Recommended Posts

Добрый день уважаемые коллеги.

 

Прошу вашего профсовета в таком вопросе.

 

В 2013 году Банк обратил взыскание на предмет ипотеки в досудебном порядке по застереженню в договоре ипотеки и продал от своего имени квартиру третьему лицу. Договор купли - продажи нотариально оформлен.

Третье лицо, как новый собственник, в свою очередь обратилось в суд о выселении заемщика- ипотекодателя с семьей (незарегистрированный несовершеннолетний ребенок и жена) без предоставления другого жилья

Кредит валютный (взыскание (купля - продажа) было до моратория). 

Кредит брался под залог квартиры (она не покупалась за кредитные средства, просто выступает залогом). 

 

Истец - новый собственник

Ответчики - заемщик и семья

Третье лицо - орган опеки

 

Вопрос такой:

Распространяются ли на этот судебный спор правовые позиции Верховного Суда Украины о обязательном предоставлении другого жилья в случае обращения банком взыскания на предмет ипотеки и выселении высказанные в Постановлениях № 6-39 цс15

 

                                ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ

                                  (у справі № 6-39 цс15)

 

 За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання  іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

№ 6-1484цс15

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-1484цс15

 

За змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

(у справі № 6-1469 цс15)

 

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла надається інше постійне житло.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі

№ 6-915цс15

 

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 2 ЖК УРСР.

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

(у справі № 6-1061 цс15)

 

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

 

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1630цс15

 

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. 

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-1033цс15

 

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) – предмета іпотеки у зв’язку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

 

 

 

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1468цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

 

Правова позиція

у справі 6-1892 цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1049цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення прозвернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всімешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житловеприміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення увстановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жилеприміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики)банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі,яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставічастини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті  109 ЖКУРСР.

 

 

 

 ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ

 (у справі № 6-875 цс15)

 

 

 За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання  іншого постійного  жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 2 ЖК УРСР.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-447цс15)
 
За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
 
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).
 
 
 
 

Кто должен предоставить інше постійне житло?

Кого (банк, горсовет) и в качестве кого процессуально (третьим лицом, соответчиком) привлекать в процесс?

Я так понимаю, что городской совет, но он предоставляет только "тимчасове", а ВСУ говорит о "постійном". 

 

Если у кого-нибудь в практике встречалась подобная ситуация, прошу поделиться. Вопрос, я так понимаю, в ближайшее время станет достаточно актуальным в Украине.

 

 

Заранее благодарен за неравнодушие и совет. 

 

Вопрос о признании недействительным договора купли - продажи в этой ветке не ставится. Исключительно по иску о выселении. 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Новый собственник -- добросовестный приобретатель. Если бы выселение происходило пр решению суда на звернення стягнення на 1потечну квартиру, которая не куплена на кредитные деньги, то банк должен предоставить жилье. Но банковское жулье давно нашло выход:  покупают за копейки развалюху в заброшенном селе и предоставляют жилье. В законе не указано критерии предоставляемого жилья, новое возможно даже на ххх квадратов больше. По ипотечной оговорке -- это добровольный внесудебный способ решения взаимоотношений.

  попробуйте оспорить регистрацию ипотечного жилья за банком по ипотечной оговорке, мне кажется так больше шансов. Для более подробных советов мало информации, а именно : 

1. когда был заключен ДИ до 01.2009 или позже ?

2. как прописано в ипотечной оговорке процедура ?

3. была ли соблюдена процедура перед применением ипотечной оговорки согласно ст.35,36,37 ЗУ "Про ипотеку" ?

4. Как проходила перерегистрация за банком: у госрегистратора, у нотариуса, у спец регистратора Минюста ?

 

 Изучите тему  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=1  , может быть поможет.

Успехов Вам.

Link to comment
Share on other sites

Новый собственник -- добросовестный приобретатель. Если бы выселение происходило пр решению суда на звернення стягнення на 1потечну квартиру, которая не куплена на кредитные деньги, то банк должен предоставить жилье. Но банковское жулье давно нашло выход:  покупают за копейки развалюху в заброшенном селе и предоставляют жилье. В законе не указано критерии предоставляемого жилья, новое возможно даже на ххх квадратов больше. По ипотечной оговорке -- это добровольный внесудебный способ решения взаимоотношений.

  попробуйте оспорить регистрацию ипотечного жилья за банком по ипотечной оговорке, мне кажется так больше шансов. Для более подробных советов мало информации, а именно : 

1. когда был заключен ДИ до 01.2009 или позже ?

2. как прописано в ипотечной оговорке процедура ?

3. была ли соблюдена процедура перед применением ипотечной оговорки согласно ст.35,36,37 ЗУ "Про ипотеку" ?

4. Как проходила перерегистрация за банком: у госрегистратора, у нотариуса, у спец регистратора Минюста ?

 

 Изучите тему  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=1  , может быть поможет.

Успехов Вам.

Спасибо Вам за совет и за то, что уделили внимание.

Но банк за собой жилье не регистрировал, я об этом написал. Он просто продал ипотеку третьему лицу, оформив куплю - продажу у нотариуса (тоже об этом написал). Основания признания недействительным договора К-П есть, но в этой ветке не рассматриваются. Вопрос исключительно о выселении.

 

Относительно добровольного внесудебного способа - это тоже обращение взыскания с последующим выселением. Процедура в ипотечной оговорке не прописана (просто ипотекодержатель имеет право продать третьему лицу) , но вопрос всё- таки о выселении которое следует за обращением взыскания на предмет ипотеки.

 

Относительно добросовестности приобретения, то я бы тут поспорил. Приобретатель/покупатель/продавец, по моему мнению, при принятии решения о покупке, в первую очередь должен был лично удостовериться о наличии прав пользования ипотечным жильем детей, что бы не нарушить их права.

Очень подробно и обосновано о добросовестности писал Ростислав Юрьевич тут - http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/651.htm  В данном случае, негативные последствия уже наступили.

 

Вопрос интересен тем, что кто же должен предоставить "інше постійне житло", ведь горсовет предоставляет только "тимчасове" и то, его у него как бы нет.

 

Еще раз спасибо за то, что уделили внимание..

Link to comment
Share on other sites

может ли банк проиграв суд (и допустим в случае отмены моратория) внесудебно забрать заложенное жилье? 

 

как точно узнать максимальные сроки по таким возможностям?

 

тоже ипотечная оговорка и право нотариальной надписи

Link to comment
Share on other sites

может ли банк проиграв суд (и допустим в случае отмены моратория) внесудебно забрать заложенное жилье? 

 

как точно узнать максимальные сроки по таким возможностям?

 

тоже ипотечная оговорка и право нотариальной надписи

может. но предварительно Вам обязаны направить уведомление об избрании такого способа взыскания с предлагаемой ценой продажи,  там и сроки укажут.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

по вашей теме - нужно делать упор на сам кредит и его оспаривать, потому что лазейку с другим жильем придумают, а оспаривая кредит оспаривается вся цепочка 

Link to comment
Share on other sites

Новый собственник -- добросовестный приобретатель. Если бы выселение происходило пр решению суда на звернення стягнення на 1потечну квартиру, которая не куплена на кредитные деньги, то банк должен предоставить жилье. Но банковское жулье давно нашло выход:  покупают за копейки развалюху в заброшенном селе и предоставляют жилье. В законе не указано критерии предоставляемого жилья, новое возможно даже на ххх квадратов больше. По ипотечной оговорке -- это добровольный внесудебный способ решения взаимоотношений.

  попробуйте оспорить регистрацию ипотечного жилья за банком по ипотечной оговорке, мне кажется так больше шансов. Для более подробных советов мало информации, а именно : 

1. когда был заключен ДИ до 01.2009 или позже ?

2. как прописано в ипотечной оговорке процедура ?

3. была ли соблюдена процедура перед применением ипотечной оговорки согласно ст.35,36,37 ЗУ "Про ипотеку" ?

4. Как проходила перерегистрация за банком: у госрегистратора, у нотариуса, у спец регистратора Минюста ?

 

 Изучите тему  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=1  , может быть поможет.

Успехов Вам.

Скажите пожалуйста в чем разница заключения договора до 2009 года и после?

Link to comment
Share on other sites

Суд первой инстанции считает что вышеуказанные Постановления ВСУ на такой спор не распространяются. Считает, что банки могут отбирать имущество во внесудебном порядке, а покупатели выселять заемщиков и ипотекодателей без предоставления другого жилья. 

Link to comment
Share on other sites

Люди добрые подскажите в чем разница между договорами с ипотечной оговоркой до 2009 года и после.

Из моего иска:

 

Проте наявність в договорі іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не означає автоматичного застосування цієї статті договору як підставу для виникнення безумовного переходу права власності без аналізу змісту самого застереження. Так в пункті 5.2.1. договору іпотеки передбачено лише можливість передачі прав власності на предмет іпотеки за певних умов на підставі окремого договору між іпотекодавцем  та іпотекодержателем. Це відповідає нормам ст.37 ЗУ «Про іпотеку» в редакції чинній при укладанні договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. Сторони договору іпотеки керувались чинним на момент укладення законодавством і могли передбачати тільки ті наслідки, які були визначені законом в цей час. Норми ст.37 ЗУ «Про іпотеку»  які прирівнюють застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя набули чинності  з 14 січня 2009р. і не застосовуються до договорів іпотеки укладених до цієї дати на підставі вимог ч.1 ст.58 Конституції України. Така ж правова позиція викладена у  роз’ясненні Міністерства юстиції України «Щодо змін до Закону «Про іпотеку» відносно стягнення в позасудовому порядку майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки» від 18.02.2009р. (http://old.minjust.gov.ua/news/18660).   

 

Еще вот это:  http://old.minjust.gov.ua/4766

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Из моего иска:

 

Проте наявність в договорі іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не означає автоматичного застосування цієї статті договору як підставу для виникнення безумовного переходу права власності без аналізу змісту самого застереження. Так в пункті 5.2.1. договору іпотеки передбачено лише можливість передачі прав власності на предмет іпотеки за певних умов на підставі окремого договору між іпотекодавцем  та іпотекодержателем. Це відповідає нормам ст.37 ЗУ «Про іпотеку» в редакції чинній при укладанні договору іпотеки №2760 від 27.12.2007р. Сторони договору іпотеки керувались чинним на момент укладення законодавством і могли передбачати тільки ті наслідки, які були визначені законом в цей час. Норми ст.37 ЗУ «Про іпотеку»  які прирівнюють застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя набули чинності  з 14 січня 2009р. і не застосовуються до договорів іпотеки укладених до цієї дати на підставі вимог ч.1 ст.58 Конституції України. Така ж правова позиція викладена у  роз’ясненні Міністерства юстиції України «Щодо змін до Закону «Про іпотеку» відносно стягнення в позасудовому порядку майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки» від 18.02.2009р. (http://old.minjust.gov.ua/news/18660).   

 

Еще вот это:  http://old.minjust.gov.ua/4766

 

Спасибо. Это вы куда иск отправляли? Можно образец если можно конечно.

Link to comment
Share on other sites

Спасибо. Это вы куда иск отправляли? Можно образец если можно конечно.

 

А куда обычно иски отправляют...

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Добрый день уважаемые коллеги.

 

Прошу вашего профсовета в таком вопросе.

 

В 2013 году Банк обратил взыскание на предмет ипотеки в досудебном порядке по застереженню в договоре ипотеки и продал от своего имени квартиру третьему лицу. Договор купли - продажи нотариально оформлен.

Третье лицо, как новый собственник, в свою очередь обратилось в суд о выселении заемщика- ипотекодателя с семьей (незарегистрированный несовершеннолетний ребенок и жена) без предоставления другого жилья

Кредит валютный (взыскание (купля - продажа) было до моратория). 

Кредит брался под залог квартиры (она не покупалась за кредитные средства, просто выступает залогом). 

 

Истец - новый собственник

Ответчики - заемщик и семья

Третье лицо - орган опеки

 

Вопрос такой:

Распространяются ли на этот судебный спор правовые позиции Верховного Суда Украины о обязательном предоставлении другого жилья в случае обращения банком взыскания на предмет ипотеки и выселении высказанные в Постановлениях № 6-39 цс15

 

                                ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ

                                  (у справі № 6-39 цс15)

 

 За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання  іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

№ 6-1484цс15

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-1484цс15

 

За змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

(у справі № 6-1469 цс15)

 

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла надається інше постійне житло.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі

№ 6-915цс15

 

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 2 ЖК УРСР.

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

(у справі № 6-1061 цс15)

 

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

 

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

 

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1630цс15

 

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. 

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-1033цс15

 

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) – предмета іпотеки у зв’язку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

 

 

 

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1468цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

 

Правова позиція

у справі 6-1892 цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1049цс15

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення прозвернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всімешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житловеприміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення увстановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жилеприміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики)банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі,яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставічастини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті  109 ЖКУРСР.

 

 

 

 ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ

 (у справі № 6-875 цс15)

 

 

 За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання  іншого постійного  жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 2 ЖК УРСР.

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-447цс15)
 
За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
 
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).
 
 
 
 

Кто должен предоставить інше постійне житло?

Кого (банк, горсовет) и в качестве кого процессуально (третьим лицом, соответчиком) привлекать в процесс?

Я так понимаю, что городской совет, но он предоставляет только "тимчасове", а ВСУ говорит о "постійном". 

 

Если у кого-нибудь в практике встречалась подобная ситуация, прошу поделиться. Вопрос, я так понимаю, в ближайшее время станет достаточно актуальным в Украине.

 

 

Заранее благодарен за неравнодушие и совет. 

 

Вопрос о признании недействительным договора купли - продажи в этой ветке не ставится. Исключительно по иску о выселении. 

 

1. А почему не затрагиваете признание неправомерными действий банка по использованию права на продажу по ипотечной оговорке?

Неужели  все выполнено законно и согласно требований договора?

 

Неужели для того, что бы воспользоваться правом продажи жилья банку не нужно было оформлять право собственности на себя?

 

Тут сложная коллизия, в любом случае на правоотношения продолжают распространяться ЗУ об ипотеке.

 

Стаття 17. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

(абзац другий частини першої статті 17 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 22.12.2005 р. N 3273-IV)

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Поэтому банк как минимум необходимо ставить третьим лицом.

А возможно даже заявлять отдельный иск об обязательстве банка предоставить другое постоянное жилье и на основании него останаваливать производство по выселению.

 

У меня встречалась немного другая ситуация, банк на основании договора об удовлетворении требований ипотекодержателя перерегистрировал на себя право собственности, после чего продал в пользу третьего лица.

 

Так вот человека сняли с регистрации и выкинули с жилья  без решения о выселении.

Здесь действительно действие ЗУ об ипотеке прекращается.

Но решение о выселение было необходимо в общем порядке.

Сейчас открыто производство в ВАСУ по признанию неправомерными действий сотрудника ГУ ДМС, снявших с регистрации на основании п. Порядка  наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів"., который говорит о том, что снятие с регистрации было на основании якобы відчуження.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Спасибо Вам за совет и за то, что уделили внимание.

Но банк за собой жилье не регистрировал, я об этом написал. Он просто продал ипотеку третьему лицу, оформив куплю - продажу у нотариуса (тоже об этом написал). Основания признания недействительным договора К-П есть, но в этой ветке не рассматриваются. Вопрос исключительно о выселении.

 

Относительно добровольного внесудебного способа - это тоже обращение взыскания с последующим выселением. Процедура в ипотечной оговорке не прописана (просто ипотекодержатель имеет право продать третьему лицу) , но вопрос всё- таки о выселении которое следует за обращением взыскания на предмет ипотеки.

 

Относительно добросовестности приобретения, то я бы тут поспорил. Приобретатель/покупатель/продавец, по моему мнению, при принятии решения о покупке, в первую очередь должен был лично удостовериться о наличии прав пользования ипотечным жильем детей, что бы не нарушить их права.

Очень подробно и обосновано о добросовестности писал Ростислав Юрьевич тут - http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/651.htm  В данном случае, негативные последствия уже наступили.

 

Вопрос интересен тем, что кто же должен предоставить "інше постійне житло", ведь горсовет предоставляет только "тимчасове" и то, его у него как бы нет.

 

Еще раз спасибо за то, что уделили внимание..

1. А почему не остановить производство о выселении на основании открытого (как я понимаю) производства по иску о признании договора купли-продажу недействительным?

 

п.с. в Вашем случае вопрос очень скользкий, и в практике мало встречался.

У Привата были десятки решений о предоставлении права на продажу от имени покупателя, но насколько я знаю, не одно из них не выполнено.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Спасибо Ярослав. Недействительность уже заявлена и производство будет остановлено.

Относительно только выселения- наша позиция заключается в том, что выселение, это последовательные, взаимосвязанные действия при обращении банком взыскания на предмет ипотеки и покупатель непосредственный участник этого безобразия, а потому применение правил ст. 40 ЗУ Про ипотеку и ст. 109 ЖК о которых говорит ВСУ обязательно. Пока так.

Link to comment
Share on other sites

Спасибо Ярослав. Недействительность уже заявлена и производство будет остановлено.

Относительно только выселения- наша позиция заключается в том, что выселение, это последовательные, взаимосвязанные действия при обращении банком взыскания на предмет ипотеки и покупатель непосредственный участник этого безобразия, а потому применение правил ст. 40 ЗУ Про ипотеку и ст. 109 ЖК о которых говорит ВСУ обязательно. Пока так.

Я все таки из-за вышеуказанного,именно а Вашем случае,склоняюсь к тому,что со. 40 об ипотеке не применима, а должен применяться общий порядок предусмотренныф ЖК.

Link to comment
Share on other sites

Получается что по договорам до 2009 года нельзя делать перерегистрацию по оговорке. Я правильно понимаю?

 

Ответ на многие Ваши вопросы в этой теме: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=1

 

Link to comment
Share on other sites

Подскажите. Суд выписал пять исполнительных листов на выселение из ипотечного жилья. Открыто пять исполнительных производств. В отношении ребенка мы подали иск о признании ипотеки недийсной и приостановили одно исполнительное производство. Как должны поступить исполнители по остальным листам? Выселить отца, мать и остальных детей, оставив одного ребенка в доме? Ребенку 15лет. 

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...