Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в признании прекращенным поручительства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Сімоненко В.М., 
Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа – приватне мале підприємство «Павлін», про визнання поруки припиненою за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року, 

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») про визнання поруки припиненою.

Позивач зазначав, що 7 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та приватним малим підприємством «Павлін» (далі – ПМП «Павлін) було укладено кредитний договір, за умовами якого підприємство отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних терміном до 6 листопада 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов᾿язань ПМП «Павлін» за кредитним договором між ним та банком було укладено договір поруки.

Заявою від 12 травня 2010 року вих. НОМЕР_1, адресованою ПМП «Павлін», банк змінив термін повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом і визначив новий строк повернення кредитних коштів, який не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику, тобто термін виконання зобов᾿язання настав 26 травня 2010 року (а.с. 72), проте протягом шести місяців банк не пред᾿явив вимоги до поручителя.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги (а.с. 64–71), ОСОБА_1 просив на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визнати поруку припиненою з 26 листопада 2010 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року позов задоволено: визнано поруку ОСОБА_1, за договором НОМЕР_2 від 7 листопада 2006 року припиненою з 26 листопада 2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року скасовано, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року залишено в силі.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта Банк» порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта Банк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2012 року, 3 червня 2013 року та 16 липня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 7 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ПМП «Павлін» укладено кредитний договір, згідно з яким останнє отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних строком до 6 листопада 2017 року.

На забезпечення належного виконання зобов᾿язання за кредитним договором того ж дня між банком та позивачем було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов᾿язався відповідати перед кредитором за виконання в повному обсязі позичальником своїх зобов᾿язань за кредитним договором.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов᾿язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та розділу 11 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 12 травня 2010 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов᾿язаних із ним платежів, а саме про сплату заборгованості у розмірі 48 тис. 154,64 швейцарських франків. Новий строк повернення кредитних коштів згідно з вимогами банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику. 

Проте ПМП «Павлін» таку вимогу банку у визначені в ній строки не виконало, наявну заборгованість за кредитним договором позичальник не сплатив.

8 грудня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за договорами кредиту та поруки, укладеними банком 7 листопада 2006 року між ПМП «Павлін» та ОСОБА_1.

Унаслідок невиконання зобов’язань боржником та поручителем за вказаними договорами, ПАТ «Дельта Банк» звернулось за захистом порушеного права до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором й ухвалено стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 4 млн 798 тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7 листопада 2006 року. Рішення набуло чинності.

Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що порука відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинилася.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року, що набрало законної сили, яким з ПМП «Павлін» як з боржника та з ОСОБА_1 як з поручителя на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором. При цьому в судовому засіданні був присутнім представник ОСОБА_1, судом досліджувалися обставини відповідальності за договором поруки, їм дана відповідна правова оцінка, тому відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України. 

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про те, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов᾿язань боржника за кредитним договором, крім того кредитор протягом шести місяців від дня порушення позичальником встановленого банком у повідомленні від 12 травня 2010 року строку для дострокового повернення кредиту не пред᾿явив вимоги до поручителя, у зв᾿язку із чим зобов᾿язання ОСОБА_1 за договором поруки від 7 листопада 2006 року припинилося з 26 листопада 2010 року на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. Наявність судового рішення про стягнення з поручителя боргу не є перешкодою для задоволення позову.

Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, судові рішення в яких надані заявником на підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суд, на відміну від справи, яка переглядається, зробив висновок про те, що в разі набуття чинності судовим рішенням, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором та договором поруки, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України немає.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суди встановили, що ПМП «Павлін» свої зобов᾿язання за кредитним договором не виконало, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором й ухвалено стягнути з останнього як з поручителя солідарно з боржником на користь банку 4 млн. 798 тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7 листопада 2006 року (а.с. 45 – 47).

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України). 

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України немає. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суд касаційної інстанції неправильно застосовано вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду касаційної інстанції, ухваленого у цій справі.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року скасувати, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року залишити в силі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук 
А.Г. Ярема

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 липня 2016 року у справі
№ 6-1199цс16

Відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України). 

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E5E98C3AEAB8459BC2257FF100498DAD

[ANTIRAID]

ВСУ в противоречие с ранее принятыми правовыми позициями и даже не отходя от них принял новую в которой указал, что при наличии решения суда о взыскании с поручителя, признать уже поручительство прекращенным нельзя.

[logoped]

Просто жесть! Наглое изменение норм ЦК судом! Подлецы. Их дом тюрьма!

[alexburko]

Я уже писал где-то на ФБ... 

Налицо новая схема, придуманная "циничными барыгами", - нивелирование законов путем правоприменения. А что, неплохо: сам закон не меняем (это хлопотно, рискованно, неправильно и... дорого, наконец, расценки в ВРУ, с учетом инфляции, немалые, печалька).

Суть и важность закона в чем? Правильно, в его действии. А если путем постановлений ручного ВСУ создавать "правильную" (нужную нам, циничным барыгам) судебную практику (постановления ВСУ, - канон), то менять, как бы ничего и не надо, цели достигаются.

Великолепно, че... Янукович с Портновым до такого не додумался бы, уровень не тот...

[Bolt]

21 минуту назад, alexburko сказал:

(постановления ВСУ, - канон)

Уже ведь нет...

21 минуту назад, alexburko сказал:

Великолепно, че... Янукович с Портновым до такого не додумался бы, уровень не тот...

Очень великолепно...))))))))))))) Я рад за живущих по-новому...

[Marta]

7 часов назад, alexburko сказал:

(постановления ВСУ, - канон)

Уже ведь нет...

Я долго не была на форуме. Напомните, пожалуйста, почему нет.

[Bolt]

31 минуту назад, Marta сказал:

Я долго не была на форуме. Напомните, пожалуйста, почему нет.

Потому что изменили ЦПКУ и теперь постановы ВСУ не являются обязательными к применению судами...

[Bolt]

15 минут назад, Bolt сказал:

Потому что изменили ЦПКУ и теперь постановы ВСУ не являются обязательными к применению судами...

Стаття 360-7. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття.

[Marta]

Спасибо.

 

[alexburko]

48 минут назад, Bolt сказал:

Потому что изменили ЦПКУ и теперь постановы ВСУ не являются обязательными к применению судами...

Неее...  Формально, - оно так, но много ли Вы видели судей, решившихся на практике переть против аргумента банка в виде постановы ВСУ?...  

[Bolt]

37 минут назад, alexburko сказал:

Неее...  Формально, - оно так, но много ли Вы видели судей, решившихся на практике переть против аргумента банка в виде постановы ВСУ?...  

Ну причём здесь это... Я всегда говорю, что теперь всё зависит от судей, главное найти нормального судью и аргументировано убедить в правильности другой позиции... Путь то открыт обойти постанову ВСУ и можно попробовать его использовать... пусть маленький, но шанс...

[Bolt]

Об этом можно много говорить, но закон есть закон и он не обязывает судью придерживаться постанов ВСУ... 

Было так: 

Цитата

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

А стало теперь так: 

Цитата

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

 

[ais]

В 18 липня 2016 р. в 01:07, Bolt сказал:

Об этом можно много говорить, но закон есть закон и он не обязывает судью придерживаться постанов ВСУ...
 

Помоему это полный 3,14...ц, т.е. коллапс, когда в одной стаье ЦПКУ говорится, что суды должны приделживаться правовой позиции ВСУ, и тут же в этой же статье говорится, что её можно похерить, выразив свою точку зрения. Т.е. сие говорит о том, что ВСУ не тоже может ошибаться. А на самом деле говорит, что в стране узанонена анархия в судебной системе!

[у.zaporozhskiy]

37 минут назад, ais сказал:

Помоему это полный 3,14...ц, т.е. коллапс, когда в одной стаье ЦПКУ говорится, что суды должны приделживаться правовой позиции ВСУ, и тут же в этой же статье говорится, что её можно похерить, выразив свою точку зрения. Т.е. сие говорит о том, что ВСУ не тоже может ошибаться. А на самом деле говорит, что в стране узанонена анархия в судебной системе!

Анархия в том, что есть противоположенное Постановление ВСУ.

Верх цинизма.

[alexburko]

Никакой анархии. Уже есть вопросы от судей: "... а это Вы дали самое свежее ВСУ или с душком"?

[Лев]

Ах, уж это квазипараллельное прецедентно-заказное "право"! Какие уродливые формы, какая "красота"!..

[Bolt]

В 19.07.2016 в 00:57, ais сказал:

Помоему это полный 3,14...ц, т.е. коллапс, когда в одной стаье ЦПКУ говорится, что суды должны приделживаться правовой позиции ВСУ, и тут же в этой же статье говорится, что её можно похерить, выразив свою точку зрения. Т.е. сие говорит о том, что ВСУ не тоже может ошибаться. А на самом деле говорит, что в стране узанонена анархия в судебной системе!

Это говорит о том, что должны учитывать, но не обязаны... А если хватит смелости и ума в понимании на самом деле правильного толкования законов, то можно замахнуться и на ВСУ и поставить его на место любому судье... Но таких мало... Да и блокпост есть (апелляция), который не пропустит его позицию... если кто и замахнётся на неверную (не законную) позицию ВСУ...

[Лев]

У меня недавно апелляция положила на 6-2759цс15

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58466822

В то же время апелляшки снесли инфляционные начисления и клиент не захотел подавать кассацию на оставшуюся относительно небольшую сумму 3% годовых.

Заказ белых, выполненный,  ВСУ, не распространяет свое действие на серых смертных?

[у.zaporozhskiy]

4 часа назад, Лев сказал:

У меня недавно апелляция положила на 6-2759цс15

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58466822

В то же время апелляшки снесли инфляционные начисления и клиент не захотел подавать кассацию на оставшуюся относительно небольшую сумму 3% годовых.

Заказ белых, выполненный,  ВСУ, не распространяет свое действие на серых смертных?

На какие именно положения забили?

Что в том постановлении ВСУ указано, его вроде нет на форуме-проверил через поиск.

 

[Лев]

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/F850E0BE592B3ED9C2257F480051591E

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

20 січня  2016 року

м. Київ

 

         

      Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

 

головуючого	Сеніна Ю.Л.,
суддів:	Гуменюка В.І.,	Лященко Н.П.,	Охрімчук Л.І.,
	Романюка Я.М.,	Сімоненко В.М.,	Яреми А.Г.,

                                        

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних за заявою Міністерства оборони України про перегляд рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року, ухвали Апеляційного суду
м. Києва від 12 серпня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він був звільнений зі служби у Збройних силах України,  йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням військової служби. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року Міністерство оборони України (далі – МО України) було зобов’язано перерахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте  ця допомога була виплачена із затримкою лише 25 лютого 2015 року.

Позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за час прострочення з 1 січня до                24 лютого 2015 року суму боргу: 10 тис. 171 грн 80 коп. відповідно до індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 536 грн 90 коп.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12 червня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 12 серпня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено, постановлено: стягнути з МО України на користь ОСОБА_1 суму богу за весь час прострочення в розмірі 10 тис. 171 грн 80 коп. інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 536 грн 90 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою МО України на вищезазначені судові рішення на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві МО України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, постановити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 625 ЦК України.

На підтвердження своїх доводів МО України надало копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 6 лютого, 21 жовтня 2009 року, 21 квітня 2010 року, 11 липня 2012 року,
28 жовтня 2015 року, а також рішення цього ж суду від 8 червня 2011 року,
14 березня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Суди під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби у Збройних силах України,  йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням військової служби.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду
від 9 грудня 2014 року визнано неправомірними дії МО України щодо               непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов’язано
МО України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначена допомога була виплачена ОСОБА_1  25 лютого 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач, який своєчасно не виплатив одноразову грошову допомогу, порушив свої грошові зобов’язання, а тому зобов’язаний виплатити на користь позивача суму боргу, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення грошового зобов’язання.

Проте в наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі висновки:

 - в ухвалі від 11 липня 2012 року суд керувався тим, що положення частини другої статті 625 ЦК України передбачають, що зобов’язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати із судових рішень;              

- у рішенні від 14 березня 2012 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди неправильно ототожнили обов’язок, який виник у зв’язку з виконанням судового рішення, із грошовим зобов’язанням (у тому числі й тоді, коли права й обов’язки виникають із судового рішення, але за умови, що цей випадок прямо вказаний в актах цивільного законодавства згідно із частиною п’ятою статті 11 ЦК України) й дійшли  неправильного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 625 цього Кодексу;

 - в ухвалі від 28 жовтня 2015 року суд зазначив, що аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов’язання, встановлена цією статтею, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення цієї статті поширюються на порушення  договірного зобов’язання. При цьому частина п’ята статті 11 ЦК України,  яка передбачає, що у випадах, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду, не дає підстав для застосування положень статті 625  цього Кодексу за наявності правовідносин між сторонами, які регулюються нормами іншого законодавства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 625 ЦК України.

Разом з тим надані МО України копії судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від     6 лютого, 21 жовтня 2009 року, 21 квітня 2010 року, 8 червня 2011 року постановлені у справах при вирішенні спорів, які виникли з інших правовідносин, і не  дають підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих  самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

          Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

          Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

          До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

         Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення            про зобов’язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов’язань, якщо інше не передбачено  спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань.

          Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з’ясувати: чи існує зобов’язання між сторонами, чи  це зобов’язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.  

          Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

 У справі, яка переглядається, спір виник у зв’язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про  зобов’язання МО України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання  (стаття 625 ЦК України).

Отже, у справі, яка переглядається, суди не врахували наведених вище норм та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 360⁴ ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з  постановленням нового рішення   про відмову  в задоволенні позову.

Керуючись статтею 360³ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

                                               п о с т а н о в и л а :

 

 

Заяву Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 червня
2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

 

Головуючий                                                               Ю.Л. Сенін

Судді:                                                                          В.І. Гуменюк

                                                                                     Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правова позиція,

висловлена під час розгляду справи № 6-2759цс15

 

          Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

          До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

         Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення            про зобов’язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов’язань, якщо інше не передбачено  спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань.

          Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з’ясувати: чи існує зобов’язання між сторонами, чи  це зобов’язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.  

          Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

 Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання  (стаття 625 ЦК України).

 

[у.zaporozhskiy]

23 часа назад, Лев сказал:

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання  (стаття 625 ЦК України).

Главный вопрос так и остался открыт, имеет ли право кредитор начислять проценты и пеню после вступления решения о взыскании задолженности в силу?

 

[Лев]

On 03.08.2016 at 1:57 PM, y.voronizhskiy said:

Главный вопрос так и остался открыт, имеет ли право кредитор начислять проценты и пеню после вступления решения о взыскании задолженности в силу?

 

Если отбросить заказуху высших судов, то не имеет права. Ведь когда суд досрочно взыскал всю задолженность, то осталось по договору ноль долга. Умножай его на что хочешь - больше нуля не получишь. С другой стороны, у ответчика вместо договорных обязательств возникли обязательства по решению суда. Банк может лишь торцевать ИС, чтобы та шевелилась.

[Богдан002]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59590349 - суд припинив поруку не дивлячись на р/с по солідарному стягненню.

[Bolt]

10 часов назад, Богдан002 сказал:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59590349 - суд припинив поруку не дивлячись на р/с по солідарному стягненню.

Это конечно хорошо, безусловно... но к сожалению это только апелляция...

[у.zaporozhskiy]

В 22.08.2016 в 14:24, Богдан002 сказал:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59590349 - суд припинив поруку не дивлячись на р/с по солідарному стягненню.

 

В 23.08.2016 в 00:31, Bolt сказал:

Это конечно хорошо, безусловно... но к сожалению это только апелляция...

Никто и не говорил, что будет просто, но чем каждый заемщик, поручитель или ипотекодатель раньше поймет для себя о необходимости борьбы с кредиторами, тем раньше он получит для себя какой-либо результат.