Решение 3-ох инстанций об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36286685

Державний герб України

          

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія                                                                                                    

Справа № 545/3039/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4239/2013

Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: представника відповідача - адвоката ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.01.2007 року у розмірі 250,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав узяті на себе за кредитним договором зобов'язання, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість станом на 31.05.2013 року у сумі 29668,32грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 8498,94 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15255,97 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4024,44 грн., 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 1388,97 грн. штрафу (процента складова.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначають, що, згідно п.9.12. Умов надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач та підписання яких Позичальником не є обов'язковим, Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Вважають, що платіжна картка є спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів, строк дії якої не припиняє строку дії договору, а Умови не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки співпадають. Оскільки відповідач до цього часу не звертався до банку із заявами про дострокове припинення дії кредитного договору, який також не розірваний з ініціативи Банку, договір діє до 09.01.2014 року, у зв'язку з чим строк позовної давності ними не пропущений.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені в апеляційній скарзі не визнав, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 09.01.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір №б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 250,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-13).

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки НОМЕР_1 відповідачем не оспорюється.

Відповідач підписом у Заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та Банком Договір.

Відповідно до п.5.3. Умов та Правил надання банківських послуг, право зміни розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Як убачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 (НОМЕР_1) останнє збільшення кредитного ліміту до 9900,00 грн. Банком проведено 23.12.2009 року, а 19.01.2009 року було знижене до 8500,00 грн. (а.с.47, на звороті).

Внаслідок неналежного виконання умов договору за ОСОБА_2 станом на 31.05.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 29668,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8498,94 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15255,97 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4024,44 грн., 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 1388,97 грн. штрафу (процента складова), що підтверджується розрахунком та випискою по карті (а.с.5-8, 37-52).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, згідно положень статті 625 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

У відповідності до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За пунктами 6.5, 6.9, 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

В разі виникнення заборгованості Держатель по Картрахунку зобов'язаний погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

За порушення строків платежу за будь-яким грошовим зобов'язанням згідно кредитного договору більше ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5% від суми позову.

Згідно п.5.2. Умов та Правил надання банківських послуг, у випадках порушення Держателем умов даного Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині.

Пунктом 2 Умов та Правил надання банківських послуг визначено терміни та поняття, відповідно до яких, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань Держателя, які щомісячно належать до сплати Держателем протягом строку дії Карти. Мінімальний обов'язковий платіж є обов'язковим для Держателя платіжних карт, здійснюючих операції по кредитній схемі.

Строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем визначений в Пам'ятці Клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості по Кредиту (п.5.3. Правил користування платіжною картою).

          Відповідно до умови Заяви та п.4.1. Правил користування платіжною картою, погашення заборгованості по кредиту може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Згідно наданої Банком з виписки по картковому рахунку ОСОБА_2. (НОМЕР_1) останнє надходження готівки особистих коштів платника ОСОБА_2 на карту НОМЕР_1 для поповнення карткового рахунку було проведено 05.11.2008 року (а.с.47, на звороті).

          Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Поряд зі встановленням порядку пролонгації строку дії договору (п.9.12. розділ 9 Умов і Правил надання банківських послуг) сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (п.6.5., 8.6. Умов і Правил надання банківських послуг та п.5.3. Правил користування платіжною картою).

Відповідно до визначеного в Заяві порядку проведення повернення кредитних коштів, таке повернення може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Як зазначено вище, останнє перерахування ОСОБА_2 коштів для поповнення карткового рахунку було проведено Банком 05.11.2008 року.

У подальшому, починаючи з грудня 2008 року будь-яке погашення або шляхом внесення коштів ОСОБА_4, або шляхом перерахування Банком коштів з інших карт не здійснювалося.

Таким чином, момент виникнення заборгованості слід рахувати з 05.12.2008 року.

Із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 25.07.2013 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст.259 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №6-116цс13.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України).

Таким чином, апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, а її доводи не спростують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                        /підпис/                              Т.О. Кривчун

СУДДІ:                                                  /підпис/                              Ю.В. Дряниця

                                                            /підпис/                               П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області                                                                         Т.О. Кривчун
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36898164

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2014 року                                                                                      м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 09 січня 2007 року, яка станом на             31 травня 2013 року становить 29 668 грн 32 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 січня 2007 року між сторонами в справі укладено кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав у кредит 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.  

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від                          05 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року, в задоволенні указаного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.              

Статтею 335 ЦПК України встановлено, що під  час  розгляду  справи  в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати   питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом. При цьому на підставі наявних у справі доказів суд встановив, що останнє внесення відповідачем грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором мало місце 05 листопада 2008 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків судів не впливають.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних                              

і кримінальних справ                                                                                                          О.В. Ступак
 

[Bolt]

А где решение 3-й инстанции, или вернее 1-ой... 

[у.zaporozhskiy]

А где решение 3-й инстанции, или вернее 1-ой... 

При желание можете сами найти.

Здесь достаточно мотивировки и второй инстанции.

[getikalex]

Похожие мотивы, ВССУ сказал нет вечным срокам карточных кредитов, сослался на № 6-116цс13

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36471928

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Ступак О.В.,

суддів:                Амеліна В.І.,              Гончара В.П.,

                           Олійник А.С.,             Парінової І.К.,                      

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов договору від 05 березня 2004 року, укладеного між Банком і відповідачем, останній отримав кредит в сумі 2 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на те, що взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3 належним чином не виконав, позивач просив стягнути з нього на свою користь заборгованість у сумі                   9 764 грн 95 коп., яка складається з: 1 666 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором, 7 156 грн 94 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 500 грн фіксованого штрафу та 441 грн 91 коп. процентної складової штрафу.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня  2012 року, залишеним без змін ухвалою Кіровоградської області від 25 червня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 9 764 грн 95 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Висновки судів зазначеним вимогам закону не відповідають.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що строк дії кредитного договору, укладеного між сторонами, може бути продовжено.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 05 березня 2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір без номеру, відповідно до якого останньому надано кредит у сумі 2 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 %  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки (а.с. 7-11).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судами, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Із заяви позичальника випливає, що строк дії кредитного ліміта відповідає строку дії карти (а.с. 7).

Відповідно до пп. 3.1.1 пункту 3 частини ІІ Умов та правил надання банківських послуг, строк дії картки вказаний на картці (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Водночас, із Правил користування платіжною картою випливає, що договір є чинним у межах строку дії карти.

Вирішуючи спір, суди не з'ясували строк дії карти, а отже строк дії Кредитного договору.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновками щодо того, що банк не пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності (а. с. 41 - 43), що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Як убачається із змісту п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань повністю чи у визначеній банком частині у випадку невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Із заяви позивальника, яка є складовою частиною кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 7).

Таким чином, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вище норми закону уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи і заперечення сторін, не з'ясував строки повернення коштів за кредитним договором. Також, не встановив порядок повідомлення банком боржника про наявність у нього кредитної заборгованості, а також строк, з якого у банка виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором та дійшов передчасного висновку про задоволення позову кредитора у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, в порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України, зазначені порушення суду першої інстанції не усунув, доводи апеляційної скарги не спростував та передчасно залишив оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, а судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, то в силу ст. 338 ЦПК України це є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від          11 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. СтупакСудді:В.І. Амелін В.П. Гончар А.С. Олійник І.К. Парінова

[у.zaporozhskiy]

Похожие мотивы, ВССУ сказал нет вечным срокам карточных кредитов, сослался на № 6-116цс13

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36471928

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Ступак О.В.,

суддів:                Амеліна В.І.,              Гончара В.П.,

                           Олійник А.С.,             Парінової І.К.,                      

Данное решение уже есть на форуме: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6415&hl=%2B%D0%BA%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97+%2B%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0

[Bolt]

При желание можете сами найти.

Здесь достаточно мотивировки и второй инстанции.

 

Да я шучу... Вы получили почту?

[Bolt]

Похожие мотивы, ВССУ сказал нет вечным срокам карточных кредитов, сослался на № 6-116цс13

 

Ну так как моя позиция подтверждается по применению данной постановы? Мне сразу было непонятно, что все в ней плохого увидели... Я когда её увидел, то наоборот обрадовался... такой инструмент...

[у.zaporozhskiy]

Да я шучу... Вы получили почту?

Спасибо получил.

[Bolt]

Спасибо получил.

Задумайтесь над тем, что я Вам говорил... Это мне кажется очень хорошее начало для конца всех этих Условий которые предоставляются.... Но я сам это не потяну...  Я такой вопрос впервые поднял в Днепропетровске в Третейском суде... Вы знаете они очень сильно задумались... О первоисточнике, пусть даже в электронном виде... Они сами на сайте Привата ничего не нашли... И на запрос их же Приват тупо отморозился...

[у.zaporozhskiy]

Задумайтесь над тем, что я Вам говорил... Это мне кажется очень хорошее начало для конца всех этих Условий которые предоставляются.... Но я сам это не потяну...  Я такой вопрос впервые поднял в Днепропетровске в Третейском суде... Вы знаете они очень сильно задумались... О первоисточнике, пусть даже в электронном виде... Они сами на сайте Привата ничего не нашли... И на запрос их же Приват тупо отморозился...

100 % спасибо Вам.

Будем использовать.

С Вашего разрешения, я наверное, попрошу Ростислава, что бы он разместил их, как важное и закрепил наверху в одном из разделов форума, что бы все люди брали их в суды с Приватом по карточным кредитам.

[Obelix]

Задумайтесь над тем, что я Вам говорил... Это мне кажется очень хорошее начало для конца всех этих Условий которые предоставляются.... Но я сам это не потяну...  Я такой вопрос впервые поднял в Днепропетровске в Третейском суде... Вы знаете они очень сильно задумались... О первоисточнике, пусть даже в электронном виде... Они сами на сайте Привата ничего не нашли... И на запрос их же Приват тупо отморозился...

Третейский суд - не лучшее место для подобного.

Я с августа в Бабушке этот вопрос поднимаю. Судья никак не может решиться на неизбежное.

... конечно я оставил ей выход в виде срока ИД.

В противном случае Привату  нужно будет искать черную кошку в темной комнате своего бухучета

[Bolt]

Третейский суд - не лучшее место для подобного.

Я с августа в Бабушке этот вопрос поднимаю. Судья никак не может решиться на неизбежное.

... конечно я оставил ей выход в виде срока ИД.

В противном случае Привату  нужно будет искать черную кошку в темной комнате своего бухучета

 

Я упомянул о Третейском потому, что он ближе всего к Привату...

Вот и я каждый раз даю разные выходы... 

А какая Ваша мотивировка? если не секрет...Поделитесь с товарищами по цеху...

[Obelix]

 

А какая Ваша мотивировка? если не секрет...Поделитесь с товарищами по цеху...

решение получу - поделюсь

[Bolt]

решение получу - поделюсь

Будем ждать... Но у Вас же заперечення есть...

[getikalex]

Похоже в бардаке со сроками давности по "вечным" карточным кредитам хотят навести порядок.

 

справа 6-49370 зп 13   ПАТ КБ «ПриватБанк» до Романченко Т.Б. пpo стягнення заборгованості

 У х в а л а

 

 

3 лютого 2014 року                                            м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого        Лесько А.О.,

 

суддів:                                Амеліна В.І.,          Гончара В.П.,

 

                                                   Карпенко С.О.,     Олійник А.С.,

 

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 15 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк»)  до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

                              

в с т а н о в и л а:

 

У січні 2013 року  року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача  заборгованість по кредитному договору у розмірі 26 167,27 грн. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначало, що 26 червня 2006 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір про надання кредиту в сумі 3 000 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим термвіном повернення, що відповідає строку дії картки.  Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 15 січня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 26 167,27 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від                                       29 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 липня 2013 року, позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 167,67 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у вищезазначеній справі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від                29 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від                   22 липня 2013 року.

У листопаді 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3  про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 15 серпня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, яка здана до поштового відділення 11 листопада 2013 року.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення             різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме:               ст. 256, ч. ч. 1, 5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, п. 7 ч. 11 ст. 11  Закону України «Про захист прав споживачів» заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 13 липня 2011 року, постановлену за результатами розгляду                касаційної скарги на рішення апеляційного суду Одеської області від                     27 квітня 2011 року  про стягнення заборгованості за кредитним договором; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2012 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 лютого 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 20 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2013 року  про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11  «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Перевіривши доводи заяв та доданих до неї матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені заявником доводи, зокрема, щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 256 ЦК України,              ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, п. 7 ч. 11 ст. 11  Закону України «Про захист прав споживачів» містять ознаки, які згідно з вимогами статті 355 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення касаційної інстанції, а тому справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 355, 356 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості допустити до провадження Верховного Суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                            А.О. Лесько

        

Судді:                                         В.І.  Амелін                                       С.О. Карпенко              А.С. Олійник

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37147955

[Bolt]

Похоже в бардаке со сроками давности по "вечным" карточным кредитам хотят навести порядок.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37147955

 

Интересно, это работа кого-то из наших или нет...

 

Уже больше месяца прошло, не известно на когда рассмотрение в ВСУ...

[ВАВАНчик]

Болт, и со мной поделись своими идеями!

[Bolt]

Болт, и со мной поделись своими идеями!

 

Да какая идея... Надо поставить точку над этой 9.12, материала полно...

[getikalex]

А вот и новость. Таки они козлы.

Постанова від 19 березня 2014 року № 6-14цс14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         19 березня 2014 року                                                                           м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Яреми А.Г.,

 

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

 

Гуменюка В.І.,

Патрюка М.В.,

 

Лященко Н.П.,

Сеніна Ю.Л.,

 

Онопенка В.В.,

Сімоненко В.М. –

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 26 червня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг, які разом із Правилами користування платіжною карткою та заявою ОСОБА_1 складають між банком і відповідачкою договір, останній діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.

У порушення норм Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та умов договору відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв’язку із чим утворилась заборгованість у сумі 26 167 грн 27 коп., яка складається з: 7 923 грн 15 коп. – заборгованість за кредитом;  16 521 грн 87 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 умов і правил надання банківських послуг: 500 грн – штраф (фіксована частина), 1 222 грн 25 коп. – штраф (відсоткова складова).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 квітня          2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 липня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26 167 грн 27 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої        статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року.

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року порушується питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема: статті 256, частин першої та п’ятої статті 261, частини четвертої статті 267 ЦК України.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року (справа № 6-21792 св 11), від 25 червня 2012 року (справа № 6-11437 св 12), від 10 квітня 2013 року (справа № 6-49860 св 12) та від 3 липня 2013 року (справа № 6-9172 св 13).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є  неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 26 червня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_1 26 червня 2006 року отримала кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Крім того, відповідно до пункту 6.4 умов і правил надання банківських послуг уразі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов’язок клієнта пред’явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

3 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до філії «Західне головне регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» і в пункті 4 заяви зазначила, що з жодними новими умовами обслуговування та змінами тарифів, які банк ввів за цей час в односторонньому порядку з порушенням вимог чинного законодавства, не погоджується, а в разі їх наявності цією заявою ініціює розірвання договору.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з       ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що сторонами не доведено затвердження банком нових умов обслуговування, погашення заборгованості і зміни тарифів, а тому розірвання договору не відбулось, він продовжує свою дію.

Оскільки строк дії картки відповідає строку дії договору, то доводи ОСОБА_1 про сплив строку позовної давності для звернення до суду є необґрунтованими, підстав для задоволення позову немає.

Заявниця зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених фактичних обставин справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

Так, у справі № 6-9172 св 13 касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про задоволення подібних позовних вимог банку, на підставі статей 256, 257 та 267 ЦК України дійшов висновку про те, що кредитор звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії платіжної картки боржником була отримана нова картка.

Аналогічних висновків дійшов Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, приймаючи рішення в справах № 6-21792 св 11, № 6-11437 св 12 та № 6-49860 св 12.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 256, частин першої та п’ятої  статті 261, частини четвертої статті 267 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки          (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судами залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що останній платіж здійснено в липні 2009 року, а дія картки закінчилась 30 жовтня 2009 року.

Питання застосування строку позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, з урахуванням цих обставин та факту пред’явлення позову тільки 25 січня 2013 року, не вирішено.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодились апеляційний і касаційний суди, про те, що позовна давність не сплинула, оскільки строк договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, неправильно застосувавши наведені норми, постановив ухвалу, яка є незаконною й підлягає скасуванню відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.  

 

Головуючий

              А.Г. Ярема

 

Судді:

                Л.І. Григор’єва

 

                В.І. Гуменюк

 

                Н.П. Лященко

 

                В.В. Онопенко

              Л.І. Охрімчук

 

              М.В. Патрюк

 

              Ю.Л. Сенін

 

              В.М. Сімоненко

     

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ,

яка висловлена Верховним Судом України

в постанові від 19 березня 2014 року

(справа № 6–14 цс 14)

 

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

 

 

 

             Суддя

Верховного Суду України                                                                       М.В. Патрюк

 

 

[Bolt]

А вот и новость. Таки они козлы.

 

Можно уточнить, кто козлы? ВСУ?

[Obelix]

Так по моему решение отличное.

Срок ИД для карточек определили нормально.

[getikalex]

Можно уточнить, кто козлы? ВСУ?

Приватбанк рулит судами. ВСУ только-только что-то выдаст, типа сроки давности от каждого платежа, как следующим же действиям поворачиватся другим боком. Срок давности по кредиту в полном объеме привязали к сроку действия карты. Теперь они будут доказывать старую версию о вечном перезапуске карты и опять попробуют тянуть в вечность.

[Obelix]

Попробуйте еще раз почитать

[Bolt]

Так по моему решение отличное.

Срок ИД для карточек определили нормально.

 

Да постанова супер просто!!! Почему меня так и удивила реакция человека... Уж я то знаю, что это решение взорвёт теперь всё... Помните как Вы все на форуме кривились от 116 постановы ВСУ, я даже себя посчитал непрофессионалом... но я один вместе с занародом радовался ей и благодаря ей выиграли кучу дел, проблема двоякости решений касалась карточных кредитов привата и мы много с Ярославом по этому вопросу обсуждали...

 

А сегодня, ребята, праздник!!! Так как ВСУ поставил точку над этими карточными кредитами привата...