інших підстав та вимог, а саме стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, ніж ті, що є предметом розгляду у даній справі - про стягнення заборгованості в грошовому еквіваленті.

Щодо позовної вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_7, як поручителя, то колегія суддів вважає таку безпідставною, виходячи з наступного.

Стаття 546 ЦК України містить перелік видів забезпечення виконання, кожний з яких є самостійною цивільно-правовою формою відповідальності, встановленою на підставі окремих договорів, і регулюється відповідними правовими нормами. Таким чином, відповідно до ст. 546 ЦК України порука та застава - окремі самостійні способи забезпечення зобов'язання.

Розрізняючи поняття поруки та застави законодавство визначає різну відповідальність поручителя та заставодавця (майнового поручителя) і різні підстави припинення поруки та права застави.

Згідно із ст. 572 ЦК України правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому згідно ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), такі ж положення вміщує і ст. 11 Закону України «Про заставу». Майновим поручителем є заставодавець, особа якого не співпадає з особою боржника у забезпеченому заставою зобов'язанні.

Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, тобто застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку як з боржника так і з поручителя, позивач вказав на те, що 25 січня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком», ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір майнової поруки № 15, яким ОСОБА_7 передав в заставу кредитору нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а саме дерев'яний житловий будинок, загальною площею 261,4 кв.м., вартістю 192400,00 грн. та комплекс нежитлових будівель - складів загальною площею 263,8 кв. м., вартістю 136500,00 грн.(т.1, а.с. 36-37).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7, як поручителя є безпідставною, оскільки між сторонами фактично укладено договір застави, а тому застосування щодо договору застави положень ЦК України про поруку є незаконним, оскільки договір застави є окремим засобом забезпечення зобов'язання.

В той же час слід зазначити, що вищевказаний договір нотаріально не посвідчений, як це вимагає діюче законодавство.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі на будь-якій стадії цивільного процесу іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи (ст. 37 ЦПК України).

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи.

З огляду на зазначені вимоги закону, колегія приходить до переконанняпро наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з того, що позичальник ОСОБА_4 не виконав умови Кредитного договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» як правонаступник позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в установленому законом порядку набуло право вимоги до відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», заборгованості в сумі 172868,46 грн.

Понесені ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати за подання позову не були предметом відступлення прав вимоги, тому стягненню в користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                             ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»- задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором № 19/Кр15 від 25.01.2008 рокузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 19/Кр15 від 25.01.2008 року в розмірі 172868,46 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 

Головуючий:                                                                                    Кабаль І.І.

Судді:                                                                                                 Копняк С.М.

                                                                                                             Монастирецький Д.І.

 

 

 

  

[yafet]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47472875

 

Справа № 457/1386/12                 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/3877/15                    Доповідач в 2-й інстанції:  Кабаль  І. І.

Категорія:27

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

                                   головуючого - судді Кабаля І.І.,    

                                   суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

                                   секретаря Брикайло М.В.,

                                            з участю: представників ТзОВ «Кредитні ініціативи» - Чернікової Л.І., ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» -Сердюк М.Б., відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення 161796,33 грн. заборгованості за кредитним договором, -

                                                           ВСТАНОВИЛА:

02 березня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4про стягнення 161796,33 грн. заборгованості за кредитним договором. Мотивує позов тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 24 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № 534/Кр 352, відповідно до якого позивач зобов'язується надати відповідачу кредит в розмірі 150000 грн. під 18% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів не пізніше 23 грудня 2027 року. Крім цього між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 24 грудня 2007 року. Позивач стверджує, що відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язана була своєчасно погашати та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, однак свої зобов'язання стосовно своєчасного і повного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконував. Відповідно до поданих позивачем розрахунків загальна сума заборгованості відповідачів за Договором становить 161796,33 грн.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4про стягнення 161796,33 грн. заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке в апеляційній скарзі вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, укладеним між ПАТ « Промівестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», останнє набуло статусу нового кредитора та прав вимоги за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_4, але в порушення положеньст.37 ЦПК України суд не залучив ТОВ «Кредитні ініціативи» в якості правонаступника сторони процесу, чим грубо порушив його права та охоронювані законом інтереси.

Вважає безпідставним твердження суду першої інстанції щодо того, що позивач не надав суду жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження виконання ним зобов'язань за Кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, та з часу отримання відшкодування від держави після прийняття рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву 29 грудня 2010 року за Кредитним договором № 534/Кр 352, втратив право вимоги до ОСОБА_4 за даним Кредитним договором.

В порушення ст.ст.212-215 ЦПК України суд не встановив фактичних обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів та фактично ухилився від вирішення спору по суті. Порушене право кредитора фактично залишилося незахищеним. Чинним законодавством України не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку.

Таким чином, позивач при зверненні з позовом про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, за яким раніше провів списання заборгованості за рахунок страхових резервів, мав повне право вимоги за кредитним договором до позичальника, чим і намагався скористатися, звернувшись за захистом порушеного права до суду, виконував вимоги Постанови Правління НБУ № 424 від 13.09.2010 року, направлені на продовження роботи щодо відшкодування списаної заборгованості.

Просить рішення Трускавецького міського суду від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08 липня 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» як правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (т.4, а.с. 128-129).

Відповідачка ОСОБА_4, інтереси якої представляють ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( т.1, а.с. 91, 98, 124, 135, 161; т.4, а.с.14; т.2, а.с. 2-4) в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, хоча належним чином у відповідності до вимог ст. 76, ч. 5 ст. 74 ЦПК Українибула повідомлена про день і час судового засідання ( т.2, а.с. 2- 4 ; т.3, а.с. 255, 256; т.4, а.с. 133), тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТзОВ «Кредитні ініціативи» - Чернікової Л.І., ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» -Сердюк М.Б., відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначенихстаттею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог виходив з того, щопозивач самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника - ОСОБА_4, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість з відповідача ОСОБА_4за Кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, а тому з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за Кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року, крім того зазначив, що позивачем не було надано суду жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження виконання ним зобов'язань за Кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року, а тому не довів своїх позовних вимог.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається наступне.

24 грудня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 уклали Кредитний договір № 534/Кр 352, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, банк зобов'язався надати боржнику (за Кредитним договором - позичальникові) кредит у сумі 150000,00 грн., а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (т. 1, а.с. 17-39).

Банк (первинний кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредит в сумі 150000,00 грн.(т. 1, а.с. 187).

24 грудня 2007 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком»та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу 24.12.2007 року за реєстровим № 1719, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що випливають з кредитного договору № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року, іпотекодавцем ОСОБА_4 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, вартістю 224330,00 грн. (т. 1, а.с. 43-48).

З акту № 271/230/09325407 від 11.05.2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Бориславі було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі ( т.1, а.с. 136-152).

Даною перевіркою втановлено, що за перевірений період Філією Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до пп. 12.3.13 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року № 424, на загальну суму 4850432,58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн. (т. 1, а.с. 145).

Страховий резерв сформований в сумі 4770388,85 грн. (т. 1, а.с. 145).

Крім того, даною перевіркою встановлено порушення пп. 12.2.2 п. 12.2. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Філією Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі завищені валові витрати за 2010 рік, витрати на збільшення страхового резерву (ряд. 04.3 декларації) на суму 2862233,31 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на 2862233,31 грн., так як згідно діючого на той час законодавства розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків на період до 01 січня 2011 року - 40% суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, а саме непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній день звітного періоду (4770388,85 х 40% = 1908155,54; 4770388,85 -1908155,54 = 2862233,31; т. 1, а.с.146, 149 на звороті).

Листом ДПІ у м. Бориславі Львівської області від 26.10.2011 року № 8622/9/23-009 підтверджено проведення позапланової перевірки Філії Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року, якою було встановлено що філією проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання безнадійних кредитів, в повній сумі віднесено на валові витрати банку (т. 1, а.с. 119).

По податковому обліку формування страхового резерву здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону.

Так, підпунктом 12.2.1 пункту 12.2. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, зобов'язана створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Таким чином, правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами.

Законом України від 20.05.2010 № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для комерційних банків - 20 відсотків (на період до 1 січня 2011 року - 40 відсотків, на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 12.2.1, а саме суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній робочий день звітного податкового періоду. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону № 2275-VI зазначені зміни набирають чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом, тобто з 01.07.2010 (з III-го кварталу 2010 року).

Крім того, Постановою Національного банку України № 424 від 13.09.2010 р. «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» (що діяла на час списання банком заборгованості (27.10.2010 року - 01.06.2011 року) був затверджений Порядок формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості.

За цим Порядком Банк формує резерви (страхові резерви) за кредитами та нарахованими за ними процентами (далі - резерви) самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.08.2000 року за № 474/4695, зі змінами (далі - Положення).

Банк має право самостійно списати (відшкодувати) за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників - юридичних осіб, фінансова діяльність яких визначена як незадовільна, та позичальників - фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як нестабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості (далі - безнадійна заборгованість).

У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.

Рішення про списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами приймається правлінням банку.

Списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

Банк відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Крім цього, згідно п. 7, чинної на даний час,Постанови Правління НБУ № 172 від 1.06.2011 року «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву», відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Таким чином, боргові зобов'язання відповідача перед банком не можна вважати погашеними.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що доводи представників відповідача, як і висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, оскільки банком вказана заборгованість вже списана, - є необґрунтованими і безпідставними.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження і те, що після подання банком річної деклараціїза 2010 року, а саме за 4-й квартал 2010 року, безнадійні кредити, в тому числі і за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, які були списані за рахунок сформованого банком страхового резерву і які було віднесено на валові витрати банку,були відшкодовані банку державою в повному обсязі, оскільки таке не підтверджено будь-яким належними доказами, не зазначено і на підставі якої правової норми банк міг отримати таке відшкодування від держави.

Таким чином, позивач мав право списувати за рахунок страхового резерву заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до нормативно-правових актів Нацбанку України та зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом видачі його безпосередньо з позичкового рахунку готівкою. Сторони домовились, що кредит буде надано не пізніше наступного банківського дня з дати отримання від позичальника розрахункового документу на отримання готівки.

Пунктом 5.1.1 Договору також встановлено, що банк зобов'язується видати кредит у готівковій формі на умовах, передбачених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі заяви про видачу готівки від 25 грудня 2007 року було видано 150000,00 грн. (т. 1, а.с. 187).

З розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 квітня 2010 року відповідач припинила, у відповідності до умов укладеного нею Кредитного договору, проводити сплату нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим сума прострочених відсотків за період з 01.04.2010 року по 18.01.2011 року становить 20333,87 грн. ( т.1, а.с.49-51).

З претензії банку від 19.10.2009 рокувбачається, що ОСОБА_4 регулярно порушуються строки сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим її було зобов'язано до 25 жовтня 2009 року погасити заборгованість, яка виникла (т. 1, а.с. 59).

З розрахунку заборгованості також вбачається, що з червня 2010 року відповідач припинила, проводити сплату і по тілу кредиту, у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитом станом на 18 січня 2011 року становила 5000,00 грн.

Сума заборгованості за строковим кредитом станом на 18 січня 2011 року становила 135000,00 грн.

Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків нарахована в межах строку позовної давності за період з квітня 2010 року по січень 2011 року в сумі 1462,46 грн., а саме пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 269,32 грн., а пеня за несвоєчасне погашення відсотків становить 1193,14 грн.(т.1, а.с.49-51).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктами 5.2.7., 5.3.2. Кредитного договору ( т.1, а.с. 19) право про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

З викладеного вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, відсотках та пені. Представлені суду розрахунки їх нарахування, повністю відповідають умовам Кредитного договору.

Будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості відповідача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не представлено.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 161796,33 грн., а саме: за тілом кредиту в сумі 140000,00 грн., по відсотках в сумі 20333.87 грн. та пені в сумі 1462.46 грн. - є підставними.

17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги по кредитних договорах, укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позичальниками (т. 3, а.с. 201-222).

Відповідно до п. 1 даного Договору грошове зобов'язання, це будь-які грошові зобов'язання позичальників перед первісним кредитором, що виникли та/або виникнуть в майбутньому з укладених кредитних договорів, строк виконання яких настав та/або настане в майбутньому відповідно до умов таких кредитних договорів. Зокрема, до грошових зобов'язань, не обмежуючись, належать зобов'язання щодо: а) повернення суми кредиту; сплати відсотків; c) сплата сум комісійної винагороди; d) сплата можливих сум неустойки; та інше.

Розмір основних грошових зобов'язань, щодо кожного окремого позичальника, що виникли та існують (незалежно від того чи настав іх строк виконання) станом на день підписання сторонами реєстру позичальників зазначається в реєстрі позичальників.

Розмір грошових зобов'язань, що не є основними грошовими зобов'язаннями, не зазначатиметься у реєстрі позичальників та визначатиметься новим кредитором у кожному випадку окремо на підставі відповідної документації та чинного законодавства.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимоги від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань… .

Отже, відповідно до вищезазначеного Договору та чинного законодавства новий кредитор набув усі права вимоги по відступлених Кредитних договорах, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору відступлення прав вимоги також передбачено, що відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміни кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникають у майбутньому набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами Реєстру позичальників. Сторони підписують Реєстр позичальників за умови зарахування на банківських рахунок первісного кредитора оплати новим кредитором ціни продажу відповідно до умов Розділу 3 цього договору.

Згідно п. 9.1. Договору відступлення прав вимоги, після підписання Реєстру позичальників новий кредитор набуває усіх прав як процесуального правонаступника первісного кредитора за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між первісним кредитором і позичальниками та/або третіми особами, що випливають з переданих прав вимоги та відповідних кредитних договорів і договорів забезпечення, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження, які включені до реєстру спорів, а також за тими спорами, які не включені до реєстру спорів, у відповідності до чинного законодавства.

З Акту прийняття-передачі Додаткового реєстру позичальників вбачається, що новий кредитор підтвердив, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав додатковий реєстр позичальників у об'ємі, достатньому для подальшого обліку прав вимоги, що були набуті новим кредитором на підставі Договору. Акт прийняття-передачі додаткового реєстру позичальників є невід'ємною частиною Договору про відступлення прав вимоги (т. 3, а.с. 201-223).

З оглянутої апеляційним судом нотаріально завіреної копії реєстру позичальників вбачається, що за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24 грудня 2007 року, який був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 відбулось відступлення права вимогина суму 196337.74 грн. з якої: основна непогашена строкова сума заборгованості становить 122500.00 грн.; непогашена прострочена сума кредиту становить 17500.00 грн.; сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів становить 41337.74 грн.; сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів становить 15000.00 грн. (т. 1, а.с. 184). Розрахунок вищевказаної суми проведено станом на дату укладення Договору про відступлення прав вимоги, а саме на 17 грудня 2012 року.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника, придбав фінансовий актив у юридичної особи.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Посилання представників відповідача, як на підставу відмови в задоволенні заявленого позову, на те, що відсутні докази письмового повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги у зв'язку з чим у них не виникає будь-якого обов'язку перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» спростовується наступним.

За змістом наведених вище положень закону вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

При цьому необхідно вказати, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості, в тому числі і на підтвердження погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором в сумі 161796,33 грн., як на користь первинного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», так і нового кредитора - ТзОВ «Кредитні ініціативи», відповідачем не представлено.

Не можна вважати обґрунтованим і посилання представників відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову на те, що позивач не довів факторингове фінансування, а саме чи було проведено оплату за відступлення заборгованостей ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», оскільки з повідомлення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 23 жовтня 2013 року за № 04/456, вбачається, що 17 грудня 2012 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» здійснило розрахунок з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у повному обсязі та в порядку встановленому умовами Договору (т. 3, а.с. 224).

Не заслуговують на увагу і посилання представників відповідача, як на підставу відмови в задоволенні позову, на рішення Бориславського міського суду від 06 грудня 2013 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 року (т.3, а.с.128-134) та ухвалуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року, оскільки ці рішення ухвалено щодо інших підстав та вимог, а саме стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, ніж ті, що є предметом розгляду у даній справі - про стягнення заборгованості в грошовому еквіваленті.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі на будь-якій стадії цивільного процесу іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи (ст. 37 ЦПК України).

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи.

З огляду на зазначені вимоги закону, колегія приходить до переконанняпро наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з того, що позичальник ОСОБА_4 не виконала умови Кредитного договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» як правонаступник позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в установленому законом порядку набуло право вимоги до відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року в розмірі 161796,33 грн.

Понесені ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати за подання позову не були предметом відступлення прав вимоги, тому стягненню в користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                                

                                                                 ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»- задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»- правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення 161796,33 грн. заборгованості за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 534/Кр 352 від 24.12.2007 року в розмірі 161796,33 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                                    Кабаль І.І.

Судді:                                                                                                 Копняк С.М.

                                                                                                             Монастирецький Д.І.

[yafet]

Зі сторони кредитора.

 

У разi, якщо у пiдприємства рахується дебiторська заборгованiсть, визнана судом, та по якiй є повiдомлення державного виконавця про неможливiсть виконання рiшення, то пiсля закiнчення термiну позовної давностi з моменту визнання судом заборгованостi або пiсля банкрутства чи лiквiдацiї боржника така заборгованiсть є безнадiйною.   ( деталь також до теми  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6122&page=7 )

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЛИСТ 17 вересня 2015 року № 3045/10/20-40-15-01-15

ГУ ДФС у Харкiвськiй областi розглянуло Ваш лист …….. стосовно застосування норм податкового законодавства, та повiдомляє наступне.

Вiдповiдно до пп.14.1.11 п. 14 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI, iз змiнами та доповненнями (далi — ПКУ) безнадiйна заборгованiсть — заборгованiсть, що вiдповiдає однiй з таких ознак:

а) заборгованiсть за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давностi;

б) прострочена заборгованiсть померлої фiзичної особи, за вiдсутностi у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованiсть осiб, якi у судовому порядку визнанi безвiсно вiдсутнiми, оголошенi померлими;

г) заборгованiсть фiзичних осiб, прощена кредитором, за винятком заборгованостi осiб, пов’язаних з таким кредитором, та осiб, якi перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових вiдносинах;

ґ) прострочена понад 180 днiв заборгованiсть особи, розмiр сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мiнiмально встановленого законодавством розмiру безспiрних вимог кредитора для порушення провадження у справi про банкрутство, а для фiзичних осiб — заборгованiсть, яка не перевищує 50 вiдсоткiв однiєї мiнiмальної заробiтної плати (у розрахунку на рiк), встановленої на 1 сiчня звiтного податкового року (у разi вiдсутностi законодавчо затвердженої процедури банкрутства фiзичних осiб);

д) актив у виглядi корпоративних прав або не боргових цiнних паперiв, емiтента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його лiквiдацiєю;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованiсть фiзичної або юридичної особи, не погашена внаслiдок недостатностi майна зазначеної особи, за умови, що дiї щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованостi;

ж) заборгованiсть, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дiєю обставин непереборної сили, стихiйного лиха (форс-мажорних обставин), пiдтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованiсть суб’єктiв господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичнi особи у зв’язку з їх лiквiдацiєю.

Пп. 134.1.1 п. 134 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi виникають вiдповiдно до положень роздiлу ІІІ цього Кодексу. Коригування в обов’язковому порядку здiйснюється тими платниками, у яких рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi (за вирахуванням непрямих податкiв), визначений за правилами бухгалтерського облiку, за останнiй рiчний звiтний (податковий) перiод перевищує 20 мiльйонiв гривень.

Згiдно з пп. 139.2.1 п. 139 ПКУ фiнансовий результат до оподаткування збiльшується на суму витрат вiд списання дебiторської заборгованостi, яка не вiдповiдає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнiвних боргiв.

Крiм того, фiнансовий результат до оподаткування збiльшується на суму витрат на формування резерву сумнiвних боргiв вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi.

Фiнансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнiвних боргiв, на яку збiльшився фiнансовий результат до оподаткування вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi (пп. 139.2.2 ПКУ).

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок пред’явлення претензiї пiдприємствами та органiзацiями, при порушеннi їх майнових прав i законних iнтересiв.

Пiдприємства та органiзацiї, чиї права i законнi iнтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та iнтересiв звертаються до нього з письмовою претензiєю.

Вiдповiдно до ст. 256 Цивiльного кодексу України позовна давнiсть — це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивiльного права або iнтересу.

Статтею 264 Цивiльного кодексу України визначено, що позовна давнiсть переривається у разi пред’явлення особою позову до одного iз кiлькох боржникiв, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пiсля переривання перебiг позовної давностi починається заново.

Враховуючи вищевикладене, неодноразове направлення претензiй та подання позову до суду не є заходом по стягненню заборгованостi, а є лише заходом врегулювання спору.

У разi, якщо у пiдприємства рахується дебiторська заборгованiсть, визнана судом, та по якiй є повiдомлення державного виконавця про неможливiсть виконання рiшення, то пiсля закiнчення термiну позовної давностi з моменту визнання судом заборгованостi або пiсля банкрутства чи лiквiдацiї боржника така заборгованiсть є безнадiйною.

Також слiд зазначити, що п. 17 пiдрозд. 4 розд. ХХ ПКУ мiстить окремi норми, що регулюють вiдображення в облiку заборгованостi, заходи щодо стягнення якої розпочато вiдповiдно до п. 159.1 ПКУ у редакцiї до 01.01.2015 р.

Якщо всi заходи щодо визнання заборгованостi безнадiйною здiйснено та вiдповiдно до п.п.14.1.11 п. 14 ПКУ таку заборгованiсть визнано як безнадiйну, щодо податкових наслiдкiв в частинi ПДВ, слiд зазначити наступне.

Статтею 192 роздiлу V ПКУ не передбачено пiдстав для коригування ПДВ по операцiях зi списання безнадiйної заборгованостi та чинною формою податкової декларацiї з податку на додану вартiсть, затвердженою Наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 23.09.2014 №966, iз змiнами та доповненнями, також не передбачено окремого рядка для вiдображення коригування ПДВ по таких операцiях.

Вiдповiдно до п.50.1 ст.50 роздiлу ІІ ПКУ «у разi якщо у майбутнiх податкових перiодах (з урахуванням строкiв давностi, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податкiв самостiйно (у тому числi за результатами електронної перевiрки) виявляє помилки, що мiстяться у ранiше поданiй ним податковiй декларацiї (крiм обмежень, визначених цiєю статтею), вiн зобов’язаний надiслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларацiї за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».

У зв’язку з вищенаведеним, з метою виключення зi складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операцiях зi списання безнадiйної дебiторської заборгованостi, є можливiсть подати уточнюючий розрахунок до податкової декларацiї з ПДВ того перiоду, в якому виникла така безнадiйна заборгованiсть.

<подпись xml:id="x8nd7mha6v7nqxhfrdsi37303r" lid="xbyhm8mbqy6jaumh8wg07vsvrm">

В.о. начальника
С. В. Фуніков    http://golovbukh.ua/regulations/2341/8293/8213/474087/

[yafet]

Законодавча ініціатива Президента. Функції Нацкомфінпослуг передати НБУ.   Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг

 

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56124  

[yafet]

Щось помало відбувається.  Для "давніх" перевідступлених позичальників  - обнадійливо. http://antiraid.com.ua/news/31252-ukraine-grozit-massovoe-zakrytie-investfondov.html 

 

Четверг, 22 Октябрь 2015 11:20 Украине грозит массовое закрытие инвестфондов

• Печать 
• Эл. почта 
• Станьте первым комментатором!

 

Оцените материал

•  
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5

(0 голосов)

 

 

 

Из-за новых требований Нацкомиссии в зоне риска оказались активы на 230 миллиардов гривен.

Регулятор фондового рынка ужесточает контроль над выполнением подопечными пруденциальных нормативов. Необходимые для этого изменения Нацкомиссия по ценным бумагам и фондовому рынку (НКЦБФР) учла в своем в проекте решения «Об утверждении Положения о надзоре за соблюдением пруденциальных нормативов профессиональными участниками фондового рынка».

Согласно новому положению, с 2016 г. при расчете пруденциальных нормативов (по состоянию на конец каждого рабочего дня) в случае возникновения у профучастника (торговца ценными бумагами, андеррайтера, депучреждения, компании по управлению активами) существенного отклонения расчетного значения (на 20% и более) показателя, фондовик должен в течение пяти рабочих дней предоставить в Комиссию соответствующую информацию. Тогда же компания должна подготовить и подать регулятору план-действие по улучшению своего финансового состояния. После получения этой информации, НКЦБФР будет осуществлять индивидуальный надзор за подопечным.

Зажаты в тиски

Новым документом не только ужесточается контроль над фондовым рынком, но и существенно сокращаются сроки для урегулирования проблем компаний. Например, сегодня план мероприятий по улучшению финансового состояния профучастника может быть рассчитан на полгода, а по новым правилам — у него будет лишь три месяца на приведение нормативов в соответствии с нормативными значениями.

«Если участник фондового рынка не выполняет, допустим, норматив по регулятивному капиталу, то у него будет всего три месяца, чтобы или докапитализироваться, или продать, по мнению регулятора, «неликвид», или закрыть задолженности», — объяснила «Вестям» ситуацию президент СРО Ассоциации украинские фондовые торговцы (АУФТ) Елизавета Ревило.

И добавила, что продумать план мероприятий для спасения компании за пять дней будет тоже непросто.

Хотя коррупционную проблему такой подход решает, и это, кстати, может быть одной из целей новых правил. «Таким образом, регулятор хочет исключительно получить дополнительные рычаги влияния на рынок. Принятое положение увеличит объемы сдаваемой отчетности, однако на саму безопасность либо на развитие рынка будет влиять исключительно отрицательно», — сказал нам старший партнер юридической фирмы «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Как пояснили «Вестям» в пресс-службе НКЦБФР, необходимость в разработке нового документа, была вызвана грядущими изменениями пруднормативов профучасников. С 2016 г также вступает в силу решение Комиссии о «Об утверждении Положения о пруденциальных нормативах профессиональной деятельности на фондовом рынке и требованиях к системе управления рисками». А по этому документу, устанавливающему перечень и порядок расчета нормативов, торговцы ценными бумагами будут осуществлять расчет пруднормативов по состоянию на конец каждого рабочего дня. «Другие учреждения будут осуществлять расчет нормативов по состоянию на конец последнего дня каждого месяца, кроме расчета коэффициента покрытия обязательств участников клиринга, который будет рассчитываться каждый рабочий день», — говорится в сообщении пресс-службы Комиссии.

Жестокий норматив

Ужесточает это положение и непосредственно пруднормативы. К примеру, по словам первого заместителя генерального директора Украинской ассоциации инвестиционного бизнеса (УАИБ) Ольги Трипольськой, документ требует существенного увеличения профучастниками размера регуляторного капитала при одновременном изменении методологии расчета этого показателя путем исключения из него целого ряда активов.

«Учитывая, что публикация положения о пруднормативах будет не раньше ноября 2015г., у собственников этих компаний будет меньше двух месяцев для их докапитализации. До сих пор ни один регулятор не устанавливал таких нереальных сроков для увеличения капитала», — сказала она.

Стоит отметить, что регулятивный капитал или собственные средства компании — это капитал, который участник фондового рынка может использовать на покрытие негативных финансовых последствий реализации рисков, возникающих при осуществлении им профдеятельности. Существует регулятивный капитал первого и второго уровней. По новому положению НКЦБФР, капитал первого уровня включает в себя фактически уплаченный зарегистрированный уставный капитал, резервный капитал, дополнительный капитал, нераспределенную прибыль на начало отчетного года и прибыль текущего года в случае подтверждения ее размера аудиторским заключением.

Регулятивный капитал порежут

При этом, по новым требованиям, размер регулятивного капитала профучасников уменьшается на размер дебиторской задолженности, в том числе просроченной и пролонгированной. Также из регулятивного капитала придется вычесть нематериальные активы фондовика по остаточной стоимости, капитальные вложения в нематериальные активы, непокрытый убыток на начало отчетного года, убытки текущего года, финансовые инвестиции в уставный капитал предприятий и финансовые инвестиции в финучреждения в размере 10% и более их уставного капитала. И это еще не все.

Регулятор также будет требовать уменьшить регулятивный капитал первого уровня на размер балансовой стоимости ценных бумаг, которые не находятся в биржевом списке по крайней мере одной из фондовых бирж (в том числе торговля которыми на фондовых биржах запрещена законодательством Украины). Это снижение не будет распространяться только на ценные бумаги, эмитированные или выданные центральными органами исполнительной власти, местными органами исполнительной власти, Нацбанком и Государственным ипотечным учреждением, а также на акции или облигации международных финансовых организаций.

В тоже время, снизит объем регулятивного капитала профучасника гудвил, векселя приобретенные и полученные (если ценные бумаги векселедателя не находятся в биржевом реестре по крайней мере одной из фондовых бирж), и векселя, которые были выданы физическими лицами, отсроченные налоговые активы и расходы будущих периодов.

«Усложняет ситуацию и то, что новые пруднормативы взяты из законодательства ЕС, но переходный период для их введения не предусмотрен. В то время как по условиям Соглашения об ассоциации с ЕС у Украины есть как минимум четыре года для имплементации требований соответствующего европейского законодательства», — сетует Ольга Трипольськая.

Сплошные нарушители

Совершенно очевидно, что моментальное вступление в силу всех вышеперечисленных требований и нормативов выльется в закрытие большинства украинских компаний. Ведь далеко не все из 973 профучасников фондового рынка, имеющих сейчас лицензию НКЦБФР, на текущий момент выполняют действующие, куда более мягкие требования к нормативам.

Например, 47 из 257 украинских торговцев ценными бумагами (предоставивших административные данные за сентябрь) на конец третьего квартала не выполняли действующие требования по размеру регулятивного капитала. А 9 торговцев нарушали вообще все пруднормативы.

7 из 35 депучреждений (подавших административные данные) к началу сентября имели недостаточный уровень регулятивного капитала. «Также шесть КУА на конец августа не соответствовали установленным пруднормативам», — рассказали в Комиссии.

Останутся единицы

Учитывая вышесказанное, эксперты не скрывают, что новые требования Комиссии направлены на сокращение лицензированных профучасников фондового рынка. Сегодня практически все решения НКЦБФР, направленные на ужесточение регуляторных требований, по мнению Елизаветы Ревило, можно рассматривать в этом контексте.

«Безусловно, все профучасники будут принимать меры, чтобы соответствовать новым требованиям Комиссии. Но думаю, что и от регулятора во многом будет зависеть, даст ли он возможность профучастникам их выполнить», — отметила она. Эксперт считает, что фондовому рынку сейчас нужны не невыполнимые требования, а новые ликвидные инструменты.

«Также не стоит забывать, что в 2016 г. вступят в силу новые требования к обязательному листингу для публичных компаний, а также то, что Комиссией были ужесточены требования к листингу. В связи с этим, количество инструментов, допустимых при расчете пруденциальных нормативов, может резко сократиться», — подчеркивает Ревило.

По состоянию на 30 сентября под управлением КУА находилось около 230 млрд. грн. Прекращение их работы, по словам Трипольской, приведет к массовой ликвидации инвестиционных фондов и распродаже их активов. В результате, существенные потери понесут инвесторы институтов совместного инвестирования из которых 258 тыс. — граждане Украины.

Марк Поллок, ВЕСТИ

 

[yafet]

http://antiraid.com.ua/news/31286-kuda-devayutsya-bankovskie-rezervy-pri-bankrotstve.html  

[tata1971]

Свіжішими будуть №172 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0722-11 (порядок списання) і №23 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12 (класифікація кредиту,  формування страхового резерву, порядок ведення кредитної справи) . ПС: в пресі недавно пройшло, що Гонтарева попередила банки: скоро скасують нормативне регулювання класифікації і списання- все буде тільки по внутрішніх нормативних документах банку під його відповідальність.

 

Можно ли потребовать через НБУ свое кредитное дело, т.к. не в судебных заседаниях (последняя судья была просто неадекват ), ликвидатор банка не реагирует на мои письма. Каждое заседание начинается с увеличением суммы задолженности ( причем суммы в миллионах долларо США) и эти доллары они пересчитывают по курсу на день подачи уточнениий  иска в суд, т.к. дело еще не слушалость по сути. Может ли ликвидатор банка проводить конвертацию валют если в банке 1,5 года назад отозвана лицензия и он находиться на стадии ликвидации?

[yafet]

Можно ли потребовать через НБУ свое кредитное дело, т.к. не в судебных заседаниях (последняя судья была просто неадекват ), ликвидатор банка не реагирует на мои письма. Каждое заседание начинается с увеличением суммы задолженности ( причем суммы в миллионах долларо США) и эти доллары они пересчитывают по курсу на день подачи уточнениий  иска в суд, т.к. дело еще не слушалость по сути. Может ли ликвидатор банка проводить конвертацию валют если в банке 1,5 года назад отозвана лицензия и он находиться на стадии ликвидации?

На жаль щось істотного додати не маю. Ви ж знаєте, що в нашому напрямку діяльності "мелочей нет". Для того щоб не піти невірним шляхом потрібно розкласти правовідносини на молекули і скласти молекули в свою версію. Ви заявили про витребування доказів, Ви заявили про призначення судово-економічної експертизи, Ви заявили про строк давності. Суд вирішив як бути з Вашими заявами(якщо не вирішив- не скромнічайте, засідання починайте з акценту що якесь Ваше не вирішене клопотання, яке потребує вирішення). Розгляньте наявність підстав для відводу головуючому.     1.Через НБУ це не зовсім витребування. Були випадки коли скаржились в обласне управління НБУ і отримували доступ до кредитної справи по свому кредиту-знімали копії. Але з допустимістю доказів такий шлях  не зовсім правильний. Часом залучали НБУ третьою особою.  Для Вас головне, щоб процесуально правильно було вирішене питання про призначення експертизи. Зрештою, Ви повинні також мати на увазі, що ніхто не позбавлений права коригувати свої бухгалтерсткі проводки при виявленні самостійних помилок ( тому гра в кредитні спори - завжди гра в темну). Експертиза у формі "неможливо встановити....через відсутність документів" для Вас також позитивна. 2. Якщо ще не почалось по суті, може доцільно подати щось зустрічне про захист прав споживача. 3. Право на проценти після дострокового витребування дотепер дискусійне. Тим більше при відсутності ліцензії на кредитування. Моя позиція в цьому питанні - якщо списане, а має бути списане після 180 днів прострочки, то робота банку полягає в "стягненні фактично списаного" - фактично списане це завжди гривня за курсом на дату списання.  4. Збільшують  позовні вимоги майже завжди (якщо все в порядку зі сплаченим судовим збором). Заперечити проти прийняття заяви про збільшення можна тільки з точки зору оплати судового збору або з повноважень підписанта. Зміст збільшень - це вже предмет спору по- суті.   5. В дебатах акцентуєте увагу на фактах, які не встановлені, клопотаннях, які не вирішені. Я завжди ношу з собою заготовку заяви про видачу копії рішення, в яку вставляю дату і зразу здаю в канцелярію. Останнім часом щось помінялось в атмосфері - чим неадекватніше себе веде суддя, тим більший шанс отримати позитивне для себе рішення. Але то - лірика  

[у.zaporozhskiy]

Можно ли потребовать через НБУ свое кредитное дело, т.к. не в судебных заседаниях (последняя судья была просто неадекват ), ликвидатор банка не реагирует на мои письма. Каждое заседание начинается с увеличением суммы задолженности ( причем суммы в миллионах долларо США) и эти доллары они пересчитывают по курсу на день подачи уточнениий  иска в суд, т.к. дело еще не слушалость по сути. Может ли ликвидатор банка проводить конвертацию валют если в банке 1,5 года назад отозвана лицензия и он находиться на стадии ликвидации?

 

 

yafet, Вам все очень грамотно написал?

Вы заявили ходатайство об истребовании?

заявили ходатайство об обеспечении доказательств, в случае, если не удовлетворили ходатайство об истребовании?

сделали вывод специалиста о неправильности расчета задолженности?

заявили на этом основании ходатайство о назначении экспертизы?

 

 

Только я бы рекомендовал подать отдельный иск, а не встречный, возможно дело попадет к более адекватному судье и Вы сможете истребовать необходимые доказательства и назначить экспертизу.

[у.zaporozhskiy]

Моя позиція в цьому питанні - якщо списане, а має бути списане після 180 днів прострочки, то робота банку полягає в "стягненні фактично списаного" - фактично списане це завжди гривня за курсом на дату списання

 

Чим мотивуєте таку позицію?

Є посилання на нормативно-правові акти?

Але то - лірика

Можливо так судді не хочуть показувати свою симпатію до позичальників.

[yafet]

Чим мотивуєте таку позицію?

Є посилання на нормативно-правові акти?

Але то - лірика

Можливо так судді не хочуть показувати свою симпатію до позичальників.

 1. Все те ж саме. Списання - це бухгалтерська проводка на підставі первинного документа - рішення юрособи про списання в цифрах. Синтетичний(офіційний гривневий бухоблік по плану рахунків банку з інструкцією про застосування плану рахунків) в кореспонденції з Постановою НБУ №172.

  2. "Лірика" - це вираження особистої субєктивної точки зору автора судження в окремо взятий період його творчості    Принаймні, так я собі її ідентифікую  

[yafet]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/51906924

Справа № 0907/2-5003/2011  

Провадження № 22-ц/779/1583/2015  

Категорія 27  

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.  

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.  

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року                                                                       м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 217 966,62 грн. заборгованості за договором кредиту.

У апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що 17.12.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ТзОВ «Кредитні ініціативи» прийняв Кредитний портфель, тобто набув усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, а тому суд відповідно до ст.37 ЦПК повинен був провести заміну сторони правонаступником.

Апелянт вважає невірним висновок суду про те, що держава відшкодувала банку вартість списаного кредиту за рахунок зменшення податкових зобов'язань.

При цьому вказує на те, що відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону. А оскільки безнадійна заборгованість відповідно до ст.5 Закону віднесена до валових витрат, то в податковому праві прирівнюється до втрачених активів, наслідком чого є збільшення збитків, що призводить до зменшення бази оподаткування податком на прибуток.

Не враховано судом і того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а також передбачено звернення до суду з позовом про стягнення та погашення дебіторської безнадійної заборгованості.

Апелянт також зазначає, що процедура списання безнадійної заборгованості врегульована постановами Національного банку від 13.09.2010 року №424, чинною на момент виникнення спору між кредитором і боржником, та від 01.06.2011 року №172, яка є чинною на даний час.

Зазначеними постановами передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк зобов'язаний вимагати відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку, апелянт просить рішення суду скасувати, постановити ухвалу про заміну неналежного позивача ПАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» на ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №123/Кр74 на суму 200000 грн. зі сплатою 19% річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном погашення до 02.04.2018 року.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір майнової поруки, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1

Того ж дня між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого були вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка за тією ж адресою.

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

Порушень законодавства при самостійному списанні банком безнадійної заборгованості перевіркою не встановлено. (а.с.196 т.1)

Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на зазначені рішення.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:         Л.В. Ясеновенко

          В.М. Вакарук М.Д. Горейко  

[tata1971]

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/51906924

Справа № 0907/2-5003/2011  

Провадження № 22-ц/779/1583/2015  

Категорія 27  

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.  

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.  

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року                                                                       м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 217 966,62 грн. заборгованості за договором кредиту.

У апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що 17.12.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ТзОВ «Кредитні ініціативи» прийняв Кредитний портфель, тобто набув усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, а тому суд відповідно до ст.37 ЦПК повинен був провести заміну сторони правонаступником.

Апелянт вважає невірним висновок суду про те, що держава відшкодувала банку вартість списаного кредиту за рахунок зменшення податкових зобов'язань.

При цьому вказує на те, що відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону. А оскільки безнадійна заборгованість відповідно до ст.5 Закону віднесена до валових витрат, то в податковому праві прирівнюється до втрачених активів, наслідком чого є збільшення збитків, що призводить до зменшення бази оподаткування податком на прибуток.

Не враховано судом і того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а також передбачено звернення до суду з позовом про стягнення та погашення дебіторської безнадійної заборгованості.

Апелянт також зазначає, що процедура списання безнадійної заборгованості врегульована постановами Національного банку від 13.09.2010 року №424, чинною на момент виникнення спору між кредитором і боржником, та від 01.06.2011 року №172, яка є чинною на даний час.

Зазначеними постановами передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк зобов'язаний вимагати відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку, апелянт просить рішення суду скасувати, постановити ухвалу про заміну неналежного позивача ПАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» на ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №123/Кр74 на суму 200000 грн. зі сплатою 19% річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном погашення до 02.04.2018 року.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір майнової поруки, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1

Того ж дня між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого були вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка за тією ж адресою.

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

Порушень законодавства при самостійному списанні банком безнадійної заборгованості перевіркою не встановлено. (а.с.196 т.1)

Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на зазначені рішення.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:         Л.В. Ясеновенко

          В.М. Вакарук М.Д. Горейко  

 

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

 

Как же физ лицу добиться такой проверки?