centurion

Он в письменном виде и есть. Как вариант - открыто на диктофон или на камеру,что не запрещено законодательством,потребовать (именно потребовать,чтобы исполнитель понял решимость действий) объяснений своих действий с точки зрения законодательства с предупреждением,что если таковых не последует,посыпятся жалобы. К тому же постоянно ссылаться на ст.828 ЦКУ. По моему мнению действия судов и исполнителей рассчитаны на незнание законов со стороны народа (пока ). В данный момент если какой-то процент и действует,зная законы,то политика судов вершит своё дело.Тем не менее нужно бороться. Ещё раз всех с НОВЫМ ГОДОМ!!! ВСЕМ НОВЫХ ПОБЕД!!!

Спасибо. А в случае,если договор устный,то тогда как быть? Просто про акты приёма-передачи не совсем понятно. Кому какое дело - сколько имущества у человека (позичкодавця),не имеющего никакого отношения к договору. Да и законодательно решение этого вопроса законодательно нигде не прописано. К договору позички применяются положения договора позики ,где достаточно для физлиц (если позика беззалоговая) всего лишь подписей. Про акты приёма-передачи ни слова. Подписи сторон - вот главное доказательство состоявшейся сделки и не принадлежащего тебе имущества.Вот на этом и стоять. И пусть исполнитель ломает голову на чём бы поймать.

Алекс,с удачным окончанием года,чего и всем желаю в наступающем году!!! :rolleyes: !!!

Вот именно! Может "наверху" (ВСУ в связи с новым председателем ) решили придушить связку "Альфа - Банк" - судопроизводство в Чернигове. На слуху в Украине была эта связка и "Примат" - Жовтневий суд г. Днепропетровск.

Спасибо,понял.Только вот,если вопрос касается потребителей,заёмщику нужно сделать отдельный акцент на вышеприведённом? И в каком виде,если в апелляционной жалобе как раз это и не указано,т.к. не помню где видел решения или ухвалы судов и комментарии к изменениям к ЗУ О "ТС",в которых как раз стоял вопрос,который я поднял в своём предыдущем посте.Тогда решалось в пользу банков,поэтому в апелляшку я не включил,как бесперспективное направление и тут на тебе - 3 почти одинаковых решения в против решений ТС в течение одной недели.

Уж точно. Спасибо Вам,Ростислав, и Андрею за помощь не только от меня,но и от всех форумчан. В наступающем году желаю ВСЕМ,того заслуживающего, - побед и уверенности в себе.

Неужели это вынес Мороз К.В.? В моём случае он проигнорировал такие положения,указанные мною.Я их ещё также указывал в ходатайстве в третейский суд. Я хоть и противник политики банков,но не могу понять связи :защита прав потребителей и взыскание задолженности. Если бы было чётко указано - " все споры по потребительским кредитам",тогда понятно. Тем не менее - решение значимое и даст многим возможность для манёвра.

Алекс,немного не согласен с Вами. Представитель является полустророной в процессе и о его замене ответчик должен быть уведомлен.

А полномочия свои ликвидатор доказал или на "честном слове"?

Алекс, я говорю про обычное бытовое имущество,а Вы про залоговое.

Ответ исполнителю прост:"А где в Законе написано,что позичкодавець должен или обязан что-то доказывать? Или собственноручная подпись не имеет силы?А что бы вы сказали,если бы мы устно договор заключили? А так чёрным по белому,попозиционно-наслаждайтесь,сверяйте и... задавайте свои каверзные вопросы". Описать-то может,но подумайте сами.С одной стороны он понимает,что его обводят вокруг пальца,с другой стороны - а вдруг действительно договор подлинный и описал я не имущество должника и за это начальство по голове не погладит.

Спасибо.В этом случае,я думаю,пусть исполнитель ломает голову,как доказать обратное.Право собственности подтверждает собственноручная подпись позичкодавця. В этом случае Законом не предусмотрена процедура доказывания с его стороны.Пусть "спасибо" скажет,что не в устной форме заключили.В конце концов,всунуть под нос ст.827 и ст.828 ЦКУ : Стаття 827. Договір позички 1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. 2. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. 3. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу. Стаття 828. Форма договору позички 1. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. И пусть из шкуры лезет с доказательствами.

А между физ. лицами,как я понимаю, будет уместен договор позички (ссуды) на бытовые вещи,который может оформляться и устно?

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 1 листопада 1996 р вперше визначила, в яких саме випадках суд зобов'язаний безпосередньо застосовувати норми Конституції. Це повинно відбуватись тоді, коли: — зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; Луспеник каждый решил нас (народ Украины) "радовать" своими шедеврами-опусами. БЕЗДАРЬ И ТУПИЦА.

Да не только тут,а и в судах. Почти никогда ответчики (типа должник) не приходят,соответственно и борьбы никакой нет. В этой борьбе должны участвовать все - и вкладчики и честные заёмщики,которых сделали должниками."Аккорд" ведь умалчивает тот факт,что у них год не было бухгалтерской документации,которую изъяли при обыске,а пеню насчитывали неизвестно на что. И расчёт задолженности,сделанный в Excel без подкрепления какой-либо документации и клише подписи Великданова на нём,и отсутствие в исках копии свидетельства юр.лица или выписки из Держреєстра юр.лиц,подтверждающих правову дієздатність,т.е. право вообще подавать иски.А суды,как истинная Фемида с завязанными глазами,ничего не видят,а мечом рубят с плеча. Может символ правосудия поменять?

+100

Ві думаете,что ГИС будет заморачиваться товаром,которій в обороте.В решении будет указана сумма взыскания.Вот под неё исполнитель и будет подгонять имущество по месту Вашего проживания.

В ЗУ " О ТС" нет прямого утверждения,что "застереження" это "угода".Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладено у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. В договоре-это не значит в тексте договора,а,например,в виде додатка. Что касается "окремої письмової угоди",то не указан срок,в течение которого она подписывается. Тут вот дело в другом.Третейская оговорка является разновидностью правочина,содержится в виде пункта в содержании договора,который также является правочином.Подпись заёмщик ставит всего одну в конце договора.Я к примеру не нашёл ни в ЦК ни где-либо ещё нормы,где бы указывалось,чтобы одной подписью подтверждалось согласие двух разных по своему характеру сделок.В этом случае,к примеру в суде,можно говорить:"Да,я согласился своей подписью с третейской оговоркой,а с условиями кредитного договора я не согласен,потому как нормы такой в законодательстве нет,по которой я одновременно одной подписью под двумя сделками подписываюсь"т.е. я подписался не под договором,из которого вытекают кредитные обязательства и впоследствии предмет спора. И таким же "макаром"наоборот. Что скажут уважаемые юристы?

Ростислав.а как понять вот это: Стаття 633. Публічний договір 1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). 2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. 3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. 4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. 5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. 6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Как я понимаю,в случае,если доказать публичность договора,то законодательством прямо называется категория присоединившейся стороны,т.е. споживач , и в этом случае не имеет разницы какой вид кредита он оформляет. И вот ещё: Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому. Как я теперь понял- оговорка является предпосылкой третейского соглашения и должна указывать на право возможного обращения в ТС. Вот решение по этому поводу: Справа № 2-221/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі: головуючого: Циганаш І.А. при секретарі: Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину ,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 02.11.2007 року між нею та ЗАТ (реорганізовано в публічне акціонерне товариство) „Альфа-Банк” було укладено кредитний договір № 500038308, відповідно до умов якого Банк надав, а Позичальник прийняв в строкове оплатне користування 9 775 доларів США. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитом в розмірі 19,99% відсотків річних зі строком повернення кредиту – 02.11.2010 року. За її переконанням окрема частина кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, що зумовлює її скасування. Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”. Виданий їй Банком кредит є споживчим кредитом в розумінні приписів ст.ст.1 та 11 Закону України „Про захист прав споживачів”. Договірні відносини, які виникли між нею та Банком про надання фінансово-кредитних послуг регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”. Третейське застереження, яке встановлено в кредитному договорі про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, суперечить законодавству України та порушує її права, оскільки позбавляє права на судовий захист, встановлений ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”. Просить визнати недійсною з моменту укладення частину 26 кредитного договору №500038308 від 02.11.2007 року, укладеного між нею та ЗАТ « Альфа – Банк ». Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи у відсутність представника ПАТ « Альфа – Банк » та надав заперечення, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначив, що між позивачем та банком 02.11.2007 року було укладено кредитний договір №500038308. Позивач була ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчання кредиту, вартістю, видами та предметами супутніх послуг, а також іншими фінансовими зобов’язаннями, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також процентам та грошовим вираженням сукупної вартості кредиту у валюті платежу. Пунктом 26. кредитного договору № 500038308 від 02.11.07р., укладеного між Банком та Позичальником сторони домовились, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв’язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Відповідно до ст.50 ЗУ «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Згідно ч.2. ст.1 ЗУ «Про третейські суд» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин , крім випадків, передбачених законом, а відповідно ст.11 цього закону Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Законодавством чітко передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами. Жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_1 на момент укладення та підписання договору не було, підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов’язки, зазначені у договорі. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 цього ж Кодексу визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, також регламентується ст. 3 ЦПК України. Частина 3 цієї статті визначає, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Згідно ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” захист прав споживачів передбачених законодавством, здійснюється судом. Відповідно до ст.110 п.5 ЦПК України – позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Третейське застереження, яке зазначено у вказаних угодах, щодо вирішення всіх спірних питань, які виникають з укладених договорів, підлягають вирішенню третейським судом, порушує права позивача, оскільки позбавляє її права на судовий захист, право вибору суду щодо підсудності справи, право на звільнення від сплати державного мита передбаченого ст.22 вказаного вище закону. Стаття 27 ЦК України правочин, що обмежує можливості фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним. Слідує зазначити, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Рішенням Конституційного Суду України № 1-3/2008 від 10.01.2008р. було визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин є видом недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди” № 1701-ІУ спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Тобто, третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Розгляд спорів третейським судом є можливим лише при наявності згоди на це сторін договору та така згода є вільною. Слідує нагадати ту обставину, що вирішення спірних питань третейськім судом є одним із видів недержаних способів захисту цивільних прав та порушень. Проте, розгляд справи в третейському суді може відбуватися при наявності виниклого конкретного спору між сторонами договору (предмет спору), як це виникає з розуміння ст.5 Закону України «Про третейські суди», та наявності згоди обох сторін на розгляд їх конкретного спору третейським судом викладеного в третейському застережені чи третейському договорі. При цьому, на думку суду, відсутність такої згоди сторони на розгляд справи третейським судом є підставою для розгляду спірного питання в судовому порядку. Третейського договору чи застереження, щодо вирішення конкретного спору третейським судом, між сторонами справи не укладалось. Позивачі по справі заперечують проти розгляду спору третейським судом. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. В судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2007 року між ЗАТ « Альфа – Банк » ( яке на даний час змінило назву на Публічне акціонерне товариство ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500038308, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 9775 доларів США на цілі, визначені в п. 3 Договору, а Позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 19,99 % річних, виконати інші умови Договору та повернути Кредит банку відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг ( Додаток 1 до Договору, який є його невід’ємною часиною ), але в будь –якому випадку не пізніше 02.11.2010 року). Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”. На підставі вищевикладеного, аналізуючи норми, які регулюють правовідносини, як виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що встановлені в договорі застереження про розгляд спорів між сторонами договору виключно третейським судом є порушенням конституційних прав і свобод позивача на її захист в судовому порядку. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - В и р і ш и в: Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину – задовольнити в повному обсязі. Визнати недійсним з моменту укладення п. 26 кредитного договору №500038308 від 02 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ « Альфа – Банк ». Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Циганаш Стаття 12. Види і форма третейської угоди Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. О каком документе идёт речь? Не о Регламенте ли ТС?

По поводу НАХ - поподробнее,чем судья мотивировал ухвалу. Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача 5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. У Вас этого я не увидел. У меня подсудность по третейке со споживачами прошла по месту заключения договора: 7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Правда судья вынес решение понятно в чью пользу,при этом не привёл ни одной нормы для разъяснения решения.Подал апелляшку.Ждём-с. Дело в другом,как Вы убедительно обосновали связь содержания третейской оговорки и Закона по потребителям. Для меня сейчас это тоже актуальная тема. И что у Вас в Чернигове?

Стаття 12. Види і форма третейської угоди .......................................... Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. О каком таком документе (?) идёт речь? Третейская оговорка не есть документ,а лишь отдельный пункт в договоре,который является отдельной сделкой в договоре. Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому. Т.е. оговорка-это не аналог угоди,а лишь предпосылка к её заключению.А все оговорки прямо указывают на решение спора в третейском суде,интерпретируя право обращения в третейский суд в обязанность.

Поддерживаю!!!! Поскольку живём в джунглях,соответственно по таким законам нужно действовать.

З Ухвали ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право ( а не обов`язок,что вытекает из всех третейских оговорок - прим. centurion) передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.» Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.

Тут дело в самом содержании самой третейской оговорки,которое нигде не урегулировано,поэтому банки (и не только) прописывают её по-своему. Всё верно,в ЗУ "про ТС" написано "мають право звернутись до третейського суду",а что видим в застереженнях: "... усі спори,які виникають з кредитних правовідносин,підлягають вирішенню в ..... третейському суді .... ( и дальше по тексту).Т.е. видим,что право волеизъявлением кредитора переходит в обязанность. Дальше,как указал Йивгений, вопрос возникновения предмета спора: в ст. 12 Закона,предмет спора служит одним из оснований передачи самого спора в ТС.В самом же Законе не сказано о предварительной оговорке о предмете спора или возникновении его по факту. Единственным толкованием служит Ухвала ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.» Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Вот это определение и нужно брать судьям во внимание, т.к. оно прямо толкует понятие " предмет спора". Других источников лично я не нашёл. Судьи,понимая это не хотят ни смотреть на него,ни слышать (проверено не раз). На самом деле схема проста и изложена мною в посте № 5. И нет противоречий действующему законодательству. P.S. Ваш вчерашний комментарий в другой ветке(http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&st=2000entry42399) не видел,увидел только сейчас,поэтому дополняю (редактирую) свой пост. Видите,мы думаем одинаково,да и не только мы. НУЖНО ТОЛКОВАНИЕ КСУ!!! Просмотрел их сайт. Похожих обращений нет. Да, Вы правы,третейская оговорка ставит на "нет" наши усилия.

Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року, щодо офіційного тлумачення положення ч.2 статті 124 Конституції України, говорить що "право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист" (из моих заперечень)И ещё сюда (к сожалению позже увидел): Конституция Украины: Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Т.е. ЗУ " О третейских судах" подлежит тлумаченню КСУ и дальше значительной редакции или отмены.ИМХО.