Постановление ВСУ по пересмотру о необходимости учитывать исковую давность по каждому платежу

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 червня 2015 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Барбари В.П., 

Берднік І.С.,

Григор’євої Л.І., 

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Жайворонок Т.Є.,

Колесника П.І.,

Лященко Н.П., 

Охрімчук Л.І., 

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,

Шицького І.Б.,

 

розглянувши заяву ОСОБА_1, подану його представником – ОСОБА_2, про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Ужгородське регіональне управління до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, 

 

в с т а н о в и л и:

 

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське регіональне управління (далі – ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

 

Свій позов ПАТ «КБ «Надра» обґрунтовувало тим, що 17 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, згідно з умовами якого останній отримав кредит у сумі 10 тис. 990 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних строком до 16 листопада 2012 року. ОСОБА_1 умови кредиту не виконав, унаслідок чого станом на 1 листопада 2013 року утворилась заборгованість у сумі 63 тис. 236 доларів США 5 центів, що еквівалентно 505 тис. 445 грн 78 коп., з яких заборгованість за кредитом – 8 тис. 482 доларів США 40 центів, що еквівалентно 67 тис. 799 грн 82 коп.; за відсотками – 3 тис. 536 доларів США 76 центів, що еквівалентно 28 тис. 269 грн 30 коп.; за комісією – 2 тис. 169 доларів США 43 центи, що еквівалентно 17 тис. 340 грн 26 коп.; пеня за порушення строку сплати платежу – 49 тис. 47 доларів США 47 центів, що еквівалентно 392 тис. 36 грн 40 коп. ПАТ «КБ «Надра» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у гривневому еквіваленті на загальну суму 505 тис. 445 грн 78 коп. та судові витрати. 

 

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 1 серпня 2014 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 67 тис. 799 грн 82 коп. кредитного боргу, 28 тис. 269 грн 30 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 17 тис. 340 грн 26 коп. комісії та частину суми нарахованої пені – 196 тис. 18 грн 20 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2014 року у відкритті касаційного провадження у цій справі відмовлено. 

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VІІІ) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

У зв’язку із цим заява ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом № 192-VIII.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 254, статей 256–258, частини першої та п’ятої статті 261, частини третьої статті 551 та статті 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на постанови Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року (№ 5015/2089/12) та від 7 березня 2013 року (№ 5015/2087/12), ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року (№ 6-30903св14), 29 жовтня 2014 року (№ 6-6087св14), 12 листопада 2014 року (№ 6-31134св14), 12 листопада 2014 року (№ 6-31301св14).

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав. 

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Відповідно до змісту статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

Судами встановлено, що 17 листопада 2006 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, згідно з умовами якого останній отримав кредит у сумі 10 тис. 990 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних строком до 16 листопада 2012 року. 

 

ОСОБА_1 свої зобов’язання за вказаним договором щодо повернення кредиту та відсотків за його користування виконав частково, останній платіж за кредитом був здійснений ним 23 липня 2012 року до закінчення терміну дії договору.

 

Задовольняючи частково позов кредитора, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, керувався тим, що відповідач узятих на себе зобов’язань щодо щомісячного погашення кредиту та сплати відсотків не виконав, у зв’язку із чим утворилась заборгованість за користування кредитом. 

 

При цьому доводи ОСОБА_1 про необхідність застосування позовної давності по кожному з платежів окремо суд визнав необґрунтованими, дійшовши висновку, що початок перебігу позовної давності пов’язується зі строком дії договору.

 

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених фактичних обставин справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків. 

 

В інших справах, які виникли з подібних правовідносин – про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

 

– в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року (№ 6-30903св14) суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається для кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Крім того, суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків;

 

– в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року (№ 6-31301св14) суд дійшов аналогічних висновків про те, що якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початком перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення;

 

– в ухвалі Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року суд дійшов висновку про те, що початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, тому відповідно загальний строк позовної давності застосовується щодо кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений графіком.

 

Аналогічний висновок зроблений в ухвалі Вищого господарського суду України від 7 березня 2013 року.

 

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року (№ 6-6087св14) та від 12 листопада 2014 року (№ 6-31134св14) не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки вони прийняті у справах за подібних правовідносин, але за різних установлених судами фактичних обставин, відмінних від справи, рішення в якій переглядається. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини третьої статті 254, статей 256-258, частини першої та п’ятої статті 261, частини третьої статті 551 та статті 1050 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, судові палати у цивільних і господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

 

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

 

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252–255 ЦК України.

 

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

 

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов’язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

 

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14) та 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14).

 

Оскільки судове рішення є незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, частинами першою та другою статті 3604 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 192-VIII), судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2014 року скасувати, а справу передати на новий касаційний розгляд. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.І. Григор’єва 

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

Н. П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

І.Б. Шицький

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-31цс15

 

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F4BA1F2DD6593371C2257E68001BB359

[у.zaporozhskiy]

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов’язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

 

 

А когда, в таком случае начинает исчисляться исковая давность по телу кредита?

[ais]

...

А когда, в таком случае начинает исчисляться исковая давность по телу кредита?

Тоже интересует этот вопрос.

 

Вот например, на определенном этапе досрочно погасил часть тела кредита (т.е. на года 4 вперед) и потом по "устной" договоренности с Банком платил только %% более 3-х лет. В КД установлен срок исковой давности 3 года. Правильно ли я думаю, что глядя на эту постанову, отсчет срока исковой давности начался с момента, когда я перестал, согласно графика погашения тела кредита, его погашать, несмотря на то, что регулярно платил %%?

[yafet]

Тоже интересует этот вопрос.

 

Вот например, на определенном этапе досрочно погасил часть тела кредита (т.е. на года 4 вперед) и потом по "устной" договоренности с Банком платил только %% более 3-х лет. В КД установлен срок исковой давности 3 года. Правильно ли я думаю, что глядя на эту постанову, отсчет срока исковой давности начался с момента, когда я перестал, согласно графика погашения тела кредита, его погашать, несмотря на то, что регулярно платил %%?

Якщо тіло повернене достроково і це не суперечить змісту договору (черговість виконання складових кредитного договору так і передбачає, що дострокове повернення(зарахування) тіла здійснюється якщо нема інших прострочок), то строк давності розпочинається з місяця/кварталу за який не виконане грошове зобовязання, тобто порушене право банку.   Все вірно. Слава Богу, що ВСУ вже не може далі давати "полутона" в сфері кредитних правовідносин, і біле називає білим, що є очевидним ще з основ виникнення цивільних зобовязань як за старим, так і за новим ЦК.  Відповідно, якщо тіло зараховане достроково (банк порушив черговість і не забрав платіж на комісії, пеню), то тут кредитор фактично підтвердив, що на час платежу інших прострочок не було. Вся справа в цифрах, читай в  бухобліку. Я зараз наслав у ВССУ заперечення на касацію де обгрунтовував, що жоден спір про кредитні зобовязання апріорі не може бути вирішений правильно без аналізу "кредитної справи", тобто документів первинного обліку цифр. Побачимо, чи сильно розізляться.

[у.zaporozhskiy]

Якщо тіло повернене достроково і це не суперечить змісту договору (черговість виконання складових кредитного договору так і передбачає, що дострокове повернення(зарахування) тіла здійснюється якщо нема інших прострочок), то строк давності розпочинається з місяця/кварталу за який не виконане грошове зобовязання, тобто порушене право банку.   Все вірно. Слава Богу, що ВСУ вже не може далі давати "полутона" в сфері кредитних правовідносин, і біле називає білим, що є очевидним ще з основ виникнення цивільних зобовязань як за старим, так і за новим ЦК.  Відповідно, якщо тіло зараховане достроково (банк порушив черговість і не забрав платіж на комісії, пеню), то тут кредитор фактично підтвердив, що на час платежу інших прострочок не було. Вся справа в цифрах, читай в  бухобліку. Я зараз наслав у ВССУ заперечення на касацію де обгрунтовував, що жоден спір про кредитні зобовязання апріорі не може бути вирішений правильно без аналізу "кредитної справи", тобто документів первинного обліку цифр. Побачимо, чи сильно розізляться.

Каждый юрист по своему трактует позицию применения норм материального прав в постановлениях ВСУ по исковой давности к требованию о взыскании задолженности.

Вопрос остается открытым.

Поидее, если указано, что погашение идет лишь на проценты, а условиями кредитного договора предусмотрено право потребовать все тело кредита, например, через 30 дней, в случае ненадлежащего выполнения условий кредитного договора, в том числе неоплаты текущего платежа, то по телу должна начать исчисляться исковая давность.

 

Но пока ни в одном Определении ВССУ не встречал, что бы четко высказали такую позицию, поэтому пока ждем и готовимся идти с такой позицией до ВСУ.

[yafet]

Каждый юрист по своему трактует позицию применения норм материального прав в постановлениях ВСУ по исковой давности к требованию о взыскании задолженности.

Вопрос остается открытым.

Поидее, если указано, что погашение идет лишь на проценты, а условиями кредитного договора предусмотрено право потребовать все тело кредита, например, через 30 дней, в случае ненадлежащего выполнения условий кредитного договора, в том числе неоплаты текущего платежа, то по телу должна начать исчисляться исковая давность.

 

Но пока ни в одном Определении ВССУ не встречал, что бы четко высказали такую позицию, поэтому пока ждем и готовимся идти с такой позицией до ВСУ.

Чіткіше вже нереально. Тут максимально ясно( № 6-31цс15 У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.")     Зміст зобовязання становить право управненої сторони і кореспондуючий обовязок зобовязаної сторони. Гра слова "зобовязання" в однині і множині трохи збиває. ( ч. 3.ст.510 ЦК  Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї).Реально, кожен кредитний договір при класичному кредитуванні, містить умови виконання, як мінімум, двох самостійних зобовязань: 1) повернення кредиту і 2) сплата відсотків. Боржник має дати (сплатити), а кредитор має отримати(прийняти).   При ануїтеті важкувато розібратись в цифрах, але це не змінює суті, все-одно в кожному ануїтетному платежі сидить і тіло і проценти. Відповідно, вичисляємо окремо дату сплати (повернення) чергової частини тіла і дату чергової сплати процентів.                                                           Судді дуже зляться на цифри, на даний час без судової економічної експертизи не йде.     Розрахунки - досить марудна робота. Чиста арифметика середньої школи.

ПС. Реальна проблема в 100  випадків зі 100: у позичальника нема повних вихідних даних, через легковажність до квитанцій. Але позиція ВСУ по депозитах, де відсутність квитанції тягне відмову в позові про стягнення депозиту трохи дисциплінує.

[у.zaporozhskiy]

 

Чіткіше вже нереально. Тут максимально ясно( № 6-31цс15 У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.")     Зміст зобовязання становить право управненої сторони і кореспондуючий обовязок зобовязаної сторони. Гра слова "зобовязання" в однині і множині трохи збиває. ( ч. 3.ст.510 ЦК  Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї).Реально, кожен кредитний договір при класичному кредитуванні, містить умови виконання, як мінімум, двох самостійних зобовязань: 1) повернення кредиту і 2) сплата відсотків. Боржник має дати (сплатити), а кредитор має отримати(прийняти).   При ануїтеті важкувато розібратись в цифрах, але це не змінює суті, все-одно в кожному ануїтетному платежі сидить і тіло і проценти. Відповідно, вичисляємо окремо дату сплати (повернення) чергової частини тіла і дату чергової сплати процентів.                                                           Судді дуже зляться на цифри, на даний час без судової економічної експертизи не йде.     Розрахунки - досить марудна робота. Чиста арифметика середньої школи.

ПС. Реальна проблема в 100  випадків зі 100: у позичальника нема повних вихідних даних, через легковажність до квитанцій. Але позиція ВСУ по депозитах, де відсутність квитанції тягне відмову в позові про стягнення депозиту трохи дисциплінує.

 

с какого момента начинает исчисляться исковая давность по требованию о возврате всего тела кредита, где есть график?

[Vladimir AB]

с какого момента начинает исчисляться исковая давность по требованию о возврате всего тела кредита, где есть график?

З дня закінчення строку виконання вимоги про дострокове погашення кредиту (тіла і %). Інших варіантів щодо тіла не бачу

[у.zaporozhskiy]

З дня закінчення строку виконання вимоги про дострокове погашення кредиту (тіла і %). Інших варіантів щодо тіла не бачу

Это в каком-то конкретном случае?

или с чего Вы взяли?

[Vladimir AB]

Это в каком-то конкретном случае?

или с чего Вы взяли?

Це у випадку направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. На мою думку, в іншому разі при порушенні графіка, строк позовної давності щодо тіла буде застосовуватись до щомісячних платежів в межах трирічного строку. Хоча, недавно була справа, де суддя повністю відмовив банку (всого тіла і %), зіславшись на постанову ВСУ 6-116цс13, відповідно до якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.   

[yafet]

с какого момента начинает исчисляться исковая давность по требованию о возврате всего тела кредита, где есть график?

при вимозі повернути тіло достроково: прострочена частина помісячно згідно самого графіка, непрострочена (дострокова вимога) в повному обсязі - з дати зазначеної у вимозі або з дати відкриття провадження;

при вимозі стягнути тіло в межах порушеного графіка (без дострокового витребування) - помісячно згідно самого графіка.

[у.zaporozhskiy]

при вимозі повернути тіло достроково: прострочена частина помісячно згідно самого графіка, непрострочена (дострокова вимога) в повному обсязі - з дати зазначеної у вимозі або з дати відкриття провадження;

при вимозі стягнути тіло в межах порушеного графіка (без дострокового витребування) - помісячно згідно самого графіка.

Если нет требования, то Вы считаете, что исковая давность не начинает исчисляться по телу кредита?

[Мари-Анна]

Если нет требования, то Вы считаете, что исковая давность не начинает исчисляться по телу кредита?

 

 Если нет требования, то исковая давность применяется к сумме указанной в графике, которая состоит из части тела кредита + проценты.

[Vladimir AB]

 Если нет требования, то исковая давность применяется к сумме указанной в графике, которая состоит из части тела кредита + проценты.

Підтримую, тим більше що зворотньої судової практики, мабуть, немає. 

[yafet]

Если нет требования, то Вы считаете, что исковая давность не начинает исчисляться по телу кредита?

  Нема такого, що настав строку зобовязання=нема початку строку давності.  Завжди.   Або я чогось не розумію в питанні?

[у.zaporozhskiy]

  Нема такого, що настав строку зобовязання=нема початку строку давності.  Завжди.   Або я чогось не розумію в питанні?

Вы связываете начало исчисления срока по исковой давности именно в связи с получением требования кредитора о досрочном возврате кредита?

[у.zaporozhskiy]

 Если нет требования, то исковая давность применяется к сумме указанной в графике, которая состоит из части тела кредита + проценты.

Согласен, но есть нюансы.

В связи с тем, что по некоторым договорам право на досрочный возврат кредита необязательно связано с досудебным требованием, иногда достаточно просрочки или полного невыполнения обязательств какой-то период.

[yafet]

Даже если есть требование, разницы никакой. Последний платеж был в 2008 году (нарушено право), а требование в 2012 году. Считаем от 2008 г.

     Згоден з Вами категорично.   Крім того дія(частковий платіж) не перериває строку давності, якщо на час такої дії строк уже витік.  Якщо така дія відбулась в межах строку давності, вона також не перериває строку давності щодо будь-яких зобовязань (грошових сум), крім тих, які в межах такої дії вчинені.  

 

     ВГСУ красиво: Ендджой.    

  п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» :     « У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.»

[anna.ur]

Коллеги, а встречали ли Вы те решения, которые ВСУ отправлял на "новий розгляд" после применения исковой давности? Что потом, по этим же решениям  опять говорили суды 1-й и 2-й инстанций? Взыскивали с должников или отказывали банкам ? 

[у.zaporozhskiy]

Коллеги, а встречали ли Вы те решения, которые ВСУ отправлял на "новий розгляд" после применения исковой давности? Что потом, по этим же решениям  опять говорили суды 1-й и 2-й инстанций? Взыскивали с должников или отказывали банкам ? 

 

Отказывали банкам.

[anna.ur]

Отказывали банкам

Например: валютный кредит в 2008году, график разбит до 07.2015года. В 2014 банк подал в суд. В мае 2015года 1-я инстанция банку полностью отказали. Сейчас дело в апеляции. Думаю, каковы шансы. Может суд будет высчитывать в межах позовной давности? 

[у.zaporozhskiy]

Например: валютный кредит в 2008году, график разбит до 07.2015года. В 2014 банк подал в суд. В мае 2015года 1-я инстанция банку полностью отказали. Сейчас дело в апеляции. Думаю, каковы шансы. Может суд будет высчитывать в межах позовной давности? 

у Вас было решение ВСУ?

Когда было досудебное требование?

[у.zaporozhskiy]

Даже если есть требование, разницы никакой. Последний платеж был в 2008 году (нарушено право), а требование в 2012 году. Считаем от 2008 г.

 

Если требование не было, а сразу иск в суд?

[andrew33]

Если требование не было, а сразу иск в суд?

Надо смотреть график погашения по этому кредиту, а досудебное требование желательно иметь, если график сильно растянут.

[anna.ur]

у Вас было решение ВСУ?

Когда было досудебное требование?

Сейчас только  апеляция. Досудебного требования вообще не было.