Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)

[ремикс]

Следствие то следствием... Но ведь они оба действуют... и имеют противоположные позиции...

 

Исходили из логики чем больше тем страшнее.

[alexburko]

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43395931

 

Справа № 344/11925/14-ц

Провадження № 2/344/547/15

    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 березня 2015 рокум. Івано-Франківськ

 

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - суддіБабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

за участі представника позивача Аннюка В.В., представника відповідача ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по оплаті судового збору,-

....

Суддя Бабій О.М.

 

Судью Бабий О.М. знаю. "Строгая" такая, молодая симпатичная девченка. Соображает неплохо, старается разобраться и судить по закону. Кто-то из "доброжелателей" уже накатал на нее заяву в ВККС, скоро должны рассматривать.

Это я к тому, что "старые тумбочки", принимая решения по старинке и "как надо" опасаются за карьеру небезосновательно, - молодые еще не получали по шапке от Системы...

[Bolt]

Судью Бабий О.М. знаю. "Строгая" такая, молодая симпатичная девченка. Соображает неплохо, старается разобраться и судить по закону. Кто-то из "доброжелателей" уже накатал на нее заяву в ВККС, скоро должны рассматривать.

Это я к тому, что "старые тумбочки", принимая решения по старинке и "как надо" опасаются за карьеру небезосновательно, - молодые еще не получали по шапке от Системы...

 

А разве у неё был в данном случае выбор... Применила постанову ВСУ... За что по шапке то...

[Bolt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43545241

 

Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач - Гаврилюк В.К.

 

Справа №  428/2555/14-ц

Провадження №    22ц/782/16/15

  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

06 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

  

                 головуючого:        Гаврилюка В.К.

                 суддів:           Коротенка Є.В., Околота Г.М.

                 при секретарі :      Краснокутській Н.С.

    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

 

на рішення  Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2015 року

 

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

 

ВСТАНОВИЛА :

 

У квітні 2014 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 18926,70 грн. з кінцевим терміном повернення 11.12.2009 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.12.2012 року має заборгованість у загальній сумі 121856,85 грн., яку позивач просив стягнути. Відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності та письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказав, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують перерахування кредитних коштів на рахунок ПП ОСОБА_3 в сумі 14559,00 грн. на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» в якості сплати комісії згідно п. 2.2 Умов. Також зазначив, що позивачем не надано підтвердження укладення між сторонами кредитно-заставного договору, частиною якого є Умови надання кредиту фізичним особам, а застосування банком в розрахунку заборгованості відсоткової ставки в розмірі 72 % не передбачено Умовами надання кредиту фізичним особам або заявою позичальника, у зв'язку із чим застосування такої відсоткової ставки є необгрунтованим.

 

      Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код 14360570, заборгованість за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року у сумі 71184 (сімдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 73 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 711 (сімсот одинадцять) грн. 89 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

 

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не застосовано позовну давність, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

 

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

 

             Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

 

         Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

 

      На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

 

         Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.

 

          Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону у повній мірі виконані не були.

 

         Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві позичальника, також, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватисі позичальником щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Позивач не виконує щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користуванні кредитом, у зв'язку з чим з 29.06.2006 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 23 квітня 2014 року. З урахуванням того, що сторонами укладено договір про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів до п'яти років, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум заборгованості за кредитним договором, які виникли внаслідок невиконання відповідачу зобов'язань до 23 квітня 2009 року, належить відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності, іншу частину позовних вимог слід задовольнити.

 

         Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду, викладений в рішенні стосовно підстав задоволення позовних вимог є помилковим, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення з наступних підстав.

 

Згідно з заявою позичальника № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року, відповідач отримав кредит у розмірі 18 926, 70 грн. на строк 42 місяці по 10.12.2009 року включно з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлених в заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 684,99 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов.

 

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років. Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість.

 

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

 

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 10.06. 2006 року, містить розбіжності.

 

Крім того, у заяві позичальника від 10.06.2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

У зв'язку із цим доводи відповідача про щодо ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 10.06.2006 року.

 

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13), які надані як приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права в подібних правовідносинах. Саме з цих питань була винесена постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка містить відповідні правові позиції.

 

Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але не застосував строки позовної давності звернення до суду, тому  відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для скасування рішення суду.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Представником відповідача надані документально підтверджені судові витрати у розмірі 601 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

 

          Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

 

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити за пропуском строку звернення до суду.

 

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат 601 (шістсот одна) гривна 20 копійок.

 

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

[Bolt]

Вот уже в Киеве в апелляции эту постанову на Купер Прайсе использовали... Расширяется поле применения... )))

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43550326

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

07 квітня 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

 

головуючого - Усика Г.І.

суддів -Соколової В.В., Шахової О.В.

при секретарі - Троц В.О.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,  

 

в с т а н о в и л а:

 

У липні 2014 року  представник ТОВ «Купер Прайс» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500150217 від 29.07.2008 р.

 

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 29.07.2008 р між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 500150217, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 420,00 доларів США зі сплатою 23,5 % річних на строк до 29.07.2009 р.

 

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 29.07.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 500150217-П.

 

19.08.2009 р. ЗАТ «Альфа-Банк» у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»перейменовано на ПАТ «Альфа-Банк».

 

30.09.2009 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку до договору відступлення права вимоги боргу.

 

Справа №761/23699/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5223/2015Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.18.12.2012 р. між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «Купер Прайс» укладено договір факторингу №2012-2-1/1, відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» відступило на користь ТОВ «Купер Прайс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку № 1-1 до договору факторингу.

 

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 50 086,62 грн., позивач просив задовольнити його вимоги.

 

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2014 р. позов задоволено.

 

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «Купер Прайс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 812,87 грн., пеню у розмірі 16 273,75 грн.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Купер Прайс» судовий збір у розмірі по 250,43 грн. з кожного.

 

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2915 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2014 р.

 

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Купер Прайс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.  

 

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що суд не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження переходу права вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором первісно до ТОВ «Кредитні Ініціативи» за договором факторингу від 30.09.2009 р., а в подальшому до ТОВ «Купер Прайс» за договором факторингу від 18.12.2012 р., а також на відсутність доказів повідомлення ОСОБА_2 про відступлення права вимоги.

 

Крім того вказував на те, що суд залишив поза увагою відсутність належного розрахунку заборгованості ОСОБА_2, та безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності за заявою відповідача.

 

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

 

Представник ТОВ «Купер Прайс» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги необгрунтованими.

 

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений.

 

          Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

 

Судом встановлено, що 29.07.2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір №500150217, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 6 420,00 доларів США строком до 29.07.2009 р. з процентною ставкою 23,5 % річних.

 

29.07.2008 р. на забезпечення виконання взятих ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв на себе зобовязання відповідати перед банком як солідарний боржник за порушення з боку позичальника умов кредитного договору №500150217 від 29.07.2008 р.

 

30.09.2009 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого до останнього передано право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку до договору.

 

18.12.2012 р. між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «Купер Прайс» укладено договір факторингу №2012-2-1/1, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500150217 від 29.07.2008 р., боржником за яким є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу.

 

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Купер Прайс», суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув у передбаченому законом порядку право вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №500150217, укладеного 29.07.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 та, що останній порушив зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та процентів за їх користування, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором, а тому у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

 

Такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

 

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).  

 

          Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

         За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

 

Відповідно до п.2.1 договору факторингу №2012-2-1/1 від 18.12.2012 р. Фактор (ТОВ «Купер Прайс») зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ТОВ «Кредитні Ініціативи») за плату, а Клієнт передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами (в тому числі право на дорахування штрафних санкцій (неустойки) на умовах передбачених основними договорами).

 

Витягом з реєстру боржників (додаток 1-2 до договору факторингу) підтверджується передача прав вимоги фактору, а з виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 убачається невиконання ним умов кредитного договору.

 

Представники ОСОБА_2 не спростували відсутність його заборгованості за кредитним договором № 500150217 від 29.07.2008 р.

 

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Купер Прайс», суд першої інстанції не урахував наступне.

 

          За змістом ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.    

              

          Відповідно до ч.5 ст.261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

 

З матеріалів справи убачається, що кредитний договір № 500150217 від 29.07.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено 29.07.2008 р. на строк до 29.07.2009 р., а отже після спливу цього строку почався перебіг позовної давності    

 

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №500150217 від 29.07.2008 р. ТОВ «Купер Прайс» звернулося у серпні 2014 р., тобто після спливу загального строку позовної давності.

 

В своїх письмових запереченнях на позов представник ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність.

 

Відхиляючи зазначену заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.23 Загальних умов кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», затверджених наказом Голови правління №825 від 18.10.2007 р., з якими ОСОБА_2 був ознайомлений і погодився при укладенні кредитного договору передбачено, що сторони домовилися, що позовна давність за спорами, що випливають з цього договору становить 50 років. Зазначене застереження є договором про збільшення позовної давності.

 

          Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

Тобто, за змістом зазначеної норми закону договір про збільшення позовної давності повинен бути укладений у письмовій формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (стороною), а тому не можна вважати, що ознайомлення позичальника з Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», затверджених наказом Голови правління №825 від 18.10.2007 р., пунктом 23 яких передбачена домовленість сторін про позовну давність за спорами, що випливають з Договору і становить 50 років, є договором сторін про збільшення позовної давності.

 

Крім того, Загальні умови кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», затверджених наказом Голови правління №825 від 18.10.2007 р. не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і не містять підпису позичальника.

 

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі №6-16цс15, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

 

          З огляду на наведене, та відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження укладення між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 договору про збільшення позовної давності в письмовій формі, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції загальної позовної давності за заявою ОСОБА_2 є обгрунтованими.

 

         Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст. 276 ЦК).  

 

Оскільки договір поруки має похідний характер від кредитного договору і був укладений на виконання основного зобов'язання, то відповідно сплив позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є підставою для відмови і в задоволенні позовних вимог ТОВ «Купер Прайс» до поручителя ОСОБА_3

 

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Купер Прайс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

 

в и р і ш и л а:

 

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 р. задовольнити.

 

          Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 р. скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

 

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.

 

  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.  

[Bolt]

ВССУ закрепляет практику...

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43626188

[Obelix]

Да мы с этими умовами кредитування еще в 2013г разобрались ))

Банк почел за благо оставить иск без рассмотрения )))

И правильно сделал.

[Bolt]

Да мы с этими умовами кредитування еще в 2013г разобрались ))

Банк почел за благо оставить иск без рассмотрения )))

И правильно сделал.

 

Это Вы по какому делу? 

[Bolt]

Да мы с этими умовами кредитування еще в 2013г разобрались ))

Банк почел за благо оставить иск без рассмотрения )))

И правильно сделал.

 

И какие умовы Вы имеете ввиду, что банк так испугался ещё в 2013... Я тоже разобрался в 2013 и выигрывал, но осенью 2014 почему то осечка вышла...

[Obelix]

"Умови кредитування фізичних осіб" за 2005-2006р ))

Это был жосский троллинг банка )))

Приват решил абсолютно верно оставить иск без рассмотрения.

Иначе решение было бы веселым ))

[Bolt]

"Умови кредитування фізичних осіб" за 2005-2006р ))

Это был жосский троллинг банка )))

Приват решил абсолютно верно оставить иск без рассмотрения.

Иначе решение было бы веселым ))

 

Мне мало попадались за 5 и 6 годы... Мне всё больше за 7 и 8... Это карта была или рассрочка(стандарт)... В чём суть троллинга и разбирательства...

[Obelix]

Мне мало попадались за 5 и 6 годы... Мне всё больше за 7 и 8... Это карта была или рассрочка(стандарт)... В чём суть троллинга и разбирательства...

Как нибудь при личной встрече

[Bolt]

Как нибудь при личной встрече

 

Добро...

[Bolt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43626188

 

 

 

У х в а л а

іменем  україни

 

08 квітня 2015 року  м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах  

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

 

головуючого         Червинської М.Є.,                            

 

суддів:                             Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

                                                     Писаної Т.О., Юровської Г.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року,

 

 

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, уточненим в процесі розгляду справи, та просило стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 25 145 грн 78 коп. за кредитним договором від 16 грудня 2006 року.

 

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що                    16 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 1 872 грн 20 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 16 грудня 2007 року, оформлений відповідною заявою відповідачки, в якій зазначено про її ознайомлення із умовами кредитування.

 

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором  станом на 19 березня 2014 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 25 145 грн 78 коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача.

 

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від                 30 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 грудня                 2014 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня             2014 року залишено без змін.  

 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Статтею 337 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

 

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з пропуском строку позовної давності, керуючись ч. 2 ст. 258, ч. 4               ст. 267 ЦК України та  враховуючи, що збільшення спеціальної позовної давності за домовленістю сторін законом не передбачено, виходили з того, що останній платіж відповідачкою було здійснено у грудні 2007 року, а з позовом банк звернувся до суду лише 03 квітня 2014 року. При цьому суди дійшли висновку, що позивач не надав доказів щодо обізнаності та згоди відповідачки про зарахування грошових коштів на рахунок погашення кредитної заборгованості, а автоматичне списання банком грошових коштів з картки для виплат по заробітній платі без погодження з відповідачкою, не є підставами для переривання перебігу позовної давності.

 

Колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

 

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі заяви від 16 грудня 2006 року                ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 1 872 грн 20 коп. на строк 12 місяців включно, зі сплатою 12 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

 

Звертаючись до суду з позовною заявою, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 19 березня                  2014 року утворилася заборгованість у розмірі 35 695 грн 22 коп.

 

В процесі розгляду справи встановлено, що 13 січня 2010 року Іванівським районним судом Херсонської області було видано судовий наказ про стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 10 047 грн 09 коп., у зв'язку з чим позивач уточнив позовні вимоги  та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 145 грн 78 коп., з якої: заборгованість за процентами за користування  кредитом  - 5 519 грн 33 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 17 952 грн 84 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 173 грн 61 коп.

 

Таким чином судовим наказом від 13 січня 2010 року з ОСОБА_3 була стягнута вся сума заборгованості за тілом кредиту.

 

Відповідачка, яка змінила у 2012 році прізвище  з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» у зв'язку з реєстрацією шлюбу, подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 39-41, 42).

 

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

 

Разом з тим частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

 

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка" (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

Крім того, у заяві позичальника (а. с. 7) домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, яка відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

 

Виходячи із системного аналізу наведених норм права та викладених обставин справи колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, врахували відповідну заяву відповідачки про застосування строків позовної давності та дійшли правильного висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені та штрафів з пропуском спеціального строку позовної давності, і автоматичне списання банком грошових сум у вересні 2011 року з картки відповідачки для виплат по заробітній платі не є підставою для переривання цього строку, оскільки з цим позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду у квітні 2014 року.

 

Нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, у зв'язку з чим невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед банком після закінчення дії договору дає підстави для застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не продовження нарахування відсотків за користування кредитними коштами, проте з такими вимогами позивач не звертався.

 

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

 

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

 

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.                                      

 

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від              17 грудня 2014 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                     М.Є. Червинська

                                

Судді:                                                                                                                                А.О. Леванчук

 

                                                                                         Л.М. Мазур

 

                                                                                         Т.О. Писана

                              

                                                                                                                                                    Г.В. Юровська                                                                                                

[Bolt]

 

 

Нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, у зв'язку з чим невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед банком після закінчення дії договору дає підстави для застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не продовження нарахування відсотків за користування кредитними коштами, проте з такими вимогами позивач не звертався.

 

А вот это просто супер... !!! Это то над чем я бьюсь уже третий год всем пытаясь доказать это... !!!

[ремикс]

А вот это просто супер... !!! Это то над чем я бьюсь уже третий год всем пытаясь доказать это... !!!

 

Мабуть і не тільки Ви, але разом переможемо...

[у.zaporozhskiy]

А вот это просто супер... !!! Это то над чем я бьюсь уже третий год всем пытаясь доказать это... !!!

Это действительно хорошо.

нужно,что бы появилось решение хотя бы ВССУ.

[Bolt]

Это действительно хорошо.

нужно,что бы появилось решение хотя бы ВССУ.

 

Здрасти... приехали... А то чьё решение было... )))

[у.zaporozhskiy]

Здрасти... приехали... А то чьё решение было... )))

Думал апелляшки.

Выкладывайте решения лучше в отдельной теме.

[Bolt]

Думал апелляшки.

Выкладывайте решения лучше в отдельной теме.

 

Ничего, бывает... Заработались... )))

 

Можно подумать пел бы я такие дифирамбы этому решению, если бы это было не ВССУ... У меня таких решений первых и апелляций штук 50 собрано, не только моих... я давно эту тему толкаю...

 

В какой теме лучше... ))) Я здесь выкладываю все решения в которых применена постанова ВСУ № 6-16цс15 по которой и открыта данная тема...

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43723083

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 552/1633/13-ц  Номер провадження 22-ц/786/1307/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М.  Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 квітня 2015 року м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.,

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: ОСОБА_2 та його представника адвоката Говорової С.Л.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

У березні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Посилався на те, що між банком та відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.08.2009 року. Оскільки відповідач не виконав умови договору, утворилась заборгованість по вказаному кредитному договору у сумі 141  615.98 грн., яка складається із 2106.40 грн. заборгованості за кредитом, 3155 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 257.40 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 109967.37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по договору, 500 грн. штраф (фіксована частина), 6719.81 грн. штраф (процентна складова). У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

 

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Рішення оскаржив ПАТ КБ «Приватбанк», який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

 

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення  апеляційної скарги з таких підстав:

 

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ " Приватбанк" кредит у розмірі 25  000 грн. на споживчі цілі з кінцевим терміном на 12 місяців з 05 серпня 2008 року по 04.08.2009 року при умові сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та винагороди у розмірі 0,2 % в місяць на плановий залишок по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди, штрафні санкції, які зазначені в анкеті-заяві Позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

 

Відповідно до анкети - заяви позичальника №DN3PNN00000006 від 21.07.2008 року Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків винагороди, штрафних санкцій згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»).

 

  Згідно розрахунків позивача заборгованість ОСОБА_2 перед Банком у сумі 141 615.98 грн., яка складається із 2106.40 грн. заборгованості за кредитом, 3155 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 257.40 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 109967.37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по договору, 500 грн. штраф (фіксована частина), 6719.81 грн. штраф (процентна складова).

 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом після спливу   строку позовної давності, оскільки позивач не надав суду жодного доказу у підтвердження наявності домовленості  між ним та відповідачем про збільшення строків позовної давності, передбаченого Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), на які посилається позивач, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки анкетою-заявою, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 04 серпня 2009 року.

 

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.

 

         Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки    (ст. 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Окрім цього, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України  правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.114).

 

Враховуючи викладене, районний суд вірно зазначив, що кінцевий строк погашення кредиту сплив 04 серпня 2009 року, а даний позов до суду пред'явлено лише 06 березня 2013 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.

 

Надані позивачем при зверненні із позовом до суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), в редакції, які містять п. 5.5 щодо збільшення строку позовної давності до п'яти років, не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності на підставі ст. 259 ЦК України.

 

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, так як зазначені Умови не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

Крім того, у заяві позичальника (а. с. 5-6) домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

Відсутні вони і в примірнику копії  анкети-заяви, що малась у ОСОБА_2 ( а.с.115).

 

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, яка відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

 

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

 

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

 

Керуючись ст.ст.303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

 

У Х В А Л И Л А:

 

   Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

 

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

[ремикс]

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43723083

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 552/1633/13-ц  Номер провадження 22-ц/786/1307/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М.  Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 квітня 2015 року м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.,

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: ОСОБА_2 та його представника адвоката Говорової С.Л.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року

по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

У березні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Посилався на те, що між банком та відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.08.2009 року. Оскільки відповідач не виконав умови договору, утворилась заборгованість по вказаному кредитному договору у сумі 141  615.98 грн., яка складається із 2106.40 грн. заборгованості за кредитом, 3155 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 257.40 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 109967.37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по договору, 500 грн. штраф (фіксована частина), 6719.81 грн. штраф (процентна складова). У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

 

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Рішення оскаржив ПАТ КБ «Приватбанк», який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

 

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення  апеляційної скарги з таких підстав:

 

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ " Приватбанк" кредит у розмірі 25  000 грн. на споживчі цілі з кінцевим терміном на 12 місяців з 05 серпня 2008 року по 04.08.2009 року при умові сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та винагороди у розмірі 0,2 % в місяць на плановий залишок по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди, штрафні санкції, які зазначені в анкеті-заяві Позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

 

Відповідно до анкети - заяви позичальника №DN3PNN00000006 від 21.07.2008 року Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків винагороди, штрафних санкцій згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»).

 

  Згідно розрахунків позивача заборгованість ОСОБА_2 перед Банком у сумі 141 615.98 грн., яка складається із 2106.40 грн. заборгованості за кредитом, 3155 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 257.40 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 109967.37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання по договору, 500 грн. штраф (фіксована частина), 6719.81 грн. штраф (процентна складова).

 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом після спливу   строку позовної давності, оскільки позивач не надав суду жодного доказу у підтвердження наявності домовленості  між ним та відповідачем про збільшення строків позовної давності, передбаченого Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), на які посилається позивач, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки анкетою-заявою, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 04 серпня 2009 року.

 

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.

 

         Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки    (ст. 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Окрім цього, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України  правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.114).

 

Враховуючи викладене, районний суд вірно зазначив, що кінцевий строк погашення кредиту сплив 04 серпня 2009 року, а даний позов до суду пред'явлено лише 06 березня 2013 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.

 

Надані позивачем при зверненні із позовом до суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), в редакції, які містять п. 5.5 щодо збільшення строку позовної давності до п'яти років, не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності на підставі ст. 259 ЦК України.

 

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, так як зазначені Умови не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

Крім того, у заяві позичальника (а. с. 5-6) домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

Відсутні вони і в примірнику копії  анкети-заяви, що малась у ОСОБА_2 ( а.с.115).

 

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, яка відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

 

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

 

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

 

Керуючись ст.ст.303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

 

У Х В А Л И Л А:

 

   Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

 

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2015 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

Как раньше отмечал - "пошла жара....."

[ремикс]

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43723083

 

 

 

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, яка відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

 

 

 

А судьи лукавят.........

 

1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття.

{Стаття 360-7 в редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015}

[Bolt]

Как раньше отмечал - "пошла жара....."

 

Я думаю не надолго... ВСУ уже ищет пути выхода из этой постановы...

[Bolt]

А судьи лукавят.........

 

Да они сами ещё не читали... Помощники просто копируют старые решения...