Постановление КАС о недействительности в части договора факторинга и переуступки по договору ипотеку между Укрсиббанком и КейКоллект

[ANTIRAID]

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/4861/16-ц

Головуючий у 1 інстанції: Гребенюк В.В.

провадження № 22-ц/824/2444/2019

Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА
Іменем України

13 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: - Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва області від 09 липня 2018 року у складі судді Гребенюка В.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договорів в частині недійсними, -

в с т а н о в и в :

У квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 27 серпня 2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір №11387766000, згідно із яким ПАТ «УкрСиббанк» надав йому (позивачу) кредит в іноземній валюті на суму 800 000 доларів США, кредитний договір укладено строком до 27.08.2018 року, і кредитні кошти надано на споживчі цілі. З метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором 27.08.2008 року укладено договір іпотеки №92747.

13 лютого 2012 року між відповідачами укладено договір факторингу №2, згідно із яким ПАТ «УкрСиббанк» передано право вимоги за кредитним договором №1138776600 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект».

Також, 13 лютого 2012 року між відповідачами укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступлено право вимоги за договором іпотеки №92747 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект».

Позивач зазначав, що договір факторингу №2 та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки укладені з порушенням вимог закону, оскільки ТОВ «Кей-Колект» є небанківською фінансовою установою, а тому не може бути фактором за правом вимоги до боржника фізичної особи.

Тому позивач просив визнати недійсним договір факторингу №2 від 13.02.2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект» та недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012 року, згідно із яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за договором іпотеки №92747 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект».

Рішенням Подільського районного суду міста Києва області від 09 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір факторингу №2 від 13.02.2012 року, який укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 27.08.2008 року.

Визнано недійсним договір відступлення вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року, який укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», в частині передачі права вимоги за договором іпотеки №92747 від 27.08.2008 року.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на корить ОСОБА_2 551 грн. 21 коп. судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» на корить ОСОБА_2 551 грн. 21 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі АТ «УкрСиббанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір факторингу №2 від 13.02.2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 17.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект» є недійсним, оскільки на час його укладення останній суперечив актам цивільного законодавства, а саме, розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 року за №0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1926 від 13.08.2015 року.

Також визнання недійсним договору факторингу №2 від 13.02.2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект»тягне за собою визнання недійсним договору відступлення вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012 року, укладеним із ОСОБА_3 27.08.2008 року за №92747.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що 27.08.2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 1387766000, згідно з яким ТОВ «Кей-Колект» надав позивачеві споживчий кредит в іноземній валюті в сумі 80000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 387656 грн., і п.1.4. договору передбачено, що цільовим призначенням кредиту є особисті потреби позивача (а.с.5-8).

27.08.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», з метою забезпечення грошового зобов'язання за кредитним договором №11387766000 від 27.08.2008 року, укладено договір іпотеки №92747 (а.с.9-11).

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2 і відповідно до п.1.5 цього договору передання прав клієнта за Договором Забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладенням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню, згідно з п.3.5 договору клієнт зобов'язується за власний рахунок повідомити кожного боржника про відступлення прав вимоги за формою згідно з додатком 3 до цього договору протягом 30 робочих днів з дати відступлення (а.с.75-79).

Як вбачається з виписки з додатку №1 «Перелік первинних договорів» договору факторингу №2 від 13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором №11387766000 від 27.08.2008 року, укладеного з позивачем (а.с.80).

13.02.2012 року між відповідачами укладено та нотаріально посвідчено договір відступлення вимоги за договорами іпотеки, в тому числі, за договором іпотеки №92747 (а.с.82-87).

За п.1 ч.1 ст.512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" до фінансових послуг належить договір факторингу і ст.21 цього Закону встановлено, що державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка була створена після ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Указ Президента України №1070/2011 від 23.11.2011 року).

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 року за №0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1926 від 13.08.2015 року, до фінансової послуги факторингу віднесено:

- фінансування клієнтів суб'єктів господарювання, які уклади договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом скошування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, на час укладення договору факторингу №2 вказане розпорядження було чинним і підлягало застосуванню фінансовими установами під час здійснення факторингових операцій.

Крім того, ч.2 ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, до якої Україна приєдналася 11.01.2006 року, визначено, що договір факторингу означає договір, укладений між однією стороною (позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого позичальник відступає або може відступити право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Тобто, у фактора відсутнє право на придбання права відступної вимоги до фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання.

Кошти за кредитним договором №11387766000 від 27.08.2008 року надані позивачу, як фізичній особі для задоволення власних споживчих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір факторингу №2 від 13.02.2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 17.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект» є недійсним, оскільки на час його укладення останній суперечив актам цивільного законодавства, а саме, розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 року за №0373/16389 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за №1926 від 13.08.2015 року

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Отже, відступлення права за іпотечним договором здійснюється за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, а тому за таких обставин укладенню договору про відступлення права іпотеки має передувати укладення договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд вірно вважав, що визнання недійсним договору факторингу №2 від 13.02.2012 року в частині передачі права вимоги за кредитним договором №1138776600 від 27.08.2008 року ТОВ «Кей-Колект» тягне за собою визнання недійсним договору відступлення вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012 року, укладеним із ОСОБА_3 27.08.2008 року за №92747.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційні скарги не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 березня 2019 року.

Суддя-доповідач: 

Судді: 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80488876

[ANTIRAID]

Это наше решение. Апелляция оставила в силе наше решение первой инстанции признав недействительными договора факторинга и соответственно переуступки по ипотечному договору в связи с нарушением на момент заключения этих договоров прямых норм законодательства. А именно, у фактора отсутствует право на приобретение права требования к физическому лицу, которое не является субъектом хозяйствования. 

[alexburko]

Удивительно, ну просто удивительно. Вышка (ВССУ) уже однажды порубила похожее в мелкую шинковку...  

[ais]

1 час назад, ANTIRAID сказал:

Это наше решение.

Поздравляю! Жаль, что лет 5 назад Вы не взялись за аналогичное дело в отношения факторинга между ПИБ и "Кредитными инициативами". Неужели сейчас новые законы или новый судейский корпус стали благоприятствовать успеху?

ПС. искренне желаю устоять в кассации.

[Marina-NET]

Здравствуйте! Дело рассмотрела одна из немногих коллегий не "прибитых" банковским лобби (из личного опыта).

[Bolt]

1 час назад, alexburko сказал:

Удивительно, ну просто удивительно. Вышка (ВССУ) уже однажды порубила похожее в мелкую шинковку...  

Неисповедимы пути однако...)

[Bolt]

53 минуты назад, ais сказал:

Поздравляю! Жаль, что лет 5 назад Вы не взялись за аналогичное дело в отношения факторинга между ПИБ и "Кредитными инициативами". Неужели сейчас новые законы или новый судейский корпус стали благоприятствовать успеху?

ПС. искренне желаю устоять в кассации.

Самое главное измерение это - время... Его надо уважать... Только временем можно определить существование чего-нибудь... Поэтому всё вовремя... Пять лет назад не факт, что такое осуществилось бы...

[west11]

Решение хорошее, слов нет... Но как всегда что-то смущает, а в данном случае ссылка на Конвенцію УНІДРУА про міжнародний факторинг , там не все так просто. А за Разпоряжение Нацкомфин № 231 - отдельное спасибо, хотя и тут "вышки" (тот же ВССУ в особе Луспенкина) не всегда брали этот фактор во внимание.

[Marina-NET]

22 минуты назад, west11 сказал:

Решение хорошее, слов нет... Но как всегда что-то смущает, а в данном случае ссылка на Конвенцію УНІДРУА про міжнародний факторинг , там не все так просто. А за Разпоряжение Нацкомфин № 231 - отдельное спасибо, хотя и тут "вышки" (тот же ВССУ в особе Луспенкина) не всегда брали этот фактор во внимание.

Здравствуйте! Позволю себе выразить свое мнение (ИМХО)

1) Господин Луспеник не единожды сам не соблюдал закон, при отправлении правосудия . А его регулярные "разъяснения" норм закона, изменяющие исходный смысл официальной редакции закона (что очевидно для всякого, кто достаточно владеет литературным украинским языком и историей развития права),  особенно "разъяснения" процессуальных норм права, являются ни чем иным, как - самоуправством. Хочешь "усовершенствовать" норму закона - выступай с законодательной инициативой, что и предусмотрено ЗУ О судоустройстве и статусе судей;

2) Любая международная конвенция или договор, к которым присоединилось государство, должны им исполняться и являются частью внутреннего законодательства такой страны - на этом и строится мировой баланс ценностей и интересов. Если сама страна не исполняет международное законодательство, то глупо и безнравственно требовать его исполнения по отношению к себе;

3) Конвенція УНІДРУА - часть действующего законодательства Украины. Упомянутое "Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України" №231 від 03.04.2009 року  в 2014 году было так видоизменено, что из него выбросили определение, что по операциям факторинга уступаются именно денежные требования по обязательствам юрлиц, а летом 2015 вообще отменили, и в это же время начали активно "ликвидировать" банки. 

Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988 року) (укр/рос)

 Поділитися

 Перейти до тексту Зберегти Зміст документа Згорнути

---

 Картка документа

Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988 року) (укр/рос)

Види:

• Конвенція,
•  
• Міжнародний документ

Видавники:

• Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА) 

Дати:

• 28.05.1988

Стан:

• Чинний

Ідентифікатор:

• 995_210

 Документи та файли

 Текст документа, 39 кб відкрито зараз —  d23446.htm /  Текст для друку

Приєднання від 11.01.2006, підстава - 3302-IV

 Редакції документа (2 редакції)

 Терміни в документі (2 терміна)

 Історія документа та редакції

Дата події	Назва події, підстава	Текст редакції
28.05.1988	Прийняття УНІДРУА; Конвенція	перша редакція, 39 кб
01.05.1995	Набрання чинності Стан: Чинний
11.01.2006	Приєднання, підстава - 3302-IV	поточна редакція, 39 кб відкрито зараз
01.07.2007	Набрання чинності для України міжнародного договору, підстава - v-935321-07 Стан: Чинний

 Пов'язані документи

 Список пов'язаних документів [6]

Зворотні зв'язки

•  Вводиться в дію 1
•  Має відсилання з 4
•  Приєднується 1

 Публікації документа

Урядовий кур'єр офіційне видання

• від 15.03.2006
•  
• — № 49

Офіційний вісник України офіційне видання

• від 16.11.2007
•  
• — 2007 р., № 84, стор. 136, стаття 3127, код акта 41412/2007

 Класифікація документа

• Цивільне законодавство 30
•  ·  Зобов'язальне право 30 60
•  ·   ·  Забезпечення виконання зобов'язань (штраф, пеня, застава (ломбард), іпотека, порука, завдаток, гарантія) 30 60 20
• Законодавство про зовнішні зносини та зовнішньоекономічні відносини 140
•  ·  Міждержавні організації та органи 140 40
•  ·  Економічне співробітництво з іноземними країнами 140270

• Банки, фінанси, кредит, бюджет
• Митна діяльність. Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕД)
• Міжнародні відносини

• Офіційний переклад документу

[west11]

9 часов назад, Marina-NET сказал:

Здравствуйте! Позволю себе выразить свое мнение (ИМХО)

1) Господин Луспеник не единожды сам не соблюдал закон, при отправлении правосудия . А его регулярные "разъяснения" норм закона, изменяющие исходный смысл официальной редакции закона (что очевидно для всякого, кто достаточно владеет литературным украинским языком и историей развития права),  особенно "разъяснения" процессуальных норм права, являются ни чем иным, как - самоуправством. Хочешь "усовершенствовать" норму закона - выступай с законодательной инициативой, что и предусмотрено ЗУ О судоустройстве и статусе судей;

2) Любая международная конвенция или договор, к которым присоединилось государство, должны им исполняться и являются частью внутреннего законодательства такой страны - на этом и строится мировой баланс ценностей и интересов. Если сама страна не исполняет международное законодательство, то глупо и безнравственно требовать его исполнения по отношению к себе;

3) Конвенція УНІДРУА - часть действующего законодательства Украины. Упомянутое "Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України" №231 від 03.04.2009 року  в 2014 году было так видоизменено, что из него выбросили определение, что по операциям факторинга уступаются именно денежные требования по обязательствам юрлиц, а летом 2015 вообще отменили, и в это же время начали активно "ликвидировать" банки. 

Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988 року) (укр/рос)

 Поділитися

 Перейти до тексту Зберегти Зміст документа Згорнути

---

Когда я усомнился в целесообразности ссылки в решении на Конвенцию (при таких обстоятельствах), то имел в виду именно подпункт "а" п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА Про міжнародний факторинг, который суживает применение до: " постачальник відступає або може відступати фактору  право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками),  крім договорів  купівлі-продажу  товарів,  придбаних  в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання". Поэтому, Конвенция исполняться должна, но Вы не поняли меня, в какой части и при каких обстоятельствах. Что касается Розпорядження № 231, то для решения спора приведенного в этой теме, изменения внесенные в Розпорядження № 231 в 2014 году не имеют значения, так как спорные правоотношения между сторонами возникли в 2012 году.

 

 

[Marina-NET]

1 час назад, west11 сказал:

може відступати фактору  право грошової вимоги

Да, я так и читаю этот отрывок: "... може відступати фактору  право грошової вимоги...крім договорів  купівлі-продажу  товарів,  придбаних  в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання"  (т.е. - по всем договорам, кроме потребительских). Наш ЦКУ товары приравнивает к услугам, а Розпорядження № 231 другими словами раскрывает значение пункта Конвенции - что с использованием факторинга уступаются именно требования по обязательствам, связанным с осуществлением хозяйственной деятельности.

Хронологию действия  Розпорядження № 231 я привела для тех участников форума, которые, возможно, пытались бы возлагать на него надежды о возможности использования в текущих спорах. А также выразила свое мнение, что его отмена связана с массовой продажей долгов по потребительским кредитам физлиц, была необходима инициаторам операции "очищения банковского сектора" и не была последствием изменением закона.

Договором факторинга №2 стороны назвали свои правоотношения самостоятельно, а потому не было необходимости этот факт дополнительно доказывать. Удивительно, что банк и коллектор были так в себе уверены, что даже не пожелали обеспечить свое представительство в суде.