Решение Калининского райсуда о недействительности договора с ОТП банком


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2013 року №256/1222/13-ц 2/256/615/2013 Рішення набрало законної сили.

post-7039-1370119046_thumb.jpg

post-7039-1370119050_thumb.jpg

post-7039-1370119054_thumb.jpg

post-7039-1370119059_thumb.jpg

post-7039-1370119065_thumb.jpg

post-7039-1370119069_thumb.jpg

Link to comment
Share on other sites

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2013 року №256/1222/13-ц 2/256/615/2013

Рішення набрало законної сили.

Передайте, пожалуйста, решение в Вордовской версии. В держ реестре решения нет.
Link to comment
Share on other sites

О... А кто "владелец" решения? Отзовитесь, плиз, в личку. :)

Приветствую! это Горловская банда ))), данное решение скинул Сереге как только получил.

Link to comment
Share on other sites

Приветствую! это Горловская банда ))), данное решение скинул Сереге как только получил.

ВОЗМОЖНА МЕЛКАЯ ОПЕЧАТКА

МАШИННЫЙ ПЕРЕВОД

Справа №256/1222/13-ц 2/256/615/2013

РІШЕННЯ Іменем України (заочне рішення)

16 квітня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м.Донецька у складі:

головуючий суддя -Істягіна Н.М.

при секретарі судового засідання -Левченко В.В..

розглянувши цивільну справу за позовом Білан Валерія Ігоревича до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», про визнання кредитного договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, позивачу надані кредитні кошти в розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.00 відсотків річних за користування кредитними коштами. Позивач, посилаючись на ст..203 ЦК України вважає, що зазначений договір є недійсним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, які викладені в позовній заяві, та надав заяву про згоду на винесення судом заочного рішенні по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився про причини не явки суду не повідомив, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення

ПНІ

*547*1402361*1*1»

інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній.господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

04.07.2012 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТТІ Банк» було укладено кредитний договір № Г ^1 Зазначений договір укладений сторонами із

визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (а.с.9-11).

Згідно умов кредитного Договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.0 річних за користування кредитними коштами.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі письмових Дозволів НБУ на здійснення операцій по видачі грошових коштів в національній валюті банк має право видавати кредит готівковою національною валютою тільки з поточного рахунку клієнта (балансові рахунки 26..., «кошти клієнтів банку», згідно з “Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України”, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2004р. за № 918/9517), тобто з банківського поточного рахунку, відкритого клієнту в банку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Таким чином, єдиним можливим і законним шляхом видачі фізичній особі-резиденту кредиту в готівковій національній валюті є:

- відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит (рахунок 2620, «рахунки

клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України»;

І перерахування на поточний рахунок клієнта (рахунок 2620, згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України») суми безготівкового кредиту у національній валюті кредиту з рахунку Банку.

- видача готівки в національній валюті клієнту на руки способом, передбаченим

«Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженою Постановою Правління НБУ № 174, тобто - за заявою про видачу готівки з поточного рахунку клієнта в рамках касового обслуговування поточного рахунку, відкритого клієнту у банку на підставі Договору банківського рахунку.

Згідно пункту 3 глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р., та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528: приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку, за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних осіб - на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

Згідно пункту 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р.. видача готівки національної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку.

Відповідно, у бухгалтерському обліку банків України встановлено чіткий порядок відображення касових операцій з видачі фізичним особам та приймання від фізичних осіб готівки в національній валюті.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004р. (далі - Інструкції №495), операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерскомv. облІКУ _Н8._.UІДС.ІЗДІ відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками: видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків.Дебет - 2620, 2630, 2635;Кредит -1001, 1002.

Відповідно, згідно пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №495, операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011р.. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528 (із змінами) (далі - Інструкція про касові операції), такими бухгалтерськими проводками: приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки: Дебет -1001, 1002; Кредит § 2620,2625,2630,2635.

Таким чином, з врахуванням положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій національній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518 є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта.

Але згідно заяві на видачу готівки № 3 від 04 липня 2012 року видача споживчого кредиту в національній валюті в розмірі 26 500 гривень видавалась з рахунку № 3739 8 900900000. який не є поточним рахунком клієнта та взагалі не має ніякого відношення до умов договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 (а.с.12).

Згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518, вищевказаний рахунок є транзитним рахунком банку для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів

Вказаний вище рахунок 3739.... призначений лише для внутрішньобанківського обліку, ці рахунки відкриваються банками для власних потреб і на власний розсуд і до зберігання та видачі коштів не мають жодного стосунку.

Згідно пі.8. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., та зареєстрованою Міністерством юстиції 17.12.2003р. за № 1172/8493: банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Проте, договір на обслуговування рахунку №37398900900000 між банком та Позичальником

- не укладався, вказаний рахунок. - не є рахунком клієнта.

Відтак банк не мав права на використання транзитного рахунку на видачу фізичній особі готівки в національній валюті, оскільки це є грубим порушенням Інструкції про касові операції в банках України та Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України.

Таким чином, порядок видачі готівки в національній валюті згідно умов кредитного договору суперечить встановленому чинним законодавством порядку видачі та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою національною валютою, порядку відображення операцій з готівковою національною валютою в бухгалтерському обліку банку. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК У країни.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність пункту щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів видачі та погашення кредиту - кредитний договір неможливо виконувати. Таким чином, умови кредитного договору про надання споживчого кредиту №^^^^^^^^J04.07.2012 щодо

*547*1402361 *1*1*

виконати неможливо, що унеможливлює його виконання взагалі.

Згідно п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55. 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та розділу 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - «Правила»), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений:

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги:

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію:

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Але ці вимоги Відповідачем виконано не було.

Також, всупереч , п.2 ч.І ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не повідомив позивачу найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати продукція - кредит (саме як і Договір, що є його невід’ємною частиною).

Крім того, Банк не виконав інших норм законодавства, не надавши позивачу перед укладанням Договору всієї інформації згідно п.2. ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Таким чином, Банк свідомо не надав позивачу повну необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість дійсно компетентного вибору.

Наведені вище обставини свідчать про те. Банк перед укладанням Договору навмисно ввів позивача в оману через свідомо не надану інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками існуючих на час укладання Договору схем кредитування та інше.

Згідно п.9 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Згідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 від

04.07.2012 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено графік платежів на весь період користування кредитом. Відповідно до графіку розраховано суму платежу за розрахунковий період яка складає 1 888 гривень на місяць та складається з трьох частин: процентів за користування кредитом, погашення основної суми кредиту та комісії.

Вказана вище комісія, яка складає 489 гривень 72 копійки на місяць взагалі не містить правового підгрунтя. Загальна суму вказаної вище комісії за весь період користування кредитом складає 11 753 гривні 28 копійок, що є необгрунтованим суттєвим погіршенням майнового стану споживача.

Згідно ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказана вище комісія є несправедливою і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства Укоаїни,

ПАІІІШШІКШІІІІІІІІІІІІІШ

*547*1402361*1*1*

Згідно ст. 1011 ЦК України комісія як договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте при укладенні кредитного договору, жодних доручень, за плату, вчиняти будь які правочини від імені банку та за рахунок споживача, позичальник банку в даному випадку не надавав. Окремий договір комісії між позичальником та банком не укладався. Також згідно п.1.1. кредитного договору комісія за оформлення кредиту складає 0 гривень 0 копійок.

Таким чином, розділ «Графік платежів» стосовно комісії у розмірі 11 753 гривні 28 копійок є незаконним, нарахованим безпідставно та який суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та нормам ЦК України. Отже у банка не має законних підстав нараховувати та вимагати сплати вище вказаної комісії.

Пунктом 1.1 договору банк встановив умови, розмір та валюту кредиту, а саме кредит на споживчі цілі складає 26 500 гривень, на придбання Послуг у Продавця: 3 180 гривень, а загальна сума кредиту складає: 29 680 гривень. Також пунктом 1.2.2. встановлено, що з метою контролю за цільовим використанням кредиту на придбання послуг у Продавця, банк перераховує кошти у розмірі 3 180 гривень на користь Продавця. Продавцем, згідно термінів, що визначені у кредитному договорі про надання споживчого кредиту, є ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», від імені якої діє, нібито на підставі укладеного договору доручення № 46 від 01.07.2010 року страховий агент ПАТ «ОТП Банк», що реалізує послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування банку. Тобто банк за власної ініціативи, без погодження зі мною, перераховує кошти в розмірі 3 180 гривень на користь страхової компанії, адже я ніякого відношення до цих коштів не маю, тому що у позичальника жодних правовідносин зі страховою компанію не було, договір страхування на суму у розмірі 3 180 гривень не укладався, та і взагалі вказані вище кошти у розмірі 3 180 гривень позичальник не отримував. Банк самостійно, без згоди позичальника, перерахував вказані гроші на рахунок страхової компанії та зарахував їх до основної суми споживчого кредиту щоб позичальник їх виплачував як кредитні кошти.

Згідно глави 67 ЦК України договір страхування укладається виключно у письмовій формі.

Згідно п.2 ст. 981 ЦК України при недотриманні письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Отже договір страхування з Позивачем укладено не було, гроші у розмірі 3 180 гривень Позивач не отримував, тому п.1.1 в частині придбання послуг у Продавця виявляється недійсним і не підлягає забезпеченню та сплаті споживачем.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК саме на момент вчинення правочину.

Згідно до п. 2 Постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З урахуванням вищенаведеного, спірний кредитний договір, як такий, що суперечить переліченим актам законодавства та зокрема ЦК, не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, є недійсним.

Відповідно до вимог 224-227 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Згідно до ч. З ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову і позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 197, 212-215, 218, 223, 224-227 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 04.07.2012 року укладений між та Публічним акціонерним

товариством «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166. юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43), судовий збір на користь держави в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя V Н.М. Істягіна

I III І НІН ПІННІШІ III III ІІПІІІІ

•547»М02361Ч*1*

Link to comment
Share on other sites

Приветствую! это Горловская банда ))), данное решение скинул Сереге как только получил.

А кто входит в Горловскую банду, кроме Сергея1972? ;)
Link to comment
Share on other sites

А кто входит в Горловскую банду, кроме Сергея1972? ;)

Можно у Сереги спросить), мы как-то все вместе по скайпу общались по субботам.
Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

ВОЗМОЖНА МЕЛКАЯ ОПЕЧАТКА

МАШИННЫЙ ПЕРЕВОД

Справа №256/1222/13-ц 2/256/615/2013

РІШЕННЯ Іменем України (заочне рішення)

16 квітня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м.Донецька у складі:

головуючий суддя -Істягіна Н.М.

при секретарі судового засідання -Левченко В.В..

розглянувши цивільну справу за позовом Білан Валерія Ігоревича до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», про визнання кредитного договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, позивачу надані кредитні кошти в розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.00 відсотків річних за користування кредитними коштами. Позивач, посилаючись на ст..203 ЦК України вважає, що зазначений договір є недійсним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, які викладені в позовній заяві, та надав заяву про згоду на винесення судом заочного рішенні по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився про причини не явки суду не повідомив, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення

ПНІ

*547*1402361*1*1»

інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній.господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

04.07.2012 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТТІ Банк» було укладено кредитний договір № Г ^1 Зазначений договір укладений сторонами із

визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (а.с.9-11).

Згідно умов кредитного Договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.0 річних за користування кредитними коштами.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі письмових Дозволів НБУ на здійснення операцій по видачі грошових коштів в національній валюті банк має право видавати кредит готівковою національною валютою тільки з поточного рахунку клієнта (балансові рахунки 26..., «кошти клієнтів банку», згідно з “Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України”, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2004р. за № 918/9517), тобто з банківського поточного рахунку, відкритого клієнту в банку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Таким чином, єдиним можливим і законним шляхом видачі фізичній особі-резиденту кредиту в готівковій національній валюті є:

- відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит (рахунок 2620, «рахунки

клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України»;

І перерахування на поточний рахунок клієнта (рахунок 2620, згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України») суми безготівкового кредиту у національній валюті кредиту з рахунку Банку.

- видача готівки в національній валюті клієнту на руки способом, передбаченим

«Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженою Постановою Правління НБУ № 174, тобто - за заявою про видачу готівки з поточного рахунку клієнта в рамках касового обслуговування поточного рахунку, відкритого клієнту у банку на підставі Договору банківського рахунку.

Згідно пункту 3 глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р., та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528: приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку, за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних осіб - на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

Згідно пункту 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р.. видача готівки національної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку.

Відповідно, у бухгалтерському обліку банків України встановлено чіткий порядок відображення касових операцій з видачі фізичним особам та приймання від фізичних осіб готівки в національній валюті.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004р. (далі - Інструкції №495), операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерскомv. облІКУ _Н8._.UІДС.ІЗДІ відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками: видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків.Дебет - 2620, 2630, 2635;Кредит -1001, 1002.

Відповідно, згідно пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №495, операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011р.. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528 (із змінами) (далі - Інструкція про касові операції), такими бухгалтерськими проводками: приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки: Дебет -1001, 1002; Кредит § 2620,2625,2630,2635.

Таким чином, з врахуванням положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій національній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518 є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта.

Але згідно заяві на видачу готівки № 3 від 04 липня 2012 року видача споживчого кредиту в національній валюті в розмірі 26 500 гривень видавалась з рахунку № 3739 8 900900000. який не є поточним рахунком клієнта та взагалі не має ніякого відношення до умов договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 (а.с.12).

Згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518, вищевказаний рахунок є транзитним рахунком банку для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів

Вказаний вище рахунок 3739.... призначений лише для внутрішньобанківського обліку, ці рахунки відкриваються банками для власних потреб і на власний розсуд і до зберігання та видачі коштів не мають жодного стосунку.

Згідно пі.8. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., та зареєстрованою Міністерством юстиції 17.12.2003р. за № 1172/8493: банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Проте, договір на обслуговування рахунку №37398900900000 між банком та Позичальником

- не укладався, вказаний рахунок. - не є рахунком клієнта.

Відтак банк не мав права на використання транзитного рахунку на видачу фізичній особі готівки в національній валюті, оскільки це є грубим порушенням Інструкції про касові операції в банках України та Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України.

Таким чином, порядок видачі готівки в національній валюті згідно умов кредитного договору суперечить встановленому чинним законодавством порядку видачі та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою національною валютою, порядку відображення операцій з готівковою національною валютою в бухгалтерському обліку банку. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК У країни.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність пункту щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів видачі та погашення кредиту - кредитний договір неможливо виконувати. Таким чином, умови кредитного договору про надання споживчого кредиту №^^^^^^^^J04.07.2012 щодо

*547*1402361 *1*1*

виконати неможливо, що унеможливлює його виконання взагалі.

Згідно п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55. 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та розділу 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - «Правила»), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений:

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги:

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію:

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Але ці вимоги Відповідачем виконано не було.

Також, всупереч , п.2 ч.І ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не повідомив позивачу найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати продукція - кредит (саме як і Договір, що є його невід’ємною частиною).

Крім того, Банк не виконав інших норм законодавства, не надавши позивачу перед укладанням Договору всієї інформації згідно п.2. ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Таким чином, Банк свідомо не надав позивачу повну необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість дійсно компетентного вибору.

Наведені вище обставини свідчать про те. Банк перед укладанням Договору навмисно ввів позивача в оману через свідомо не надану інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками існуючих на час укладання Договору схем кредитування та інше.

Згідно п.9 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Згідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 від

04.07.2012 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено графік платежів на весь період користування кредитом. Відповідно до графіку розраховано суму платежу за розрахунковий період яка складає 1 888 гривень на місяць та складається з трьох частин: процентів за користування кредитом, погашення основної суми кредиту та комісії.

Вказана вище комісія, яка складає 489 гривень 72 копійки на місяць взагалі не містить правового підгрунтя. Загальна суму вказаної вище комісії за весь період користування кредитом складає 11 753 гривні 28 копійок, що є необгрунтованим суттєвим погіршенням майнового стану споживача.

Згідно ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказана вище комісія є несправедливою і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства Укоаїни,

ПАІІІШШІКШІІІІІІІІІІІІІШ

*547*1402361*1*1*

Згідно ст. 1011 ЦК України комісія як договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте при укладенні кредитного договору, жодних доручень, за плату, вчиняти будь які правочини від імені банку та за рахунок споживача, позичальник банку в даному випадку не надавав. Окремий договір комісії між позичальником та банком не укладався. Також згідно п.1.1. кредитного договору комісія за оформлення кредиту складає 0 гривень 0 копійок.

Таким чином, розділ «Графік платежів» стосовно комісії у розмірі 11 753 гривні 28 копійок є незаконним, нарахованим безпідставно та який суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та нормам ЦК України. Отже у банка не має законних підстав нараховувати та вимагати сплати вище вказаної комісії.

Пунктом 1.1 договору банк встановив умови, розмір та валюту кредиту, а саме кредит на споживчі цілі складає 26 500 гривень, на придбання Послуг у Продавця: 3 180 гривень, а загальна сума кредиту складає: 29 680 гривень. Також пунктом 1.2.2. встановлено, що з метою контролю за цільовим використанням кредиту на придбання послуг у Продавця, банк перераховує кошти у розмірі 3 180 гривень на користь Продавця. Продавцем, згідно термінів, що визначені у кредитному договорі про надання споживчого кредиту, є ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», від імені якої діє, нібито на підставі укладеного договору доручення № 46 від 01.07.2010 року страховий агент ПАТ «ОТП Банк», що реалізує послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування банку. Тобто банк за власної ініціативи, без погодження зі мною, перераховує кошти в розмірі 3 180 гривень на користь страхової компанії, адже я ніякого відношення до цих коштів не маю, тому що у позичальника жодних правовідносин зі страховою компанію не було, договір страхування на суму у розмірі 3 180 гривень не укладався, та і взагалі вказані вище кошти у розмірі 3 180 гривень позичальник не отримував. Банк самостійно, без згоди позичальника, перерахував вказані гроші на рахунок страхової компанії та зарахував їх до основної суми споживчого кредиту щоб позичальник їх виплачував як кредитні кошти.

Згідно глави 67 ЦК України договір страхування укладається виключно у письмовій формі.

Згідно п.2 ст. 981 ЦК України при недотриманні письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Отже договір страхування з Позивачем укладено не було, гроші у розмірі 3 180 гривень Позивач не отримував, тому п.1.1 в частині придбання послуг у Продавця виявляється недійсним і не підлягає забезпеченню та сплаті споживачем.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК саме на момент вчинення правочину.

Згідно до п. 2 Постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З урахуванням вищенаведеного, спірний кредитний договір, як такий, що суперечить переліченим актам законодавства та зокрема ЦК, не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, є недійсним.

Відповідно до вимог 224-227 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Згідно до ч. З ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову і позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 197, 212-215, 218, 223, 224-227 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 04.07.2012 року укладений між та Публічним акціонерним

товариством «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166. юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43), судовий збір на користь держави в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя V Н.М. Істягіна

I III І НІН ПІННІШІ III III ІІПІІІІ

•547»М02361Ч*1*

как дела с апеляцией по данному делу ?

Link to comment
Share on other sites

Передайте, пожалуйста, решение в Вордовской версии. В держ реестре решения нет.

полную версию где можно скачать ?

Link to comment
Share on other sites

А вот еще одно, нашел в реестре, апелляцию устояло найду в архиве сброшу

Справа № 2-6022/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 грудня 2010 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Михайлова В.Є. при секретарі Павлюченко Т.В.,

за участю представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом Бакаєвої О.О., представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору від 22.11.2007 року,

В с т а н о в и в :

ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3542/07-А від 21.12.2007 року у розмірі 47119,35 гривень а саме: заборгованість по наданому ОСОБА_3 кредиту - 43505,91 гривень, заборгованість за нарахованими але не сплаченими ОСОБА_3 процентами за користування кредитом 3163,63 гривні, пені 449,81 гривень. В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлений транспортний засіб: автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, для  задоволення вимог ПАБ «Кредитпромбанк», а у разі недостатності на інше майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також стягнути судові витрати по справі.

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору від 22.11.2007 року, мотивуючи вимоги тим, що при укладені додаткової угоди до кредитного договору між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, ПАТ «Кредитпромбанк» порушив приписи  Цивільного кодексу України  та  Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від  16.09.2010 року первісний та зустрічний позови об’єднані в одне провадження.

В ході судового засідання представник позивача за первісним позовом, діюча на підставі довіреності Бакаєва О.О., позовні вимоги уточнила та остаточно просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»  в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 3542/07-А від 21.12.2007 року у розмірі 89342,25 гривень та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлений транспортний засіб та стягнути судові витрати по справі. При цьому представник позивача проти задоволення зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору заперечувала з підстав, викладених у запереченнях на позов ОСОБА_3 (а.с. 78-79).

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним ОСОБА_3 ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» не визнала з підстав, викладених в запереченнях на позов, зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до  кредитного договору підтримала у повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та в строк, причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк»  в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» необґрунтовано та не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовано та підлягають  задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.  11,  2760 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що 22.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3, з іншої, укладено кредитний договір № 3525/07-А (а.с. 22-24). Відповідно до п. 1.1. кредитного договору ОСОБА_3 була відкрита  не відновлювана кредитна лінія в межах загальної суми кредиту у розмірі 191545,00 грн., з кінцевим строком повернення 21.11.2014 року включно. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кошти надані мені на купівлю автомобілю. Пунктом 1.5. даного договору, встановлена процентна ставка в розмірі  12,55 процентам річних.

Згідно з п. 3.1.1. кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язалася щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом, шляхом внесення готівки у розмірі 1673,92 грн. Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язалася сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним. Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплаті процентів, позичальник сплачує банку за кожен день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п. 1.5 кредитного договору.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором виконувала належним чином, вносячи щомісяця суму в розмірі 1673,92 грн.

05.11.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3525/07-А, якою п. 1.3. кредитного договору доповнено абзацом наступного змісту: «Починаючи з 15.11.2008 р. річна процентна ставка встановлюється сторонами у розмірі 18,00 процентів. При цьому, інші умови кредитного договору залишаються без змін».

В подальшому 09.07.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору №3525/07-А від 22.11.2007 р., відповідно до умов якої, п. 3.1.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: при  наданні кредитів відповідно до п. 1.2.1, 1.2.2, щомісяця, до 25-го числа включно кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами, шляхом внесення грошових коштів у розмірі 1673,92 грн. Пункт 3.3. кредитного договору викладено у наступній редакції: сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця до 25-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого ПАТ «Кредитпромбанк», станом на 01.12.2010 року за ОСОБА_3 утворилася заборгованість перед банком у розмірі 89342,25 гривень, яка складається із: заборгованості по кредиту - 84267,95 гривень, заборгованості за нарахованими але не сплаченими процентами за користування кредитом  2547,46 гривень, пені  2526,84 гривень.

За встановленими загальними правилами виконання зобов’язань, що передбачені  ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Відповідно до  ст. 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2  ст. 1069 ЦК України, права та обов’язки сторін, пов’язані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграф 1 і 2  глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Представлений банком розрахунок заборгованості ОСОБА_3 не викликає у суду сумнів щодо наявності в неї заборгованості.

Частиною  2  ст. 1050 ЦК  передбачено, що наслідками порушення позичальником повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно  ст. 599 ЦК України  зобов'язання припиняються виконанням.

Відповідно до ч. 3  ст. 1049 ЦК України  кредит вважається поверненим у момент зарахування грошової суми, яка позичалася.

З метою забезпечення виконання зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 3525/07-А  від 22.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, 22.11.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 3525/07-П (а.с. 26-27).

Того ж дня 22.11.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави, зареєстрований у реєстрі № 1951 (а.с. 28-29).

Згідно із ст.  553 ЦК України, за  договором  поруки  поручитель поручається  перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором  за  порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1. укладеного між сторонами договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним  договором № 3525/07-А від 22.11.2007 р. Відповідно до п. 1.2. договору поруки, ОСОБА_4 уклав договір поруки на умовах повернення основного зобов’язання у розмірі 191545,00 гривень та сплати процентів за користування кредитними коштами  у розмірі 12,55% річних.

Відповідно до п. 2.6. вказаного вище договору, усі зміни та доповнення до Кредитного договору банк та Позичальник оформлюють без погодження з Поручителем за винятків збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

Відповідно до  п. 1.3. договору застави від  22.11.2007 р., істотною умовою цього договору є розмір основного зобов’язання у розмірі 191545,00 гривень,  процентна ставка за користування кредитними коштами 12,55% річних.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В матеріалах справи відсутні докази, що сторонами вносилися зміни у договір поруки №3525/07-П від 22.11.2007 р. та договір застави від 22.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі №1951.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року  передбачено, що платники грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені,  передбачений  статтею  1 цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.  3,  4  цього  Закону).

Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань може  бути перерахована  за період дії терміну позовної давності,  але розмір її не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного  банку  України,  що  діяла  у  період,  за  який нараховувалася пеня. При цьому, сума зменшення розміру пені  відноситься  на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів.

Стаття 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  визначає  правовий  режим  регулювання  обтяжень рухомого  майна,  встановлених  з  метою  забезпечення виконання зобов'язань,  а також правовий режим виникнення,  оприлюднення  та реалізації  інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до видів забезпечувальних обтяжень належить у тому числі і застава  рухомого  майна  згідно  з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України,  що  виникає  на підставі договору, у тому числі й на підставі ст. 590 ЦК України.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо в продовж 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей   про  звернення стягнення  на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене  обтяженням,  залишається  невиконаним, по заставодержатель  має  право звернутися з позовом до суду.

При цьому банком не надано доказів про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей  про  звернення  стягнення на предмет забезпечувального обтяження автомобіля марки OPEL VECTRA реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв’язку з чим, у позивача відсутнє право на звернення до суду з цією вимогою.

Заявлені вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми заборгованості і звернення стягнення на предмет застави є подвійною штрафною санкцію за одне й теж порушення, що суперечить нормам цивільного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3525/07-А (а.с. 25), якою п. 1.3. кредитного договору доповнено абзацом наступного змісту: «Починаючи з 15.11.2008 р. річна процентна ставка встановлюється сторонами у розмірі 18,00 процентів. При цьому, інші умови кредитного договору залишаються без змін».

Як зазначила у в ході судового засідання представник ОСОБА_3  ОСОБА_2 під час укладення даної угоди ОСОБА_3 була запевнена працівниками ПАТ «Кредитпромбанк», що ця додаткова угода відповідає вимогам  діючого законодавства.  Ознайомившись з умови додаткової угоди ОСОБА_3 зрозуміла, що процентна ставка за кредитним договором, обумовлена п.1.5 договору не змінилася і становить за кредитами наданими на цілі, зазначені у п. 1.2.1 та 1.2.2 договору  у розмірі 12,55 процентів річних, а додатковою угодою доповнено п. 1.3. кредитного договору абзацом який вказує, що починаючи з 15.11.2008 року річна процентна ставка встановлюється у розмірі 18,00 процентів. У зв’язку з тим, що п. 1.5 договору залишився незмінним ОСОБА_3  була впевнена у тому, що процента ставка за договором залишилася на рівні 12,55% на рік, тому що графік платежів їй не надано и розмір щомісячного платежу вказаний у п. 3.1.1 кредитного договору не було змінено, а доповнення п. 1.3. кредитного договору, що  передбачає відкриття рахунку для обліку кредитів вважався нею ставкою для обліку кредитів. Натомість в подальшому, ОСОБА_3 дізналася, що ПАТ «Кредитпромбанк» нараховує їй відсотки за користування кредитом у розмірі 18 процентів на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачу до придбання ним товару, чи замовлення роботи (послуги).

Частиною 2  ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»  встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу надається незрозуміла або  двозначна інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору - це вважається нечесною підприємницькою практикою. Відповідно до ч. 6  ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочин здійснений  з використанням нечесної підприємницької діяльності  є недійсним.

Відповідно до п. 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених  Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі  сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг,  а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом Правил. У графіку платежів має бути  докладно  розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. При цьому, при укладенні додаткової угоди до договору про зміну відсоткової ставки, або інших платежів за договором, зміна договору повинна бути проведена у відповідності до вимог ст. 654  ГПК України  у письмової формі з додержанням вимог п. 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Натомість, при укладенні Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008  р. до договору № 3525/07-А від 22.11.2007  р. графік погашення кредиту за новою ставкою відповідачем не надавався, і як наслідок, між сторонами не підписувався.

Не надавши графіка платежів при укладенні  Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008  р., та не надавши ОСОБА_3 всієї необхідної інформації відносно зміни відсоткової ставки за кредитним  договором № 3525/07-А від 22.11.2007 р., Банк порушив права позичальника. Без такої інформації споживач був позбавлений можливості реально оцінювати перспективи укладання Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008  року, свою платоспроможність та можливість своєчасно погашати кредит.

Так, відповідно до п. 14  ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесною підприємницькою діяльністю визнається діяльність, що впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (послуг). Відповідно до ч. 2  ст. 19 зазначеного Закону  підприємницька практика водить споживача в оману, якщо вона спонукає або  може спонукати споживача  дати  згоду  на здійснення правочину,  на який в іншому випадку  він  не  погодився  б.

Отже, для визнання дій банку нечесною підприємницькою діяльністю, достатньо факту  ненадання споживачу необхідної інформації, яка дає йому можливість дати вірну оцінку Додатковій угоді до договору, що укладається. Для кредитного договору, або додаткової угоди до  кредитного договору розмір платежів та строки їх сплати ( тобто інформація яка повинна бути вказана  в графіку платежів), як раз і є тією інформацію, яка має обов’язково бути наданою споживачу при укладені договору або додаткової угоди до кредитного договору про зміну відсоткової ставки.

Таким чином, права ОСОБА_3, як споживача, при укладені Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору № 3525/07-А від 22.11.2007 року були порушені, а дії кредитодавця підпадають під визначення нечесної підприємницької діяльності.

На підставі вищевикладеного вважаю, що Додаткова угода № 1 від 05.11.2008 року до договору № 3525/07-А від 22.11.2007 року підлягає визнанню недійсною.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що банки мають право проводити підвищення процентних ставок тільки у випадку подій, які не залежать від волі сторін, мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів і виходячи з того, що банки не мають право змінювати процентну ставку по кредиту у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.

Відповідачем при зміні відсоткової ставки не було надано позивачу жодного обґрунтування підстав такого підвищення. Підвищення відсоткової ставки за кредитом було обумовлено виключно за волевиявленням банку, навіть не зафіксованим у протоколах відповідних комітетів, у повноваження яких входить вирішення даного питання, тому що ПАТ «Кредитпромбанк» на надав доказів, що такі рішення взагалі приймалися відповідним органом ПАТ «Кредитпромбанк».

Згідно до Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 р., банкам було заборонено змінювати відсоткову ставку по кредитам у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати проценту ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку). За пунктом 3.4 абз.5 вищевказаних Правил банки зобов’язані зазначати в кредитному договорі правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. А тому банк повинен навести математичну залежність між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного банку України, а також обґрунтувати збільшення процентної ставки.

Зміна процентної ставки відповідно до  ст.652 ЦК України  та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. НБУ  неодноразово звертав увагу банків на дотримання прав споживачів на справедливі умови договору передбачених  ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема  НБУ зазначав, що  банки повинні утримуватись від укладення договорів, умови яких, всупереч принципу добросовісності, своїм наслідком мають дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.  Але  саме  дисбаланс договірних  відносин  є  наслідком  укладених на  вимогу  ПАТ «Кредитпромбанк»  договорів про внесення змін  до  кредитного  договору,  тому  що  ними  змінено  істотні  умови кредитного  договору  настільки, що  повністю  змінюють суть зобов’язання,  яке  приймав  на  себе позивач на момент укладення  кредитного  договору.

За  правовою природою кредитний  договір  є  договором  приєднання, зміна в односторонньому порядку істотних  умов  договору  таких  як  відсоткова  ставка порушують принцип рівності сторін договору  та є  несправедливими з наступних  підстав.

Згідно  до  ст. 634 ЦК України договором  приєднання  визнається договір, умови  якого  установлені  однією зі сторін, а  інша  сторона  не  має  можливості  запропонувати  свої  умови  договору.  Таким чином, укладаючи кредитний договір позивач  мав  можливість  тільки  погодитись на  умови, що запропоновані відповідачем  щодо  істотних  умов  договору  строку  та  відсоткової  ставки.

Таким чином,  зміна  істотних  умов  кредитного  договору,  яка  відбулася  в  наслідок  укладення  оскаржуваних  ОСОБА_3 договорів   призвела  до  того,  що  остання повинна була користуватися  кредитом  на умовах,  на  яких  цей  договір нею не укладався.  При  цьому  укладення  додаткової угоди  відбулося  також  шляхом приєднання,  за наявності  обставин,  за  яких  позивач не  мав  можливості  відмовитися від  їх  укладання  у зв’язку з тяжкими для  себе  обставинами  у  вигляді виставлених банком  умов, щодо  яких  відмова від  укладення вказаних  договорів  стала б підставою  для  виставлення  відповідачем вимоги  про  дострокове  повернення  кредиту.

Згідно  до  ст. 233 ЦК України,  укладений  під  впливом  тяжких обставин  може  бути  визнаний  судом  недійсним  якщо  він  укладений  на  вкрай  не  вигідних  для  однієї  зі  сторін  умовах.  Не можливо визнати  вигідними  умову  договору,  за  якими  позивачу  було  збільшено  відсоткову  ставку за кредитом,  у зв’язку з  чим  щомісячний  платіж  значно збільшився.

Згідно до ст. 18 Закону України  положення  договору,  визнане  несправедливим  може  бути  визнано  недійсним.

Згідно до  ст. 215 ЦК  України  підставою для  визнання  правочину  недійсним  є  недотримання  в  момент  її  укладення  вимог,  встановлених  частинами  першою-третьою,  п’ятою, шостою  ст. 203 ЦК України.

Аналізуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_3, у зв’язку з чим вважає за можливе задовольнити їх в повному обсязі.

При цьому задоволення вимог ОСОБА_3 виключає можливість задоволення позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк»  в особі Кримського відділення  Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк».

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи та понесені ОСОБА_3, у зв’язку із задоволенням її позову, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у в сумі 37 грн. підлягають стягненню з  ПАТ «Кредитпромбанк»  у відповідності до  ст. 88 ЦПК України. При цьому судові витрати понесені  ПАТ «Кредитпромбанк» стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь не підлягають, у зв’язку із відмовою в задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі ст. ст.  203215,  258525526559,  1050,  1054 ЦК України, ст.ст.  12128  Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст.  10116076,77,  88212214-215218  ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 05.11.2008 р. до договору №3525/07-А від 22.11.2007 р. укладену між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк».

Зобов’язати ПАТ «Кредитпромбанк» провести перерахунок зайве сплачених ОСОБА_3 платежів на погашення процентів за договором №3525/07-А від 22.11.2007 р. та зарахувати надмірно сплачені платежі в рахунок дострокового погашення отриманої суми кредиту погашення «тіла кредиту» за договором № 3525/07-А від 22.11.2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13179406

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Слегка спорное решение :)

Особенно в части "выдачи без текущего счета"

 

3.2. Банк (філія, відділення) видає з операційної каси
готівку національної валюти за такими видатковими касовими
документами:
за грошовим чеком - юридичним особам, їх відокремленим
підрозділам, а також фізичним особам - підприємцям;
за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних,
вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам
переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою
довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами
(видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за
результатами дослідження визнані справжніми, інше);

 

По сути обьясню. 

Выдача кредита рассматривается как одноразовая операция, не требующая открытия т/с и его сопровождения... Выдача кредита ставится вровень с другими одноразовыми операциями - замена купюр, получение перевода и пр.

ИМХО судья подписала решение не вникая в суть написанного, не проверяя первоисточники.

Аккуратнее нужно...тщительнее писать решения, дабы не выставлять судью в странном положении :)

Link to comment
Share on other sites

 

Слегка спорное решение :)

Особенно в части "выдачи без текущего счета"

 

По сути обьясню. 

Выдача кредита рассматривается как одноразовая операция, не требующая открытия т/с и его сопровождения... Выдача кредита ставится вровень с другими одноразовыми операциями - замена купюр, получение перевода и пр.

ИМХО судья подписала решение не вникая в суть написанного, не проверяя первоисточники.

Аккуратнее нужно...тщительнее писать решения, дабы не выставлять судью в странном положении :)

 

Позвольте ж тогда узнать, с какого счёта должен выдаваться кредит? Перевод денег и замена купюр действительно одноразовые операции в отличие от выдачи кредита, которому предшествует подписание договора, в котором банк и заёмщик уже связаны обязательствами. Не буду дальше распространяться - всё уже подробно описано в теме про Агриколь. На мой взгляд самый оптимальный вариант - это открытие одного текущего счёта, с которого происходит выдача и на который гасится кредит, а не, к примеру, напрямую на  2909.......  

Link to comment
Share on other sites

На мой взгляд самый оптимальный вариант - это открытие одного текущего счёта, с которого происходит выдача и на который гасится кредит,

 

Согласен, это наиболее прозрачно и понятно, но не обязательно.

Открытие счета 2620 по желанию сторон.

Иногда в дог. прописано сразу - как у Укрсиба

Иногда доп.по т/с заключался позже - как у УкрСоца

Иногда не открывался вообще - как у ОТП.

Инструкция  за 2003г. содержит те же положения...бла,бла и кредит тоже.

Тут один скользкий момент - выдача наличной валюты. 

Насколько я понял, именно наличная валюта должна выдаваться исключительно с т/с открытого для той валюты (доллар, фунт, йена...), ибо не могут на одном т/с болтаться валюты 10-ти стран.

 

А кредит в грн. - пжста.

 

Я так думаю! (с)

Link to comment
Share on other sites

Согласен, это наиболее прозрачно и понятно, но не обязательно.

Открытие счета 2620 по желанию сторон.

Иногда в дог. прописано сразу - как у Укрсиба

Иногда доп.по т/с заключался позже - как у УкрСоца

Иногда не открывался вообще - как у ОТП.

Инструкция  за 2003г. содержит те же положения...бла,бла и кредит тоже.

Тут один скользкий момент - выдача наличной валюты. 

Насколько я понял, именно наличная валюта должна выдаваться исключительно с т/с открытого для той валюты (доллар, фунт, йена...), ибо не могут на одном т/с болтаться валюты 10-ти стран.

 

А кредит в грн. - пжста.

 

Я так думаю! (с)

Даже и по гривне не получается. В кассу с какого счёта она попадает ? Неужели с 2203.... ?

Ведь в случае с карточными кредитами всё ж понятно - открывается 2625. Что же мешает банку открыть т/с при выдаче наличной гривны через кассу ?

Link to comment
Share on other sites

Даже и по гривне не получается. В кассу с какого счёта она попадает ? Неужели с 2203.... ?

Ведь в случае с карточными кредитами всё ж понятно - открывается 2625. Что же мешает банку открыть т/с при выдаче наличной гривны через кассу ?

Карточка - многоразовая штука.

С нее снимается частями, в теч.некого времени...потом пополняется, потом опять снимается.

А кредит наличными - это РАЗ и всё. Больше не приходим в банк. Платишь или в общую "трубу" банка с пометкой "для меня"

...или вообще забываешь о долге и потом пишешь тут "взял кредит, телефон купил, о кредите забыл, звонять коллекторы помогите" :)

Ну и зачем такому т/с? ;)

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Карточка - многоразовая штука.

С нее снимается частями, в теч.некого времени...потом пополняется, потом опять снимается.

А кредит наличными - это РАЗ и всё. Больше не приходим в банк. Платишь или в общую "трубу" банка с пометкой "для меня"

...или вообще забываешь о долге и потом пишешь тут "взял кредит, телефон купил, о кредите забыл, звонять коллекторы помогите" :)

Ну и зачем такому т/с? ;)

Что означает "общая труба" ? Банк может иметь бесконечное количество своих внутрибанковских учётных  счетов по одному договору, но на которые деньги положить невозможно по одной простой причине - эти счета не предназначены для аккумулирования на них денежных средств. А раз так, то банк не создал необходимый инструмент для выполнения заёмщиком своих обязательств. А раз так, то получите, "многоуважаемый банк" просрочку кредитора" до выполнения вами ваших же обязательств в полном объёме.

Что же мешает банку при выдаче наличными открыть т/с, на  который деньги будут переведены с ссудного счёта и потом же на этот счёт принимать платежи с пометкой "для меня в счёт погашения задолженности по КД № хххххх" ?

Link to comment
Share on other sites

Гривну выдавать могут с любого счета - банковская лицензия позволяет.

Выдача инвалюты с текущего обусловлена имеющимся разрешением на операции с наличной иностранной валютой. В перечне разрешенных операций банки имели лишь право на ведение текущих счетов. Именно это условие и задавало порядок выдачи кредитов в иновалюте, - только с использованием текущего счета. Именно поэтому в Инструкции о кассовых операциях и указано - выдача с текущих и внесение на текущие, это с учетом имеющихся у банков письменных Дозволов на использование инвалюты.

 

Транзитники ("трубу" 2909, скорее - "черную дыру") использовать можно при гривне (2925 - при карточных операциях, специальный транзитник), при валюте - нельзя (нет лицензии), разве только при оформлении денежного перевода.

Link to comment
Share on other sites

Гривну выдавать могут с любого счета - банковская лицензия позволяет.

Выдача инвалюты с текущего обусловлена имеющимся разрешением на операции с наличной иностранной валютой. В перечне разрешенных операций банки имели лишь право на ведение текущих счетов. Именно это условие и задавало порядок выдачи кредитов в иновалюте, - только с использованием текущего счета. Именно поэтому в Инструкции о кассовых операциях и указано - выдача с текущих и внесение на текущие, это с учетом имеющихся у банков письменных Дозволов на использование инвалюты.

 

Транзитники ("трубу" 2909, скорее - "черную дыру") использовать можно при гривне (2925 - при карточных операциях, специальный транзитник), при валюте - нельзя (нет лицензии), разве только при оформлении денежного перевода.

Ну вот о чем я и говорю. Просто на сегодня я требования по этому пункту в иски не вставлял, посему нормативку не вычитывал. Но суть процесса ясна и забита в память мосха.

А судью пасаны чуток подставили ;)

Link to comment
Share on other sites

Саша,но ведь 2202 и 2203 аналитические счета.есть точно

Так то оно так, но банковская лицензия это разрешает. Есть и нормативка (номера постановления слету не вспомню, но есть точно). 

Link to comment
Share on other sites

Гривну выдавать могут с любого счета - банковская лицензия позволяет.

Выдача инвалюты с текущего обусловлена имеющимся разрешением на операции с наличной иностранной валютой. В перечне разрешенных операций банки имели лишь право на ведение текущих счетов. Именно это условие и задавало порядок выдачи кредитов в иновалюте, - только с использованием текущего счета. Именно поэтому в Инструкции о кассовых операциях и указано - выдача с текущих и внесение на текущие, это с учетом имеющихся у банков письменных Дозволов на использование инвалюты.

 

Транзитники ("трубу" 2909, скорее - "черную дыру") использовать можно при гривне (2925 - при карточных операциях, специальный транзитник), при валюте - нельзя (нет лицензии), разве только при оформлении денежного перевода.

Она-то позволяет, но ссудные счета предназначены для учета обязательств, а не денюх... в 2005 г. тот же ПИБ выдавал гривневые кредиты через тек. счет 2620. И даже, представляете, в 2005 - выдавал валютные кредиты с текущего счета и прописывал в договоре прием денюг на тек. счет. Но с момента вступления ЗПП в действие (01.01.2006) все понятия о тек. счетах у банков, как рукой сняло... и память отшибло.

Link to comment
Share on other sites

Она-то позволяет, но ссудные счета предназначены для учета обязательств, а не денюх... в 2005 г. тот же ПИБ выдавал гривневые кредиты через тек. счет 2620. И даже, представляете, в 2005 - выдавал валютные кредиты с текущего счета и прописывал в договоре прием денюг на тек. счет.

Вот так-то оно и правильно... и проще, как для банка, так и для клиента, но при условии, что банк честный ( аж самого улыбнуло ),

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...