Решение апелляционного суда Львовской области о прекращении договора поручительства с Брокбизнесбанком

[у.zaporozhskiy]

в суд к поручителю в течении 6 месяцев с момента получения ним требования о досрочном возврате кредита

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53885632

 

Державний герб України

Справа № 463/360/15                        Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.  

Провадження № 22-ц/783/6997/15                 Доповідач в 2-й інстанції:  Цяцяк  Р. П.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Ясиновській Я.М.,

за участю позивача ОСОБА_3 і його представника - адвоката Посікіри Р.Р.;

Презляти С.З. - представника ПАТ „Брокбізнесбанк",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2015 року,

                            В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" (в подальшому - „Банк") та ОСОБА_6 про визнання поруки такою, що припинена.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 19 лютого 2008 року між акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №20/Ц/08/Ф, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за яким між Банком та позивачем було укладено договір поруки №20/Ц/08/Ф від 19 лютого 2008 року. Згідно п.3.1.3 кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у випадках прострочення сплати чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом строком на 2 місяці. Для реалізації цього права Банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо дане погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, Банк має право вжити заходипо погашенню повної заборгованості за цим договором. Вважав, що крім настання строку виконання основного збов'язання встановленого договором кредиту, згідно якого строк виконання зобов'язання встановлено до 18 лютого 2018 року, строк виконання основного зобов'язання настає ще і на 31 день з дня направлення вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту.

Згідно з претензійним листом (вимогою) Банку № 438 від 13 березня 2012 року «…ОСОБА_6 не виконуються умови кредитного договору ..., і якщо до 13 квітня 2012 року нею не буде погашено прострочену заборгованість по кредиту, відсотках, пені та штрафу, то ... дія договору 20/Ц/08/Ф від 19 лютого 2008 року буде достроково припинена і Банк звернеться з позовом до суду про стягнення заборгованості по кредиту за рахунок заставного майна…». Однак до суду Банк звернувся лише 23 травня 2013 року.

Також зазначав, що в договорі поруки не встановлено строку після якого порука припиняється, а умова договору про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, а тому посилався на те, що згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відтак вважав, що банком пропущено строк звернення з позовною вимогою до поручителя, так як порука припинилася через 6 місяців після настання дня встановленого кредитором у досудовій вимозі для дострокового погашення кредиту, тобто - 13 жовтня 2012 року.

Крім того, зазначав, що внаслідок зміни графіку повернення кредиту збільшилась сума плати за користуванням кредитом, відповідно було в односторонньому порядку, без згоди позивача збільшено обсяг його відповідальності, як поручителя, що є порушенням його прав, так як згідно п. 6.3 оспорюваного договору поруки зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

З урахуванням наведених мотивів вважав, що наявні підстави для припинення поруки внаслідок пропуску Банком строку звернення з позовною вимогою до поручителя, так як порука припинена через 6 місяців після настання дня встановленого кредитором у досудовій вимозі для дострокового погашення кредиту (а.с. 2-5, 80-88, 109).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 128-130).

Дане рішення оскаржив позивач.

    Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що судом було проігноровано доводи позивача про те, що порука припинилася з підстав, визначених, як частиною 1, так і частиною 4 ст. 559 ЦК України, а також не були враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені у його постановах у справах з аналогічних правовідносин.

Вважає таким, що не відповідає обставинам справи, твердження суду про те, що позивачем не було представлено доказів того, що внаслідок зміни графіку повернення кредиту відбулося збільшення відповідальності позивача, як поручителя, оскільки останнім шляхом порівняння первинного графіку № 1 погашення кредиту від 19.02.2008 року і зміненого графіку № 2 від 09.12.2008 року доведено, що обсяг відповідальності поручителя було збільшено в частині процентів, які підлягають до сплати, на 4 427, 07 доларів США (а.с. 133-135, 140-141).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника Банку, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що Банком неодноразово надсилались претензійні листи позичальнику і поручителю, в тому числі - і вимога №2192сл/050 від 31.03.2013 року, проте зобов'язання згідно договору поруки позивачем виконано не було і в подальшому (через чотири місяці після направлення даної вимоги) Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а відтак шестимісячний строк, на який посилається позивач, Банком не пропущено, а також тим, що позивачем не представлено доказів того, що внаслідок зміни графіку повернення кредиту відбулось збільшення відповідальності позивача, як поручителя.

Проте, вище наведені висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" містяться роз'яснення про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, якими визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.    

Судами встановлено та стверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2008 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 22/Ц/08/Ф, за умовами якого останній надано кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 79 200 доларів США на строк до 18.02.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних (а.с. 6-7).

Згідно Графіку розрахунків платежів за Кредитним договором (додаток № 1 до договору) сукупна вартість цього кредиту становить 137 043, 84 доларів США (а.с. 83).

В цей же день, 19 лютого 2008 року, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором міжОСОБА_3 (позивачем), Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 20/Ц/08/Ф, згідно якого ОСОБА_3 (як поручитель) зобов'язувався перед Банком (як кредитором) відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_6 (як боржником за вище згаданим Кредитним договором; а.с. 8).

Як стверджується матеріалами справи, 09 грудня 2008 року між Банком і позичальником ОСОБА_6 було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 22/Ц/08/Ф від 19.02.2008 року, згідно якого між згаданими сторонами було погоджено новий Графік розрахунків платежів за Кредитним договором (додаток № 2 до договору), згідно якого сукупна вартість цього кредиту стала становити 141 470, 91 доларів США (а.с. 86), тобто - збільшилася на 4 427, 07 доларів США.

Вище згаданим Договором поруки № 20/Ц/08/Ф встановлено, зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору (п. 6.3), і що Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін (п. 6.4).

В той же час, Договір поруки не містить положень про можливість зміни умов Кредитного договору № 22/Ц/08/Ф без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.

Незважаючи на те, що вище наведені доводи позивачем були викладеними у його Доповненнях до позовної заяви від 11.06.2015 року (а.с. 80-88), в письмових Запереченнях Банку на позовну заяву від 22.07.2015 року жодних аргументів на спростування цих доводів позивача не наведено (а.с. 105), так само, як не долучено будь-яких доказів про погодження з позивачем ОСОБА_3 збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя, на 4 427, 07 доларів США.

За вище наведених обставин колегія суддів доводи позовної заяви про визнання договору поруки припиненим відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України колегія суддів визнає обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Кредитним договором від 19 лютого 2008 року строк основного зобов'язання визначений - 18 лютого 2018 року (а.с. 6).

Пунктом 3.1.3 Кредитного договору встановлено, що Банк у випадку (зокрема) прострочення сплати чергового платежу по Кредиту або процентів за користування Кредитом строком понад 2 (два) місяці має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості за цим Договором.

Як стверджується матеріалами справи та визнається сторонами спору, у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_6 умов Кредитного договору 13 березня 2012 року Банком ОСОБА_6 та поручителю (позивачу) були надіслані вимоги (претензійні листи) про дострокове погашення до 13 квітня 2012 року заборгованості у повному обсязі та процентів за користування кредитом, які залишились без реагування (а.с. 9).

Отже, пред'явивши вимогу про дострокове стягнення кредитної заборгованості, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя (позивача) протягом шести місяців з цієї дати, а саме - з 13 квітня 2012 року.

Згідно роз'яснень, які наведені у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення / вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому у разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Банк звернувся до суду з позовом до поручителя в травні 2013 року (а.с. 10-11), при тому, що вимогу про дострокове погашення заборгованості, тобто - про зміну дати виконання основного зобов'язання, надіслав поручителю 13 березня 2012 року (а.с. 9).

Відтак, у відповідності до норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя (позивача) протягом шести місяців.  

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати такою, що припинилася, поруку встановлену Договором поруки №20/Ц/08/Ф, який було укладено 19 лютого 2008 року між ОСОБА_3, Акціонерним банком „Брокбізнесбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк") та ОСОБА_6.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" на користь ОСОБА_3 267 грн. 96 коп. сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

 

     Головуючий:

    

     Судді:          
 

[у.zaporozhskiy]

Помогал в этом деле человеку.

[samuraj]

...

[samuraj]

Помогал в этом деле человеку.

а моє прізвище там взагалі чомусь в рішенні вказано - представник позивача  Посікіра Р.Р. :-)

[у.zaporozhskiy]

а моє прізвище там взагалі чомусь в рішенні вказано - представник позивача  Посікіра Р.Р. :-)

Вы представляли в апелляции, а я готовил первичный иск.

[samuraj]

Вы представляли в апелляции, а я готовил первичный иск.  

а я додав до нього ч.1 ст. 559 ))). але то фігня, головне, що правда восторжествувала ))) Банк вирішив касаційну скаргу не подавати. А от чим думала суддя Лакомська, коли в І інстанції відмовила в задоволенні позову, для мене досі загадка.

[west11]

а моє прізвище там взагалі чомусь в рішенні вказано - представник позивача  Посікіра Р.Р. :-)

Це ж добре. Країна повинна знати своїх героїв !

[Богдан002]

хороше рішення)

[Mamon]

Доброе утро. Выскажите пожалуйста, Ваше мнение по следующему вопросу. Есть решение 1 и 2 инстанций о взыскании солидарно с должника и поручителя суммы долга. Вопрос поручительства в этом процессе отдельно не рассматривался, ходатайства и иски, по этому вопросу не подавались . Кассация в пересмотре отказала.

Вопрос: Поручитель на данный момент подал иск о признании поручительство прекращенным по ч. 4 ст. 559 ГК. Может ли суд признать поручительство прекращенным или в связи с тем, что есть вышеуказанные решения судов о солидарном взыскании, считается, по умолчанию, что предыдущие суды вынеся решения не в пользу поручителя, признали поручительство действующим?

[samuraj]

Доброе утро. Выскажите пожалуйста, Ваше мнение по следующему вопросу. Есть решение 1 и 2 инстанций о взыскании солидарно с должника и поручителя суммы долга. Вопрос поручительства в этом процессе отдельно не рассматривался, ходатайства и иски, по этому вопросу не подавались . Кассация в пересмотре отказала.

Вопрос: Поручитель на данный момент подал иск о признании поручительство прекращенным по ч. 4 ст. 559 ГК. Может ли суд признать поручительство прекращенным или в связи с тем, что есть вышеуказанные решения судов о солидарном взыскании, считается, по умолчанию, что предыдущие суды вынеся решения не в пользу поручителя, признали поручительство действующим?

почитайте це рішення ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/52190359

Визнаючи договір поруки припиненим, апеляційний суд виходив із того, що банк без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього.

При цьому у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд не врахував таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої вставлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11253501000 від                  19 листопада 2007 року у розмірі 138 745 грн 36 коп. неустойку у розмірі                     5 тис. грн;  за кредитним договором від 7 жовтня 2008 року у розмірі 420 255 грн 74 коп., неустойку у розмірі 5 тис. грн; за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 11253388000 у розмірі 1 534 392 грн 59 коп., неустойку у розмірі                    5 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами від                         7 жовтня 2008 року та від 19 листопада 2007 року № 11253388000 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

При розгляді зазначеної справи встановлювались факти та правовідносини поруки.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не врахував, що не можна оспорювати вже встановлені судом факти в іншому судовому процесі та, застосувавши положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов до передчасного висновку про припинення договору поруки, укладеного 19 листопада 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Суду слід встановити, чи давалась преюдиційним судовим рішенням оцінка договору поруки, чи оспорював ОСОБА_3 договір поруки у тому судовому процесі, що має значення при вирішенні заявлених вимог у цій справі.

[samuraj]

почитайте це рішення ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/52190359

якщо це питання не досліджувалось і ці обставини судом не встановлювались - то можна

[у.zaporozhskiy]

 

Вы представляли в апелляции, а я готовил первичный иск.

а я додав до нього ч.1 ст. 559 ))). але то фігня, головне, що правда восторжествувала ))) Банк вирішив касаційну скаргу не подавати. А от чим думала суддя Лакомська, коли в І інстанції відмовила в задоволенні позову, для мене досі загадка.

Я всегда стараюсь оставлять запасной вариант,поэтому и не указывал ч.1 ст.559.

[у.zaporozhskiy]

почитайте це рішення ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/52190359

Визнаючи договір поруки припиненим, апеляційний суд виходив із того, що банк без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього.

При цьому у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд не врахував таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої вставлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11253501000 від                  19 листопада 2007 року у розмірі 138 745 грн 36 коп. неустойку у розмірі                     5 тис. грн;  за кредитним договором від 7 жовтня 2008 року у розмірі 420 255 грн 74 коп., неустойку у розмірі 5 тис. грн; за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 11253388000 у розмірі 1 534 392 грн 59 коп., неустойку у розмірі                    5 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами від                         7 жовтня 2008 року та від 19 листопада 2007 року № 11253388000 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

При розгляді зазначеної справи встановлювались факти та правовідносини поруки.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не врахував, що не можна оспорювати вже встановлені судом факти в іншому судовому процесі та, застосувавши положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов до передчасного висновку про припинення договору поруки, укладеного 19 листопада 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Суду слід встановити, чи давалась преюдиційним судовим рішенням оцінка договору поруки, чи оспорював ОСОБА_3 договір поруки у тому судовому процесі, що має значення при вирішенні заявлених вимог у цій справі.

 

Хорошая позиция, но главное, что она подтверждена ВСУ: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7951&hl=, по Райффайзену.

 

Доброе утро. Выскажите пожалуйста, Ваше мнение по следующему вопросу. Есть решение 1 и 2 инстанций о взыскании солидарно с должника и поручителя суммы долга. Вопрос поручительства в этом процессе отдельно не рассматривался, ходатайства и иски, по этому вопросу не подавались . Кассация в пересмотре отказала.

Вопрос: Поручитель на данный момент подал иск о признании поручительство прекращенным по ч. 4 ст. 559 ГК. Может ли суд признать поручительство прекращенным или в связи с тем, что есть вышеуказанные решения судов о солидарном взыскании, считается, по умолчанию, что предыдущие суды вынеся решения не в пользу поручителя, признали поручительство действующим?

Я Вам скажу, что Вам очень повезло и шансы весьма высоки, так как есть Постановление ВСУ: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7951&hl=