Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)


Recommended Posts

@  Siringa

:

(20-11-2015 - 16:39:12)А кака Вам это http://reyestr.court...Review/52078686

 

Siringa подяка за свіжі новини з полів.    

 

Бухгалтерія рулить!

http://reyestr.court.gov.ua/Review/52078686

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

"30" вересня 2015 р.                               м. Київ                                        К/800/64407/13

 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря                                Титенко М.П.

представників  сторін:

позивача                                                  Давидченко К.М., Статівко Л.В., Гримайло Н.Р.

відповідача                                                  Муха С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі№820/4910/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі по тексту - позивач ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ м. Харкова), в якому просило визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення - рішення від 23 квітня 2013 року № 0000065001.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем у період з 12 лютого 2013 року по 02 квітня 2013 року була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки 09 квітня 2013 року складено акт №198/50.1-11/09807750 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, в тому числі з податку на прибуток, а саме:

- на порушення підпункту 153.2.6 пункту 153.2     статті 153     Податкового кодексу України АТ «УкрСиббанк» по операціям переуступки права вимоги боргу з пов'язаною особою ТОВ «Кей-Колект» завищено інші витрати, відображені по рядку 05.9 Додатку ОВ до рядка 05 Податкових декларацій за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 1006053489 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 267652935 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 453796501 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 284604053 грн.;

- на порушення пункту 150.1     статті 150     Податкового кодексу України, внаслідок вищезазначеного порушення, банком у Податковій декларації за 2012 рік завищено суму збитків минулих періодів за 1 квартал 2012 року на 267652935 грн., 1 півріччя 2012 року  на 66913234 грн., 3 квартали 2012 року на 66913234 грн., 2012 рік на 66913234 грн.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що АТ «УкрСиббанк»     відображено у складі витрат збитки від проведення операцій з відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними та юридичними особами, на користь ТОВ «Кей-Колект», що проводились по договорах факторингу між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Згідно акта перевірки АТ «УкрСиббанк» не відображав у складі доходів суму коштів, отриману від відступлення заборгованості відповідно до пункту 153.5  статті 153 Податкового кодексу. При цьому до складу витрат, відображених по рядку 05.9 додатку ОВ до рядка 05 Податкової декларації з податку на прибуток банку включено різницю між сумою відступленої заборгованості та сумою грошових коштів, що надійшла від такого відступлення.

Всього за період, що перевірено, до складу інших витрат, прямо пов'язаних зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг, включено по договорах факторингу, укладених з ТОВ «Кей-Колект», 1006053489 грн.

При цьому включення зазначеної суми до складу витрат було проведено без врахування положень підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 23 квітня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000065001, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1072966723 грн.  

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що обмеження на формування витрат із пов'язаними особами, передбачене підпунктом 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (витрати за операціями з пов'язаними особами не можуть перевищувати доходи від таких операцій), поширюються на операції з продажу товарів, робіт та послуг, здійснюваних платником податку. Оскільки позивач, на переконання судів, не здійснював операцій з продажу товарів, робіт чи послуг при відступленні права вимоги (натомість позивач лише придбав послуги факторингу у пов'язаної особи), на нього не поширюються обмеження, встановлені зазначеним підпунктом.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій між позивачем та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договори факторингу, за якими позивач відступив на користь фінансової компанії права вимоги за проблемними фінансовими кредитами зі значною знижкою (дисконтом). При цьому, як установлено судами та не заперечується сторонами, позивач та ТОВ «Кей-Колект» є пов'язаними між собою особами в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В податковому обліку витрати за вказаними операціями були відображені ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі заборгованості, що відступається, за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Тим часом доходи були відображені в сумі, яка фактично була сплачена позивачу його контрагентом за відступлені права вимоги. В результаті виконання спірних господарських операцій у позивача утворилося від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1072966723 грн.

Попередні судові інстанції виходили з того, що операція за договорами факторингу є для цілей оподаткування особливим видом операцій, відмінним від продажу товарів. Такі операції, на думку позивача, підтриману судами, є послугами, а особою, що надає ці послуги, є не позивач, що відступає за компенсацію належне йому право вимоги, а фактор, тобто особа, яка набула це право від позивача. Тобто, в розглядуваному випадку, послуги надає не ПАТ «УкрСиббан», а особа, яка отримала права вимоги за кредитами (ТОВ «Кей-Колект»).

В свою чергу, обмеження на формування витрат із пов'язаними особами, передбачене підпунктом 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України  (витрати за операціями з пов'язаними особами не можуть перевищувати доходи від таких операцій), поширюються на операції з продажу товарів, робіт та послуг, здійснюваних платником податку. Оскільки ПАТ «УкрСиббан», як зазначили суди, не здійснював операцій з продажу товарів, робіт чи послуг при відступленні права вимоги (натомість позивач придбав послуги факторингу у пов'язаної особи), то на нього не поширюються обмеження, встановлені підпунктом 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 Податкового кодексу України.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погодитися не може.

Особливості податкового обліку операцій з відступлення права вимоги регулюються пунктом 153.5  статті 153 ПК України.

Як передбачено названим пунктом з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Зі змісту наведеної норми випливає, що особливий порядок податкового обліку з податку на прибуток запроваджено для операцій з продажу окремого об'єкту - права вимоги.

В свою чергу, поняття «продаж» у  Податковому кодексі України  застосовується для цілей ведення податкового обліку з податку на прибуток виключно для регулювання операцій з продажу або товарів, або результатів робіт чи послуг.

Тому правова кваліфікація операції з продажу права вимоги потребує з'ясування належності права вимоги як об'єкту такої операції до однієї з категорій - товарів, робіт або послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1  статті 14 ПК України  товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

З наведеного визначення випливає, що будь-які матеріальні та нематеріальні активи для цілей оподаткування визнаються товаром.

При цьому поняття «активи» відповідно до підпункту 14.1.2 пункту 14.1  статті 14 ПК України  вживаються у значенні, наведеному в  Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі  статтею 2 зазначеного Закону під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Право вимоги як майновий об'єкт цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об'єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема, в розглядуваній справі - в результаті надання ПАТ «УкрСиббанк» фінансових кредитів), а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення коштами чи в інший спосіб (у розглядуваній справі - через сплату позичальниками боргу разом із нарахованими на нього процентами).

В свою чергу, матеріальними активами відповідно до підпункту 14.1.111 пункту 14.1  статті 14 ПК України  є основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Поняття оборотних активів окремо не визначено  Податковим кодексом України, але воно встановлюється нормативними актами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Застосування норм інших законодавчих актів для визначення змісту термінів, які не розкриті  Податковим кодексом України, передбачено пунктом 5.3  статті 5 Податкового кодексу України. Згідно з цією нормою, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим  наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому дебіторська заборгованісться визнається різновидом оборотних активів.

З огляду на таке, дебіторська заборгованість (а отже, і право вимоги як еквівалент поняття дебіторська заборгованість) для цілей оподаткування є оборотним активом, тобто товаром.

Крім того, зазначені висновки кореспондують також із нормами законодавства, яке регулює діяльність банків.

Так, відповідно до пункту 2 Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 20 березня 1998 року № 114, активи банку - це накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІV Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 2001 року №368, для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику.

До різних груп активів належать також і надані різним особам кредити. При цьому поняття бухгалтерського обліку банків «надані кредити» за своїм змістом кореспондуються з поняттям права вимоги за відповідними фінансовими кредитами для цілей податкового обліку.

Тому, відступаючи право вимоги за фінансовими кредитами, банк вчиняє операцію зі своїми активами.

Поряд із цим, у підпункті 14.1.255 пункту 14.1  статті 14 ПК України  окремо визначено поняття відступлення права вимоги. Відповідно до зазначеної норми, це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Проте термінологічне відокремлення поняття відступлення права вимоги не свідчить про відмінність його правової природи для цілей оподаткування податком на прибуток від операцій з продажу товарів.

Операції з відступлення права вимоги вирізняються поряд із іншими операціями з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, за загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів регулюються правилами  статей 136-139 ПК України. Водночас, доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги визначаються згідно з приписами пункту 153.5  статті 153 ПК України. Саме для розмежування відповідних операцій, а отже, правил визначення доходів і витрат за ними, поняття відступлення права вимоги має окреме визначення в  Податковому кодексі України.

Зважаючи на викладене, системне тлумачення норм  ПК України  не дозволяє вважати відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Натомість така операція є в розумінні пункту 153.5  статті 153 ПК України  різновидом операції з продажу товарів. При чому продавцем відповідних товарів є особа, що відступає право вимоги за компенсацію.

За обставинами розглядуваної справи такою особою є позивач.

Зазначене не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті ними судових рішень.

Щодо посилань судів та позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм  Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язання за договорами факторингу, судова колегія зазначає таке.

Норми цивільного законодавства та законодавства про ринки фінансових послуг, які кваліфікують факторинг для цілей фінансового регулювання, не можуть застосовуватися для цілей визначення податкових наслідків, оскільки в розглядуваному випадку спірні відносини врегульовано нормами податкового законодавства, що є спеціальними.

Для цілей регулювання цивільного та господарського оборотів певні операції можуть кваліфікуватися і як послуги факторингу, і як відступлення права вимоги (цесія). Проте зазначені обставини не змінюють режиму оподаткування відповідних операцій, оскільки в будь-якому разі для цілей оподаткування операція з відступлення права вимоги, тобто продажу права вимоги, розглядається як різновид продажу товарів.

Крім того, розглядаючи цей спір, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про наявність конкуренції для регулювання спірних відносин між нормами пункту 153.5 статті 153 та приписами абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України, яке порушене позивачем у запереченнях на касаційну скаргу.

Норми пункту 153.5  статті 153 ПК України  визначають склад витрат податкового обліку в операціях з продажу (відступлення) права вимоги. Для операцій з відступлення вимог за фінансовими кредитами витрати становить сума заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Отже, предметом регулювання пункту 153.5  статті 153 ПК України  є визначення категорій витрат, які враховуються для операцій з відступлення права вимоги на противагу загальним нормам  статей 138-139 Податкового кодексу України.

Водночас, абзац другий підпункту 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України  визначає обмеження розміру витрат за операціями з пов'язаними особами. Цей розмір не повинен перевищувати доходів від такого продажу.

Таким чином, предметом регулювання абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України  є обмеження розміру витрат за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам безвідносно до категорій (різновидів) таких витрат.

Враховуючи викладене, норми пункту 153.5 та абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України  мають різні предмети регулювання, а отже, не конкурують між собою.

Таким чином, на спірні операції з відступлення права вимоги позивачем на користь ТОВ «Кей-Колект» поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2  статті 153 ПК України. Тому витрати, понесені в зв'язку з відступленням права вимоги пов'язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем на компенсацію вартості проданої вимоги.

У зв'язку з цим, судова колегія звертає увагу на те, що склад витрат позивача за операціями з відступлення вимог за кредитами пов'язаній особі визначається на підставі даних про заборгованість за відповідними кредитами, сформовану на дату відступлення, проте розмір цих витрат не повинен перевищувати розміру доходів, отриманих від відступлення цієї заборгованості.

В порушення наведених вище положень Податкового кодексу України позивачем до складу витрат віднесено суми, що перевищують доходи, отримані від операції з відступлення вимог, а тому судами першої та апеляційної інстанції було безпідставно визнано протиправним зменшення відповідачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1072966723 грн.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з частинами 3 та 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210214215220221223224,  229230232236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задовольнити.

2.           Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі №820/4910/13-а скасувати.

3.           Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

 

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 2382391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий суддя:                                                            А.М. Лосєв

 

Судді:                                                                                Л.І. Бившева

 

                                                                                          Т.М. Шипуліна

cleardot.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

   Поки що  можна стверджувати два моменти:

1. КУА Прімоколект не мав права укладати договір факторингу в якості фактора;

2. КУА Прімоколект не мав права вносити "придбане?" право вимоги з тілом до 1500мінзарплат в активи свого пайового венчурного фонду.

  Я зустрічав рішення ВАСУ де сказано, що з точки зору оподаткування "факторинг" і "цесія" є тотожними операціями. (треба пошукати). Вони поки-що розказують казку про факторинг, а сам текст договору не показують. Буде по ситуації.

 

Не зовсів ВАСУ, але рахують "Оскільки Договір про відступлення права вимоги (цесії) по суті є договором факторингу, який укладений з порушенням вимог чинного законодавства та укладання якого порушує права позивача, у сторін оспорюваного договору не має ліцензії на надання фінансових послуг" http://reyestr.court.gov.ua/Review/33997010

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «Є.С.Аудит»
Е-mail: [email protected]

http://yefimov-partners.com
Тел.: (044) 278-58-81

Деякі нюанси відображення дебіторської заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку

 

Усі знають, що починаючи з 01.01.2015 р. податківці змінили підхід до визначення суми податку на прибуток. На сьогодні основною базою для розрахунку податку на прибуток є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності (за винятком деяких відмінностей, які податківці все ще залишили), що, нарешті, має привести до відповідності даних податкового та бухгалтерського обліку.

З одного боку, все це дуже добре, бо не потрібно вести два зовсім різних види обліку. Однак відтепер набагато більше уваги податківці почнуть приділяти саме бухгалтерському обліку, а не податковому, як це було раніше. Відтак, неуважне ставлення до бухгалтерського обліку, яке було раніше, потрібно залишити в минулому.

Так, однією з основних складових обліку є дебіторська заборгованість, облік якої призводить і до виникнення доходів, і до формування витрат.

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» сума, яку юридичні та фізичні особи внаслідок минулих подій заборгували підприємству у вигляді грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, є дебіторською заборгованістю. При цьому дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума.

В основному відображення дебіторської заборгованості в обліку не викликає багато запитань, адже всім підприємствам доводиться мати справу з такою статтею балансу. Проте, як показує практика, мало хто на сьогодні розподіляє короткострокову та довгострокову дебіторську заборгованість, що передбачено тим же П(С)БО 10.

Відповідно до П(С)БО 10 довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Незважаючи на те, що така довгострокова дебіторська заборгованість все ще залишається активом підприємства, вона має обліковуватися окремо від основної суми дебіторської заборгованості.

Згідно з Планом рахунків для відображення довгострокової дебіторської заборгованості передбачено окремий субрахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість». Даний субрахунок призначено для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи», зокрема, розрахунків з працівниками за виданими довгостроковими позиками тощо, інших видів розрахунків.

За дебетом субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість» відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, за кредитом – погашення (списання) довгострокової дебіторської заборгованості.

Водночас, п. 12 П(С)БО 10 передбачено, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Тобто якщо на дату балансу частина довгострокової дебіторської заборгованості має бути погашена протягом наступних 12 місяців, таку частину слід перевести до складу поточної заборгованості. Ця операція в обліку матиме таке відображення: Дт 36, 37 Кт 183.

Отже, на рахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість» має відображатися виключно заборгованість, погашення якої очікується не раніше ніж через 12 місяців з дати балансу. Ця сума має відображатися в І розділі Балансу в рядку 1040 «Довгострокова дебіторська заборгованість». Та частина довгострокової заборгованості, яка підлягає погашенню протягом цих 12 місяців, має бути відображена у складі поточної дебіторської заборгованості та показана на відповідному субрахунку рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» чи 37 «Розрахунки з різними дебіторами», а також у ІІ розділі Балансу в рядках 1125 «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» чи 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Ще однією із складових обліку дебіторської заборгованості є суми нарахованих штрафів, пені, неустойки (фінансові санкції). Адже майже завжди в процесі вирішення спорів, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, у підприємства виникають суми нарахованих фінансових санкцій, які передбачені договорами за невиконання сторонами їх обов'язків. Зокрема, підставою для нарахування відповідних сум є рішення суду про стягнення, окрім основної суми боргу, також і пені, штрафу чи неустойки.

Для відображення згаданих сум, відповідно до Плану рахунків передбачено позабалансовий рахунок 04 «Непередбачені активи й зобов'язання», зокрема для обліку нарахованих за рішенням суду штрафів, пені та неустойки передбаченосубрахунок 041 «Непередбачені активи». На цьому субрахунку ведеться накопичення інформації про наявність непередбачених активів, щодо яких існує ймовірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків. Списуються непередбачені активи в міру того, як вони визнаються чи не визнаються при вирішенні невизначених подій.

Отже, якщо за рішенням суду підприємству, окрім основної суми боргу, покупець має сплатити ще й штраф, пеню чи неустойку, таку суму слід відображати на субрахунку 041 «Непередбачені активи» до моменту її оплати або списання в разі неможливості її отримання.

У разі отримання відповідних фінансових санкцій, в обліку слід відобразити дохід за кредитом субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». У випадку відображення вимоги виплатити фінансові санкції, в обліку слід показати появу нової дебіторської заборгованості, а також збільшити свій дохід. На рахунках обліку така операція відображається: Дт 374 «Розрахунки за претензіями» Кт 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».

Ще одним доволі важливим моментом є визначення резерву сумнівних боргів. Так, відповідно до п. 7 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом, включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів (РСБ).

Детально зупинятися на прикладах розрахунку РСБ немає необхідності, адже сам порядок розрахунку може сильно відрізнятися для кожного підприємства, залежно від складу їх дебіторської заборгованості, прийнятих управлінських рішень, вибору показників для класифікації. При цьому алгоритм розрахунку залишається однаковим і доволі простим.

Слід зауважити, що РСБ розраховується лише для поточної дебіторської заборгованості. Довгострокова дебіторська заборгованість, у разі визнання її безнадійною, списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Відповідно до Плану рахунків нарахування резерву сумнівних боргів відображається так: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 38 «Резерв сумнівних боргів».

При цьому сума нарахованого резерву має акумулюватися на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Списувати цю суму потрібно лише у випадку списання безнадійної заборгованості, а також у разі коригування залишку РСБ в результаті змін у структурі дебіторської заборгованості.

У Балансі сума дебіторської заборгованості в рядку 1125 має відображатися за чистою реалізаційною вартістю, тобто як різниця між поточною дебіторською заборгованістю та нарахованим на дату балансу резервом сумнівних боргів.

Не варто також забувати про списану безнадійну заборгованість, адже ніхто не застрахований від того, що все-таки вона колись буде «закритою».

Так, відповідно до Плану рахунків для відображення списаної безнадійної дебіторської заборгованості використовується субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». Дані суми мають обліковуватися на цьому субрахунку протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

Дебіторська заборгованість остаточно списується із субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» після надходження суми в порядку відшкодування з одночасними записами за дебетом рахунків 30 «Готівка», 31 «Рахунки в банках» чи інших рахунків обліку активів і кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» або у зв'язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Отже, облік дебіторської заборгованості, хоч і простий, але має свої нюанси, на які потрібно звертати увагу, оскільки такі операції впливають на доходи і витрати підприємства, а відтак мають значення для оподаткування.

 

Станіслав Лаврінчук 

аудитор, АФ «Є.С.Аудит»  

 

Дата підготовки 10.11.2015
© ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2015
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2015

____________

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Тут не написано як буде оформлено результат, але NOTA BENE !

Доброе утро всем!

Уверена, что у всех всё хорошо, несмотря на то, что 1558-1 СНОВА ушел на третье чтение!!! wink emoticon

Пока у нас есть немного времени для профессиональной подготовки нашей стороны в этой нелёгкой борьбе с беспределом банковской системы и т.д.

Все спрашивают ЧТО ДЕЛАТЬ?... вот одно из предложений к реальным действиям!!

Ну а по делу: 1. Вчера долго говорила с Сашей Гумировым! (кто не знает, это юрист, который смог выиграть 2 инстанции по постанове 662 у Кабмина и банков некоторых, и т.д. )

Как мы все понимаем и уже точно знаем, все наши действия сейчас перешли или у многих уже переходят в "судебные корридоры"....

Поэтому в Одессе, после встречи с Сашей Боровиком (зам главы ОДА, М. Саакашвили), было принято решение о проведении "круглого стола" с различными финансовыми экспертами и представителями власти Одессы ( а мы сейчас все с удовольствием наблюдаем за положительными действиями оных)...

Ребята нашли двух экспертов, которые имеют серьезные наработки в фин.экспертизах ( всей инфо рассказать не могу, но там такие фактажи, что кажется страшно об этом и думать, не то что говорить!!! ;) в нашу пользу)....

Но для подтвержения системности нарушений банками по отношению к заемщику, необходимо не 10-15 договоров проанализировать,,,а не менее 500, а может и больше!!! Есть предложение объявить в своих громадах, о том что необходимо сдать копию своего ВСЕГО КРЕДИТНОГО ДОГОВОРА ( ипотечный не нужен) для полного экспертного анализа и 200 грн ... 

мы сдавали такое к-во раз первые страницы, что теперь можно уже абсолютно ничего не бояться и не переживать, разве что заберут сам кредит! wink emoticon

Уже собрано около 150 договоров.... а нас по их статистике 67000...поэтому системность нарушений банками на 150 по сравнению с 67000 не просматривается...назовут это просто "человеческий фактор"=ошибка...накажут девочку которая печатала на принтере сам договор, а мы с вами будем снова митинговать под ВР..

Для проведения экспертиз и проведения самого круглого стола естественно нужны какие-то расходы, и ребята просчитали, что ориентировочно это выйдет в такую сумму, полный отчет по финансам обещают выложить после проведения!

Прошу всех координаторов отнестись к этому вопросу очень серьезно!!!

И дабы не было никаких недопониманий и вопросов, предлагаю копии договоров и 200 грн сдавать координатору или кому вы сами решите у каждого в регионе, и уже организованно потом передать весь пакет в Одессу Руслане Ивановой (под подпись wink emoticon , которая непосредственно курирует техническую сторону организации самого круглого стола.

Времени у нас совсем мало, поэтому всех желающих отдать свой договор на экспертизу, прошу ускориться!

ВСЕ ВОПРОСЫ ЗАДАВАЙТЕ ОРГАНИЗАТОРАМ, Гумиров А. и Иванова Руслана, ответы из первых рук и уст!

и повторюсь : ДЕЛО ДОБРОВОЛЬНОЕ! но на Бога надейся, а лотерейный билет хотя бы выйти купить, но нужно! wink emoticon

 

 

Есть ли продолжение по этому направлению?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

так вопрос был о другом направлении, в котором собирались анализировать договора...

сорі, недозрозумів. Про подальше з договорами інформації не маю.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

так вопрос был о другом направлении, в котором собирались анализировать договора...

никак ,собрали чуток денег, потом плюнули на это все, деньги вернули, никто не анализировал)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

никак ,собрали чуток денег, потом плюнули на это все, деньги вернули, никто не анализировал)

не нашлись эксперты за такие деньги?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

вопрос не о 1558-1, а о том, получилось ли сделать аудит договоров

 

сорі, недозрозумів. Про подальше з договорами інформації не маю.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...
Может ли предприятие, которое списало безнадежную дебиторскую задолженность за счет резерва сомнительных долгов, уменьшить финансовый результат до налогообложения на сумму такой списанной дебиторской задолженности со ссылкой на пп. 139.2.2 НКУ? АФ "Профі-Аудит"
Вопросы-ответы от 04.02.2016
  •  
  •  
  •  

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «Профі-Аудит»
Е-mail: [email protected]

http://www.profiaudit.com.ua
Тел.: (0552) 42-33-31

? Чи може підприємство, яке списало безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів, зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму такої списаної дебіторської заборгованості з посиланням на пп. 139.2.2 ПКУ?

 

По-перше, звертаємо увагу на той факт, що передбачені пп. 134.1.1 ПКУ коригування фінансового результату до оподаткування за даними бухгалтерського обліку на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІI Кодексу, не відображаються бухгалтерськими проводками.

Усі коригування проводяться суто арифметично при заповненні декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом МФУ від 20.10.2015 р. № 897, а саме при заповненні додатка РІ до рядка 03 декларації.

Щодо коригувань, передбачених п. 139.2 ПКУ, зазначимо таке.

Відповідно до пп. 139.2.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» величина сумнівних боргів, що визначена на дату балансу на основі класифікації дебіторської заборгованості, становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. І якщо підприємство визначило, що раніше нарахований резерв сумнівних боргів на чергову дату балансу слід коригувати в бік зменшення, то таке зменшення резерву, згідно з Інструкцією № 291, відображається за дебетом рахунку 38 у кореспонденції з рахунком обліку доходів, а саме у кореспонденції з кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності». За таких обставин одночасно на одну й ту саму суму:

1) здійснюється коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів;

2) збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (адже при коригуванні резерву сумнівних боргів кредитується субрахунок 719, що призводить до збільшення фінансового результату до оподаткування).

Отже, за таких обставин фінансовий результат до оподаткування необхідно зменшити на суму проведених коригувань резерву у рядку 2.2.3 додатка РІ до декларації. Таким чином, проведене коригування фактично нівелює суму нарахованого доходу за кредитом рахунку 719.

Розуміючи буквально згадані норми п. 139.2 ПКУ, а також враховуючи відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, слід дійти висновку, що заборгованість, яка відповідає ознакам безнадійної відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ, в частині якої було створено резерв, не може бути визнана у витратах в будь-якому випадку. Адже в періоді нарахування резерву витрати на його створення виключатимуться зі складу витрат для визначення фінрезультату до оподаткування (він збільшуватиметься), а в періоді списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву – витрати взагалі не формуватимуться, оскільки рахунки 9-го класу в даному випадку не використовуватимуться.

 

Ганна Довбиш 

ТОВ АФ «Профі-Аудит»  

 

Дата підготовки 26.01.2016
© ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2016
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2016

____________

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

 

 

search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG160041.html?utm_source=newsletter&utm_medium=email&utm_campaign=laws

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

ГФС рассказала, как определяется финансовый результат при использовании резервов при уступке права требования по некоторым кредитам

18:00 02.03.16
Использование резерва в связи с прекращением признания актива в соответствии с требованиями МСФО не изменяет финансовый результат до налогообложения
schnal_433x433.jpg
Правовые известия

В письме № 3618/6/99-99-19-02-02-15 ГФС рассказала об определении финансового результата при использовании резервов при уступке права требования по кредитам, по которым признано уменьшение полезности.

Согласно пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 НК, банки признают для налогообложения резерв, сформированный в связи с обесцениванием (уменьшением полезности) активов в соответствии с требованиями международных стандартов финансовой отчетности (далее-МСФО) с учетом требований подпунктов 139.3.2 - 139.3.4 этого пункта.

Использование резерва в связи с прекращением признания актива в соответствии с требованиями МСФО не изменяет финансовый результат до налогообложения, кроме случаев, определенных подпунктами 139.3.3 и 139.3.4 этого пункта (пп. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 НК).

В соответствии с пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 НК финансовый результат до налогообложения увеличивается:

1) на превышение размера резерва по состоянию на конец налогового (отчетного) периода над лимитом, который определяется как меньшая из двух величин:

а) 20 % (на период с 1 января 2015 года до 31 декабря 2015 года - 30 %, на период с 1 января 2016 года до 31 декабря 2016 года - 25 %) совокупной балансовой стоимости активов, обесценивание которых признается путем формирования резерва, увеличенной на сумму резерва по таким активам согласно данным финансовой отчетности за отчетный период;

б) величина кредитного риска по активам, определенная на конец отчетного (налогового) периода в соответствии с требованиями органа, регулирующего деятельность банков, или органа, регулирующего деятельность небанковских финансовых учреждений.

2) на сумму использования резерва для списания (возмещения) актива, который не отвечает признакам, определенным пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 нк, кроме суммы, которая списывается за счет той части резерва, на которую увеличивался финансовый результат до налогообложения в связи с превышением над лимитом.

Соответственно, использование резерва, сформированного за активом - кредитным портфелем, в связи с прекращением признания такого актива в соответствии с требованиями МСФО при отчуждении этого кредитного портфеля путем переуступки права требования, не изменяет финансовый результат до налогообложения.

При этом использование резерва, сформированного за активом - кредитным портфелем, в связи с прекращением признания такого актива при списании такого актива как безнадежного в соответствии с требованиями МСФО, но который не отвечает признакам, определенным пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 НК, увеличивает финансовый результат до налогообложения.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Свіже рішення про захист прав споживача. Гігантський Респект консультантам сторони позичальника.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56134732  (  (про призначення експертизи з формулюваннями питань у цій справі тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53124879 )

Справа № 569/651/15-ц

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 лютого 2016 року

м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю секретаря судового засідання - Собчука А.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційногобанку «УкрСиббанк» в особі Рівненського відділення АКІБ «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача фінансовихпослуг, визнання Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 04 грудня 2007 року недійсним, укладеним підприводом обману, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «УкрСиббанк», про захист порушеного права споживача фінансова, послуг, визнання Договору про надання споживчого Кредиту № 11262595000 від «04» грудня 2007 року недійсним, укладеним під приводом обману.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що «04» грудня 2007 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого  є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «УкрСиббанк», було укладеноДоговір про надання споживчого Кредиту № 11262595000.

Відповідно до п. 1.1.-1.3. кредитного Договору, Відповідач в порядку та на умовах визначених цим Договором, взяв на себе зобовязання надати Позичальнику грошові кошти в сумі 38 390,00 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто доларів США 00 центів), з оплатою за процентною ставкою 12,4 (дванадцять цілих чотири десятих) процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до «03» вересня 2028 року, на умовах визначених цим Договором.

Кредит надається Позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: для купівлі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.4).

Відповідно до умови п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобовязань Позичальника за цим Договором є: застава нерухомості, саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Того ж дня, «04» грудня 2007 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено: Договір іпотеки № 71650 та Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №11262595000 і заставу нерухомого майна №71650 від 04.12.2007 року.

В умовах укладеного Договору про надання споживчого кредиту, його Сторонами було визначено порядок надання і погашення кредиту а також порядок внесення змін до його змісту.

Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється «04» грудня 2007 року. Кредит нараховується шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № 26202157206800 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п.п.1.2.1., 1.5.)

Позичальник повертає суму кредиту, сплачує проценти, штрафи та інші платежі договору на рахунок №3739511262595 (п.1.2.2.).

Відповідачем викладено графік погашення заборгованості.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 не дотримав та грубо порушив встановлені коментованими Законами імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи тонального Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику обєктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів а також на те. ОСОБА_4 в умовах кредитного договору, неналежно визначив та приховав фактично, значення реальної процентної та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що була обумовлена між сторонами та, того у подорожчання кредиту, узгодженого сторонами кредитного правочину в його . За таких обставин, просить суд визнати кредитний договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що банком при укладенні договору № 11262595000 від 04 грудня 2007 року не було виконано імперативних вимог закону « Про захист прав споживачів», а саме, що урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. Зазначає, що сторонами спірного кредитного договору про іпотечний борг, забезпеченого іпотекою - не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а банк не виконав всіх імперативних норм і вимог закону. Крім того, зауважує, що банк, всупереч вимогам закону не отримав письмового підтвердження споживача про ознайомлення з інформацією про всі існуючі кредитні умови для споживача. Пояснив, що укладений кредитний договір між сторонами містить умови про ціну договору, якою є детальний розпис як реальної процентної ставки так і сукупної вартості кредиту для споживача за кожним платіжним періодом та суми величини абсолютного значення подорожчання кредиту, що за змістом є відповідними вимогам закону, а за формою - вимогам постанов НБУ та є істотною умовою договору про надання споживчого кредиту. За таких умов, зловживання Банком правами, мають бути припинені, а укладені з використанням такої практики правочини мають  бути визнані судом недійсними, із застосуванням встановлених цивільним законодавством України наслідків недійсності.

Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування подала письмові пояснення, які підтримала у судовому засіданні та пояснила, що позивач за вчасною ініціативою звернувся до банку з проханням про надання кредиту ( заява від 03.12.2007 року) договір було підписано позивачем добровільно, без жодного примусу і без зауважень. Перед укладенням кредитного договору позичальнику було доведено інформацію про особу кредитора, всі основні умови укладення кредитного договору та кредитування, забезпечення, процентні ставки по різним програмам кредитування та валюти кредити, витрати позичальника на оформлення договору застави, переваги та недоліки програм кредитування, зокрема дострокове стягнення банком кредиту у разі порушення строків його повернення, обмеження правом розпорядження заставним майном, звернення стягнення на заставне у разі неналежного виконання позичальником кредитного договору, попередження позичальника про існування валютних ризиків, які покладаються на позичальника під час виконання зобовязань за кредитним договором, якщо позичальником обрано кредитування в іноземній валюті. Зазначила, що жодних умисних дій щодо обману позивача з боку банку при укладенні договору вчинено не було та таких доказів в ході судового розгляду не здобуто. Просить суд, у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні позову про визнання договору недійсним з таких підстав.

Судом встановлено, що «04» грудня 2007 року, між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «УкрСиббанк»), було укладено Договір про надання споживчого Кредиту № 11262595000.    

Відповідно до п. 1.1.-1.3. кредитного Договору, Відповідач в порядку та на умовах визначених цим Договором, взяв на себе зобовязання надати Позичальнику грошові кошти в сумі 38 390,00 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто доларі США 00 центів), зоплатою за процентною ставкою 12,4 (дванадцять цілих чотири десятих) процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до «03» вересня 2028 року, на умовах визначених цим Договором.

Кредит надається Позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: для купівлі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.4).

Відповідно до умови п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобовязань Позичальника за цим Договором є: застава нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Того ж дня, «04» грудня 2007 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено: Договір іпотеки № 71650; Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №11262595000 і заставу нерухомого майна №71650 від 04.12.2007 року.

В умовах укладеного Договору про надання споживчого кредиту, його Сторонами було визначено порядок надання і погашення кредиту а також порядок внесення змін до його змісту.

Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється «04» грудня 2007 року. Кредит нараховується шляхом зарахування Банком,коштів на поточний рахунок Позичальника. № 26202157206800 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п.п.1.2.1., 1.5.)

Позичальник повертає суму кредиту, сплачує проценти, штрафи та інші платежі згідо умов Договору на рахунок №3739511262595 (п.1.2.2.).

Відповідачем було викладено в додатку до кредитного договору графік погашення заборгованості Позичальника.

В пункті 10.13 кредитного договору зазначено: підписанням даного договору позичальник свідчить, що всі умови даного договору, йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України «про захист прав споживачів».

У відповідності до положень ст.ст. 1054,1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо казано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. А, цим законодавчим актом у даному випадку є: норма ЗУ " Про захист прав споживачів",

Разом з тим, зважаючи на те, що договір споживчого кредитування, забезпечений іпотекою є договором приєднання, за таких умов та сторона, що розробляє умови правочину, при визначенні його умов, повинна враховувати вимоги чинного законодавства, зокрема ЗУ "Про захист прав споживачів", котрий, враховуючи суб'єктний склад учасників правочину у даному випадку, - є спеціальним законом.

Отже, з урахуванням наведеного в цій частині слідує, що урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. (ОСОБА_2 такий правовий висновок зробив Верховний Суд України, який викладено в Постанові ВСУ в цивільній справі №6-52цс13 від 11 вересня 2013 року).

Як вже вище зазначалось, що оспорюваний Кредитний договір за своєю правовою природою, - є договором приєднання в розумінніст.634 ЦК України. А звідси, є логічним висновок, що його зміст та умови кредитного договору розробляє сам кредитодавець. За таких обставин, в Позичальника не існує фактичної можливості вплинути на його умови, а тим більше їх змінити.

Відповідно до умови п. 2.1. Договору про надання споживчого Кредиту № 11262595000 від «04» грудня 2007 року, забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором є застава нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки N° 71650. Того ж дня, тобто «04» лютого 2007 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки (надалі - Іпотечний договір чи Договір іпотеки) на умовах, визначених в п.2.1. - 2.3. кредитного договору.

Таким чином, з вище наведеного змісту умов кредитного договору слідує, що зобов'язання, яке виникло на підставі зазначеного кредитного договору забезпеченого іпотекою, - є іпотечним боргом, що урегульовується Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Представник відповідача, заперечила проти застосування зазначеного Закону до спірних правовідносин. В обґрунтування наведеного заперечення посилається на те, що цей Закон має вузьку сферу застосування та регулює певні відносини у системі іпотечного кредитування, зокрема перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном. Його положення підлягають застосуванню тоді, коли іпотечне кредитування повязується з перетворенням, про які йдеться у преамбулі, та використанням механізмів управління майном. Тому, на думку представника Відповідача, не застосовується до відносин щодо надання кредиту, забезпеченого іпотекою, якщо ці відносини не передбачають перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами та застосування механізму управління майном. В обґрунтування своєї позиції, представник Відповідача посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 17.04.2013 року (постанова № 6-8 цс13 від 17.04.2013 року), в якому зазначено, що предметом правового регулювання Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредиту.

Представник позивача заперечуючи проти наведених доводів відповідача зауважив, що наведена представником відповідача постанова ВСУ в справі № 6-8 цс13 від 17 .04.2013 року, не може бути обовязковою до виконання в звязку із тим, що предметом спору в наведеній справі є іпотека майнових прав за договором іпотеки які не існували на дату її укладення, а не майно (як у даному випадку).

Верховний Суд України, вирішуючи спір у вказаній справі № 6-8 цс13 від 17 .04.2013 року, виходив із того, що на дату укладення спірного договору про іпотеку майнових прав, діючою редакцією Закону України «Про іпотеку», на дату укладення спірного договору не було передбачено такого виду іпотеки як майнові права. А відтак, виходячи із цього, Верховний Суд України прийшов до висновку, що Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

          Майнові права на обєкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між банком та фізичною особою.

З огляду на наведене Верховний Суд України, погодився з тим, що суди дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 01.10.2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.

На підставі ознайомлення та аналізу наведеної представником відповідача постанова ВСУ в справі № 6-8 цс13 від 17 .04.2013 року, судом встановлено, що предметом судового спору у даній справі іпотека майнових прав.

Вирішуючи даний спір, Верховний Суд України, у коментованій постанові зробив правовий висновок, що у статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік обєктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.  

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

          Майнові права на обєкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між банком та фізичною особою.

Разом з тим, відповідно до змісту преамбулиЗакон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»,цей Закон регулює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Наведене словосполучення зазначеного Закону прямо вказує, що дія цього закону поширюється як на правовідносини за основним зобовязанням, виконання якого забезпечене іпотекою, так і на правовідносини у системі перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

В статті 1 цього Закону визначено, що договором про іпотечний борг є цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Іпотечним кредитуванням є правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами.

Вимогою ст.2 коментованого Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» встановлено: Іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Умови договору про іпотечний борг та іпотечного договору розробляє кредитодавець.

Таким чином, виходячи з аналізу наведеного змісту преамбули а також припису ст.ст. 1 та 2, в яких прямо зазначено, що: договором про іпотечний борг є цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у саме у кредитодавця (а не іпотеко держателя) та боржника (а не іпотекодавця) з приводу іпотечного боргу;Іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою; та те, що умови договору про іпотечний борг та іпотечного договору розробляє саме кредитодавець а не (іпотекодержатель), суд приходить до висновку, що данийЗакон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», підлягає застосуванню до даних правовідносин.

В абзаці 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України встановлено: Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, суд відступає від правової позиції, викладеної у висновку Верховного Суду України, в постанові ВСУ у справі № 6-8 цс13 від 17.04.2013 року, та бере за основу наведені представником позивача в цій частині доводи як відповідний мотив такого відступлення.

А відтак, прийшов до висновку, що спірні правовідносини за цим договором врегульовуються окрім загальних правил діючого законодавства також, спеціальними правовими нормами Законів України «Про захист прав споживачів», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та спеціальними нормами Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Правилом ч. 1 ст. 628 ЦК України, визначено: змістом договору є умови, визначені не тільки на розсуд сторін і погоджені ними, але і умови, які є обов'язковими для даного виду договорів, відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 ЦК України, встановлено: договір набирає сили і породжує субєктивні права й обов'язки з моменту його укладання.

Відповідно доправила ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до припису ст.640 ЦК України, Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012 року, «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам розяснено: При вирішенні таких спорів суди мають виходити з положень статей 41,4299 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.ХІ.1950), а також враховувати, що кредитні відносини врегульовано,зокрема, главами 52. 53. 71 Цивільного кодексу України далі -ЦК), законами України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність"; від 5 червня 2003 року ,№ 898-1V "Про іпотеку"; від 12 травня 1991 року У 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів"; від I9 червня 2003 року У 979-ІV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"; та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року

№ 679-Х1V "Про Національний банк України".    

З дослідженого у судовому засіданні Договору про надання споживчого Кредиту № 11262595000 від «04» грудня 2007 року вбачаються, що всупереч вимоги п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів та вимоги п.З «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (надалі - Правила), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168, ОСОБА_4 не здійснив належно детальний, достовірний та обєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), повязаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; в порушення вимоги п.3.4 Правил, не зазначив належно та обєктивно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; в порушення вимоги п.3.3 Правил, не зазначено належно та обєктивно реальну процентну ставку; не визначив та не вказав належно і об'єктивно, про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; не зазначена відповідальність кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми п.9 ч. 1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків»;всупереч вимоги ст. 2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», банк не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування; не встановив положення про інфляційне застереження; не встановив узгодженої домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.

З дослідженого судом висновку судового експерта № 1246 від 22.06.2015 року ( а.с. 202-209), встановлено, що за даними п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. процентна ставка за використання кредитних коштів становить 12,4% річних.

Реальна процентна ставка за користування кредитом, зазначена в додатку №2 до договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. на момент його укладання в розмірі 13,74%, є нижчою від реальної процентної ставки встановленої експертним дослідженням 14,46% (докладно див. Додаток 1 та 2 експертизи).

Абсолютне значення подорожчання кредиту (фактична сума переплати за кредитом) за договором про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р., встановлене під час дослідження, фактично складає 370799.14 грн. (370799,14/5,05= 73425,57 дол.США), що є більшим від розміру передбаченого сторонами на момент укладення кредитного договору в розмірі 361452,99 грн. (361452,99/5,05=71574,85 дол.США) (Додаток 1 та 2 експертизи).

При виконанні розрахунку в національній валюті, відповідно до умов постанови правління НБУ №168 від 10.Об.2007р., з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 04.12.2007р. по 27.02.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 27.02.2015р., реальна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. фактично становить 30,07%, та є вищою від реальної процентної ставки за користування кредитом,

передбаченої сторонами на момент укладення кредитного договору в розмірі 13,74% (Додаток 3 експертизи).

При виконанні розрахунку в національній валюті, відповідно до умов постанови правління НБУ №168 від 10.05.2007р., з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 04.12.2007р. по 27.02.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 27.02.2015р., абсолютне значення подорожчання кредиту (фактична сума переплати за кредитом) за договором про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р., становить 941875,73 грн., та є вищим від абсолютного значення подорожчання кредиту, передбаченого сторонами кредитного договору на момент його укладення в розмірі 361452,99 грн. (Додаток 3 експертизи).

Щомісячні платежі, що передбачені умовами договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. на момент його укладення, становили: від 1826.21 грн. (361,63 дол.США) до 2825,86 грн. (559,58 дол.США) (колонка 2 Додатку 1, 2 експертизи).

При здійсненні Позичальником платежів за офіційним курсом НБУ по відношенню до долара США, відповідно до умов постанови правління НБУ №168 від 10.05.2007р., в період з 04.12.2007р. по 27.02.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 27.02.2015р., щомісячні платежі по договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. складають від 2081,24 грн. до 12188,42 грн. (колонка 2 Додатку 3 експертизи).

Також, висновком експерта встановлено, що документальне оформлення додатку №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» до договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. виконано з недотриманням пунктів 3.1., 3.2., 3.3. вимог щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (Постанова НБУ N168 від 10.05.2007р.). Також, найменування колонки 2 («Сума платежу за розрахунковий період») додатку №2 до договору про надання споживчого кредиту №11262595000 від 04.12.2007р. за своїм змістом не відповідає цифровим показникам, зазначеним у колонці

Викладені судовим експертом відповіді на поставлені судом питання, надані ним в категоричній формі. Відповідач не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта. А відтак, у суду немає підстав для сумніву в обєктивності, всебічності та обгрунтованості виконаної експертизи, висновок якої, суд оцінює як належний та допустимий доказ, наведених позивачем обставин.

На думку суду розбіжності являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний договір та додатки до нього. З дослідженого судом висновку експертизи убачається, що під час укладання договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. А відтак, між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, у тому числі й щодо ціни договору.

При цьому суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ,ч. 8 ст. 18, ч. З ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист справ споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія ти поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У змісті коментованого рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп2011. Конституційний Суд України наголосив: «Споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч. 1ст.634 ЦК).

Держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг».

В пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (із змінами та доповненнями), судам наголошено: Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягай згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ІДК).

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати розяснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ),не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

У звязку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210640 ЦК тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки вище вказані обовязкові відомості не зазначені в кредитному договорі забезпеченого іпотекою, суд прийшов до висновку, що оспорюваний кредитний договір є неукладений. А відтак, не може бути визнаний недійсним цей кредитний договір, який не вчинено. Зокрема, в якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення.

За таких умов, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного-банку «УкрСиббанк» в особі Рівненського відділення АКІБ «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 04 грудня 2007 року недійсним, укладеним під приводом обману.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10,11,57-60,61,88,208,212-215,218,223,292- 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Рівненського відділення АКІБ «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання Договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 04 грудня 2007 року недійсним, укладеним під приводом обману - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

 

    Суддя Рівненського міського суду                                                         Н.Г.Кучина

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Свіже рішення про захист прав споживача. Гігантський Респект консультантам сторони позичальника.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56134732  (  (про призначення експертизи з формулюваннями питань у цій справі тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53124879 )

Справа № 569/651/15-ц

Це ж справа, в якій суддею 10 липня 2015 було винесене заочне рішення на користь позичальника...

Дивно, що ще виносячи заочне рішення, суддя знала (???) але не врахувала наступне: "При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати розяснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено."

Так чи інакше на користь банку скасоване заочне рішення про визнання недійсності правочину, але  який може бути розвиток справи, шановні експерти? Особливо наголошую на тому, що було розтлумачено, чому саме правочин кредитного договору не відбувся (не укладений)...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Це ж справа, в якій суддею 10 липня 2015 було винесене заочне рішення на користь позичальника...

Дивно, що ще виносячи заочне рішення, суддя знала (???) але не врахувала наступне: "При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати розяснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено: Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено."

Так чи інакше на користь банку скасоване заочне рішення про визнання недійсності правочину, але  який може бути розвиток справи, шановні експерти? Особливо наголошую на тому, що було розтлумачено, чому саме правочин кредитного договору не відбувся (не укладений)...

   1. Особливо наголошую на тому, що було розтлумачено, чому саме правочин кредитного договору не відбувся (не укладений)... +1

 

   2. Якщо це рішення встоїть, то позичальник не є позичальником, а просто отримав від банку гроші і володіВ ними без законних підстав з 2007 року.  Що там світить далі зі строками і цивільною відповідальністю час покаже. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не в рифму, зате по-смислу :)

Математичні задачі ( в т.ч. визначення  реальної ціни споживчого кредиту і достатність для цього вихідних даних в кредитному договорі :)  на прикладі свіжої справи - пост.113) заставляють думати ширше.

Рекомендую короткометражку 1972р. "Математик і чорт" про теорему Ферма і її роль в розвитку математики.  

https://www.facebook.com/xu.muttercatz/videos/974850265858726/?pnref=story   

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

rada.gif

Справа № 0907/2-5003/2011  

Провадження № 22-ц/779/1583/2015  

Категорія 27  

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.  

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.  

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року                                                                       м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 217 966,62 грн. заборгованості за договором кредиту.

У апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що 17.12.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ТзОВ «Кредитні ініціативи» прийняв Кредитний портфель, тобто набув усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, а тому суд відповідно до ст.37 ЦПК повинен був провести заміну сторони правонаступником.

Апелянт вважає невірним висновок суду про те, що держава відшкодувала банку вартість списаного кредиту за рахунок зменшення податкових зобов'язань.

При цьому вказує на те, що відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону. А оскільки безнадійна заборгованість відповідно до ст.5 Закону віднесена до валових витрат, то в податковому праві прирівнюється до втрачених активів, наслідком чого є збільшення збитків, що призводить до зменшення бази оподаткування податком на прибуток.

Не враховано судом і того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а також передбачено звернення до суду з позовом про стягнення та погашення дебіторської безнадійної заборгованості.

Апелянт також зазначає, що процедура списання безнадійної заборгованості врегульована постановами Національного банку від 13.09.2010 року №424, чинною на момент виникнення спору між кредитором і боржником, та від 01.06.2011 року №172, яка є чинною на даний час.

Зазначеними постановами передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк зобов'язаний вимагати відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку, апелянт просить рішення суду скасувати, постановити ухвалу про заміну неналежного позивача ПАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» на ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №123/Кр74 на суму 200000 грн. зі сплатою 19% річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном погашення до 02.04.2018 року.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір майнової поруки, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1

Того ж дня між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого були вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка за тією ж адресою.

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

Порушень законодавства при самостійному списанні банком безнадійної заборгованості перевіркою не встановлено. (а.с.196 т.1)

Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на зазначені рішення.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307308313-315317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:         Л.В. Ясеновенко

          В.М. Вакарук М.Д. Горейко  

 

 

 

Приїхали: справа повертається на початок  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56191710

 

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого  Луспеника Д.Д.

 

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В., Черненко В.А., Штелик С.П.            

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня              2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області                        від 25 травня 2015 року, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року, -

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути на свою користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 4 квітня 2008 року    у розмірі 217 966 грн 62 коп. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 4 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 200 тис. грн. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та               ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Вказував, що відповідач порушує вимоги ст. 1054 ЦК Україниоскільки своєчасно не повертає кредит (чергову частину) та не сплачує проценти за договором. Станом на 30 січня 2011 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банкомстановить 217 966 грн 62 коп.

 

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «АКПІБ» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 

У касаційній скарзі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 

У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

 

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких  підстав.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.  

 

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ «АКПІБ» списав як безнадійну заборгованість, після чого банк отримав від держави відшкодування, а, отже, втратив право вимоги до позичальника й не міг за договором факторингу передати неіснуюче у нього право вимоги іншій особі.

 

Проте погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.   

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.  

 

Судами установлено, що 4 квітня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, заумовами якого банк надав останньому кредит у сумі 200 тис.грн.

Відповідно до договору майнової поруки від 4 квітня 2008 року, укладеному між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.), ОСОБА_1, як позичальником, та ОСОБА_2, як поручителем, останній згідно п.п. 2.2 Договору передав в заставу кредитору нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Галіберди, 34, та відповідно до п.п. 2.3 цього договору, зобов'язався у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і позичальник (а.с.35-36).

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ  «Промінвестбанку у                 м. Бориславі» проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву банку, відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20 травня 2010 року № 2275-УІ та Постанови Правління Національного Банку України від 13 вересня 2010 року № 424 на загальну суму 4 850 432 грн 58 коп., в тому числі по фізичним особам на суму 2 158 681 грн 93 коп.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29 грудня                  2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору від                  4 квітня 2008 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року, що підтверджуєтьсяактом від 11травня 2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення                               ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 18 березня 2011 року» та додатку до нього - розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Філією «Відділення «Промінвестбанку м. Борислава» за період з                  1 січня 2010 року по 18 березня 2011 року.

Крім цього, актом перевірки Державної податкової інспекції у                      м.Бориславі від 11 травня 2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» стверджено, що Філією «Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі» задекларовано скориговані валові витрати, які подавались до головної установи «Промінвестбанку» у сумі 9 778 106 грн 77 коп.

Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі» у своїй декларації за IV квартал 2010 року № 19535 зазначила суму збільшення страхового резерву банку - 4 770 388 грн 85 коп., за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і за кредитним договором від 4 квітня 2008 року.

 

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтями 628629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 526530610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

 

Відповідно до підпунктів 12.2.1 та 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), який був чинний на час спірних правовідносин, будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти.

Вказаним Зконом встановлено, що банки створюють страхові резерви за рахунок валових витрат для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами.

З урахуванням положень підпункту 12.2.3 статті 12 Закону, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Методика щодо визначення кредитних операцій банків нестандартними та формування страхового резерву для покриття ризиків неповернення боргу за кредитними операціями встановлена Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року № 279 (далі - Положення).

Банки, відповідно до п. 1.9 Положення, зобов'язані здійснювати формування резервів щомісяця станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Згідно підп. 12.2.3 статті 12 Закону, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, для комерційних банків не може перевищувати 20 % від суми боргових вимог, а саме: сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Таким чином, при формуванні банками страхових резервів у відповідності з вказаною постановою Національного банку України суми коштів, які внесені до цих резервів, мають відноситись до валових витрат відповідно до підп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону, яка передбачає, що до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону.

Банк формує страхові резерви за кредитами та нарахованими за ними процентами зі своїх коштів, і за їх рахунок компенсує збитки, що виникають в зв'язку з непогашенням заборгованості безнадійними боржниками, тобто фактично сам собі платить.

Процес списання безнадійної заборгованості врегульовано постановами Національного банку України від 13 вересня 2010 року                           № 424 (яка була чинною на момент виникнення спору) та від 1 червня                2011 року № 172 (яка є чинною на сьогодні), в яких зазначено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

Банк зобов'язаний вимагати відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

 

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, залишили вищевказані норми матеріального права поза увагою, не врахували, що заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора, згідно з підп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону, та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів; безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом, кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження. Тобто, кредитор має право отримати кошти після завершення ліквідаційної процедури та після визнання заборгованості безнадійною і відшкодування її за рахунок страхового резерву.

Таким чином суди дійшли помилкового висновку про те, що держава відшкодувала банку вартість списаного кредиту за рахунок зменшення податкових зобов'язань банка, а тому позивач, після списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку, втратив право вимоги за кредитним договором.

 

Судові рішення ґрунтуються на припущеннях, що є забороненим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

 

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.  

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:                                                Д.Д. Луспеник  

 

 

            Судді:                                                 Б.І. Гулько

 

                                                                        О.В. Закропивний

 

                                                                        В.А. Черненко

 

                                                                        С.П. Штелик  

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29349550                Справа №2-289/11р. 2/438/40/2013

          

 

    Р І Ш Е Н Н Я                                            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

07 лютого 2013 року                              Бориславський міський суд

         Львівської  області

в складі головуючого-судді:                       Посисень Л.М.,

при секретарі:                                               Гадубяк О.В.

з участю адвоката                                        ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №159/Кр97 від 12.06.2008 року та №122/Кр73 від 04.04.2008 року,

 

                                                 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

 

В лютому 2011 року позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», звернувся у суд з окремими позовами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №159/Кр97 від 12.06.2008 року та №122/Кр73 від 04.04.2008 року, які об»єднані 11 лютого 2011 року в одне провадження.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», 13.08.2012 року, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» заборгованість:

 

за кредитним договором №122/Кр73 від 04.04.2008 року у сумі 155 968,09 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом - 107 000,00 грн., з неї прострочена - 27 000,00 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 44 682,71 грн., нарахована пеня - 4285,38  грн.

 

за кредитним договором №159/Кр97 від 04.04.2008 року. у сумі 25 613,81 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом 16 315,00 грн., з неї прострочена - 9 715,00 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 8 264,47 грн., нарахована пеня - 1034,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», зазначив, що 04.04.2008 року він та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 122/Кр73  відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 120000,00 грн.

12.06.2008 року він та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір №159/Кр97, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 20000,00 грн.

Договори є кредитними договорами, відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач, не повертаючи кредит (чергову частину) та не сплачуючи проценти за договором, порушує вимоги статті 1054 Цивільного кодексу України, щодо обов'язку позичальника (Відповідача) повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 10.08.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить  за кредитним договором №122/Кр73 від 04.04.2008 року у сумі 155 968,09 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом - 107 000,00 грн., з неї прострочена - 27 000,00 грн. прострочені відсотки за користування кредитом - 44 682,71 грн. нарахована пеня - 4285,38  грн.

за кредитним договором №159/Кр97 від 04.04.2008 року у сумі 25 613,81 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом 16 315,00 грн., з неї прострочена - 9 715,00 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 8 264,47 грн., нарахована пеня - 1034,34 грн.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позов просить задоволити.

 

В судове засідання представник позивача не з»явився.

Справу позивач просить розглянути у відсутності представника, про що у матеріалах справи є письмові заяви.

 

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позову не визнали.

При цьому відповідач ОСОБА_2 пояснив, що з позивачем він жодних кредитних договорів, в тому числі і спірних не укладав.

У 2008 році він уклав кредитний договір №159/Кр97 від 12.06.2008 року та №122/Кр73 від 04.04.2008 року з ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області.)

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України (НБУ) від 13 вересня 2010 р. № 424, яка набрала чинності з 07.11.2010 року, затверджено Порядок формування банками резервів за кредитами та нарахованих відсотків по ним і списання безнадійної заборгованості.

  Розроблення НБУ такого порядку передбачено нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 № 2275-VI.

Згідно з цим Порядком банк мав право самостійно списати (відшкодувати) за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників - юридичних осіб, фінансова діяльність яких визначена як незадовільна, та позичальників - фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як нестабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості (далі - безнадійна заборгованість).

У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.

Рішення про списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами приймається Правлінням Банку.

    Відповідно до акту від 11.05.2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» самостійно списано безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, тобто банком списано його, відповідача ОСОБА_2, безнадійну заборгованість та віднесено в повному обсязі на збільшення валових витрат банку, що привело до зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток.

    Таким чином, списання його, відповідача ОСОБА_2, заборгованості банком проведена самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це його, як позичальника, тобто, банк скористався своїм правом відповідно до Постанови НБУ № 424 від 13.09.2010р., а не діяв відповідно до законодавства, а саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - спочатку погашення заборгованості за рахунок заcтавного майна, а потім - списання безнадійної заборгованості на суму непокритих збитків від продажу заставного майна.

Списана безнадійна заборгованість на його, як позичальника ОСОБА_2, кореспондентському  (основному) рахунку не числиться, тобто ліквідована, та не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і не приймає участі у фінансовому балансі банку.

    Крім цього, відповідно до п.8 Постанови  НБУ № 424 від 13.09.2010р. - банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

   Однак, банком не може продовжуватись робота відповідно до законодавства України щодо відшкодування списаної безнадійної заборгованості за рахунок резерву  відповідно до Постанови НБУ від 13.09.2010р. № 424, виданої на підставі підпункту 12.2.1 пункту 12.2 та підпункту 12.3.13 пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР) з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  так як Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010року №2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратив чинність з 01.04.2011 року у зв»язку з введенням Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а також  відповідно до Постанови НБУ від 01.06.2011 року №172, яка розроблена відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, - втратила чинність Постанова Правління Національного банку України від 13.09.2010 року № 424  "Про затвердження  Порядку  формування  банками резервів за кредитами і нарахованими  за   ними   процентами   та   списання   безнадійної заборгованості",  зареєстрована  в  Міністерстві  юстиції  України 27.10.2010 року  за № 998/18293, і тому немає ніяких підстав для задоволення позовних вимог банку.

Крім того, якщо банк списав безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, це означає, що банк відшкодував собі витрати по списаних кредитах №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року за рахунок страхового резерву банку, а отже, банк податки з даних кредитів не заплатив, а відніс собі на витрати.

   Банк у своїй декларації за 4-й квартал 2010 року, тобто у річній декларації за 2010 рік відобразив дані про загальну суму валових витрат, в тому числі і суму страхового резерву, в який входять і ці валові витрати.

   У чинному законодавстві не передбачено порядку проводки з позабалансового рахунку банку назад на баланс.

    Таким чином, банк не має права вимоги за спірними кредитами, оскільки він самостійно визнав борги за кредитами №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це його, як позичальника, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік.

В позові просить відмовити, як в безпідставному.

    

   Пояснення, аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_2, дав і його представник ОСОБА_3, додатково пояснивши, що банк не має права вимоги за даним позовом, а відтак, він не міг укладати в порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»і розголошувати без відома та згоди відповідача ОСОБА_2 банківську таємницю та персональні дані позичальника ОСОБА_2,  будь-яких правочинів про уступку боргу іншим юридичним особам, в тому числі, і ТзОВ «Колекшн Груп»,  ПАТ «АКІБ «Легал» та будь-яким іншим. Юридичним та фізичним особам.

Станом на сьогоднішній день у чинному Податковому Кодексі України, як і у чинній Постанові НБУ від 01.06.2011 року №172, (яка розроблена відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI) не передбачено права вимоги Банку до позичальника на відшкодування списаної в минулому за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Таким чином, списана безнадійна заборгованість на кореспондентському (основному) рахунку відповідача ОСОБА_2 (позичальника) не числиться, так як ліквідована, та не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і не числиться у фінансовому балансі банку. Будь-які грошові суми, які зазначено у позабалансовому рахунку Банку, за відповідачем ОСОБА_2 рахуватися не можуть, як і не можуть рахуватися  за будь-ким з позичальників, оскільки позабалансовий рахунок не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і тому, цей рахунок до уваги не береться.

Із врахуванням того, що кредитні договори №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року  є самостійно банком списаними як безнадійна заборгованість і за ними банк отримав відшкодування від держави, а відтак, ці кредити не приймають участь у фінансово-господарській діяльності банку, не значаться у його балансі, тому, банк і відмовився виконати ухвалу суду про забезпечення доказів, в тому числі і надати оригінали кредитних договорів №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року, оскільки таких не існує.

В позові просить відмовити, як в безпідставному.

 

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, пояснення його представника ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_4, оцінивши наявні у матеріалах справи  документи, суд дійшов висновку про те, що позов є безпідставний і до задоволення не підлягає за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.

 

С У Д О М   В С Т А Н О В Л Е Н О, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської област., Філія ліквідована 02.03.2012 року) та відповідачем ОСОБА_2 04.04.2008 року укладено кредитний договір №122/Кр73 відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 120000,00 грн. на споживчі цілі.

12.06.2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована 02.03.2011 року) та відповідачем ОСОБА_2  укладено кредитний договір №159/Кр97, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 20000,00 грн. на споживчі цілі.

Договір №159/Кр97 від 04.04.2008 року позивачем не подано та в матеріалах справи відсутній, а відповідач заперечує укладення 04.04.2008 року кредитного договору  №159/Кр97 з будь-якою установою банку, в тому числі і з позивачем.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він як головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкового контролю юридичних осіб на підставі направлення ДПІ у м.Бориславі від 15.04.2011 року проводив позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання  Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року.

    Перевірка втановила, що за перевірений період Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року № 424 на загальну суму 4850432, 58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн.

    Порушень законодавства при самостійному списанні банком сумнівної (безнадійної) заборгованості перевіркою не встановлено.

Страховий резерв за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитних договорів №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 р., а саме за 4-й квартал 2010 року.

   Що підтверджено і актом від 11.05.2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» та додатку до нього розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву  Філією «Відділення «Промінвестбанку м.Борислава» за період 01.01.2010 року по 18.03.2011 року»; підтверджено і листом ДПІ у м.Бориславі Львівської області від 05.10.2011 року № 7848/9/29-017 та від 26.10.2011 року № 8622/9/23-009.

Крім цього, актом перевірки ДПІ у м.Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» стверджено, що Філією «Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» задекларовано скориговані валові витрати, які подавалися до головної установи «Промінвестбанку» у сумі  9778106,77 грн.

Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» у своїй декларації за ІV квартал 2010 року №19535 (тобто річній декларації за 2010 р.), поданій ДПІ у м.Бориславі 04.02.2011 року зазначила суму збільшення страхового резерву банку -  4770388,85 грн., за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і спірними кредитними договорами №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року.

Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість відповідача з ОСОБА_2 за кредитними договорами №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року і відніс її на збільшення валових витрат банку, -  отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірними кредитними договорами.

Позивач з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за кредитними договорами  №122/Кр73 від 04.04.2008 року та №159/Кр97 від 12.06.2008 року, і не виконавши вимоги ухвали суду про забезпечення доказів, не довів своїх позовних вимог, тому при встановлених у судовому засіданні обставинах, позов до задоволення не підлягає.

 

З врахуванням наведеного та

Керуючись ст.ст.1060212209 ч.3 ЦПК України,

               ч 1.ст.526,  ст.ст.104910501054 ЦК України,   суд,-

                                     В  И  Р  І  Ш  И  В:

 

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №159/Кр97 від 12.06.2008 року та №122/Кр73 від 04.04.2008 року - в і д м о в и т и.        

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

            

СУДДЯ:                                                                                                                                                                                                                                                         ВССУ 28.01.2015: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42541425   У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 січня 2015 року                                                                                        м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

Луспеника Д.Д., Лесько А.О., Червинської М.Є.,

 

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 6 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») було укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого останнє відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ним та фізичними особами.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд на підставі ч. 6 ст. 312,              33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 625626 ЦК України, положень кредитного договору, укладеного з ОСОБА_5, та іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_4, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2008 року, яка станом на 30 червня 2013 року становить 214 481 грн 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 261,4 кв. м, житловою площею 94,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з обов'язковим зняттям всіх мешканців зазначеного житла з реєстраційного обліку.

 

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 6 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.    

 

У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.  

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що преюдиціальним рішенням суду від 5 березня 2013 року                 (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено в позові до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, оскільки                    ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» списав як безнадійну заборгованість, що також підтверджується рішенням суду від                   7 лютого 2013 року, яке набрало законної сили, після чого банк отримав від держави відшкодування, а, отже, втратив право вимоги до позичальника й не міг за договором факторингу передати неіснуюче у нього право вимоги іншій особі.

Таким чином, у суду не було підстав для задоволення позову, який розглядався.

 

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332336337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.

 

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 6 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 квітня                  2014 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:Д.Д. Луспеник     А.О. Лесько  М.Є. Червинська

 

 

 

 

І до рішення в початку теми також добрались:   http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55476772

 

 

 

УХВАЛА

 

18 січня 2016 року                                        м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ КолодійчукВ.М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

 

в с т а н о в и в :

 

Касаційна скарга подана протягом визначеного законом строку на касаційне оскарження, оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 326 ЦПК України.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, дають підстави для прийняття касаційної скарги до розгляду судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 327328 ЦПК України,

 

у х в а л и в :

 

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Витребувати із Бориславського міського суду Львівської області матеріали цивільної справи за № 2-289/11.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 29 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                           В.М. Колодійчук

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Тут не написано як буде оформлено результат, але NOTA BENE !

Доброе утро всем!

Уверена, что у всех всё хорошо, несмотря на то, что 1558-1 СНОВА ушел на третье чтение!!! wink emoticon

Пока у нас есть немного времени для профессиональной подготовки нашей стороны в этой нелёгкой борьбе с беспределом банковской системы и т.д.

Все спрашивают ЧТО ДЕЛАТЬ?... вот одно из предложений к реальным действиям!!

Ну а по делу: 1. Вчера долго говорила с Сашей Гумировым! (кто не знает, это юрист, который смог выиграть 2 инстанции по постанове 662 у Кабмина и банков некоторых, и т.д. )

Как мы все понимаем и уже точно знаем, все наши действия сейчас перешли или у многих уже переходят в "судебные корридоры"....

Поэтому в Одессе, после встречи с Сашей Боровиком (зам главы ОДА, М. Саакашвили), было принято решение о проведении "круглого стола" с различными финансовыми экспертами и представителями власти Одессы ( а мы сейчас все с удовольствием наблюдаем за положительными действиями оных)...

Ребята нашли двух экспертов, которые имеют серьезные наработки в фин.экспертизах ( всей инфо рассказать не могу, но там такие фактажи, что кажется страшно об этом и думать, не то что говорить!!! ;) в нашу пользу)....

Но для подтвержения системности нарушений банками по отношению к заемщику, необходимо не 10-15 договоров проанализировать,,,а не менее 500, а может и больше!!! Есть предложение объявить в своих громадах, о том что необходимо сдать копию своего ВСЕГО КРЕДИТНОГО ДОГОВОРА ( ипотечный не нужен) для полного экспертного анализа и 200 грн ... 

мы сдавали такое к-во раз первые страницы, что теперь можно уже абсолютно ничего не бояться и не переживать, разве что заберут сам кредит! wink emoticon

Уже собрано около 150 договоров.... а нас по их статистике 67000...поэтому системность нарушений банками на 150 по сравнению с 67000 не просматривается...назовут это просто "человеческий фактор"=ошибка...накажут девочку которая печатала на принтере сам договор, а мы с вами будем снова митинговать под ВР..

Для проведения экспертиз и проведения самого круглого стола естественно нужны какие-то расходы, и ребята просчитали, что ориентировочно это выйдет в такую сумму, полный отчет по финансам обещают выложить после проведения!

Прошу всех координаторов отнестись к этому вопросу очень серьезно!!!

И дабы не было никаких недопониманий и вопросов, предлагаю копии договоров и 200 грн сдавать координатору или кому вы сами решите у каждого в регионе, и уже организованно потом передать весь пакет в Одессу Руслане Ивановой (под подпись wink emoticon , которая непосредственно курирует техническую сторону организации самого круглого стола.

Времени у нас совсем мало, поэтому всех желающих отдать свой договор на экспертизу, прошу ускориться!

ВСЕ ВОПРОСЫ ЗАДАВАЙТЕ ОРГАНИЗАТОРАМ, Гумиров А. и Иванова Руслана, ответы из первых рук и уст!

и повторюсь : ДЕЛО ДОБРОВОЛЬНОЕ! но на Бога надейся, а лотерейный билет хотя бы выйти купить, но нужно! wink emoticon

 

 

Только что прочитал это сообщение. Как все таки закончилось интересное начинание?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2. Якщо це рішення встоїть, то позичальник не є позичальником, а просто отримав від банку гроші і володіВ ними без законних підстав з 2007 року.  Що там світить далі зі строками і цивільною відповідальністю час покаже. 

Те ж саме по відношенню до банку, який отримував валютні цінності на транзитні рахунки 3739...?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...
  • 10 months later...
В 06.03.2016 в 07:17, yafet сказал:

Не в рифму, зате по-смислу :)

Математичні задачі ( в т.ч. визначення  реальної ціни споживчого кредиту і достатність для цього вихідних даних в кредитному договорі :)  на прикладі свіжої справи - пост.113) заставляють думати ширше.

Рекомендую короткометражку 1972р. "Математик і чорт" про теорему Ферма і її роль в розвитку математики.  

https://www.facebook.com/xu.muttercatz/videos/974850265858726/?pnref=story   

помогите пожалуйста разобраться)
Банк (якому ныби-то перейшло право вимоги) притащил в суд выписку по кредитному договору по счетам 2233, 2236, 2237 и т.д. 
В этом банке никаких счетов заемщик не открывал и ни разу ничего не платил...
Счет 8170 , валюта -грн, дебет 356 149 грн , по кредиту -0,остаток тот же 356 149 грн
Это перевели в гривну?
счет 9601 , дол.США - списана за рахунок спец. резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами. дебет -остаток - кредит  одна сумма. Затем все по нулям


счет 9611, дол.США - списана у збиток заборгованість за кредитними операціями
То же самое:дебет -остаток - кредит  одна сумма (долг по телу кредита) . в остатке нули...
Только как Укрсиб продал Дельте, а потом у себя списал в убыток?
как это можно использовать?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...