Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности договора переуступки права требования в случае покупки долга не финансовым учреждением

НБ Украины · April 25, 2016

Любая точка зрения имеет право на существования, если хотите без анализа и "в лоб" настаивать на своей позиции, вряд ли кто-то Вам поможет. Просто "в догонку", если "все предельно просто", то лично я не увидел ни одного аргумента этой простоты... Критерий истины - практика. Есть ли хоть одно судебное решение по таким основаниям ? Я не знаю, а негативная практика есть.

Та настойчивость, с которой некоторые участники форума пробуют убедить в свое правоте, лишь подтверждает мою гипотезу, о том, что велико желание воспользоваться ПРОСТОЙ схемой визнання догов. факторинга недийсним.

Если вся аргументация построена на общих фразах и ссылках на общеизвестность и "само-собой разумеемость" возникают серъезные опасения, что Вас ждет большое разочарование в суде.

Пример с банком без лицензии явно ущербный - в Декрете о валютном регулировании содержится императивная норма о запрете на такие действия. Сомневаетесь ? Предлагаю построить доказування в судебном споре на этом примере о банке без валютной лицензии, а портом расскажете чем закончилось. Может быть стоит привести в качестве доказательства пример с офшорами президента ?

Веским аргументом, в первую очередь при защите Вашей позиции в суде, было бы приведение такой нормы Закона, НПА, который прямо запрещает ОТП Факторам оставаться субъектом к которому ПЕРЕШЛО право требования после отказа ОТП Фака от статуса фин. установы. УВЫ, пока что никто таких доказательств не привел. Стратегия выдавать желаемое за действительное, кто же против ? ОТП Факторы только порадуются такому оппоненту.

Справа № 461/4267/15 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/600/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Бермеса І.В.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ТзОВ «Кей-Колект» - Блажевського П.І., представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» - Бондаренка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р., за участю третьої особи Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору факторингу, встановлення нікчемності іпотечних договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р., за участю третьої особи Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору факторингу, встановлення нікчемності іпотечних договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій - відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає рішення необґрунтованим, таким, що прийняте без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що посилання суду на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про порушення прав та інтересів ОСОБА_2 при укладенні між ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» оспорюваного договору факторингу є помилковим, оскільки на даний час ТзОВ «Кей-Колект» заявляє кредиторські вимоги до ОСОБА_2, що стверджується копіями повідомлень-вимог долучених до матеріалів справи. Зазначає, що судом не надано жодної оцінки тому факту, що кредитна угода укладалась одночасно з укладенням договору купівлі-продажу житлової квартири, з метою придбання якої і отримувався кредит, а тому логічним є висновок, що в момент укладення іпотечних договорів та договору купівлі-продажу житлової квартири, фізично неможливо одночасно зареєструвати за даною адресою нових власників та членів їх сімей. Крім цього, зазначає, що майнові права дітей ОСОБА_2 по відношенню до житлової квартири АДРЕСА_1 виникли одночасно з її придбанням позивачем та вже існували на момент підписання іпотечних договорів, що було відомо і Банку, тому згода органу опіки та піклування на укладення таких договорів була обов'язковою. Також, на їх думку, строк давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину складає десять років. Також, судом не надано оцінки жодному із доказів наданих представником позивача на підтвердження вимог.

В судове засідання окрім представника позивача та представників відповідачів ТзОВ «Кейколект» та ПАТ «УкрСиббанк» решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищала представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представників відповідачів - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 32, 224, 257, 512, 514, 516, 1077,1080 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що будь-яких обмежень та застережень щодо особи боржника (юридична чи фізична особа) при відступленні права грошової вимоги при укладенні договорів факторингу ЦК України, який має вищу юридичну силу не містить, а також позивачем не надано жодного доказу того, що договір факторингу, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-колект» порушує його права або інтереси. При укладенні договору факторингу відповідачами було додержано вимоги чинного законодавства України, зокрема, щодо форми і змісту укладання договору факторингу, а також не було порушено положень ст. 1077 ЦК України. Крім цього, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б слугували підставою для визнання договорів іпотеки нікчемними. Окрім наведеного, оскільки немає підстав для встановлення нікчемності іпотечних договорів, відтак немає і правових підстав для застосування наслідків недійсності таких та задоволення вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів щодо державної реєстрації заборони відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами іпотеки.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, дійсним обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають.

Що стосується вимог про встановлення нікчемності іпотечних договорів укладених 16.10.2006 року та 1.10.2007 року між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк», застосування наслідків недійсності нікчемних договорів, зобов'язання приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Ю.Р. виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про державну заборону відчуження нерухомого майна за згаданими договорами іпотеки, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають, однак з інших підстав ніж вказано судом першої інстанції.

Так, як вбачається із матеріалів справи (позовної заяви Т.1 а.с. 1-5, заяви-клопотання, якою уточнено позовні Т.1 а.с. 95-96), пояснень представника позивача у суді апеляційної інстанції, - позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом, зокрема, і з згаданими позовними вимогами в своїх інтересах. Вважає, що такі вимоги повинні бути задоволені, оскільки при укладенні між нею та ПАТ «Укрсиббанк» вказаних договорів іпотеки був відсутній дозвіл органу опіки та піклування на укладення таких, що повинен був бути наданий, оскільки у квартирі, яка передана за такими договорами в іпотеку проживали, тобто мали право на користування такою її малолітні діти.

Однак, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ж ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на вказані вимоги закону, а також ст.ст. 1, 10, 11, 60 ЦПК України особа, що звернулась до суду в межах заявлених вимог повинна довести порушення, невизнання чи оспорення відповідачами саме своїх законних прав, свобод чи інтересів, зважаючи на те, що вона звернулась саме за захистом таких.

Враховуючи вказане, позивачу, при заявленні таких позовних вимог, зважаючи на підстави позову у цій частині слід було б довести як укладенням договорів іпотеки без дозволу органу опіки та піклування порушено саме її права, свободи чи інтереси та які саме.

Однак позивачем цього не доведено. Доказів що свідчили б про порушення її прав при укладенні таких договорів без дозволу органу опіки та піклування не представлено та доводів про це не наведено. Клопотань про витребування таких доказів не заявлено та відповідно таких судом не здобуто.

Доводи про те, що такими договорами, на думку, позивача порушуються права та інтереси дітей, що мали право на проживання у квартирі, що передана в іпотеку, жодним чином не свідчить про порушення прав позивача, що звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, а не згаданих дітей.

Зважаючи на вказане позов у цій частині до задоволення не підлягає та такий слід відхилити однак з інших правових підстав ніж вказано судом першої інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні даних вимог позову за безпідставністю суд не вирішує питання про застосування строку позовної давності, про застосування якого за цими вимогами, заявлено відповідачами у суді першої інстанції.

Що стосується вимоги про визнання оспорюваного договору факторингу недійсним, то така, в частині відступлення Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» прав вимог до ОСОБА_2 за кредитними договорами №11058049000 від 16.10.2006 року та №11226229000 від 1.10.2007 року, на думку колегії суддів, є підставною та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг належать операції з факторингу.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Згідно з п. 13 Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг", затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не спростовано, - 16.10.2006 року за №11058049000 та 1.10.2007 року за №11226229000 між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитні договори (Т.1 а.с. 130-138, 212-221, Т.2 а.с. 50-53) за якими Банк надав, а позивач отримала 25000 та 53900 доларів США відповідно кредитних коштів.

Згідно оспорюваного договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» (договір з додатками та акт приймання-передачі Т.1 а.с. 6-13, 111-116, 174-176, 211 Т.2 а.с. 56-59), право вимоги за такими кредитними договорами передано ТзОВ «Кей-Колект», яке, згідно чинного на час укладення договору, Статуту (Т.2 а.с. 160-180) даних ЄДРПОУ (Т.2 а.с. 79-82) та листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №2410/11-6 від 29.03.2016 року Т.2 а.с. 193-195, свідоцтва з додатком про реєстрацію фінансової установи від 8.12.2011 року Т.2 а. 212, 213), вправі була надавати фінансові послуги з факторингу.

Однак як вбачається із даних списку небанківських фінансових установ, національного оператору поштового зв'язку (з переліком валютних операцій), які отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (Т.2 а.с. 214-243) у такому відсутній відповідач ТзОВ «Кейколект» та даних про отримання ними згаданої генеральної ліцензії - немає.

Крім цього, згідно п.п. 1.2 Розпорядження від 3 квітня 2009 року № 231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", що було чинним на час укладення спірного договору факторингу до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Жодних даних про те, що у період дії вказаного розпорядження у ТзОВ «Факторинг» було наявним право на придбання прав вимоги відступлення до фізичних осіб, не суб'єктів господарювання, якою є позивач - немає, про вказане доводів ні представником ТзОВ, ані представником Банку не наведено.

Пояснення представника Товариства про те, що законом, який має вищу юридичну силу таких обмежень не встановлено не слід вважати обґрунтованими, оскільки дія підзаконного нормативно-правого акту на час укладення договору не була припинена та такий жодним чином вимогам закону не суперечить, а лише конкретизує механізм його застосування у певній частині.

Враховуючи вказане, а саме відсутність у ТзОВ «Факторинг» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також те, що позичальник за договором кредиту є фізичною особою не суб'єктом господарювання, Банк не вправі був укладати спірний договір у частині передачі прав вимоги до позивача за валютними кредитними договорами, а про передачу саме таких вимог за валютними договорами, укладеними між Банком та позивачем йдеться у повідомленнях-вимогах ТзОВ «Кей-Колект» позивачу про погашення заборгованості за такими договорами кредиту (повідомлення Т.1 а.с. 116, 17). Згідно таких повідомлень борг позивача за кредитними договорами становить на 15.01.2015 року 34209,37 доларів США та 81077,22 доларів США відповідно.

Зважаючи на вказане, слід вважати, що договір факторингу у вказаній частині суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, чим слід задовольнити вказану позовну вимогу частково.

Вказане відповідає та не суперечить, також, ст.ст. 192, 193, 1077-1086 ЦК України, «Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», затвердженому Постановою НБ України N 297 від 09.08.2002 р та Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, в редакціях на час укладення спірного договору.

Що стосується доводів відповідачів про те, що таким договором не порушено прав позивача та він такої не стосується оскільки вона не є стороною договору, то колегія суддів вважає такі безпідставними. Так, перехід прав вимоги до позивача за вказаним договором, що суперечить вимогам закону впливає на її права та інтереси, оскільки по-перше до ТзОВ, яка не є банківською установою із відповідним статусом, правомочностями, обмеженнями, повноваженнями, тощо та із якою позивач не перебувала у договірних чи будь-яких інших стосунках та такого наміру не мала, переходить право вимоги до позивача, а по-друге така отримує право вимоги до позивача, яке за законом їй передане бути не може та відповідно без законних підстав вправі набувати грошові кошти позивача за таким договором.

Щодо строку давності за вказаною вимогою, то слід вказати, що такий позивачем не пропущено, оскільки вона, не будучи стороною договору, про такий дізналась у лютому 2015 року із вказаних вище листів вимог ТзОВ про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (Т.1 а.с. 16, 17).

Враховуючи вказане дану позовну вимогу слід визнати у вказаній частині обґрунтованою та таку задовольнити частково.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід визнати обґрунтованою частково та частково задовольнити.

Рішення ж суду слід скасувати та ухвалити нове, яким позов - задовольнити частково. Визнати недійсним оспорюваний договір факторингу в частині відступлення ПАТ «Укрсиббанк» ТзОВ «Кейколект» прав вимог до позивача за кредитними договорами №11058049000 від 16.10.2006 року та №11226229000 від 1.10.2007 року.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Відповідно до заявлених та задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги слід розподілити судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р., за участю третьої особи Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору факторингу, встановлення нікчемності іпотечних договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» в частині відступлення Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кейколект» прав вимог до ОСОБА_2 за кредитними договорами №11058049000 від 16.10.2006 року та №11226229000 від 1.10.2007 року.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_2 по 121,8 грн. судового збору за подання позову у суд першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 4384,8 грн. недоплаченого судового збору за подання позову у суд першої інстанції.

Стягнути ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_2 по 133,98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

І.В. Бермес

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57114436

у.zaporozhskiy · April 25, 2016

С интересной стороны подошли к этому вопросу: