Ухвала ВССУ про скасування рішень апеляційної інстанції: банк має довести факт отримання коштів

[sirota88]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року                                                                                   м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Луспеника Д.Д.,

суддів:                 Гулька Б.І.,         Закропивного О.В.,

                            Хопти С.Ф.,        ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»     (далі - ПАТ УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року, згідно з умовами якого вона отримала кредит у сумі 265 тис. доларів США строком до 26 грудня 2014 року зі сплатою 12,9 % річних, унаслідок чого станом на 2 липня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 2 404 880 грн 97 коп., що підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який згідно з договором поруки від 27 грудня 2007 року зобов'язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком у повному обсязі.

12 грудня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю     «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») та ПАТ УкрСиббанк» укладено договір факторингу за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3, у зв'язку з чим до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права нового кредитора, яке у судовому засіданні після заміни позивача у справі у порядку процесуального правонаступництва, підтримало позов у повному обсязі.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області             від 8 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року, позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року станом на 2 липня 2010 року у розмірі 2 404 880 грн 97 коп., з яких: кредитна заборгованість                у розмірі 257 637 доларів 37 центів США, що еквівалентно 2 037 576 грн 67 коп., заборгованість по процентах у розмірі 41 764 доларів 36 центів США, що еквівалентно 330 301 грн 79 коп., пеня у розмірі 36 502 грн 51 коп. і 500 грн.          У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вимог до ОСОБА_3 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» відмовити.

Отже, судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до     ОСОБА_4 не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).    

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила умови кредитного договору, допустила кредитну заборгованість.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що ОСОБА_3 не довела, що кредит не отримувала, оскільки згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи саме нею підписано договір про надання споживчого кредиту, отже, договір є укладеним з цієї дати, а не з моменту передачі грошей, у зв'язку з чим цей же висновок експертизи про те, що вона не підписувала додаткову угоду до кредитного договору та заявку на видачу готівки у графі «отримувач коштів» значення немає, оскільки вона як позичальник частково виконувала умови договору.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит у сумі 265 тис. доларів США зі сплатою 12,9 % річних із кінцевим терміном повернення - 26 грудня 2014 року. Того ж дня на забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким він поручився за належне виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором перед банком у повному обсязі.

12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ УкрСиббанк» укладено договір факторингу за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3, у зв'язку з чим до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права нового кредитора (ст. 512 ЦК України), яке у судовому засіданні після заміни позивача у справі у порядку процесуального правонаступництва, підтримало позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Апеляційний суд не врахував, що згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції в ухвалі від 13 серпня 2014 року зазначив про необхідність перевірки фактичних обставин, які стосуються як укладення кредитного договору, так і отримання грошових коштів.При цьому також вказував на необхідність встановити дійсний розмір кредитної заборгованості з урахуванням заперечень відповідача, дослідити первинну бухгалтерську документацію.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що кредит вона мала намір взяти для розвитку бізнесу її батька, уклала договір, проте її батько помер, тому в подальшому кредитні кошти фактично не отримувала й підписи у заявках про їх отримання та квитанціях їй не належать, кредит не погашала.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 4 червня 2015 року, призначеної після скасування попередніх судових рішень судом касаційної інстанції, експертами встановлено, що підписи від імені       ОСОБА_3 у договорі про надання споживчого кредиту від 27 грудня      2007 року виконані самою ОСОБА_3, а підписи від її імені в додатковій угоді до кредитного договору від 10 березня 2009 року та в заявках на видачу готівки і графах «підпис отримувача» виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу; висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню і перевірці.

У порушення вимог ст. ст. 10, 57, 60, 212-214 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів та заперечень сторін, не дав правової оцінки висновку проведеної у справі експертизи, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, взявши за основу висновок експертизи лише в частині підписання кредитного договору, проте правових висновків в іншій частині висновку експертизи належним чином не зробив, унаслідок чого дійшов суперечливих висновків та основаних на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

На порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60, 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішенні, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин, не встановив дійсній розмір кредитної заборгованості, якщо дійшов висновку про укладеність договору, і з урахуванням заперечень відповідачки не дослідив первинну бухгалтерську документацію на підтвердження видачі готівки позичальнику, а також погашення кредиту; не вказав, які докази підтверджують часткове виконання нею умов договору.  

Також апеляційний суд не дав належної правової оцінки твердженням представника ТОВ «Кей-Колект» про втрату первинної бухгалтерської документації, оскільки відсутні підтвердження цих доводів, а, крім того, факт видачі кредиту та розмір кредитної заборгованості згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України має довести саме позивач.

Встановлення зазначених обставин має важливе юридичне значення, оскільки саме цими обставинами, докази чого на їх підтвердження позивач не надав, він та суд обґрунтували те, що відповідач частково виконувала умови кредитного договору, що вона заперечувала.

Посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 6-63 цс 12 від 11 липня 2012 року, безпідставне, оскільки у зазначеній постанові відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстав відсутності неоднакового застосування судами норм права, а тому вона не може бути покладена в основу судових рішень як правова позиція, яка обов'язкова до застосування (ст. 360-7 ЦПК України). Крім того, у вказаній справі, яка була предметом перегляду Верховним Судом України, встановлено, що позичальник кошти отримала шляхом перерахування банком готівки на її позичковий рахунок, які вона у той же день зняла з рахунку. У цій справі фактичні обставини зовсім інші, на що апеляційний суд уваги не звернув.    

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_3 не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану  представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.  

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                               Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                          Б.І. Гулько

                                                                                    О.В.Закропивний

                                                                                    С.Ф.Хопта

                                                                                    С.П.Штелик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795311

 

[Лев]

Если бы все так судили, то представляю, как Приватбанк стал бы проигрывать по карточным кредитам

[Bolt]

3 часа назад, Лев сказал:

Если бы все так судили, то представляю, как Приватбанк стал бы проигрывать по карточным кредитам

Луспеник вообще странный человек, он бывает приятно удивляет... Заметил последнее время...

[Bolt]

В 28.06.2017 в 10:18, sirota88 сказал:

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вот решение апелляции после нового рассмотрения... Справедливость восторжествовала...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61365962

 

 

Справа № 212/2-431/11 Провадження № 22-ц/772/1553/2016Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 рокум. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Жданкіна В.В., Якименко М.М., секретар - Агеєва Г.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_2 та представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

ПАТ "УкрСиббанк" звернулось із до суду із вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №11279859000 від 27.12.2007 року в сумі 2 404 880,97 грн.

Позов мотивовано тим, що між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого їй був наданий кредит до 26 грудня 2014 року в розмірі 265000,00 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитом 12,9% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки .

ОСОБА_4, в порушення умов кредитного договору, своїх зобов'язань належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2013 року замінено первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником - ТОВ «Кей-Колект».

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором №11279859000 від 27.12.2007 року в сумі 2 404 880,97 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредиту і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд не дослідив та не оцінив належним чином докази по справі, зокрема судом не враховано, що відповідач не підписувала жодних заяв на отримання коштів та розрахунково-кредитних документів; судом не взято до уваги те, що відповідно до почеркознавчих експертиз ряд касових документів підписано іншою особою, а не відповідачкою, також позивач не довів отримання відповідачкою кредитних коштів та здійснення нею погашення по кредиту.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2015 року апеляційну скаргу відхилено, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року залишено без змін.

На вказані ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, якою просила скасувати вищевказані судові рішення, та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект».

Вищий спеціалізований суд України ухвалою від 10.02.2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Вінницької області в частині позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_4, і справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог до поручителя набрало законної сили, а від так рішення суду переглядається в частині вимог до основного боржника - ОСОБА_4.

Ухвалою суду касаційної інстанції вказано про необхідність перевірки фактичних обставин, які стосуються як укладення кредитного договору, так і отримання грошових коштів; про необхідність встановити дійсний розмір кредитної заборгованості з врахуванням заперечень відповідача, дослідити первинну бухгалтерську документацію; суд не вказав, які докази підтверджують часткове виконання позичальником умов договору; суд не надав правової оцінки висновку проведеної у справі експертизи; суд, взявши до уваги висновок експертизи в частині підписання кредитного договору відповідачем, не надав правових висновків іншій частині даної експертизи; апеляційний суд не дав належної правової оцінки твердженням представника позивача про втрату первинної бухгалтерської документації, оскільки відсутні підтвердження цих доводів; посилання апеляційного суду на правову позицію ВСУ, викладену у постанові № 6-63 цс 12 від 11 липня 2012 року є безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи, колегією суддів встановлено, що 27 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11279859000 на суму 265 000,00 доларів США до 26 грудня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 12,9% річних.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору №11279859000 від 27.12.2007 р. відповідачам направлялись вимоги від 13.05.2009 р., 11.08.2009 р., 17.12.2009 р. про необхідність погашення заборгованості, які виконані не були.

Станом на 02.07.2010 р. заборгованість позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором становить 2404880,97 грн., з яких: 257637,37 дол. США (еквівалентно 2037576,67 грн.) - кредитна заборгованість; 41764,36 дол. США (еквівалентно 330301,79 грн.) - заборгованість по процентах; 36502,51 грн. і 500,00 грн. - пеня.

12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу №1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_4 на підставі договору про надання споживчого кредиту №11279859000 від 27.12.2007 р., за яким замінено кредитора у зобов'язаннях.  

Колегія суддів, встановивши обставини у справі, проаналізувавши всі докази не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості, вказаної у позові.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даній справі, на обґрунтування своїх вимог позивач надав оригінал та копію кредитного договору укладеного між банком та ОСОБА_4, графік погашення кредиту підписану сторонами, копії додаткових угод.

Договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 265000 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти

Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розмір суми кредиту.

Сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії.

Як вказано в Договорі, у цьому договорі термін «кредитна лінія» вживається в такому значенні - це форма надання кредиту, яке передбачає надання кредиту Позичальнику в майбутньому одним траншем, декількома траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії.

Відповідно до Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути банку кредит у таких розмірах, щоб станом на нижче вказану дату сума заборгованості за кредитом не перевищувала розміри, які вказані у Графіку.

Представник відповідача, визнавши факт підписання договору кредиту та графік погашення кредиту, заперечував в повній мірі, проти факту отримання ОСОБА_4 коштів від банку.

Досліджуючи дані твердження, колегія суддів прийшла до висновку, що вони обґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого п. 1.1. Договору кредиту позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, для чого надає до банку письмову заяву (за формою згідно вимог банку), в якій зазначає бажану суму траншу та бажану дату його отримання. Така заява позичальника, укладена та надана згідно умов цього Договору, є підставою для видачі банком траншу позичальнику. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що обставини надання відповідачу кредиту повинен довести позивач.

В ході розгляду справи представник позивач на вимоги суду не надав жодної заяви ОСОБА_4 на отримання траншу по кредитному договору.

ОСОБА_4 вказувала в своїх запереченнях, що після підписання договору кредиту вона відмовилась від отримання коштів, оскільки були невигідні умови, в т.ч. відсоткова ставка.

Заперечуючи проти твердження відповідача, банк надав як доказ отримання коштів за кредитним договором «Розпорядження на видачу кредиту» ( Т.2 а.с. 191-204) за підписом посадових осіб банку, в яких вказується, дата видачі чергового траншу, сума траншу, відсоткова ставка.

Колегія суддів не бере до уваги дані розпорядження, як доказ надання ОСОБА_4 кредитних коштів, оскільки в жодному з них не вказана єдина і необхідна підстава для видачі кредитних коштів - заява ОСОБА_4 на отримання кредитних коштів.

Також на підтвердження надання кредиту ОСОБА_4, представником банку було надано виписку за кредитним договором за період з 27.12.2007 року по 23.11.2010 року. Дану розписку позивач отримав на свій запит від АТ «Укрсиббанк».

Відповідно до п. 1.5. Договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1.

В даній виписці відображається, що з № рах.2203800000 (Дт) на рах. НОМЕР_2 (Кт) перераховувались кошти. Операція - «надання кредиту згідно угоди 11279859000 від 27.12.2007 року, клієнт - ОСОБА_4.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, постанови НБУ№280 із змінами Видача кредитних коштів здійснювалась з рах. Дт 2203- довгострокові кредити на поточні потреби що надані фізичним особам, по дебету рахунку проводиться сума наданого кредиту з кореспондуючим рах. Кт 2620 - кошти на вимогу фізичним особам, поточний рахунок, за кредитом рахунку проводяться суми що надходять на рахунок клієнта.

Однак, дану виписку колегія суддів не бере до уваги, оскільки виписка по рахунку робиться автоматизовано, без участі позичальника та не на підставі первинних документів. Представник позивача фактично не зміг підтвердити жодними доказами первинного характеру (заявки на отримання кредитних коштів із відображеннях в них бажаної суми; первинну бухгалтерську документацію тощо), кожну операцію, відображену у наданій виписці.

Даною випискою підтверджується лише факт зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 - НОМЕР_1.

Також на підтвердження отримання коштів ОСОБА_4 банком надавались заявки від імені ОСОБА_4 на видачу готівки (Т.1 а.с. 152-233).

Всі заявки на видачу готівки, які містяться в матеріалах справи, були предметом дослідження експертами при проведенні судової почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку експерта №417-П від 07.02.2014 р. (експертиза проведена експертами НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області) в частині заяв на видачу готівки у графах "Підпис отримувача" виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, в частині - вирішити питання, чи ОСОБА_4 виконані підписи, чи іншою особою, не є можливим. (а.с. 37-46 т. 3) На дослідження експертами КНДІСЕ заяви на видачу готівки судом не надавались, оскільки представник позивача ТОВ "Кей-Колект" повідомила суд про втрату зазначених документів.

Отже, проаналізувавши вищезазначені докази, колегія суддів прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та необхідні докази, на підтвердження того, що ОСОБА_4 надавались транші відповідно до умов договору, та отримання особисто ОСОБА_4 чи через представника коштів, які були перераховані на її рахунок.

Представник ОСОБА_4 також категорично заперечував факт погашення ОСОБА_4 кредиту, тобто внесення нею через касу банку чи на рахунок банку будь яких коштів на виконання вимог договору кредиту, який вона підписала.

Пояснення представника банку, в частині тих, що ОСОБА_4 погашала кредит, і даний факт підтверджується згаданою випискою по рахунку, колегія суддів не бере до уваги з підстав недоведеності цього факт первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, відповідно до п. 3.4.1. Договору позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок банку в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а саме на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «Укрсиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Як вбачається з наданої виписки по рахунку, в графах «погашення кредиту» погашення відбувалось не на рахунок вказаний у договорі, отже, знову мало місце невідповідність умов договору до обставин, викладених в позові, що підтверджує заперечення ОСОБА_4.

Проаналізувавши вищезазначені докази в їх сукупності та обставини, встановленні під час розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доказів, які надані банком, недостатньо, щоб стверджувати те, що ОСОБА_4, уклавши кредитний договір з банком, отримала транш, написавши відповідну заяву для цього та отримавши їх у банку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Факт отримання ОСОБА_4 повідомлення - вимоги від банку про наявність заборгованість жодним чином не підтверджує факт отримання нею коштів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги висновки касаційної інстанції, встановивши обставини справи, проаналізувавши надані суду докази, прийшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 коштів (заборгованість), які просить стягнути позивач, а від так і відсутні підстави для встановлення та дослідження загального розміру заборгованості.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив умови договору та не співставив їх з фактичними обставинами справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору - скасувати.

Ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_4 1870 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:        

[Bolt]

Да и кстати, изначально по этому делу не было однозначности и единогласия между судьями апелляционного суда ещё с самого начала, при предыдущем рассмотрении, о чём свидетельствует окрема думка одного судьи коллегии...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53213961

 

                                                                                                         Справа №212/431/11

                                                                                                                                Провадження №22-ц /772/2932/2015

ОКРЕМА ДУМКА

02 листопада 2015 року

судді Апеляційного суду Вінницької області Іващука В.А. відносно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей - Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 19 ЦПК України при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

     Вважаю за необхідне скористатись вказаною нормою процесуального права та викласти окрему думку стосовно постановленої ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року у цій справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2015 року позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором №11279859000 від 27 грудня 2007 року станом на 02 липня 2010 року в розмірі 2404880 грн. 97 коп., з яких:

- 257637,37 дол. США, що еквівалентно 2037576,67 грн. - кредитна заборгованість,

- 41764,36 дол. США, що еквівалентно 330301,79 грн. - заборгованість по процентах,

- 36502,51 грн. і 500,00 грн. - пеня, а також стягнуто 1700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справ.

У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на це рішення У скарзі просила скасувати рішення в частині стягнення з неї заборгованості по кредиту та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову задоволенні позову до неї. В іншій частині оскаржуване рішення просила залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2015 року суду залишено без змін.

З ухвалою апеляційного суду як і з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову до ОСОБА_1 я погодитись не можу через наступне.

Безспірними обставинами у справі є те, що ОСОБА_1 підписала з ПАТ «УкрСиббанк» договір № 11279859000 від 27 грудня 2007 року про надання їй споживчого кредиту на суму 265 000,00 доларів США до 26 грудня 2014 року.

Разом із тим, ОСОБА_1 заперечується, що вона підписувала Додаткову угоду №1 від 10.03.2009 року (а.с.40 том 4). Цей факт підтверджується висновком експертів (а.с.85 том 4).

ОСОБА_1 заперечує той факт, що вона за підписаним нею договором насправді отримувала кредитні кошти, а тому вказує на відсутність правових підстав для стягнення цих коштів з неї.

Доказуючи ці обставини вона заявляла клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у документах на отримання кредитних коштів (заяви про отримання готівки). Висновок експертизи підтвердив факт, що ОСОБА_1 заяв про видачу готівки банку не писала, що відповідно є доказом того, що вона не отримувала готівку (а.с.37-57 том 3).

Вважаю, що апеляційному суду слід було погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що борг за кредитним договором дійсно частково сплачено і зокрема сплачено саме відповідачем ОСОБА_1 Слід погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що належними доказами у підтвердження вказаних обставин є не довідка - розрахунок боргу, а первинні бухгалтерські документи яких позивач суду не надав.  

Отже, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, оскільки могла їх отримати без встановленого порядку видачі коштів згідно з поданими заявами про видачу готівки, є лише припущенням на відміну від наявних доказів наданих суду ОСОБА_1

Згідно з положенням частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому наведені представником позивача припущення щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не підтверджують цього факту.    

Доводи представника позивача про те, що оскільки згідно з наявними у банку доказами ОСОБА_1 частково оплатила борг, що є доказом отримання нею кредитних коштів, то в цій частині  слід  застосовувати належні докази у справі, яких на підтвердження цього факту позивачем суду не надано.

Не можу погодитись також з висновком колегії суддів апеляційного суду у більшості її складу щодо застосування положень закону про укладення договору (загальних положень, стаття 638 ЦК України), момент укладення договору (стаття 640 ЦК України) до встановлених обставин, оскільки за змістом заперечень відповідача ОСОБА_1 остання не оспорює дійсність укладеного нею кредитного договору, факт його підписання. Спірне питання витікає із виконання укладеного кредитного договору, оскільки вона заперечує факт отримання кредитних коштів за цим договором. Виходячи із цього, застосування правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 від 11 липня 2012 року, на яку колегія суддів посилається, як на таку, що підлягає застосуванню до встановлених обставин, за якою, зокрема слід вирішувати справу, не можна визнати обґрунтованим, оскільки у даній справі йдеться про спірні відносини з приводу виконання договору, підстав для виконання й відповідальності, а не про відносини щодо недійсності укладеного кредитного договору.      

Той факт, що ОСОБА_1 не зверталась з позовом про визнання  кредитного договору чи окремих його положень недійсним не має правового значення для вирішення цієї справи, а тому таке посилання колегії суддів у обгрунтування законності ухваленого рішення  є безпідставним.            

Виходячи із вказаного вище, є всі підстави для висновку про недоведеність заявлених вимог до ОСОБА_1, через що у задоволенні позову до неї слід було відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.  

Отже, підписуючи вказану ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року я не погоджуюсь з нею, вважаю її такою, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, незаконною, а рішення суду у цій справі вважаю мало бути ухвалено протилежним за змістом, а саме у задоволенні позову до ОСОБА_1 слід було відмовити через недоведеність заявлених до неї матеріально - правових вимог.    

 

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області                          /підпис/                             В.А. Іващук

[Bolt]

Вот предыдущие решения по этому делу... Скасованные...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30491710

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50372934#

[Лев]

19 hours ago, Bolt said:

Луспеник вообще странный человек, он бывает приятно удивляет... Заметил последнее время...

Никак, всплеск творческого вдохновения ботаника...

[Bolt]

3 часа назад, Лев сказал:

Никак, всплеск творческого вдохновения ботаника...

От него вообще не знаешь чего ожидать... ))

[Bolt]

В 01.07.2017 в 09:53, Лев сказал:

Если бы все так судили, то представляю, как Приватбанк стал бы проигрывать по карточным кредитам

И не только Приват...))

[Лев]

7 hours ago, Bolt said:

От него вообще не знаешь чего ожидать... ))

Это точно. Нам отказал, не читая кассационной жалобы

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66809703

[Лев]

7 hours ago, Bolt said:

И не только Приват...))

Остальные борзые "картежники" в большинстве своем уже в коме...

[Bolt]

3 минуты назад, Лев сказал:

Это точно. Нам отказал, не читая кассационной жалобы

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66809703

Я с ним тоже пересекался неоднократно и до сих пор не его не понял... Было такое, что он удовлетворял кассацию банка видя явные описки в деле...

[Bolt]

1 минуту назад, Лев сказал:

Остальные борзые "картежники" в большинстве своем уже в коме...

Да и этот пока неизвестно чем кончит... Вот уже Шлапак бежит оттуда...

[economix_a]

On 7/1/2017 at 2:45 PM, Bolt said:

Вот решение апелляции после нового рассмотрения... Справедливость восторжествовала...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61365962

 

 

Справа № 212/2-431/11 Провадження № 22-ц/772/1553/2016Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 рокум. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Жданкіна В.В., Якименко М.М., секретар - Агеєва Г.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_2 та представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

ПАТ "УкрСиббанк" звернулось із до суду із вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №11279859000 від 27.12.2007 року в сумі 2 404 880,97 грн.

Позов мотивовано тим, що між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого їй був наданий кредит до 26 грудня 2014 року в розмірі 265000,00 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитом 12,9% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки .

ОСОБА_4, в порушення умов кредитного договору, своїх зобов'язань належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2013 року замінено первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником - ТОВ «Кей-Колект».

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором №11279859000 від 27.12.2007 року в сумі 2 404 880,97 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредиту і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд не дослідив та не оцінив належним чином докази по справі, зокрема судом не враховано, що відповідач не підписувала жодних заяв на отримання коштів та розрахунково-кредитних документів; судом не взято до уваги те, що відповідно до почеркознавчих експертиз ряд касових документів підписано іншою особою, а не відповідачкою, також позивач не довів отримання відповідачкою кредитних коштів та здійснення нею погашення по кредиту.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2015 року апеляційну скаргу відхилено, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року залишено без змін.

На вказані ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, якою просила скасувати вищевказані судові рішення, та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект».

Вищий спеціалізований суд України ухвалою від 10.02.2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Вінницької області в частині позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_4, і справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог до поручителя набрало законної сили, а від так рішення суду переглядається в частині вимог до основного боржника - ОСОБА_4.

Ухвалою суду касаційної інстанції вказано про необхідність перевірки фактичних обставин, які стосуються як укладення кредитного договору, так і отримання грошових коштів; про необхідність встановити дійсний розмір кредитної заборгованості з врахуванням заперечень відповідача, дослідити первинну бухгалтерську документацію; суд не вказав, які докази підтверджують часткове виконання позичальником умов договору; суд не надав правової оцінки висновку проведеної у справі експертизи; суд, взявши до уваги висновок експертизи в частині підписання кредитного договору відповідачем, не надав правових висновків іншій частині даної експертизи; апеляційний суд не дав належної правової оцінки твердженням представника позивача про втрату первинної бухгалтерської документації, оскільки відсутні підтвердження цих доводів; посилання апеляційного суду на правову позицію ВСУ, викладену у постанові № 6-63 цс 12 від 11 липня 2012 року є безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи, колегією суддів встановлено, що 27 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11279859000 на суму 265 000,00 доларів США до 26 грудня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 12,9% річних.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору №11279859000 від 27.12.2007 р. відповідачам направлялись вимоги від 13.05.2009 р., 11.08.2009 р., 17.12.2009 р. про необхідність погашення заборгованості, які виконані не були.

Станом на 02.07.2010 р. заборгованість позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором становить 2404880,97 грн., з яких: 257637,37 дол. США (еквівалентно 2037576,67 грн.) - кредитна заборгованість; 41764,36 дол. США (еквівалентно 330301,79 грн.) - заборгованість по процентах; 36502,51 грн. і 500,00 грн. - пеня.

12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу №1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_4 на підставі договору про надання споживчого кредиту №11279859000 від 27.12.2007 р., за яким замінено кредитора у зобов'язаннях.  

Колегія суддів, встановивши обставини у справі, проаналізувавши всі докази не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості, вказаної у позові.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даній справі, на обґрунтування своїх вимог позивач надав оригінал та копію кредитного договору укладеного між банком та ОСОБА_4, графік погашення кредиту підписану сторонами, копії додаткових угод.

Договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 265000 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти

Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розмір суми кредиту.

Сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії.

Як вказано в Договорі, у цьому договорі термін «кредитна лінія» вживається в такому значенні - це форма надання кредиту, яке передбачає надання кредиту Позичальнику в майбутньому одним траншем, декількома траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії.

Відповідно до Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути банку кредит у таких розмірах, щоб станом на нижче вказану дату сума заборгованості за кредитом не перевищувала розміри, які вказані у Графіку.

Представник відповідача, визнавши факт підписання договору кредиту та графік погашення кредиту, заперечував в повній мірі, проти факту отримання ОСОБА_4 коштів від банку.

Досліджуючи дані твердження, колегія суддів прийшла до висновку, що вони обґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого п. 1.1. Договору кредиту позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, для чого надає до банку письмову заяву (за формою згідно вимог банку), в якій зазначає бажану суму траншу та бажану дату його отримання. Така заява позичальника, укладена та надана згідно умов цього Договору, є підставою для видачі банком траншу позичальнику. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що обставини надання відповідачу кредиту повинен довести позивач.

В ході розгляду справи представник позивач на вимоги суду не надав жодної заяви ОСОБА_4 на отримання траншу по кредитному договору.

ОСОБА_4 вказувала в своїх запереченнях, що після підписання договору кредиту вона відмовилась від отримання коштів, оскільки були невигідні умови, в т.ч. відсоткова ставка.

Заперечуючи проти твердження відповідача, банк надав як доказ отримання коштів за кредитним договором «Розпорядження на видачу кредиту» ( Т.2 а.с. 191-204) за підписом посадових осіб банку, в яких вказується, дата видачі чергового траншу, сума траншу, відсоткова ставка.

Колегія суддів не бере до уваги дані розпорядження, як доказ надання ОСОБА_4 кредитних коштів, оскільки в жодному з них не вказана єдина і необхідна підстава для видачі кредитних коштів - заява ОСОБА_4 на отримання кредитних коштів.

Також на підтвердження надання кредиту ОСОБА_4, представником банку було надано виписку за кредитним договором за період з 27.12.2007 року по 23.11.2010 року. Дану розписку позивач отримав на свій запит від АТ «Укрсиббанк».

Відповідно до п. 1.5. Договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1.

В даній виписці відображається, що з № рах.2203800000 (Дт) на рах. НОМЕР_2 (Кт) перераховувались кошти. Операція - «надання кредиту згідно угоди 11279859000 від 27.12.2007 року, клієнт - ОСОБА_4.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, постанови НБУ№280 із змінами Видача кредитних коштів здійснювалась з рах. Дт 2203- довгострокові кредити на поточні потреби що надані фізичним особам, по дебету рахунку проводиться сума наданого кредиту з кореспондуючим рах. Кт 2620 - кошти на вимогу фізичним особам, поточний рахунок, за кредитом рахунку проводяться суми що надходять на рахунок клієнта.

Однак, дану виписку колегія суддів не бере до уваги, оскільки виписка по рахунку робиться автоматизовано, без участі позичальника та не на підставі первинних документів. Представник позивача фактично не зміг підтвердити жодними доказами первинного характеру (заявки на отримання кредитних коштів із відображеннях в них бажаної суми; первинну бухгалтерську документацію тощо), кожну операцію, відображену у наданій виписці.

Даною випискою підтверджується лише факт зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 - НОМЕР_1.

Також на підтвердження отримання коштів ОСОБА_4 банком надавались заявки від імені ОСОБА_4 на видачу готівки (Т.1 а.с. 152-233).

Всі заявки на видачу готівки, які містяться в матеріалах справи, були предметом дослідження експертами при проведенні судової почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку експерта №417-П від 07.02.2014 р. (експертиза проведена експертами НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області) в частині заяв на видачу готівки у графах "Підпис отримувача" виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, в частині - вирішити питання, чи ОСОБА_4 виконані підписи, чи іншою особою, не є можливим. (а.с. 37-46 т. 3) На дослідження експертами КНДІСЕ заяви на видачу готівки судом не надавались, оскільки представник позивача ТОВ "Кей-Колект" повідомила суд про втрату зазначених документів.

Отже, проаналізувавши вищезазначені докази, колегія суддів прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та необхідні докази, на підтвердження того, що ОСОБА_4 надавались транші відповідно до умов договору, та отримання особисто ОСОБА_4 чи через представника коштів, які були перераховані на її рахунок.

Представник ОСОБА_4 також категорично заперечував факт погашення ОСОБА_4 кредиту, тобто внесення нею через касу банку чи на рахунок банку будь яких коштів на виконання вимог договору кредиту, який вона підписала.

Пояснення представника банку, в частині тих, що ОСОБА_4 погашала кредит, і даний факт підтверджується згаданою випискою по рахунку, колегія суддів не бере до уваги з підстав недоведеності цього факт первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, відповідно до п. 3.4.1. Договору позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок банку в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а саме на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «Укрсиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Як вбачається з наданої виписки по рахунку, в графах «погашення кредиту» погашення відбувалось не на рахунок вказаний у договорі, отже, знову мало місце невідповідність умов договору до обставин, викладених в позові, що підтверджує заперечення ОСОБА_4.

Проаналізувавши вищезазначені докази в їх сукупності та обставини, встановленні під час розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доказів, які надані банком, недостатньо, щоб стверджувати те, що ОСОБА_4, уклавши кредитний договір з банком, отримала транш, написавши відповідну заяву для цього та отримавши їх у банку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Факт отримання ОСОБА_4 повідомлення - вимоги від банку про наявність заборгованість жодним чином не підтверджує факт отримання нею коштів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги висновки касаційної інстанції, встановивши обставини справи, проаналізувавши надані суду докази, прийшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 коштів (заборгованість), які просить стягнути позивач, а від так і відсутні підстави для встановлення та дослідження загального розміру заборгованості.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив умови договору та не співставив їх з фактичними обставинами справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору - скасувати.

Ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_4 1870 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:        

И что же теперь с ипотекой, как ее снять?

[Bolt]

11 минут назад, economix_a сказал:

И что же теперь с ипотекой, как ее снять?

Судом...

[economix_a]

23 minutes ago, Bolt said:

Судом...

Как я понял договор остался в силе, просто не доказали свои аппетиты, могут и подать повторно, так что с ипотекой по КД думаю не так все просто.

[Bolt]

3 минуты назад, economix_a сказал:

Как я понял договор остался в силе, просто не доказали свои аппетиты, могут и подать повторно, так что с ипотекой по КД думаю не так все просто.

Да вообще-то уже нет, не могут больше обращаться в суд, им ведь отказали...

[economix_a]

30 minutes ago, Bolt said:

Да вообще-то уже нет, не могут больше обращаться в суд, им ведь отказали...

У меня два решения суда по одному КД, одно в котором несмотря на экспертизу и не мои подписи а  также поддельные первичные документы мне отказали в розірванні  кредитного договора  и возврату безосновательно банком полученных средств, суд уводил в ксерокопии доказательство что я эти деньги получил, а второе решении суда по тому же КД, где отказали банку во взыскании, потому что эти же первичные документы которые устроили первый суд, оказались фальшивками о чем указала экономическая экспертиза, и банк не довів свої вимоги на думку суду, вот тепер вопрос, что делать с ипотекой как ее снять.

[Bolt]

19 минут назад, economix_a сказал:

У меня два решения суда по одному КД, одно в котором несмотря на экспертизу и не мои подписи а  также поддельные первичные документы мне отказали в розірванні  кредитного договора  и возврату безосновательно банком полученных средств, суд уводил в ксерокопии доказательство что я эти деньги получил, а второе решении суда по тому же КД, где отказали банку во взыскании, потому что эти же первичные документы которые устроили первый суд, оказались фальшивками о чем указала экономическая экспертиза, и банк не довів свої вимоги на думку суду, вот тепер вопрос, что делать с ипотекой как ее снять.

Это совершенно разные дела с разными основаниями... и разным предметом иска... разными требованиями...

[economix_a]

10 hours ago, Bolt said:

Это совершенно разные дела с разными основаниями... и разным предметом иска... разными требованиями...

Но КД один и тот же, один суда увидел что я эти деньги взял, а второй, отказал банку во взыскании, и как теперь поступить с ипотекой не знаю.

[Bolt]

6 часов назад, economix_a сказал:

Но КД один и тот же, один суда увидел что я эти деньги взял, а второй, отказал банку во взыскании, и как теперь поступить с ипотекой не знаю.

КД то один, а основания иска и предмет разные...

[Bolt]

6 часов назад, economix_a сказал:

и как теперь поступить с ипотекой не знаю.

Я ведь написал...

18 часов назад, Bolt сказал:

Судом...

 

[economix_a]

3 hours ago, Bolt said:

Я ведь написал...

 

И это реально?

[Bolt]

19 часов назад, economix_a сказал:

И это реально?

Всё реально... Надо пробовать...

[economix_a]

5 hours ago, Bolt said:

Всё реально... Надо пробовать...

Подавать на  розірвання договору іпотеки?