Решение Первомайского райсуда о признании недействительными кредитного и ипотечного договора с Проминвестбанком

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 725/330/13- ц

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04.09.2013 року

 

м. Чернівці

 

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі: 

 

головуючої судді Федіної А.В.

при секретарі Сорокан М.М.

 

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

та представника відповідача Ємчук А.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ТзОВ «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), треті особи приватне підприємство «Сторожинецький Лісторг», приватний нотаріус ОСОБА_5, страхова компанія «Вексель» та страхове товариство «Вексель-життя» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі структурного підрозділу «Відділення Промінвестбанку в м.Чернівці» (правонаступник ТзОВ «Кредитні ініціативи»), треті особи приватне підприємство «Сторожинецький Лісторг», приватний нотаріус ОСОБА_5, страхова компанія «Вексель» та страхове товариство «Вексель-життя» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

 

Просив визнати недійсними кредитний договір №2759 від 26.10.2007 року, договір №1321 про внесення змін до вказаного кредитного договору, укладені між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», іпотечний договір від 31.10.2007 укладений між ТзОВ «Сторожинецький Лісторг» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру обтяжень запис про майно передане в іпотеку відповідно до вище вказаного іпотечного договору, зобов'язати відповідача прийняти від позивача суму залишкової заборгованості в розмірі 339 тис. 830 грн. 26 коп., стягнути з відповідача матеріальну шкоду за приховування спорідненості з афілійованими особами страховиків та незаконного вимагання здійснення добровільного виду страхування в розмірі 9 тис. 799 грн. 50 коп. та внаслідок користування коштів, отриманих без достатньої правової підстави в розмірі 16 тис. 290 грн., а також відсотки за користування вказаними коштами в сумі 2 тис. 896 грн. 31 коп., стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.. та застосувати до відповідача норми ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

08.08.2013 року позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №2759 від 26 жовтня 2007 року, укладений між ним та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці», визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір від 31 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» (правонаступник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ТзОВ «Сторожинецький Лісторг», посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу - ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №4713, стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з явкою його представника до суду в розмірі 2 593 грн. 38 коп.

 

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати вид і предмет кожної сукупної послуги, яка надається споживачу та обґрунтовувати її вартість.

 

Відповідно до змісту оскаржуваного договору кредиту, укладеного між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник ТзОВ «Кредитні ініціативи», останній являється змішаним, оскільки містить елементи різних договорів, зокрема кредиту та комісії, проте банком в установленому законом порядку не зазначено у кредитному договорі вид комісії відповідно до пп. а-в) п. 2.4 Глави 2 Розділу ІІ Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, чим порушено право позивача як споживача та надано кредитні кошти лише за умови придбання послуги з обслуговування кредиту. 

 

Окрім того, вказував на те, що банком не правомірно включено до суми комісії плати за відкриття і ведення рахунків при кредитуванні відповідно до пп. 3.1 та 3.3 оскаржуваного кредитного договору, оскільки це є прямим обов'язком банку відповідно до порядку організації бухгалтерського обліку обумовлених в Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладених (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ №481 від 27.12.2007 року та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004 року №918/9517.

 

Посилався на те, що фактично між позивачем та банком, правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір приєднання, оскільки позивач був позбавлений можливості внести свої умови до кредитного договору та погодився на всі умови запропоновані банком.

 

Вказував на те, що у відповідності до п.п. 3.1., 3.2, 3.3. Правил надання інформації про умови кредитування банки зобов'язанні в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом, проте банком не було повідомлено позивача про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

 

Вважає, що при укладені оскаржуваного кредитного договору банком не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, не повно надано позивачу інформацію щодо умов кредитування, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи, та отримана позивачем інформація щодо умов кредитування була недостатньою для здійснення ним свідомого вибору запропонованих послуг, а тому, враховуючи невизначеність виду встановленої комісії, необґрунтованість її ціни та відсутність у банку права встановлювати платежі за дії на власну користь, приховування реальної процентної ставки, кредитний договір №2759 від 26 жовтня 2007 року, укладений між ним та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» слід визнати недійсним з моменту укладення.

 

Окрім того, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, просив визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір від 31 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» (правонаступник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ТзОВ «Сторожинецький Лісторг».

 

В судовому засіданні позивач підтримав зміненні позовні вимоги та просив задовольнити позов з підстав викладених у заяві від 08.08.2013 року.

 

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та направив до суду заяву в якій просив справу слухати без його участі.

 

Представник відповідача ТзОВ «Кредитні ініціативи» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність, посилаючись на те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не містить окремих застережень щодо строку позовної давності, натомість згідно умов кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі структурного підрозділу «Відділення Промінвестбанку в м. Чернівці» передбачено право позивача на протязі 14 днів з моменту підписання договору відкликати свою згоду на його укладання, проте позивач своїм правом не скористався.

 

Треті особи в судове засідання не з'явились, від приватного нотаріуса ОСОБА_5 та ТОВ «Сторожинецький Лісторг» до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, решта осіб про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча повідомлялись судом про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили.

 

Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задовленню, виходячи з наступних підстав.

 

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

 

Відповідно до ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

 

Так, судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі відділення Промінвестбанку в м.Чернівці було укладено кредитний договір №2759 від 26.10.2007 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 99 000,00 дол. США, що на момент укладення договору було еквівалентно 499950 грн., за умовами договору встановлено відсоткову ставку в розмірі 13% річних в дол. США, кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 28 жовтня 2027 року (а/с 137).

 

30 вересня 2008 року між сторонами кредитного договору було укладено договір №1321 про внесення змін до кредитного договору №2759 від 26.10.2007 року, відповідно до якого проценти за користування кредитом встановлюються в розмірі 15 % річних в дол. США та нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

 

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору №2759 від 26.10.2007 року кредит позичальнику надавався на споживчі потреби.

 

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

 

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

 

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

 

Так аналіз положень ст. 1054-1056-1 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» дає можливість зробити висновок, що істотними умовами договору споживчого кредиту є предмет договору, строк його укладення, та ціна, тобто відсоткова ставка.

 

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

 

У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 

 

Як вбачається з висновку №8142 від 30.01.2013 року судово-економічної експертизи щодо кредитного договору №2759 від 26.10.2007 року, реальна відсоткова ставка за кредитом становить 17,72%, а не 15 % як зазначалось в кредитному договорі.

 

Окрім того з дослідницької та резолютивної частини вказаного висновку експерта вбачається, що сукупна вартість кредиту становить 168876,57 дол. США та загальна вартість кредиту за весь термін кредитування складає 267876,57 дол. США, тобто більша ніж встановлюють базові умови кредитування.

 

Тобто, під час укладання кредитного договору Банк приховав від позивача інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би Банку, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів.

 

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

 

Так, фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватись до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (п.п. 9,13,14 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики).

 

Таким чином, банком приховано від позивача під час укладення оскаржуваного кредитного договору реальну відсоткову ставку за договором та кінцеву сукупну вартість кредитування, у разі виплати позичальником усіх платежів відповідно до запропонованого банком графіку погашення заборгованості в кінцевому результаті призвело б до фактичної переплати позивачем у випадку добросовісного виконання умов договору вартості кредиту на суму 100170, 58 грн. 

 

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

 

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

 

Отже, факт приховання Банком важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку і є введення в оману позивача.

 

Таким чином, кредитний договір №2759 від 26 жовтня 2007 року, укладений між позивачем та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» (правонаступником якого ТзОВ «Кредитні ініціативи») слід визнати недійсним з моменту укладення.

 

Окрім того, судом встановлено, що 31 жовтня 2007 року в забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №2759 від 26 жовтня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» та ТзОВ «Сторожинецький Лісторг» було укладено іпотечний договір (а/с 133).

 

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

Оскільки оскаржуваний іпотечний договір укладено в забезпечення виконання зобов'язань позивача, суд вважає, що позивач являється заінтересованою особою та має право на заперечення дійсності вказаного договору відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

 

Таким чином, іпотечний договір від 31.10.2007 укладений між ТзОВ «Сторожинецький Лісторг» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» слід визнати недійсним з моменту його укладення.

 

Разом з тим, суд не приймає до уваги заяву представника відповідача щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, виходячи з наступних підстав.

 

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

 

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема висновку судово-економічної експертизи №8142 від 30.01.2013 року, позивачу стало відомо про порушення свого права з моменту звернення банку до нього з позовом про стягнення заборгованості, що і зумовило необхідність проведення вище вказаної експертизи, а тому строк позовної давності в даному випадку не сплив, окрім того строк дії оскаржуваного кредитного договору встановлено до 28 жовтня 2027 року.

 

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

 

Таким чином, суд вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

 

Окрім того, відповідно до ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. 

 

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача були понесені витрати у зв'язку з явкою до суду в розмірі 2593 грн. 38 коп. (а/с 172-178).

 

Таким чином, понесені витрати, пов'язані з явкою до суду, повинен нести відповідач.

 

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 1,6,11,18,19, 22 Закону України «про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 11,203,215,230,256,257,261,548,638,1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60,61, 64, 85, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, - 

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

 

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №2759 від 26 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» (правонаступник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1.

 

Визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір від 31 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПромінвестБанку в м.Чернівці» (правонаступник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ТзОВ «Сторожинецький Лісторг», посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу - ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №4713.

 

Стягнути з ТзОВ «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

 

Стягнути з ТзОВ «Кредитні ініціативи» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з явкою його представника до суду в розмірі 2 593 грн. 38 коп. (дві тис. п'ятсот дев'яносто три грн.. 38 коп.)

 

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 

 

Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Федіна А. В.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33402025

[alexburko]

Интересно,что скажет кассация...

[Олег1964]

Интересно,что скажет кассация...

В кассации желательно личное присутствие на заседании с убедительными пояснениями. Иногда помогает.  

[у.zaporozhskiy]

В кассации желательно личное присутствие на заседании с убедительными пояснениями. Иногда помогает.

Як вбачається з висновку №8142 від 30.01.2013 року судово-економічної експертизи щодо кредитного договору №2759 від 26.10.2007 року, реальна відсоткова ставка за кредитом становить 17,72%, а не 15 % як зазначалось в кредитному договорі.

 

Окрім того з дослідницької та резолютивної частини вказаного висновку експерта вбачається, що сукупна вартість кредиту становить 168876,57 дол. США та загальна вартість кредиту за весь термін кредитування складає 267876,57 дол. США, тобто більша ніж встановлюють базові умови кредитування.

 

Тобто, під час укладання кредитного договору Банк приховав від позивача інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би Банку, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів.

 

Прекрасное решение.

Такое впечатление, что в его написании принимал участие Александр.

 

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема висновку судово-економічної експертизи №8142 від 30.01.2013 року, позивачу стало відомо про порушення свого права з моменту звернення банку до нього з позовом про стягнення заборгованості, що і зумовило необхідність проведення вище вказаної експертизи, а тому строк позовної давності в даному випадку не сплив, окрім того строк дії оскаржуваного кредитного договору встановлено до 28 жовтня 2027 року.

 

И по срокам исковой давности все грамотно расписали.

[artur33]

а апеляція?

[alex_s_2000]

Было бы крайне интересно обоснование и порядок проведения экспертизы. Кем проведена, сколько стоит, сколько на это ушло времени? Спасибо если получу ответ.

[alex_s_2000]

п.п. 9,13,14 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики

 

И еще: как Украина в этом задействована? № документа присоединения либо ратификации, кроме упоминания конституционным судом...

[Siringa]

Решение найдено в реестре, вряд ли хозяин экспертизы найдется.

А вот интересно, кто сказал, что ТОВ "кредитины" правонаступнык? Алекс бы такое в жисть не написал. Хотя для того, чтоб стягнуть вытраты на приезд в суд представныка - то таки-да, правонаступнык нужен ;-)))

[alexburko]

Я тут ни при чем. Отдельные фразы обоснования, скорее всего, взяты из моего решения по обману, оно в реестре...

[logoped]

а что апелляция сказала?

[пароплав]

а что апелляция сказала?

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35649196

 

і ось основа. що можете сказати по ній?

 

Приймаючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції, з посиланням на п.8 висновку судово-економічної експертизи, не розмежував понять процентної ставки за кредитом і реальної процентної ставки, хоча саме у зазначеному висновку експерта було надано визначення цих понять, які не є тотожними, та надалі дійшов помилкового висновку про введення в оману позивача як позичальника, якому банк нібито запропонував процентну ставку за кредитом у розмірі 15% річних, а в той же час нарахував йому 17,72%.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Звернувшись до суду з позовом, позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що банк заперечував наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або замовчував їх існування.

Зокрема, приймаючи рішення, суд першої інстанції не навів мотивів, на підставі яких зробив висновок про те, що вартість кредиту, закладена в договорі і була відома або мала бути відомою позичальнику, є тією обставиною, що обов'язково мала перешкодити позивачу в укладанні кредитного договору.

Не відповідають висновки суду також і п.20 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» щодо того, що позичальник, укладаючи кредитний договір діяв під впливом хибних відомостей про обставини правочину, оскільки позивач на основі власних доказів чи висновком експерта не довів суду про те, що йому було попередньо повідомлено банком чи закладено в договір якісь хибні відомості, під впливом яких він діяв.

Крім того, зібраними по справі доказами встановлено, що позивач протягом тривалого часу виконував всі умови кредитного договору без жодних заперечень, що також підтверджує помилковість висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції також безпідставно не прийнято до уваги заяву ТзОВ «Кредитні Ініціативи» про можливість відмови позивачу в задоволенні позову у разі визнання обгрунтованим його позову за спливом загального строку позовної давності, посилаючись на ч.1 ст.261 ЦПК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому позивач у своєму позові не навів жодних обставин поважності пропуску так само, як і суд в своєму рішенні не навів мотиви, з яких вбачаються поважними причини пропуску строку позовної давності.

Отже, суд першої інстанції помилково вважав, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки нібито йому стало відомо про порушення свого права з моменту звернення банку до нього з позовом про стягнення заборгованості, що зумовило необхідність проведення вищевказаної судової експертизи № 8142 від 30.01.2013р. Також суд посилався на строк дії оскаржуваного договору до 28.10.2027р.

Наведені судом мотиви, з яких зроблено висновок про початок перебігу строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 2759 від 26.10.2007р. з червня 2011р., коли ПАТ АК «ПромІнвестБанк» звернулося з позовом про стягнення заборгованості, не відповідають ч.1 ст.261 ЦК України, підставам і предмету позовних вимог у даній справі та наявним у справі доказам.

Зазначені позивачем підстави недійсності правочину, мали і могли бути йому відомі протягом наданих Законом України «Про захист прав споживачів» 14-й днів з дня підписання кредитного договору і протягом яких позивач мав право відкликати свою згоду на укладання цього договору.

Однак, позивач своїм правом на відкликання у відведений для цього строк не скористався, за умови власної неосвіченості до компетентних фахівців за роз'ясненнями не звертався, та протягом тривалого часу сплачував всі планові платежі за кредитним договором, про що особисто підтвердив під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Зі змісту кредитного договору №2759 від 26.10.2007р. не вбачається наявність жодного пункту, який стосується передбачених до сплати платежів за кредитом, що відображає нечітку цифрову інформацію.

З ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 29.05.2013р. по справі про стягнення заборгованості за кредитом вбачається, що висновком експертизи підтверджено відповідність щомісячного погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до кредитного договору в сумарному виразі, сумі кредиту, яку банк зобов'язався видати позичальнику відповідно до п.2.1. кредитного договору.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції застосовав норму підпункту «д» п.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»  в редакції  Закону №3795-VI  від 22.09.2011 року, яка не діяла на час укладання оспорюваного кредитного договору, а саме : перед укладенням договору про надання споживчого кредиту  кредитодавець зобов?язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до підпунку «д» пункту 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець був зобов?язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік витрат, пов?язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до п.23 ч.1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору - споживчий кредит, це кошти, що надаються  кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання  продукції.

       Оскільки під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження придбання продукції за кошти, отримані за кредитною угодою №2759 від 26 жовтня 2007 року, колегія суддів також приходить до висновку, що  отриманий позивачем кредит не є споживчим.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Зазначення у самому тексті договору, що кредит є споживчим не є, на думку колегії, підставою вважати його таким, оскільки обов?язковою вимогою Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання оспорюваного кредитного договору, була витрата отриманих коштів на придбання продукції.

Таким чином, зібраними по справі доказами встановлено, що позикодавцем було виконано всі вимоги закону перед наданням кредиту позивачу, а всі наведені останнім у позові підстави визнання кредитного договору  недійсним є надуманими та нічим не підтверджені.

[doroshal]

странное решение. У меня  у Фединой десяток таких позовов в один  один было в Первомайском суде .И все отказ. Єкспертизу делала свктлана Перепелюк. Єксперт опытная и знающая. Позов переписан у меня в один один. Потому что я немного позаимствовал у Саши Бурко . Но кто протащил это решение у меня в Черновцах не знаю.  Сравниваю свои позова  точно такие по которым мне было отказано Даже ошибки  пунктуальные и орфографические мои. Странно все это... Я понимаю ... Позивач наверно  опытный смог убедить  судью. прекрасно будет если апелляция пройдет и они смогут убедить.

[Obelix]

Вот так творчество идет в массы...

НЕ спросясь у хозяина ))

[ais]

 

Оскільки під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження придбання продукції за кошти, отримані за кредитною угодою №2759 від 26 жовтня 2007 року, колегія суддів також приходить до висновку, що отриманий позивачем кредит не є споживчим.

При таком раскладе шансов не будет никогда!

Не пойму, если в КД записано, что выдано на потребительские цели (например, на питание взял, либо вообще без контроля использования средств), то что надо чеки собирать на базаре?

А даже если и есть документ о покупке чего-то, то как можно его реально увязать с кредитными деньгами? Заведомо нереальная задача.

 

Да и про сроки, какая-то ерунда. Ну, и что что платил. Потребитель не обязан обладать проф.знаниями, для этого и экспертиза назначается. У Заемщика спустя годы возникло подозрение, что его нае.. обнанывают, по результатам эксперта его подозрения подтвердились и он подал в суд.

Что здесь не логичного?

 

Почему суд говорит, что не признает кредит потребительским (т.е. уже рассматривает вне ЗПП) и в тоже время указывает на 14-дневный срок, согласно этого же закона, на отказ от кредита. Какая-то несогласованность в суждениях и выводах!

 

С удовольствием выслушаю комментарии специалистов

[пароплав]

При таком раскладе шансов не будет никогда!

Не пойму, если в КД записано, что выдано на потребительские цели (например, на питание взял, либо вообще без контроля использования средств), то что надо чеки собирать на базаре?

А даже если и есть документ о покупке чего-то, то как можно его реально увязать с кредитными деньгами? Заведомо нереальная задача.

 

Да и про сроки, какая-то ерунда. Ну, и что что платил. Потребитель не обязан обладать проф.знаниями, для этого и экспертиза назначается. У Заемщика спустя годы возникло подозрение, что его нае.. обнанывают, по результатам эксперта его подозрения подтвердились и он подал в суд.

Что здесь не логичного?

 

Почему суд говорит, что не признает кредит потребительским (т.е. уже рассматривает вне ЗПП) и в тоже время указывает на 14-дневный срок, согласно этого же закона, на отказ от кредита. Какая-то несогласованность в суждениях и выводах!

 

 

і я ж про те саме

 

водночас, щодо строків, то питання як на мене залишається відкритим, і немає чіткої позиції коли ж саме вони мають розпочинатися 

[logoped]

а что апелляция сказала?

ничего не сказала наверно вмерла

[Obelix]

 

 

С удовольствием выслушаю комментарии специалистов

1. Полный бред собачий.

2. Закон что дышло.

3. Только хардкор, только куля-в-лоба.

[logoped]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35649196

[logoped]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35649196

шось не донесли як казав один викладач - підіть під(с)читайте

[logoped]

Касачка - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36950183

 

В допуске в ВСУ - отказать - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35649196