Решение Жовтневого райсуда о признании повторных торгов недействительными

[Alexx]

Державний герб України

 

263/4748/13-ц 

2/263/2047/2013

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

31 липня 2013 року

 

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі

 

судді Шатілової Л.Г.,

при секретарі Трифоновій О.І.,

 

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

за участю представника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ - Сорокіної Ю.О.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про визнання повторних публічних торгів недійсними,

 

ВСТАНОВИВ:

 

30.04.2013р. позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову вказав, що повторні торги від 29.04.2013р. з реалізації належного йому нежилого приміщення, вбудованого в багатоквартирний будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м., були проведені з порушенням чинного законодавства, а саме: експертиза по оцінки майна була проведена з порушенням ст. 144 ЦПК України, він не отримував висновок експерта та не був з ним ознайомлений, не був повідомлений заздалегідь про проведення переоцінки майна, директор філіалу ТОВ «Укрспецторг Групп» не мала законних підстав проводити публічні торги, оскільки ТОВ «Укрспецторг Групп» не є спеціалізованою організацією, уповноваженою на їх проведення, інформація про проведення торгів була опублікована не у місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмету іпотеки, як передбачено у ч.3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку».

 

Крім того, повторні публічні торги провадяться не раніше ніж через місяць від часу проведення перших, тоді як були проведені через 23 дні, що є порушенням п.4.6 Тимчасового положення про порядок проведення публічних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 29.11.2012р. Також, на торгах була запропонована інша ціна, ніж та, за яку було продане майно. Також, вважає, що акт від 21.05.2013р. про проведення повторних публічних торгів затвердив начальник Жовтневого ВДВС, тоді як п.16 Тимчасового положення про порядок проведення публічних торгів по реалізації заставного майна» передбачає, що організатор проведення публічних торгів представляє суду для затвердження акт. Підставами визнання публічних торгів недійними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, тому просить визнати недійсними повторні торги від 29.04.2013р. з реалізації належного йому нежилого приміщення, вбудованого в багатоквартирний будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м. 

 

28.05.2013р. позивач доповнив позов та просив визнати недійсним висновок експерта про оцінку вищевказаного нерухомого майна в сумі 718704,00 грн., оскільки експерт не був попереджений про відповідальність за неправдивий висновок або відмову від виконання обов'язків, крім того встановлена експертом ціна не відповідає його дійсній ринковій вартості.

 

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з вищевказаних підстав та просив їх задовольнити. Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та за участю його представника - адвоката ОСОБА_2

 

Представник Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ - Сорокіна Ю.О. в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що повторні публічні торги від 29.04.2013р. були проведені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», Тимчасового положення про порядок проведення публічних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.11.1999р. №68/5, тому просить у позові відмовити.

 

Відповідач ТОВ «Укрспецторг Групп» надіслав суду письмові заперечення, в яких просить у позові відмовити та розглянути справу без участі їх представника.

 

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але належним чином був повідомлений про час і місця розгляду справи.

 

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 29.04.2013р. ОСОБА_4 запропонував піти з ним на торги, які відбувалися на вул. Грецькій в м. Маріуполі. ОСОБА_4 зайшов у приміщення, де відбувалися торги, а він був біля двері і чув, як за 541000,00 грн. було продане нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

 

Вислухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 6 (1) Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

 

Згідно ст. 1 Першого Протоколу до вказаної Конвенції, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

 

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Жовтневому ВДВС Маріупольського МУЮ знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2469 від 26.03.2012р. виданого Жовтневим районним судом м.Маріуполя про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості на загальну суму 2711271,61 грн. та інших виконавчих листів. Згідно постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.11.2010р. на 1/1 частку нежилого приміщення АДРЕСА_1 було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

 

Згідно акту опису та арешту майна боржника від 23.11.2012р. вищевказане майно було описане, до провадження виконавчих дій було залучено суб'єкта оціночної діяльності фізичну особу - підприємця ОСОБА_6

 

У зв'язку з тим, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна, призначені на 05.04.2013р. не відбулися, були призначені повторні публічні торги на 29.04.2013р. та на 10.04.2013р. о 09:00 була призначена переоцінка вищевказаного арештованого нерухомого майна.

 

Згідно протоколу №05-0511/13(і) від 29.04.2013р. на повторних публічних торгах, які відбулися 29.04.2013р. за адресою: м.Маріуполь, вул. Грецька,19, спірне нежитлове приміщення було продано за 540000,00 грн. ОСОБА_7 /а.с.45/

 

Відповідно п.5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, якою передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з моменту отримання звіту про оцінку майна доводить її до відома сторін виконавчого провадження. Боржник вважається таким, що ознайомлений з результатами проведеної оцінки арештованого майна, якщо йому надіслано повідомлення про таку оцінку рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або іншим фактичним місцем проживання чи перебування боржника, встановленим державним виконавцем, або письмовою заявою сторін виконавчого провадження, або шляхом надання йому копії звіту про оцінку майна під розпис. У разі відмови боржника від прийняття копії звіту про оцінку майна державний виконавець складає про це акт у присутності понятих, після чого боржник вважається таким, що ознайомлений з оцінкою майна (абз.5 п.5.12.5)

 

Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим - дев'ятнадцятим п.5.11 вищевказаної Інструкції.

 

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення боржника про переоцінку арештованого майна, яка відбулася 10.04.2013р., що є порушенням вимог ч.4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», та позбавило боржника права на її оскарження.

 

Посилання представника Жовтневого ВДВС у судовому засіданні на лист від 10.04.2013р., як на супровідне повідомлення про надіслання боржнику акту переоцінки, суд оцінює критично, оскільки на повідомленні відсутні будь-які дані, що саме надсилається ОСОБА_1 та інш., крім того, суду не надано об'єктивних доказів про направлення цього повідомлення рекомендованою кореспонденцією. /а.с.121/

 

Відповідно протоколу №05-0511/13(і) від 29.04.2013р. та акту проведення прилюдних торгів по реалізації спірного нерухомого майна, вартість проданого майна склала 540000,00 грн., тоді як в судовому засіданні було встановлено, що учасниками торгів була запропонована вища ціна продажу, а саме 541000,00 грн., що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який є незацікавленою особою в розгляді справи.

 

Між тим, суд критично оцінює запис повторних прилюдних торгів від 29.04.2013р., зроблений на CD- диску, оскільки відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України він не є допустимим доказом у справі.

 

Також, у судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам п.3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, якій передбачає, що спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує за місцезнаходженням нерухомого майна в друкованих засобах масової інформації інформаційне повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації, але повідомлення були опубліковані в друкованих засобах масової інформації не за місцезнаходженням нерухомого майна.

 

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, які діяли на час виникнення правовідносин.

 

Недотримання вимог зазначеного Тимчасового положення під час проведення названих торгів, Інструкцією про проведення виконавчих дій, а також вимог Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для визнання торгів недійсними.

 

Крім того, за результатами прилюдних торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформляється у вигляді протоколу проведення торгів, і його, як і будь-який інший договір, може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

 

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

 

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що повторні прилюдні торги від 29.04.2013р. з реалізації нежилого приміщення, вбудованого в багатоквартирний будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м., були проведені з порушенням вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, та Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

 

Крім того, відповідно до п.2.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій за відмову або ухилення від дачі чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену законом, про що має бути попереджений державним виконавцем, що у даному випадку зроблено не було, що тягне за собою недійсність висновку експерта по оцінки спірного нерухомого майна в сумі 718 704,00 грн.

 

Керуючись ст. 6 (1) Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першим протоколом та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», ст. 1 Першого Протоколу до вказаної Конвенції, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, Інструкцією про проведення виконавчих дій, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

 

Визнати недійсними повторні прилюдні торги від 29.04.2013р. з реалізації нежилого приміщення, вбудованого в багатоквартирний будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м. та висновок експерта по оцінці нерухомого майна в сумі 718 704,00 грн.

 

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів з дня проголошення.

 

Суддя

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32792639

[Alexx]

Состоялись торги конечно с кучей нарушений и одно из них самое грубейшее это то, что на торгах была одна сумма оглашена победителем  торгов, а в протокол занеслась другая сумма. Я как раз присутствовал на этих торгах и записал на  диктофон. Но судья запись не приняла как доказательство потому как нужна экспертиза. Поэтому вызвали свидетеля. Скажите есть ли в Украине частная экспертиза на предмет определения монтажа аудиозаписи ? Заранее благодарен  

[ВАВАНчик]

Как я и писал в чате 

@ ВАВАНчик : (07-08-2013 - 10:45:03)
@ Alexx решение интересное, но имеет много "глюков". К сожалению судья не понимает разницы между ДКП (который заключается в нотариальной форме и подлежит госрегистрации) и Протоколом публичных торгов.это далеко не 

 

Конечное это далеко не все недостатки суденого решения.

Могу перечислить все увиденное мною!

[Alexx]

Перечислите пожалуйста все недостатки

[ANTIRAID]

Состоялись торги конечно с кучей нарушений и одно из них самое грубейшее это то, что на торгах была одна сумма оглашена победителем  торгов, а в протокол занеслась другая сумма. Я как раз присутствовал на этих торгах и записал на  диктофон. Но судья запись не приняла как доказательство потому как нужна экспертиза. Поэтому вызвали свидетеля. Скажите есть ли в Украине частная экспертиза на предмет определения монтажа аудиозаписи ? Заранее благодарен  

Есть, но все это будет дорого. Если диктофон цифровой, то необходимо отдавать вместе с диктофоном. Кроме того, данную запись и могут также не принять, т.к. нужен будет образец голоса лица, которое на нем записано. Не думаю, что Вы его получите.

[ВАВАНчик]

Перечислите пожалуйста все недостатки

 

Ну смотрим.

В основном все вытекает из неправильного определения ДКП - ПРОТОКОЛ.

Способы защиты гражданских прав указаны в ст. 16 ГК и ст. 20 ХК. 

Недействительным можно признать ПРАВОЧИН. как я писал выше - ПРОТОКОЛ - не есть договором (правочином). Так же правочином не есть прилюдные торги и заключение эксперта.

 

В положении 68/5 указано, что торги могут быть "признаны такими что не состоялись". при чем четко изложены случаи когда торги такими признаются (недосток учасников, непредолжение цены больше начальной и т.д.). Там же указано, что споры рассматриваются в суде. 

 

Но в положении не указано ДРУГИХ способов защиты кроме как указаны выше. (даже если все сфальсифицируют, непустят на торги учасников и т.п. признать торги такими что НЕ СОСТОЯЛИСЬ - нет оснований). Следовательно суд, защитив право ДРУГИМ способом - нарушил ст. 19 КУ. 

ПС: к сожалению законных способов обжаловать торги в суде - НЕТ. 

[vad-vad]

Ну смотрим.

В основном все вытекает из неправильного определения ДКП - ПРОТОКОЛ.

Способы защиты гражданских прав указаны в ст. 16 ГК и ст. 20 ХК. 

Недействительным можно признать ПРАВОЧИН. как я писал выше - ПРОТОКОЛ - не есть договором (правочином). Так же правочином не есть прилюдные торги и заключение эксперта.

 

В положении 68/5 указано, что торги могут быть "признаны такими что не состоялись". при чем четко изложены случаи когда торги такими признаются (недосток учасников, непредолжение цены больше начальной и т.д.). Там же указано, что споры рассматриваются в суде. 

 

Но в положении не указано ДРУГИХ способов защиты кроме как указаны выше. (даже если все сфальсифицируют, непустят на торги учасников и т.п. признать торги такими что НЕ СОСТОЯЛИСЬ - нет оснований). Следовательно суд, защитив право ДРУГИМ способом - нарушил ст. 19 КУ. 

ПС: к сожалению законных способов обжаловать торги в суде - НЕТ. 

не согласен:  отчуждение имущества с торгов есть ПРАВОЧИН и протоколы и акты есть составляющая этого процесса

[Alexx]

Ну а  для чего создавалось правила по тимчасовЫм торгам ? Там тоже написано что если  нарушаются правила проведения торгов , то можно считать недействительны

[ВАВАНчик]

не согласен:  отчуждение имущества с торгов есть ПРАВОЧИН и протоколы и акты есть составляющая этого процесса

ЗРЯ!

Читай наприер ЭТО: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08

 

У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення  загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК 

Дальше читем ст. 20 ХК, и убеждаемся, что под нее тоже не попадают эти правоотношения: 

визнання повністю або частково недійсними актів органів  державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших  суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

 

 

Там тоже написано что если  нарушаются правила проведения торгов , то можно считать недействительны

Называйте статью, и пункт. Не нужно быть ГОЛОСЛОВНЫМ!

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0745-99

 

ПС: можно признать недействительным Акт проведения прилюдных торгов, поскольку он выдается ОГИСом, который есть органом госвласти. (ст. 20 ХКУ). Но в данном деле этот акт не обжаловался. Да и обжаловать может только ЮР лицо или СПД, если он нарушает их права. 

Вот такая петрушка.

[ВАВАНчик]

Вот тоже очень полезное решение, хоть и не совсем по сути. Может пригодиться! http://reyestr.court.gov.ua/Review/30862496

[у.zaporozhskiy]

Вот тоже очень полезное решение, хоть и не совсем по сути. Может пригодиться! http://reyestr.court.gov.ua/Review/30862496

 

А как же практика ВССУГУД, размещенная на форуме?

Вечером сброшу ссылки.

[logoped]

А как же практика ВССУГУД, размещенная на форуме?

Вечером сброшу ссылки.

Кде ссылки?

[radiohead]

Кде ссылки?

П О С Т А Н О В А    

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року м. Київ Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григорєвої Л.І.Патрюка М.В., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали  Вищого спеціалізованого суду  України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ від 25 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району  м. Чернівців  в  інтересах   малолітніх  ОСОБА_8,  ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_10 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Чернівецького аукціонного центру державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про визнання прилюдних  торгів і свідоцтва про право власності недійсними та за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_16, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2004 року прокурор Шевченківського району м. Чернівців звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 і неповнолітнього ОСОБА_10 про визнання недійсними прилюдних торгів із продажу   будинку   АДРЕСА_1,  що відбулися 3 лютого 2004 року, та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_11 на підставі акта про проведення прилюдних торгів.                            

У квітні 2004 року ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 вересня 2005 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року, у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Чернівців відмовлено. Позов ОСОБА_11 задоволено: усунено перешкоди ОСОБА_11 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеного будинку ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15 разом із неповнолітніми дітьми, знявши зазначених осіб із реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень заступник Генерального прокурора  України  порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної  інстанції  одних  і  тих  самих  норм  матеріального  права,  а  саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону України  "Про  виконавче  провадження"  (тут  і  далі -  Закон  № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року,  в редакції, яка була чинною на час вчинення виконавчих дій) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна,  затвердженого  наказом  Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві  2 листопада 1999 року за № 745/4838 (далі - Тимчасове положення).

Як на підставу для перегляду зазначеного рішення заявник послався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 6 червня 2012 року.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБИ_6 до ОСОБИ_7, відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, Херсонської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" про визнання протоколу та акта про проведення прилюдних торгів недійсними скасовано рішення апеляційного суду Херсонської області від 25 жовтня 2011 року про відмову в позові про визнання прилюдних торгів недійсними й  залишено  в  силі  рішення  Комсомольського районного  суду  м. Херсона  від  14 березня 2011 року, яким задоволено позов про визнання прилюдних торгів недійсними, з підстав того, що прилюдні торги проведені з порушенням Закону № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року, пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, що є підставою для визнання їх недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року відхилено касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області у справі за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики в особі державного підприємства "Браїлівський сокоморсовий завод" до відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними та залишено в силі рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року, яким згідно зі ст. 215 ЦК України визнано недійсними  прилюдні торги з продажу нерухомого майна з підстав порушення в момент вчинення правочину з реалізації майна вимог,  які  встановлені ст. ст. 1-3, 5-6, ст. 203 ЦК України.

У заяві про перегляд судового рішення  заступник Генерального прокурора України зазначає, що правові висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковим з висновками, до яких дійшов суд касаційної інстанції в наданих для порівняння судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.  

За положеннями  п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове   застосування   судом   (судами)  касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права,  що  потягло ухвалення   різних   за   змістом   судових   рішень  у  подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 24 червня 2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області) за заявою стягувача від 24 червня 2003 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 3 червня 2003 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, про стягнення на користь ОСОБА_12 з боржників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 55 тис. грн за договором позики від 5 червня 2001 року.

25 червня 2003 року державний виконавець провів опис і наклав арешт на жилий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право приватної власності від 8 квітня 1997 року.

Згідно  з  висновком  додаткової судової  будівельно-технічної  експертизи  № 1318  від 27 грудня 2003 року, проведеної спільним підприємством "Західноукраїнський експертно-консультативний центр",  станом  на  4  липня 2003 року ринкова вартість спірного будинку складає 254 712 грн.                          

17 жовтня 2003 року ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області уклав договір № 4 В з філією "Чернівецький аукціонний центр" державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (далі - філія "Чернівецький аукціонний центр"), яким доручив останньому виконання дій, пов'язаних із реалізацією арештованого нерухомого майна.

7 листопада 2003 року та 23 грудня 2003 року торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року державний виконавець актом від 27 грудня 2003 року за участі стягувача та представника організатора торгів ОСОБА_18 здійснив уцінку арештованого майна на 25 % і визначив стартову ціну продажу в розмірі 92 697 грн, про що боржників не повідомив, та передав це майно для реалізації з прилюдних торгів.                            

2 лютого 2004 року до ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області надійшли  заяви  ОСОБА_13 і ОСОБА_15, в яких вони заперечували проти примусового продажу будинку та повідомляли про повернення більшої  частини  боргу  (більше 30 тис. грн) ОСОБА_12  і  про  зобов'язання повернути  решту  суми  боргу до 31 березня 2004 року.

3 лютого 2004 року  відбулися  прилюдні  торги,  за  результатами  яких  будинок АДРЕСА_1  продано ОСОБА_11 за  93 900 грн, про що державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області склав акт, затверджений у встановленому порядку.                                                                                

На  підставі  акта  державного  виконавця  про  проведені  прилюдні  торги від 3 лютого 2004 року  приватним   нотаріусом   ОСОБА_19 18  лютого  2004  року ОСОБА_11 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке 23 лютого 2004 року зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації за № 12486.  

2 червня 2004 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.        

Ухвалюючи у справі, яка переглядається, рішення про відмову в задоволенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними, суди (у тому числі суд касаційної інстанції) виходили з того, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14  обов'язків  щодо  погашення  боргу  перед ОСОБА_12 не виконали та, не скориставшись своїми правами в процесі виконання виконавчого напису у виконавчому провадженні на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, не мають права звертатись із таким позовом, оскільки чинне законодавство, зокрема положення ЦПК України та Закону № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року, не містить правових норм, які б давали боржникам право звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, а містить лише норми щодо визнання публічним торгів такими, що не відбулися.

                              

Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від  6  червня  2012  року  суди дійшли протилежних висновків, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду оскаржуваного судового рішення.

                              Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права,  що  потягло ухвалення   різних   за   змістом   судових   рішень  у  подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм права, ст. ст. 16,  203,  215  ЦК  України,  Закону  № 606-ХІV   від   21 квітня 1999 року та Тимчасового положення, Верховний Суд України виходить із такого.            

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України позивачами зазначено недодержання державним виконавцем та філією "Чернівецький аукціонний центр" при проведенні прилюдних торгів норм Закону № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року й Тимчасового положення.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному  порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій,  затверджена   наказом   Міністерства   юстиції   України     від    15    грудня   1999 року № 74/5  та  зареєстрована  в  Міністерстві  юстиції  України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111 , 85 Закону).

Разом із тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня  1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від  15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.  

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.                  

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом  свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства  юстиції  України  від 14 червня 1994 року № 18/5,  зареєстрованої   в   Міністерстві   юстиції  України 7 липня 1994 року № 152/361,  ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

 

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV  від  21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження,  накладення  арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними  є  як  недодержання  державним  виконавцем  вимог Закону  № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних  торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Проте ці факти судом не встановлені. Зокрема, судом не встановлено, чи дотримані спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимоги п. 3.11 Тимчасового положення про повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна та чи відповідають вимогам пп. 4.9, 7.3 цього положення дії цієї організації по реалізації   нерухомого   майна   за   результатами  прилюдних  третіх  торгів  від 3 лютого 2004 року,  ураховуючи те,  що  прилюдні  торги  раніше  призначалися  на  7 листопада 2003 року й 23 грудня 2003 року та двічі були визнані такими, що не відбулися.

Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2011 року у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначених положень не врахував, не застосував  до  спірних  правовідносин  норми ст. 203, ч. 1 ст.  215  ЦК   України   та пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, і неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України, унаслідок чого помилково дійшов протилежних висновків, ніж ті, які покладені в основу судових рішень у справах, що надані для порівняння.

Оскільки від вирішення первісного позову залежить вирішення зустрічного позову, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема   Судді:Л.І. Григор'єва  М.В. Патрюк В.І. Гуменюк  Я.М. Романюк   Н.П. Лященко Ю.Л Сенін.          

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року                               м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:    

головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня           2012 року у справі за позовом ОСОБА_10 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_11, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі - підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області), товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» (далі - ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація») про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції.

Зазначав, що 15 червня 2011 року були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення 21, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Шляхом реалізації предмета іпотеки задоволено вимогу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») щодо стягнення з нього (ОСОБА_10) заборгованості за кредитним договором у розмірі 386 904 грн 29 коп.

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки власника майна не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення прилюдних торгів, на час проведення прилюдних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, занижена вдвічі; крім того, договір купівлі-продажу нежилого приміщення оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам ст. ст. 655, 656 ЦК України, просив визнати недійсними вказані прилюдні торги й договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення від 15 червня 2011 року та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане нотаріусом переможцю відкритих торгів.

  

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від               15 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року відмовлено         ОСОБА_10 у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4                ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року             ОСОБА_10 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 12, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_10 надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року, від 1 лютого 2012 року, від 3 серпня 2011 року, від 25 травня 2011 року, в яких, на його думку,                 по-іншому застосовано зазначені правові норми.  

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  17 грудня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області,                      ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_11, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві         ОСОБА_10 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки) від 6 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» та ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, 15 червня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна - нежилого приміщення 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_10

Листом від 19 травня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» повідомило підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, а також ОСОБА_10 і відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про день, час та місце проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, належного ОСОБА_10

19 травня 2011 року о 16 год 03 хв ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» опублікувало повідомлення про проведення прилюдних торгів на відповідному веб-сайті.

Результат прилюдних торгів, переможцем яких став ОСОБА_11,    оформлений протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації майна від  15 червня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ОСОБА_10 не скористався своїми правами щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України, а тому безпідставно заявив такі вимоги, і дійшов висновку про те, що положення ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають такого способу захисту, як визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки захист порушених прав боржника може здійснюватися шляхом визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин - продажу з прилюдних торгів предмета іпотеки, суд касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від           1 лютого 2012 року виходив із того, що результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу, недійсним у порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України є належним способом захисту;  

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від             8 лютого 2012 року дійшов висновку про те, що прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав невідповідності їх цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від             25 травня 2011 року зазначив, що неоскарження позивачем дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та         ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».  

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши відсутність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» у частині строку дії експертної оцінки майна та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), у частині повідомлення боржника про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну реалізації майна, виходив із того, що боржник не скористався передбаченим положеннями Закону України «Про виконавче провадження» правом оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, і дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту порушеного права боржника у виконавчому провадженні, як визнання недійсними прилюдних торгів не передбачений чинним законодавством, зокрема положеннями ст. 16 ЦК України, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».          

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від                 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України                15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і  визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових

осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11,             5.12 Інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах   колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року та від 8 лютого 2012 року, які надані ОСОБА_10 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України та не застосував до спірних  правовідносин норми ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

  

Ураховуючи викладене, ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України,  Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий                                                                                    А.Г. Ярема

Судді:                                                                                                                                  Л.І. Григор'єва

                                                                                                    В.І. Гуменюк

                                                                                                    Н.П. Лященко

                                                                                                    В.В. Онопенко

                                                                                                    

                                                                                                    Л.І. Охрімчук

                                                                                                    М.В. Патрюк

                                                                                                    Я.М. Романюк

                                                                                                 

                                                                                                    Ю.Л. Сенін

[ВАВАНчик]

Эти решения ВСУ ломают всю законодательную систему Украины. 

 

У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК.

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08

[Олег1964]

Эти решения ВСУ ломают всю законодательную систему Украины. 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08

Эти решения ВСУ не противоречат законодательной системе Украины, поскольку отчуждение имущества с прилюдных торгов есть сделка.

[centurion]

Эти решения ВСУ не противоречат законодательной системе Украины, поскольку отчуждение имущества с прилюдных торгов есть сделка.

...которая должна отвечать соответствующим ТРЕБОВАНИЯМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА.

[Олег1964]

...которая должна отвечать соответствующим ТРЕБОВАНИЯМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА.

Типа того...  

[ВАВАНчик]

Я с Вами не согласен!

16 статью ГКУ ВРУ не отменяла. Ее постоянно отменяют местные  суды, потом ее отменяют апелляционные суды, суды кассационной инстанции, а теперь ее отменил ВСУ

Очень жаль что я родился в этой стране 

[Олег1964]

 

Очень жаль что я родился в этой стране 

Сочувствую. Искренне.

[radiohead]

Я с Вами не согласен!

16 статью ГКУ ВРУ не отменяла. Ее постоянно отменяют местные  суды, потом ее отменяют апелляционные суды, суды кассационной инстанции, а теперь ее отменил ВСУ

Очень жаль что я родился в этой стране 

 

У х в а л а

іменем  україни

 

2 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів  судової палати у цивільних справах                                  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого              Горелкіної Н.А.,

суддів:                         Євграфової Є.П.,                  Журавель В.І.,

                                    Завгородньої І.М.,                Іваненко Ю.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», ОСОБА_4 про визнання недійсними торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акту про реалізацію предмету іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області                                 від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області                від 17 липня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що 26 березня 2013 року на виконання договору №018-0149/12 від 14 грудня 2012 року, укладеного між відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та Рівненською філією ТОВ «Укрспецторг групп», останньою було проведено торги з реалізації лота №1, який складався з належного їй житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований і став переможцем ОСОБА_4, назвавши найвищу ціну за майно - 400 000 грн.

За результатами торгів було складено протокол №018-0149/12.                      

Вважає, що при проведені прилюдних торгів ТОВ «Укрспецторг групп» були порушені п.п. 3.5, 3.6, 4.2, 7.1, 7.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року №68/5 зі змінами, та чч.1-3 ст. 203 ЦК України.

Посилаючись на наведене, просила визнати прилюдні торги від 26 березня 2013 року, протокол №1 за №018-0149/12, акт про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання ОСОБА_4 нерухомого майна недійсними та застосувати реституцію.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що згідно з протоколом №018-0149/12,                              26 березня 2013 року були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, а саме одноповерхового житлового будинку з мансардою та підвалом, загальною площею 215, 6 кв.м., та земельної ділянки площею 981 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що було складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки                                              від 10 квітня 2013 року.

Переможцем торгів визнано ОСОБА_4, яким була запропонована ціна у розмірі 400 тис. грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прилюдні торги були проведені у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Закону України «Про іпотеку».

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Як вбачається із п. 1.3. договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 14 грудня 2012 року №018-0149/12, укладеного між відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та ТОВ «Укрспецторг групп», на прилюдні торги передається нерухоме майно, арештоване при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1263               від 20 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 302 748, 97 грн.

Згідно з ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суди не перевірили чи було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки за  рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що прилюдні торги проводилися на виконання рішення суду про стягнення з з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 302 748, 97 грн.

В цьому випадку прилюдні торги повинні проводитися у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна під час проведення прилюдних торгів ведеться протокол до якого заносяться такі дані, зокрема, пропозиції покупців, відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів).

Згідно з пунктом 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. У відповідності до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.                            

Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі №018-0149/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, зазначений тільки один учасник торгів ОСОБА_4, а також зазначена, тільки одна пропозиція щодо ціни лоту - 400 тис. грн.

Суд першої інстанцій на зазначене уваги не звернув, не визначився із правовими нормами, які підлягають застосуванню, належним чином доказів по справі не перевірив, зокрема чи були допущені при реалізації арештованого майна порушення, які вплинули на результати торгів.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

За таких обставин ухвалені в справі судові підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

                                                                                                                  

у х в а л и л а:

 

 

                              Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

                              Рішення Рівненського міського суду Рівненської області                                 від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області                від 17 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

                              Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                   Н.А. Горелкіна

 

Судді:                                                                                             Є.П. Євграфова

 

                                                                                                          В.І. Журавель

 

                                                                                                                                                         І.М. Завгородня

 

                                                                                                          Ю.Г. Іваненко