11.10.2010 - Верховний Суд України узагальнив судову практику розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин

[sofi]

немелесс, Вы ,как всегда, на высоте! Спасибо за такой глубокий анализ.

Но при этом, у меня сложилось впечатление, исходя из вашего поста, что то что написано у меня в договоре и как все происходило в дальнейшем с выдачей кредита ( а у меня безнал в гривне), так банк просто ангел и поступил абсолютно правильно в части надання позыки . С чем в корне не согласна.

[sofi]

Вообще, такое ощущение, что это узагальнення на коленке писали. Рассмотрено десятки тысяч исков, а вариант ответа один- повертайте гроши. Как об стенку горохом. Никто нас не слышит

ага, студенты кулинарного техникума писали, у которых в обигу в законе иноземна валюта, после того как заступили на должность зваричей. по себе и узагальнювали

[AntiBank]

Предлагаю и свою маленькую лепту (версию).

IV. Заперечення щодо думки ВСУ по вирішенню спорів, пов’язаних з укладенням договору та виконанням договірних зобов’язань в іноземній валюті

В своєму Узагальненні Верховний Суд України зазначив:

(Цитата Узагальнення)

«При вирішенні справ про визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, судам слід мати на увазі таке.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.» (Кінець цитати Узагальнення)

Ми погоджуємося с думкою ВСУ, щодо цього ствердження. Дійсно, статтею 99 Конституції України не визначена пряма заборона щодо обігу, використання іноземної валюти. Але ці вимоги встановлені іншим законодавством України, зокрема :

ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України;

ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються;

ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань;

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях;

Ст.. 192 Цивільного кодексу України також передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом.;

ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Виходячи із аналізу вищезазначених статей вставлено не лише порядок використання національної валюти як ЄДИНИЙ законий засіб платежу за будь-якими зобов’язаннями, її статус по відношенню до інших валют але і обмеження та/або заборона обігу та використанню іноземної валюти.

Проте Суд вищої інстанції знівелював ці положення при винесенні Узагальнення.

Але він зазначив, що

(Цитата Узагальнення)

«Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).»

(Кінець цитати Узагальнення)

Стверджуючи це, Верховний Суд України фактично взяв на себе функції Конституційного Суду, так як ст.. 192 ЦК України визначено, що випадок та порядок використання іноземної валюти повинен бути встановлен саме ЗАКОНОМ України. Але суд вищої інстанції самостійно на власний розсуд визначив, що обіг іноземної валюти обумовлений вимогами іншого законодавства, зокрема Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а не ЗАКОНАМИ України. ВСУ не навів жодного Закону, що передбачає використання іноземної валюти взагалі, ні тим паче в якості платіжного засобу за будь- яким зобов’язаннями.

Дійсно, вищезазначений Декрет КМУ розглядає порядок здійснення певних валютних операцій, проте ст.. 3 Декрету визначено, що саме національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України за будь - якими зобов’язаннями.

Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства (преамбула до Декрету). Тобто сам по собі Декрет не встановлює статус іноземної валюти, порядок її застосування на території України на кредитному чи фінансовому ринку України. Це повинно встановлюватись виключно законом. Підстава: Конституція України ст..92:

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

В Декреті зазначено термін: іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Таким чином, Декретом розглядається іноземна валюта як законний засіб платежу, але на території іноземної держави. Декретом не передбачена іноземна валюта як така, що використовується резидентами в якості засобу платежу за будь-якими зобов’язаннями на території України між собою, бо саме формулювання іноземної валюти за цим Декретом цьому протирічить та протирічить це іншим нормам законодавства, що мають більшу юридичну силу.

Тобто ВСУ неправомірно ототожнює Декрет КМУ с Законом України.

В подальшому Узагальненні ВСУ зазначив (Цитата Узагальнення):

«Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.»

(Кінець цитати Узагальнення)

Вищезазначена норма, також норма ст..2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» не є дозвільна або забороняюча застосування іноземної та навіть національної валюти. Ці статті мають загальний характер. Посилання суду вищої інстанції на норми непрямої дії дозволяють зробити висновок, що суд робить своє Узагальнення орієнтуючись на припущеннях. Проте суд повинен розглядати термін «Кошти» та/або «Гроши» виключно як кошти або гроші в Україні, так як справи, що розглядаються передбачають судові спори між резидентами України на території України.

ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» чітко визначає цей термін(Цитата Закону):

Стаття 3. Кошти в Україні

3.1. Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків)

або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

3.2. Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що

мають зазначену на них номінальну вартість.

3.3. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є

єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма

фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій

території України для проведення переказів.

(Кінець цитати Закону)

Тобто саме ця стаття визначає термін «Кошти» в Україні, розглядає гроші (гривню) як єдиний законний платіжний засіб.

При визначені законного засобу платежу вищезазначеним законодавством не встановлено при яких саме операціях можливе використання національної валюти, але чітко визначено, що гривня – є єдиним законним засобом платежу при будь-яких зобов’язаннях.

Тобто можна зробити припущення, що лише гривня може використовуватися як платіжний інструмент між резидентами на території України при зобов’язаннях, що виникають в наслідок кредитних відносин, при податковому зобов’язанню, при зобов’язанню щодо купівлі - продажу, при розрахунку за товари чи послуги, сплати стягнень при виконанні зобов’язання за судовими рішеннями та інше.

В подальшому Узагальненні ВСУ встановив, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких

(Цитата Узагальнення):

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. (Кінець цитати Узагальнення)

Встановлюючи вищезазначене ВСУ знов взяв на себе функції Конституційного Суду, адже з цього переліку він не зазначив чітко, який саме пункт може стосуватися кредитний відносин, що склалися між банківськими установами та фізичними особами - резидентами на територій України (надання кредитів в іноземній валюті фізичним особам резидентам на території України).

ВСУ також неправомірно посилався на п.п «В» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, фактично підміняючи необхідність посилання на п.п «Г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, в якому зазначено про необхідність отримання індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти як засіб платежу. Необхідність посилання на п.п. «Г» зумовлена тим, що :

у відповідності з п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) – це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаються.

Банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання зі сплати процентів інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 1054 цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

А на підставі укладеного між сторонами кредитних договорів банками було надано кредити у іноземної валюті, за користування яким покладено обов’язок на позичальників сплачувати відсотки в іноземній валюті.

Тобто обґрунтування щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на підставі п.п. «Г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ базуються виключно на прямих нормах НПА та конкретних пунктах кредитного договору.

А посилання ВСУ на п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483 взагалі свідчить про низький кваліфікаційний рівень суду та/або недостатнє вивчення існуючого питання.

Дійсно, це Положення передбачає використання іноземної валюти як засобу платежу без отримання індивідуальної ліцензії, але ми вважаємо, що застосування цієї норми у разі не вірного її сприйняття (тлумачення, висновку тощо) може привести до протиріччя з іншим чинним законодавством та самому цьому Положенню, воно не підлягає застосуванню, принаймні в цьому тлумаченні (як зробив це суд вищої інстанції):

По-перше, норма пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 в частині, яка дозволяє використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, що регулюють питання отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій, що, в силу приписів Закону України «Про Національний банк України» та/або відповідно до конкуренції норм права щодо застосування нормативно-правових актів вищої юридичної сили є неприпустимим.

По-друге, приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 суперечать власне іншим вимогам цього ж Положення.

Так, у відповідності з п. 1.10 Положення, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Це дозволяє зробити єдиний правильний висновок, що хоча б у однієї із сторін за договором повинна бути індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу.

По-третє, вищезазначене Положення містить приписи, що не стосуються фізичної особи. П 1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. За своїми зобов’язаннями позичальники переважно виконували платежі виключно готівкою. Тому це Положення не підлягає застосуванню при конкретних кредитних договорів;

В-четвертих, припис п.1.5. Положення містить також : «ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями».

Тобто застосування цієї норми можливо лише за тими операціями, на які НБУ надав банківську ліцензію та письмовий дозвіл. Таким чином, в банківської ліцензії та/або в письмовому дозволі на здійснення операції з валютними цінностями повинна бути передбачена необхідність використання іноземної валюти як засобу платежу та цей платіж повинен бути виключно безготівковим (п.1.2 Положення). Позичальник за своїми зобов’язаннями виконував платежі готівкою, зазначена банківська ліцензія та дозвіл не містять відповідного припису (дозволу) в якому прямо чи непрямо передбачені як необхідні розрахунки між резидентами на території України в готівкової формі іноземною валютою у виконання будь-яких зобов’язань, ці приписи не містять навіть дозволу щодо кредитування в іноземній валюті.

По-п’яте, припис п.1.5. Положення НБУ протирічить власне іншій Постанові НБУ: Відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ №200 від 30.05.2007р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 – на територіях митниць;

п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Тобто при розгляді справ, що стосуються кредитних відносин, що виникли до 30.05.2007р. ця Постанова застосуванню підлягає.

Більш того, при вивченні даного Узагальнення виникає питання чи дійсно суди України будь-якої інстанції підкоряються при винесенні своїх рішень виключно Конституції Україні та Закону?

Фактично майже по всьому тексту Узагальнення мають місце певні вказівки щодо необхідності винесенні рішення на підставі думки ВСУ. Цим Узагальненням ВСУ фактично нівелює Конституційні норми щодо об’єктивного, справедливого та неупередженого суду. Суд вищої інстанції пропонує судам вжити заходи щодо усунення недоліків при здійсненні правосуддя при цьому сам займається його профанацією.

Проте статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищезазначеного в порядку, передбаченому ст.. 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» ,-

ПРОШУ:

1. Прийняти вищезазначене Заперечення до розгляду;

2. У встановлений законом термін надати письмове роз’яснення щодо вищезазначеного Узагальнення з чітким посиланням на норми чинного законодавства;

3. Шляхом реалізації свої прав та обов’язків внести відповідні зміни до цього Узагальнення з урахуванням посилань, що були надані в запереченні;

4. При внесенні змін до Узагальнення спиратися виключно на прямі норми Конституції та Законів України.

З повагою та надією на порозуміння, на справедливий та неупереджений суд,

Пупкин ВАСЯ

[vit]

Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується повернути таку ж кількість грошей та сплатити винагороду за надання фінансової послуги - проценти.

...

Розміщення залучених коштів (вкладів) громадян і юридичних осіб у як банківська діяльність у рамках Банківської ліцензії, та надання фінансової послуги – оплатної позики (кредиту) за рахунок залучених коштів (фінансових активів) у рамках ліцензії кредитної установи – це не тотожні операції.

...

У статті 1054 ЦК за кредитним договором, кредитом названі грошові кошти які передаються кредитодавцем позичальнику на засадах строкової оплатної позики. Договір позики та кредитний договір є формою кредиту, яка називається позикою. За договором позики позикодавець передає у власність позичальнику особисті кошти, а за кредитним договором кредитодавець зобов’язується передати у власність позичальнику особисті або залучені кошти, окрім депозитних коштів вкладників.

Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується повернути таку ж кількість коштів та сплатити винагороду за надання фінансової послуги - проценти.

не совсем понятно на счет перехода права собственности на валюту и отсюда привязка к позыке

позыка и кредит по идее тем и отличаются, что в первом случае идет переход права собственности, а во втором нет

Пункт 1.1. глави 1 розділу IV «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 розкриває поняття кредитних операцій: «До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.»

Стаття 2 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 р. № 279 також визначає «Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо.»

[у.zaporozhskiy]

не совсем понятно на счет перехода права собственности на валюту и отсюда привязка к позыке

позыка и кредит по идее тем и отличаются, что в первом случае идет переход права собственности, а во втором нет

Пункт 1.1. глави 1 розділу IV «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 розкриває поняття кредитних операцій: «До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.»

Стаття 2 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 р. № 279 також визначає «Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо.»

не могут деньги во временное пользование перейти, так как дальше ими распоряжаются

обсуждалось это, я с неймлессом на этом остались

а другие считают также как вы...

нормативно без Постановлений НБУ, которые говорят о кредитных операциях!

кредитные операции это одно, а кредитный договор и обязательства предусмотренные в нем это совершенно другое...

сможете безоговорочно меня убедить в том, что это временное пользование тогда, поверю...

но ссылаться на нормы ЦК и те которые регулируют кредитные договора, как сделки

я настаиваю на том, что ЗУ про банки и банковскую деятельность не имеют никакого отношения к нашим с вами кредитным договорам

хотя есть то что имеет отношение, ч. 6 ст. 47 и ст. 55, которые говорят, что правоотношения между клиентом и банком регулируются договором, а чем регулируются договор????

[Гранд Иншур]

Премного благодарен за доходчивый семнар.

Пожалуйста! Главное, чтоб от этого была польза в суде и в банке.

[vit]

не могут деньги во временное пользование перейти, так как дальше ими распоряжаются

обсуждалось это, я с неймлессом на этом остались

а другие считают также как вы...

нормативно без Постановлений НБУ, которые говорят о кредитных операциях!

кредитные операции это одно, а кредитный договор и обязательства предусмотренные в нем это совершенно другое...

сможете безоговорочно меня убедить в том, что это временное пользование тогда, поверю...

но ссылаться на нормы ЦК и те которые регулируют кредитные договора, как сделки

я настаиваю на том, что ЗУ про банки и банковскую деятельность не имеют никакого отношения к нашим с вами кредитным договорам

хотя есть то что имеет отношение, ч. 6 ст. 47 и ст. 55, которые говорят, что правоотношения между клиентом и банком регулируются договором, а чем регулируются договор????

почему тогда ЦК все таки разделяет понятие позыки и кредита ?

как я указывал отличие позыки от кредита (ст.1046 и ст. 1054 ЦК) как раз в переходе права собственности и передаче/взятии обязательств по предоставлению

в остальном данные отношения погласно п.2 ст.1054 ЦК идентичны

да и логика у вас интересная "ЗУ про банки и банковскую деятельность не имеют никакого отношения к нашим с вами кредитным договорам хотя есть то что имеет отношение, ч. 6 ст. 47 и ст. 55"

в ЗУ про банки и банковскую деятельность нет ни слова про позыку

к тому же на форуме обсуждалось на счет того, что взятые во вклады деньги остаются в собственности вкладчиков, и соответственно не могут быть переданы в собственность кому-либо

я это все веду к тому, что неправильно завязывать наши договора на позыку, иначе потом тяжело при реституции доказать, что отдавать нужно не "взятые вещи - баксы", а деньги - гривну, при чем по курсу на дату выдачи баксов

[Гранд Иншур]

Я тоже переспал тут с одной...

Девушкой или мыслью?

надо их (рейтинги) подопустить - разослать мировым рейтинговым агенствам меморандум (ноту протеста)

Кстати, сам об этом думал - написать в МВФ и ЕБРР коллективное письмо со смыслом - "не давайте им (правительству Украины) деньги!"

И, кроме шуток, думаю это будет действенно, особенно если таких ОБОСНОВАННЫХ писем будет ОЧЕНЬ МНОГО.

меморандум (ноту протеста) от участников финансового рынка...

...как выяснилось - и валютного тоже!

[IVANOVA]

Предлагаю и свою маленькую лепту (версию).

IV. Заперечення щодо думки ВСУ по вирішенню спорів, пов’язаних з укладенням договору та виконанням договірних зобов’язань в іноземній валюті

А посилання ВСУ на п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483 взагалі свідчить про низький кваліфікаційний рівень суду та/або недостатнє вивчення існуючого питання.

Пупкин ВАСЯ

Это вообще для Луспеника жесть!

а в общем у вас очень хорошо написано, именно в форме контраргументов

я думаю кроме ВСУ, надо еще "Гаранту" отослать можно и премьеру, только с переводом

если все отправим--может хоть тогда о нас вспомнят

[повереный]

почему тогда ЦК все таки разделяет понятие позыки и кредита ?

как я указывал отличие позыки от кредита (ст.1046 и ст. 1054 ЦК) как раз в переходе права собственности и передаче/взятии обязательств по предоставлению

в остальном данные отношения погласно п.2 ст.1054 ЦК идентичны

да и логика у вас интересная "ЗУ про банки и банковскую деятельность не имеют никакого отношения к нашим с вами кредитным договорам хотя есть то что имеет отношение, ч. 6 ст. 47 и ст. 55"

в ЗУ про банки и банковскую деятельность нет ни слова про позыку

к тому же на форуме обсуждалось на счет того, что взятые во вклады деньги остаются в собственности вкладчиков, и соответственно не могут быть переданы в собственность кому-либо

я это все веду к тому, что неправильно завязывать наши договора на позыку, иначе потом тяжело при реституции доказать, что отдавать нужно не "взятые вещи - баксы", а деньги - гривну, при чем по курсу на дату выдачи баксов

ст.1058 ЦКУ-банк.вклад: на эти отнош.распространяются правила о банк.счете:Ст.1066,ч.2 банк имеет право использовать денеж.средства на банковском счете. Т.Е. здесь банк и посредник между вклладчиком и заемщиком(у себя) и в тоже время ростовщик.Это,думаю, и есть " залучення" и " розмищення".Тут и баланс, тут и справедливость своего кэша(заработка)его размер.Но унас же- стране непредсказуемой: вложил(залучил) 1 рубь,а надо с него получить ("заработать") 100 .Маемо те,що маемо.

[nameless]

немелесс, Вы ,как всегда, на высоте! Спасибо за такой глубокий анализ.

Но при этом, у меня сложилось впечатление, исходя из вашего поста, что то что написано у меня в договоре и как все происходило в дальнейшем с выдачей кредита ( а у меня безнал в гривне), так банк просто ангел и поступил абсолютно правильно в части надання позыки . С чем в корне не согласна.

софи - банк имеет полное право переводить иностранную валюту на текущий счёт, если имеет лицензию на такие переводы, а он имеет.

Тут вопрос в другом - ВСУ пишет: не есть незаконным кредитование в валюте само по себе. Совершенно верно.

В вашем случае, нарушением есть то, что именно вам немогли передать доллары, т.к. этот правочин не разрешон законом. НО ВСУ на это по-барабану.

Потому у вас есть другое основание утверждать о незаконности договора ввиду нарушения законодательства про формирование обязанностей, и расчёты долларами за услугу.

[Гранд Иншур]

Моя статья по поводу Узагальнень (там много исков) - Читаем!

[у.zaporozhskiy]

Моя статья по поводу Узагальнень (там много исков) - Читаем!

я за все время хождений к руководству филий, ни разу не увидел их желание идти на встречу заемщикам и поиска компромисных решений тех или иных вопросов

[galinamax]

не совсем понятно на счет перехода права собственности на валюту и отсюда привязка к позыке

позыка и кредит по идее тем и отличаются, что в первом случае идет переход права собственности, а во втором нет

Пункт 1.1. глави 1 розділу IV «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 розкриває поняття кредитних операцій: «До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.»

Стаття 2 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 р. № 279 також визначає «Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо.»

Ну прям "Свадьба в Малиновке" - "Прошу выдать во временное пользование литр самогона"

[vekt]

хотя есть то что имеет отношение, ч. 6 ст. 47 и ст. 55, которые говорят, что правоотношения между клиентом и банком регулируются договором, а чем регулируются договор????

Там в ЗУпроФинпослуги так и прописано, что договор регулируется этим самым ЗУпроФинпослуги

[у.zaporozhskiy]

Там в ЗУпроФинпослуги так и прописано, что договор регулируется этим самым ЗУпроФинпослуги

с этим же я не спорю, я говорил про ЗУ "Про банки и банковскую деятельность"

и еще основное, что я пытался донести, что право банка кредитовать в иностранной валюте в определенных случаях не дает ему право выражать сделку и предусматривать условия выполнения в ней в иностранной валюте

основное, что я хотел сказать, что сделка, как таковая регулируется ЦК и точка.

[vekt]

Ну прям "Свадьба в Малиновке" - "Прошу выдать во временное пользование литр самогона"

Зря иронизируете. Слыхали, что НБУ коммерческим банкам дает позички?

ХозКод:

Стаття 349. Кредитні ресурси

1. Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

2. У разі недостатності коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кошти статутного та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону.

А теперь ЦКУ:

Стаття 827. Договір позички

1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

2. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

3. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

---------------

Сами видите, что банк может дать кредит деньгами из позички НацБанка. И уж точно не в собственность.

Пока речь идет о гривне никогда и никому не понятно, ну нафика не в собственность, а в пользование.

Да это ж "защита от дураков" (термин из технических кострукций) которые собираются кредитовать валютой.

Но против позики не особо попрешь. Это закон. И не одна постанова не может отменить 1046.

Но по логике, банки могут кредитовать не только залучеными, но и своими. Но в бух.учете невозможно отличить движение по счетам к заемщикам - то ли средства пришли из собственности банка, то ли от вкладчика или другого кредитора банка.

[sofi]

не пойму, чем всем участникам не угодил декрет? ведь именно он указывает, что на такое использование валюты , как обязывают наши кредитные договора, банкам генеральные лицензии не выдавались

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та

генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим

фінансовим установам України, національному оператору поштового

зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують

індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного

регулювання. { Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006 }

Отже, Національний банк має право видавати генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення виключно тих валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

В ст. 1 п.2) Декрету наведено вичерпний перелік таких валютних операцій, а саме

Для цілей цього Декрету надалі під термінами:

ст.1 п. 2) "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні

цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у

валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в

міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням

заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні

цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і

пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і

пересиланням за її межі валютних цінностей;

грошові кошти надані в кредит з метою придбання товарів робіт, послуг можуть використовуватись позичальником лише як засіб платежу, тим самим виконуючі дві функції, притаманні грошам:засобу платежу та засобу обігу. ПРоте , така валютна операцїя, як використанням валютних цінностей у внурішньому обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності не передбачено в переліку валютних операцїй, на які банк може отримати генеральну ліцензію. На такі операції не може бути видана і індивідуальна ліцензія.

Скромно и со вкусом.

[galinamax]

Моя статья по поводу Узагальнень (там много исков) - Читаем!

Что-то иски не открываются, второй раз захожу но иски не хотят открываться.

[IVANOVA]

Моя статья по поводу Узагальнень (там много исков) - Читаем!

так заинтриговали, а иски не открываются...

кстати статья у вас хорошая,- доходчивая

[vekt]

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в

міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням

заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні

цінності

Вот видите как интересно.

Наше обязательство вернуть кредит и заплатить проценты наши банкиры никому больше передать не смогут.

Например, коллекторам, факторам, по цессии, или даже государству (если банкир обанкротится). А нам даже перекредитоваться в другом банке нельзя. Потому что все это можно было бы сделать, если бы кредит мы получили в "міжнародному обігу", то есть от хоть и на территории, но от нереза. А так - сплошная дыряка в валютном законодательстве

[Алексашка]

Тобто ВСУ неправомірно ототожнює Декрет КМУ с Законом України.

Помоему это спорный вопрос . Тут неоднократно говорилось что Декрет КМУ и есть закон.

В соответствии со ст. 91 Конституции ( в старой конституции Стаття 97. Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України.) - Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу

1992-1993 р. Верховна Рада України тимчасово делегувала Кабінету Міністрів України повноваження на видання декретів у сфері законодавчого регулювання.

“делегування законодавчих повноважень”

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів

України повноважень видавати декрети в сфері

законодавчого регулювання

З метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із

здійсненням ринкової реформи, Верховна Рада України

п о с т а н о в л я є:

Делегувати Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до

21 травня 1993 року, повноваження видавати декрети в сфері

законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті

97 Конституції України ( 888-09 ), щодо відносин власності,

підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку,

державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової

системи, оподаткування, державної політики оплати праці і

ціноутворення.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 18 листопада 1992 року

N 2796-XII

[AntiBank]

ПРОДОВЖЕННЯ заперечення щодо стягнення суми заборгованості за договором в іноземній валюті

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=16633

....

Але особливу занепокоєність визвало фактичний дозвіл ВСУ щодо стягнення заборгованості у іноземної валюті з процентами, що є платою за користування грошима.

(Цитата Узагальнення)

«… уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

…

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором чи проценти на банківський вклад (статті 1054, 1061 ЦК України) в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.»

(Кінець цитати Узагальнення)

Проте в статті 533 ЦК України чітко зазначено:

Валюта виконання грошового зобов'язання

«1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.»

Законодавець не визначив межу цього зобов’язання, в наслідок яких саме відносин воно має виникати. Можна встановити лише, що ці зобов’язання виникають з загальних цивільно - правових відносин, так як саме ці відносини і розглядаються Цивільним Кодексом України.

Відносини, що виникають між позичальником та кредитором підпадають під цивільно - правові відносини, це підтверджено наявністю в ЦК Глави 71 ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД. З цього можна зробити висновок, що Цивільним Кодексом відносини між сторонами при отриманні/наданні позики, кредиту, банківського вкладу розглядаються в площині виникаючих зобов’язань, що мають бути виражені виключно в гривнях.

Тобто сам факт незаконності вираження зобов’язання у іноземної валюті при цивільно правових відносинах не може стати наслідком такого же порушення але вже за рішенням суду та/або внаслідок думки Верховного Суду України. Неприпустимо навіть за рішенням суду встановлювати грошове зобов’язання у іноземної валюті.

«2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.»

«3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.»

Це положення лише стверджує про необхідність вираження будь-якого грошового зобов’язання виключно в гривнях, та забороняє використання платіжних документів (та іноземної валюти) при здійсненні розрахунків за цим зобов’язанням за виключенням випадків та умов, що встановлені саме законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Тобто навіть рішення суду, та міркування ВСУ не може знівелювати це ствердження.

Але за думкою ВСУ, наявність у банківської установи банківської ліцензії, генеральної ліцензії та письмового Дозволу вивільняє банк від виконання ст.. 533 ЦК України та іншого чинного законодавства.

Верховний Суд не дослідив той факт, що наявність банківської ліцензії у банківської установи та письмового дозволу не надає банку право виконувати будь-які валютні операції на свій вибір та розсуд. Так, Банківська ліцензія не передбачає виконання будь - яких валютних операцій взагалі, Банківська ліцензія передбачає певні кредитні операції але виключно в національної валюті України, без ознак валютної операції. Лише письмовий Дозвіл передбачає деякі валютні операції (але не будь-які). Чіткий перелік дозволених валютних операцій визначено у відповідних додатках до Дозволу.

І в цьому переліку не існує жодної валютної операції, що може бути ототожнювана як кредитна операція (з ознакою валютної), що виконується між банком та фізичної особою - резидентом на території України. Верховний Суд України не встановив при цьому який саме пункт додатку до Дозволу передбачає вищезазначену валютну операцію, а керувався загальними та декілька термінами. Тобто суд, за логікою ВСУ, має виходити з припущення, що якийсь із зазначених пунктів переліку дозволенних валютних операцій і містить ознаку кредитної валютної операції між резидентами (фізичною особою включно) на території України.

Але це є неприпустимим, навіть якщо це стверджує така поважна установа як Верховний Суд України.

Більш того, при вивченні даного Узагальнення виникає питання чи дійсно суди України будь-якої інстанції підкоряються при винесенні своїх рішень виключно Конституції Україні та Закону?

Фактично майже по всьому тексту Узагальнення мають місце певні вказівки щодо необхідності винесенні рішення на підставі думки ВСУ. Цим Узагальненням ВСУ фактично нівелює Конституційні норми щодо об’єктивного, справедливого та неупередженого суду. Суд вищої інстанції пропонує судам вжити заходи щодо усунення недоліків при здійсненні правосуддя при цьому сам займається його профанацією.

Проте статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Безумовно, ми дуже розуміємо, що на сьогодні конституційні норми в України мають загальний характер та, як правило, можуть постійно змінюватись, лобіюватись певними колами комерційних установ, органами влади. При винесенні такого Узагальнення ВСУ фактично поставив під сумнів наявність в нашої державі такого поняття як верховенство права. Є підстави вважати, що таке Узагальнення має характер «замовного» та упередженого, так як більшість банківських аргументів та деяких мотивувальних частин рішень судів вже містили фактично ті ж самі аргументи, що були наведені судом віщої інстанції в своєму Узагальненні. Тобто думка ВСУ фактично відображала думку банків, що заінтересовані в саме такому трактуванні норм діючого законодавства.

Ми також розуміємо, що Верховний Суд України в своєму складі має фахівців з вищої юридичною освітою, але при винесенні таких Узагальнень також виникає сумнів в якості цієї освіти.

Якщо суд нівелює прямі норми Конституції, забуває про Присягу судді лише на підставі політичної та/ або економічної доцільності, то що робити тоді нам, простим громадянам, коли ця, так звана, доцільність нас не стосується. Всі ці вищезазначені дії створюють суспільну напругу, громадяни вже сьогодні роблять переоцінку цінностей, що так декламують деякі політичні сили. І дуже сумно стає, коли розумієш, що в нашої державі основний Закон України стає лише « настільною прикрасою» посадовця, представника судової та будь-якої іншої державної влади в Україні.

ЗАХИСТИТЬ ЦЕЙ ЗАКОН. Докажіть своїми діями, що це припущення помилкове.

На підставі вищезазначеного в порядку, передбаченому ст.. 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» ,-

ПРОШУ:

1. Прийняти вищезазначене Заперечення до розгляду;

2. У встановлений законом термін надати письмове роз’яснення щодо вищезазначеного Узагальнення з чітким посиланням на норми чинного законодавства;

3. Шляхом реалізації свої прав та обов’язків внести відповідні зміни до цього Узагальнення з урахуванням посилань, що були надані в запереченні;

4. При внесенні змін до Узагальнення спиратися виключно на прямі норми Конституції та Законів України.

З повагою та надією на порозуміння, на справедливий та неупереджений суд,

Пупкин ВАСЯ

[AntiBank]

Помоему это спорный вопрос . Тут неоднократно говорилось что Декрет КМУ и есть закон.

В соответствии со ст. 91 Конституции ( в старой конституции Стаття 97. Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України.) - Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу

1992-1993 р. Верховна Рада України тимчасово делегувала Кабінету Міністрів України повноваження на видання декретів у сфері законодавчого регулювання.

“делегування законодавчих повноважень”

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів

України повноважень видавати декрети в сфері

законодавчого регулювання

З метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із

здійсненням ринкової реформи, Верховна Рада України

п о с т а н о в л я є:

Делегувати Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до

21 травня 1993 року, повноваження видавати декрети в сфері

законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті

97 Конституції України ( 888-09 ), щодо відносин власності,

підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку,

державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової

системи, оподаткування, державної політики оплати праці і

ціноутворення.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 18 листопада 1992 року

N 2796-XII

Ві сами и ответили приведенной цитатой. Да, Декрет имеет силу закона, да, КМУ дали какие-то там полномочия ВР, но не все ведь полномочия.

Если законодатель хочет указать понятие закон, как любой законодательный акт, то он так и пишет. Вот Вам пример:

Стаття 198 ГК. Виконання грошових зобов'язань

1. Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у

господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або

готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

2. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин

повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові

зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у

випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити

розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до

законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній

валюті, здійснюється відповідно до закону.

Т.е. если он хочет указть согласно законодательству, то он так и пишет. Сюда влазит и декрет и постанова и даже какая -нибудь инструкция.

Но если он пишет ЗАКОНОМ, то разве мы можем начинать философствовать на эту тему?

Вы ж сами написали: "Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу"

Да, делегировала, но делегировала только в части : "видавати декрети в сфері

законодавчого регулювання"

Т.е никто не унижает Декрет. Документ серьезный, выше, чем любая Постанова НБУ, имеет силу закона. Но это не есть ЗАКОН.

Если мы рассматриваем термин Закон в народе (в быту), то-да, можно так предположить. Сюда можно впихнуть любой НПА. Короче, согласно закону, это значит взагали согласно всего законодаельства.

Но когда это же написано в Конституции, в другом законе. Т.е мы рассматриваем этот термин как юридический. Тут уже шаг влево, шаг вправо недопустим.

А иначе можно зайти в такие дебри. Покруче чем банковское и теперь уже судейское: "Гроши це кошти или кошти це гроши", а если так то можно расплачиваться даже монетами императорского двора.

[VladimirD]

Это ТупИк. Тогда вам придется инициировать признание неконституцонными положения Декрета КМУ, а потом "плясать от этого дальше". Удачи.