Тов"Кредитні ініціативи"

[ais]

Чего-то не пойму в решении ВСУ, что выше

 

...суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права на відступлення права вимоги за договорами забезпечення, тобто воно не було іпотекодержателем майна..

Если Вектор не ипотекодержатель, то как он мог ипотеку уступить КИ?

И еще. Уступить права требования по долгу - это один договор, и не обязательно он должен сопровождаться другим договором по уступке ипотеки. Ведь так?

 

ПС. и как часто КИ в своих требованиях вот так до ВСУ доходит?

 

ПС2. интересно, вот здесь договор факторинга 2012 года и заемщик не оспоривает этот договор на основании распоряжения НКФП №231. Почему? Или повторную уступку оспорить? На неё вроде нужно разрешение наблюдательного совета, если не ошибаюсь.

[Сёзик]

Вот вам и раз, столько было пустых разговоров и диктофонах, их размещении, наглости, грубости и т.д., а тут разместили решение, по решению задали вопрос, и ни одного комментария, ни одной мысли...

[missminni]

Здравствуйте. Подскажите, по закону можно открывать повторное исполнительное производство по тому самому нотариальному напису? Это относительно Кредитных инициатив и в частности нотариуса Немм. Первое исполнительное производство было закрыто по суду, теперь приходит письмо обычное об открытии нового исполнительного производства. Мало того оказывается у меня с ними есть договор подписанный (это написано в письме от исполнительной службы), который я нарушила и соответсвенно я с ними вообще ничего не подписывала. Как такое может быть? Что делать дальше?

[у.zaporozhskiy]

"Третье лицо" подает иск касаемый ипотеки и одночастно заяву про забезпечення позову.

К чему это может привести и/или как может отреагировать на это суд, если по другому делу уже было удовлетворение такого рода "забезпечення позова"? а ещё есть и арест ипотеки. Вообщем каша какая-то, на мой взгляд.

Как эти все "забезпечення" и "аресты" по разным судам в отношении одной и той же ипотеки согласуються?

ПС. вопрос не теоритический, а реально интересует - зачем так делают? какие цели преследуют? на что влияет? как потом это все распутать?

Для того,что бы аресты остались висеть на ипотеки в случае,если вам удастся снести ипотеку.

[LenaElena]

Здравствуйте. Подскажите, по закону можно открывать повторное исполнительное производство по тому самому нотариальному напису? Это относительно Кредитных инициатив и в частности нотариуса Немм. Первое исполнительное производство было закрыто по суду, теперь приходит письмо обычное об открытии нового исполнительного производства. Мало того оказывается у меня с ними есть договор подписанный (это написано в письме от исполнительной службы), который я нарушила и соответсвенно я с ними вообще ничего не подписывала. Как такое может быть? Что делать дальше?

Нам КИ присылали поддельные документы... много и разных.

Вы же можете пойти в исполнительную службу с этим письмом и все уточнить у них на месте? Все сразу прояснится.

Еще можете более детально рассмотреть полученное вами письмо (и конверт тоже). Может заметите что-то подозрительное (нет оригинальных подписей и печатей, не указаны реквизиты отправителя и проч. контактные данные).

Мы с документами присланными КИ даже в ОблЭнерго обращались))) оказалась подделка.

[Bolt]

Мы с документами присланными КИ даже в ОблЭнерго обращались))) оказалась подделка.

 

А ОблЭнерго тут причём... это вроде не экспертная организация...

[Сёзик]

А ОблЭнерго тут причём... это вроде не экспертная организация...

А эти мудни присылали письмо от лица облэнерго. Только внизу писма малким шрифтом написано "это возможный вариант развития мобытий" (как то так)

[Siringa]

А ОблЭнерго тут причём... это вроде не экспертная организация...

Ну, о том, что ООО "Кредитные инициативы" (в миру - "Кредитины") - мошенники, которые подделвают документы - знают и должны знать многие установы страны.

Кредитины не нашли ниче лучше как прислать заемщикам копии уведомлений якобы от Облнерго (причем разных, не тока киеффского региону) о том, что дескать заемщику надо срочно явиццо в облэнерго для переоформления договоров - потому что владелец квартиры изменился, и им стало ООО Кредитины.

 

Невдомек бесмосклым зверушкам, шо если владелец изменился, то касательно старого всем пофик, я знаю случай когда формально "договор ликтричества" оставался за старым владельцем лет 5 после продажы квартиры , и ниче. Потому как переоформление договоров - головняк нового владельца.

[Bolt]

А эти мудни присылали письмо от лица облэнерго. Только внизу писма малким шрифтом написано "это возможный вариант развития мобытий" (как то так)

 

А... Понятно... ))) Это многие коллекторы так шутят... Типа берут на психику...

[Bolt]

Ну, о том, что ООО "Кредитные инициативы" (в миру - "Кредитины") - мошенники, которые подделвают документы - знают и должны знать многие установы страны.

Кредитины не нашли ниче лучше как прислать заемщикам копии уведомлений якобы от Облнерго (причем разных, не тока киеффского региону) о том, что дескать заемщику надо срочно явиццо в облэнерго для переоформления договоров - потому что владелец квартиры изменился, и им стало ООО Кредитины.

 

Невдомек бесмосклым зверушкам, шо если владелец изменился, то касательно старого всем пофик, я знаю случай когда формально "договор ликтричества" оставался за старым владельцем лет 5 после продажы квартиры , и ниче. Потому как переоформление договоров - головняк нового владельца.

 

Понятно... То у них такие психологические приколы...

 

Абсолютно верно... Можно вообще не менять ничего... Коммунальщикам всёравно кто им платит... Я знаю случай, когда 20 лет лицевой счёт (тогда ещё не было договоров) был на другом, умершем человеке...

[LenaElena]

А я вот про наболевшее, ежели позволите:
ст169 ЦПК говорит про неявку в суд, ну, что вторая неявка позивача не допускается и в этом случае позов остается без рассмотрения согласно ухвали суда.
Прошу прояснить мне такой момент: відповідач может сколько угодно не являться в суд по веским причинам (болеет, уъехал ну и тд.)? Я правильно понимаю? Веским является только отсутствие позивача?
Я вот в связи с чем интересуюсь: КИ должным образом (секретарь так сказала) не уведомил суд, они не пришли 1 раз, заседание перенесли.
Сейчас нам надо определиться, являться ли нам на след. заседание? Есть 3 варианта:
1. Если мы не придем, а придут КИ, суд отложит заседание или нет(мы напишем клопотання что уъехали). Или заседание без нас состоится и могут вынести решение заочно (мы в повестке расписывались).
2. Если и мы и они не придут (мы уъехали), можно в канцелярию подать клопотання чтобы оставили позов без рассмотрения по 169 статье?
3. Мы пришли, КИ нет, подаем судье клопотання про залишення без рассмотрения, а тут вдруг возьмет и выяснится, что в деле вдруг бамажка появилась, которой утром в деле не было или опять окажется, что их опять не уведомили нужным образом.
Заранее спасибо за ваше мнение.

[ремикс]

А я вот про наболевшее, ежели позволите:

ст169 ЦПК говорит про неявку в суд, ну, что вторая неявка позивача не допускается и в этом случае позов остается без рассмотрения согласно ухвали суда.

Прошу прояснить мне такой момент: відповідач может сколько угодно не являться в суд по веским причинам (болеет, уъехал ну и тд.)? Я правильно понимаю? Веским является только отсутствие позивача?

Я вот в связи с чем интересуюсь: КИ должным образом (секретарь так сказала) не уведомил суд, они не пришли 1 раз, заседание перенесли.

Сейчас нам надо определиться, являться ли нам на след. заседание? Есть 3 варианта:

1. Если мы не придем, а придут КИ, суд отложит заседание или нет(мы напишем клопотання что уъехали). Или заседание без нас состоится и могут вынести решение заочно (мы в повестке расписывались).

2. Если и мы и они не придут (мы уъехали), можно в канцелярию подать клопотання чтобы оставили позов без рассмотрения по 169 статье?

3. Мы пришли, КИ нет, подаем судье клопотання про залишення без рассмотрения, а тут вдруг возьмет и выяснится, что в деле вдруг бамажка появилась, которой утром в деле не было или опять окажется, что их опять не уведомили нужным образом.

Заранее спасибо за ваше мнение.

 

Обычно для того, что бы сработали нормы ст.169 ЦПК  Украины (относительно второй неявки в суд истца), необходимо добиться, что бы суд вынес определение касательно обязательной явки истца и тогда суд после второй неявки оставляет иск без рассмотрения. А так я больше чем уверен, что там от кредитинов заява на рассмотрения без их ней участи. Поэтому они могут не являться.

 

А сколько в вашем деле ответчиков? 

[ремикс]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

6 липня 2015 року                                                                                                                             м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

 Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Гуменюка В.І.,

 

 

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

 

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

Яреми А.Г.,

 

 

 

 

за участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи»)  звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі кредитного договору від 16 січня 2007 року ОСОБА_1 отримала в акціонерному комерційному банку «ТАС-Комерцбанк» (далі – АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є  публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі – ПАТ «Сведбанк»), кредит у розмірі 100 тис. грн. З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 18 січня 2007 року між кредитором і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі – ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив фактору права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитами, комісій, штрафних санкцій та інших обов’язкових платежів. На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належно не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість із повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, яка станом на 1 лютого 2013 року складає 159 тис. 72 грн 3 коп., а також з огляду на те, що відповідачка добровільно не погоджується сплатити цю суму заборгованості, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило задовольнити їх позовні вимоги і звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 233 тис. 783 грн 20 коп., а саме за кредитним договором у сумі 159 тис. 72 грн 3 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 84 тис. 988 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 74 тис. 84 грн 3 коп., та в рахунок сплати пені в сумі 74 тис. 711 грн 17 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області              від 11 вересня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси     від 3 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області                 від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

         У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «Кредитні ініціативи» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 228, 1078 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

        У заяві ТОВ «Кредитні ініціативи» просило скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ           від 11 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області                  від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кредитні ініціативи», дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

       Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

       Згідно із частиною першою статті 360⁴ ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.  

Судами під час розгляду справи встановлено, що 16 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 100 тис. грн на строк з 16 січня 2007 року до 15 січня 2017 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитом.

18 січня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2 кредитного договору щодо їхнього місцезнаходження і реквізитів.

       З метою забезпечення належного виконання взятих на себе ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором 18 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира № НОМЕР_1 АДРЕСА_1, належна іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 2005 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_1.

       На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення, зокрема й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_1.

      На виконання пункту 2.4 договору факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором.

        ОСОБА_1 належно умови кредитного договору не виконує, унаслідок чого станом на 1 лютого 2013 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 84 тис. 988 грн і зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 74 тис. 84 грн 3 коп.

       Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з недоведеності ним вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

      Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що  ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права на відступлення права вимоги за договорами забезпечення, тобто воно не було іпотекодержателем майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення виконання кредитних договорів. Крім того, договір факторингу від 28 листопада 2012 року, за яким до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором, суперечить статті 1078 ЦК України оскільки за цим договором передавалися вимоги клієнта до боржника, пов’язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, що не може бути предметом відступлення за договором факторингу, а відтак цей договір порушує публічний порядок, у зв’язку із чим у силу статті 228 ЦК України є нікчемним. Квартира, яка є предметом іпотеки й на яку позивач просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі ‒ ФОП ОСОБА_1) і в межах справи про банкрутство можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.

        Відхиляючи касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» і залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки квартира, на яку ТОВ «Кредитні ініціативи» просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у якій можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.

      ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи з подібним предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами і однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цього судового рішення.

Для прикладу заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

       У судовому рішенні, наданому для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову і звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначив, що предметом договорів факторингу, укладених між фактором і клієнтом, є відступлення права вимоги за кредитним договором, у зв’язку із чим фактором відступлено й зобов’язання за договором іпотеки, про що між сторонами укладено окремий договір про передачу прав за іпотечним договором. Оскільки за договором факторингу не передавалися вимоги клієнта до боржника, пов’язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, то цей договір не суперечить вимогам статей 1077, 1078 ЦК України, а відтак він не порушує публічний порядок і не є нікчемним згідно зі статтею 228 ЦК України.  

      Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

       Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

       Положеннями цієї статті визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

        Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України              від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

         Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

          При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

                 Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

             Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

              Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ‒ підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

                Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. 

                Отже договір факторингу не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

                У справі, яка переглядається, суди прийшли до помилкового висновку, що договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи», є таким, що порушує публічний порядок, у зв’язку із чим визнали його нікчемним.

            У судовому рішенні, наданому ТОВ «Кредитні ініціативи» як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції виходив із правильного розуміння правової природи договору факторингу, у зв’язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що договір факторингу не порушує публічний порядок і не є нікчемним, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

               Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (частина перша статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно з положеннями пунктів 2, 7, 9 статті 38, статей 42, 44, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вважається, що строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута настав; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, при цьому накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або  господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі ‒ банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому статтею 45 цього Закону. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

           У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2011 року боржника ‒  ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом і призначено арбітражного керуючого.

З метою проведення ліквідаційної процедури ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2013 року скасовано всі заборони та обтяження квартири № НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

18 вересня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало заяву до господарського суду про заміну первісного кредитора – ПАТ «Сведбанк» його процесуальним правонаступником – ТОВ «Кредитні ініціативи» у зв’язку з переходом до останнього права вимоги первісного кредитора до боржника на підставі договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, в тому числі і за кредитним договором від 16 січня 2007 року, за яким боржником є ОСОБА_1.

        Отже квартира, яка є предметом іпотечного договору і на яку позивач просить звернути стягнення у рахунок погашення основного боргу, входить до ліквідаційної маси.

         Вимоги позивача щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором можуть бути задоволені в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак це не перешкоджає задоволенню вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

        Таким чином суд касаційної інстанції припустився неоднакового та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

        Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно встановити певні факти, без яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо, зокрема з’ясувати дійсну вартість предмета іпотеки. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 360² ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.

        За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвала апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року підлягають скасуванню, а справа ‒ передачі на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з пунктом 1 частини другої статті 360⁴ ЦПК України. 

Керуючись статтями 355, 360³, 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду     м. Черкаси від 3 червня 2013 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті
355 ЦПК України.

 

 

Головуючий                                                                                                                                     В.І. Гуменюк

 

 

Судді:                                                                                                                                                 Л.І. Григор’єва

 

 

Н.П. Лященко

 

 

Л.І. Охрімчук

 

 

Я.М. Романюк

 

 

Ю.Л. Сенін

 

 

А.Г. Ярема

[ремикс]

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

6 липня 2015 року                                                                                                                             м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

 Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Гуменюка В.І.,

 

 

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

 

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

Яреми А.Г.,

 

 

 

 

за участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи»)  звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі кредитного договору від 16 січня 2007 року ОСОБА_1 отримала в акціонерному комерційному банку «ТАС-Комерцбанк» (далі – АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є  публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі – ПАТ «Сведбанк»), кредит у розмірі 100 тис. грн. З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 18 січня 2007 року між кредитором і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі – ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив фактору права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитами, комісій, штрафних санкцій та інших обов’язкових платежів. На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належно не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість із повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, яка станом на 1 лютого 2013 року складає 159 тис. 72 грн 3 коп., а також з огляду на те, що відповідачка добровільно не погоджується сплатити цю суму заборгованості, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило задовольнити їх позовні вимоги і звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 233 тис. 783 грн 20 коп., а саме за кредитним договором у сумі 159 тис. 72 грн 3 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 84 тис. 988 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 74 тис. 84 грн 3 коп., та в рахунок сплати пені в сумі 74 тис. 711 грн 17 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області              від 11 вересня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси     від 3 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області                 від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

         У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «Кредитні ініціативи» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 228, 1078 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

        У заяві ТОВ «Кредитні ініціативи» просило скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ           від 11 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області                  від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кредитні ініціативи», дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

       Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

       Згідно із частиною першою статті 360⁴ ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.  

Судами під час розгляду справи встановлено, що 16 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 100 тис. грн на строк з 16 січня 2007 року до 15 січня 2017 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитом.

18 січня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2 кредитного договору щодо їхнього місцезнаходження і реквізитів.

       З метою забезпечення належного виконання взятих на себе ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором 18 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира № НОМЕР_1 АДРЕСА_1, належна іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 2005 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_1.

       На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення, зокрема й за кредитним договором, додатковою угодою до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_1.

      На виконання пункту 2.4 договору факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором.

        ОСОБА_1 належно умови кредитного договору не виконує, унаслідок чого станом на 1 лютого 2013 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 84 тис. 988 грн і зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 74 тис. 84 грн 3 коп.

       Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з недоведеності ним вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

      Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що  ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права на відступлення права вимоги за договорами забезпечення, тобто воно не було іпотекодержателем майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення виконання кредитних договорів. Крім того, договір факторингу від 28 листопада 2012 року, за яким до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором, суперечить статті 1078 ЦК України оскільки за цим договором передавалися вимоги клієнта до боржника, пов’язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, що не може бути предметом відступлення за договором факторингу, а відтак цей договір порушує публічний порядок, у зв’язку із чим у силу статті 228 ЦК України є нікчемним. Квартира, яка є предметом іпотеки й на яку позивач просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі ‒ ФОП ОСОБА_1) і в межах справи про банкрутство можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.

        Відхиляючи касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» і залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки квартира, на яку ТОВ «Кредитні ініціативи» просить звернути стягнення, входить до ліквідаційної маси та підлягає продажу ліквідатором у межах справи про банкрутство згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у якій можуть бути задоволені вимоги позивача як заставного кредитора.

      ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи з подібним предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами і однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цього судового рішення.

Для прикладу заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

       У судовому рішенні, наданому для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову і звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначив, що предметом договорів факторингу, укладених між фактором і клієнтом, є відступлення права вимоги за кредитним договором, у зв’язку із чим фактором відступлено й зобов’язання за договором іпотеки, про що між сторонами укладено окремий договір про передачу прав за іпотечним договором. Оскільки за договором факторингу не передавалися вимоги клієнта до боржника, пов’язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, то цей договір не суперечить вимогам статей 1077, 1078 ЦК України, а відтак він не порушує публічний порядок і не є нікчемним згідно зі статтею 228 ЦК України.  

      Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

       Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

       Положеннями цієї статті визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

        Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України              від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

         Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

          При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

                 Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

             Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

              Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ‒ підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

                Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. 

                Отже договір факторингу не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

                У справі, яка переглядається, суди прийшли до помилкового висновку, що договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи», є таким, що порушує публічний порядок, у зв’язку із чим визнали його нікчемним.

            У судовому рішенні, наданому ТОВ «Кредитні ініціативи» як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції виходив із правильного розуміння правової природи договору факторингу, у зв’язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що договір факторингу не порушує публічний порядок і не є нікчемним, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

               Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (частина перша статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно з положеннями пунктів 2, 7, 9 статті 38, статей 42, 44, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вважається, що строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута настав; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, при цьому накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або  господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі ‒ банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому статтею 45 цього Закону. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

           У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2011 року боржника ‒  ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом і призначено арбітражного керуючого.

З метою проведення ліквідаційної процедури ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2013 року скасовано всі заборони та обтяження квартири № НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

18 вересня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало заяву до господарського суду про заміну первісного кредитора – ПАТ «Сведбанк» його процесуальним правонаступником – ТОВ «Кредитні ініціативи» у зв’язку з переходом до останнього права вимоги первісного кредитора до боржника на підставі договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, в тому числі і за кредитним договором від 16 січня 2007 року, за яким боржником є ОСОБА_1.

        Отже квартира, яка є предметом іпотечного договору і на яку позивач просить звернути стягнення у рахунок погашення основного боргу, входить до ліквідаційної маси.

         Вимоги позивача щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором можуть бути задоволені в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак це не перешкоджає задоволенню вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

        Таким чином суд касаційної інстанції припустився неоднакового та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

        Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно встановити певні факти, без яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо, зокрема з’ясувати дійсну вартість предмета іпотеки. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 360² ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.

        За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвала апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2013 року підлягають скасуванню, а справа ‒ передачі на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з пунктом 1 частини другої статті 360⁴ ЦПК України. 

Керуючись статтями 355, 360³, 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2014 року та рішення Придніпровського районного суду     м. Черкаси від 3 червня 2013 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

 

 

Головуючий                                                                                                                                     В.І. Гуменюк

 

 

Судді:                                                                                                                                                 Л.І. Григор’єва

 

 

Н.П. Лященко

 

 

Л.І. Охрімчук

 

 

Я.М. Романюк

 

 

Ю.Л. Сенін

 

 

А.Г. Ярема

 

 

 

Как Вам, ВСУ рулит......

 

Единственное что здесь мне понравилось -

 

"Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно встановити певні факти, без яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо, зокрема з’ясувати дійсну вартість предмета іпотеки. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 360² ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі."

[ais]

Обычно для того, что бы сработали нормы ст.169 ЦПК  Украины (относительно второй неявки в суд истца), необходимо добиться, что бы суд вынес определение касательно обязательной явки истца и тогда суд после второй неявки оставляет иск без рассмотрения. А так я больше чем уверен, что там от кредитинов заява на рассмотрения без их ней участи. Поэтому они могут не являться.

Вы правы, у КИ вместе с подачей иска есть и такая заява. И здесь возник вопрос.

1. Если на  заседании появляется представитель КИ и участвует, то этот факт "отменяет" действие заяви о рассмотрении дела без их участия или нет?

2. Что нужно для чтобы суд "вынес определение касательно обязательной явки истца"?

[ремикс]

Вы правы, у КИ вместе с подачей иска есть и такая заява. И здесь возник вопрос.

1. Если на  заседании появляется представитель КИ и участвует, то этот факт "отменяет" действие заяви о рассмотрении дела без их участия или нет?

2. Что нужно для чтобы суд "вынес определение касательно обязательной явки истца"?

 

Не являться требовать, так как именно явка истца прольёт свет на обстоятельства которые есть. Например обоснованность расчета задолжности, только судье необходимо аргументировать в чём прикол. не правильная математика, не совпадает сумма в расчёте с суммой указанной в вашей квитанции и т.д. и т.п. Даже исходить из того, что расчёт представленный истцом есть ни что иное как таблица в которую внесены цифры, а вот механизм их происхождения отсутствует, не известно какую цифру брали за основу, что с ней делали, что бы получить то что находиться в расчёте. Да и не расчет это вообще.  Плюс вопрос к документам, отсутствие оригиналов, исправленные данные в страницах договора факторинга, и т.д. ит.п.    Что есть основанием требовать от суда принятия определения о явке истца обязательной.

 

Дело в том, что самим судьям это на руку - оставили без рассмотрения иск и ладушки, не надо рассматривать по сути.

[LenaElena]

Обычно для того, что бы сработали нормы ст.169 ЦПК  Украины (относительно второй неявки в суд истца), необходимо добиться, что бы суд вынес определение касательно обязательной явки истца и тогда суд после второй неявки оставляет иск без рассмотрения. А так я больше чем уверен, что там от кредитинов заява на рассмотрения без их ней участи. Поэтому они могут не являться.

 

А сколько в вашем деле ответчиков? 

Пока один (тот, на кого оформлен кредит).

[ремикс]

Пока один (тот, на кого оформлен кредит).

 

Ну тогда идите в суд и просите явку истца определить обязательной

[LenaElena]

Спасибо Ремикс!
КИ пришли на заседание, судья был удивлен и обрадован.

Я от нашего судьи просто в шоке (а казался грамотным дядькой), так вот, оказывается, КИ валютная лицензия НЕ НУЖНА, т.к. в Альфабанке у них открыт специальный ВАЛЮТНЫЙ счет, на который МОЖНО вносить оплату за кредит в долларах!
Аргумент об отсутствии лицензии с подтверждением в виде писем от Нацбанка и Нацкомфинпослуг НЕ являются убедительными доводами для нашего судьи...
Вопрос: а что тогда будет убедительным доводом, что нельзя КИ брать валюту?

[Сёзик]

Спасибо Ремикс!

КИ пришли на заседание, судья был удивлен и обрадован.

Я от нашего судьи просто в шоке (а казался грамотным дядькой), так вот, оказывается, КИ валютная лицензия НЕ НУЖНА, т.к. в Альфабанке у них открыт специальный ВАЛЮТНЫЙ счет, на который МОЖНО вносить оплату за кредит в долларах!

Аргумент об отсутствии лицензии с подтверждением в виде писем от Нацбанка и Нацкомфинпослуг НЕ являются убедительными доводами для нашего судьи...

Вопрос: а что тогда будет убедительным доводом, что нельзя КИ брать валюту?

Вы только с этим столкнулись??? У меня давно судьи сказали, что отсутствие валютной лицензии не помеха. У меня тут новая фишка - я судьям толдычу о том, что нет бумаг о переходе права требования от банка к Вектору,а значит Вектор не мог передать то на что не имеет право. а в ответ получаю, но ведь договор между вектором и КИ есть, и он нормальный, и в суд обратились КИ, а если вас это не устраивает, то подавайте в суд, о том что этот договор не действительный.

Кстати, хочу добавить еще и такой факт, пока все тут "сопли жуют" КИ приводит в норму всю документацию. Совсем недавно видел нотариально заверенную копию со всми додатками (хотя раньше половины додатков не было), а судьям этого достаточно, им оригиналы и не нужны.

[LenaElena]

Вы только с этим столкнулись??? У меня давно судьи сказали, что отсутствие валютной лицензии не помеха. У меня тут новая фишка - я судьям толдычу о том, что нет бумаг о переходе права требования от банка к Вектору,а значит Вектор не мог передать то на что не имеет право. а в ответ получаю, но ведь договор между вектором и КИ есть, и он нормальный, и в суд обратились КИ, а если вас это не устраивает, то подавайте в суд, о том что этот договор не действительный.

Кстати, хочу добавить еще и такой факт, пока все тут "сопли жуют" КИ приводит в норму всю документацию. Совсем недавно видел нотариально заверенную копию со всеми додатками (хотя раньше половины додатков не было), а судьям этого достаточно, им оригиналы и не нужны.

КИ,оказывается, приносят копии договора факторинга между Свед и Вектором, причем с РАЗрешением наблюдательного совета Сведа! Со мной тут в суде поделился один истец...

Могу поделиться и с вами, может что интересное обнаружите)

[Сёзик]

КИ,оказывается, приносят копии договора факторинга между Свед и Вектором, причем с РАЗрешением наблюдательного совета Сведа! Со мной тут в суде поделился один истец...

Могу поделиться и с вами, может что интересное обнаружите)

Отправил в личку адрес электронки

[LenaElena]

А у меня вот еще возник вопрос: а кто-нибудь обращался в генеральную прокуратуру по поводу действий злодеев?
У них сейчас, говорят, все такие резвые и шустрые - может воспользоваться моментом для коллективного обращения?

[хервам анеипотеку]

А у меня вот еще возник вопрос: а кто-нибудь обращался в генеральную прокуратуру по поводу действий злодеев?

У них сейчас, говорят, все такие резвые и шустрые - может воспользоваться моментом для коллективного обращения?

Это очень хорошая идея!

[ais]

А у меня вот еще возник вопрос: а кто-нибудь обращался в генеральную прокуратуру по поводу действий злодеев?

У них сейчас, говорят, все такие резвые и шустрые - может воспользоваться моментом для коллективного обращения?

Я бы поддержал эту инициативу.

Ранее (более года назад) подавал от себя и в этом направлении "жалобу", но осталось все без результата.

Время течет, все меняется. Если коллективно подать снова, то лишним не будет.

 

ПС. можно и в Бровары съездить под МВД, поспрашивать как там дело по КИ продвигается. Да, протолкнуть его как то в суд, тогда все дела в судах с КИ можно будет остановить..