Постановление ВСУ по пересмотру о исковой давности по каждому платежу и возможности взыскания с поручителя если установлен срок

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 лютого 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Романюка Я.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року,

 

встановила :

 

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – ПАТ «Таскомбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 140 259 грн. 01 коп. та з ОСОБА_1, як солідарного боржника, суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 686 грн. 40 коп., яка не була з нього стягнута за судовим наказом. 

 

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Таскомбанк» зазначало, що 16 жовтня 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн. зі сплатою 22 % річних за користування кредитом та строком повернення до 15 жовтня 2011 року. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 16 жовтня 2006 року було укладено договір поруки. 

 

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Таскомбанк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 145 123 грн. 68 коп. У решті позову відмовлено. 

 

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 скасовано та в цій часині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 пені за порушення грошового зобов’язання змінено, зменшено її розмір до 40 000 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Таскомбанк» проценти за користування кредитом у розмірі 35 788 грн. 16 коп. та пеню у розмірі 40 тис. грн.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Таскомбанк» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Таскомбанк» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судами встановлено, що 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн. зі сплатою 22 % річних за користування кредитом та строком повернення до 15 жовтня 2011 року. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 16 жовтня 2006 року було укладено договір поруки. 

 

Порушення зобов’язань щодо сплати кредиту виникло з жовтня 2006 року.

 

Заборгованість за тілом кредиту була стягнута з боржника судовим наказом від 4 квітня 2008 року. 

 

Пунктом 13 договору поруки від 16 жовтня 2006 року встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 2 серпня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу НОМЕР_1, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають, а підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів лише сума заборгованості по відсоткам в розмірі 35 788 грн. 16 коп. та заборгованість по пені за період з 8 листопада 2011 року по 7 листопада 2012 року в розмірі 109 335 грн. 52 коп. 

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 як поручителя та відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що у позивача право на дострокове стягнення боргу виникло у 2006 році, однак даних про те, коли зазначене право було реалізоване та яким чином був повідомлений про це поручитель не надано, а до суду позивач звернувся за пропуском трирічного строку від дня порушення позичальником своїх зобов’язань. 

 

Проте в наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в тій частині яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів. 

 

У наданій для порівняння постанові від 17 вересня 2014 року Верховний Суд України керувався тим, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. 

 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

 

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

 

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. 

 

Судом встановлено, що пункт 13 договору поруки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Таскомбанк» від 16 жовтня 2006 року, передбачає припинення поруки у тому разі, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

У зв’язку з тим, що зобов’язання боржником ОСОБА_2 не виконувались, за заявою ПАТ «Таскомбанк» 4 квітня 2008 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ АБ «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 686 грн. 40 коп., що свідчить про те, що банком було реалізовано право вимоги дострокового виконання основного зобов’язання.

 

Відтак, настання строку виконання основного зобов’язання необхідно обчислювати з 2008 року.

 

Враховуючи те, що кредитор звернувся з позовом до поручителя у 2010 році, тобто в межах передбаченого договором поруки трирічного строку, висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про пропущення ПАТ «Таскомбанк» такого строку у зв’язку з неправильним визначенням початку його перебігу - факту порушення позичальником своїх зобов’язань, а саме з 2006 року, є помилковим. 

 

За таких обставин рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 Для ухвалення нового рішення в цій справі необхідно обчислити розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитом та пені на час розгляду справи судом, однак встановлення цих обставин законом не віднесено до повноважень Верховного Суду України.

 

У зв’язку з цим рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій слід скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

 

Керуючись пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, пунктом 1 а) частини другої статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

постановила :

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково. 

 

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 скасувати і направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий Я.М. Романюк

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

у справі за № 6-18цс16 

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

 

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

 

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. 

 

Коли договором передбачено припинення поруки якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобов’язання.

 

Суддя

Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/CDE7CDC1DEA90542C2257F550036D32A

 

[у.zaporozhskiy]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 лютого 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Романюка Я.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року,

 

встановила :

 

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – ПАТ «Таскомбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 140 259 грн. 01 коп. та з ОСОБА_1, як солідарного боржника, суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 686 грн. 40 коп., яка не була з нього стягнута за судовим наказом. 

 

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Таскомбанк» зазначало, що 16 жовтня 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн. зі сплатою 22 % річних за користування кредитом та строком повернення до 15 жовтня 2011 року. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 16 жовтня 2006 року було укладено договір поруки. 

 

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Таскомбанк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 145 123 грн. 68 коп. У решті позову відмовлено. 

 

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 скасовано та в цій часині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 пені за порушення грошового зобов’язання змінено, зменшено її розмір до 40 000 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Таскомбанк» проценти за користування кредитом у розмірі 35 788 грн. 16 коп. та пеню у розмірі 40 тис. грн.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Таскомбанк» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Таскомбанк» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судами встановлено, що 2006 року між АБ «ТАС-бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 31 500 грн. зі сплатою 22 % річних за користування кредитом та строком повернення до 15 жовтня 2011 року. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 16 жовтня 2006 року було укладено договір поруки. 

 

Порушення зобов’язань щодо сплати кредиту виникло з жовтня 2006 року.

 

Заборгованість за тілом кредиту була стягнута з боржника судовим наказом від 4 квітня 2008 року. 

 

Пунктом 13 договору поруки від 16 жовтня 2006 року встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 2 серпня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу НОМЕР_1, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають, а підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів лише сума заборгованості по відсоткам в розмірі 35 788 грн. 16 коп. та заборгованість по пені за період з 8 листопада 2011 року по 7 листопада 2012 року в розмірі 109 335 грн. 52 коп. 

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 як поручителя та відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що у позивача право на дострокове стягнення боргу виникло у 2006 році, однак даних про те, коли зазначене право було реалізоване та яким чином був повідомлений про це поручитель не надано, а до суду позивач звернувся за пропуском трирічного строку від дня порушення позичальником своїх зобов’язань. 

 

Проте в наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в тій частині яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів. 

 

У наданій для порівняння постанові від 17 вересня 2014 року Верховний Суд України керувався тим, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. 

 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

 

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

 

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. 

 

Судом встановлено, що пункт 13 договору поруки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Таскомбанк» від 16 жовтня 2006 року, передбачає припинення поруки у тому разі, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

У зв’язку з тим, що зобов’язання боржником ОСОБА_2 не виконувались, за заявою ПАТ «Таскомбанк» 4 квітня 2008 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ АБ «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 686 грн. 40 коп., що свідчить про те, що банком було реалізовано право вимоги дострокового виконання основного зобов’язання.

 

Відтак, настання строку виконання основного зобов’язання необхідно обчислювати з 2008 року.

 

Враховуючи те, що кредитор звернувся з позовом до поручителя у 2010 році, тобто в межах передбаченого договором поруки трирічного строку, висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про пропущення ПАТ «Таскомбанк» такого строку у зв’язку з неправильним визначенням початку його перебігу - факту порушення позичальником своїх зобов’язань, а саме з 2006 року, є помилковим. 

 

За таких обставин рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 Для ухвалення нового рішення в цій справі необхідно обчислити розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитом та пені на час розгляду справи судом, однак встановлення цих обставин законом не віднесено до повноважень Верховного Суду України.

 

У зв’язку з цим рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій слід скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

 

Керуючись пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, пунктом 1 а) частини другої статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

постановила :

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково. 

 

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових сум з ОСОБА_1 скасувати і направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий Я.М. Романюк

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

у справі за № 6-18цс16 

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

 

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

 

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. 

 

Коли договором передбачено припинення поруки якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобов’язання.

 

Суддя

Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/CDE7CDC1DEA90542C2257F550036D32A

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року в справі №6-3цс13.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, а тому оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 24 червня 2009 року, то днем настання строку виконання основного зобов’язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред’явлення кредитором вимоги до поручителів, буде – 25 червня 2009 року, а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України – 25 червня 2012 року.

 

Згідно з п. 4.1 договорів поруки від 24 червня 2008 року та від 25 червня 2008 року, укладених КС «Кредит-Союз» з поручителями: ОСОБА_3,  ОСОБА_2 і ПП «Екопромтранс» - договір вступає в силу з моменту його підписання й діє до закінчення трирічного терміну від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

 

В решении в топике решили, что шестимесячный срок прекращения поручительства в ч. 4 ст. 559 ЦК не императивный и может меняться сторонами договора?

Вроде как есть, противоположенное мнение ВССУ.

[yafet]

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року в справі №6-3цс13.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, а тому оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 24 червня 2009 року, то днем настання строку виконання основного зобов’язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред’явлення кредитором вимоги до поручителів, буде – 25 червня 2009 року, а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України – 25 червня 2012 року.

 

Згідно з п. 4.1 договорів поруки від 24 червня 2008 року та від 25 червня 2008 року, укладених КС «Кредит-Союз» з поручителями: ОСОБА_3,  ОСОБА_2 і ПП «Екопромтранс» - договір вступає в силу з моменту його підписання й діє до закінчення трирічного терміну від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

 

В решении в топике решили, что шестимесячный срок прекращения поручительства в ч. 4 ст. 559 ЦК не императивный и может меняться сторонами договора?

Вроде как есть, противоположенное мнение ВССУ.

  Прийдеться пристосуватись під трендову точку зору:

1. Преклюзивний строк поруки протікає  щодо кожної грошової вимоги  автономно.

2. Припинення акцесорного зобовязання поруки щодо однієї грошової вимоги в межах одного й того ж договору поруки не впливає на чинність поруки щодо інших грошових вимог.

 

   В принципі логіка присутня, якщо грошове зобовязання (основне) розібрати на кожну копійку з точки зору: підстава виникнення, строк/термін виконання, дата початку права на вимогу,  обовязки посубєктно (управненої  і зобовязаної сторони), встановити факт ймовірного виконання основного зобовязання іншими особами або припинення з будь-якої підстави глави 50 ЦК(треті особи/інші поручителі/за рахунок вартості застави і т.п.).

 

    Невідомо тільки чого було чекати аж до 2016 року, щоб запровадити новий тренд і розвалити стару моду дану ВССУ: порука припиняється завжди в цілому: раз і назавжди.      

 

    Запасаємся попкорном. При розкладанні зобовязання на складові частини ВСУ рано чи пізно змушений буде витягнути на світло те, що творилось років 10 фактично (фактичне зарахування кредитором тої самої кожної копійки,правомірність такого зарахування і його облік).  

    Не в рифму, а тільки по смислу   : "Банк Morgan Stanley заплатит 3,2 млрд долларов за махинации с ипотекой перед кризисом 2008 года

12 февраля 2016 г. 

время публикации: 10:58

Рубрики: ЗАРУБЕЖНАЯ НЕДВИЖИМОСТЬ, ИПОТЕКА

 

 

 

Global Look Press

 

Американский банк Morgan Stanley заплатит в общей сложности 3,2 млрд долларов для урегулирования претензий Минюста США и штата Нью-Йорк, касающихся нарушений в ипотечной сфере, которые банк допустил незадолго до начала финансового кризиса 2008 года, передает "Интерфакс".

В прошлом году Morgan Stanley сообщил, что в рамках этого дела выплатит Минюсту 2,6 млрд долларов, однако финальное соглашение было отложено до урегулирования отдельных вопросов.

- Morgan Stanley: ВВП России в 2016 году уменьшится на 2,1% 

Как сообщает Reuters, в рамках объявленного в четверг окончательного соглашения Morgan Stanley признал, что его сотрудники были осведомлены о несоответствии ряда ипотечных кредитов заявленным в рамках секьюритизации этих бумаг требованиям, однако не сочли нужным раскрыть эту информацию инвесторам, которые понесли серьезные убытки после краха ипотечного рынка в США.

Morgan Stanley также признал, что практики проверки им финансового состояния заемщиков по ипотеке не соответствовали данным, заявленным в презентационных материалах для потенциальных инвесторов.

Банк выплатит 550 млн долларов властям Нью-Йорка, 400 млн долларов из них пойдут на поддержку домовладельцев.

Другой крупный американский банк - Goldman Sachs, - как ожидается, достигнет соглашения с регуляторами по аналогичному делу в ближайшие месяцы. "

[у.zaporozhskiy]

 

  Прийдеться пристосуватись під трендову точку зору:

1. Преклюзивний строк поруки протікає  щодо кожної грошової вимоги  автономно.

2. Припинення акцесорного зобовязання поруки щодо однієї грошової вимоги в межах одного й того ж договору поруки не впливає на чинність поруки щодо інших грошових вимог.

 

   В принципі логіка присутня, якщо грошове зобовязання (основне) розібрати на кожну копійку з точки зору: підстава виникнення, строк/термін виконання, дата початку права на вимогу,  обовязки посубєктно (управненої  і зобовязаної сторони), встановити факт ймовірного виконання основного зобовязання іншими особами або припинення з будь-якої підстави глави 50 ЦК(треті особи/інші поручителі/за рахунок вартості застави і т.п.).

 

    Невідомо тільки чого було чекати аж до 2016 року, щоб запровадити новий тренд і розвалити стару моду дану ВССУ: порука припиняється завжди в цілому: раз і назавжди.      

 

    Запасаємся попкорном. При розкладанні зобовязання на складові частини ВСУ рано чи пізно змушений буде витягнути на світло те, що творилось років 10 фактично (фактичне зарахування кредитором тої самої кожної копійки,правомірність такого зарахування і його облік).  

    Не в рифму, а тільки по смислу   : "Банк Morgan Stanley заплатит 3,2 млрд долларов за махинации с ипотекой перед кризисом 2008 года

12 февраля 2016 г. 

время публикации: 10:58

Рубрики: ЗАРУБЕЖНАЯ НЕДВИЖИМОСТЬ, ИПОТЕКА

 

 

 

Global Look Press

 

Американский банк Morgan Stanley заплатит в общей сложности 3,2 млрд долларов для урегулирования претензий Минюста США и штата Нью-Йорк, касающихся нарушений в ипотечной сфере, которые банк допустил незадолго до начала финансового кризиса 2008 года, передает "Интерфакс".

В прошлом году Morgan Stanley сообщил, что в рамках этого дела выплатит Минюсту 2,6 млрд долларов, однако финальное соглашение было отложено до урегулирования отдельных вопросов.

- Morgan Stanley: ВВП России в 2016 году уменьшится на 2,1% 

Как сообщает Reuters, в рамках объявленного в четверг окончательного соглашения Morgan Stanley признал, что его сотрудники были осведомлены о несоответствии ряда ипотечных кредитов заявленным в рамках секьюритизации этих бумаг требованиям, однако не сочли нужным раскрыть эту информацию инвесторам, которые понесли серьезные убытки после краха ипотечного рынка в США.

Morgan Stanley также признал, что практики проверки им финансового состояния заемщиков по ипотеке не соответствовали данным, заявленным в презентационных материалах для потенциальных инвесторов.

Банк выплатит 550 млн долларов властям Нью-Йорка, 400 млн долларов из них пойдут на поддержку домовладельцев.

Другой крупный американский банк - Goldman Sachs, - как ожидается, достигнет соглашения с регуляторами по аналогичному делу в ближайшие месяцы. "

 

Вся загвоздка в требовании.

Если есть требование о досрочном возврате кредита, то поручительство прекращается через 6 месяцев или в другой срок, предусмотренный договором -пока ВСУ наоборот подтверждает эту позицию.

Другая проблема, если нет такого требования, тогда поручительство прекращается через 6 месяцев по каждому платежу.

Логика может и есть, но с другой стороны - вступает в силу понятие добросовестности (по аналогии, как в признании договора ипотеки недействительным в случае, если второй сособственник не давал согласие на передачу имущества в залог) .

[yafet]

Вся загвоздка в требовании.

Если есть требование о досрочном возврате кредита, то поручительство прекращается через 6 месяцев или в другой срок, предусмотренный договором -пока ВСУ наоборот подтверждает эту позицию.

Другая проблема, если нет такого требования, тогда поручительство прекращается через 6 месяцев по каждому платежу.

Логика может и есть, но с другой стороны - вступает в силу понятие добросовестности (по аналогии, как в признании договора ипотеки недействительным в случае, если второй сособственник не давал согласие на передачу имущества в залог) .

   А в чому бачите загвоздку? Дострокова вимога збиває в один день всі майбутні зобовязання та й по всьому. На поточні ( в межах строку дії поруки) вимога ніяк не впливає. Принаймні я так зрозумів нову позицію ВСУ.

[у.zaporozhskiy]

   А в чому бачите загвоздку? Дострокова вимога збиває в один день всі майбутні зобовязання та й по всьому. На поточні ( в межах строку дії поруки) вимога ніяк не впливає. Принаймні я так зрозумів нову позицію ВСУ.

Позиция, как по мне не меняется, если получено требование, то в зависимости от условий к.д., срок поручительства прекращается после истечения шести месяцев с момента или получения требования или установленного в требовании или после истечения срока предусмотренного к.д.

 

В чем новизна?

Я пока не увидел изменений, о которых Вы говорите.

[yafet]

Позиция, как по мне не меняется, если получено требование, то в зависимости от условий к.д., срок поручительства прекращается после истечения шести месяцев с момента или получения требования или установленного в требовании или после истечения срока предусмотренного к.д.

 

В чем новизна?

Я пока не увидел изменений, о которых Вы говорите.

 Я собі складаю мозаїку, яка чуть ширше за коло питань, які зачіплені новою позицією тільки про поруку.

 

  Наприклад (для спрощення в прикладі не враховую законодавчі вимоги про строки коли можна вимагати достроково і час, який має бути наданий споживачу-позичальнику):

  Умовна фабула: кредит 10000 з 01.01.2012 по 31.12.2015, повернення частинами щомісячно, класичний, проценти щомісячно в кінці місяця. Стандартна порука (без договірних застережень про продовження строку дії поруки).

 

  Настало прострочення: неповернуті частини, починаючи з   червня 2014 року, несплачені проценти, починаючи також з червня 2014р.  Банк заявив вимогу про повне дострокове через 9 місяців - в березні 2015р. - встановив новий термін повного повернення - 30 квітня 2015.  Позов про примусове дострокове стягнення подав до поручителя і позичальника в травні 2015р.

 

   Було:  позов до позичальника повинен бути задоволений, в позові до поручителя відмовити, бо з часу виникнення прострочки (першого простроченого зобовязання забезпеченого порукою)  до дати позову пройшло більше 6 місяців. 

             Після нової дати закінчення строку кредитування (зміненого банком кінцевого строку майбутнього зобовязання на 30.04.2015 в цілому)  права на проценти нема, є тільки право на ст.625ЦК

   

   Стало: позов до позичальника так само повинен бути задоволений,

               

                позов до поручителя задоволять частково щодо всіх сум за мінусом тих, які випадають за 6 місяців назад:

відмовити у стягненні прострочених сум частин тіла за червень 2014-жовтень 2014,

відмовити у стягненні прострочених процентів за червень 2014-жовтень 2014;

задоволити : стягнути прострочені частини тіла і несплачені проценти за листопад 2014 - квітень 2015 (до дати, зазначеної в достроковому - 30.04.2015);

                      стягнути достроково  витребуване тіло + проценти, нараховані до дати, зазначеної у вимозі про повне дострокове, як нова дата закінчення строку кредитування (30.04.2015).

          Після нової дати закінчення строку кредитування (зміненого банком кінцевого строку зобовязання в цілому на 30.04.2015)  право  на проценти -???.  

          Приват уже ломанувся у всі двері по другому і третьому колу.

 

   Як на мене, то різниця між старим і новим трендами  достатньо істотна. 

[у.zaporozhskiy]

   Було:  позов до позичальника повинен бути задоволений, в позові до поручителя відмовити, бо з часу виникнення прострочки (першого простроченого зобовязання забезпеченого порукою)  до дати позову пройшло більше 6 місяців.

 

Эта позиция была очень неоднозначной, я на нее надеялся (уже очень положительной она бы была для поручителей).

но ВСУ прямо так и не сказал о этом.

Есть только одно определение ВССУ.

 

Приват уже ломанувся у всі двері по другому і третьому колу.

 

Нехай ломає.ться.

С этим можно и нужно бороться.

Практика уже имеется.

 

1. За счет невозможности начисления процентов и после вступления решения о взыскании.

2. За счет пропуска исковой давности.

3. Двойная защита одно и того же нарушенного права.

[у.zaporozhskiy]

   А в чому бачите загвоздку? Дострокова вимога збиває в один день всі майбутні зобовязання та й по всьому. На поточні ( в межах строку дії поруки) вимога ніяк не впливає. Принаймні я так зрозумів нову позицію ВСУ.

Если есть требование, то поручительство прекращается в целом после шести месяцев после его получения или истечения срока, предусмотренного в нем.

И никакие ежемесячные платежи перед требованием не подлежат взысканию.

[Marta]

в договоре поручительства установлен срок в три года с момента наступления исполнения обязательства

 

 

    У меня муж - поручитель. В 2015г. банком был подан иск о взыскании суммы долга к поручителю в рамках трехлетнего срока предусмотренного договором поручительства, суд так и не приступил к рассмотрению иска банка, а в начале 2016г. по заявлению банка иск оставлен без рассмотрения.

 

  Своим иском к поручителю банк предвал срок исковой давности? Теперь снова в течении 3х лет банк может подавать иск к поручителю или нет?

[Marta]

Простите - опечатка... банк прервал срок исковой давности?

[frau]

в договоре поручительства установлен срок в три года с момента наступления исполнения обязательства

 

 

    У меня муж - поручитель. В 2015г. банком был подан иск о взыскании суммы долга к поручителю в рамках трехлетнего срока предусмотренного договором поручительства, суд так и не приступил к рассмотрению иска банка, а в начале 2016г. по заявлению банка иск оставлен без рассмотрения.

 

  Своим иском к поручителю банк предвал срок исковой давности? Теперь снова в течении 3х лет банк может подавать иск к поручителю или нет?

 

Обычно это практикует Аваль , на этом форуме уже писали, что по поручительству срок ИД не изменяется по договоренности сторон (императивный).

[у.zaporozhskiy]

в договоре поручительства установлен срок в три года с момента наступления исполнения обязательства

 

 

    У меня муж - поручитель. В 2015г. банком был подан иск о взыскании суммы долга к поручителю в рамках трехлетнего срока предусмотренного договором поручительства, суд так и не приступил к рассмотрению иска банка, а в начале 2016г. по заявлению банка иск оставлен без рассмотрения.

 

  Своим иском к поручителю банк предвал срок исковой давности? Теперь снова в течении 3х лет банк может подавать иск к поручителю или нет?

 

 

Простите - опечатка... банк прервал срок исковой давности?

Нет не прервал.

Во-первых, прерывает исковую давность, иск, по которому вынесено решение, хотя пока этот вопрос и не подтвержден ВССУ или ВСУ, но я считаю, что это правильное применение норм материального права.

Во-вторых у Вас не исковая давность, а специальный срок, защиты права кредитора для предъявления его требований к поручителю, а он не прерывается.

[у.zaporozhskiy]

Обычно это практикует Аваль , на этом форуме уже писали, что по поручительству срок ИД не изменяется по договоренности сторон (императивный).

К сожалению,  Постановление в топике говорит обратное, но тем не менее срок защиты прав кредитора по требованию к поручителю не прерывается.

[babaika]

 

Во-первых, прерывает исковую давность, иск, по которому вынесено решение, хотя пока этот вопрос и не подтвержден ВССУ или ВСУ, но я считаю, что это правильное применение норм материального права.

 

Ви вважаєте що з моменту винесення судом рішення позовна давність поновлюється і обчислюється в три роки?

Як Ви вважаєте звернення до нотаріуса за виконавчим написом перериває загальний строк позовної давності у три роки за зверненням до суду чи ні?

[у.zaporozhskiy]

Ви вважаєте що з моменту винесення судом рішення позовна давність поновлюється і обчислюється в три роки?

Як Ви вважаєте звернення до нотаріуса за виконавчим написом перериває строк позовної давності чи ні?

1. Нет, я считаю, что если буквально толковать ЦК, то прерывается с момента подачи иска, по которому в дальнейшем вынесено решение.

2. Снова таки из-за буквального толкования, считаю, что не прерывается.

3. Тоже самое считаю и отношении заявления о выдаче судебного приказа, что оно не прерывает течение исковой давности,но пока, к сожалению, практики хотя бы ВССУ не встречал.

п.с. у меня как раз проблемка в плане прерывания по судебному приказу, не знаю, как ее побороть.

[babaika]

1. Нет, я считаю, что если буквально толковать ЦК, то прерывается с момента подачи иска, по которому в дальнейшем вынесено решение.

2. Снова таки из-за буквального толкования, считаю, что не прерывается.

3. Тоже самое считаю и отношении заявления о выдаче судебного приказа, что оно не прерывает течение исковой давности,но пока, к сожалению, практики хотя бы ВССУ не встречал.

п.с. у меня как раз проблемка в плане прерывания по судебному приказу, не знаю, как ее побороть.

 

Яка саме проблема виникла? За наказом або виконавчим написом, зверніть увагу що це різні види стягнення. Наказ це наказне провадження-формасудового рішення, а виконавчий напис це позасудове стягнення яке до судового рішення не має ніякого відношення.

Саме з цих обставин виконавчий напис не може переривати строк оскільки закон передбачає тільки судові рішення.

[у.zaporozhskiy]

Яка саме проблема виникла? За наказом або виконавчим написом, зверніть увагу що це різні види стягнення. Наказ це наказне провадження-формасудового рішення, а виконавчий напис це позасудове стягнення яке до судового рішення не має ніякого відношення.

Саме з цих обставин виконавчий напис не може переривати строк оскільки закон передбачає тільки судові рішення.

Проблема в тому, що звернення за наказом перервало позовну давність.

Чому судові рішення?

Перериває сама подача процесуальних документів, які подаються для отримання судових рішень.

[babaika]

Відчуття що глухий розмовляє з німим.

[Marta]

Простите меня за невежество, но мне надо просчитать дальнейшие действия банка. Если банк оставил свой иск без рассмотрения - значит у него теперь 6 мес. на возможность предъявления нового иска, так?

[у.zaporozhskiy]

Простите меня за невежество, но мне надо просчитать дальнейшие действия банка. Если банк оставил свой иск без рассмотрения - значит у него теперь 6 мес. на возможность предъявления нового иска, так?

Нет.

Когда Вы получили требование о досрочном возврате кредита?

[Vladimir AB]

Нет.

Когда Вы получили требование о досрочном возврате кредита?

Так може там строк КД уже витік... нічого ж конкретного не описано по справі

[Marta]

КД – до 2018г, но

Последний платеж – 16.07.2012

Досрочное требование – октяябрь 2012

Решение суда – 25.03.2013г. обратить взыскание на ипотечную квартиру, но «слава богу» мораторий

Муж – ипотекодатель и поручитель в одном лице

16.07.2015 – иск банка к поручителю о взыскании суммы долга, в приложениях к иску банком была копия требования о погашении суммы долга к поручителю от января 2015г, но фактически требования никто не направлял и никто не получал.

    Я уже обращалась  на http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7951&page=2, когда писала возражения на банковский иск, но возражения так и не были поданы в суд.

В начале февраля 2016г. – банк своим заявлением оставил иск без рассмотрения.

 

    Пункт договора поручительства :"також порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного строку  з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя /п.4 ст. 559 ЦК України/"

      Вот теперь и думаю – дальнейшие действия банка, к чему готовиться?

[yafet]

Если есть требование, то поручительство прекращается в целом после шести месяцев после его получения или истечения срока, предусмотренного в нем.

И никакие ежемесячные платежи перед требованием не подлежат взысканию.

     Давайте не змішувати широке з зеленим. В моїй умовній фабулі  ( Наприклад (для спрощення в прикладі не враховую законодавчі вимоги про строки коли можна вимагати достроково і час, який має бути наданий споживачу-позичальнику):

  Умовна фабула: кредит 10000 з 01.01.2012 по 31.12.2015, повернення частинами щомісячно, класичний, проценти щомісячно в кінці місяця. Стандартна порука (без договірних застережень про продовження строку дії поруки).

  Настало прострочення: неповернуті частини, починаючи з   червня 2014 року, несплачені проценти, починаючи також з червня 2014р.  Банк заявив вимогу про повне дострокове через 9 місяців - в березні 2015р. - встановив новий термін повного повернення - 30 квітня 2015.  Позов про примусове дострокове стягнення подав до поручителя і позичальника в травні 2015р.  )                              6 місяців  від дати, встановленої вимогою про повне дострокове, не пройшло. 

   

     Але суть нової позиції не в цьому, а в тому, що припинення поруки щодо  чергового (за графіком)  простроченого  платежу не припиняє поруку в цілому і ніяк не впливає на чинність поруки щодо наступних частин по графіку. 

[у.zaporozhskiy]

 

     Давайте не змішувати широке з зеленим. В моїй умовній фабулі  ( Наприклад (для спрощення в прикладі не враховую законодавчі вимоги про строки коли можна вимагати достроково і час, який має бути наданий споживачу-позичальнику):

  Умовна фабула: кредит 10000 з 01.01.2012 по 31.12.2015, повернення частинами щомісячно, класичний, проценти щомісячно в кінці місяця. Стандартна порука (без договірних застережень про продовження строку дії поруки).

  Настало прострочення: неповернуті частини, починаючи з   червня 2014 року, несплачені проценти, починаючи також з червня 2014р.  Банк заявив вимогу про повне дострокове через 9 місяців - в березні 2015р. - встановив новий термін повного повернення - 30 квітня 2015.  Позов про примусове дострокове стягнення подав до поручителя і позичальника в травні 2015р.  )                              6 місяців  від дати, встановленої вимогою про повне дострокове, не пройшло. 

   

     Але суть нової позиції не в цьому, а в тому, що припинення поруки щодо  чергового (за графіком)  простроченого  платежу не припиняє поруку в цілому і ніяк не впливає на чинність поруки щодо наступних частин по графіку. 

 

Еще раз повторюсь, в случае отсутствия досудебного требования более, чем за полгода до подачи иска в суд (еще может быть нюанс в зависимости от условий конкретного договора 6 мес.+1 мес. или + 30 дней), однозначной позиции не было.

А новшество только одно, что поручительство прекратилось по ежемесячным платежам, которые были более, чем за полгода до подачи кредитором в суд.

 

Какие кардинальные изменения произошли?