Изьятие ипотеки через перерегистрацию


Recommended Posts

Холодильник собственника, а мороз наш (поучительное наставление Матроскина)  :)

 

Всё правильно, квартира собственника и с этим никто не спорит...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • Ответы 5.9k
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Где запрет прийти в свою собственность?

Не спать в ней, а просто прийти осмотреть ее?

Почему, когда берутся определения об обыске или осмотре жилья требуют именно данные о собственники?

 

Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

1. Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

2. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

3. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

 

 

Но и эти нормы не касаются именно собственника.

Можно заниматься популизмом.

Но запрета, к сожалению нет.

 

Стаття 234. Обшук

1. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

3. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку;

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

 

 

Ну Вы же сами приводите нормы в защиту моей позиции, володиння видите может быть и тымчасове...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Но и эти нормы не касаются именно собственника.

Можно заниматься популизмом.

Но запрета, к сожалению нет.

 

Вы это у банковских научились так нормы выкручивать под ситуацию... Они ведь прямо и так на всё указывают... А есть разрешение... А разве нет прямой нормы запрещающей вмешиваться в личную жизнь других граждан... Человек сдал в аренду собственность и он не является в это время её володильцем, так как он распорядился своей собственностью сдав её в аренду и воспользовался для этого именно своим правом собственника... Не кто то за него, а он сам собственноручно воспользовался своим правом законным... Если его, что то не устраивает, то пусть в судебном порядке расторгает договор аренды...

 

Я арендовал квартиры, мне приходилось в других городах, то хозяина квартиры я конечно же не впускал в своё временное жильё... Если хозяин ломится к себе в квартиру в то время когда Вы там находитесь на законных основаниях, то смело вызывайте милицию... Мало ли что на уме у того хозяина, может быть ему квартирантка понравилась...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

И мне кстати почему то кажется, что личные права человека стоят выше прав собственности... По крайней мере в ККУ так, в начале преступления против личности стоят, а потом всё остальное...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это не нормально, мягко говоря. НО печаль в том, что ежели при проникновении от самозащиты кто-то пострадает, то вполне самозащитнику могут еще и статью КК приписать.

Сегодня чуть позже напишу Вам где искать практику. У меня в решении судья сослалась именно на это.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Главное в законе не собственность, а жильё... Вот немного с российского юридического форума... Или тоже скажете, что у нас не так... http://www.zonazakona.ru/forum/forum/гражданское-право-консультация/общие-вопросы-по-гражданскому-праву/151912-хозяйка-арендуемой-квартиры-приходит-без-жильцов

она (хозяйка) и с вами не может входить


нельзя в ходить в то чего нету

её право собственности не нарушено. она была и есть собственница квартиры

но самой квартиры у неё "на руках" нету, она её передала во временное владение вам.

ваша съёмная квартира - ваше жилище. ваше жилище неприкосновенно для всех кто не имеет законного основания входить в него.


"хозяйка" передала вам квартиру во владение (квартира не принадлежит вам но вы ею законно владеете) для проживания.

"хозяйка" не получила у вас согласия на визит и, вероятно, не предусмотрела для себя такое право визита в договоре.

вывод
у неё нет законного права входить в ваше жилище

это чо за номер? у неё есть ключи от квартиры?

значит она вам фактически не передала квартиру. не обеспечено ваше владение квартирой.

вам следует сменить замок

Причем Конституция РФ никак не различает прав нанимателя или собственника квартиры, главное, кто реально живет в квартире. Т.е. Ваше конституционное право состоит в том, чтобы менять замки, не пускать даже хозяйку, когда Вы не готовы её принять и Ваш договор найма действует.

 

И так далее...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

И мне кстати почему то кажется, что личные права человека стоят выше прав собственности... По крайней мере в ККУ так, в начале преступления против личности стоят, а потом всё остальное...

По уголовному праву:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/52933925

Згідно зі ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд приміщення, що здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого                 з прокурором, або прокурора.

Між тим, як встановлено апеляційним судом, огляд житла ОСОБА_2,  у  ході  якого було  вилучено  наркотичні  засоби, проведено без дозволу  слідчого судді. Зазначені висновки суду не спростовуються у касаційній  скарзі.

Посилання прокурора на можливість проведення огляду за згодою  власника житла згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 КПК є безпідставним, оскільки  ця  норма  закону  не  регламентує  проведення  огляду  житла,              а встановлює винятки із загального правила (недоторканність житла та іншого володіння особи) - можливість проникнення в житло тільки на підставі  ухвали слідчого судді  чи  за  добровільною згодою особи, яка ним  володіє, або у невідкладних випадках, зазначених у ч. 3 ст. 233 цього Кодексу.  

Крім того, ч. 3 ст. 233 КПК передбачає  обов'язок  прокурора,  слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій  звернутися  з  клопотанням про  проведення  обшуку до слідчого  судді, який  здійснює наступний судовий контроль, у тому числі і матеріалам, якими  обґрунтовується  необхідність  проведення  обшуку.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відповідно                          до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події  від  07 вересня 2013 року та висновки експертів № 1007х, 1008х, а показання свідків у справі - недостатніми для доведення вини                  ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, скасував  вирок  місцевого  суду  та  закрив  кримінальне  провадження  на  підставі              п. 3  ч. 1  ст. 284 КПК.

 

Хотелось бы найти в практике разъяснение: кто такой владелец.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/49234200

Разом із тим, доводи у касаційних скаргах про те, що протокол огляду місця події (автомобіля «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1) від 20 грудня 2012 року (т. 1 а.п. 15-20), не можна вважати допустимим доказом, є обґрунтованими.

Згідно з даними цього протоколу з фото таблицею до нього                                                 в оглянутому автомобілі виявлено  дорожній знак 5,60 з позначкою «65 км»      зі стійкою та бензиновий генератор, а біля автомобіля - шість відрізних кругів по металу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Однак даних про те, наступного дня після проведення огляду транспортного засобу, який за даних обставин був невідкладним, слідчий чи прокурор звернулись до суду з метою отримання дозволу слідчого судді на обшук вищевказаного транспортного засобу та про те, що відповідна ухвала слідчого судді була постановлена, матеріали провадження не містять.

Тому посилання на вищевказаний доказ - протокол огляду місця події (транспортного засобу) від 20 грудня 2012 року має бути виключено з мотивувальних частин судових рішень.

Твердження у касаційних скаргах про застосування до неповнолітнього ОСОБА_10 незаконних методів ведення слідства, психологічного тиску перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження. Постановою прокурора прокуратури Красилівського району Хмельницької області                     від 16 серпня 2013 року кримінальне провадження щодо працівників Красилівського районного відділу УМВС України за цим фактом закрито                 за відсутністю в їх діяннях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 1              ст. 365, ч. ст. 371 КК України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертається власнику (законному володільцю).

Оскільки ОСОБА_9, вчиняючи злочин за попередньою змовою                   з ОСОБА_5 та ОСОБА_10, як власник, незаконно використовував автомобіль «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, суд першої інстанції обґрунтовано конфіскував зазначений транспортний засіб     як знаряддя злочину.

 

Пока искал, нашел очень интересное решение по взятке:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43555459

Відповідно до практики Суду підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.  

У справі «Раманаускас проти Литви» заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов'язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з'ясувати, чи мало місце підбурювання. Суд констатував, що національний суд не вжив відповідних заходів, зокрема, навіть не намагався з'ясувати роль кожного з головних дійових осіб, наприклад, причини особистої ініціативи особи, що дала хабар, звернутися до заявника, незважаючи на те, що обвинувальний вирок щодо останнього ґрунтувався на доказах, отриманих внаслідок оскаржуваного ним факту підбурювання.

З урахуванням наведених критеріїв, апеляційний суд належним чином не перевірив обставин, що впливали на допустимість доказів, покладених в основу обвинувачення: яку дійсну мету переслідували ОСОБА_3 та ОСОБА_5, звертаючись до ОСОБА_1 з приводу прийняття рішення на користь ОСОБА_3 в обмін на надання неправомірної вигоди, чи мали дії ОСОБА_3, ОСОБА_5, працівників СБУ та прокуратури ознаки провокації злочину, тобто цілеспрямованого схиляння засудженого до одержання неправомірної вигоди з метою відкриття кримінального провадження та отримання доказів, і чи вчинив би ОСОБА_1 такий злочин в іншому випадку.

Замість перевірки зазначених обставин, які безпосередньо впливають на допустимість доказів, покладених в основу вироку, суд апеляційної інстанції обмежився формальною вказівкою на те, що свідчення ОСОБА_1  про провокацію злочину щодо нього є способом захисту обвинуваченого, спрямованим на уникнення кримінальної відповідальності.  

При цьому суд не взяв до уваги, що працівники СБУ і прокуратури  після одержання ОСОБА_1 під їх контролем першої частини неправомірної вигоди у сумі 10 000 гривень, що вже саме по собі є закінченим злочином, замість виконання передбаченого ст.4 Закону України «Про прокуратуру»  (в редакції  1991 року), ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України»  завдання припинення злочину та затримання засудженого, організували вручення ОСОБА_3 другої частини неправомірної вигоди у сумі 20 000 гривень та передачі її ОСОБА_1

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася і та обставина, що у матеріалах кримінального провадження відсутня заява ОСОБА_3 про злочин та відомості про внесення її до Єдиного реєстру досудових розслідувань.  Зазначене позбавляло суд можливості перевірити законність підстав для відкриття кримінального провадження та  проведення у його межах негласних слідчих (розшукових) дій, обшуків та інших процесуальних дій, у результаті яких було одержано докази обвинувачення.

Лише в ухвалі Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6  ст. 369 КК України міститься посилання на те, що 18 червня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних  органів із заявою про вимагання у нього ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Як зазначено в ухвалі, саме звернення з такою заявою стало підставою для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності (т. 1, а. с. 212-215).

Визнаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги засудженого про незаконність такої ухвали, апеляційний суд послався  на відсутність у нього процесуальних повноважень щодо перевірки  ухвали відносно ОСОБА_3 у межах кримінального провадження щодо ОСОБА_1

При цьому суд не врахував, що обставини та дійсні причини звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів стосувалися законності джерел одержання та, відповідно, допустимості доказів, якими обґрунтовано висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому підлягали ретельній перевірці у даному кримінальному провадженні.

Крім цього, виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

Судові рішення, які є предметом оскарження, у значній мірі ґрунтуються на даних протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-  та відеоконтролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких було зафіксовано розмови між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо одержання неправомірної вигоди та обставини передачі такої вигоди (т. 1, а. с. 221-246, т. 2, а. с. 4-49).  

Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі порушував питання про недопустимість таких доказів з огляду на те, що стороні захисту у повному обсязі не відкривалися і судом не досліджувалися матеріали, які стосувалися санкціонування відповідних заходів судом.  

Апеляційний суд не дав обґрунтованих відповідей на такі доводи, з урахуванням відсутності у матеріалах кримінального провадження копій ухвал слідчого судді про надання дозволів на застосування зазначених заходів. Таким чином, у провадженні не встановлено, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями. Тобто з достатньою повнотою не з'ясовано правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що становило основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Главное в законе не собственность, а жильё... Вот немного с российского юридического форума... Или тоже скажете, что у нас не так... http://www.zonazakona.ru/forum/forum/гражданское-право-консультация/общие-вопросы-по-гражданскому-праву/151912-хозяйка-арендуемой-квартиры-приходит-без-жильцов

 

И так далее...

Мнение людей хорошо, но практика судов лучше.

 

Нормативне визначення ознак аналізованого складу злочину не містить визначальних (відмежувальних) ознак розуміння поняття "проникнення". У диспозиції частини третьої статті 187 Кримінального кодексу України немає прямої вказівки на незаконність проникнення в приміщення, принаймні такої, яка встановлена у статті 162 цього Кодексу, якою передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння. Тому зміст цього поняття належить виводити з правової природи конститутивних (визначальних) ознак складу злочину у взаємозв'язку та з урахуванням правозастосовної судової практики.

Логіко-граматичне тлумачення формулювання (словосполучення) "розбій, поєднаний з проникненням у приміщення", дає підстави вважати, що під проникненням до будь-якого приміщення слід розуміти: а) фізичне входження, потрапляння до нього з метою заволодіння майном, що знаходиться в ньому; б) доступ до майна, що знаходиться в приміщенні, будь-яким способом (без фізичного входження до нього), який дає змогу заволодіти таким майном, вилучити його із приміщення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Залежно від того, які фактичні ознаки складу суспільно небезпечного діяння будуть установлені, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, що містяться у кримінально-правовій нормі, та від того, як вони трактуються й застосовуються на практиці, можна виділити фізичний і юридичний (психологічний) критерії розуміння поняття "проникнення". Характерними рисами першого є: а) факт входження чи потрапляння у приміщення; б) спосіб, місце, час та обставини (існуючий режим доступу до майна, яке там знаходилось), за яких відбулося входження чи потрапляння у приміщення. Характерними рисами другого є: а) незаконність входження у приміщення (за відсутності в особи права перебувати там, де знаходиться майно, на заволодіння яким спрямовані її дії); б) мета, яку переслідує особа, що вчиняє таке входження, усвідомлення характеру (перебігу) вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного проникнення (входження чи потрапляння) у приміщення, передбачення наслідків свого діяння.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ПОСТАНОВА

від 15 листопада 2012 року
 

Подібність суспільно небезпечних діянь за обсягом та змістом, як правило, повинна орієнтувати на однакове застосування однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність щодо таких діянь та запобігати ухваленню різних за правовими наслідками судових рішень. У цьому сенсі подібність суспільно небезпечних діянь, які отримали неоднакову кримінально-правову оцінку в правозастосуванні, є (може бути) підставою для перегляду справи Верховним Судом України. Але, як випливає зі змісту частини другої статті 40022 Кримінально-процесуального кодексу України, слід мати на увазі, що така подібність не може бути вагомою підставою для визнання оспореного рішення незаконним лише тому, що у порівнюваному чи порівнюваних судових рішеннях одна й та сама норма закону про кримінальну відповідальність застосована інакше.

Правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою.

Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції можливості вільного (безперешкодного) входження (потрапляння) до приміщення, правомірності перебування в ньому суб'єкта злочину. Тобто, як слід правильно кваліфікувати розбій, поєднаний з проникненням у приміщення, у тому випадку, коли таке проникнення відбувається формально безперешкодно (вхід у торговий зал, кафе, відділення банку, музей тощо під час роботи названих закладів та установ).

Законодавчо встановлені ознаки складу злочину - розбою, поєднаного із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (частина третя статті 187 Кримінального кодексу України), включають вчинення кількох взаємопов'язаних дій, однією з яких є проникнення до об'єктів, зазначених у диспозиції цієї частини статті Кодексу, що у часі передує іншим діям цього злочину. Іншими протиправними діями є насильство над особою чи погроза його застосування та заволодіння чужим майном.

Нормативне визначення ознак аналізованого складу злочину не містить визначальних (відмежувальних) ознак розуміння поняття "проникнення". У диспозиції частини третьої статті 187 Кримінального кодексу України немає прямої вказівки на незаконність проникнення в приміщення, принаймні такої, яка встановлена у статті 162 цього Кодексу, якою передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння. Тому зміст цього поняття належить виводити з правової природи конститутивних (визначальних) ознак складу злочину у взаємозв'язку та з урахуванням правозастосовної судової практики.

Логіко-граматичне тлумачення формулювання (словосполучення) "розбій, поєднаний з проникненням у приміщення", дає підстави вважати, що під проникненням до будь-якого приміщення слід розуміти: а) фізичне входження, потрапляння до нього з метою заволодіння майном, що знаходиться в ньому; б) доступ до майна, що знаходиться в приміщенні, будь-яким способом (без фізичного входження до нього), який дає змогу заволодіти таким майном, вилучити його із приміщення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Залежно від того, які фактичні ознаки складу суспільно небезпечного діяння будуть установлені, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, що містяться у кримінально-правовій нормі, та від того, як вони трактуються й застосовуються на практиці, можна виділити фізичний і юридичний (психологічний) критерії розуміння поняття "проникнення". Характерними рисами першого є: а) факт входження чи потрапляння у приміщення; б) спосіб, місце, час та обставини (існуючий режим доступу до майна, яке там знаходилось), за яких відбулося входження чи потрапляння у приміщення. Характерними рисами другого є: а) незаконність входження у приміщення (за відсутності в особи права перебувати там, де знаходиться майно, на заволодіння яким спрямовані її дії); б) мета, яку переслідує особа, що вчиняє таке входження, усвідомлення характеру (перебігу) вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного проникнення (входження чи потрапляння) у приміщення, передбачення наслідків свого діяння.

Факт входження, потрапляння у приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об'єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з'ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна, а також визначити, що, встановлюючи у певний спосіб безперешкодний (вільний) режим доступу до майна, його власник чи володілець не обмежує в цьому нікого, серед них, по суті, й особу, яка входить туди з умислом заволодіти чужим майном і використовує такий доступ як зручні, сприятливі умови для скоєння злочину.

Зовнішній прояв діяння розкриває внутрішній (психічний) процес діяння, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

Ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою особа ввійшла (потрапила) у приміщення. Адже у тому разі, коли особа під впливом свого корисливого мотиву утвердилася в намірі заволодіти чужим майном, вона обирає механізм злочинної поведінки, який включає в себе етапи, зокрема мотивації злочину, цілепокладання, планування посягання, вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо. Через сукупність таких дій і суб'єктивне ставлення до них особи, яка їх вчинила, відбувається візуалізація останньої (позиціонування самої себе), тобто проявляються процеси діяння, які недоступні для безпосереднього спостереження.

Виходячи з змістових зовнішніх ознак суспільно небезпечного діяння (об'єктивна сторона злочину) та інтелектуально-вольових (суб'єктивна сторона злочину), можна змоделювати (уявити ситуацію), що у тому разі, коли особа мала намір викрасти конкретне майно з торгової зали крамниці і обрала спосіб заволодіння ним, пов'язаний із формально безперешкодним входженням до приміщення зали, факт потрапляння в приміщення за таких обставин не повинен визнаватися "проникненням" у кримінально-правовому значенні. Коли ж особа задумала викрасти майно у тій же крамниці, але з відокремленої торгової секції (торгівля ювелірними виробами, електронними засобами тощо), яка облаштована в приміщенні крамниці, і потрапляння до зали крамниці не було обмежено часовими рамками чи іншими засобами, то вхід у приміщення крамниці не може визнаватися кримінально караним проникненням, тоді як викрадення майна із приміщення секції, вільний доступ до якої був обмежений, у разі потрапляння туди, має визнаватися незаконним проникненням.

Якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном, певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний з проникненням у приміщення. Наприклад, намір особи заволодіти грошима з відділення банку чи якимсь майном із іншого приміщення, умислом якої на початку виконання злочинної поведінки приміщення відділення банку чи інше приміщення в цілому сприймалося як місце знаходження майна, а насильницьке вторгнення в приміщення, незалежно від режиму доступу до нього, охоплювалось як дія.

У кримінальній справі, в якій заявлено клопотання про перегляд судового рішення, фактичною підставою кваліфікації діяння ОСОБА_1, із правильністю якої погодився суд касаційної інстанції, стали об'єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з'ясовані: предмети майна, якими ОСОБА_1 хотів заволодіти, їх місце знаходження, мотив його злочинної поведінки, характер, спосіб, час та послідовність вчинюваних ним дій.

Ці обставини давали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 позиціонував себе як особа, яка мала намір заволодіти майном кафе з його приміщення, проникнення в яке не пов'язувалось із режимом роботи, і поетапно реалізував цей намір.

З огляду на ці обставини та їх кримінально-правове значення, було зроблено правильний висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак розбою, поєднаного із проникненням у приміщення.

У судовому рішенні касаційної інстанції, на яке зроблено посилання як на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність, фактичні обставини суспільно

небезпечного діяння, щодо якого ухвалено це рішення, попри подібність із фактичними обставинами діяння, вчиненого ОСОБА_1, отримали інакшу, відмінну кримінально правову оцінку. З'ясування причин та умов такого застосування норми закону відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 40012, частини другої статті 40022 Кримінально-процесуального кодексу України перебуває за межами предмета перегляду справи, у зв'язку з чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити правову позицію щодо цього рішення. При цьому вважає за необхідне зазначити, що правова оцінка суспільно небезпечного діяння, наведена у порівнюваному рішенні касаційного суду, не завжди може бути прикладом правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність.
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А вот и практика, что собственник прав, а арендатор нет.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/50527343

 

При цьому оспорювання права власності ОСОБА_10 на домоволодіння не свідчить про відсутність у потерпілого права володіння зазначеним майном і має бути вирішено відповідно до вимог закону в порядку цивільного судочинства.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність,  не виявлено.

 

Правда здесь не право проживание, а оренды, но все же.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А вот и практика, что собственник прав, а арендатор нет.

 

Я не понял кто прав, а кто нет... Вы с какой стороны читаете... Кто у по Вашему собственник...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я не понял кто прав, а кто нет... Вы с какой стороны читаете...

 

Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що у його діях немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконного проникнення до володіння особи, що порушує недоторканість житла, оскільки ОСОБА_10 незаконно проживає на території кооперативу та побудував будинок, не маючи права на користування земельною ділянкою, є безпідставним.

 

Так, предметом цього злочину є житло або інше володіння особи, у тому числі житловий будинок та земельна ділянка, щодо яких особа здійснює право володіння.

 

З матеріалів провадження убачається, що потерпілий ОСОБА_10 проживав на території домоволодіння із сім'єю та утримував його, а  проникнення ОСОБА_5 на цю територію мало місце без згоди потерпілого та членів його сім'ї, за відсутності визначених законом підстав, без відповідного судового рішення,  а тому є протиправним.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У лица 10

 

 

Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що у його діях немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконного проникнення до володіння особи, що порушує недоторканість житла, оскільки ОСОБА_10 незаконно проживає на території кооперативу та побудував будинок, не маючи права на користування земельною ділянкою, є безпідставним.

 

Так, предметом цього злочину є житло або інше володіння особи, у тому числі житловий будинок та земельна ділянка, щодо яких особа здійснює право володіння.

 

З матеріалів провадження убачається, що потерпілий ОСОБА_10 проживав на території домоволодіння із сім'єю та утримував його, а  проникнення ОСОБА_5 на цю територію мало місце без згоди потерпілого та членів його сім'ї, за відсутності визначених законом підстав, без відповідного судового рішення,  а тому є протиправним.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним                          обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що належних доказів його винуватості матеріали провадження не містять. Указує, що він являється головою садового товариства (СТ) «Стадне», а саме цьому товариству на праві оренди належить земельна ділянка, у незаконному проникненні до якої його обвинувачують, при цьому потерпілий ОСОБА_10 самовільно зайняв цю ділянку та побудував на неї будинок, однак право володіння                 ними не має, про це тривають судові спори в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що за наслідками бійки він також отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта характерні для захисту від ударів, при цьому у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, характерних для захисту від ударів, не виявлено. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 162 КК України за відсутністю складу злочину, а у частині обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

 

У лица 5 была аренда.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У лица 10

 

У лица 5 была аренда.

 

Ярослав да Вы что Вы с какой стороны читаете, лицо 10 арендовал, а лицо 5 собственник земли, так как он председатель это кооператива...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ярослав да Вы что Вы с какой стороны читаете, лицо 10 арендовал, а лицо 5 собственник земли, так как он председатель это кооператива...

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним                          обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що належних доказів його винуватості матеріали провадження не містять. Указує, що він являється головою садового товариства (СТ) «Стадне», а саме цьому товариству на праві оренди належить земельна ділянка, у незаконному проникненні до якої його обвинувачують, при цьому потерпілий ОСОБА_10 самовільно зайняв цю ділянку та побудував на неї будинок, однак право володіння                 ними не має, про це тривають судові спори в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що за наслідками бійки він також отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта характерні для захисту від ударів, при цьому у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, характерних для захисту від ударів, не виявлено. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 162 КК України за відсутністю складу злочину, а у частині обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ярослав Вы просто попутали кто кому арендатор... В данном случае собственника нет совсем... Этот пример немного из другой оперы... Вы просто как я понял уцепились за слово арендатор... Хотя не поняли в каком понятии это право установлено... и какое право из какого выходит и какое первично...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ярослав Вы просто попутали кто кому арендатор... В данном случае собственника нет совсем... Этот пример немного из другой оперы... Вы просто как я понял уцепились за слово арендатор... Хотя не поняли в каком понятии это право установлено...

Собственник, как раз лицо 10, который незаконно оформил право собственности на части земли этого СТ.

Как я понял, у СТ есть договор оренды.

но не той части где собственником является лицо 10, а всего зем участка под СТ.

 

Но на этом участке СТ находится участок лица 10 собственником, которой он является, право проживания у него нет, а вот право пользование землей есть.

Очень схожая ситуация на нашу, только по аналогии.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Собственник, как раз лицо 10, который незаконно оформил право собственности на части земли этого СТ.

Как я понял, у СТ есть договор оренды.

но не той части где собственником является лицо 10, а всего зем участка под СТ.

 

Но на этом участке СТ находится участок лица 10 собственником, которой он является, право проживания у него нет, а вот право пользование землей есть.

Очень схожая ситуация на нашу, только по аналогии.

 

Ну если в таком случае, то я тогда вообще не могу понять зачем Вы привели эту ухвалу в качестве примера чего при нашем обсуждении... Мы не обсуждаем вопрос когда кто то вломился к собственнику в его собственность.... О какой правоте собственника Вы говорите...

А напомню мы обсуждаем ситуацию узкую когда собственник ломится в свою собственность не глядя и игнорируя арендатора и его права... как человека в том числе... Вы вообще ушли куда то в сторону...

 

На нашу ситуацию и близко не похоже, где Вы нашли схожесть...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Не слабо так подумали в ВРУ 15.09.2015!!! Національний банк України вважає законопроект актуальним та підтримує його.

 

 

 

6. У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 38, ст.313):

 

10) статтю 37:

 

доповнити частинами другою та третьою такого змісту:

«Договір про задоволення вимог  іпотекодержателя чи іпотечний договір з відповідним застереженням є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог  іпотекодержателя чи іпотечного договору в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».;

У зв’язку з цим частини другу – третю вважати частинами четвертою – п’ятою;

 

доповнити частинами шостою – сьомою такого змісту:

Протягом 90 днів після реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель повинен надіслати іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим  іпотекодержателям  звіт  щодо сум заборгованості, які були погашенні за рахунок оформлення у власність предмета іпотеки.

 

 

Як раз зараз голосують:

 

 

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами   12.11.2015 16:07:02 -16:07:13

 

Не бойтесь ничего. Закон обратной силы не имеет. На все договора, которые составлены и будут составлены и подписаны до вступления в силу этого изменения (если оно вступит в силу), эти изменения    не влияют.

Почему никто не успокоил в этой части?   Зачем нагнетание? Или Вы в будущем намереваетесь подписать такой договор?
 

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

{Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97№ 6-рп/2000 від 19.04.2000}

 Или я ошибаюсь? 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это не нормально, мягко говоря. НО печаль в том, что ежели при проникновении от самозащиты кто-то пострадает, то вполне самозащитнику могут еще и статью КК приписать.

Личные сообщения к Вам не отправляются. Вот номер справы 6-107цс12 від 07.11.2012
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это не нормально, мягко говоря. НО печаль в том, что ежели при проникновении от самозащиты кто-то пострадает, то вполне самозащитнику могут еще и статью КК приписать.

 

Ну также как и грабители, когда вломятся и Вы превысите самооборону, то тоже такое возможно.

У нас был случай, вломились грабители, хозяин порезал почти всех, ему ничего не было. Оправдали сразу же. 

Защититься и не превышать. Тут нужно чувствовать. 

 

Правда был и случай... пристали по пьяни, дал бутылкой по голове вроде как защищаясь, дали срок. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Динамик у мобилки не работает - что я вам смогу сказать...

По иску вынесли решение?

Вы его получили?

Сбросьте ссылку или его на почту.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну также как и грабители, когда вломятся и Вы превысите самооборону, то тоже такое возможно.

У нас был случай, вломились грабители, хозяин порезал почти всех, ему ничего не было. Оправдали сразу же. 

Защититься и не превышать. Тут нужно чувствовать. 

 

Правда был и случай... пристали по пьяни, дал бутылкой по голове вроде как защищаясь, дали срок. 

 

От этого никто не застрахован... Но почему то люди решили некоторые, что если их насилуют, то надо лечь и получать удовольствие..., а то вдруг больно сделают насильнику... поцарапают ненароком... А потом отвечать придётся и привлекут по всей строгости закона... Я так понимаю, что когда их просто посреди улицы будут бить и грабить, то они будут более решительными, чем когда у них будут дом отбирать...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

От этого никто не застрахован... Но почему то люди решили некоторые, что если их насилуют, то надо лечь и получать удовольствие..., а то вдруг больно сделают насильнику... поцарапают ненароком... А потом отвечать придётся и привлекут по всей строгости закона... Я так понимаю, что когда их просто посреди улицы будут бить и грабить, то они будут более решительными, чем когда у них будут дом отбирать...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну также как и грабители, когда вломятся и Вы превысите самооборону, то тоже такое возможно.

У нас был случай, вломились грабители, хозяин порезал почти всех, ему ничего не было. Оправдали сразу же. 

Защититься и не превышать. Тут нужно чувствовать. 

 

Правда был и случай... пристали по пьяни, дал бутылкой по голове вроде как защищаясь, дали срок. 

И все же поинтересуюсь: когда женщина одна дома, например, с маленьким ребенком.

Вариант1: в двери позвонили-поговорили-двери не открыли-по-угрожали и начинают ломать/срезать замки...

Вариант2: возвращаясь с прогулки с ребенком видим под дверями 4 человека здоровых дядек, которые очень увлеченно УЖЕ заканчивают ставить замки.

Очень прошу написать алгоритм действий со стороны женщины, с детем на руках, в этих ситуациях.

Буду признательна за по-шаговую инструкцию (в рамках действующих криминального и гражданского кодексов).

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...