Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)

[ремикс]

Представники сторін надали суду різні за своєю сутністю постанови ВСУ від 24.09.2014 №6-144цс14 та від 11.03.2015 №6-16цс15, прийнятих за наслідками неоднакового застосування судом одних тих самих норм у подібних правовідносинах. В силу ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення ВСУ є обов'язкові для всіх судів України. Виходячи із загальних принципів права, суд бере до уваги рішення ВСУ, що було прийняте пізніше. Окрім цього, таке рішення ВСУ ухвалено на користь менш захищеного суб'єкта договору.
 
 
Ай молодца!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

[ремикс]

У меня сегодня господарська апеляшка потребовала от Привата:

- математический полный расчет их него "разрахунку",

-документальное подтверждение всех финансовых операций (платёжные документы),  

-подтверждение заключение договора (Умов та правил) по нету.

 

На суде первой инстации ответчик не был и не знал. Через год восстановили сроки. 

 

А суть дела - договор ЧП (ответчик ) заключил через нет. Путем подписания заявления електроным подписью.

И как всегда...подписанием даного заявления потверждаю согласие на условия и правила которые составляют договор.

 

Посмотрим что Приват притащит.....

[Bolt]

У меня сегодня господарська апеляшка потребовала от Привата:

- математический полный расчет их него "разрахунку",

-документальное подтверждение всех финансовых операций (платёжные документы),  

-подтверждение заключение договора (Умов та правил) по нету.

 

На суде первой инстации ответчик не был и не знал. Через год восстановили сроки. 

 

А суть дела - договор ЧП (ответчик ) заключил через нет. Путем подписания заявления електроным подписью.

И как всегда...подписанием даного заявления потверждаю согласие на условия и правила которые составляют договор.

 

Посмотрим что Приват притащит.....

 

В хозяйственном вообще к этим вопросам строже относятся... Посмотрим, что притащит... ))

[Obelix]

Посмотрим. У меня тоже есть подобное дело. Мы в самом начале пути )) Еще ничего не пропустили, даже наоборот ))

[Bolt]

Посмотрим. У меня тоже есть подобное дело. Мы в самом начале пути )) Еще ничего не пропустили, даже наоборот ))

 

Что даже наоборот...

[ремикс]

У меня сегодня господарська апеляшка потребовала от Привата:

- математический полный расчет их него "разрахунку",

-документальное подтверждение всех финансовых операций (платёжные документы),  

-подтверждение заключение договора (Умов та правил) по нету.

 

На суде первой инстации ответчик не был и не знал. Через год восстановили сроки. 

 

А суть дела - договор ЧП (ответчик ) заключил через нет. Путем подписания заявления електроным подписью.

И как всегда...подписанием даного заявления потверждаю согласие на условия и правила которые составляют договор.

 

Посмотрим что Приват притащит.....

 

Я как раз пытался возмущаться. Доказательства подаються в суд первой инстанции, а после табу, если не докажут уважительную причину. А судья Привату, а Вы письменное объяснение и с ними доказательства. Как Вам..... Дело в том, что с письменными объяснениями ограничений нет на подачу доказательств. Ну ладно посмотрим, что они притащат, но это уже последнее заседание.....

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44223124

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 210/2037/14-ц

 

Провадження № 2/210/205/15

 

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

 

"13" травня 2015 р.                                                        

 

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

 

    головуючої судді                                              Чайкіна О.В.,

    при секретарі                                                    Куксенко О.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 31.12.2008 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір № KRXRFG07080726, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 5015,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі в строки та в порядку, встановлених договором. Оскільки боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.03.2014р. становить 23360,11 грн. та судові витрати у справі.

 

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

 

Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

 

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

 

Причину неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду подав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що строк виконання за заявою встановлений не пізніше 31.12.2009 року, у зв'язку з цим на момент пред'явлення до відповідача позову був пропущений строк позовної давності.

 

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.

 

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, заперечення відповідача проти позову, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

 

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2008 року між сторонами у справі укладено договір № KRXRFG07080726, відповідно до якого Відповідач отримав кредит у розмірі 5015,60 грн. на строк 12 місяців з 31.12.2008р. по 31.12.2009р. включно на придбання товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту розмірі 0,0 та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 97,3.грн. з обміном на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії, зазначеній в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт»). Погашення заборгованості здійснюється з «20» по «25» число місяця, починаючи з 20.01.2009р.; щомісячний платіж 526,93грн. При порушенні зобов'язань позичальник сплачує банку пеню згідно п. 5.1. Умов (а.с. 4, зворот).

 

Судом встановлено, що при укладенні 31 грудня 2008 року договору між позивачем та відповідачем, останній надав згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт»), Тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом (зворот а.с. 4).

 

Відповідно до п. 5.1 Умов надання кредиту при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, останній має сплатити пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (а.с.6 зворот).

 

ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла заборгованість, яка станом на 25 березня 2014року за розрахунком позивача становить 23360,11 грн., а саме: 39,68грн. - заборгованості з відсотків, 681,10грн. - заборгованості з комісії, 21050,75грн. - заборгованості з пені.

 

Згідно з ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

 

Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

 

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

 

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5015,60 грн., що відповідачем не спростовано (а.с. 35).

 

Як вбачається з Заяви, банк надає Позичальнику кредит на строк 12 місяців з 31.12.2008р. по 31.12.2009р. Погашення заборгованості здійснювалося в наступному порядку: щомісяця в період сплати за який приймається період з "20" по "25" число кожного місяця Позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 526,93 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

 

Таким чином, договором встановлено черговість платежів, останній платіж за договором мав бути внесений не пізніше ніж 31.12.2009року.

 

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

 

Позичальник зобов'язувався повернути суму кредиту, сплатити відсотки у строки, визначені договором, однак у порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

 

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору та графіку внесення чергових платежів за договором, відповідач здійснював погашення кредиту наступним чином: 21.01.2009р. - 1528,66грн.; 20.02.2009р. - 414,56грн.; 20.03.2009р - 420,66грн.; 21.04.2009р. - 421,19грн.; 20.05.2009р. - 423,27грн.; 09.04.2010р. - 1,30грн.; 17.05.2010р. - 500,00грн.; 21.06.2010р. - 300,00грн.; 02.09.2010р. - 500,00грн.; 01.11.2010р. - 400,00грн.; 28.02.2011р. - 101,92грн.; 01.03.2011р. - 4,04грн.; (а.с. 3, 35-110).

 

Таким чином, оскільки чергові платежі за договором вносились несвоєчасно, відповідачем допущено прострочення виконання кредитного зобов'язання.

 

Разом з тим, вимоги банку не можуть бути задоволені, оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

 

Так судом встановлено, що остання операція за спірним договором (погашення заборгованості) була проведена відповідачем 01.03.2011 року, що вбачається з меморіального ордеру № ОKDЕ від 01.03.2011р. (а.с. 47), виписки по рахунку за кредитним договором (а.с. 41) /.

 

Позов до суду підписано 26.03.2014 року, подано до суду 14 квітня 2014 року / а. с. 2,3 /.

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з позовною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

 

Відповідно до положень ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку; ст.ст.256, 257 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; п.1 ч.2 ст.258 ЦК України - позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 

 

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

 

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку

 

Як встановлено судом, кредитним договором передбачено черговість платежів, відповідач повинен був сплачувати чергові платежі кожного місяця у період з 20 по 25 число кожного місяця, однак сплата чергових платежів відбувала з порушенням визначених договором строків. При цьому, відповідачем у періоди з 20.06.2009р. по 25.06.2009р.; з 20.07.2009р. по 25.07.2009р., з 20.08.2009р. по 25.08.2009р., з 20.09.2009р. по 25.09.2009р.; з 20.10.2009р. по 25.10.2009р.; з 20.11.2009р. по 25.11.2009р., з 20.12.2009р. по 25.12.2009р. чергові платежі не вносились, і станом на закінчення строку дії договору - 31.12.2009р. відповідач зобов'язання з повернення кредиту не виконав, а банк вже дізнався (міг дізнатись) про порушення його прав як кредитора у зобов'язанні.

 

В подальшому, відповідач вчинив дії, які свідчать про переривання строку позовної давності, а саме - сплата заборгованості за кредитом, що мало місце: 09.04.2010р.; 17.05.2010р.; 21.06.2010р.; 02.09.2010р.; 01.11.2010р.; 28.02.2011р.; 01.03.2011р., після чого сплати припинились.

 

Таким чином, починаючи з 31.12.2009року зобов'язання за кредитним договором, укладеного між сторонами у спорі, виконуються не належним чином, з порушенням строку виконання, останнє погашення заборгованості мало місце 01.03.2011 року, а банк звернувся до суду лише 14 квітня 2014 року, тобто більш ніж через три роки від дати останнього погашення заборгованості за договором.

 

Таким чином, доводи відповідача про те, що банк пред'явив позов після спливу як загальної позовної давності (3 роки відносно заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом і комісії), так і спеціальної позовної давності (1 рік відносно штрафів) є слушними.

 

Суд також погоджується з доводами відповідача про те, що не можна вважати Умови надання споживчого кредиту фізичним особам доказом збільшення позовної давності ("Розстрочка") (Стандарт»), виходячи з наступного.

 

Так, пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), наданих позивачем до позову, передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років (а.с. 7).

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

 

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (а.с. 4).

 

Як вбачається з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) (а.с. 5-7), останні не містять підпису позичальника ОСОБА_2, що ставить під сумнів ознайомлення відповідача в момент укладання договору саме з цими ж Умовами, які й були надані до суду.

 

Таким чином, належних та допустимих доказів, а саме письмового договору, скріпленого підписами сторін, про збільшення позовної давності банком не представлено, а отже й відсутні підстави вважати, що банк звернувся в межах строків позовної давності.

 

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові за № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, виходячи з правового аналізу ст.ст. 207, 259 ЦК України, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

У зв'язку із цим доводи позичальника про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

 

Суд приходить до висновку, що позивач не спростував заперечень відповідача в частині застосування позовної давності, та не надав доказів в обґрунтування звернення до суду в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

 

Таким чином, в силу ст.ст. 256, 257, ч.1,5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовні вимоги банку, щодо стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, не підлягають задоволенню і суд вважає, що в них слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

 

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд в порядку ст. 88 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 256, 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

 

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в той же строк з дня отримання його копії.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                     О. В. Чайкіна

[Obelix]

Что даже наоборот...

Делаем все необходимое.

Начиная с психологической подготовки клиента, который уже банка не боится, и даже готов потроллить его...

Заканчивая своеврнменной подготовкой отзыва и клопотаннь по делу.

[Bolt]

Делаем все необходимое.

Начиная с психологической подготовки клиента, который уже банка не боится, и даже готов потроллить его...

Заканчивая своеврнменной подготовкой отзыва и клопотаннь по делу.

 

Да у Вас весь комплекс услуг прям... Надо же... Даже психологические тренинги проводите по подготовке клиентов и вывода их из ступора... )))  

Я так далеко не шагнул... Мои клиенты обычно банка не видят, после того как я берусь за дело...

[Obelix]

Если они не видят банка, а сидят дома и трясутся от страха, это тоже не есть хорошо.

В психологическом настрое клиента половина успеха. И с этого нужно ( имхо) начинать любое дело.

Остальная половина- за юристом и судом ))

[Bolt]

Если они не видят банка, а сидят дома и трясутся от страха, это тоже не есть хорошо.

В психологическом настрое клиента половина успеха. И с этого нужно ( имхо) начинать любое дело.

Остальная половина- за юристом и судом ))

 

Почему трясутся от страха... Думаете я не разъясняю из чего состоит банк и с чем его едят...

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44303810

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

     Єдиний унікальний № 233/5582/14              Головуючий у 1-й інстанції: Купрєєнко А.С.

     Провадження  № 22-ц/778/3133/15                   Суддя-доповідач Спас О.В.

                                                                                                                                                      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 травня 2015 року                                                                    м. Запоріжжя

 

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

 

головуючого                         Спас О.В.,

суддів:                                    Полякова О.З.,

                                                Бабак А.М.,                

при секретарі                        Бабенко Т.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

У жовтні 2014 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованої за кредитним договором.

 

В позові зазначав, що відповідно до укладеного договору № DOXRRX01250181 від 22.06.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 2251,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк належним чином виконав своє зобов'язання за договором. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість станом від 18.05.2007 року на 09.01.2013 року має заборгованість 23567,28 грн., яка складається з наступного: заборгованість за відсотками 5832,39 грн., заборгованість по комісії 246,95 грн., пеня 17487,94 грн. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 4006,66 грн., яка була задоволена судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2008 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", різниця становить 19560,62 грн. Відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1048,15 грн., таким чином загальна сума заборгованості становить 21038,65 грн.

 

Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 21038,65 грн. та понесені судові витрати.

 

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

 

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

 

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

 

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

 

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

 

За договором №DOXRRX01250181 від 22.06.2007 року ОСОБА_4 отримав від позивача кредит у сумі 2251,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

 

Через неналежне виконання умов договору за ОСОБА_4  утворилася заборгованість з 18.05.2007 року станом на 09.01.2013 року у розмірі  23567,28 грн., яка складається з наступного: заборгованість за відсотками 5832,39 грн., заборгованість по комісії 246,95 грн., пеня 17487,94 грн.

 

Судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2008 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто 4006,66грн., які стягнуті у примусовому порядку станом на 01.02.2010р.

 

З урахуванням стягнутої суми заборгованість відповідача складає 21038,65 грн.

 

Позов пред'явлений 13.10.2014р.

 

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України  належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

 

Фактичні підстави позовних вимог мають своє підтвердження матеріалами справи. Правові підстави позовних вимог належним чином ґрунтуються на  ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

 

З матеріалів справи вбачається, що основною підставою відмови у задоволенні позову судом першої інстанції вказано пропуск позивачем строку позовної давності.

 

ОСОБА_4 заява про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності подана до суду першої інстанції 28 січня 2015р. (а.с.51).

 

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обставини пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.7-10) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

 

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг при отриманні позичальником кредиту, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

 

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-127цс14, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судом при розгляді справи.

 

З заяви позичальника вбачається, що кінцевим строком повного погашення кредиту та виконання зобов'язань сторонами договору визначено 22 квітня 2008р. (а.с.6).

 

З довідки ЗАТ "Український бекон" за місцем роботи відповідача вбачається, що за судовим наказом, виданим за цим же кредитним договором, заборгованість погашена повністю станом на 01.02.2010р.

 

В разі наявності у банку інших вимог, крім тих, що були задоволені видачею та виконанням судового наказу, з вказаної дати банк знав про порушення своїх прав, проте вимог до ОСОБА_4 своєчасно не пред'явив.

 

Стосовно строку позовної давності, який має застосовуватися у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

У наданих до справи Умовах надання споживчого кредиту (п.5.5.) передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

 

Вирішуючи вказане питання колегія суддів виходить із правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України.

 

Підстав відступити від цієї правової позиції колегія суддів не вбачає.

 

А саме, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-16цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Верховний Суд України вказав наступне.

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Вказані Верховним Судом у наведеній постанові обставини мають місце у даній справі.

 

А саме, вирішується спір щодо п. 5.5. тих самих Умов надання споживчого кредиту, що і у даній справі. Правочину у письмовій формі щодо збільшення строку позовної давності у справі немає. Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту, у тому числі п.5.5., не підписані позичальником, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

Виходячи з викладеного є підстави для висновку про відсутність між сторонами договору про збільшення строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування передбаченого п.5.5 Умов надання споживчого кредиту строку позовної давності, збільшеного до 5 років.

 

Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 21038,65грн. не спростовують висновки рішення суду, оскільки відмова у позові за пропуском строку позовної давності застосовується саме у разі доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

 

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

 

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

 

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" відхилити.

 

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44318230

Справа № 161/13100/14-ц

Провадження № 2/161/557/15

 

Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

21 травня 2015 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

 

головуючого - судді                             Кихтюка Р.М.,

при секретарі -                             Лукашевич І.П.,

з участю представника позивача -                     Кузіна Є.В.,

представника відповідача -                     ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

 

в с т а н о в и в :

 

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17.06.2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

 

Вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконав і станом на 14.07.2014 року загальна сума його боргу становить 28402,36 грн..

 

У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

 

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

 

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

 

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

 

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу.

 

У відповідності до ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

Згідно зі ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

 

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

 

Статтею ст. 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

 

Як з'ясовано в судовому засіданні із копії заяви ОСОБА_3 про надання кредиту (а.с. 9), Умов і правил надання банківських послуг (надалі - Правила, а.с. 11-34), 17.06.2011 року ОСОБА_3 підписано анкету-заяву, за умовами якої відповідачу надано можливість отримувати кошти в сумі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Дана заява містить пункт про те, що заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами складає договір надання банківських послуг.

 

Проте, як з'ясовано в судовому засіданні з пояснень представників сторін, Умови та правила надання банківських послуг, відповідачем не підписані(а.с.11-34).

 

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами).

 

У зв'язку з цим, враховуючи висловлену правову позицію у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції, оскільки відповідач не підписував Умови та правила надання банківських послуг, а лише заяву про приєднання до них і враховуючи, що позивачем не представлено належних і допустимих доказів, які б вказували, що саме ці Умови розумів відповідач підписуючи заяву позичальника, то в даному випадку їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні такого спору.    

 

Крім цього, суд зважає на доводи позивача та його представника, що кошти в сумі 18022,82 грн. ОСОБА_3 не отримував, а вони були зняті невідомою особою 18.07.2013 року через банкомат в м. Донецьку за допомогою послуги "Приват 24" і саме з вказаної дати і суми нараховувалась заборгованість, в той час як його номер телефону був заблокований. Наведене стверджується зверненням відповідача до ПрАТ "МТС Україна"(а.с.  ), Луцького РВ УМВС України у Волинській області стосовно шахрайських дій, внаслідок чого його заява прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань(а.с.   ), а також безпосереднє і особисте подання відповідачем у день зняття коштів до відділення банку в м. Луцьку заяви про це та блокування карткового рахунку, що фізично позбавляло його можливості зняти ці кошти в м. Донецьку.

 

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

 

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 207, 257, 267, 526, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

 

в и р і ш и в :

 

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором б/н від 17.06.2011 року в сумі 28402,36 грн. - відмовити.

 

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

 

Суддя Луцького міськрайонного суду                                     Р.М. Кихтюк    

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43279888

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Номер провадження №22ц-791/709/2015                                      Головуючий в І інстанції: Венглєвська Н.Б.

Категорія: 27                                                                                                                Доповідач: Полікарпова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2015 року березня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

 

ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.При секретаріМироненко І.С.

 

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

    У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі ПАТ «Приват Банк», Банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 07 грудня 2006 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1567, 50 грн. зі сплатою 12% за користування кредитом з кінцевим терміном повернення - 07 грудня 2008 року. Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору, станом на 21.03.2014 року, за ним утворилася заборгованість в сумі 19076, 52 грн., яка складається із заборгованості по процентах - 4191, 49 грн., заборгованості по комісії - 674, 42 грн., 12826, 01 грн. пені, а також штрафу: 500 грн. - фіксована частина, 884, 60 грн. - процентна складова, яку позивач просив стягнути з відповідача.

 

    Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Приват Банк» відмовлено.

 

    В апеляційній скарзі ПАТ «Приват Банк» просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

 

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 

    Відмовляючи Банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ним пропущено строк звернення до суду, оскільки строк виконання зобов'язання настав 07 грудня 2008 року і з цього дня Банк знав про своє порушене право, однак до суду звернувся лише 11 квітня 2014 року.

 

        Колегія суддів вважає, що такий висновок частково суперечить встановленим судом обставинам.

 

        З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Приват Банк» та ОСОБА_5 07 грудня 2006 року укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 1567, 50 грн. з кінцевим строком повернення - 07 грудня 2008 року. Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам для тарифного плану «Розстрочка», «Стандарт» термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів передбачено в п'ять років. Разом з тим, позичальником зазначені Умови не підписані (а.с.4, 5-8), що дає підстави для висновку про неузгодження між сторонами договору питання про збільшення строку позовної давності. 

 

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку із чим Банк у березні 2008 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості і рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16.04.2008 року, яке набрало чинності 12.06.2008 року з ОСОБА_5 стягнуто достроково на користь Банку заборгованість, яка виникла станом на 08.02.2008 року в сумі 2563, 48 грн. і яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1510, 76 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 601, 27 грн., заборгованості по комісії в сумі 329, 52 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 121, 93 грн.(а.с.28).

 

        Обґрунтовуючи розмір позовних вимог у даній справі, Банк надав розрахунок, з якого вбачається, що до суми заборгованості, яка визначена станом на 21.03.2014 року, включено також проценти, комісію, пеню, що нараховані за зазначеним вище кредитним договором у період з 07.12.2006 року по 08.02.2008 року, яка вже стягнута за рішенням суду від 16.04.2008 року. Ця обставина залишена поза увагою судом першої інстанції.

 

         Зазначене порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження у справі в цій частині.

 

         Позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості по процентах, комісії та пені, що нараховані після 12.06.2008 року, тобто з моменту, коли судовим рішенням кредитна заборгованість з відповідача достроково стягнута, а відповідно й закінчився строк дії кредитного договору, задоволенню не підлягають, оскільки законом не передбачено повторне стягнення по договору, строк дії якого закінчився. На даний час між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, однак вимоги відповідно до ст. 625 ЦК України щодо порушення виконання грошового зобов'язання позивач не заявляв.

 

        Таким чином, у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості в період з 12 червня 2008 року по 21 березня 2014 року слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

 

        В частині відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, яка утворилась у період з 08.02.2008 року по 16.04.2008 року, тобто до закінчення строку дії кредитного договору, яка не стягнута за рішенням суду від 16.04.2008 року, колегії суддів погоджується із зазначеною районним судом підставою - сплив строку позовної давності.

 

       Доводи апелянта про те, що строк позовної давності за даним позовом спливає лише 03.08.2015 року, виходячи з того, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 02.08.2010 року, а строк позовної давності за Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам для тарифного плану «Розстрочка» збільшено до 5 років колегія суддів до уваги не приймає.

 

       Згадані Умови, пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.       Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6 - 16 цс 15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.

 

Отже, підстав для скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, нарахованої за період з 08.02.2008 року по 12.06.2008 року немає.

 

    Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції частково скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав та про закриття провадження у справі щодо іншої частини позовних вимог.

 

    Керуючись положеннями ст. 303, 307, ч.3, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

                                                          

ВИРІШИЛА:

      

       Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.

 

       Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 кредитної заборгованості за період з 07.12.2006 року по 08.02.2008 року в сумі 2563, 48 грн. скасувати і провадження у справі закрити.

 

       Це ж рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 кредитної заборгованості за період з 12.06.2008 року по 21.03.2014 року з підстав пропуску строку позовної давності скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Банку за необгрунтованістю.

 

       В решті це ж рішення суду залишити без змін.

 

       Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43441585

Номер провадження: 22-ц/785/1911/15

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Калараш А. А.

  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

02.04.2015 року                                                м. Одеса

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

 

головуючого   -   Калараш А.А.

суддів              -   Короткова В.Д., Комаровської Н.В.

з участю секретаря  - Абалдової О.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року, -

 

встановила:

 

У липні 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за   № ОDXRF107060597, за яким позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року.

 

Проте через невиконання  відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню кредиту станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп.,

 

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 34833 грн. 34 коп., та понесені Банком судові витрати.

 

Рішення ухвалено у відсутність сторін.

 

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приват Банк", заборгованість за кредитним договором за № ОDXRF107060597 від 28 вересня 2007 року у розмірі   34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу - 500 грн. 00 коп.; штрафу - 1634 грн. 92 коп.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати у розмірі 348 грн. 33 коп.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. .

 

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

 

Суд першої інстанції задовольняючи позов   і стягуючи з відповідача    34833 грн. 34 коп. виходив з того,що за кредитним договором,укладеним 28.09.2007 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 ,у позивача виникло право звернення з вимогою про стягнення заборгованості в зв'язку із невиконанням взятих за договором зобов'язань, а відповідач повинна відповідати за порушення зобов'язання.

 

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступного.

 

      Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

 

     Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові за кредитним договором у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

    Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої само якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

З матеріалів справи вбачається , що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за   № ОDXRF107060597, що складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Рострочка" і "Стандарт"), згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року (а.с.6-10).

 

ОСОБА_2 зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп.; штрафу (процентна складова) - 1634 грн. 92 коп.,що підтверджується розрахунком заборгованості ,який узгоджується з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та матеріалами справи (а.с.5,37-39)

 

Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції звернулася з заявою про застосування строку позовної давності (а.с.40).

 

Строк дії договору кредиту сплинув 28.09.2008 року.

 

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та пояснень сторін ,наданих ними колегії суддів ,вбачається ,що останній платіж по погашенню кредиту відповідач здійснила у жовтні 2007 року .

 

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки        (стаття 257 ЦК України).

 

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

Позивач звернувся до суду з позовом 29.07.2014 року , поза межами  позовної давності .

 

Матеріали справи не містять докази переривання перебігу позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України або спливу позовної давності з поважних причин.

 

Суд першої інстанції помилково виходив з того,що оскільки відповідачем у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року ,в рахунок погашення заборгованості сплачено 9000 грн. ,що свідчить про визнання ОСОБА_2 боргу та підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, оскільки вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким,що перериває перебіг позовної давності ,лише за умови ,коли такі дії здійснено у період позовної давності.

 

Погашення заборгованості або визнання боржником боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

 

Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при укладенні кредитного договору передбачено терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом,винагороди ,неустойки -пені,штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років.

 

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності домовленості між Банком та ОСОБА_2 про збільшення  строку позовної давності до п'яти років через те ,що ОСОБА_2 не підписувала Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"),оскільки Умови не містять підпису ОСОБА_2, матеріали справи не містять докази того,що саме ці Умови розуміла ОСОБА_2,підписуючи заяву позичальника,а також те ,що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника ,або в подальшому такі Умови ,зокрема щодо збільшення строку позовної давності не змінювалися.

 

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України , висловленої в постановах № 6-16 цс-15 від 11.03.2015 року та 6-240 цс -14, що відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

 

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив позов Банку.

 

За таких підстав ,відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України , апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ "Приват Банк" підлягає стягненню судовий збір сплачений ОСОБА_2 при принесенні нею апеляційної скарги у розмірі 174 грн.16 коп.

 

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

вирішила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року скасувати.

 

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

 

Стягнути з ПАТ КБ "Приват Банк" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 174 грн.16 коп.

 

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

 

Судді апеляційного суду

Одеської області                                                                   А.А. Калараш

                                                                                                                         В.Д. Коротков

                                         Н.В. Комаровська

[Bolt]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43978480         

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА      

 

справа № 753/4741/15-ц

                                           провадження № 2/753/3374/15    

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"24" квітня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва

 

в складі: головуючого судді              ЛЕОНТЮК Л.К.

 

               за участю секретаря            ДРАГА О.А.

               сторін:

               відповідача                            ОСОБА_2  

 

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОГО  ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК " ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , суд -

 

                                                         в с т а н о в и в :

 

Позивач Публічно акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" через свого представника, за довіреністю № 3913-О від 25.10. 2012 року Сафір Ф.О. ( а.с. 39) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

 

Свої вимоги мотивував тим, що 24.03. 2011 року ОСОБА_2 став клієнтом ПАТ КБ "Приватбанк" ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами  надання банкіських послуг, підписавши анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банкіських послуг у ПриватБанку, згідно  якої отримав  кредитну  картку « Універсальна».

 

13.11. 2011 року ОСОБА_2 було переоформлено кредитну  карту на престижну кредитну картку « Gold» відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 15 500 гривень у вигляді встановленого кредитного  ліміту  на платіжну  картку « Gold»  зі сплатою відсотків за користування  кредитом у розмірі 30,00% на рік  на суму  залишку заборгованості  за кредитним  лімітом.

 

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1,1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

 

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

 

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

 

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайтіhttp://privatbank.ua/terms/pages/70/. з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою".

 

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

 

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст, ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за Вказаним договором не виконав.

 

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.12.2014 року має заборгованість - 39 396, 02 грн,, яка складається з наступного:

 

-     22 824, 43 грн. - заборгованість за кредитом;

-     13 301, 77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-     917, 63 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-     500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-     1852, 19 грн. - штраф (процентна складова).

 

Виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

 

    В судове засідання позивач не з»явився, про те, від представника банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Д.В. Стаднікова надійшла письмова заява, яка зареєстрована в загальній канцелярії за вх. № 17078 від 06.04. 2015 року про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

 

           Відповідач заперечував проти  заявлених вимог, надавши свої усні та письмові пояснення, та просив у задоволенні позову відмовити.

 

    Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, вивчивши письмові пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

 

          Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 з 24.03. 2011 року є клієнтом  ПАТ КБ « Приватбанк» подавши анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банкіських послуг у ПриватБанку, згідно  якої отримав  кредитну  картку « Універсальна», яку 13.11. 2011 року переоформлено   на картку « Gold»  зі сплатою відсотків за користування  кредитом у розмірі 30,00% на рік  на суму  залишку заборгованості  за кредитним  лімітом.

 

          На підтвердження вимог  позивач надав суду в якості доказів:

 

- копію Анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банкіських послуг у ПриватБанку ( а.с. 9);

 

           - довідку  про зміну  умов кредитування та обслуговування кредитної  картки клієнта ОСОБА_2 ( картковий рахунок НОМЕР_1 від 29.10. 2011 року) ( а.с. 8);

 

• розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13. 11. 2011 року ( а.с. 6-7);
  
• роздруківку з сайту Тарифи по престижним картам Visa ( а.с. 10-11);
  
•  
  

                -   витяг із Умов та Правил надання банкіських послуг затверджені наказом від  

 

     06.03. 2010 року № СП-2010-256,  зазначаючи, що при укладенні Кредитного договору

сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України.

 

    Згідно зазначеної статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

 

                 Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

            Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти факту укладання з ним та позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного  договору № б/н від 13.11. 2011  року та надання йому банком  грошових коштів за таким договором, пославшись як на добросовісного позичальника, клієнта банку та законослухняного громадянина має інші кредитні відносини, по яким відсутня будь-яка заборгованість, а отже у суду відсутні наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості станом на 31.12.2014 року , яка складає 39 396, 02 грн. за кредитним договором, який, на думку суду, помилково  прикладений  до позовної заяви.    

 

           Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності і справедливості.

 

    Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

 

    Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

 

    Відповідно  до приписів норми  ст. 1055 ЦК України, кредитний  договір укладається у письмовій  формі. Кредитний  договір, укладений з недодержанням  письмової  форми є нікчемним.

 

           Згідно ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист  прав споживачів», договір про надання споживчого  кредиту укладається  у письмовій  формі, один з оригіналів якого  передається  споживачеві. Обов»язок доведення того, що один з  оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається  на кредитодавця.

 

           Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним  є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання  такого правочину недійсним  судом  не вимагається.

 

           Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний  правочин не створює юридичних наслідків, крім  тих, що пов»язані з його  недійсністю.

 

           Про те, похзивач  ПАТ КБ «Приватбанк доказів  укладання  з відповідачем ОСОБА_2, як з позичальником та споживачем  послуг банку, кредитного  договору № б/н  від 13. 11. 2011 року в письмовій формі, та надання відповідачу банком  йому  примірника, як то встановлено  ч. 4  ст. 11 Закону України «Про захист  прав споживачів», суду не  надано.

 

           Водночас, доказів надання відповідачу банком  грошових коштів за наданим до суду ,  кредитним  договором, суду  також  не надано.

 

           За таких обставин, у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутні  будь-які підстави  для пред»явлення  до відповідача  вимог про стягнення  заборгованості по неіснуючому  кредитному  договору  чи нікчемному  правочину.

 

           Посилання позивача у позовних вимогах на той факт, що між відповідачем та банком  був укладений  договір про надання банкіських послуг у Приватбанку, за яким,  24.03. 2011 року було видану кредитну  картку « Універсальна» переоформлену банком на картку « Gold», не можуть бути прийняті як доказ укладання з відповідачем в письмовій  формі  кредитного  договору б/н  від 13. 11. 2011 року.

 

           Як вбачається із матеріалів  цивільної  справи, 24.03. 2011 року  відповідачем до  ПАТ КБ «Приватбанк» дійсно було подано анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банкіських послуг у ПриватБанку, в частині надання відповідчу послуг    з отримання платіжної карти кредитка « Універсальна», з кредитним  лімітом в розмірі 15 000, 00 гривень, на умовах кредитування  встановлених банком  для цієї картки.

 

           На підставі вищезазначеної заяви з банком був укладений кредитний договір SANDN50000042832699, що підтверджується довідкою від 24.03. 2011 року про умови кредитування з  використання картки « Універсальна», яка є частиною цього договору ( а.с.8).

 

          На разі, інших кредитних договорів з банком не укладалось, доказів  їх укладання суду  позивач не надав.

 

          Водночас, в довідці про зміну  умов кредитування позивач посилається  на кредитний договір SANDN52000052326124 від 29.10. 2011 року, а в розрахунку заборгованості  на кредитний  договір № б/н  від 13.11. 2011 року ( а.с.6-7).

 

               Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банкіських послуг, затверджені наказом від  06.03. 2010 року № СП-2010-256, на  які посилається позивач та згідно  умов  яких банк може  самостійно  змінювати кредитний ліміт та умови  кредитування  клієнтів, не можуть  бути взяті до уваги, оскільки у наданих правилах відсутній підпис  відповідача. що останній  ознайомлений з вказаними правилами та не є  частиною укладеного відповідачем з банком  24.03. 2011 року договору ( а.с. 12 - 26).

 

               Відповідно до ч.1 ст. 208 ЦК України, правочин вважається  таким, що вчинений у письмовій  формі, якщо його зміст зафіксований в одному  або  кількох документах, у листах, тереграмах, якими обмінялися сторони.

 

               При цьому ч.2 ст. 208 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій  формі, якщо  він підписаний його  стороною ( сторонами).

 

                Вимоги до оформлення документів, в тому числі щодо їх підпису, встановлені в національному стандарті Державна уніфікована система документація ДСТУ 4163-2003 « Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 07.04. 2003 року № 55, що є  обов»язковим для застосування в діяльності  підприємств, установ, організацій.

 

                 Відповідно  до п. 5.23, п.5.26, п. 7.12 ДСТУ 4163-2003 « Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», підпис складається з назви  посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів і прізвища. Підпис  розміщують під  текстом документа або  під  відміткою про наявнеість  додатків. Підписується  кожна сторінка не прошитого багатосторінкового документу, з відтиском печатки підприємства, установи,  організації, іншої юридичної особи.

 

                  Наданий позивачем  витяг з  Умов та Правил надання банкіських послуг, затверджені наказом від  06.03. 2010 року № СП-2010-256 підписаний лише  головою правління  ПАТ КБ «Приватбанк», підпис відповідача ОСОБА_2 на ньому відсутній.

 

                 З письмових заперечень відповідача від 24.04. 2015 року та усних пояснень у судовому засіданні,  відповідач  в категоричній формі  повідомив суд, що при укладанні  кредитного договору  24.03. 2011 року вказані умови  йому для ознайомлення та підпису  представниками  банку не надавалися, з ним не узгоджувалися, їх примірник  ним не підписувався та ним не отримувався, докази на це суду позивачем не надані.

 

                За вказаних  обставин, вказані  умови  не є складовою  частиною  укладеного  відповідачем з банком договору, а їх положення  не є  обов»язковими  для сторони відповідача  та не можуть  бути взяті  до уваги  при вирішенні  справи.

 

                Відсутність  позову про визнання кредитного  договору недійсним як оспорюваного  правочину не може  бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні  справи за позовом банку  до  позичальника про стягнення  заборгованості за кредитним  договором.

 

                Відповідна  правова позиція Верховного Суду України  висловлена  у постанові від 11 березня 2015 року у справі 6-16 цс 15  та є обов»язковою до застосування  при розгляді  справ іншими  судами.

 

                Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні  позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, слід відмовити у повному обсязі.  

 

           Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 208, 215, 216, 525, 526, 527 530, 627, 629, 634, 1055 ЦК України; ст.ст. 3, 10, 57, 60, 209, 213, 215,218, 294 ЦПК України; п. 5.23, п.5.26, п. 7.12 ДСТУ 4163-2003 « Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 07.04. 2003 року № 55 ; ч. 4  ст. 11 Закону України «Про захист  прав споживачів»; правова позиція Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року у справі 6-16 цс 15, суд -

 

                 В И Р І Ш И В:

 

     В задоволенні позовних  вимог ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОМУ  ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК " ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,  відмовити.       

   

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь  у

справі, але  не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано.   У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи апеляційним судом.

 

Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2015 року.

 

СУДДЯ                                                                           Л.К. ЛЕОНТЮК

[Mira]

Разом з тим апеляційний суд не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка" (Стандарт), п. 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача.

При цьому такі Умови є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови були чинними під час укладення договору.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44484019

 

Що це таке, и при каких условиях они є чинними без подписи

[ремикс]

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44223124

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 210/2037/14-ц

 

Провадження № 2/210/205/15

 

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

 

"13" травня 2015 р.                                                        

 

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

 

    головуючої судді                                              Чайкіна О.В.,

    при секретарі                                                    Куксенко О.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 31.12.2008 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір № KRXRFG07080726, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 5015,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі в строки та в порядку, встановлених договором. Оскільки боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.03.2014р. становить 23360,11 грн. та судові витрати у справі.

 

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

 

Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

 

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

 

Причину неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду подав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що строк виконання за заявою встановлений не пізніше 31.12.2009 року, у зв'язку з цим на момент пред'явлення до відповідача позову був пропущений строк позовної давності.

 

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.

 

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, заперечення відповідача проти позову, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

 

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2008 року між сторонами у справі укладено договір № KRXRFG07080726, відповідно до якого Відповідач отримав кредит у розмірі 5015,60 грн. на строк 12 місяців з 31.12.2008р. по 31.12.2009р. включно на придбання товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту розмірі 0,0 та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 97,3.грн. з обміном на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії, зазначеній в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт»). Погашення заборгованості здійснюється з «20» по «25» число місяця, починаючи з 20.01.2009р.; щомісячний платіж 526,93грн. При порушенні зобов'язань позичальник сплачує банку пеню згідно п. 5.1. Умов (а.с. 4, зворот).

 

Судом встановлено, що при укладенні 31 грудня 2008 року договору між позивачем та відповідачем, останній надав згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт»), Тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом (зворот а.с. 4).

 

Відповідно до п. 5.1 Умов надання кредиту при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, останній має сплатити пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (а.с.6 зворот).

 

ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла заборгованість, яка станом на 25 березня 2014року за розрахунком позивача становить 23360,11 грн., а саме: 39,68грн. - заборгованості з відсотків, 681,10грн. - заборгованості з комісії, 21050,75грн. - заборгованості з пені.

 

Згідно з ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

 

Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

 

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

 

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5015,60 грн., що відповідачем не спростовано (а.с. 35).

 

Як вбачається з Заяви, банк надає Позичальнику кредит на строк 12 місяців з 31.12.2008р. по 31.12.2009р. Погашення заборгованості здійснювалося в наступному порядку: щомісяця в період сплати за який приймається період з "20" по "25" число кожного місяця Позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 526,93 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

 

Таким чином, договором встановлено черговість платежів, останній платіж за договором мав бути внесений не пізніше ніж 31.12.2009року.

 

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

 

Позичальник зобов'язувався повернути суму кредиту, сплатити відсотки у строки, визначені договором, однак у порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

 

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору та графіку внесення чергових платежів за договором, відповідач здійснював погашення кредиту наступним чином: 21.01.2009р. - 1528,66грн.; 20.02.2009р. - 414,56грн.; 20.03.2009р - 420,66грн.; 21.04.2009р. - 421,19грн.; 20.05.2009р. - 423,27грн.; 09.04.2010р. - 1,30грн.; 17.05.2010р. - 500,00грн.; 21.06.2010р. - 300,00грн.; 02.09.2010р. - 500,00грн.; 01.11.2010р. - 400,00грн.; 28.02.2011р. - 101,92грн.; 01.03.2011р. - 4,04грн.; (а.с. 3, 35-110).

 

Таким чином, оскільки чергові платежі за договором вносились несвоєчасно, відповідачем допущено прострочення виконання кредитного зобов'язання.

 

Разом з тим, вимоги банку не можуть бути задоволені, оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

 

Так судом встановлено, що остання операція за спірним договором (погашення заборгованості) була проведена відповідачем 01.03.2011 року, що вбачається з меморіального ордеру № ОKDЕ від 01.03.2011р. (а.с. 47), виписки по рахунку за кредитним договором (а.с. 41) /.

 

Позов до суду підписано 26.03.2014 року, подано до суду 14 квітня 2014 року / а. с. 2,3 /.

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з позовною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

 

Відповідно до положень ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку; ст.ст.256, 257 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; п.1 ч.2 ст.258 ЦК України - позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 

 

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

 

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку

 

Як встановлено судом, кредитним договором передбачено черговість платежів, відповідач повинен був сплачувати чергові платежі кожного місяця у період з 20 по 25 число кожного місяця, однак сплата чергових платежів відбувала з порушенням визначених договором строків. При цьому, відповідачем у періоди з 20.06.2009р. по 25.06.2009р.; з 20.07.2009р. по 25.07.2009р., з 20.08.2009р. по 25.08.2009р., з 20.09.2009р. по 25.09.2009р.; з 20.10.2009р. по 25.10.2009р.; з 20.11.2009р. по 25.11.2009р., з 20.12.2009р. по 25.12.2009р. чергові платежі не вносились, і станом на закінчення строку дії договору - 31.12.2009р. відповідач зобов'язання з повернення кредиту не виконав, а банк вже дізнався (міг дізнатись) про порушення його прав як кредитора у зобов'язанні.

 

В подальшому, відповідач вчинив дії, які свідчать про переривання строку позовної давності, а саме - сплата заборгованості за кредитом, що мало місце: 09.04.2010р.; 17.05.2010р.; 21.06.2010р.; 02.09.2010р.; 01.11.2010р.; 28.02.2011р.; 01.03.2011р., після чого сплати припинились.

 

Таким чином, починаючи з 31.12.2009року зобов'язання за кредитним договором, укладеного між сторонами у спорі, виконуються не належним чином, з порушенням строку виконання, останнє погашення заборгованості мало місце 01.03.2011 року, а банк звернувся до суду лише 14 квітня 2014 року, тобто більш ніж через три роки від дати останнього погашення заборгованості за договором.

 

Таким чином, доводи відповідача про те, що банк пред'явив позов після спливу як загальної позовної давності (3 роки відносно заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом і комісії), так і спеціальної позовної давності (1 рік відносно штрафів) є слушними.

 

Суд також погоджується з доводами відповідача про те, що не можна вважати Умови надання споживчого кредиту фізичним особам доказом збільшення позовної давності ("Розстрочка") (Стандарт»), виходячи з наступного.

 

Так, пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), наданих позивачем до позову, передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років (а.с. 7).

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

 

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

 

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (а.с. 4).

 

Як вбачається з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) (а.с. 5-7), останні не містять підпису позичальника ОСОБА_2, що ставить під сумнів ознайомлення відповідача в момент укладання договору саме з цими ж Умовами, які й були надані до суду.

 

Таким чином, належних та допустимих доказів, а саме письмового договору, скріпленого підписами сторін, про збільшення позовної давності банком не представлено, а отже й відсутні підстави вважати, що банк звернувся в межах строків позовної давності.

 

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові за № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, виходячи з правового аналізу ст.ст. 207, 259 ЦК України, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

У зв'язку із цим доводи позичальника про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

 

Суд приходить до висновку, що позивач не спростував заперечень відповідача в частині застосування позовної давності, та не надав доказів в обґрунтування звернення до суду в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

 

Таким чином, в силу ст.ст. 256, 257, ч.1,5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовні вимоги банку, щодо стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, не підлягають задоволенню і суд вважає, що в них слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

 

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд в порядку ст. 88 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 256, 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

 

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в той же строк з дня отримання його копії.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                     О. В. Чайкіна

 

 

Наслышен о принципиальной позиции этой судьи (с точки зрения закона). Она даже прокурорских троллит в уголовных делах. Респект.

[ремикс]

 

Разом з тим апеляційний суд не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка" (Стандарт), п. 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача.

При цьому такі Умови є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови були чинними під час укладення договору.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44484019

 

Що це таке, и при каких условиях они є чинними без подписи

 

 

ВССУ не сдаётся.....

 

А ВСУ сказал....

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались. № 6-240цс14 ,  6-698цс15, 6-16цс15 

 

Суди першої, апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись із доводами позивача щодо застосування п’ятирічної позовної давності, не звернули увагу на те, що Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.  № 6-757цс15

[ремикс]

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43978480         

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА      

 

справа № 753/4741/15-ц

                                           провадження № 2/753/3374/15    

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"24" квітня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва

 

в складі: головуючого судді              ЛЕОНТЮК Л.К.

 

               

 

                Вимоги до оформлення документів, в тому числі щодо їх підпису, встановлені в національному стандарті Державна уніфікована система документація ДСТУ 4163-2003 « Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 07.04. 2003 року № 55, що є  обов»язковим для застосування в діяльності  підприємств, установ, організацій.

 

                 Відповідно  до п. 5.23, п.5.26, п. 7.12 ДСТУ 4163-2003 « Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», підпис складається з назви  посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів і прізвища. Підпис  розміщують під  текстом документа або  під  відміткою про наявнеість  додатків. Підписується  кожна сторінка не прошитого багатосторінкового документу, з відтиском печатки підприємства, установи,  організації, іншої юридичної особи.

 

                  Наданий позивачем  витяг з  Умов та Правил надання банкіських послуг, затверджені наказом від  06.03. 2010 року № СП-2010-256 підписаний лише  головою правління  ПАТ КБ «Приватбанк», підпис відповідача ОСОБА_2 на ньому відсутній.

 

                 З письмових заперечень відповідача від 24.04. 2015 року та усних пояснень у судовому засіданні,  відповідач  в категоричній формі  повідомив суд, що при укладанні  кредитного договору  24.03. 2011 року вказані умови  йому для ознайомлення та підпису  представниками  банку не надавалися, з ним не узгоджувалися, їх примірник  ним не підписувався та ним не отримувався, докази на це суду позивачем не надані.

 

                За вказаних  обставин, вказані  умови  не є складовою  частиною  укладеного  відповідачем з банком договору, а їх положення  не є  обов»язковими  для сторони відповідача  та не можуть  бути взяті  до уваги  при вирішенні  справи.

 

                Відсутність  позову про визнання кредитного  договору недійсним як оспорюваного  правочину не може  бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні  справи за позовом банку  до  позичальника про стягнення  заборгованості за кредитним  договором.

 

       

 

 

Крутая позиция судьи, особенно  Відсутність  позову про визнання кредитного  договору недійсним як оспорюваного  правочину не може  бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні  справи за позовом банку  до  позичальника про стягнення  заборгованості за кредитним  договором.

[у.zaporozhskiy]

В продолжении тематики не подписанного соглашения об увеличении исковой давности.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7707#entry145200

[MaxP]

В 22.07.2015 в 19:12, ремикс сказал:

Крутая позиция судьи, особенно  Відсутність  позову про визнання кредитного  договору недійсним як оспорюваного  правочину не може  бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні  справи за позовом банку  до  позичальника про стягнення  заборгованості за кредитним  договором.

Жаль не нашла продолжения в ВСУ

[ремикс]

В 30.06.2017 в 12:03, MaxP сказал:

Жаль не нашла продолжения в ВСУ

як зазначив Верховний Суд України у своєї постанові №6-16цс15 від 11.03.2015р., що “відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенню справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.”

[ремикс]

В 30.06.2017 в 12:03, MaxP сказал:

Жаль не нашла продолжения в ВСУ

Есть ещё Постанова ВСУ ну никак не найду